Ненормативна лексика суспільства та шляхи її подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації

Чернігівське територіальне відділення МАН

Ненормативна лексика суспільства та шляхи її подолання

Роботу виконала: Василенко Тетяна Віталіївна

учениця 11 класу

Науковий керівник: Ананко Жанна Петрівна,

вчитель історії колегіуму № 11

Чернігів 2017



Зміст

ненормативний лексика агресивний поведінка

Вступ

1. Соціум. Ненормативна лексика як соціальне явище

1.1 Ненормативна лексика, як соціальне явище

1.2 Причини і специфіка прояву агресивної поведінки у людей

1.3 Соціальні відносини. Вплив явища вербальної агресії

1.4 Можливі шляхи подолання ненормативної лексики в суспільстві

2. Емпіричне дослідження взаємозв'язку рівня самооцінки підлітка з вербальною агресією (на прикладі ненормативної лексики)

2.1 Вибірка та процедура емпіричного дослідження

2.2 Методи та методики дослідження

2.3 Аналіз результатів дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Тема роботи: «Ненормативна лексика суспільства та шляхи її подолання».

Актуальність теми зумовлена тим, що ненормативна мовна поведінка суспільства та вплив на неї різних соціально-психологічних феноменів не досліджувалась.

Новизна дослідження: полягає у тому, що вперше було розглянуто проблему ненормативної лексики в суспільстві та були пропоновані шляхи її подолання.

Об'єкт дослідження - ненормативна лексика.

Предмет дослідження - шляхи подолання вживання ненормативної лексики суспільством.

Мета дослідження - вивчити та упорядкувати можливі шляхи подолання вживання ненормативної лексики суспільством.

Гіпотеза - ми припускаємо, що зовнішніми факторами відносно. але можна вплинути на частоту вживання людиною ненормативної лексики. Більша частина людей. Які вживають ненормативну лексику це чоловіки, менша - жінки.

Згідно з метою та гіпотезою дослідження нами було поставлено наступні завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми вербальної агресивної поведінки у людей, як прояву ненормативної лексики;

2. Зробити теоретичний аналіз ключових аспектів;

3. Вивичити можливі особливості подолання поставлених перед нами проблем;

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:

- теоретичні: аналіз, синтез, систематизація, зіставлення, класифікація науково-соціологічних джерел інформації, що дозволило узагальнити та систематизувати погляди вчених на проблему, яка вивчається;

- емпіричні: авторська анкета на визначення ставлення людей до використання ненормативної лексики;

- методи первинної математичної обробки результатів дослідження; обробка даних.

Таким чином, результати проведеного емпіричного дослідження дозволили дійти таких висновків:

1. Більша частина людей, які вживають нецензурну лексику - це чоловіки (68 %).

2. Значна частина респондентів обох статей готова повністю припинити вживати лайливі слова (36%).

3. Найчастіше люди чують ненормативну лексику на вулиці від прохожих (92%), а вдома її чують 36% опитаних.

4. Гіпотеза, висунута нами на початку дослідження, що зовнішніми факторами відносно, але можна, вплинути на частоту вживання людиною, ненормативної лексики - підтвердилась. Також підтвердилась гіпотеза про те що більшою частиною людей, які вживають ненормативну лексику є чоловіки.

Структура роботи: складається зі вступу, 2 розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи - 25 сторінок.



1. Соціум. Ненормативна лексика як соціальне явище

1.1 Ненормативна лексика як соціальне явище

Криміналізація суспільства, поява у мовленні значної кількості сленгів, жаргонів, використовуваних різними групами змушує серйозно замислитися над проблемою чистоти мови. Ця проблема є ключовою з погляду національної культури, у тому числі й мовної. Теоретичний аналіз наукових джерел, як вітчизняних, так і закордонних, дозволив встановити зв'язок ненормативної лексики і проявів жорстокості, агресії в поведінці. Цій проблемі присвячені дослідження Н. Алікіна, А. Реан, З. Карпенко, Р. Байярда, Р. Берона, Д. Річардсона, К. Лоренца, З. Фрейда, А. Бандури. Вживання сленгів найчастіше продиктоване певним комунікативним наміром, тобто є актуалізованим, функціонально обумовленим, отже, контрольованим автоцензурою. Так, у мовленні окремих публічних політиків відображається продумана популістична мовна стратегія, для того, щоб вписатися в мовний стандарт певного соціального шару населення, бути в ньому комунікативно успішним.

