Моральна відповідальність особи в етичній концепції Емануеля Левінаса

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 17:159.947.23:101.9 (44)

Спеціальність 09.00.07 - етика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

МОРАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСОБИ В ЕТИЧНІЙ КОНЦЕПЦІЇ ЕМАНУЕЛЯ ЛЕВІНАСА

ГРИНЧИШИН НАДІЯ ІГОРІВНА

Київ-2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії філософського факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Ларіонова Вікторія Костянтинівна, завідувач кафедри філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Малахов Віктор Аронович, головний науковий співробітник відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України;

кандидат філософських наук, доцент Кундеревич Олена Вікторівна, доцент кафедри зв'язків з громадськістю Київського національного університету культури і мистецтв

Захист відбудеться 14 травня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано 8 квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Живоглядова

Анотації

Гринчишин Н.І. Моральна відповідальність особи в етичній концепції Емануеля Левінаса. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.07 - етика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу етичної концепції Е. Левінаса, концептуальне ядро якої становить моральна відповідальність.

На підставі аналізу найбільш фундаментальних праць зарубіжних та вітчизняних дослідників, критичного осмислення творчої спадщини Е. Левінаса визначено етичні особливості його концепції: 1) відхід від традиційної етики; утвердження принципу "асиметричності стосунків" "Я-Інший", який, по суті, суттєво відрізняється від існуючих на той час етичних парадигм; 2) обґрунтування таких етичних категорій як "свобода", "страждання", "самотність", "любов", "справедливість", "милосердя" та ін., з одного боку, з опорою на раніше встановлені норми та принципи, а з іншого - поглиблюючи їх зміст та переосмислюючи значення; 3) спрямованість досліджуваної проблематики на "обличчя Іншого".

Ключові слова: етика, моральна відповідальність, "Інший", інтерсуб'єктивність, інтенційність, діалог, страждання, любов, самотність, свобода, смерть. левінас моральний етичний

Гринчишин Н.И. Моральная ответственность личности в этической концепции Эммануеля Левинаса. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.07 - этика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертационное исследование посвящено анализу этической концепции Э. Левинаса, концептуальное ядро которой составляет моральная ответственность. Актуальность изучения проблемы ответственности состоит в том, что последняя способна открыть человеку окружающий мир не просто как бытийно-прагматическую структуру, а как особенную форму активности, в которой реализуются усилия человека быть свободным, творить свой индивидуальный этический мир, наполняя его большим духовным содержанием.

На основании анализа наиболее фундаментальных трудов зарубежных и отечественных исследователей, критического осмысления творческого наследия Э. Левинаса определены этические особенности его концепции: 1) отход от традиционной этики; утверждение принципа "асимметричности отношений" "Я-Другой", который, в сущности, существенно отличается от существующих в то время этических парадигм; 2) обоснование таких этических категорій, как "свобода", "страдание", "одиночество", "любовь", "справедливость", "милосердие" и др., с одной стороны, с опорой на ранее установленные нормы и принципы, а с другой - углубляя их содержание и переосмысливая значение; 3) направленность исследуемой проблематики на "лик Другого".

В дисертации показано, что единственной абсолютной ценностью в этической концепции Э. Левинаса является способность человека отдавать первенство "Другому". Хотя именно в этом вопросе его учение требует дополнения.

Таким образом, проведённый анализ засвидетельствовал, что этическая концепция Э. Левинаса и его страстный призыв к ответственному бытию человека в мире, уважительному отношению к "Другому", другой культуре, другой системе ценностей являются значительным вкладом в мировую этическую теорию, обогащают теоретические представления о развитии этики как науки.

Ключевые слова: этика, моральная ответственность, "Другой", интерсубъективность, интенциональность, диалог, страдание, любовь, одиночество, свобода, смерть.

Hrynchyshyn N. I. Moral responsibility of person is in ethical conception of Emmanuel Levinas. - Manuscript.

Dissertation for obtaining the academic title of candidate of philosophical studies in specialty 09.00.07 - ethics. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to the analysis of moral responsibility of person is in ethical conception of E. Levinas.

Special feature E. Levinas' conception I has determined: 1) digress from traditionally ethics; proclamation principle of "asymmetrical interaction" of the "I" and "Other"; 2) rises such problems as "freedom", "suffering", "loneliness", "love", "justice", "mercy" made deeper their sense; 3) turned all problem to "face of Other".

In given thesis have analyzed "Other". To be responsible means foresee the results of all our actions and to avert the negative course of events. I am the one to support the other for whom I am responsible. And this responsibility is my obligation which I can not neglect.

The realized analysis has affirmed that ethical conception of E. Levinas is a great contribution to world ethical theory.

Key words: ethics, moral responsibility, "Other", intersubjectivity, intencionality, dialog, suffering, love, loneliness, freedom, death.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Упродовж кінця ХХ - початку ХХІ столітьь Україна знаходиться в умовах екзистенційно-антропологічної кризи. Як завжди в ситуації, коли вироблений цілісний погляд на світ і людину в ньому виявляється неспроможним задовольнити запити, ідейний вакуум заповнюється напівмістичними, ірраціоналістичними концепціями, які ще більше заплутують ситуацію та перспективи виходу з неї. Усе це робить актуальним питання обґрунтування життєвих орієнтирів життєдіяльності індивіда. Провідну роль тут відіграє етика, особливо у розробці теми моральної відповідальності за себе та "Іншого".

Проблема відповідальності є надзвичайно актуальною в наш час, коли особливо динамічно відбувається реконструкція світоглядних засад і здійснюються спроби знайти нові умови для комунікації не лише в нашій країні, а й в усьому світі. На сучасному етапі розвитку етичної думки вона пов'язується з особливостями світосприйняття людини, станом її душі, мотивацією вчинків та самосвідомістю. Відповідальність інтерпретується як здатність передбачити наслідки або прагнення запобігти негативному ходу подій. Кожний людський вчинок так чи інакше є дотичним до інтересів інших людей, суспільства. Моральний вибір виявляє реальний зв'язок особистості з "Іншими", а отриманий результат набуває для них певного значення. "Я" - це той, хто підтримує "Іншого", за якого він відповідальний. Відповідальність характеризує буття людини, що потребує її бачення з позицій справедливості, обов'язку, поваги до власної гідності та гідності "Іншого", турботи, любові та співстраждання.

У духовно-моральній ситуації сучасності концепція французького етика ХХ ст. Е. Левінаса постає життєздатною альтернативою багатьом нігілістичним теоріям. Вона сприяє переосмисленню ціннісно-нейтральних навичок і засобів діяльності, збільшенню відповідальних рішень, урахуванню інтересів "Інших", зменшенню безвідповідального вибору. Зважаючи на той факт, що у сучасній філософії на перший план в усіх процесах суспільного життя виходять власне людські взаємини, осмислення феномену відповідальності дозволить стимулювати пошук духовних альтернатив у багатоманітності соціокультурних проблем. Адже підвищення ролі етичної рефлексії допоможе визначити межі відповідальності в історії, політиці, економіці, культурі.

Існує низка фундаментальних праць з дослідження проблеми моральної відповідальності особи у різних сферах гуманітарного знання. На відповідальність, як невід'ємний елемент буття людини, особливу увагу звертають представники комунікативної філософії та філософії постмодерну Ю. Габермас, М. Рідель, К.-О. Апель, Ж.-Л. Нансі, Ж. Дельоз; представник німецької практичної філософії Г. Йонас та французький мислитель П. Рікер. Серед сучасних українських учених, які зробили значний загально-методологічний внесок у розробку проблеми відповідальності, слід назвати: Т. Аболіну, Г. Аляєва, Т. Василевську, Р. Димерец, А. Єрмоленка, Л. Караченцеву, А. Конверського, С. Кримського, О. Кундеревич, В. Ларіонову, В. Лубського, В. Малахова, В. Мовчан, Т. Мотренко, О. Проценко, В. Сіверса.

Незважаючи на наявність великої кількості праць із проблеми відповідальності, дослідники відзначають її незавершеність, підкреслюють багатоплановість, складність, багатозначність цього поняття.

У наш час вивчення етичної спадщини Емануеля Левінаса збагатилося новими теоретичними підходами і змістовними напрацюваннями. Ґрунтовними і цікавими щодо осмислення феноменологічних коренів етики Е. Левінаса є праці І. Вдовіної, Д. Йонкуса, І. Поліщук, С. Степаніщева, А. Ямпольської. У західноєвропейській філософії чимало авторів намагалися по-різному оцінити значення праць французького мислителя. М. Бубер, Н. Бубир, Ж. Дерріда, А. Пеперзак висловлюють критичні зауваження стосовно етичної концепції Е. Левінаса. До аналізу проблем "Іншого", "чужого", інакшості, інтенційності, страждання, самотності, темпоральності, дружби звертались К. Джолдерсма, С. Долгопольський, Д. Ердінаст-Вулкан, І. Зайцев, С. Карпова, Дж. Марш, П. Майнкінен, М. Серреті, Н. Шолухо. Найглибше відображення проблема відповідальності людини перед Богом у етичній концепції Е. Левінаса знайшла у працях В. Бібіхіна, Р. Дж. Векслер-Возкінела, K. Вєчорека, К. Войтили, Дж.-А. Клозовського, A. Ліпцжика, М. Мейєра, Ж. Рюс, А. Ямпольської.

В Україні одним із перших серйозний науковий аналіз етичної концепції Е. Левінаса зробив В. Малахов. Він посприяв перекладу українською мовою останнього твору французького мислителя "Між нами: Дослідження. Думки-про- іншого" (1999).

Вагомим підґрунтям для дослідження є праці сучасних українських науковців: О. Лозового, Є. Мулярчука, О. Радченко, К. Сігова, І. Степаненко, О. Стукало, Н. Тарасової.

У вітчизняній та іноземній філософії критики часто зіставляють погляди Е. Левінаса з М. Бубером, Ж. Валем, Ю. Габермасом, Ж. Дерріда, Е. Дусселем, Г. Йонасом, Ж.-Ф. Ліотаром, Ж.-Л. Маріоном, Г. Марселем, М. Мерло-Понті, Ф. Розенцвейгом, Ж.-П. Сартром. Е. Левінас опонує таким визначним фігурам світової філософії як Р. Декарт, І. Кант, Ґ. Геґель, Е. Гуссерль та М. Гайдеггер.

Мета і завдання дисертаційного дослідження вимагають також звернення до праць, що вивчають і коментують феномени, дотичні до аналізу моральної відповідальності особи в етиці Е. Левінаса. Зокрема, при розгляді питання взаємодії "Я" та "Іншого" необхідно було проаналізувати проблему комунікативних взаємин. Комунікація у найзагальнішому вигляді розглядалась А. Бабайцевим, Н. Рахманкуловою, Л. Ситниченко, М. Соболевою, Н. Хамітовим. Проблемі діалогу та діалогічної етики присвячені праці С. Воробйової, М. Гіршмана, Д. Майбороди, О. Назаренко, Л. Озадовської, І. Петрів, М. Рац, Т. Рокмор, В. Федя та Х. Фрай.

Причиною великої кількості суперечливих підходів, на наш погляд, є те, що думки і термінологія Е. Левінаса не піддаються однозначній інтерпретації. Розуміння багатьох категорій, якими оперує французький філософ, поліваріантне. У текстах залишається багато не з'ясованих моментів. Тому осмислення його етико-філософської спадщини вимагає експлікації категоріального апарату і корекції меж застосування. З іншого боку, така проблематичність зумовлює перспективність дисертації.

Таким чином, розробка основних питань площини нашого дослідницького інтересу забезпечує надійну теоретичну базу, створює передумови для подальшого системного філософсько-етичного дослідження. Вищезазначене дає можливість концептуально представити гуманістично спрямоване вчення Е. Левінаса як один з векторів розвитку сучасної етики, зокрема, осмислити моральну відповідальність особи, що й зумовлює необхідність і доцільність цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення моральної відповідальності особи в етичній концепції Емануеля Левінаса відповідає профілеві наукових планів кафедри філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та пов'язане з інтегративною темою "Історичний розвиток філософії як чинник світового цивілізаційного процесу" (державний реєстраційний № 0106U003091), яка опрацьовується на кафедрі.

Об'єкт дослідження - етико-філософська спадщина Емануеля Левінаса.

Предмет дослідження - проблема моральної відповідальності особи в етичній концепції Емануеля Левінаса.

Мета дослідження - здійснити комплексний аналіз проблеми моральної відповідальності особи в етичній концепції Емануеля Левінаса.

Відповідно до поставленої мети визначено конкретні завдання:

- визначити ідейно-теоретичні витоки етики Е. Левінаса;

- проаналізувати роль і місце проблеми моральної відповідальності в етичній концепції Е. Левінаса, виокремити ключові поняття і категорії його вчення;

- з'ясувати переосмислення Е. Левінасом відповідальності людини перед власним "Я", простежити взаємозв'язок моральної відповідальності, свободи та любові;

- дослідити відповідальні стосунки між "Я" та "Іншим" у поглядах Е. Левінаса;

- розкрити зміст відповідальності людини перед Богом в етичній концепції французького філософа;

Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові та філософські принципи: об'єктивності, системності, причинності, історизму, світоглядного плюралізму, що дозволило уникнути однобічності, монологізму та спрощення і уможливило аналіз проблеми моральної відповідальності особи в етичній концепції Е. Левінаса неупереджено, з урахуванням різноманітних поглядів.

Специфіка предмета та об'єкта дослідження зумовила використання структурно-функціонального методу, який надав можливість розглянути проблему комунікативної взаємодії "Я" та "Іншого". За допомогою методів аналізу та синтезу здійснюється виділення спільних теоретичних рис у феноменології Е. Гуссерля, екзистенціалізмі М. Гайдеггера, філософії діалогу М. Бубера та етиці Е. Левінаса. Порівняльно-історичний метод дозволив дослідити шляхи розвитку етичної концепції Е. Левінаса, вплив на неї різноманітних філософських ідей ХХ ст. та критично осмислити розбіжності позиції французького філософа з Е. Гуссерлем, М. Гайдеггером, М. Бубером, юдаїзмом та християнством. Аналіз стосунків між "Я" та "Іншим" та інтерсуб'єктивної взаємодії опирається на окремі елементи феноменологічного методу Е. Гуссерля. А для відтворення поетапного становлення та розвитку творчої біографії Е. Левінаса використовувався біографічний метод.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше в українській філософії здійснено комплексний аналіз проблеми моральної відповідальності особи в етичній концепції Емануеля Левінаса. Зокрема, зосереджено увагу на висвітленні таких положень, які виносяться на захист:

- визначено, що ідейно-теоретичними джерелами формування етичної концепції Е. Левінаса є феноменологічне вчення Е. Гуссерля, діалогічна етика М. Бубера, юдаїзм та християнство. Аргументовано, що Е. Левінас опираючись на ідеї екзистенціальної філософії переосмислює онтологію М. Гайдеггера;

- доведено, що ключову роль в етичній концепції Е. Левінаса відіграє проблема моральної відповідальності людини, вищою формою якої виступають категорії "свобода" і "любов". Встановлено, що центральні категорії і поняття вчення французького філософа: страждання, самотність, справедливість, милосердя, смерть, відокремлення, близькість, інтерсуб'єктивність, інтенційність, обґрунтовуються ним з позицій діалогічної етики;

- вихідним принципом етичної концепції Е. Левінаса є принцип "асиметричності стосунків" "Я-Інший";

- виявлено, що абсолютною етичною цінністю, для Е. Левінаса, є здатність надавати першість "Іншому". Це зумовило виділення таких основних компонентів моральної відповідальності як вразливість, беззахисність, близькість та автономність ближнього. З'ясовано, що французький філософ виділяє три форми досвіду: етичний, позитивний, негативний;

- доведено, що відповідальність щодо Бога розглядається Е. Левінасом через дослідження взаємозв'язків між юдаїзмом та християнством. У зв'язку з цим він розробляє ідею заручництва як здатність однієї особи заступитися за іншу, "брати на себе" її проблеми, не тільки фізичні труднощі й страждання, а й моральну небездоганність поведінки.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у тому, що висловлені в дисертації положення та отримані теоретичні результати поглиблюють вивчення наукової спадщини Е. Левінаса. Вони також відкривають додаткові можливості для дослідження проблеми моральної відповідальності особи в сучасних умовах. Отримані узагальнення та висновки мають загально методологічне значення як історико-філософські знання та методично-прикладне - як знання етичні. З огляду на це, основний зміст роботи може бути використаний при створенні нормативних курсів з філософії, історії філософії та етики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорені на теоретичних і методологічних семінарах кафедри філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, щорічних науково-звітних конференціях кафедри філософії (2006-2009 рр.), на міжнародних наукових конференціях "Історія релігій в Україні" (Львів, 2006), "IV Харківські студентські філософські читання" (Харків, 2007), "Дні науки філософського факультету-2008" (Київ, 2008) та Всеукраїнській науково-практичній конференції "Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства" (Івано-Франківськ, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 11 (одинадцяти) одноосібних публікаціях, 7 (сім) з яких - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота, загальним обсягом 173 сторінки, складається зі вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків до підрозділів, загальних висновків та списку використаних джерел (141 позиція). Обсяг текстової частини 158 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано ступінь її наукової розробки, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну та основні положення, що виносяться на захист, подано методологічні засади дослідження, теоретичну та практичну значущість дисертації. Також наведено приклади апробації результатів дослідження, публікації з теми дисертації і структуру роботи.

У першому розділі - "Теоретичні джерела та ґенеза етичної концепції Емануеля Левінаса" - проаналізовано теоретичні джерела формування етико-філософських поглядів Е. Левінаса. Відзначено, що основою його етичних пошуків стали ідеї Е. Гуссерля, М. Гайдеггера та М. Бубера. Обґрунтувано понятійно-категоріальні та методологічні засади розгляду проблеми моральної відповідальності в етичній концепції Е. Левінаса.

У підрозділі 1.1. - "Феноменологічне підґрунтя етики Е. Левінаса" - досліджено вплив філософських ідей Е. Гуссерля на формування етичної концепції Е. Левінаса. Звертається увага на те, що феноменологія відіграє найважливішу роль у становленні його поглядів. У цьому контексті найбільш цінними у вченні Е. Гуссерля постають, на думку Е. Левінаса, ідеї інтенційності, редукції, самосвідомості, інтерсуб'єктивності і, звичайно, сам феноменологічний метод, які французький філософ продовжує розробляти у своїй концепції, надаючи їм етичного забарвлення.

В процесі дослідження нами було зауважено, що Е. Левінас намагається подолати недоліки гуссерлівської позиції, а саме: об'єктивуючий характер інтенційності, іманентизм свідомості і претензію свідомого суб'єкта на те, щоб бути абсолютним джерелом усього.

Проведена теоретична реконструкція етичного вчення Е. Левінаса дозволяє зробити висновок, що особливе місце в ньому займає феноменологія та феноменологічний метод філософування. Для Левінаса феноменологія - це передусім етична дисципліна. В ній обґрунтовується позиція людини відносно власного існування, нерозривно пов'язаного з існуванням іншої особи, людського суспільства в цілому. Внутрішню пружину інтенційного життя Левінас шукає не в спрямованості людської свідомості до об'єкта (Е. Гуссерль) чи до небуття (М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр), а до іншої суб'єктивності, наділеної не тільки теоретичною свідомістю, але й повнотою душевного життя. На його переконання, така спрямованість більш масштабна і суттєва, аніж мислення.

У підрозділі 1.2. - "Переосмислення Е. Левінасом онтології М. Гайдеггера" - розглянуто особливості вчення М. Гайдеггера та їх вплив на формування етичної концепції Е. Левінаса. Обґрунтована теза, що французький філософ, сприйнявши основну структуру гайдеггерівських понять і органічно асимілювавши їх, повертає філософію німецького мислителя проти нього самого і класифікує її як метафізичну та нігілістичну.

Е. Левінас є не просто учнем чи співрозмовником М. Гайдеггера, а, насамперед, його опонентом. Розвиваючи онтологічне вчення німецького філософа, він акцентує увагу на етичному вимірі буття. Французький етик розкриває прагнення людини подолати егоїзм буття. В дисертації зазначається, що однією з позитивних рис онтології М. Гайдеггера є звернення до людини. Натомість, її негативність вбачається у намаганні підкорити свободу людини буттю, що, на думку французького філософа, неприпустимо. Е. Левінас на противагу гайдеггерівській праці "Буття і час" (1928 р.) публікує власну "Час та Інший" (1948 р.). Відповідно, категорія "Іншого" займає місце категорії "буття" як у назві роботи, так і в новій системі понять.

