Харизматична особистість та спільнота: морально-етичний аспект взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

09.00.07 - етика

УДК 17.023.31 ББК 87.7

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Харизматична особистість та спільнота: морально-етичний аспект взаємодії

Сидоренко Ірина

Григорівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Єфіменко Віталій Віталійович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри етики, естетики та культурології.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Сіверс Валерій Анатолійович, завідувач кафедри культурології, декан факультету міжнародної інформації і права Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету, м. Київ. кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Кисельова Оксана Олександрівна, старший науковий співробітник відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться «09» квітня 2009 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.28 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано «_4» березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І. В. Живоглядова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В сучасному соціокультурному просторі відбуваються процеси, які пов'язані із розширенням горизонту життєвих можливостей, зростаючою свободою індивідів, змінами у суспільній та індивідуальній свідомості. Соціальні зміни в усіх сферах життя вимагають від учених уважного розгляду місця та ролі лідерства, оскільки особа, яка представляє державну політику, уособлює колективні прагнення, постає як виразник уявлень певної спільноти.

Великого значення набуває вивчення явища «харизми» сьогодні, коли загострилася проблема самовизначення, криза духовності. Особливо відчувається потреба у віднайдені духовних ідеалів та цінностей, зразків поведінки, що були б надійним опертям у житті. У переломні часи маси традиційно намагалися їх відшукати в ірраціональному - релігії, містиці. Актуальним у такий час стає особливий тип лідера - харизматичний, здатний забезпечити стабільне функціонування суспільства та покласти на себе відповідальність за доленосні рішення.

До того ж, стрімкий розвиток науки та виробництва, починаючи з XVIII-XIX століть спричинив появу на історичній арені нового типу людини: своєрідною презентацією суспільного життя у ХХ столітті постав феномен «людини-маси». Зацікавленість дослідників «людиною-масою» пов'язана з її формуванням у якості активного соціального суб'єкта в індустріальному суспільстві. Починаючи з епохи буржуазних революцій змінився простір реального життя: він став більш динамічним, сповненим колізій. Пріоритетним став гуманістичний світогляд, націлений на задоволення духовних потреб людини, на розвиток творчого потенціалу, покликаний розкрити її внутрішнє багатство, наслідком чого є відчуття самореалізації.

Проте, критерій гуманізму неможливо прийняти раз і назавжди, адже постійні зміни у духовній сфері призводять до змін моральної культури. Свідченням цих змін є полеміка щодо змісту ціннісних пріоритетів між утилітаристами та лібералами, лібералами та комунітаристами тощо. Суть цих суперечок пов'язана, з одного боку, з обстоюванням автономії та свободи суб'єкта, а, з іншого, - з тим, що розвиток абстрактних та невизначених орієнтирів у сфері моралі призводить до втрати ціннісних настанов. Особливо увага до розстановки ціннісних акцентів загострюється, коли вони призводять до неоднозначних з точки зору моральної оцінки явищ: індивідуалізму, масовизації суспільства тощо.

Взаємозв'язок соціокультурних явищ «харизма» та «маса» актуалізує проблему відповідальності, яка набуває особливого значення в умовах інформаційного суспільства, коли маніпуляція свідомістю завдяки ідеологічному впливові, пропаганді та міфотворчості набувають небувалих до того обсягів. Актуальною постає також проблема відповідальності та обов'язку не лише перед суспільством, а й особистісна - перед індивідом за розуміння та обрання свого власного способу буття.

Наукова розробка проблеми харизми, в першу чергу, пов'язана з ім'ям М. Вебера. Витоки енергетичного потенціалу суспільно-історичного розвитку висвітлено у пасіонарній теорії Л. Гумільова. До питань владних відносин та моральності еліти суспільства в українській філософсько-політологічній думці зверталися В. Винниченко, Д. Донцов, Б. Кухта, В. Липинський, Г. Сковорода, М. Шлемкевич, І. Франко та ін.

Аналізові феномену «маса» у руслі соціальних змін присвячено праці Е. Кассірера, Г. Лебона, С. Московічі, Х. Ортеги-і-Гассета, Г. Тарда та ін.

Роботи А. Адлера, З. Фрейда, Е. Фромма, К. Хорні, К.Г. Юнга та ін., в основу яких покладено психоаналіз, дозволяють виявити ірраціональні чинники, що зумовлюють формування взаємовідносин «панування-підкорення» та уможливлюють застосування маніпуляційних методів впливу на масову свідомість.

Напрямок дослідження, у якому здійснюється аналіз суспільно-історичних процесів періоду новітньої історії, репрезентовано працями
Т. Адорно, Х. Арендт, Е. Канетті, В. Райха, Е. Тоффлера, М. Хевеши та ін.

Настановчими для морально-етичного аналізу взаємодії «харизматична особистість-спільнота» та для визначення етичних категорій стали праці філософсько-етичного спрямування вітчизняних та зарубіжних філософів, мислителів, громадських діячів - класиків та сучасників - А. Бергсона, Ж. Бодрийяра, А. Макинтайра, Ф. Ніцше, Ч. Тейлора, А. Шопенгауера та ін.; М. Бердяєва, П. Лаврова, О. Лосєва, Вол. Соловйова та ін.; Т. Аболіної, В. Андрущенка, Р. Апресяна, Ю. Бородая, А. Гусейнова, О. Кисельової, Л. Левчук, В. Малахова, В. Мовчан, В. Сіверса та ін.

