Методологія юридичної деонтології

Тому принцип техніки безпеки -- це необхідний атрибут розумового та фізичного аспектів правозастосування і є похідною нормою для працівника міліції, свідченням його високого професіоналізму.

Вогнепальна культура працівника міліції пов'язана з принципом фізичної досконалості, тренованості. Висока техніка бойової стрільби, навички ведення вогню, уміння утримувати точку прицілювання в процесі можливих пересувань - результат регулярного тренування, відпрацювання спеціальних вправ. Адже множина можливих варіантів професійної поведінки працівника міліції залежить від уміння володіти зброєю і результативно вести вогонь по мішенях незалежно від способу стрільби. Тому спеціальні професійні заняття з працівниками найкраще проводити в умовах, наближених до бойових.

Враховуючи велику небезпеку в реалізації права на застосування табельної зброї, потрібно визначити функції вогнепальної культури працівника міліції, які безпосередньо впливають на дії юридичного механізму правореалізації, виявляють правомірні підстави застосування зброї. Це ефективне регулювання перебігу подій у правовому явищі, правове застереження від вияву надмірних повноважень, удосконалення механізму правового регулювання, вироблення юридичної тактики застосування вогнепальної зброї, використання усіх законних методів правового впливу.

Регулювати перебіг подій у правовій ситуації можна по-різному. Ми зосереджуємо увагу на його ефективному правовому регулюванні саме вогнепальною зброєю. Це дає змогу утримувати правову ситуацію під примусовим контролем, дозволяє виграти час, щоб припинити протиправні дії правопорушника. Ця функція вогнепальної культури працівника міліції застерігає його від стану розгубленості та безпорадності у правовому відношенні.

Орієнтація на законність застосування табельної зброї, безпомилкове визначення порядку вогневих дій відвертає протиправність дій працівника міліції.

Правове застереження від вияву надмірних повноважень зміцнює авторитет органів міліції. Адже в умовах, коли посадова особа може використати зброю, часто виникають ситуації демонстрування сили і влади. Тому вогнепальна культура виробляє у працівника міліції здатність самостійно аргументовано оцінити правову ситуацію, спонукає до прийняття виваженого рішення, запобігає неправомірному правозасто-суванню.

Характер самої правової ситуації змушує працівника міліції обмірковувати послідовність силових дій. Цим самим виробляється уміння обирати з дозволених законом дій найбільш оптимальні. Наприклад, кожен випадок реалізації права застосування зброї має свої особливості. Нестандартні ситуації вимагають щоразу нової юридичної тактики застосування вогнепальної зброї. Працівник міліції, керуючись високою вогнепальною культурою, формує професійно-прикладні уміння та навички.

Вибір правильної юридичної тактики застерігає від того, щоб піддавати своє життя і здоров'я необгрунтованому ризику, формує професійні навички (зокрема, швидкість руху) в охороні громадського порядку.

Використання усіх законних методів правового впливу залежить від вогнепальної культури правозастосовувача, зокрема, від його постійної готовності застосувати зброю, від уміння чинити збройний напад (втручання) і опір (гарантовані захисні дії), від вибору оптимальних юридичних дій. Методи правового впливу в цьому випадку дають змогу виявити ознаки можливого замаху на людину, враховуючи всі обставини та можливе відновлення небезпечної ситуації в будь-який момент.

Вогнепальна культура працівника міліції суттєво пов'язана зі сферою реалізації правових норм на практиці. Вона допомагає правильно визначити ступінь реальної загрози, уникнути фактичної та юридичної помилок. Не менш важлива вогнепальна культура і при обгрунтуванні правомірності застосування вогнепальної зброї.

Нині збільшилася кількість злочинів, які вчиняються з особливою жорстокістю, із застосуванням грубої фізичної сили та вогнепальної зброї. Здійснюються численні прямі напади на працівників міліції. Правова регламентація затримання злочинця вимагає не тільки фізичної сили, витривалості, володіння бойовими мистецтвами, знання правил застосування фізичного впливу чи спеціальних засобів (це завдання фізичного виховання і бойової підготовки), а й уміння належним чином використовувати фізичну силу. Йдеться про фізичну культуру, тобто про культуру фізичних дій як необхідний компонент спеціальної професійної культури правоохоронця.

Фізична культура - це знання працівникам міліції правил застосування фізичного впливу, свідоме ставлення та психологічну готовність до застосування фізичної сили, уміння використовувати спеціальні прийоми при затриманні правопорушника.

До основних складових елементів фізичної культури працівника міліції належать: психологічна готовність, уміння використовувати спеціальні прийоми, свідоме ставлення до застосування фізичних дій, фізичні норми.

Психологічна готовність правоохоронця до фізичної боротьби з правопорушником полягає у здатності підтримувати у собі психологічну стійкість, у вмінні керувати власними емоціями. Працівник міліції не повинен допускати розгубленості чи безпорадності у протиборстві з правопорушником.

Завдання працівника міліції -- зрозуміти психологію правопорушника, передбачити його наміри, врахувати можливу протидію з метою локалізації несприятливої ситуації.

Зрозуміло, що фізична культура правоохоронця передбачає знання бойових норм. Необхідною, хоча і недостатньою, умовою цього виду культури є уміння використовувати спеціальні прийоми. При цьому лише фізичних властивостей не досить, потрібне відповідне вміння застосовувати силові дії, практичний досвід у галузі фізичної та бойової підготовки. Правоохоронець повинен дбати про фізичну досконалість так само, як і про виховання волі та характеру.

Застосування фізичної сили повинно диктуватися передусім її необхідністю, коли не вдається переконати правопорушника словом.

Норми застосування фізичної сили визначаються Законом України «Про міліцію», наказами та інструкціями Міністерства внутрішніх справ України. Вони регламентують дії працівника міліції практично у будь-яких правових ситуаціях. Зміст фізичної культури найбільше відображає рівень застосування правоохоронцем норм права у фізичних діях. Фактично йдеться про своєрідну реалізацію норм права (мається на увазі практичне їх втілення).

Дог/ільно виокремити основні приш^ипи фізичної культури праг^івника міліі/ії, а саме: доцільність фізичних дій, законність, ненаснльство.

Інтелектуальність фізичної культури означає, що всі фізичні дії охоронця правопорядку повинні підпорядковуватися свідомому регулюванню. Тобто інтелект правоохоронця повинен випереджати його фізичні дії, принаймні аналізувати їх. В іншому випадку це буде автоматичне, бездумне виконання чиєїсь волі або утвердження власних амбіцій.

Принцип ненасильства має свої особливості. Справа в тому, що фізичні дії працівника міліції - це вже своєрідне насильство. Але воно не має нічого спільного з фізичною розправою, садизмом, оскільки йдеться про вимушене (законом передбачене) насильство. Деякою мірою воно межує з терпінням, стриманістю, очікуваністю, вмовлянням тощо і є важливою передумовою вияву фізичної культури правоохоронця.

Основні функції фізичної культури працівника міліції висвітлені у Законі України «Про міліцію». Вважаємо за потрібне їх конкретизувати, бо життєво необхідними є такі функції:

* підготовка правоохоронця до безпомилкових дій у ситуаціях, коли потрібні точний і обґрунтований розрахунок фізичних сил, надійність їх застосування. При цьому важливу роль відіграють спостережливість, пильність, уміла оцінка реальної небезпеки;

* виховання стійкості до невдач, які можуть виникнути під час фізичного протиборства з правопорушником. Фізична дія працівника міліції ще не гарантує позитивного результату. Але невдача повинна стати уроком для наступних професійних дій;

" допомога працівникові органів внутрішніх справ в екстремальних ситуаціях, які виникають при виконанні службових обов'язків. Фізична досконалість допомагає долати перешкоди при затриманні правопорушників. При цьому варто враховувати фізичну дію з боку правопорушника, вміння дозувати силу власного фізичного впливу. Йдеться про способи й методи протистояння правопорушникові. Культура фізичних дій дає змогу запобігти грубощам, непотрібному насильству, демонструванню влади. Фізичний вплив на правопорушника повинен диктуватися необхідністю і бути обгрунтованим;

* забезпечення вимоги щодо збереження власного здоров'я і життя;

* надання першої медичної допомоги особам, які потерпіли від фізичних дій працівника міліції, зважаючи на те, що збереження життя правопорушника (як і власного) *-професійний обов'язок працівника міліції.