Таким чином, в дисертації робиться висновок: філософія Е. Левінаса просякнута гуманізмом та спрямована на людину, котру він ставить у центр своїх міркувань. Ним не сприймається і заперечується усе, що якимось чином принижує особистість. Він, на відміну від М. Гайдеггера, постає проти історії, байдужої до долі окремої людини, обирає шлях відповідальності, відкриваючи простір для більш духовного погляду на людське життя, вже не ототожнюючи останнє з буттям, а надаючи йому парадоксального титулу "інакше, ніж бути".

В підрозділі 1.3. - "Діалог як визначальний принцип етики Е. Левінаса" - розкрито феномен діалогу на матеріалах творчості М. Бубера та Е. Левінаса, зіставлено їх позиції.

У цьому підрозділі наголошується на тому, що хоча існують певні відмінності у поглядах двох філософів, принципові моменти найвиразніше представленої Бубером діалогічної парадигми в широкому її розумінні з очевидністю простежуються й у Левінаса. Це - подолання егоцентризму, утвердження відкритості у стосунках із зовнішнім світом, відповідальності перед партнерами у спілкуванні. Так само, як і для Бубера, стан діалогічного спілкування є для Левінаса в певному сенсі чимось більшим за життя нашого "Я" - його сутнісною основою.

В результаті проведеного дослідження з'ясовано, що висловлені ідеї та думки французького філософа повною мірою можна вписати до традиції діалогічної етики. Е. Левінас досліджує такі центральні проблеми останньої, як: феномен діалогу, що передбачає суб'єкт-суб'єктний зв'язок та визнання людини суверенною особистістю; відповідальність, яка має саморефлективний характер; намагається описати і філософськи пояснити процеси соціальних та духовних змін сучасного йому суспільства. Розвиваючи свої уявлення, Е. Левінас вводить поняття "асиметричності стосунків", акцентує увагу на тому, що перше місце в спілкуванні посідає етична настанова, відповідно до якої "Інший" виступає інстанцією відповідальності та зобов'язання.

В дисертації визначено основну особливість, котра відрізняє розуміння феномену діалогу у Левінаса від того визначення, яке подає Бубер. Вона полягає в принципово різній інтерпретації ними поняття "Інший". Як наслідок, Е. Левінас у своєму визначенні діалогу віддає пріоритет етичному моменту (він є передусім каноном ставлення до "Іншого"), тоді як у М. Бубера присутнє також його онтологічне тлумачення (діалог є принципом буття світу).

Таким чином, однією з основ людського буття, на нашу думку, виступає діалог. Він розглядається не тільки у взаєминах "Я-Ти", а й поширюється на відносини між різними спільнотами, країнами, культурами. Такий діалог сприяє утвердженню у суспільстві толерантності, взаєморозуміння та терпимості, виваженості у стосунках між людьми.

У підрозділі 1.4. - "Моральні принципи юдаїзму в етико-філософській інтерпретації Е. Левінаса" - проаналізовано практичний аспект релігійної віри, який, насамперед, полягає у наслідуванні людиною Абсолюта. В ході систематизації релігійних поглядів Е. Левінаса виявлено, що в центрі його уваги були такі питання:

ь дослідження Біблії, зокрема Старого Заповіта (Талмуда);

ь діалог між юдейською релігією та християнством;

ь проблема порятунку людини;

ь аналіз кризи традиційних релігійних вірувань у світі та інші.

У цьому підрозділі підкреслено, що сьогодні більшість віруючих є формальними членами тієї чи іншої релігійної організації. Французький етик акцентує: таким формальним членством ми не зможемо обдурити Бога, оскільки Він надає свою підтримку тільки тим, хто самостійно досягає певної мети, не взиваючи до Нього, тим, хто наповнює власне життя дотриманням релігійних приписів та моралі, молитвами та ритуалами, справедливим і милосердним ставленням до "Інших".

У другому розділі - "Свобода та відповідальність особи перед власним "Я" в етичній концепції Е. Левінаса" - обґрунтовано положення Е. Левінаса про те, що людина виступає суб'єктом світу моралі, а також проаналізовано тлумачення французьким етиком відповідальності перед власним "Я".

У підрозділі 2.1. - "Людина як суб'єкт світу моралі" - розглянуто моральну відповідальність, яка визначається основною характеристикою людини.

На підставі аналізу етико-філософської спадщини Е. Левінаса з'ясовано, що піддаючи критиці екзистенціалізм, а особливо сартрівську концепцію суб'єктивності як "для-себе", французький мислитель утверджує "відповідальність-за-Іншого", яка, на його думку, є стрижнем суб'єктивності. При цьому він наголошує на "несиметричності" стосунків: людина є моральною тільки тоді, коли не сподівається на взаємність, роблячи щось для "Іншого".

В дисертації обґрунтовується думка про необхідність виділення в етичній концепції Е. Левінаса двох категорій людей: а) тих, хто мислить, та б) тих, хто живе. В ході подальшого дослідження виявляється, що французький філософ вслід за Г. Марселем розглядає людину як homo viator (людина-мандрівник). У цьому сенсі досить важливо та принципово, за яким взірцем, зважаючи на що, особа буде визначати свої життєві мандри. Для підтвердження зазначених думок порівнюються дві історії - Одіссея та Авраама, кожен з котрих для Е. Левінаса є уособленням людини-мандрівника.