З усіх підходів до питань взаємодії «харизматична особистість-спільнота» найменш вивченим є морально-етичний аспект, оскільки дослідження морально-етичної проблематики ґрунтовно не здійснювалися. Саме тому постає актуальним вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи філософського факультету № 01БФ01-01 «Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть», науково-дослідницької тематики кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дисертаційної роботи є співвідношення індивідуального та колективного в історико-філософському вимірі.

Предметом дослідження постають морально-етичні аспекти взаємодії харизматичної особистості та спільноти.

Метою дисертаційної роботи є аналіз природи, сутності, моральних функцій харизматичної особистості та спільноти на основі класичного матеріалу; теоретична реконструкція процесів формування та змін суспільної свідомості та моралі у сфері взаємодії «харизматична особистість-маси»; спроба віднайти у цих процесах такі принципи та прийоми, які можуть бути задіяні у дослідженнях процесів суспільної взаємодії.

У відповідності до поставленої мети дисертаційного дослідження вважалось необхідним вирішити такі основні завдання:

проаналізувати з точки зору етики найбільш значні класичні соціогуманітарні дослідження, в яких знайшов відображення феномен «маса»;

простежити процес соціальної та культурної еволюції особливого типу людини - «людини-маси» в його цілісності;

встановити основні моральні принципи та наукові поняття етики у дослідженні феномену «харизма» та соціокультурного типу «спільнота»; розкрити специфіку моральних відносин «харизматична особистість-спільнота».

дослідити соціально-історичні та психологічні витоки формування харизматичної особистості;

визначити роль та функцію харизматичної особистості у процесі суспільного розвитку, зокрема, її вплив на формування морального клімату сучасного суспільства;

опираючись на соціологічні та політологічні дослідження, проаналізувати сучасні очікування у масовій свідомості українців щодо моральних якостей авторитетної особистості.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Відповідно до основних принципів розуміння соціально-історичного процесу, що склали основу дослідження (принципи системності, об'єктивності) методами дисертаційної роботи стали метод проблемно-категоріального аналізу, методи соціокультурного, історико-філософського та психологічного аналізів, описовий метод.

Реалізація принципу об'єктивності у дисертації уможливлює аналіз проблематики неупереджено з урахуванням різних позицій.

Оскільки предмет дослідження охоплює сфери етики, філософії, культурології, політології, соціології, психології, то для здійснення інтегрального підходу при розгляді проблематики роботи було залучено метод міждисциплінарного синтезу.

Наукова новизна. Вперше здійснено систематичний аналіз морально-етичних проблем взаємодії «харизматична особистість-спільнота»; виокремлено принципи та прийоми такої взаємодії, які можуть бути використанні у дослідженнях процесів суспільних відносин.

Наукова новизна розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:

вперше доведено з позицій гуманістичної етики та етики комунітаризму, що виникнення феномену «маса» створює умови для уникнення індивідом морального вибору та зняття особистісної відповідальності;

виявлено тенденцію еволюції самосвідомості «людини-маси» до формування споживацького розуміння життєвих можливостей та індивідуальних свобод, що сприймались у відриві від змісту етичної категорії відповідальності;

вихідними принципами моральної оцінки взаємодії «харизматична особистість-спільнота» є: (а) моральний принцип альтруїзму та принцип егоїзму, (б) принципи колективізму та індивідуалізму, (в) принцип конформізму;

дістало подальшого розвитку положення, що за соціально-політичної кризової ситуації, взаємозумовленої та взаємопов'язаної з кризами у духовно-моральній сфері, у масовій свідомості відбувається зміна консолідаційних засад до визнання та фокусування на ролі харизматичної особистості;

виявлено позитивну та негативну дієвість харизматичної особистості: інтеграційну та деструктивну;

окреслено спектр очікувань у масовій свідомості українців щодо харизматичного державного діяча, ідеалу якого відповідає самовіддана, сильна, відповідальна, інтегруюча особистість.

Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно дає змогу по-новому осмислити суспільно-історичне буття, пояснює мотивацію дій як окремих індивідів, так і спільнот та розкриває питання морально-етичного розуміння дієвих актів. Також дана робота розкриває умови можливості системно-концептуального розуміння взаємодії «влада-спільнота», що дає змогу залучити до сучасних досліджень суспільних процесів в Україні нові теоретико-методологічні підходи.

Одержані результати дослідження можуть залучатись до аналізу сучасних проблем теорії, методології та здійснення конкретних досліджень вітчизняних суспільних процесів. Матеріали роботи можуть бути використані про розробці нормативних курсів та спецкурсів з етики, соціальної філософії, методологічних проблем історико-філософського пізнання.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки та положення наукової новизни отримані автором самостійно. Всі публікації автора є одноосібні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження оприлюднені на Міжнародних наукових конференціях «Етика: сучасні модуси актуалізації» (Київ, 2005 р.), «Дні науки філософського факультету» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2006-2008 рр.), Міжнародному науковому симпозіумі «Доля філософії в сучасному світі» (до Всесвітнього дня філософії ЮНЕСКО) (Київ, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства» (м. Івано-Франківськ, 2007 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації вийшли чотири статті, три з яких були опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та шість тез опублікованих матеріалів конференцій.

