Моральне виховання молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи морального виховання молодших школярів

1.1 Поняття та завдання морального виховання учнів початкових класів

1.2 Цінності морального виховання молодших школярів

1.3 Вікові особливості морального розвитку молодших школярів

1.4 Методи морального виховання молодших школярів

2. Місце і роль етичної бесіди у моральному вихованні учнів початкових класів

2.1 Етична бесіда, суть, завдання і структура

2.2 Види етичної бесіди та їх характеристика

2.3 Практичне формування моральної свідомості молодших школярів шляхом використання етичної бесіди

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Питання морального виховання ще ніколи не поставало у нашому суспільстві так гостро. Останнім часом досить часто в учнівському середовищі доводиться спостерігати прояви черствості, байдужості, невміння відчувати чуже горе, біль, виявляти діяльнісну турботу про інших людей, низький рівень культури спілкування. Усе це - надзвичайно сприятливий ґрунт для формування егоїзму, індивідуалізму, безпринципності, безвідповідальності та інших негативних якостей. