Онтологія ідеалу у просторі естетичної свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Спеціальність 09.00.08 - естетика

УДК 111.852

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

ОНТОЛОГІЯ ІДЕАЛУ У ПРОСТОРІ ЕСТЕТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ

УХОВ ОЛЕКСАНДР

СЕРГІЙОВИЧ

Луганськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені

Володимира Даля на кафедрі світової філософії та естетики.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Суханцева Вікторія Костянтинівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідувач кафедри світової філософії та естетики

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Малахов Віктор Аронович, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди, провідний науковий співробітник кандидат філософських наук, доцент Назаренко Неля В'ячеславовна, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії, історії музики та інструментальної підготовки

Захист відбудеться 17 грудня 2009 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.05 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

Автореферат розіслано 10 листопада 2009 p.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Д. Ісаєв

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна українська естетика заново переосмислює свої підстави на тлі некласичної динаміки естетичних процесів. В умовах сучасного інформаційного суспільства в силу різноманіття та інтенсивності естетизації інформації про світ виникає нагальна потреба й одночасно складність у справі ефективного використання цієї інформації. Ця причина приводить до того, що дослідження особливостей існування естетичного ідеалу стає актуальним, тому що сприяє більш глибокому розумінню проблем пов'язаних із процесом трансляції естетичної інформації. Певні історичні умови, що обґрунтували новий вимір естетичного ідеалу культури сьогодення, вивели проблему естетичного ідеалу у транс-естетичну (Ж. Бодріяр) подієвість, у певну діалектику перетворення його у симулякр. Але естетичний ідеал як певний стрижень естетичної культури не піддається редукуванню лише до одного типу культурної символізації, а саме до постмодерної еклектики, яка інші його виміри визначає як негативно-метафізичні.

Багатогранність естетичного ідеалу у його бутті потребує багатогранного розгляду та гетерогенної моделі особливостей існування в усій мережі його зв'язків із іншими естетичними явищами. Сучасна естетика виявляє недостатність категоріальної змістовності та системності класичних естетичних понять у новій культурній ситуації. Нові соціокультурні феномени, нові методи дослідження, нові концептуальні обрії потребують нового погляду на зміст естетичних категорій, перегляду засад, на яких ґрунтується естетичне знання. В цьому сенсі розгляд буттєвих основ естетичних феноменів дозволяє реконцептуалізувати аналіз естетичних явищ та виробити категоріальний горизонт, де буттєвість буде дана як фундуюча їх естетичність.

Слід зазначити, що онтологія естетичного ідеалу у вітчизняній естетиці радянського та пострадянського періодів ще не піддавалася цілісному теоретичному дослідженню. Окремі роботи розглядали різні аспекти його функціонування або зупинялися на його розгляді у контексті більш загальної проблеми. У той же час поняття «естетичний ідеал» належить до універсальних категорій культурного простору, тому що охоплює різноманітні семантичні площини соціальної організації від рівня свідомості до рівня культури, від рівня ідеалів до рівня речей.

Дослідження закономірностей буття естетичного ідеалу відкриває можливості розуміння природи складних процесів, що визначають фундаментальні принципи існування естетичної сфери. Ідеал як прояв естетичної свідомості, як її діалектико-структурна частина, втілюючи у собі досконалість, являє найвищу мету, до якої прагне особистість. Поняття ідеалу може мати і більш широке значення, наприклад, суспільний або політичний ідеал. Проте таке його значення, як суспільного чи політичного, не має духовно-практичного виміру, оскільки, на відміну від естетичного ідеалу - не звернене до емоційної та чуттєвої сфери життя людини. Естетичний ідеал, як прояв естетичної свідомості, не існує просто як принцип, а завжди постає в конкретно-чуттєвому образі і тому є дійсністю. В сучасній філософській та науковій думці дійсність постає як гетерогенна та неоднорідна і визначена не лише класичними відношеннями сутності та явища, причини та наслідку.

Таким чином, актуальність дослідження визначається:

1) необхідністю переосмислення сутності естетичного ідеалу та його існування у сфері естетичної свідомості;

2) недостатністю теоретичного обґрунтування онтологічного зв'язку між естетичним ідеалом та естетичною свідомістю;

3) розробкою положень, що дозволяють розкрити онтологічну проблематику в площині аналізу суттєвих засад здійснення естетичного ідеалу в естетичній свідомості.

Знаковою для естетичної свідомості ХХ ст. стала втрата завдяки філософії екзистенціалізму розділення об'єкта і суб'єкта. Опозиція ідеал - реальність опановується завдяки безпосередньому переживанню, яке можна зрозуміти лише спираючись на художньо-образні засоби, які використовує мистецтво. Екзистенціалізм стає тією культурно-історичною ланкою, де мистецтво починає виконувати функції філософії, уникаючи будь-яких дискусій щодо естетико-метафізичних підвалин самого себе. З одного боку мистецтво, відмовляючись від ідеалу, виступає як маніфест самодостатності в культурному просторі людства, а з іншого - як відмова від міметизму, ідеалізації, символізації і будь-якого вираження та означення, теоцентричного або антропоцентричного ідеалу в пост-культурі. Проте, втративши мистецтво пост-культури, як поле своєї презентації, естетичний ідеал не полишає меж естетичної свідомості і буде потребувати нового простору, простору належним чином відповідного усім його характеристикам - абсолютного простору. В умовах ХХІ століття - це симуляційний простір, віртуальна реальність, штучно створена комп'ютерними засобами.