Структура дисертаційної роботи відповідає меті дослідження, його головним завданням й відображає послідовність вирішення поставлених завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (193 позиції). Загальний обсяг становить 185 сторінок. Основний текст дисертації - 168 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається стан наукової розробки проблеми, з'ясовується зв'язок дослідження з науковими програмами, формулюються мета, завдання, об'єкт і предмет роботи, розкриваються методи та наукова новизна дисертації, її теоретичне і практичне значення, наводяться дані про публікацію та апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Концепції мас та харизматичного лідерства у зрізі гуманітарних досліджень» розглянуто основні існуючі підходи до соціокультурних феноменів «харизма» та «маса».

Підрозділ 1.1. «Соціокультурні феномени «маса» та «харизма» як об'єкт гуманітарних досліджень» - дається визначення таких видів спільнот: натовп, маса, нація. Щодо розведення суті понять «натовп» та «маса» у дослідженні визначальним є наступне. Для натовпу характерні індивідуалізм, успадкування моральних норм і життєвих настанов панівного класу; викривлення у масах моральних норм призводить до втрати індивідуальної ідентичності назавжди. У соціально-часовому аспекті поняття «натовп» пропонується вживати відносно історичних подій ХІХ століття; до поняття «маса» слід звертатися стосовно масових явищ ХХ століття. Поняття «народ» у роботі вживається відносно історично сформованих типів етнічних спільнот, а також прошарків суспільства, які на певному історичному етапі задіяні у вирішенні завдань суспільного розвитку (В. Козлов).

У рамках дослідження евристично значимими здаються теорії еліт, які відносяться до макіавеллістської школи (меншина здійснює керівництво некомпетентними масами) та ціннісні теорії, які розглядають еліту як найбільш продуктивну та наділену високими моральними якостями частину суспільства.

Вихідним є розуміння суті харизматичної особистості, викладене українським етиком Т. Аболіною, яке наголошує на духовному змісті цього феномену. Харизматичну особистість характеризує здатність свідомо організовувати життя та виробляти якості, які відповідають вищій меті буття. Це призводять до виникнення особливого типу особистостей, які найбільш повною мірою втілюють духовні, моральні ідеали.

Щодо характеристик феномену «маси» дослідники набувають одностайності: (1) у масі виникає якісно нове самоусвідомлення людей;
(2) прагнення звільнитися від зобов'язань та відповідальності перед соціумом та перед самою собою як носієм феномену життєвості, народжує у масі «пусту свободу» (В. Мовчан), головною ознакою якої є фізичні вияви волі; (3) зважаючи на ірраціональність та прагнення до зняття відповідальності у масі, зрозумілою постають її сугестивність та очікування авторитетної особистості.

У підрозділі 1.2. «Трансформація традиційних цінностей та процеси урбанізації як основні передумови формування соціокультурного явища «людина-маса»» констатується, що процес заміни індивіда масою взаємопов'язаний зі зміною загального соціокультурного контексту. На основі доробку Е. Муньє, Е. Канетті, Х. Ортеги-і-Гассета, Ж.-П. Сартра К. Ясперса та ін. робиться висновок, що духовні пошуки, зміна моральних ідеалів, культурно-смислового поля призводять у подальшому до реальних життєвих перетворень. За Х. Ортегою-і-Гассетом, життя постає як процес самотворчості, самореалізації людини. У здійсненні вибору та відповідальності за нього саме й полягає свобода людини. Зростаюча упевненість мас у власних силах проявлялася у тому, що вони більше не потребували схвалення своєї діяльності шляхом посилання на релігійні та моральні норми.

Згідно з положеннями гуманістичної та комунітарної етики, відірваність від віковічних основ життя, основою яких є загальні, а не індивідуальні цінності, призводить до зростаючого «атомізованого індивідуалізму». Відсторонення мас від цінностей традиційної культури зумовило втрату основ моральності життя. Це призвело до ціннісного вакууму, противагу якому маси знайшли в аморалізмі. Зауважено, що однією з причин наростання аморалізму була невідповідність реального життя проголошеним ідеалам рівності та свободи. Психологічно кожен відчував свою рівність з іншими, вважав себе господарем свого життя. Однак рівень розвитку моральної свідомості не дозволяв вирішувати складні суспільні проблеми та бути відповідальним за свої дії.

