Місце біоетики у сучасному світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце біоетики у сучасному світі

Культенко В. П., кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії,

Гуленко В. В., магістр факультету захисту рослин, екології та біотехнологій,

Кошова А. О., магістр факультету захисту рослин, екології та біотехнологій, Скоп О. П., магістр факультету захисту рослин, екології та біотехнологій, Національний університет біоресурсів і природокористування України)

Здійснено аналіз особливостей сутнісного змісту та проблемного поля біоетики. Біоетика розглядається як нове наукове знання, що має міждисциплінарний характер. Її виникнення спричинене прагненням людини подолати власну фізичну обмеженість, здолати закони природи. Тому біоетика постає як ціннісна складова світогляду сучасної людини, змушеної існувати в умовах доволі розмитих меж між життям і смертю, природної заданості та суперечливих біологічних експериментів тощо. Вирішення питань біоетики залежить як від індивідуальних моральних характеристик людини, так і від наукових, в першу чергу, біологічних, медичних можливостей, від правових колізій, рівня духовності суспільства. Ситуація вибору, яка й без того завжди була доволі гнітючою для людини, в сучасних умовах буття потребує особливої відповідальності від неї -- не лише перед теперішнім, але й перед майбутнім. Це вимагає ґрунтовної освітньої підготовки, формування філософського рівня свідомості людини й суспільства в цілому, об'єднання зусиль усіх.

Ключові слова: біоетика, мораль, відповідальність, вибір, цінності.

Моральні проблеми діяльності людини завжди були предметом ретельного дослідження гуманітарних наук. В сучасних умовах ця проблематика загострюється через зміни в характері діяльності, відкритті, завдяки науковотехнічному розвитку, нових претензій і можливостей людини, що носять глобальний характер та стосуються усього живого на Землі, а подекуди і за її межами.

Термін «біоетика» вперше став використовуватися в літературі на самому початку 70-х років XX століття. Американський біохімік Поттер в своїй роботі «Біоетика: міст у майбутнє» визначив біоетику як дисципліну, що сполучає біологічні знання зі знаннями про людські цінності. В даний час біоетика використовується як поняття, що означає особливий тип знання, особливу навчальну дисципліну, соціальний інститут нового типу [4].

Біоетика як знання з 70-х по 90-і роки XX століття розвивалася як описова дисципліна вона фіксувала колізії, які виникали між людьми, вимушеними приймати рішення в ситуаціях, життєво важливих для них або для іншої людини, коли вони були пов'язані з розвитком медико-біологічного знання. Наприклад, коли у хворого виникало прохання про евтаназію, або коли дослідник займався вівісекцією, або виникало питання про виправданість практики абортів [1; 2].

Біоетика звертає увагу на те, що в сучасній медицині початок і кінець людського життя втрачають статус природної заданості, стають подіями, що залежать від чийогось рішення: окремого пацієнта, сім'ї, лікаря, дослідника. Біоетика це той простір діалогу, де позиція лікаря-професіонала і позиція пацієнта прагнуть бути рівними, в цьому діалозі народжується унікальна особистісна позиція щодо всіх можливих біоетичних ситуацій [6]. До основних аспектів програми біомедичної етики відносяться:

- право на життя;

- право на смерть, евтаназія;

- аборт, контрацепція, стерилізація;

- нові репродуктивні технології;

- медико-біологічні експерименти на людині;

- сучасні технології генної інженерії;

- трансплантація органів і тканин;

- психіатрія і права людини;

- моральні проблеми ВІЛ-інфікованих;

- міжпрофесійні відносини в медицині;

- проблеми соціальної справедливості в медицині.

На сьогодні біоетика стає обов'язковою дисципліною

і для тих, хто навчається за спеціальністю «лікувальна справа» майбутніх лікарів, і тих, хто навчається за спеціальністю «фармація» майбутніх провізорів. Але біоетика це не тільки знання особливого роду або навчальна дисципліна, це і соціальний інститут.