Кримінальний жаргон згодом розчиняється в молодіжному сленгу й іде на периферію мови, й тільки окремі компоненти зберігаються, виконуючи чисто експресивну функцію. Іноді особи з високим рівнем мовної компетенції часто навмисно допускають мовні вільності, які виконують певну значеннєву чи стилістичну функцію. Ще однією причиною поширення ненормативної лексики серед молоді є виховання в неблагонадійній родині. У процесі формування особистості родина відіграє провідну роль. Тут дитина здобуває вміння й навички спілкування й людського взаєморозуміння, тут закладаються моральні основи і відбувається професійне самовизначення. Таким чином, несприятливе середовище, де відсутня система життєвих цінностей, оточує дитину і стає зрозумілим, що вона вбирає в себе всі його недоліки. Соціальна позиція підлітка визначається бажанням бути схожим на своїх батьків. Якщо з раннього дитинства дитина є свідком суперечок, що супроводжуються нецензурною мовою, то, безумовно, вона починає ставитися до цього, як до природної норми спілкування. Цим обумовлюється більш лояльне ставлення до вживання ненормативних лексичних одиниць в мовній поведінці підлітків у спілкуванні з однолітками. Часто саме в такий спосіб підлітки намагаються привернути до себе увагу, здаватися дорослішими, демонструвати силу й перевагу над іншими. Ще одним джерелом поширення ненормативної лексики певною мірою є школа, де впливають на розвиток мовлення учнів не тільки вчителі, але й шкільний колектив. Багато учнів приносять з дому "нецензурну мову". Школярі, які були до цього не знайомі з такими висловлюваннями, починають вживати їх і закріплювати у своїй свідомості, мовленні. Дослідниця В. Сергічева зазначає, що молодіжне мовлення останнього десятиліття відрізняється особливою різкістю. Частково це можна пояснити кризовим періодом розвитку суспільства.

Вживання жаргонів, сленгу стало певною нормою. Психологи, соціологи, лінгвісти, культурологи говорять про "емансипацію мата". Із ненормативної лексики майже остаточно знято заборону, хоча останнім часом спостерігається зворотна тенденція. Значна кількість фахівців уважає, що треба привертати увагу громадськості до проблеми попереджень поширення вживання ненормативної лексики серед молоді і спонукати до дискусії з питання введення лінгвістичної цензури.

Отже, проблема появи у мові значної кількості сленгів, жаргонів, використовуваних різними групами є ключовою з погляду національної культури та змушує замислитися над проблемою чистоти мови.



1.2 Причини і специфіка прояву агресивної поведінки у людей

Використовуючи науковий підхід, причини прояву агресії у людей серйозно вивчати в основному після робіт З. Фрейда, який довів вплив подій, що відбулися в дитинстві, на всю подальшу долю людини. До численних досліджень, зараз прояви дитячої агресивності є однією з найбільш поширених форм порушення поведінки, з якими доводиться мати справу дорослим - батькам і фахівцям (вихователям, психологам, психотерапевтам). Сюди відносяться спалахи дратівливості, неслухняність, надмірна активність, войовничість, жорстокість. У переважної більшості дітей спостерігається пряма і непряма вербальна агресія - від скарг і агресивних фантазій, до прямих образ і погроз. У багатьох дітей відзначаються випадки змішаної фізичної агресії - як непрямої (руйнування чужих іграшок, псування одягу однолітка, що лежить біля його ліжка тощо), так і прямої (діти б'ють однолітків кулаком по голові, кусаються, плюються тощо). Така агресивна поведінка завжди ініціативна, активна, а іноді й небезпечна для оточуючих, і тому вимагає професійної корекції.

Основними причинами проявів у людей є:

- прагнення привернути до себе увагу оточуючих;

- прагнення отримати бажаний результат;

- прагнення бути головним;

- захист і помста;

- бажання принизити гідність іншого з метою підкреслити свою перевагу.

Існує дві форми прояву агресії: не деструктивна агресивність і ворожа деструктивність. Перша - механізм задоволення бажання, досягнення мети та здатності до адаптації. Вона спонукає дитину до конкуренції в навколишньому світі, захисті своїх прав та інтересів і служить для розвитку пізнання і здатності покластися на себе.

Друга - не просто ворожа поведінка, але й бажання заподіяти біль, отримати задоволення від цього. Результатом такої поведінки зазвичай бувають конфлікти, становлення агресивності як риси особистості і зниження адаптивних можливостей людини. Деструктивність агресії ми починаємо відчувати вже у ранньому віці і намагаємось управляти нею. Однак у деяких вона, ймовірно, запрограмована біологічно і виявляється з перших днів життя. Її найпростішим вираженням є реакції люті і гніву.

Прояви агресивної поведінки частіше спостерігаються в ситуаціях захисту своїх інтересів і відстоювання своїх переваг, коли агресія використовується як засіб досягнення певної мети. І максимальне задоволення діти отримують при отриманні бажаного результату - будь то увагу оточуючих чи прагнення отримати бажаний результат, - після чого агресивні дії припиняються.

Д. Ольшанський ділить агресивну поведінку дітей на дві форми: соціалізовану та не соціалізовану [10]. Соціалізована форма характеризується тим, що люди використовують агресію для залучення уваги, надзвичайно яскраво висловлюють свої агресивні емоції (голосно лаються, розкидають речі).

Така поведінка спрямована на одержання емоційного відгуку від інших або відображає прагнення до контактів з іншими. Домігшись уваги, вони заспокоюються і припиняють свої дії.

Такі люди мають вельми невисокий статус у соціумі - їх не помічають, не сприймають або уникають. Поведінка схожа на прояви гіперкінетичного синдрому тільки більш цілеспрямовано і агресивно. Не соціалізована форма характеризується тим, що люди зазвичай страждають психічними розладами (епілепсія, шизофренія, органічне ураження головного мозку) з негативними емоційними станами (тривожність, страх, дисфорія). Негативні емоції і супроводжуюча ворожість можуть виникати спонтанно, а можуть бути реакцією на психотравматичну або стресову ситуацію. Особистісними рисами таких людей є висока тривожність, емоційна напруга та імпульсивна поведінка. Зазвичай агресивними діями вони просто розряджають накопичене емоційне напруження, або отримують задоволення від заподіяння неприємностей іншим.

Підлітки більше за інших вікових груп страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, старі зруйновані, а нові не створені.

Численні дослідження, які провели А. Бандура та Р. Уолтерс показали, що для сімей, з яких виходять агресивні діти, характерні особливі взаємини між членами сім'ї. Подібні тенденції психологами та соціологами описані, як цикл насильства. Діти схильні відтворювати ті види взаємовідносин, які «практикують» їх батьки по відношенню один до одного. Підлітки, вибираючи методи з'ясування взаємин з братами і сестрами, копіюють тактику вирішення конфліктів у батьків. Коли діти виростають і вступають в шлюб, вони використовують ті самі способи вирішення конфліктів і потім передають їх своїм дітям, через створення характерного стилю дисципліни. Схожі тенденції спостерігаються і всередині самої особистості (принцип спіралі). Достовірно встановлено, що жорстоке поводження з дитиною в сім'ї не тільки підвищує агресивність його поведінки у стосунках із однолітками, а й сприяє розвитку схильності до насильства в більш зрілому віці, перетворюючи фізичну агресію в життєвий стиль особистості [4].

На становлення агресивної поведінки впливають ступінь згуртованості сім'ї, близькості між батьками і дитиною, характер взаємин між братами і сестрами, а також стиль сімейного керівництва. Діти, у яких в родині сильний розлад, чиї батьки відчужені і холодні, більш схильні до агресивної поведінки.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціальних факторів спотворює весь спосіб життя людей. Характерним для них стає порушення емоційних взаємин з оточуючими людьми. Сам спосіб життя, середовище, стиль і круг спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки.

Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводить до того, що люди виявляють суперечності не тільки в навколишньому світі, але і власного уявлення про себе. На першій стадії життя підліткового віку характеризує вельми критичне ставлення до себе. Близько 34 % хлопців і 26 % дівчат, за даними Д. Фельдштей надають собі повністю негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис і форм поведінки, в тому числі грубості, жорстокості, агресивності. При цьому у людей цього віку переважає фізична агресивність і найменше виражена непряма агресивність. Вербальна агресія і негативізм знаходяться на одному рівні розвитку[19].

Ситуативне негативне відношення до себе зберігається і на другій стадії життя юнацького віку, обумовлюється, значною мірою, оцінками оточуючих, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, наголошується зростання фізичної і вербальної агресії, тоді як агресивність непряма, хоч і дає зрушення в порівнянні з молодшим підлітковим віком, все-таки менш виражена [6].

На третій стадії вже дорослого віку спостерігається зіставлення людиною своїх особистісних цінностей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах. При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність, що на 20 % перевищує показники 18 - 21 років і майже на 30 % в 16 - 18 років. Агресивність фізична і непряма підвищуються неістотно, також як і рівень негативізму.

Люди одержують відомості про агресію також із спілкування з оточуючими. Вони вчаться вести себе агресивно, спостерігаючи за поведінкою інших дітей (наприклад, колег по роботі). Однак ті, хто дуже агресивний, швидше за все, виявляється за твердженням більшістю в колективі. Загальновідомо, що негативна поведінка людей посилюється внаслідок несприятливих стосунків з педагогами, які не володіють навичками спілкування з «важкими» за характером людей.

Один з найбільш сучасних джерел навчання агресії - засоби масової інформації. Після багаторічних досліджень з використанням найрізноманітніших методів і прийомів, соціологи і педагоги все ще не з'ясували ступінь впливу ЗМІ на агресивну поведінку. Представляється, що мас-медіа все ж досить сильно впливають на агресивну поведінку суспільства. Психічні порушення мають певні етапи розвитку, проходячи через які вони досягають найбільшої ступеня вираження. Будь-які психопатологічні феномени, синдроми включають початкові прояви, розгорнуту стадію, етап завершення, період залишкових симптомів. Тому дуже часто агресивна поведінка людини є для його близьких, знайомих, однолітків і очевидців цілком несподіваним, нічим не з'ясованими.

Таким чином, на виникнення агресивної поведінки у людей впливають такі чинники, як сімейні взаємини і стиль виховання у сім'ї, взаємини, які склалися з педагогами, однокласниками та друзями, а також той систематичний прояв агресії, який підліток щодня зустрічає на екранах телевізорів, у кінотеатрах, комп'ютерних іграх.

1.3 Соціальні відносини. Вплив явища вербальної агресії

З найдавніших часів люди намагались вирішувати протиріччя та жити без конфліктів. Виникнення держави також можна розглядати як прагнення створити універсальних механізм для попередження і вирішення конфліктних ситуацій.

Сьогодні конфлікти - повсякденна реальність. Вони охоплюють всі сфери життєдіяльності людей. Всю сукупність соціальних відносин, взаємин.

Як соціальне явище конфлікт був вперше розглянутий А.Смітом, який вважав його основою поділу суспільства на класи.

Сам термін „соціальних конфлікт” вперше ввів до наукового обігу німецьких соціолог Г.Зіммель, який вважав конфлікт універсальним явищем, а безконфліктне суспільство недієздатним. Тобто, конфлікт може стати засобом розвитку суспільства.

Американський соціолог Л. Козер у праці „Функції соціального конфлікту” обґрунтував ідею позитивної функції соціального конфлікту. Він вважав його своєрідним клапаном за допомогою якого суспільство пристосовується до нових умов життя. Йому також належить найпоширеніше у світовій соціології трактування конфлікту як боротьби за цінності й претензії на певний статус, владу й ресурси.