У підрозділі 1.3. «Пасіонарність та харизма як енергетичний потенціал суспільно-історичного розвитку. Морально-етичний зріз взаємодії» на підставі вчень Л. Гумільова та М. Вебера простежуються витоки феноменів «пасіонарність» та «харизма». Досліджуються рушійні сили історії та аналізується історична роль харизматичної особистості. Зазначено, що ближче за все до пасіонарної теорії етногенезу підходить «філософія життя» (А. Бергсон, Ф. Ніцше, О. Шпенглер та ін.). Цей філософський напрям протиставляє розуму сили життя з їх ірраціональністю та недоступністю для раціонального осмислення. У рамках проблематики етики відповідальності поняття «пасіонарність» розглянуто як психологічний феномен. Виходячи з того, що поняття «пасіонарність» використовується переважно в історичній сфері, а «харизматичність» - в питаннях політики, простежено зв'язок «пасіонарій-харизматична особистість». На основі порівняльного аналізу виявлено певні особливості за такими критеріями: (1) пасіонарність і харизма - явища, які мають спільні межі; (2) за кількістю носіїв та проявів пасіонарність є явищем, ширшим за харизму; (3) пасіонарій у виключних випадках є харизматичною особистістю, тоді як харизма завжди включає в себе пасіонарність.

Для розкриття моральної проблематики у порівнянні понять «пасіонарність» та «харизма» проведено аналіз емпіричного матеріалу, на основі якого робиться висновок про те, що звернення до духовно-морального потенціалу проявів «вибуху» пасіонарності дозволило нам виявити взаємовплив масових явищ і поведінки лідерів, що утілюють в собі ідеальні образи героїв. Орієнтуючись на харизматичну особистість, маса тим самим визнає її як втілення певного морального ідеалу. Оскільки умовою можливості існування харизми є певна спільнота, яка ідентифікує себе з авторитетною особистістю та покладає на неї певні очікування, зауважено, що власні духовно-моральні якості визнаного лідера є виразом загального морального стану суспільства. Припущено, що за умов демократичного суспільно-політичного устрою маса та її лідер повинні нести однакову моральну відповідальність за прийняті та здійснені рішення.

Підсумовується, що масові явища є свідченням трансформації соціального життя. Обстоюваний ліберальною ідеологією ціннісний суб'єктивізм, проголошуючи свободу ціннісного самовизначення, призвів до довільного трактування моральних принципів, наслідком якого стали послаблення традиційних духовних та культурних цінностей (родинних зв'язків, релігії, національної самосвідомості тощо). Втративши соціальні зв'язки, люди перетворилися на «атомізованих індивідів», тобто людей без власного «Я». Отож, відмова від раціоналізму у сфері етики стала важливим фактором при формуванні соціокультурного типу «людини-маси». Розмитість моральних орієнтирів добра та зла призвели до розчинення меж дозволеного у масі й загострили моральну проблематику. Так, процес творення нової соціалізації не враховував моральної складової соціальних стосунків: потреба в іншому переходила з об'єктивної необхідності у суб'єктивні потреби. харизматичний моральний клімат авторитетний

У розділі 2. «Морально-етичний аспект взаємодії «харизматична особистість-спільнота» у зрізі психології мас» досліджується співвідношення раціональних та ірраціональних чинників при аналізі суспільної взаємодії через її моральний зріз.

У підрозділі 2.1. «Трактування свободи та відповідальності в межах колективного позасвідомого» на основі психоаналізу аналізуються діючі у масі емоційні зв'язки та витоки формування потреби у харизматичній особистості, яка була б носієм інтегруючої моралі. З. Фрейд вважає, що в житті людини завжди присутній «інший». Психологія особистості, таким чином, завжди постає як психологія соціальна. Одним з механізмів емоційних зв'язків З. Фрейд вважає ідентифікацію. У межах даного дослідження ідентифікація розглядається як орієнтація на моральний ідеал, втілений в особі авторитетної особистості. Моральний ідеал постає як шкала цінностей та норм, дотримуючись яких людина не порушує правил поводження, тобто не вступає у конфлікти. Ідентифікація виключає ситуації протидії та самостійного морального вибору.

На противагу натуралістичному підходу Фрейда, Е. Фромм є прихильником гуманістично-культурного бачення сутності людини. Вчений уводить поняття «екзистенційна дихотомія», яка являє собою структуру фундаментальних протиріч людського існування. Е. Фромм виділяє кілька типових орієнтацій з вирішення екзистенційних дихотомій. Належність до світу може реалізовуватися через підкорення окремій особі, соціальній групі, Богу тощо. Співпричетність може реалізуватись інакше як підкорення світу, що виявляє себе через панування над іншими людьми. Проте, в обох випадках спостерігається нівелювання особистості. Розвиток індивідуальності, за Е. Фроммом, може відбуватися тільки шляхом любові. Під любов'ю він розуміє переживання причетності та спільності, єднання з ким-небудь або чим-небудь за умов збереження цілісності власного «Я». Також вихідним у становленні індивіда є розвиток особистісної свободи. У даному аспекті загострюються проблеми відчуження та «втечі від свободи» як спосіб уникнення відповідальності. Фромм зазначав, що найрозповсюдженішим у суспільстві способом «втечі від свободи» є повне підкорення особистості суспільним нормам - конформізм, який не дає розвиватися індивідуальності. Вказано, що сприймаючи конформізм як умову буття, людина наражається на небезпеку втрати сенсу особистісного життя, умовою якого є проживання, тобто реалізація закладених природою унікальних, невідтворюваних у іншому якостей та творчого потенціалу. Потрапляючи, таким чином, у ситуацію відчаю, людина з радістю сприймає будь-яку ідеологію, яка дарує надію на набуття сенсу життя.