Використання фізичних засобів впливу до правопорушника має переваги над бойовими, адже фізичні прийоми -це зброя, яка завжди «при собі», її застосування не таке небезпечне для життя людини, як застосування вогнепальної зброї.

Отже, вогнепальна та фізична культура працівника міліції, яка грунтується на певному примусі, не звернена лише до силових методів правореалізації, не виправдовує цих методів, а виконує роль умовного арбітра у розв'язанні соціально-правових конфліктів. У діях працівника міліції, який володіє такою культурою і визначає цінність прав громадянина чи суспільства, головним є спосіб його професійної діяльності щодо захисту цих цінностей.

ОСНОВНА ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Статут Організації Об'єднаних націй від 26 червня 1945 р. // Действующее международное право.- М., 1996.- Т. 1.- С. 7--33.

2. Загальна Декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Права людини: Основні міжнародно-правові документи- К., 1989.-С.9-14.

3. Статут Міжнародного суду від 26 червня 1945 р. // Действующее международное право.-М., 1996.-Т. 1.-С. 797-810.

4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. // Права людини: Основні міжнародно-правові документи.-К., 1989.-С. 15-27.

5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. // Права людини: Основні міжнародно-правові документи- К., 1989- С. 28^9.

6. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10. грудня 1984р. // Права людини: Основні міжнародно-правові документи- К., 1989- С.97-112.

7. Статут Ради Європи від 5 травня 1945 р. // Действующее международное право.-М., 1996.-Т. 1.-С. 707-717.

8. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р- М., 1996- С. 108-123.

9. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954р.// Україна в міжнародно-правових відносинах.- К., 1997.- Кн. 2: Правова охорона культурних цінностей- С. 295-298.

10. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України [далі - ВВРУ.- С. С.].- № 3.-Ст.141.

11. Основи законодавства України про культуру: Закон України від 14 лютого 1992р.//ВВРУ.-№21.-Ст.294.

12. Про арбітражний суд: Закон України від 4 червня 1991 р. // ВВРУ- 1991 ,-№36-Ст. 469.

13. Про громадянство України: Закон України в редакції від 16 квітня 1997 р. //ВВРУ- 1997-№ 23-Ст. 169.

14. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВРУ.- 1993.- № 52- Ст. 490.

15. Про Збройні Сили України: Закон України від 6 грудня 1991 р.//ВВРУ- 1992-№9.-Ст. 108.

16. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992р. // ВВРУ- 1992-№48.-Ст. 650.

17. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // ВВРУ- 1996- № 49- Ст. 272.

18. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 р. // ВВРУ- 1994-№ 10-Ст. 45.

19. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВРУ-1991-№4-Ст. 20.

20. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // ВВРУ.- 1993- № 39- Ст. 383.

21. Про оборону України: Закон України від 6 грудня 1992 р. // ВВРУ- 1992.- № 22- Ст. 303.

22. Про освіту: Закон України від 23 березня 1996 р. // ВВРУ.-1991.-№34.-Ст.451,

23. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВРУ.-1991.-№53-Ст. 793.

24. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів 2,4,7, 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // ВВРУ- 1997- № 40.- Ст. 263.

25. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 р.//ВВРУ.-1991-№ 25-Ст. 283.

26. Про Службу Безпеки: Закон України від 25 березня 1992 р. // * ВВРУ-1992-№27.-Ст. 382.

27. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992р. // ВВРУ- 1993-№ 8-Ст. 56,

28. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24 грудня 1993р.//ВВРУ.- 1994-№ 14-Ст. 80.

29. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня ]960р.//ВВРУ.-1961.-№2.-Ст. 15.

30. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // ВВРУ.- 2001.- № 23.- Ст. 117.

31. Цивільний кодекс України від 18 липня 1963 р. // Україна:

Закони: Кодекси України: У 3-х кн.- К.: Юрінком Інтер, 1997--Кн.2.

32. Декларація про загальні засади Державної молодіжної політики в Україні. Прийнята Верховною Радою України 15 грудня 1992р.//ВВРУ- 1993-№ 16-Ст. 166.

33. Державна програма боротьби зі злочинністю. Затверджена постановою ВРУ від 25 червня 1993 р.

34. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України. Схвалено постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997р.//ВВРУ- 1997-№ Ю-Ст.85.

35. Державна національна програма «Освіта: Україна XXI століття». Прийнята Першим з'їздом педагогічних працівників України і затверджена Президентом України 3 листопада 1993 р.

36. Про затвердження інструкцій про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю: Наказ МВС України від 21 лютого 1996 р. № 115.

37. Про затвердження Курсу стрільб зі стрілецької зброї для рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.: Наказ МВС України від 24 липня 1997 р. № 493.

38. Алексеев А. Й.. Ястребов В. Б. Профессия - прокурор: Вве-дение в юридическую специальность.- М.: Юрист, 1998.- 144 с.

39. Алексеев Н. Н. Основьі философии права.- СПб.: Лань, 1999-256с.

40. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия: Опьіт комплексного исследования,- М.: Статут, 1999.- 712 с.

41. Амосов М. Суспільство: оптимальність і розумність // Україна: Наука і культура.- 1996.- Вип. 29- С. 6-34.

42. Аиисимов С. Мораль й поведение.- М.: Мьісль, 1985.- 155 с.

43. Арнольдов А. Й. Человек й мир культури: Введение в куль-турологию- М,: Изд-во МГИК , 1992-240 с.

44. Бельїй А. Символизм как миропонимание / Сост., вступ, ст. й прим. Л. А.Сугай- М.: Республика, 1994- 528 с- (Мьіслители XX в.).

45. Блюмкин В., Гумницкий Г., Цьірлина Т. Нравственное вос-питание: Философско-зтические основьі.- Воронеж, 1990.- 125 с.

46. Борев Ю. Б. Зстетика: Изд. 2-е.- М.: Политиздат, 1975-399с.

47. Бохенький Ю. Духовна ситуація часу // Вісник Національної академії наук України .- 1997.- № 11-12.- С. 71-76.

48. Букреев В. Я., Римская Й. Н. Зтика права: От истоков зти-ки й права к мировоззрению: Учеб. пособ.- М.: Юрайт, 1998.-336с.

49. Венгеров А. Б. Теория государства й права.- М.: Юрист,

1996- 168 с- Ч. 2: Теория права.- Т. 1.

50. Венгеров А. Б. Теория государства й права.- М.: Юрист,

1997- 152 с- Ч. 2: Теория права.- Т. 2.

51. Вичев В. Нравственная культура руководителя / Пер. с болг.-М.: Политиздат, 1988- 158 с.

52. Вопленко Й. Н. Правовая символика // Правоведение.-1995-№ 4-5-С. 71-73.

53. ВоробьевГ. Г. Твоя информационная культура.-М., 1988.-303с.

54. ГегельГ. Сочинения.-М.. 1959-Т. 2-450 с.

55. Головченко О. Взаємовплив філософії і мистецтва у процесі формування творчої особистості // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: 36. наук. праць / Упор. і відп. ред. С. О. Черепанова.- Львів: Каменяр, 1998.- Вип. 35.- С. 109-116.

56. Гольберг М. Діалог і проблеми взаємодії культур // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Матеріали перших між-народ. філос.-культуролог, читань / Ред. кол.: С. О. Черепанова (відп. ред.), В. Г. Скотний, Д. П. Крвавич.- Львів: Каменяр, 1996-С. 6-16.

57. Горський В. Як можлива історія української філософії в контексті світової культури // Діалог культур: Україна у світовому контексті : Матеріали перших міжнарод. філос.-культуролог. читань / Ред. кол.: С. О. Черепанова (відп. ред.), В. Г. Скотний, Д. П. Крвавич-Львів: Каменяр, 1996.-С. 44-51.

