Формули мовленнєвого етикету країн Сходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формули мовленнєвого етикету країн Сходу

Федорчук Іван Степанович

Громадське життя за останні півстоліття ускладнилася, його ритм прискорився. У швидко зростаючих містах на порівняно невеликих ділянках території живуть пліч-о-пліч один з одним мільйони людей. Кожен зустрічається щодня з сотнями, а то й тисячами інших людей. З ними він їде на роботу, трудиться на підприємстві, стоїть у черзі до каси кіно чи стадіону, відпочиває в дружній компанії. Люди стикаються один з одним у найрізноманітніших морально-психологічних ситуаціях. Питання про те, як вчинити, як себе вести і як ставитися до поведінки іншого в тому чи іншому випадку, набуває особливої актуальності через величезну строкатість характерів, думок, поглядів, естетичних смаків. Щоб знайти правильне рішення, яке дозволяє зберегти свою гідність, свої переконання, не образивши іншого, потрібно враховувати багато обставин, проявити такт, стриманість, наполегливість, бажання зрозуміти співрозмовника. Однак навіть добрі наміри і суб'єктивна чесність не завжди рятують нас від промахів і помилок, в яких потім доводиться каятися.

Актуальність цієї теми буде завжди, поки є людство і живе соціум, адже завдяки мовленнєвому етикету і манері вави можна багато що дізнатися про людину.

Мета і завдання цієї статті полягає в тому, що, пізнавши мовленнєвий етикет країн Сходу, ми можемо винести для себе деякі уроки спілкування один з одним у нашому середовищі.

Японія. Формули мовленнєвого етикету.

Висока залежність комунікації від контексту характерна для багатьох східних культур, проявляється в розпливчастості і неконкретності мови, достатку некатегоричних форм висловлення, слів типу «може бути», «мабуть». Так, японцям дотримуватися ввічливості і зберігати гармонію міжособистісних відносин допомагає сам лад рідної мови, в якому дієслово стоїть в кінці фрази: хто говорить, що побачив реакцію на свої перші слова, має можливість пом'якшити фразу або навіть повністю змінити її первісний сенс. Японець намагається говорити так, щоб уникнути слова «ні»; замість цього він використовує м'які оберти - заперечення, наприклад: «Я чудово розумію вашу йдучи від серця пропозицію, але, на жаль, я займаю інше положення, ніж ви, і це не дозволяє мені розглядати проблему в потрібному світлі, однак я обов'язково подумаю над пропозицією і розгляну її з усією ретельністю, на яку здатний ». У ділових відносинах японці зазвичай ведуть розмову «коло та навколо», довго розмірковуючи про все, тільки не про основний предмет дискусії. Ця стратегія дозволяє їм краще дізнатися про наміри партнерів, щоб або приєднатися до них, або протистояти, не впустивши при цьому гідності протилежної сторони.

В. Овчинніков в книзі «Гілка сакури» так описує своєрідність японського етикету: «У розмовах люди всіляко уникають слів «ні», «не можу», «не знаю», наче це якісь лайки, щось таке, що ніяк не можна висловити прямо, а тільки алегорично, натяками». Навіть відмовляючись від другої чашки чаю, гість замість: «Ні, дякую» вживає вираз, який дослівно означає: «Мені вже й так чудово». Якщо токійський знайомий каже: «Перш ніж відповісти на вашу пропозицію, я повинен порадитися з дружиною», то не треба думати, що перед вами поборник жіночої рівноправності. Це лише один із способів не вимовити слова «ні». Наприклад, ви телефонуєте японцеві і говорите, що хотіли б зустрітися з ним у шостій вечора в прес-клубі. Якщо він у відповідь починає перепитувати: «Ах, о шостій? Ах, у прес-клубі?», виголошувати якісь нічого не значущі звуки, ви повинні відразу ж сказати: «Втім, якщо вам це незручно, можна поговорити в інший час і в іншому місці». І ось тут співбесідник замість «ні» з превеликою радістю скаже «так» і вхопитися за першу ж пропозицію, яка йому підходить.

В Японії не прийнято дивитися прямо в очі один одному: жінки не дивляться в очі чоловікам, а чоловіки - жінкам, японський оратор дивиться зазвичай кудись убік, а підлеглий, вислуховуючи догану начальника, опускає очі і посміхається. Тобто, в японській культурі контакт очей не є обов'язковим атрибутом комунікації. Та й мовчання в Японії не розглядається як вакуум спілкування, а розцінюється як ознака сили та мужності.

Китай. Формули етикету у бізнес сфері.

Китайські бізнесмени надзвичайно ретельно готуються до переговорів. Вони приділяють велику увагу пошуку інформації щодо предмета обговорення і включають до складу делегації багато експертів. Тому підприємцям, які готуються до переговорів з китайцями, рекомендовано залучити висококваліфікованих фахівців, здатних на місці вирішувати складні технічні проблеми. Успішно вести справи з великими китайськими компаніями можна, лише добре знаючись на кон'юнктурі світового ринку, грамотному аналізі технічних і фінансових питань.