Принципи вирішення біоетичних проблем включають в себе: правило правдивості, правило конфіденційності, а найголовніше правило принцип поваги до автономії особистості, поваги до людини, що володіє перевагою не в силу соціального статусу, освіти або матеріального становища, а в силу народження її людиною [5]. біологічний індивідуальний світогляд

Обговорення етичних проблем біомедицини не може бути замінено правом. У деяких ситуаціях темпи розвитку медицини і технологій настільки високі, що право просто не встигає врегулювати всі виникаючі новації. А в деяких випадках право з точним формулюванням виявляється просто недостатнім для того, щоб врахувати особистісну розмірність біоетичних ситуацій. Багато філософів звертали увагу на те, що, прямуючи за мораллю, ми діємо відповідно до своїх внутрішніх потреб і установок. Коли ж ми діємо відповідно до норм права, то діє зовнішня система примусу, і це, звичайно, вчинок на щабель нижче, ніж слідування особистості за внутрішнім етичним покликом [3].

Сьогодні біоетика, як практика, зачіпає переважну більшість населення, оскільки кожна людина в тій чи іншій мірі виявляється споживачем медичної допомоги, виступаючи як інформований пацієнт і автономний суб'єкт прийняття рішень. Слід зазначити, що особливістю практичної, а потім і теоретичної біоетики, стало акцентування уваги на активній позиції звичайної людини. Такий стан речей симптом певних ідеологічних змін в інтелектуальній атмосфері сучасного суспільства. Біоетика як практична інтелектуальна діяльність дає приклад людської активності і вибору в критичних для виживання людини і людства питаннях. Біоетика як практична діяльність фактично є способом ослаблення негативних наслідків комерціалізації медицини і фармації, які неминуче підкоряються загальним законам і механізмам товарно-грошових відносин і моральним відносинам на «ринку» [7].

Крім цього, біоетика це розділ знань. Це нормативна наука, що виявляє проблеми і загрози для людини і людства, що виникають у зв'язку з розвитком біомедицини, і шукає загальні принципи їх вирішення. Предметом цієї міждисциплінарної науки стають наслідки біомедичних технологій. І, як вже було відмічено, народження і смерть все більше виявляються залежними від рішення будь-якого суб'єкта (одного з батьків, лікаря, самої людини) [4].

Біоетика є одним з пріоритетних напрямків діяльності ЮНЕСКО, якою в 2005 році була прийнята Загальна декларація про біоетику та права людини. Вивчаючи моральні, філософські, теологічні, правові та соціальні проблеми, що народжуються в міру розвитку біології і медицини, біоетика тим самим є міждисциплінарною галуззю знань, вона охоплює медичну етику і простягається за її межі [8].

Соціально-психологічною основою професійного виховання лікарів служать формування і розвиток у них відповідної етико-деонтологічної культури. Це означає, що співпереживання і милосердя мають стати внутрішнім змістом, моральним стрижнем медичного працівника. Етичні норми лікаря повинні знаходити свій вияв у професійній діяльності, перш за все в спілкуванні з пацієнтами, їх близькими, у взаєминах з колегами. Кожен день на наших очах відбуваються зміни у самій медицині вона поступово втрачає риси лікарського мистецтва, клінічного мислення і дедалі більше стає медициною технологій, досліджень, експериментів, клінічних випробувань. Діапазон медичних технологій, неймовірно розширився, зросла їхня віддача у лікуванні різних хвороб. Відкритість ученого-експериментатора, лікаря, наукових закладів, лікарень не тільки підвищує їх відповідальність за свої дії, а й захищає права і гідність усіх діючих сторін, у тому числі лікарів і пацієнтів.

Вищезазначені проблеми біоетики мають міждис-циплінарний характер, по причині причетності до них біологів, медиків, екологів, філософів, правознавців та представників релігійних конфесій. Тим більше найважливіші з них закріплюються відповідними законодавчими актами, знаходять відображення у між-народних документах і конвенціях, деклараціях, хартіях. Ці принципи, норми та правила з часом змінюються відповідно до змін соціально-економічних умов суспільства, державної політики та громадської думки.