Таким чином, обстоюється думка, що вихідним пунктом побудови морального ставлення до "Іншого" та до себе самого є відповідальність. Від кожного окремого індивіда, його вчинків залежить можливість побудови людяного суспільства. І, тільки усвідомивши цю істину, ми зможемо змінити оточуючий світ на краще. Бути "Я" - це не тільки бути для себе, але, насамперед, бути собою.

У підрозділі 2.2. - "Конституювання свободи суб'єкта" - з'ясовано сутність свободи та особливості її визначення в етичній концепції Е. Левінаса. В процесі дослідження виявлено, що відповідальність є зворотною стороною останньої, нерозривно з нею пов'язана та завжди її супроводжує, є найважливішим аспектом визначення її меж.

Аналіз поняття "свобода" дозволяє виявити наступний взаємозв'язок із проблемою моральної відповідальності: коли в людини з'являється відчуття свободи, вона неодмінно повинна відчути і відповідальність за власні вчинки, оточуючих людей і світ в цілому. Варто зазначити, що вперше проблему свободи Е. Левінас осмислює у праці під символічною назвою "Про втечу" (1936 р.). Тут вона розглядається як можливість звільнення власного "Я" всередині незмінного і невідворотного буття.

Таким чином, в процесі дослідження виявлено: з точки зору етики Е. Левінаса, свобода полягає в прийнятті "Іншого". Якщо вона безцеремонно ставить мене "обличчям-до-обличчя" з не-"Я", що існує в мені і поза мною, задля його заперечення чи володіння, то перед "Іншим" - відступає.

У підрозділі 2.3. - "Морально-ціннісний вимір любові" - проаналізовано суть і зміст гендерної проблематики, страждання та самотності людини, любові до життя. Підкреслено, що любов - це подолання егоїстичної сутності людини.

В етико-філософських уявленнях Е. Левінаса про любов можна виділити два аспекти:

ь чоловіче і жіноче начала: визначення любові як деякого психічного переживання особистістю сублімованого голоду, який неодмінно слід втамувати;

ь любов до життя.

В ході дослідження виявляється, що поділ людства на чоловіків і жінок не зводиться до біологічної проблеми. Коли вводиться поняття жіночого, мається на увазі певний зв'язок "чоловічого" і "жіночого". В ньому кожна з частин, зберігаючись, розуміється метафізично: "чоловіче" - це відповідальність, а "жіноче" - таємничість чи сама любов. При цьому бажане їх гармонійне поєднання в реальному житті виявляється не завжди досяжним.

В цьому підрозділі значна увага приділяється темі сім'ї, шлюбу та питанням еротичного спрямування. Для Е. Левінаса подружній зв'язок виступає насамперед соціальним явищем, моментом самоусвідомлення, сущим, що ідентифікує й отримує самого себе. Еротичні стосунки, заявляє французький філософ, необхідно аналізувати як характеристику самості "Я", як суб'єктивність самого суб'єкта.

В результаті аналіз категорії "любов" було з'ясовано, що з нею Е. Левінас неодмінно пов'язуює роздуми про життя. Згідно з міркуваннями етика, кожна людина повинна "жити чимось", а те, чим вона живе, дарує їй насолоду. Отже, любов передбачає не буття, а щастя, почуття задоволення.

Проведена теоретична реконструкція етичної концепції Е. Левінаса дозволяє зробити висновок, що французький філософ проблему любові пов'язує з морально-ціннісним вибором людиною свого життєвого шляху. Саме вона вирішує, чи бути їй егоїстом, котрий не помічає оточуючих, залишатися самотньою, відчуженою від інших, страждати чи бути щасливою. Таким чином, формується новий суб'єкт моральних відносин, який розуміє труднощі і двозначність моральних позицій, співчуває та співстраждає. Такий підхід пов'язаний, передусім, із розвитком нового типу взаємодій людини та суспільства.

У третьому розділі дисертації - "Відповідальність особи перед "Іншими" у поглядах Е. Левінаса" - розкривається відповідальність перед "Іншими". Вона тлумачиться французьким мислителем крізь призму визначення феноменів смерті та безсмертя. Окремим параграфом розглядається відповідальність людини перед Богом.

У підрозділі 3.1. - "Аксіологічне визначення "обличчя Іншого" в етиці Е. Левінаса" - особливу увагу приділено дослідженню теми "Іншого" та його "обличчя", що виступає як поєднання слабкості та влади людини. Аналізується сутність і зміст категорії "обличчя", однієї з найбільш фундаментальних і загадкових у філософії та етиці Е. Левінаса.

В дисертації обґрунтовується, що "обличчя" - феномен явленості "Іншого". Воно є трансцендуванням та приносить із собою поняття істини, не має форми, але і не постає як безформне. "Обличчя" само себе визначає.

Особливий акцент французький філософ робить на дискурсі вразливості "обличчя". Своєю вразливістю воно благає про незаподіяння йому лиха, спонукає нас діяти відповідально.

