Візитні картки та їх використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка

Контрольна робота № 1

З дисципліни

«Етика та естетика»

Візитні картки та їх використання

Студентки групи 28 ТХ(ПІТ)

Заочної форми навчання

Нехай Ірини Сергіївни

Викладач Яковенко Л.В.

Київ, 2016р.

Зміст

1. Історія візитної картки

2. Значення та вимоги до візитних карток

3. Види візитних карток

4. Використання візитних карток

5. Етикет користуванням візитних карток

6. Помилки у візитних картках

Висновок

Список використаної літератури

1. Історія візитної картки

Вважається, що в сучасній формі візитні картки вперше з'явилися в Китаї ще в часи винаходу пороху. Галли оскаржують цю думку і стверджують, що візитні картки з'явилися на їхніх землях уже в 17-му столітті. Проте найбільш ранній зразок візитної картки, що датується 1786 роком, був знайдений у Німеччині, існує думка, що продавалися вони на одній паперовій фабриці в Лейпцизі.

Більш широке поширення візитні картки отримали за одними відомостями до середини XVIII століття. У цей час вони стали частиною етикету, з не менш складними правилами, ніж ті правила столового етикету. Прабатьками візитки були гральні карти: програли картярі записували на картах свій борг, ім'я та адреса, за якою можна було отримати виграш. Візитна картка використовувалася в той час тільки знатними людьми, що володіють титулами, званнями, землями і кіньми. Її виготовленням займалися цілі покоління художників і дизайнерів.

З появою підприємців стало потрібно, по специфіці своєї діяльності, часто обмінюватися своїми контактними даними та іншими координатами. Ці підприємці й вітчизняні бізнесмени не бажали витрачати великі суми коштів на замовлення візиток у друкарні. Вони почали здійснювати печатку візиток на принтерах і копіювати їх з допомогою ксероксів, потім розрізати з допомогою ножиць з паперу прямокутної форми .За допомогою цього вони так представляли себе і свою фірму своїм конкурентам чи партнерам у бізнесі, і навіть на виставках, презентаціях, конференціях тощо.

Відмінність цих візитних карток і сучасних це є-- імідж (дизайн візитки) чи функціональність ю Виготовлення візиток зараз, переважно, складає професійний рівень із застосуванням найсучаснішого устаткування й різних технологій друку.

Для першої зустрічі з клієнтом чи партнером метою вручення візитки є демонстрація того, що для власника немає нічого неможливого.

Інша історична мета візитки -- її функціональність. Це головне призначення візитної картки на прагматичному Заході. Для Англії була характерна -- business card -- дослівно перекладається «ділова картка». Візитні картки стали обов'язковим атрибутом працівників організацій, які, по специфіці своєї діяльності, налагоджували контакти з іншими компаніями чи клієнтами. Через це, з одного боку, візитками користуються й дрібні чиновники, і бармени, і продавці-консультанти, з іншого - при собі мають начальники підрозділів, які спілкуються тільки зі своїми підлеглими.

візитний картка етикет

2. Значення та вимоги до візитних карток

Візитна картка - це невід'ємний атрибут сучасного ділового спілкування. Перша вистава, як правило, починається з обміну візитними картками. Особливе значення вони мають при спілкуванні з іноземцями, людьми, не говорять рідною мовою власника картки. На самій поверхні лежать вимоги до форми і змісту візиток, що випливають з явно вираженою специфіки компанії. Вимоги до оформлення візиток для бізнесменів не так строгі.

Але все ж краще, коли візитка має класичний вигляд:

· вгорі по центру - назва фірми (організації, установи),

· нижче по центру - ім'я, по батькові та прізвище, ще нижче - посада;

· у правому нижньому кутку - телефон, факс, пейджер, адресу електронної пошти.

· в лівому нижньому кутку - адреса поштовий, сайт

· логотип, якщо він є, вказується в центрі або в лівій верхній частині візитної картки.

Як правило, візитна картка - це прямокутний шматок білого напівцупкого картону гарної якості, на якому друкарським способом чітко і красиво віддруковані ваші прізвище, ім'я і (як правило) по батькові поряд з іншими відомостями, які ви хочете про себе повідомити.

Чітких правил відносно розмірів візитних карток немає, але звичайно в чоловіків вони можуть бути дещо більше, ніж у жінок - скажімо, 90 х 50 мм і 80 х 40 мм. Візитна картка молодої дівчини може бути ще менше - як правило 70 х 35 мм. Ім'я, як правило, виділяється легко читаним напівжирним шрифтом трохи більшого розміру. Не рекомендується використовувати складні готичні або декоративні шрифти. Будьте обережні з використанням курсивного зображення шрифтів, особливо, якщо у вас рідкісна або важко висловлюване прізвище або ж мова йде про картку на іноземній мові.