Окрім вищезазначеного, сучасне життя ставить перед біоетикою ще декілька задач:

- активно протистояти знахарству, так званому цілительству, відвертому шаманству, що набули в світі значного поширення і завдають величезної шкоди здоров'ю населення;

- обмежувати розповсюдження сучасною людиною свого контролю за власною еволюцією і прагненням покращувати і змінювати свою природу, спираючись на власне розуміння.

Також сучасні біомедичні технології відкрили перед нами невідомі раніше стани існування людини, як наприклад, ембріон або плід. У певному сенсі це «вже людина», але в іншому, не менш певному сенсі «ще не людина».

Можна зробити важливий висновок щодо місії біоетики в сучасному суспільстві. Людина, опинившись в такій історичній ситуації, коли межі її буття за певних обставин стають «розмитими», потребує біоетичної освіти, яка перш за все, є найбільш важливою для фахівців (медиків, біологів, філософів, юристів і т.д.). Однак сучасне життя вимагає, щоб освоєння основ біоетики стало частиною загальної освіти.

Людство в ході свого розвитку може втратити багато моральних цінностей і моральних почуттів. Вже зараз можна говорити про «нову переоцінку цінностей», в результаті якої гуманність, любов, щирість, вірність і родинні зв'язки стають зайвими. Генетичні трансформації, здійснювані сучасною медициною, створюють загрозу знецінення тіла людини і самого життя, загрозу перетворення людини в біомасу. Людство в даний час готове підпорядкувати своєму контролю живі сили природи, але при цьому виходить за межі традиційних моральних цінностей. Завдання біоетики визначити межі застосування нових знарядь життя і смерті.

Генетичні експерименти ведуть до таких змін людської тілесності, в результаті яких можуть перемішатися гени людини з генами стількох видів, що людство вже не розумітиме, що ж таке людина і як трансформувати людські відносини. Тому кожен з нас може опинитися по той бік бар'єру між людською і постлюдською історією і навіть не побачити, коли ми перейшли вододіл, тому що ми перестанемо розуміти, про що йде мова.

Біоетика тільки починає розвиватися і як особливе знання, і як соціальний інститут. У майбутньому роль біоетики буде наростати, оскільки це практика, яка навчає кожну людину приймати рішення в складних, життєво важливих ситуаціях, приймати рішення, які пов'язані з межами власного існування. В історії культури раніше було відносно небагато ситуацій, коли звичайна людина опинялася в ситуації важкого життєвого вибору. Сучасний розвиток науки вимагає від кожного такий вибір робити, і цей вибір сучасній людині фактично минути не можна. Тому, як цей вибір робити, і вчить біоетика.

Список використаних джерел

1. Байбурин О. К., Топорков О. Л. У истоков этики. Л., 1990.

2. Павлова Т. Н. Биоэтика в высшей школе. М., 1998.

3. Биоэтика: Проблемы и перспективы. Вопросы философии. 1994. №3.

4. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. М., 2000.

5. Этика / Под ред. А. А. Гусейнова и О. Л. Дубко. М., 1999.

6. Коновалова Л. В. Прикладна етика. М., 1998.

7. Тищенко П. Д. Биоэтика // Этика. М.: Гардарика, 2001.

8. Этика / Под ред. Р. Г. Апресяна и А. А. Гусейнова. М.: Гардарика, 2001.

References

1. Bajburin O. K., Toporkov O. L. U istokov jetiki. L., 1990.

2. Pavlova T. N. Biojetika v vysshej shkole. M., 1998.

3. Biojetika: Problemy i perspektivy. Voprosy filosofii. 1994. №3.

4. Bodrijjar Zh. Simvolicheskij obmen i smert'. M., 2000.

5. Jetika / Pod red. A. A. Gusejnova i O. L. Dubko. M., 1999.

6. Konovalova L. V. Prykladna etyka. M., 1998.

7. Tishhenko P. D. Biojetika // Jetika. M.: Gardarika, 2001.

8. Jetika / Pod red. R. G. Apresjana i A. A. Gusejnova. M.: Gardarika, 2001.

Размещено на Allbest.ru