У підрозділі 2.2. «Ірраціональні чинники свідомості мас як передумова формування тоталітарних рухів (на прикладі націонал-соціалізму)» зазначено, що прагнення до підкорення, з одного боку, та прагнення панування, з іншого стали інструментарієм пояснення підтримки, яку отримав фашизм зі сторони мас. Виходячи з доробку Е. Канетті, Е. Кассірера, Б. Рассела та ін. досліджено, що превалювання сфер раціонального та ірраціонального мислення залежить від соціально-історичного контексту. У кризові часи в силу вступає ірраціональне ставлення до дійсності. Е. Кассірер говорить про «сферу магічного», яка вступає у дію за умов небезпеки та невизначеності. Міфічне мислення як засіб втечі від реальності пробуджує глибинні шари людської психіки, у яких приховані первинні прагнення до підкорення. Згідно з фроммовим аналізом фашизму та його підтримкою з боку мас, зазначається, що така ситуація стала наслідком двох типів морально-етичного світовідношення - конформізму та ідентифікації.

Питання довіри мас до націонал-соціалізму розглядається через призму істинних та хибних ідеалів. У даному аспекті постає проблема прийняття ідеалу з позицій зняття особистісної відповідальності. Вказується, що морально-етична суперечність полягає у тому, що, з одного боку, маси через свою байдужість та покірливість ідентифікують себе з моральним ідеалом авторитетної особистості, а, з іншого, беззаперечно приймаючи теорію расизму, вбачають у ній можливості для власного самоствердження. Виходячи з положень гуманістичної етики, самоповага до іншого є похідною від почуття власної гідності. Розвиткові вроджених здібностей людини сприяє не сліпа ірраціональна віра у силу авторитету, а віра, яка поєднує відчуття благоговіння та раціональну складову.

У підрозділі 2.3. «Міфотворчість як використання позасвідомих чинників масової психології» досліджуються механізми впливу на масову свідомість. Вихідною стала позиція О. Лосєва про те, що міф є «найбільш яскравою й найбільш справжньою дійсністю». Зазначено, що міфотворчість як механізм маніпуляції є надзвичайно дієвою саме в часи невизначеності та нестабільності, тоді, коли відбувається розмиття традиційних моральних цінностей та руйнація узвичаєних моральних ідеалів.

Аналізується феномен впливу, який здійснюється через засоби масової інформації та зазначається, що його успіх є наслідком налаштованості, у якій перебувають маси. З морально-етичної точки зору, налаштованість проявляється тим більше, чим різкіше відбувається процес декультивації. Вказується, що переважно вплив засобів масової інформації та комунікації сьогодні відіграє не інформаційно-освітню функцію, а виконує функцію контролю над масами. Ж. Бодрийар сучасну фазу культури характеризує як «фазу замороження сенсу». Акцент робиться не на критичному мисленні, а на нейтралізації сенсу інформаційного потоку. Робиться висновок, що підтримка мас у нерефлективному стані щодо морально-оціночного відношення до світу сприяє подальшому поглибленню процесу масифікації та уможливлює продукування «штучних» лідерів.

Оскільки міфи зростають на основі масових очікувань, припускається, що міфотворчість є одним з дієвих засобів керування масами, який дозволяє стримувати їх енергію у певних рамках. З морально-етичної точки зору міфотворчість є поляризованим явищем. З одного боку, вона виступає як морально виправдана міфотворчість. Позитивний аспект міфотворчості полягає у тому, що завдяки міфам у масі формуються духовно-ціннісні уявлення, основою яких є віра та любов до когось чи до чогось. Також міфотворчість застосовується як механізм стримування потенційної агресії мас, які не мають віри; як метод мобілізації людей, підсилення дисципліни. Проте, з іншого боку, якщо міфотворчість не зникає після виходу із кризи, це призводить суспільство до загрози розмиття цінностей та утвердження диктатури. Коли на зміну піднесеному міфу приходить низький, виникає загроза: цивілізація йде вперед, але культура розпадається - таким чином міфотворчість постає у своїй негативній формі.

Робиться висновок, що взаємодія спільнот та авторитетної особистості, зумовлена поєднанням природної та соціальної складових людини, психологічних чинників, якщо вона ґрунтується на принципах гуманістичної етики, постає цілком органічною та доцільною. В основі гуманістичної етики міститься принцип, згідно якому лише сама людина може визначати для себе критерії добра та зла. За таких умов функція авторитету полягає у тому, аби сприяти, допомагати, уникаючи насилля. Такий авторитет через свою відкритість людям містить момент раціональності, адже його покликанням є не підсилення власної значущості, а допомога у розкритті власної доброчинності кожним індивідом. Небажаною є взаємодія, заснована на засадах авторитарної етики, коли одна людина визначає критерії доброчинності для всіх. Авторитарна етика викривляє поняття «доброчинність», надаючи йому змісту пригнічення власної індивідуальності, самозречення, підкорення.

Розділ 3. «Українська еліта: пошуки морально-етичних засад трансформації суспільства» присвячено морально-етичному аналізу еліти українського суспільства та її відповідності очікуванням українців.