В сучасній філософській та естетичній думці можливо виділити наступні проблемні зони аналізу онтологічних проблем естетичного ідеалу та естетичної свідомості:

- естетичний ідеал та естетична свідомість як вираз трансцендентальних структур буття людини (Г. Гадамер, Е. Касирер, Г. Коген, Г. Шпет);

- естетичний ідеал та естетична свідомість як діалектичні аспекти естетичної діяльності (А. Андрєєв, О. Воєводін, М. Гальперін, С. Гольденріхт, А. Гулига, А. Єгоров, А. Зісь, Н. Кіященко, Л. Левчук, Н. Лейзєров, В. Магнус-Самінський, В. Манжура, В. Панченко, Г. Поспєлов, С. Рапопорт, Ю. Філіпьєв);

- естетичний ідеал та естетична свідомість як вирази досконалості (Ю. Борєв, Н. Вернигора, Н. Гей, С. Гольденріхт, Є. Громов, О. Лармін, М. Овсянніков, В. Піскунов, Л. Столович, В. Толстих, В. Хмара, Є. Яковлєв);

- естетичний ідеал та естетична свідомість як трансцендентно-духовні складові естетичного досвіду (В. Бичков, Н. Маньковська).

Проблема виявлення онтологічних структур у бутті естетичного ідеалу виявляє різноманітні аспекти цієї проблеми фіксованої у різних спробах концептуалізації. Тим самим онтологія естетичного ідеалу виявляє себе як гетерогенна проблематика, що розробляє неоднорідні рівні репрезентації естетичного ідеалу в естетичній свідомості. У дисертаційному дослідженні виявляється, що онтологія естетичного ідеалу у сфері естетичної свідомості є багатошаровим та складним феноменом, який не охоплювався у своїй конкретиці в часткових підходах до естетичного ідеалу як цілісного прояву естетичної свідомості. Системний аналіз цих абстрактно-формальних моментів буття естетичного ідеалу конституюється на визнанні картографічного аналізу положень естетичного ідеалу у системі ідеального буття та топологічного аналізу положень естетичного ідеалу у системі естетичного розгортання ідеального як фундаментальних аспектів онтології естетичного ідеалу. У проблемі визначення естетичного та різноманітних естетичних проблем були використані праці М. Бровка, О. Воєводіна, В. Ісаєва, Л. Левчука, В. Лічковаха, Л. Мізіної, В. Панченко, О. Рябініної, В. Суханцевої, С. Уланової, А. Федя, І. Федя. Додатковими принципами, на які ми спираємось, є положення феноменологічної філософії (В. Вальденфельс, М. Гайдегер, Е. Гусерль, Р. Інгарден, Є. Скороварова, А. Шюц), символології та семіології (О. Лосєв, Ю. Полулях, К. Свасьян).

Таким чином, перед нами виявляється певна проблема: розкрити особливості конструювання буття естетичного ідеалу у бутті естетичної свідомості як онтологічного конструювання і розробити нові змістовні рівні аналізу естетичного ідеалу та естетичної свідомості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної програми кафедри світової філософії та естетики Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Об'єкт дослідження: онтологія естетичного ідеалу

Предметом дослідження є сфера естетичної свідомості як онтологічне конституювання естетичного ідеалу.

Мета роботи полягає в дослідженні онтологічних особливостей існування естетичного ідеалу та виявлення цілісної будови естетичної свідомості. Виходячи з поставленої мети, в роботі визначено наступні завдання:

- сформулювати класичну категоріальну концептуалізацію понять «естетичний ідеал» і «естетична свідомість» та базис їхньої конфігурації;

- проаналізувати онтологічну диференцію ідеалу та її роль у формуванні ейдетики естетичного ідеалу;

- охарактеризувати антиномії естетичної свідомості та форми їх синтезу в естетичному ідеалі;

- розглянути проблематику естетичних цінностей як проблему трансцендентального підґрунтя естетичного ідеалу;

- розкрити полісемантичну квантифікацію естетичного ідеалу у просторі естетичного символу;

- визначити особливості соціокультурного виміру естетичного ідеалу;

- виявити співвідношення естетичного ідеалу та естетичної культури;

- дослідити специфіку конструювання онтопоезису естетичного ідеалу в естетичній культурі;

- отримати знання щодо атрибутів автопоезису естетичного ідеалу в естетичній культурі.

Теоретико-методологічні основи дослідження. Дослідження визначається поєднанням феноменологічного та діалектичного підходів, які спираються на принципи онтологічного аналізу. Використовуються аналітико-синтетичний та індуктивно-дедуктивний методи. В дисертації отримав застосування історико-філософський аналіз, у відповідності до якого розглядаються змісти конкретних категорій. Топологічний метод дозволив виявити місце естетичного ідеалу у загальній діалектиці ідеального. Метод картографії дав змогу розглянути горизонти фундування естетичного ідеалу в естетичній свідомості.

Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні концепту онтології естетичного ідеалу як складного конститутивного феномену буття естетичної свідомості. Положення, що виносяться на захист, містять наступні елементи наукової новизни:

- естетичний ідеал розуміється як одна з форм ідеалу взагалі, а саме, як модифікація ідеалу в естетичній площині. Ця площина розуміється як конкретно-чуттєво-індивідуальна предметність ідеалу взагалі;

- досліджено онтологію картографічного виміру естетичного ідеалу, яка виявляє наступні площини картографічного оформлення естетичного ідеалу в естетичній свідомості: площина горизонтального відношення у вертикальному відношенні «ідеал - естетичний ідеал», площина горизонтального відношення у вертикальному відношенні «естетичний ідеал - естетична річ» та площина горизонтального відношення між вертикальними відношеннями «ідеал - естетичний ідеал» і «естетичний ідеал - естетична річ». Ці відношення конституюють регіон антиномій естетичної свідомості: антиномії ціннісної, символічної та соціокультурної площин;

- виявлено, що естетичний ідеал у ціннісній площині естетичної свідомості - це злиття усіх ціннісно значимих форм та модифікацій цих форм у конкретну єдність. Система естетичних цінностей постає в естетичному ідеалі як її різні боки існування та оформлення виразу;

- досліджено символічну площину естетичної свідомості, яка конституює естетичну річ як певне онтичне суще, яке через естетичний ідеал фундується у вимірність ідеалу, що конституює усі сфери культури. Це фундування робить з естетичної речі символ;

- зняття антиномій соціокультурної площини естетичної свідомості виявляє, що естетичний світ людини є інтермонадною практикою. Взаємовідношення естетичних цінностей та естетичних символів у естетичному світі встановлює той феноменологічно-діалектичний фон розкриття естетичного ідеалу в естетичній свідомості, який є закріпленням феноменів естетичної свідомості у вигляді сутностей естетичної культури;

- виділяється онтопоезисне та автопоезисне конституювання естетичного ідеалу. Виділяються чотири базові домени (патерни) автопоезису, на основі яких можна описати природу естетично-художніх речей: домени мімезису (естетично-художня річ виступає як натуральне відбиття, копія світу), експрезису (естетично-художня річ виступає як вираз емоцій та переживань), екстазису (естетично-художня річ як спосіб самоствердження автора) та метаморфезису (естетично-художня річ як акт перетворення особистості);

- на основі сучасних естетичних і онтологічних положень та висновків дослідження переосмислюється зміст класичних категорій естетики.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та уточненні понять естетичного ідеалу та естетичної свідомості як онтологічних конструктів, на основі яких будуються моделі аналізу та дослідження сучасних естетичних процесів. В дисертації представлено онтологічно-естетичну концепцію буття естетичної свідомості у системі естетичної культури на основі виразів буття естетичного ідеалу. Основні висновки дисертації можливо використовувати при викладанні відповідних курсів естетики, філософії та культурології.

Особистий внесок здобувача полягає в послідовному та цілісному визначенні естетичного ідеалу як онтологічного феномену, розумінні функціонування останнього в контексті неоднорідних рівнів естетичної свідомості та закріплення його у різноманітних проявах культури.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри світової філософії та естетики Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля (м. Луганськ); доповідалися на V Харківських студентських філософських читаннях (Харків, 2009); а також - на IV міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасних наук» (Перемишль, 2008); міжнародній науковій конференції «Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри» (Київ, 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено у 8 наукових публікаціях автора (5 статей у фахових виданнях, 3 - тези наукових конференцій). Всі праці написані без співавторів.

Структура роботи. Структура дисертації обумовлена метою та головними завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які мають дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 187 сторінок (176 сторінок - основна частина), список використаних джерел нараховує 122 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання роботи, розмежовано об'єкт і предмет дослідження, з'ясовано ступінь наукового опрацювання проблеми, окреслено теоретико-методологічні засади, аргументовано наукову новизну, представлені відомості про апробацію концептуальних положень дисертації.

Перший розділ - «Розгортання ейдетичної онтології ідеалу в естетичній свідомості» - складається з трьох підрозділів, у яких висвітлено взаємозв'язок понять «естетична свідомість» та «естетичний ідеал», ейдетика ідеалу та його розкриття в антиноміях естетичної свідомості.

У підрозділі 1.1. - «Класична категоріальна база конфігуративізації понять «естетичної свідомості» та «естетичного ідеалу» проаналізовано неокантіанську постановку питання про естетичну свідомість в системі трансцендентальної логіки як різноманіття динамічних a priori предметних логік буттєвої області регулювання досвіду в апперцепції. Естетична свідомість тут виявляється як особлива форма цілісності свідомості, досвіду та символічних форм. Також артикулюється матеріалістично-діалектичний погляд на проблему естетичної свідомості в трьох проблемних сферах: естетична свідомість як образність мислення; естетична свідомість як ціннісно-персональне мислення; естетична свідомість як специфічне емоційне утворення. Загальним для цих теоретичних сфер аналізу естетичної свідомості є визнання того факту, що естетична свідомість - діалектичний аспект естетичної діяльності, її феноменальна структура, яка утворюється під впливом на свідомість практики виробництва художньо-естетичних об'єктів.