58. Горшенев В. М., Бенедик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб. пособ- К.: УМК БО при Минвузе УССР, 1988- 80 с.

59. Гуревич П. С. Культурология: Учеб. пособ.- М.: Знание, 1996-288с.

60. Гусарєв С .Д., Тихо.миров О. Д. Юридична деонтологія.-- К.: В1РА-Р,К, 2000 -506с.

61. Гусейнов А. А. Ненасилие й перспективи общества // Зтика ненасилия: Материальї международной конференции.-М., 1991.-С. 15-22.

62. Гуцериев X. С., Сальников В. П., Федоров В. П., ХудякА. Й. Правовая й духовная культура сотрудников правоохранительньїх органов.- СПб.: Санкт-Петербургский юридический институт МВД России, 1996- 156 с.

63. Джентиле Ф. О роли философии права в изучении юрисп-руденции в Италии // Государство й право.- 1995.- № 1.- С. 132-137.

64. Естетика: Підручник / Л. Т. Левчук (заг. ред.), Д. Ю. Ку-черюк, В. І. Панченко.- К.: Вища шк., 1997.-399 с.

65. Зстетика: Словарь / Под общ. ред. А. А. Беляева й др.- М.:

Политиздат, 1989.-447с.

66. Зренгросс Б. А. Удивительная наука зстетика!... Научно-художественная литература.- М.: Дет. лит., 1974.-207 с.

67. Жалинский А. 3. Профессиональная деятельность юриста:

Введение в специальность: Учеб. пособ.- М.: Изд-во БЕК, 1997.-330с.

68. Захава Б. Е. Мастерство актера й режиссера- М.: Просве-щение, 1979-210с.

69. Иванов В. Н. Профессия - юрист: Справочник для абиту-риентов й студентов учебньгх заведений юридического профиля.-М.:0сь-89, 1998-208с.

70. Изард К.З. Змоции человека.-М., 1960.- 143 с.

71. История философии й культури / В. С. Горский, Ю. В. Ку-шаков, В. Ферстер й др. Ред. кол.: А. Т. Гордиенко (отв. ред.), В. С. Горский, Ю. В. Кушаков, В. В. Лях, Е. Н. Сьірцова- К.: Наук, думка, 1991-288 с.

72. Канигін Ю. М. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе.-К., 1997.- 170с.

73. Керимов Д. А. Методологические функции философии права // Государство й право.- 1995.- № 9.- С. 15-22.

74. Керимов Д. А. Философские проблемьі права.- М.: Мьісль, 1972-472с.

75. Клименко Н. Й. Криминалистические знання в структуро профессиональной подготовки следователя.-К., 1990.-- 130 с.

76. Коваль Н. В. Введение в юридическую специальность (де-онтологический аспект): Курс лекций.- Донецк: Центр подготовки абитуриентов,1998.-192 с.

77. Козюбра М. !., Бурлай І. В., Бобровник С. В. Теорія держави і права: деякі актуальні завдання // Правова держава: Респ. між-від. зб. наук. праць.-К.: Наук. думка, 1992.-Вип. 1.-С. 12-19.

78. Корявко Г. Е. Философия как форма общественного созна-ния: Очерки теории й истории / Под ред. В. Т. Салосина.- Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1990.- 140 с.

79. Костенко О. М. Культура і закон // Правова держава: Щорічник наукових праць- К., 1998.- Вип. 9.- С. 130-136.

80. Костицький М. В. Українська політико-правова доктрина як основа формування судових і правоохоронних органів // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ.- 1996.-№ 1.-С.21-27.

81. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. факультетів вузів.-К., 1996.-210 с.

82. Коул М. Культурно-историческая психология: наука буду-щего.- М.: Когито-Центр, 1997-432 с.

83. Крвавич Д. Феномен творчої волі у житті художника // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта:

36. наук. праць / Упор. і відп. ред. С. О. Черепанова.-- Львів: Каменяр, 1988- Вип.З- С. 335-343.

84. Кримський С. Б. Архетипи української культури // Вісник Національної академії наук України.- 1998.- № 3-4- С. 77-87.

85. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт // Государство й право.- 1995-№ 9.-С. 9-14.

86. Культурология. История й теория культури: Учебн. посо-бие./Л. 3. Немировская.-М., 1991.-92с.

87. Кульчиг/ький В. С., Черепанова С. О. Право: Українська культура: Історія і сучасність: Навч. посібник / За ред. С. О. Черепанової-Львів: Світ, 1994.-С. 120-139.

88. Курагпн Г. Г. Механизм ведомственного правового регу-лирования органов внутренних дел.- М., 1976.- 60 с.

89. Курганов С. Й., Кравченко А. Й. Социология для юристов:

Учебн. пособие для вузов.-М.: Закон й право, 1999.-255 с.

90. Ладенко Й. С. Интеллектуальная культура специалистов й средства ее формирования // Интеллектуальная культура специа-листа.- Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1988.- С. 45-51.

91. Лазарев В. В. Социально-психологические аспекти приме-нения права.- Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1982.- 144 с.

92. Лазарев С. Н. Диагностика кармьі.- СПб., 1993.- Кн. 1. Система полевой саморегуляции.- 160 с.

93. Лазарев С. Н. Диагностика кармьі- СПб., 1995- Кн. 2. Чистая карма.- 352 с.

94. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / Заг. ред. А. В. Яртися, С. М. Шендрика, С. О. Черепанової.-Львів.: Світ, 1994 .-496 с.

95. Луковская Д. Й., Гуцериев X. С., Козлов В. А., Полякав А. В. Введение в теорию права (историко-методологический аспект):

Учебн.-научн. пособие / Под общ. ред. В. П. Сальникова.- СПб, 1996-54с.

96. Малахов В. А. Етика: Курс лекцій : Навч. посібник.- К.: Либідь, 1996-304с.

97. Мехед Т. Г. Введение в зтику // Психология. Педагогика. Зтика: Учебник для вузов /Под ред. проф. Ю. В. Наумкина.- М.: Закон й право, 1999.- 350 с.

98. Мехед Т. Г., Щеглов А. В. Профессиональная зтика сотруд-ников органов внутренних дел: Курс лекций.- М., 1998.- Ч. 1.-- 130с.

99. Мовчан В. Естетичне переживання мистецтва як вид діалогу // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: 36. наук. праць /Упор. і відп. ред. С. О. Черепанова.-Львів: Каменяр, 1998.-Вип. З.-С. 162-168.

100. Мовчан В. Моральне повчання в українській культурі // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Матеріали перших міжнарод. філос.- культуролог, читань / Ред. кол.: С. О. Чере-панова (відп. ред.), В. Г. Скотний, Д. П. Крвавич.- Львів: Каменяр, 1996-С. 82-100.

101. Москалькова Т. Н. Зтика уголовно-процессуального дока-зьівания (стадия предварительного расследования).- М.: Спарк, 1996- 125с.

102. Немов Р. С. Психология: Учебник для студентов вьісш. учеб. заведений. В 3-х кн.- М.: Просвещение, 1995.- Кн. 2: Психология образования.- 496 с.

103. Нерсесянц В. С. Философия права: Учебник для вузов.-М.: Норма, 1997-652с.

104. Нестеренко В. Г. Вступ до філософії і онтології людини:

Навчальний посібник для студентів вищих учбових закладів.- К.:

Абрис:, 1995-336с.

105. Новгороді/ев П. Введение в философию права: Кризис сов-ременного правосознания.- М., 1909.- 393 с.

106. Новіков В. В., Чистоклєтов Л. Г., Зрибнєв М. А., Алембець М. М. Застосування вогнепальної зброї працівниками міліції: Навч.-практ. посібник.-Львів, 1998.- 165 с.

107. Окіншевич Л. Вступ до науки про право і державу.- Мюнхен, 1987-223с.

108. Орзіх М. Правова культура в системі сучасного конституціоналізму // Право та культура: теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ 15-16 травня 1997 р. / За ред. Ю. Шемчушенка, В. Кампо, М. Поплавсь-кого.-К.:Леся, 1997-С. 190-192.