Підрозділ 3.1. «Творча діяльність та відповідальність особистості як умови суспільного поступу» синтезує дослідження західноєвропейських та українських мислителів та суспільних діячів щодо ролі особистості у соціумі. Соціальні зрушення ХІХ-ХХ століть у Західній Європі привернули увагу мислителів до питань ролі особистості в історичному процесі та до необхідності моральної рефлексії. Питання лідерства, політичної еліти та мас не обійшли увагою й наші вітчизняні мислителі, позаяк цьому сприяла нестійка політична ситуація в українському суспільстві. Положення екзистенційної філософії та філософії персоналізму щодо призначення людини сходяться на тому, що гуманістичне світовідношення може бути реалізоване в тому випадку, якщо воно буде відроджуватися в актах саморозвитку та самотворчості людини.

Виходячи з того, що у М. Вебера поняття харизми співвідноситься з поняттями свободи, творчості, відповідальності, зроблено спробу знайти такі відповідники в моральних образах українських політичних діячів. Згідно з концепцією «сродності» Г. Сковороди, важливим завданням людини є пізнання своєї натури та діяльність відповідно до природних нахилів. Роль еліт залежить не лише від професіоналізму, але й від здатності до морального самоаналізу, до оціночних суджень щодо морального змісту своїх вчинків. Виявлено, що історичні події початку ХХ ст. мали для України фатальні наслідки щодо еволюційного розвитку еліт. Замість ініціативної меншості в Україні сформувалась перехідна псевдоеліта. У Д. Донцова ініціативна меншість виступає як суспільно-творча сила. Характеристикою цього прошарку суспільства є такі моральні якості, як внутрішня свобода, відповідальність, воля, благородство, мужність. В. Липинський розумів під аристократією прошарок, здатний бути носієм певної об'єднуючої ідеї. Для цього національна аристократія повинна мати моральний авторитет. За переконанням М. Шлемкевича, українська еліта зобов'язана творчо підійти до власної національної спадщини, не заперечувати її, а синтезувати її кращі ідеї та думки і на їх основі висунути єдину ідеологічну систему.

Подальший аналіз свідчить, що процес формування авторитетного владного прошарку унеможливлювався, зважаючи на тотальне панування комуністичної ідеології. Наголошується на нищенні етичного принципу індивідуалізації, сенс якого - у здійсненні людської особистості в актах творчого осмислення дійсності та духовного становлення. Викривлено сприймався принцип колективізму, в основу якого покладені такі засоби творення суспільства, як обмін духовним досвідом індивідів, коли загальне «Ми» розширює смислиннєвий життєвий горизонт завдяки обміну «Я»-смислами. Контроль партії над усіма галузями життя обмежував свободу особистісного вибору, не сприяв розвиткові моральної самосвідомості.

У підрозділі 3.2. «Моральний ідеал авторитетної особистості у масовій свідомості українців» на основі політологічних досліджень та емпіричного матеріалу проаналізовано уявлення про очікування щодо морального ідеалу авторитетної особистості у масовій свідомості українців. Вказується, що окремим політичним лідерам були притаманні аскеза, яка виявила себе через служіння, самозречення. Зазначено, що сучасна політична еліта українського суспільства не бере до уваги важливе положення Н. Макіавеллі, згідно з яким головна моральна якість політика - доброчесність - полягає у створенні державного блага.

Досліджено, що сьогодні недоцільно говорити про істинні чи хибні ідеали стосовно українського політикуму, пропонується говорити про тимчасові або ілюзорні ідеали.

Наголошується на необхідності виховання майбутніх представників еліти та на рефлективному сприйнятті українцями ідеї безкінечного саморозвитку як прагнення до ідеалу.

У результаті проведеного дослідження було досягнуто наступних висновків: розгляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників свідчить, що теоретико-методологічний аналіз сутності й особливостей морально-етичної взаємодії «харизматична особистість-спільнота» не був до цього часу предметом спеціального системного дослідження. Це дає підстави до висновку, що наукова розробка цієї проблеми є недостатньою, тому вона вибрана предметом даної дисертаційної роботи.

Вихідними у дослідження стали зміни моральної свідомості, які були взаємопов'язані з секуляризацією суспільств. Сприйняття моралі як автономної обстоювало пріоритет суб'єктивного її обґрунтування по відношенню до зовнішнього. Втрата універсальних підстав моралі та стійких моральних орієнтирів призвели до неспроможності людини бути відповідальною за власні вчинки. Виявлено, що для традиційних мас характерне обрання конформістської життєвої позиції, яка характеризується уникненням морального вибору зі страху порушити рівновагу стосунків у суспільстві та прагненням зняття відповідальності.

Специфіка моральних відносин «харизматична особистість-спільнота» полягає у тому, що поза різні форми прояву протягом історичного часу спільноти в основі своїй залишалися патерналістські орієнтованими та такими, життєві настанови були вихідними від цінностей традиційної культури та релігії до того часу, поки на соціальній арені не з'явився новий соціокультурний тип - «людина-маса».