У зв'язку з розглянутими концепціями уточнюється поняття «ідеал» у Канта, де під ідеалом розуміється вираження якої-небудь ідеї за певними правилами, регулятивний принцип, що втілений у тому або іншому конкретному індивідуальному прообразі, а під ідеалом краси - те, що має мету свого існування в самому собі (людина, як істота, що встановлює сама собі мету та сенс існування).

У підрозділі 1.2. - «Онтологічна диференція ідеалу та ейдетика естетичного ідеалу» онтологічне дослідження картографії естетичного ідеалу починається з розгляду буття ідеалу, автономною модифікацією якого є естетичний ідеал. Естетичний ідеал відноситься до ідеалу взагалі, як суще буття до буття, та виражає це відношення в принципі онтологічної диференції. Онтологічна диференціація ідеалу розкриває себе у відношенні «індиференція ідеалу - внутрішня диференціація естетичного ідеалу», онтологічною формулою якого є формула: буття-в-собі-для-себе-поза-себе. Доповнена подієвістю на рівні онтико-онтологічної дуальності, ця онтологічна диференція розкриває себе у відношенні «індиференція ідеалу - внутрішня диференціація естетичного ідеалу - символічність естетичної речі» та тематизує ейдетичний характер естетичного ідеалу. Онтологічна формула естетичного ідеалу як буття-в-собі-для-себе-поза-себе доповнюється онтичною характеристикою естетичного ідеалу як ейдосу ідеалу в образі естетичної речі.

У підрозділі 1.3. - «Антиномії естетичної свідомості та естетичний ідеал» зображується картографія естетичного ідеалу, де виявляється розкриття його внутрішньої структури у континуумі розгортання цієї структури у своє-зовнішнє, в естетичну свідомість. Ми маємо наступні площини картографічного оформлення естетичного ідеалу в естетичній свідомості: 1) площина горизонтального відношення у вертикальному відношенні «ідеал - естетичний ідеал»; 2) площина горизонтального відношення у вертикальному відношенні «естетичний ідеал - естетична річ»; 3) плошина горизонтального відношення між вертикальними відношеннями «ідеал - естетичний ідеал» та «естетичний ідеал - естетична річ».

Онтична розгортаність естетичної свідомості через вертикаль онтології естетичного ідеалу полягає в експлікації у першу чергу різниці між ідеалом, естетичним ідеалом та естетичною річчю. Цю різницю утворюють антиномії естетичної свідомості.

Другий розділ - «Феноменологія естетичного ідеалу в онтиці естетичної свідомості» складається з трьох підрозділів, присвячених характеристиці ціннісної та соціокультурної площин естетичної свідомості та естетичного ідеалу.

У підрозділі 2.1. - «Естетична цінність як трансцендентальне підґрунтя естетичного ідеалу» розглядається перша площина, в якій виявляє себе естетична свідомість у своїх онтичних даностях - це площина ціннісна. Модифікації цього відношення конституюють специфічну область естетичної свідомості, а саме - область естетичних цінностей як варіацій якостей естетичного ідеалу на фоні загальної ідеальної площини ідеалу як такого. Зняття антиномій ціннісної площини естетичної свідомості виявляє, що буття досконалості ідеалу, яке схоплюється у категорії естетичного, має особливу модифікацію цієї досконалості. Це має свій вигляд у такому положенні: ідеал як соразмірна модель оформленої емоціональності у хронотопі континууму досконалості - є естетичне. У якості модусів естетичного визначені наступні категорії: 1) гармонія; 2) піднесене; 3) потворне; 4) трагічне; 5) комічне; 6) прекрасне. Інші естетичні цінності розуміються як фундовані на цих цінностях. Естетичний ідеал у ціннісній площині естетичної свідомості - це саме злиття усіх ціннісно значимих форм та модифікацій цих форм у конкретну єдність. Система естетичних цінностей предстає в естетичному ідеалі як його різні боки, але саме система естетичних цінностей утворює багатогранність естетичного ідеалу в онтологічній диференції ідеалу як ейдосу.

У підрозділі 2.2. - «Квантифікація естетичного ідеалу в сфері естетичного символу» розглядається естетична річ як певне онтичне суще у своїй наповненості змістом фізичним, органічним, відчуттєвим, ноематичним та соціокультурним рівнями, своєю онтологічною образністю та має своє специфічне значення як образ. У своїй наповненості змістом естетичного ідеалу естетична річ володіє зовсім іншим значенням, але її значення як образу не зникає. Естетичний ідеал розкладає естетичну річ у вимірність ідеалу, яка конституює усі сфери культури, і цей розклад робить з естетичної речі не просто знак, а символ. Зняття антиномій символічної площини естетичної свідомості виявляює, що естетичний символ є симболон цінності імагінативного мета-смислу експресами-метаморфеми. Мета-смисл та ноематика естетичної речі є тими складовими значення естетичної речі, які в самій естетичній речі ведуть її в символізм. Ноематика смислу в мета-смисл речі має різні способи даності (алегорія, персоніфікація, художній образ, емблема, відсторонено-диспаратний зв'язок, метафора, тип, реалістичний образ, натуралістична копія, міф, поняття). Усі ці даності можливо використовувати при розгляді естетичної речі як знаку й виявляти специфічну навантаженість речі мета-смисловою даністю. Естетична річ може поєднувати своє значення з різними типами сигніфікації на фоні естетичного ідеалу, що ейдетизує ці значення в інтегральну даність. Буття ідеалу квантифікується у бутті естетичного символу, томущо ейдос ідеалу індивідуює багатозначність символу у собі, а не в ідеалі, який, таким чином, розкладається на ці значення у сфері естетичної речі та поза багатозначними конструкціями нам даний бути не може.