Під час першої зустрічі спершу потрібно потиснути руку найбільш високопоставленому члену делегації. Бажано, щоб на ваших візитних картках був китайський варіант тексту (це легко зробити в Китаї).

У більшості країн називають і пишуть спочатку ім'я людини, а потім прізвище. У Китаї все навпаки: на перше місце слід ставити прізвище, а розмовляючи з малознайомим китайцем, ім'я взагалі не вживають.

Китайські бізнесмени, як правило, чітко розмежовують окремі етапи ведення переговорів: початкове уточнення позицій, їх обговорення і заключний етап.

На початковому етапі переговорів китайці придивляються до зовнішнього вигляду партнерів і особливостей їхньої поведінки. На основі цих спостережень вони намагаються визначити статус кожного учасника переговорів.

Визначивши, хто з членів іноземної делегації має більший вплив (як офіційний, так і неофіційний), китайці надалі намагаються орієнтуватися на них. Крім того, вони шукають у делегації «свого серед чужих» - людину, що схильна симпатизувати китайській стороні, - намагаючись через цих людей різними способами вплинути на позиції всієї делегації.

Китайські підприємці люблять вести переговори на власній території. Посилаючись на те, що за їхніми традиціями, «гість говорить першим», вони пропонують іноземному партнеру першому висловитися з усіх питань і зробити пропозицію. Самі ж вони не поспішають давати конкретну інформацію, обмежуючись формулюванням загальних положень.

Китайські бізнесмени надають великого значення формуванню «духу дружби» на переговорах. Під «духом дружби» вони розуміють гарні особисті стосунки між партнерами. Але це не означає, що переговори будуть проходити легко і невимушене. Зазвичай китайці йдуть на поступки тільки після того, як зберуть максимальну кількість інформації про можливості протилежної сторони. Тому іноді в той момент, коли іноземним партнерам вже здається, що переговори безнадійні, китайська сторона раптом вносить нові пропозиції, що передбачають поступки. «Дух дружби» не заважає китайцям і вміло використати промахи партнерів.

Китайці рідко ухвалюють остаточне рішення за столом переговорів: усі домовленості обов'язково повинно схвалити керівництво. При цьому вони намагаються внести в остаточний варіант угоди вигідні для себе виправлення і застереження. японський етикет моральний манера

Китайські підприємці надають великого значення неформальним стосункам з іноземними партнерами і ставлять їм багато питань про вік, сімейний стан, дітей. На неформальну зустріч можна одягатися простіше, костюм із краваткою необов'язковий.

Китайці не терплять, коли їх ставлять у скрутне становище, критикують у присутності співвітчизників. Якщо ваш партнер заслужив дорікання, висловіть його без свідків. Іноді це краще зробити через посередника, особливо, якщо критичні зауваження призначені людині з високим соціальним статусом.

Етикет - це мова, за допомогою якої можна багато чого сказати і багато чого зрозуміти, якщо вміти бачити. Етикет не можна замінити словами. Розмовляючи з іноземцем, іноді важко буває пояснити, як ви ставитеся до нього і до того, що він говорить. Але якщо ви володієте етикетом, ваше мовчання, жести, інтонації будуть красномовніше за слова. За зовнішньою манерою триматися за кордоном судять не тільки про людину, а й про країну, яку він представляє.

До цих пір не застаріла думка, висловлена багато років тому великим просвітителем епохи Відродження письменником Сервантесом: "Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість".

Гарні манери, стиль поведінки, делікатність, тактовність не формуються самі по собі. Велике значення тут мають соціальне мікросередовище, в якому живе людина, отримане в дитинстві виховання, але в будь-якому випадку людина може опановувати хорошими формами спілкування, тільки будучи зацікавленою у цьому.

Сформовані на наш час норми моральності є результатом тривалого процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм - неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

Список використаної літератури

1. Ботавіна Р.Н. Етика ділових відносин: Уч. Посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2002.

2. Світ етикету / / http://www.etiquette.ru/.

3. Мосе Р. М. Міжнародні етичні норми і психологія ділового спілкування. - М.: МОДЕК, 1997.

4. Мусский І. А. Енциклопедія етикету. - М.: Вече, 2007.

5. Росенко М.Н. Основи етичних знань - Спб., 1998.

6. Етикет. Історія етикету / / http://etiket.in.ua/istoriya-etiketa/.

7. Алехина И. Имидж и єтикет делового человека. -М., 1996.

8. Романов М.В. Справочник по єтикету для бизнесменов, туристов и отправляющихся в гости за рубеж. - К., 1994.

Размещено на Allbest.ru