Отже, введення поняття "обличчя" в науковий обіг надає змогу глибшого пояснення і переосмислення окремих проблем гуманістичного світогляду, а також збагачує ряд філософських наук.

У підрозділі 3.2. - "Проблема конечності людського існування. Феномен смерті та безсмертя" - досліджено проблеми смерті, безсмертя та самогубства людини. З'ясовано, що смерть розглядається філософом як ніщо, яке з'являється в нас, неначе сама непізнаність. Ми не знаємо, коли вона наступить, і у цьому коріниться сутність останньої миті.

З іншого боку, Е. Левінас стверджує, що смерть для людини - не тільки відчуття страху, але й деяка особлива подія: з її приходом я виявляюся "обличчя-до-обличчя" з тим, що проти мене, з іншою волею, з "Іншим". Це своєрідне відбуття, вирушання у невідоме без права повернення. Людина вперше зустрічається з тим, що нею не поглинається, а виступає абсолютно інакшим стосовно її існування.

Відзначено, що осмислення феномену безсмертя має давні традиції (починаючи з міфів і філософських діалогів античності). Е. Левінас розглядає безсмертя як один із прикладів безсуб'єктного існування людини. Зважаючи на це, неможливість померти в нього збігається зі стражданням. Французький етик докладно описує жах безсмертя, ототожнює його з жахом панування нескінченного, невпинного буттєвування, яке перетворює людину на свого раба, робить її німою формою. Тому основоположним моментом становлення суб'єктивності розглядається безсмертя як "фатальність буття, що не відпускає".

В дисертації робиться висновок, що людина здатна усвідомлювати власну смертність і розмірковувати над цим. Неминучість власної смерті викликає сильне емоційне потрясіння та торкається глибин внутрішнього світу. Подане в етичній концепції Е. Левінаса сприйняття й усвідомлення смерті сприяє наступному духовному розвитку людини, руйнуванню страху перед "обличчям" смерті і приготуванню з гідністю її зустріти.

У підрозділі 3.3. - "Відповідальність людини перед Богом в етиці Е. Левінаса" - розкрито особливості юдейської моралі та її основні відмінності від християнської, проведено заперечення християнської есхатології, досліджено відповідальність щодо Абсолюта.

Через порівняльний аналіз юдаїзму та християнства обґрунтовуються особливості етичної концепції Е. Левінаса. Наприклад, якщо для християнина справжність (святість) суб'єкта полягає у вільній зверненості до Бога, то французький філософ наголошує на відході від посередництва, на поверненні до прямих відносин. Вони роблять можливим радикальний, фундаментальний досвід - зустріч "обличчя-до-обличчя" з "Іншим".

В дисертації підкреслюється думка, що основне призначення юдейського мислення полягає у дослідженні морального відношення. Щоб створити гуманне суспільство, в якому люди належно поводились би один з одним, потрібно, щоб кожна особа відчувала особисту відповідальність за довколишній світ.

Одним із вагомих внесків французького філософа в етичну теорію можна вважати розвиток ідеї заручника, яка випливає із метафори "Месії" та "Гегеза".

На підставі аналізу релігійних міркувань в етиці Е. Левінаса можемо зробити висновок про те, що виходячи зі специфічних джерел і життєвих традицій, французький мислитель проривається крізь національні та конфесійні межі в своєму прагненні до такого гуманізму, універсальність якого не тільки не послаблює абсолютність морального імперативу, але і безмежно підвищує її.

Висновки

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи, окреслюються перспективи подальшого дослідження проблеми. Результати дисертаційного дослідження конкретизуються у наступних положеннях:

Теоретичним підґрунтям етичних поглядів Е. Левінаса стали праці таких визначних мислителів ХХ ст. як Е. Гуссерль, М. Гайдеггер, Ф. Розенцвейг, М. Бубер та Ж. Дерріда. Французький мислитель багато у чому зберігає їх проблематику, методи та мову.

Проблема моральної відповідальності посідає провідне місце в етичній концепції Е. Левінаса. По-перше, це випливає з контекстуального визначення і уточнення сенсу категорії "моральна відповідальність", яка проголошується основою будь-якої сфери людського життя. По-друге, не заперечуючи традиційної етики, французький філософ виділяє три основні виміри відповідальності: перед собою, перед "Іншим" та перед Богом. По-третє, категорія "відповідальність" доводиться ним до "крайнього" визначення. Французький філософ вказує на те, що "Я" є відповідальним за "Іншого" навіть тоді, коли він чинить злочин.

Відповідальність людини перед "Я" пов'язується з свободою та справедливістю, які хоча і належать світу об'єктивного, проте породжуються власним, особистісним почуттям відповідальності. Справедливість передбачає взаємність і сприяє вкоріненню рівності та братерства у суспільстві. Свобода розглядається як можливість звільнення власного "Я" всередині незмінного і невідворотного буття. На думку Е. Левінаса абсолютної свободи не існує. Особистість, перш за все, має бути внутрішньо вільною, і в той же час стати повноцінним суб'єктом людської діяльності. А це означає: оволодіти глибинами міжлюдського спілкування, навчитися жити в умовах зростаючої моральної відповідальності.