У підрозділі 2.3. - «Соціокультурний вимір естетичного ідеалу» естетичний ідеал представлений як ейдос ідеалу, що поєднує в собі багатошарові конструкції естетичних цінностей та естетичних символів. Естетична цінність є естетичним символом, а естетичний символ є естетичною цінністю. Соціокультурна площина естетичної свідомості в структурі самої свідомості є тим зрізом інтерсуб'єктивного буття людини в естетичну фундованість, який має своєю онтологічною структурою життєвий світ людини, тобто той нетематизований ґрунт життя, що лежить в основі ідеацій та комунікацій людини у її суспільному бутті. Такий зріз життєвого світу в естетичній свідомості постає як естетичний світ. Усі зняття антиномій соціокультурної площини естетичної свідомості виявляють, що естетичний світ є інтермонадною практикою. Естетичний світ будується на монадності, спрямованій в інтерсуб'єктивність, тобто так, що зміст цього світу завжди є особистісним, тому що з'єднання естетичної цінності та естетичного смислу залежить від особливостей індивідуального сприйняття. Встановлено, що життєвий світ, який розкривається в інтермонадній практиці під кутом естетичного, в естетичній свідомості феноменально предстає як система аппрезентативних відношень, які ґрунтуються на певних порядках горизонтів (апперцептивна схема, аппрезентативна схема, референціальна схема, контекстуальна або інтерпретативна схема). Разом з тим, в рамках естетичного світу можливо виділити наступні модуси аппрезентації, що встановлюють способи об'єднання естетичних цінностей та естетичних символів: мітки-ознаки, індикації-позначки, аппрезентативні знаки та аппрезентативні символи. Усі ці форми аппрезентації роблять естетичний світ синтезом естетичних цінностей та естетичних символів у більш складний порядок естетичної культури.

У третьому розділі - «Конституювання естетичного ідеалу в естетичній культурі» проведено дослідження функцій та способів існування естетичного ідеалу в естетичній культурі, а також - його онтопоезис та автопоезис. онтологічний ідеал естетичний символ

У підрозділі 3.1. - «Естетичний ідеал та естетична культура» показано, що взаємовідношення естетичних цінностей та естетичних символів у естетичному світі встановлює той феноменологічно-діалектичний фон розкриття естетичного ідеалу в естетичній свідомості, який є закріпленням феноменів естетичної свідомості у вигляді сутностей естетичної культури. Тому при розгляді естетичної культури треба враховувати рівні естетичних цінностей, естетичних символів та естетичного світу. Інтермонадна практика створення естетичного світу у процесі культури виробляє той особливий механізм соціальної пам'яті, який ми розглядаємо як естетичну культуру. В інтермонадній практиці не лише закріплюється зв'язок певного комплексу естетичних цінностей з серією естетичних символів. В ній він також і виробляється, кожен раз заново утворюється у культурній подієвості. Предметна очевидність естетичного ідеалу - це передумова можливої естетичної оцінки. Там, де починає діяти естетичне оцінювання, естетичні речі як образи вже наперед мають бути дані як символи. Якщо в самоданості усяке суще в першу чергу дається як індивідуальна річ, то в естетичній самоданості суще дається вже як символічна річ. Суще як субстрат естетичної оцінки є символьним сущим, яке вступає в оцінюванні в єдність переживання і корелює в єдності естетичного світу цілісністю усього, про що може йтися в естетичній свідомості. Це означає, що єдність естетичного світу вимагає естетичної свідомості взагалі. І такою єдністю відносно естетичного ідеалу є естетична культура як площина моделювання універсальної всезагальності певного естетичного ідеалу. Естетична культура як горизонт єдності естетичних цінностей та естетичних символів в інтермонадній практиці виявляє, окрім топологічної та картографічної сфер, пойематичну сферу естетичного ідеалу. Пойематична сфера естетичного ідеалу розкриває місце естетичного ідеалу в конституюванні форм естетичної культури та конституюванні естетичного ідеалу формами естетичної культури.

У підрозділі 3.2. - «Онтопоезис естетичного ідеалу в естетичній культурі» виокремлюється онтопоезис, який здійснюється як не-субстантивний, динамічний еволюційний процес за сприянням безперервної актуалізації процесів смислового розшарування. Різноманіття онтопоезисних агентів складається з реальних індивідуалізованих істот, що самоорганізуються. Цим істотам життя дає можливість розвитку конститутивних функціональностей, які роблять свій внесок в еволюцію життя як такого. Доводиться, що в онтопоезисному існуванні людини культура вцілому виступає як конститутивний контекст для індивідуалізації, яка, у свою чергу, є залежною від середовища та діяльності індивідуалізованих істот. Цей контекст за допомогою внутрішніх/зовнішніх взаємообмінів може пристосувати смислові функції реального індивіду до процесу самоорганізації. Але і сам контекст володіє власними структурами організації, які впливають на якість обміну. Світовий контекст є доповнюючим фактором розкриття смислотворення людини в культурі. Тобто культура відкриває людині контекстуальний горизонт для її актів конституювання смислів, у тому числі й естетичного. В онтопоезисі культура виступає як конститутивний взаємовідносний контекстуальний горизонт спів-функціональності. Онтопоезис естетичного ідеалу розкривається як конститутивний, взаємовідносний, контекстуальний горизонт спів-функціональності естетичного ідеалу. Культура як ідеальна сфера смислів людини розгортається в естетичну культуру через цю модифікацію буття ідеалу як досконалості в ейдетичне буття естетичного, що в своїй абстрактній всезагальності виступає як атенціональність. В онтопоезисі естетичного ідеалу відбувається його атенціоналізація відповідно до ідеальних структур культури, в якій знаходиться людина. Естетичні цінності та естетичні символи об'єднуються в естетичному світі саме на основі того, що естетичний ідеал виводить себе як атенціонально-конститутивний зміст подання речі як естетичної речі. Онтопоезис естетичного ідеалу є конституюванням естетичного ідеалу в якості атенціональної феноменальності естетичної культури.

У підрозділі 2.3. - «Автопоезис естетичного ідеалу в естетичній культурі» наголошується, що в автопоезисі, на відміну від онтопоезису, ми маємо справу з модифікаціями самоданості речі та її валюативною проліферацією конкретними естетичними свідомостями. Автопоезис є мережею процесів відтворення компонентів, які безупинно створюють і реалізують саму цю мережу та конституюють систему як розрізнену єдність в області (домені) свого існування. Автопоезис естетичного іделу, як і онтопоезис, є певним конструюванням моментів естетичного ідеалу як ейдосу в його загальності для ансамблю естетичних свідомостей. Як конструювання естетичного ідеалу, автопоезис є конструюванням в інтермонадній практиці, а отже є конструюванням єдності естетичних цінностей та естетичних смислів на основі аппрезентацій. Але як конструювання естетичного ідеалу в його загальності, автопоезис становить будування смислового наповнення цієї єдності. На основі концепції С. Смірнова. виявляються чотири базові домени (патерни) автопоезису, завдяки яким можна описати природу естетично-художніх речей: домени мімезису, експрезису, екстазису та метаморфезису. Домен мімезису припускає допущення двох світів: світу реальності (соціальної, фізичної, психічної) і світу естетично-художньої речі (твору), де цей світ якось відбивається, точніше - відтворюється. В домені мімезису естетично-художня річ виступає фактично натуральним відбиттям, копією першого світу. Домен експрезису певним чином заснований на домені мімезису та припускає, що естетично-художня річ є формою вираження переживань автора та створених ним героїв. В домені експрезису затверджується, що в створеному художньому світі все повинне бути настільки вірогідно, що йому віриш і спічуваєш як дійсному реальному світу. Домен екстазису припускає існування моделі естетично-художньої речі, де він ставиться як завдання самоствердження автора. Тут важливо насамперед творче, авторське Я художника. Таке самоствердження здійснюється за рахунок практик екстазису, буквально виходу із себе, несамовитості, що може доходити й до крайніх суїцидальних та абсурдних форм. У домені метаморфезису критерій естетичності лежить не в самій естетично-художній речі та не між митцем і реципієнтом. Тут важливе не конституювання естетичного смислу. Критерій подієвості лежить тут в акті перетворення, який робить митець, створюючи естетично-художню річ. Головне тут полягає не у вірогідності та граничності, не у самовираженні, а в постановці себе, своєї особистості як проблеми, завжди відкритої та завжди можливої.

Всі ці чотири домени автопоезису естетичного ідеалу розкривають способи його модуляції із онтопоезису у варіативну валюативність. Пойематика естетичного ідеалу у вимірності цих доменів є конструюванням смислової визначеності естетичного ідеалу.

ВИСНОВКИ

Таким чином, ми з'ясували, що проблематика естетичного ідеалу в його зв'язку з естетичною свідомістю постає як концентрація проблематики естетичної свідомості взагалі, яка конкретизується у формах своєї даності.

Встановлено, що в онтології естетичного ідеалу виділяється картографічний (аналіз положень естетичного ідеалу у системі ідеального) та топологічний (аналіз положень естетичного ідеалу у системі естетичного розгортання ідеального) аспекти онтології.

Визначено, що естетичний ідеал відноситься до ідеалу взагалі. як суще буття до буття, та виражає це відношення у принципі онтологічної диференції.

На тлі онтології картографічного виміру естетичного ідеалу ми виявили наступні площини картографічного оформлення естетичного ідеалу в естетичній свідомості:

- площина горизонтального відношення у вертикальному відношенні «ідеал - естетичний ідеал»;

- площина горизонтального відношення у вертикальному відношенні «естетичний ідеал - естетична річ»;

- плошина горизонтального відношення між вертикальними відношеннями «ідеал - естетичний ідеал» та «естетичний ідеал - естетична річ».

Онтична розгортаність естетичної свідомості через вертикаль онтології естетичного ідеалу полягає в експлікації у першу чергу різниці між ідеалом, естетичним ідеалом та естетичною річчю. Цю різницю утворюють антиномії естетичної свідомості.

Також виявлено, що модифікації естетичної свідомості у своїх онтичних даностях, у ціннісній площині конституюють специфічну область естетичної свідомості, а саме - область естетичних цінностей як варіацій якостей естетичного ідеалу на фоні загальної ідеальної площини ідеалу як такого. Усі зняття антиномій ціннісної площини естетичної свідомості виявляють, що буття досконалості ідеалу, яке схоплюється у категорії естетичного, має особливу модифікацію цієї досконалості, яка має свій вигляд у такому положенні: ідеал як співрозмірна модель оформленої емоціональності у хронотопі континууму досконалості є естетичне. Естетичний ідеал у ціннісній площині естетичної свідомості утворює злиття усіх ціннісно значимих форм та модифікацій цих форм у конкретну єдність.

З'ясовано, що символічна площина естетичної свідомості конституює естетичну річ як певне онтичне суще, що у своїй наповненості змістом фізичного, органічного, відчуттєвого, ноематичного та соціокультурного рівнів онтологічної образності має власне специфічне значення. Естетичний ідеал фундує естетичну річ у вимірність ідеалу, яка конституює усі сфери культури. Таке фундування робить з естетичної речі символ. Розуміння цього дозволило нам розкрити соціокультурну площину естетичної свідомості в структурі самої свідомості, де остання є тим зрізом інтерсуб'єктивного буття людини, який має своєю онтологічною структурою життєвий світ людини, тобто той нетематизований ґрунт життя, що лежить в основі ідеацій та комунікацій людини у її суспільному бутті. Такий зріз життєвого світу в естетичній свідомості постає як естетичний світ, де ми виділили наступні модуси аппрезентації, що встановлюють способи об'єднання естетичних цінностей та естетичних символів: мітки-ознаки, індикації-позначки, аппрезентативні знаки та аппрезентативні символи. Усі ці форми аппрезентації роблять естетичний світ синтезом естетичних цінностей та естетичних символів у більш складний порядок естетичної культури. Взаємовідношення естетичних цінностей та естетичних символів у естетичному світі встановлює той феноменологічно-діалектичний фон розкриття естетичного ідеалу у естетичній свідомості, який є закріпленням феноменів естетичної свідомості у вигляді сутностей естетичної культури.

Разом з тим з'ясувалось, що естетична культура як горизонт єдності естетичних цінностей та естетичних символів в інтермонадній практиці виявляє, окрім топологічної та картографічної сфер, пойематичну сферу естетичного ідеалу. Остання розкриває місце естетичного ідеалу в конституюванні форм естетичної культури.

Визначено, що онтопоезис здійснюється як не-субстантивний, динамічний, еволюційний процес за допомогою безперервної актуалізації процесів смислового розшарування та розкривається як конститутивний, взаємовідносний, контекстуальний горизонт спів-функціональності естетичного ідеалу. У свою чергу встановлена роль автопоезису, який є конструюванням в інтермонадній практиці, а отже є конструюванням єдності естетичних цінностей та естетичних смислів на основі аппрезентацій.

Виявлено чотири базові домени (патерни) автопоезису, завдяки яким можна описати природу естетично-художніх речей: домени мімезису, експрезису, екстазису та метаморфезису.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Ухов О.С. Онтологія естетичного ідеалу як історико-філософська проблема / О.С. Ухов // Вісник Черкаського університету. Серія: Філософія. / Гол. ред. Кузьмінський. - Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2008. - Вип.130. - С. 104-111.

2. Ухов О.С. Естетичний ідеал у системі метакатегорій естетики і проблема формування естетичної свідомості / О.С. Ухов // Інтелект. Особистість. Цивілізація: зб. наук. пр. із соц.-філос. пробл. / Гол. ред. О.О. Шубін. - Донецьк: ДонНУЕТ ім. Туган-Барановського, 2008. - Вип.6. - С. 64-71.

3. Ухов О.С. Онтологічна диференція ідеалу та ейдетика естетичного ідеалу / О.С. Ухов // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Філософія. / Від. ред. О.О. Мамалуй. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. - №830. - С. 183-192.

4. Ухов О.С. Переосмислення трансцендентального виміру естетичного (до проблеми ідеалу та досконалості в філософії І. Канта) / О.С. Ухов // Філософські дослідження: зб. наук. праць / Від. ред. В.К. Суханцева. - Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2009. - №11. - С. 194-200.

5. Ухов О.С. Щодо проблеми визначення естетичного ідеалу у просторі естетичної свідомості / О.С. Ухов // Інтелект. Особистість. Цивілізація: зб. наук. пр. із соц.-філос. пробл. / Гол. ред. О.О. Шубін. - Донецьк: ДонНУЕТ ім. Туган-Барановського, 2009. - Вип.7. - С. 92-104.

6. Ухов. О.С. Проблема значення ідеалу краси для сучасної естетичної свідомості / О.С. Ухов // V Харківські студентські філософські читання: матеріали Міжнародної наукової конференції (Харків, 27 - 28 березня, 2008р.) / М-во освіти і науки України, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків: Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2008. - С. 24-26.