Еволюція та механізми буття харизми залежать від очікувань мас щодо неї та відповідають вимогам культурно-історичного контексту. Вихідними принципами моральної оцінки взаємодії «харизматична особистість-спільнота» є моральний принцип альтруїзму, характерний переважно пасіонарним особистостям, що знаходить своє відображення у героїчному самозреченні та принцип егоїзму, притаманний, зокрема «псевдоеліті» українського суспільства, принципи колективізму та індивідуалізму як засоби творення людинолюбності та саморозвитку.

Виявлено, що позитивна дієвість харизматичної особистості розкривається через об'єднання, творчість, моральний ідеал, формування національної ідеї. Встановлено, що взаємодія спільнот та авторитетної особистості, основою якої є гуманістичне розуміння поняття «доброчинності», сприяє розкриттю індивідуальних якостей людини, включеної у певну соціальну групу. Даний тип відносин формується у випадку, коли віра в авторитет заснована не лише на благоговінні, але містить й раціональну складову. Влада авторитету, заснована на безумовній вірі, ближче до розуміння суті харизми, яке містить релігійний, містичний момент. Відносини «авторитет-спільнота» у такому випадку містять небезпеку розвитку за вектором «авторитарна влада-маса». Деструктивна дієвість харизматичної особистості виявляється через руйнування, вождізм, тоталітаризм, маніпулювання свідомістю.

На основі сучасних досліджень масових явищ виявлено, що утвердження індивідуалістичної моралі сьогодні веде до розпаду традиційних мас, натомість формуються нові її види - споживацькі маси, комунікативні маси тощо. Наявна тенденція до усвідомлення індивідами особистісної відповідальності та важливості власної ролі у суспільному житті.

Досліджено, що новітня історія України демонструє неспроможність української політичної еліти висунути із своїх лав авторитетну особистість, носія таких моральних якостей, як сильна воля, відповідальність самозречення, потреба досягнення суспільного блага тощо.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сидоренко І.Г. Морально-етична дилема взаємодії «харизматична особистість-спільнота» / І.Г. Сидоренко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія: [наук. видан. / відп. ред. Конверський А.Є.]. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. - Вип. 90. - С.105-109.

2. Сидоренко І.Г. «Людина-маса»: сутність та основні передумови формування в індустріальному суспільстві / І.Г. Сидоренко // Гуманітарні студії: [зб. наук. праць / відп. ред. Конверський А.Є.]. - Вип. 4. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. - С.147-156.

3. Сидоренко І.Г. Перспективи ціннісно-смислових трансформацій українського суспільства / І.Г. Сидоренко // Політологічний вісник: [наук. видан. / відп. ред. Кирилюк Ф.М.]. - К.: ІНТАС, 2008. - Вип. 37. - С.41-49.

4. Сидоренко І.Г. Пасіонарність та харизма. Точки перетину / І.Г. Сидоренко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія: [наук. видан. / відп. ред. Конверський А.Є.]. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. - Вип. 78. - С.151-153.

5. Сидоренко І.Г. Морально-етична дилема взаємодії «харизматична особистість-спільнота» // Матеріали Міжнародної наукової конференції [«Дні науки філософського факультету-2008»] (16-17 квіт. 2008 р.) / [відп. ред. Конверський А.Є.]. - Ч. ІІ. - К.: ВПЦ «Київський університет». - 2008. - С.114-116.

6. Сидоренко І.Г. Індивідуалізоване суспільство: свобода і відповідальність кожного // Матеріали Міжнародної наукової конференції [«Дні науки філософського факультету-2007»] (18-19 квіт. 2007 р.) / [відп. ред. Конверський А.Є.]. - Ч. ІІ. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - С.138-140.

7. Сидоренко І.Г. Масова психологія. Погляд З. Фрейда // Матеріали Міжнародного наукового симпозіуму [«Доля філософії в сучасному світі»] (до Всесвітнього дня філософії ЮНЕСКО) (16-17 лист. 2006 р.) / [відп. ред. Конверський А.Є.]. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - С.101-104.

8. Сидоренко І.Г. Щодо питання декультивації у сучасному українському суспільстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства»] (27-28 квіт. 2007 р.) / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника / [відп. ред. Возняк С.М.]. - Івано-Франківськ. - 2007. - С.214-215.

9. Сидоренко І.Г. Рівень духовної культури та прояви масової сугестії: протилежність векторів // Матеріали Міжнародної наукової конференції [«Дні науки філософського факультету-2006»] (12-13 квіт. 2006 р.) / [відп. ред. Конверський А.Є.]. - Ч. ІІ. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. - С.41-43.

10. Сидоренко І.Г. Пасіонарність та харизма. Точка перетину // Матеріали Міжнародної наукової конференції [«Етика: сучасні модуси актуалізації»] (20-21 квіт. 2005 р.) / [відп. ред. Конверський А.Є.]. - Ч. І. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. - С.64-65.

АНОТАЦІЯ

Сидоренко І.Г. Харизматична особистість та спільнота: морально-етичний аспект взаємодії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.07 - етика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено аналізу проблеми морально-етичного аспекту взаємодії «харизматична особистість-спільнота». Автор розглядає існуючі підходи до вивчення цих соціокультурних феноменів, виділяє основні: 1) соціально-психологічні дослідження; 2) дослідження по проблемі історичної активності мас; 3) аналіз ролі мас в умовах тоталітарних режимів; 4) дослідження по технологіям і практикам маніпуляції масовою свідомістю.