2. Емпіричне дослідження взаємозв'язку рівня самооцінки підлітка з вербальною агресією (на прикладі ненормативної лексики)

2.1 Вибірка та процедура емпіричного дослідження

Дане емпіричне дослідження проводилося індивідуально серед учнів 9-10 класів Чернігівського колегіуму № 11. Обсяг вибірки складає 50 осіб, з них 25 хлопців і 25 дівчат. Тобто, вибірка є збалансованою.

Емпіричне дослідження даної роботи містило наступні етапи:

1. Знайомство с досліджуваними та пояснення їм мети та сутності дослідження.

2. Інструктаж досліджуваних щодо завдань методик.

4. Проведення дослідження.

5. Обробка результатів емпіричного дослідження, їх аналіз та інтерпретація.

2.2 Методи та методики дослідження

Враховуючи викладені теоретичні положення, для досягнення мети дослідження обґрунтованим виявилось використання наступних діагностичних методів: „Тест самооцінки Дембо-Рубінштейн”(Додаток А) та авторська анкета на визначення ставлення підлітків до використання ненормативної лексики(Додаток Б).

1. Методика „ Тест самооцінки Дембо-Рубінштейн”.

Методика включає 10 критеріїв-шкал, за якими респондент має оцінити себе по шкалі від 1 до 7 балів, де 1 бал - найнижчий показник, а 7 балів - найвищий.

Обробка результатів. Обчислення загальної суми балів за всіма 10 індексам. Залежно від отриманої суми показник самооцінки може бути таким: Адекватна самооцінка - близько 40 балів (±5);

Тенденція до завищення - 46-59 балів;

Явно завищена самооцінка - 60-70 балів;

Явно занижена самооцінка - 20-10 балів;

Кількість балів від 35 до 45 засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку. Кількість балів від 46 до 59 свідчить про тенденцію до завищення і вказує на певні відхилення у формуванні особистості. Від 60 до 70 вказують на завищену самооцінку, вона може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може показувати на суттєві викривлення у формуванні особистості - "закритості для досвіду", нечутливості до своїх помилок, невдач, зауважень і оцінками оточуючих. Кількість балів нижче 35 вказує на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про значне неблагополуччя у розвитку особистості. Ці учні складають "групу ризику", їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість у собі і "захисна", коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутності здатності і т.п. дозволяє не докладати ніяких зусиль.

2. Анкета на визначення ставлення підлітків до використання ненормативної лексики. Анкета містить 10 запитань, як відкритого, так і закритого характеру. Учні мають охарактеризувати своє спілкування, їх ставлення до використання оточуючими (як дітьми, так і дорослими) ненормативної лексики.

2.3 Аналіз результатів дослідження

Отримані результати дослідження були піддані первинній математично-статистичної обробці. Спочатку ми визначили результати досліджуваних за методикою Дембо-Рубінштейн. При аналізі результатів ми виокремили дві групи респондентів за статевим показником. Результати представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Рівень самооцінки досліджуваних за методикою Дембо-Рубінштейн (у %)

статеві групи	завищена самооцінка	тенденція до завищеної самооцінки	тенденція до завищеної самооцінки	тенденція до заниженої самооцінки	занижена самооцінка
Дівчата(100%)	48%	16%	12%	12%	12%
Хлопці (100%)	44%	16%	16%	12%	12%
Всього (200%)	92%	32%	28%	24%	24%

Таким чином, результати дають змогу охарактеризувати вибірку, як підлітків з завищеним рівнем самооцінки. У дівчат переважа завищенна самооцінка, у хлопців - також завищенна.

Застосовуючи результати, отримані при анкетуванні, ми об'єднали досліджуваних в такі групи: «використовують ненормативну лексику», «не використовують ненормативну лексику», враховуючи поділ на статі. Узагальнивши дані, ми виклали їх у вигляді таблиці (таблиця 2).