Як правило, візитна картка повинна мати чорний текст на білому фоні, надрукований поперек картки без яких-небудь рамок або завитків. Останнім часом друкарні пропонують широку гаму кольорових карток, карток на пластмасі або навіть на шкірі, але норми суворого етикету не рекомендують далеко відходити від чорно-білої гами. Доцільніше зосередитися на виборі відмінної якості паперу, яка може бути злегка тонований, мати сатиновану поверхню. Намагайтеся уникати і глянсової поверхні карток. Кольорові і незвичайні картки поки залишаються долею художників, друкарів, а також комівояжерів, працівників служб сервісу і рекламних агентів.

3. Види візитних карток

Світова практика має досвід використання різних видів візитних карток, що різняться функціональним призначенням. Найбільш поширені такі з них:

1. Візитна картка фірми (ділова), установи чи організації. Містить повну назву організації, адресу, телефон, факс. Використовується із представницькою метою і для привітання від імені фірми.

2. Стандартна картка(особиста). Зазвичай використовується під час знайомства, що передбачає подальші стосунки. Вона містить назву установи, прізвище, ім'я, по батькові (друкуються великими літерами), посаду, службову адресу, телефон (інколи й домашній).

3. Картка, що використовується із спеціальною та представницькою метою(тобто корпоративна). Картка містить прізвище, ім'я, по батькові; посаду, назву організації, але немає адреси й телефону. Таку візитну картку вручають тоді, коли хочуть уникнути майбутніх контактів, її можна використовувати й під час надсилання сувеніру добре знайомій людині, яка знає ваші координати.

Якщо вам вручають таку картку, пам'ятайте: треба дотримуватися правил ґречності й не просити написати номер телефону.

4. Картка для неофіційних намірів містить лише прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання. Таку картку зазвичай вручають дамам.

5. Сімейна (спільна,подружня) візитна картка, що містить прізвище, ім'я, по батькові кожного з членів подружжя. Ці картки можуть містити номер телефону, а також бути без нього.

Візитними картками обмінюються зразу після того, як особи були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст.

4. Використання візитних карток

Приблизно з другої половини XIX століття візитна картка служить рекомендацією. Коли немає часу для складання рекомендаційного листа, людина може просто передати свою візитку за призначенням, написавши на ній прізвище тієї особи, кого рекомендує.

За правилами протоколу в певних випадках на візитній картці в нижньому лівому куті можуть бути проставлені від руки літерні позначення приводу, по якому послана або залишена візитка. У лівому нижньому куті, у залежності від конкретного випадку, робляться такі скорочені написи простим олівцем.

Візитними картками не тільки обмінюються, але й надсилають їх після ділового візиту або як супровід до подарунків, книг тощо. Розрізняють такі способи їх використання:

1. Для привітання. З цією метою в лівому нижньому кутку необхідно зробити напис чорнилом або простим олівцем:

· Р. F. (pour feter -- щоб поздоровити);

· Р. F. N. А. (pour feter lе Nouvel Аn -- новорічні вітання).

Якщо ви отримали таке вітання, обов'язково треба надіслати привітання у відповідь. На візитній картці пишуть:

· Р. R. F. N. А. (роur remercier et pour feter lе Nouvel Аn -- дякую за вітання з Новим роком).

2. Для висловлення співчуття на візитній картці робиться напис:

· Р. С. (роur condoleavaes -- для співчуття).

3. Для висловлення вдячності ,на знак вдячності за певні послуги , упродовж 24 годин надсилається візитна картка з написом:

· Р. R. (роur remercier -- щоб подякувати).

4. Для запрошення на прийом. З цією метою вгорі на візитній картці пишеться ім'я і прізвище того, кого запрошують, а внизу вказується вид прийому (сніданок, вечеря тощо), місце, дата і час його. Можна скористатися також запрошенням, до якого прикріпити свою візитну картку.

5. Для повідомлення про від'їзд із країни на візитній карті робиться напис:

· Р. Р. С. (роur prendre conde -- щоб попрощатися).

6. Для повідомлення про зміну адреси. Разом із старою візитною карткою надсилається нова, що містить нові реквізити.

Візитні картки ніколи не підписуються і на них не ставиться дата.

Якщо візитна картка надсилається поштою або з кур'єром, то її вкладають у конверт, на якому друкують або пишуть ім'я, прізвище та посаду адресата.

Правий верхній кут візитної картки, яку доставляють адресату особисто, загинають, що засвідчує особливу повагу до особи. Таку картку у жодному разі не можна передавати кур'єром або надсилати поштою -- це грубе порушення етикету.

Упродовж 24 годин треба відповісти на отримані чи завезені візитні картки. Після знайомства першим залишає свою візитну картку той, чия посада нижча, за рівних умов -- за віком молодший.

5. Етикет користуванням візитних карток

Якщо ви ведете бізнес за кордоном, вам потрібно знати місцеві традиції та культуру. Як відомо, культура - це сукупність таких областей, як: норми моралі, поведінку, історичні цінності, архітектура, харчування, мистецтво і мода. Але є одна область культури, яка дуже важлива для кожної ділової людини, пов'язаного із закордонним бізнесом. Це бізнес-етикет.