7. Ухов. О.С. Повсякденність естетичного досвіду та проблема виховання естетичної свідомості / О.С. Ухов // Аktualne problemy nowoczesnych nauk - 2008: materialy IV Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji. T.16 (Przemysl, 16 - 31 czerwca 2008 roku). - Przemysl: Nauka i studia, 2008. - S. 61-64.

8. Ухов А.С. Культура и молодая личность в модернизирующемся обществе / А.С. Ухов // Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри: матеріали Міжнародної наукової конференції (Київ, 26-27 березня 2009р.) / М-во освіти і науки України, Київський національний лінгвістичний університет, Національний педагогічний університет ім. М.П Драгоманова, Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, Університет м. Зелена Гура (Польща). - Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2009. - С. 351-355.

АНОТАЦІЯ

Ухов О.С. Онтологія ідеалу у просторі естетичної свідомості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.08 - естетика. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2009.

У дисертації представлена онтологічна концепція ролі естетичного ідеалу в структурі естетичної свідомості. В роботі проаналізовано різноманітні аспекти проблеми виявлення онтологічних структур у бутті естетичного ідеалу. Розкрито онтологію естетичного ідеалу, яка виявляє себе як гетерогенна проблематика. Також виявлено неоднорідність змістовних рівнів репрезентації естетичного ідеалу в естетичній свідомості. Формулювання класичної концептуалізації понять «естетичний ідеал» та «естетична свідомість» дало можливість проаналізувати онтологічну диференцію ідеалу та її роль у формуванні ейдетики естетичного ідеалу. Розкрито форми синтезу антиномій естетичної свідомості. Це зробило можливим виявити трансцендентальне підґрунтя естетичних цінностей, а також висвітлити полісемантику естетичного ідеалу у просторі естетичного символу. Визначення особливості соціокультурного виміру ідеалу допомогло простежити способи існування останнього у культурному просторі. На основі отриманого теоретичного матеріалу досліджено специфіку конструювання онтопоезису та автопоезису естетичного ідеалу в культурі.

Ключові слова: ідеал, естетична свідомість, естетична цінність, естетичний символ, сигніфікація, аппрезентація, естетичний знак, естетичний світ, інтермонадна практика, естетична культура, онтопоезис, автопоезис, мімезис, експрезис, екстазис, метаморфезис.

Ухов А.С. Онтология идеала в пространстве эстетического сознания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - эстетика. Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2009.

В диссертации представлена онтологическая концепция роли эстетического идеала в структуре эстетического сознания. В работе проанализированы разнообразные аспекты проблемы обнаружения онтологических структур в бытии эстетического идеала. Раскрыта онтология эстетического идеала, которая обнаруживает себя как гетерогенная проблематика. Также обнаружена неоднородность содержательных уровней репрезентации эстетического идеала в эстетическом сознании. Формулирование классической концептуализации понятий «эстетический идеал» и «эстетическое сознание» дало возможность проанализировать онтологическую дифференцию идеала и её роль в формировании эйдетики эстетического идеала. Раскрыты формы синтеза антиномий эстетического сознания. Это сделало возможным обнаружить трансцендентальное основание эстетических ценностей, а также осветить полисемантику эстетического идеала в пространстве эстетического символа. Определение особенности социокультурного измерения идеала помогло проследить способы существования последнего в культурном пространстве. На основе полученного теоретического материала исследована специфика конструирования онтопоэзиса и автопоэзиса эстетического идеала в культуре.

Ключевые слова: идеал, эстетическое сознание, эстетическая ценность, эстетический символ, сигнификация, аппрезентация, эстетический знак, эстетический мир, интермонадная практика, онтопоэзис, автопоэзис, мимезис, експрезис, екстазис, метаморфезис.

Ukhov A.S. Ontology of ideal in the space of aesthetic consciousness. - Manuscript.

Thesis for obtaining Ph.D. in specialty 09.00.08 - aesthetics. Volodymyr Dahl East-Ukrainian National University, Lugansk city, 2009.

Thesis presents the ontology conception of aesthetic ideal's role in the structure of aesthetic consciousness. The work analyses different aspects of the problem of ontological structures revealing in the aesthetic ideal's existence. It reveals the ontology of aesthetic ideal that finds itself as heterogeneous agenda. The heterogeneity of substantial levels of aesthetic ideal's presentation in aesthetic consciousness is also found. The formulation of classical conceptualization of concepts «aesthetic ideal» and «aesthetic consciousness» allowed to analyze the ontological ideal's differentiation and its role in formation of aesthetic ideal's aedetics. Thesis reveals the forms of antynomies' synthesis of aesthetic consciousness. It made it possible to find the transcendental basis of aesthetic values as well as to cover the polysemantics of aesthetic ideal in the space of aesthetic symbol. The definition of peculiarities of sociocultural ideal's measurement helped to retrace the methods of the last one's existence in the cultural space. On the basis of obtained theoretical material the specific of ontopoesis and autopoesis construction of aesthetic ideal in culture.

Key words: ideal, aesthetic consciousness, aesthetic value, aesthetic symbol, signification, appresentation, aesthetic sign, aesthetic world, intermonad practice, ontopoesis, autopoesis, mimesis, expresis, extasis, metamorphesis.

Размещено на Allbest.ru