Морально-етичний аспект взаємодії «харизматична особистість-спільнота» в дисертації розглядається, виходячи з процесу соціально-історичних трансформацій та з психологічних досліджень з даної проблематики. При соціально-історичному аналізі акцент у дослідженні зроблено на новому типі людини - «людині-масі».

Частина роботи, основана на психологічних дослідженнях, вивела нас на витоки морального ідеалу, на відносини підкорення-панування та на проблематику міфотворчості.

На основі історичного та сучасного теоретичного та емпіричного матеріалів простежено умови формування харизматичної особистості та очікування щодо морального ідеалу в Україні.

Ключові слова: харизма, маса, спільнота, індивідуалізм, моральний вибір, відповідальність, конформізм, ідентифікація, моральний ідеал.

Сидоренко И.Г. Харизматическая личность и общность: морально-этический аспект взаимодействия. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.07 - этика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

Диссертация посвящена анализу проблемы морально-этического аспекта взаимодействия «харизматическая личность-общность». Автор рассматривает существующие подходы к изучению данных социокультурных феноменов, выделяя основные: 1) социально-психологические исследования; 2) исследования по проблеме исторической активности масс; 3) анализ роли масс в условиях тоталитарных режимов; 4) исследования по технологиям и практикам манипуляции массовым сознанием.

Морально-этический аспект взаимодействия «харизматическая личность-общность» в диссертации рассматривается, исходя из процесса социально-исторических трансформаций и из психологических исследований данной проблематики. Исходными для автора в исследовании стали изменения отношения человека к миру, связанные с распространением либерального мировоззрения. В духовной сфере произошел возврат к ценностям гуманизма. Однако, этические нормы больше не считались неизменными - приоритетной стала индивидуалистская мораль, вследствие чего система представлений о должном добре утратила свое рационалистическое обоснование.

В моральной практике сложилась двоякая ситуация: с одной стороны, либерализация сообществ порождает моральный субъективизм, с другой, - это приводит к нарастанию отчуждения между людьми, учитывая их релятивистское понимание этических норм и ценностей. Исходя из этого, автор рассматривает проблему обоснования моральных ценностей либо на универсальных основаниях, либо исходя из свободного выбора индивидов. Для этого автор обратился к ряду идей гуманистической этики и этики коммунитаризма.

В периоды морального кризиса актуализируется потребность в духовных идеалах, которые могли бы стать надежными ориентирами в жизни. Характерным в такие периоды есть потребность сообществ в таком типе авторитетной личности, который способен к творческому преобразованию реальности, формированию определенных моральных ценностей, новых возрождающих идей. В работе рассмотрены два типа авторитета: 1) основанный на иррациональной вере, и 2) основанный на рациональной вере.

Власть авторитета, основанная на безоговорочной вере, ближе к такому пониманию сути харизмы, которое содержит религиозный, мистический момент. Отношения между авторитетом и социумом в таком случае нередко развиваются по вектору «авторитарная личность-масса».

Иной вид отношений складывается в том случае, когда вера в авторитет основана не только лишь на благоговении перед ним, но и содержит рациональную составляющую. Характеристикой такого типа харизматической личности есть способствование раскрытию человеческой добродетели как стремлению к самосовершенствованию и осознанному творению своей судьбы. Деятельность авторитетной личности в таком случае носит созидательный характер и направлена на диалог и сотрудничество с каждым индивидом.

При социально-историческом анализе акцентируется на новом типе человека - «человеке-массе». Основанная на психологических исследованиях часть работы вывела автора на истоки морального идеала, на отношения господства-подчинения, на проблему мифотворчества.

На основании исторического и современного теоретического и эмпирического материалов исследованы условия формирования харизматической личности и ожидания относительно морального идеала в Украине.

Ключевые слова: харизма, масса, общность, индивидуализм моральный выбор, ответственность, конформизм, идентификация, моральный идеал.

Sidorenko I.G. Charismatic personality and community: moral-ethic aspect of cooperation. - Manuscript.

The dissertation for candidate degree of philosophical sciences, speciality 09.00.07 - ethics. - Taras Shevchenko Kyiv national university. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to the analysis of the problem of morally-ethic aspect of co-operation «charismatic personality-community». The author examines the existing approaches to the study of these socially-cultural phenomena, selecting basic: 1) socially-psychological researches; 2) research of a problem of historical activity of the masses; 3) analysis of role of the masses in the conditions of the totalitarian modes; 4) researches of technologies and practices of manipulation of the mass consciousness .

morally-ethic aspect of co-operation «charismatic personality-community» is examined in the dissertation, coming from the process of socially-historical transformations and psychological researches of these problems. At a socially-historical analysis the author accents on the new type of man - «a man - mass».

The part of work based on psychological researches leads us to the sources of moral ideal, to the relations of domination-submission, to the problems of myths creation. It is traced the main conditions of forming of charismatic personality and expectation in relation to a moral ideal in Ukraine on the basis of historical and modern theoretical and empiric materials .

Key words: charisma, mass, community, individualism, moral choice, responsibility, conformism, authentication, moral ideal.

Размещено на Allbest.ru