Таблиця 2

Результати ставлення підлітків до вживання ненормативної лексики (у %)

Загальні результати відповідей дівчат (у%)	Загальні результати відповідей хлопців (у%)
Вживають ненормативну лексику
40%	68%
Не вживають ненормативну лексику
60%	32%
Чи готові ви повністю припинити вживати лайливі слова?
а) так - 12 % б) ні - 4 % в) важко відповісти - 4 % г) скоріше так, ніж ні - 20 % д) скоріше ні, ніж так - 0 %	а) так - 16 % б) ні - 12 % в) важко відповісти - 12 % г) скоріше так, ніж ні - 16 % д) скоріше ні, ніж так - 12 %
У вашому оточенні ви чуєте нецензурні слова від...
а) дівчат - 12 % б) хлопців - 60 % в) жінок - 4 % г) чоловіків - 16 % д) дітей - 8 %	а) дівчат - 20 % б) хлопців - 56 % в) жінок - 0 % г) чоловіків - 8 % д) дітей - 16 %
Де ви найчастіше чуєте нецензурні слова?
Загальні результати відповідей дівчат (у%)	Загальні результати відповідей хлопців (у%)
а) від знайомих (друзів) - 24 % б) прямо на вулиці від перехожих - 48 % в) в інтернеті - 28 %	а) від знайомих (друзів) - 36 % б) прямо на вулиці від перехожих - 44 % в) в інтернеті - 20 %
Чи чули ви від членів родини нецензурні слова?
а) так - 24 % б) ні - 36 % в) інколи - 16 % г) рідко - 12 % д) дуже рідко - 12 %	а) так - 12 % б) ні - 32 % в) інколи - 12 % г) рідко - 20 % д) дуже рідко - 24 %

Як видно з таблиці 2, більшу частину підлітків, які вживають нецензурну лексику складають хлопці (68 %). Ми можемо пояснити дані результати наступними припущеннями,що хлопці-підлітки в своєму реальному образі прагнуть збільшити рівень авторитарності оскільки, вони жадають стати більш авторитетними, домінантними, а показники залежності вони прагнуть зменшити, що відповідає віковій особливості підлітка, що бажає зменшити рівень залежності від інших, відстояти власну думку і позицію.

У дівчат, різниця між тими, які вживають та не вживають, не досить значна (20%). Згідно теорії авторитарної особистості - дівчата приймають себе позитивно, прагнуть самоствердження, орієнтовані на авторитет лідера. Дані результати, на нашу думку, є досить традиційними. Оскільки, дівчина, яка висловлюється ненормативно в соціумі, не знаходить для себе жодного підтвердження правильності такої поведінки(«ти ж дівчина»). В той час, як лайливу поведінку хлопців в суспільстві можуть сприймати як прагнення до дорослості.

На запитання, чи готові учні повністю припинити вживати лайливі слова, переважна більшість відповіла умовно «так» (36%) як дівчата, так і хлопці. Дана відповідь безумовно є результатом навчально-виховної роботи суспільства (школи зокрема).

На запитання, де ви найчастіше чуєте нецензурні слова, респонденти обох статей вказали, що на вулиці від прохожих 92% (44% дівчат та 48% хлопців). На нашу думку, така відповідь є запитом для роботи з батьками, та подальшими роздумами над реалізацією зменшення таких тенденцій.

Варто відмітити, що переважна більшість учнів на запитання «Чи чули ви від членів родини нецензурні слова?» дали відповідь «ні» (68%), але таке негативне явище має місце у 36% родин, що також не є, на нашу думку, суспільною нормою.

Аналіз отриманих результатів та співставлення отриманих показників, дозволяє зробити висновок, що більшість дівчат, які не вживають ненормативної лексики мають або адекватну, або занижену самооцінку, у хлопців вона ж або адекватна, або є тенденція до завищення. А у дівчат та хлопців, які вживають ненормативну лексику, ми можемо бачити завищений рівень самооцінки. На нашу думку, даний результат можна пояснити діючим в суспільстві образом «крутого підлітка», який характеризується використанням ненормативної лексики. Оскільки в сучасному суспільстві підлітки частіше чують ненормативні слова від дорослих просто на вулиці, у них складається думка, що це дозволена дорослим соціальна норма.

Таким чином, результати проведеного емпіричного дослідження дозволили дійти таких висновків:

1. Більша частина підлітків, які вживають нецензурну лексику - це хлопці (68 %).

2. Значна частина респондентів обох статей готова повністю припинити вживати лайливі слова (36%).