109. Орзих М. Ф. Право й личность- К.: Вища шк„ 1977- 143 с.

110. Основьі зстетики й искусствознания / Под ред. Й. Л. Лю-бинского, В. К. Скатерщикова.- М.: Просвещение, 1979.- 302 с. ІП.Основьі сценического движения: Пособ. для культ.-просвет. й театр, училищ / Под ред. Й. 3. Коха.- М.: Просвещение, 1976-222с.

112. Падалка О. С., Нісімчук А. С.. Смолюк 1. О., Шпак О. Т. Педагогічні технології: Навч. посіб.- К.: Укр. енциклопед. ім. М. П. Бажана, 1995-135с.

113. Пахомова Т. І. Моделі спеціаліста державної служби як фактор підвищення її ефективності та результативності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- 1999.-№ 1.-С. 166-168.

114. Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамушенко, І. Ф. Кривонос та ін.: За ред. І. А. Зязюна.- К.: Вищашк., 1997-349с.

115. Петрова Л. В. О естественном й позитивном праве (Кри-тические заметки по поводу учебника С. С. Алексеева) // Госу-дарство й право.- 1995.-№ 2.- С. 32-41.

116. Протасов В. Н. Юридическая процедура.- М.: Юрид. лит., 1991,-80с.

117. Профессиональная зтика сотрудников правоохранитель-ньіх органов: Учебн. пособ. / Под ред. А. Опалева, Г. Дубова.-- М.:Щит, 1997-327с.

118. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права держави.-- Бородянка, 1993.-94с.

[19. Ризз Г. Й. Размьішления о педагогической деятельности, культуро, мастерстве // Педагогика.- 1995.- № 4.- С. 114-116.

120. Розин В. М. Введение в культурологию- М., 1994.- 104 с.

121. Рутар С. Політична культура України // Студії політичного центру «Генеза».- 1996,-№ 1.-С. 28-34.

122. Самохин В. Н. Зстетическое восприятие: Вопросьі методо-логии й критики.- М., 1985.- 208 с.

123. Савіщкая А. Н. Возмещение ущерба, причиненного ненад-лежащим врачеванием [Вступ ст. В. Г. Сокуренко. О нормативном содержании медицинской деонтологии].- Львов, 1982-196с.

124. Селиванов Ф. Оценка й норма в моральном сознании.- М., 1977-64с.

125. Се.менко М. І. Природа, людина, суспільство: Світоглядні аспекти гуманізації суспільства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Людина і духовність»: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Керівн. авт. кол. А. І. Комарова.- К., 1996.- Т. 5.-С.101-105.

126. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология: Учебник.- Харь-ков: Зспада, 2002- 504 с.

127. Скакун О. Ф., Подберезький М. К. Теорія держави і права.-Харків, 1996-302с.

128. Словарь по зтике / Под ред. А. А. Гусейнова, Й. С. Кона.-М., 1989-348с.

129. Сньїчев А. В. Специфика й проблеми профессиональной зтики сотрудника органов внутренних дел // Милицейская зтика й проблеми нравственного воспитания сотрудников органов внутренних дел: Межвузов. сб. науч. трудов.-К., 1991.-С. 79-83.

130. Собко Р. Формування комп'ютерної культури: інтегративний підхід // Педагогіка і психологія професійної освіти.- 1999.-№ 1.-С. 159-162.

131. Соколов Н. Я. Профессиональное сознание юриста.- М.-1988-224с.

132. Сокуренко В. Г., Савицксія А. Н. Долг й право в социалис-тическом обществе (общетеоретический аспект) // Вести. Львов. ун-та. Сер. юрид.- Львов: Свит, 1990.- Вьіп. 28.- С. 17-24.

133. Солодухина А.О., Солодухш Й. А. Юридический диалог: Теория й практика, круг проблем.- М.: Зкспертное бюро, 1998.-128с.

134. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. / Общ. ред., сост. й предисл. А.Ю.Согомонов: Пер. с англ.- М.: Политиз-дат, 1992-543с.

135. Старовойт І. Культура і політична культура // Студії політичного центру «Генеза».- 1996.- № 1.- С. 25-29.