Вищою формою моральної відповідальності в етичній концепції Е. Левінаса постає любов. Принциповими рисами тлумачення даного поняття є: а) у французького філософа мова йде про чоловічу любов предметом якої є жінка; б) здійснюється поділ любові на повну і неповну, на основі якого робиться висновок про плюралістичність акту існування. Повна любов передбачає батьківство, де дитина є одночасно "Я" і "не-Я", дещо інше, відмінне.

Єдиною абсолютною цінністю визнається здатність людини надавати першість "Іншому". У своїй творчій спадщині Е. Левінас фіксує нездоланний драматизм ставлення до іншої людської істоти. Своєрідним підсумком етики відповідальності можна визначити його вислів, що ми є відповідальними по той бік наших намірів.

Основними компонентами моральної відповідальності є вразливість, беззахисність, близькість та автономність ближнього, що спонукає нас до відповідальності щодо нього. Е. Левінас наголошує на несиметричності стосунків: взаємність не має стати визначальним чинником щодо наших вчинків. Людина повинна робити щось для "Іншого", не вимагаючи нічого натомість, бо тільки так вона зможе продемонструвати власну небайдужість і любов.

Вагоме місце у вченні Е. Левінаса посідають проблеми Бога, релігії та духовних цінностей. Французький етик зазначає, що віра в Бога є втіленням справедливості. У зв'язку з цим, відповідальність розглядається основою діяльності кожної країни та нації. Жодна з них не має права від неї відійти, а навпаки, повинна поводити себе так, неначе вона одна покликана відповідати за усіх.

Актуальність концепції Е. Левінаса зумовлена тим, що її осягнення допоможе дати новий поштовх вирішенню багатьох світоглядних проблем, збагатити теоретичні уявлення про розвиток і вдосконалення етики як науки.

У контексті продовження досліджень окресленої проблеми цікавим і перспективним може стати звернення до питань темпоральності, інтенційності, інтерсуб'єктивності, страждання, відповідальності, любові та ряду інших. У принципі, приналежність цього філософа до видатних етиків і гуманістів середини ХХ століття не викликає сумнівів і його внесок в етичну теорію важко заперечити.

Пристрасний заклик французького філософа до відповідального буття людини у світі, поважного ставлення до "Іншого", іншої культури, іншої системи цінностей вигідно відрізняє його вчення і робить співзвучним сьогоденню.

Основні положення дисертації відображені у наступних публікаціях

1. Гринчишин Н. І. Людина як суб'єкт морального світу в етико-філософській концепції Емануеля Левінаса / Н. І. Гринчишин // Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - Вип. 17. - С.107-111.

2. Гринчишин Н. І. Діалог як визначальний принцип етики Е. Левінаса / Н. І. Гринчишин // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2008. - Випуск ХІ. - С.69-74.

3. Гринчишин Н. І. Аксіологічне визначення "обличчя Іншого" в етиці Емануеля Левінаса / Н. І. Гринчишин // Ґілея (науковий вісник): зб. наук. праць / гол. ред. В.М. Вашкевич. - К., 2007. - Вип.9. - С.20-26.

4. Гринчишин Н. І. Феноменологічні корені етико-філософських поглядів Емануеля Левінаса / Н. І. Гринчишин // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: зб. наук. праць / відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 19. - С.130-137.

5. Гринчишин Н. І. Етика відповідальності Емануеля Левінаса / Н. І. Гринчишин // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 346-347. Серія "Філософія". - С.106-110.

6. Гринчишин Н. І. Етичний вимір буття у філософській спадщині Е. Левінаса / Н. І. Гринчишин // Гуманітарний часопис: зб. наук. праць. - Харків: ХАІ, 2007. - № 4. - С.53-59.

7. Гринчишин Н. І. Морально-ціннісний вимір проблеми любові в етичних поглядах Емануеля Левінаса / Н. І. Гринчишин // Людинознавчі студії: зб. наук. праць Дрогобицького держ. пед. університету імені Івана Франка / ред. кол. Т. Біленко, В. Здоровенко, В. Мельник та ін. - Дрогобич: Вимір, 2006. - Вип. 14. Серія "Філософія". - С.138-148.

8. Гринчишин Н. І. Проблема свободи і відповідальності в етико-філософських поглядах Емануеля Левінаса / Н. І. Гринчишин // Дні науки філософського факультету - 2008: міжнародна наук. конф. (16-17 квітня 2007 року): матеріали доповідей та виступів. - К.: Видав.-поліграф. центр Серія "Київський університет", 2008. - Ч. VIII. - С.89-90.

9. Гринчишин Н. І. Концепція відповідальності в етико-філософській спадщині Емануеля Левінаса / Н. І. Гринчишин // Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів "IV Харківські студентські філософські читання". - Харків, 2007. - С.104-105.

10. Гринчишин Н. І. Принцип діалогу як світоглядна парадигма морально-ціннісних орієнтацій та самовдосконалення людини / Н. І. Гринчишин // Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. - Івано-Франківськ, 2007. - С.162-164.

11. Гринчишин Н. І. Моральні принципи іудаїзму у філософсько-етичній інтерпритації Емануеля Левінаса / Н. І. Гринчишин // Історія релігій в Україні: наук. щорічник / ред. кол. З. Білик, Я. Дашкевич, Л. Моравська. - Львів: Логос, 2006. - Книга І. - С.706-711.

Размещено на Allbest.ru

...