3. Найчастіше учні чують ненормативну лексику на вулиці від прохожих (92%), а вдома її чують 36% опитаних.

4. Гіпотеза, висунути нами на початку дослідження, що чим вища самооцінка підлітка, тим менше він схильний до вживання ненормативної лексики, і чим нижча самооцінка підлітка, тим більше він схильний до вживання ненормативної лексики - не підтвердилась. Наші результати довели, що більшість дівчат, які не вживають ненормативної лексики мають або адекватну, або занижену самооцінку, у хлопців вона ж або адекватна, або є тенденція до завищення. Тобто, у підлітків обох статей, які вживають ненормативну лексику, ми можемо бачити завищений рівень самооцінки.



Висновки

1. Підлітковий вік - важливий етап формування. Підлітки шукають приклад, зразок для наслідування. Більшість опитуваних мають повну родину, тому, закономірно, що прикладом для наслідування, буде саме вона. Як показав наш дослід, більшість дівчат та хлопців майже не чули від своєї родини нецензурні слова, що є дуже гарним показником. Але ми можемо бачити що більшість нецензурних висловлювань підлітки чують прямо на вулиці від прохожих.

2. Самооцінка є складним особистим утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистих якостей. Відношення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням у системі її світосприйняття.

3. Самосвідомість підлітка включає в себе всі компоненти самосвідомості дорослої особи, в її основі лежить відповідальність за себе, за свої особисті якості, за свій світогляд і за здатність самостійно відстоювати свої переконання. Соціалізація підлітків- це становлення людини в суспільстві. 4. Гіпотеза, висунути нами на початку дослідження, що чим вища самооцінка підлітка, тим менше він схильний до вживання ненормативної лексики, і чим нижча самооцінка підлітка, тим більше він схильний до вживання ненормативної лексики - не підтвердилась. Наші результати довели, що більшість дівчат, які не вживають ненормативної лексики мають або адекватну, або занижену самооцінку, у хлопців вона ж або адекватна, або є тенденція до завищення. Тобто, у підлітків обох статей, які вживають ненормативну лексику, ми можемо бачити завищений рівень самооцінки.

Список використаної літератури

1. Ануфриева Н. М., Зелинская Т. Н., Зелинский Н. Е. Социальная психология. Курс лекций. 3-е изд., перераб. и доп. К.: МАУП, 2000.

2. Виготський Л. С. Психология. М.: Изд-воЭКСМО-Пресс, 2000.

3. Домнич Т. М. Опитувальник на визначення механізмів захисту // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 6(33). С. 18-21.

4. Етика ділового спілкування. Навчальна програма та методичні матеріали до вивчення дисципліни / Укладачі О. Винославська, В. Зливков. К., 2000.

5. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. К.: Орияни, 2000.

6. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология конфликта. К.: МАУП, 2000. 256 с.

7. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія. К.: МАУП, 2000.

8. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Пер. с англ. М., 1999.

9. Мусотов С. О., Зливков В. Л., Хомутиннікова Н. Н. Сучасний вчитель як суб'єкт педагогічної комунікації. Книга для вчителя. К.: Наукова думка, 2003. 96с.

10. Ольшанский Д. В. Психология масс. С.-П.: Питер, 2001. 196 с.

11. Психологія: Підручник / За ред. Ю. Л. Трофімова. К.: Либідь, 2000.

12. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. М., 2000.

13. Рубинштейн С. Л. Принцип творческой самодеятельности // Вопросы философии. 1999. № 4.

14. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 1999.

15. Семиченко В. А. Психология: Темперамент. Киев-Полтава: «Формика», 2001.

16. Семиченко В. А. Психологія особистості. К.: Видавець Ешке О. М., 2001.

17. Сергичева В. Азы общения. Стратегия и тактика. С.-П.: Питер, 2002.

18. Ходиссон Д. Ефективне ведення переговорів / Пер. з англ. Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2002. 252 с.

19. Яценко Т. С, Кмит Я. М., Алексеенко Б. М. Активное социально-психологическое обучение: теория, процесс, практика: Учебное пособие. Хмельницкий: Издательство НАПВУ, 2002. 792 с.

Размещено на Allbest.ru

...