136. Сценическая речь: Учебн. пособие для сред. театр, й культ. просвет. учебн. завед. й ин-тов культури / Под ред. Й. П. Коз-лянниковой.-М.: Просвещение, 1976.-336 с.

137. Тихонравов Ю. В. Судебное религиоведение.-- М.: Бизнес школа «Интел-Синтез».- 1998.-272 с.

138. Тоїцепко Ж. Т. Социология: Общий курс- М.: Прометей, 1994-384с.

139. Трубецкой Е. Н. Знциклопедия права.- СПб.: Лань, 1999.-224с.

140. Тузмухамедов Р. А. Рецензия на «Фольклорнеє пра-во»(0черки теории й практики неписанного права) / Под ред. А. Д. Рентелн й А. Дантес: В^2-х т. XVI - 1037 с. «Гарланд паб-лишинг инкорпорзйтид». Н.-Й.и Л., 1994 // Государство й право.- 1995-№ 11.-С. 156-160.

141. Тукало А. В. Правова культура депутатського корпусу: Ав-тореф. дис. ... канд. юрид. наук.-К., 1995.-25 с.

142. Українська радянська енциклопедія: В 11-ти т.-- К., 1981.-- Т. 6-552с.

143. Фартушини А. Загальнолюдське в українській культурі // Армія і духовність: загальнолюдські цінності і християнська мораль: Матеріали науково-практичної конференції.- Львів, 1996.-С. 37^1.

144. Фаткулин Ф. Н. Проблеми теории государства й права.- Казань, 1987-202с.

145. Фізіологія вищої нервової діяльності / П. Д. Харченко, Г. М. Чайченко.-К.: Вища шк., 1977-390с.

146. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука.- К.: Головна редакція УРЕ, 1973.- 560 с.

147. Фро.и.м 3. Иметь или бьіть? Пер. с англ. Н. Й. Войскунс-кой, Й. Й. Каменкович; Общая ред. й вступ, статья д-ра филос. наук В. Й. Добренькова.- М.: Прогресе, 1986.- 238 с.

148. Хо.чмс Р. Ненасилие как моральньїй принцип // Зтика не-насилия: Материальї международной конференции- М., 1991.-С.23-31.

149. Черепанова С. Культуротворча функція мови і розвиток людського буття (філософсько-педагогічний аспект) // Педагогіка і психологія професійної освіти.- 1998.-№4.-С. 24-29.

150. Чичерин Б. Н. Философия права- СПб.: Наука, 1998- 656 с.-(Сер. «Русская государственная мьісль»).

151. Чичерин Б. Н. Философия права.- М., 1990.- 502 с.

152. Чуфаровский Ю. В. Психология в оперативно-розьіскной деятельности правоохранительньїх органов.- М., 1996.- 120 с.

153. Шиндяпина М. Д. Стадии юридической ответственности: Учебн. пособ.- М.: Книжньїй мир, 1998.- 168 с.

154. Шмелева Г. Г. Конкретизация юридических норм в право-вом регулировании.-Львов, 1988.- 106 с.

155. Шульга М. О. Людина не повинна бути засобом // Вісник Національної академії внутрішніх справ України.- 1997- № 9-10.-С. 49-63.

156. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія політичних і правових вчень.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-304 с.

157. Юридический знциклопедический словарь / Гл. ред.: А. Я. Сухарев; Ред. кол.: М. М. Богуславський, М. Й. Козьірь, Г. М. Миньковский идр.-М.: Сов. знциклопедия, 1984-415 с.

158. Язьік - культура - зтнос / С. А. Арутюнов, А. Р. Багда-саров, В. Н. Белоусов идр.-М.: Наука, 1994-233 с.

159. Яловик В. Т. Професійні здібності вчителя фізичної культури і їх особливості // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні: Матеріали Першої республіканської конференції.-Луцьк: Надстир'я, 1994.-С. 75-79.

160. Ясперс К. Смьісл й назначение истории: Пер. с нем.- М.: Политиздат, 1991.-527 с.-(Сер. «Мьіслители XX века»).

Размещено на Allbest.ru

...