Знаючи бізнес-етикет, ви будете почувати себе набагато комфортніше у ваших стосунках з іноземними клієнтами, колегами, партнерами або друзями. Якщо ви чітко володієте розумінням, як необхідно вести себе і що потрібно говорити в певних ситуаціях і місцях, ведення вашого бізнесу буде зміцнюватися довірою і розвитком відносин.

Важливою частиною ділового етикету є сам процес обміну візитними картками. У містах Росії, Північної Америки і Європи візитки виступають у ролі зручної форми надання іншим людям своїх особистих даних. А ось в інших країнах візитна картка може мати особливе призначення.

У Японії, наприклад, візитка виступає в ролі представництва власника. Тому, згідно діловому етикету Японії, візитну картку слід приймати з честю і повагою, а при передачі візитної картки її слід тримати обома руками.

Візитні картки визнані у всьому світі, як засіб для представлення особистої контактної інформації.

Знання місцевого етикету і представлення себе, згідно цих норм, - це тільки перший крок у вдалому веденні бізнесу.

Якщо ви не будете дотримуватися правил місцевого бізнес-етикету, це може призвести до катастрофічних наслідків.

Як правило, візитками обмінюються або на початку, або під кінець першої ділової зустрічі або переговорів.

Нижче наведені деякі приклади правил ділового етикету в різних зарубіжних країнах, які допоможуть при поїздці за кордон.

В арабських країнах прийнято давати візитну картку правою рукою, бо мусульмани вважають, що ліва рука - нечиста.

При відвідуванні Китаю, вам потрібно мати при собі двосторонні візитні картки. Одна сторона обов'язково повинна бути на китайському, використовуючи спрощені китайські ієрогліфи.

Ніколи не потрібно робити які-небудь записи на візитках, якщо господар візитки вас про це не попросить сам.

При діловій поїздці в Великобританію можна трохи розслабитися. У Великобританії не вважають за погану манеру навіть класти візитки просто в кишеню. Візитні картки у них повинні бути презентабельними і чистими.

6. Помилки в візитних картках

Візитна картка, як відомо - особа бізнесмена і фірми. Поряд з костюмом і автомобілем, візитка - один з інструментів, що дозволяють створити перше враження. Але коштує вона, на відміну від костюма, сущі копійки. Тому інші бізнесмени, які ретельно вибирають собі піджак, над якістю візитної картки зовсім не замислюються. Мовляв, будь-яка зійде. І в результаті, вручаючи візитку, вони часто виглядають так само безглуздо, як людина, що з'явився на ділову зустріч в смокінгу і боксерських трусах.

Помилки першого роду. За одягом зустрічають.

Перша група помилок пов'язана з враженням, яке отримає про Вас і про Вашу фірму людина, взявши в руки Вашу візитку. Зрозуміло, Ви хотіли б справити сприятливе враження - але будь-яка з наступних помилок (а тим більше кілька помилок одночасно) здатна повністю зруйнувати це враження.

Помилка №1: Пом'ята, брудна візитна картка;

Помилка №2: Занадто дешева поліграфія;

Помилка №3: Голий текст;

Помилка №5: Помарки та друкарські помилки;

Помилка №6: Електронний бомж;

Помилка №7: Претензії на незвичність;

Помилка №8: Нестандартний розмір;

Помилка №9: Неконкретність тексту;

Помилка №10: Незрозуміла картинка;

Помилка №11: Нечитабельним шрифт;

Помилка №12: Неконтрастні кольори.

Висновок

Візитна картка - допустима і навіть обов'язкова частина «саморекламної» кампанії будь-якої ділової людини.

Будь-яка візитна картка, що залишилася у співрозмовника, створює у нього асоціацію з її власником. Тому вона повинна бути зроблена так, щоб викликати позитивні емоції у того, хто на неї дивиться. Візитка повинна бути змістовною, тобто доносити ясну і лаконічну інформацію про свого власника. Дизайн візитки напряму пов'язаний з родом діяльності компанії, яку представляє її власник. Якщо мова йде про великому банку або серйозної виробничій фірмі, то візитки варто витримувати в консервативному стилі.

Для того, щоб враження було найбільш сильним і закріпилося надовго, крім використання описаних в роботі прийомів потрібно не так і багато - господар картки просто повинен бути професіоналом у своїй справі, освіченим і приємним в усіх відношеннях людиною.

Список використаної літератури

1. М.М. Браим «Етика ділового спілкування», Мінськ, 1996.

2. О. Зайцева ,« Картковий розбір: Правильна візитка може бути навіть предметом колекціонування» ,Версія, 2003, № 11.

3. Дж. Честара , « Діловий етикет.», М., 1997.

4. Дж. Ягер, «Діловий етикет: як вижити і досягти успіху в світі бізнесу.» - М., 1995.

5. В.Л. Петрушенко та ін., « Етика та естетика», Львів, 2008.

Размещено на Allbest.ru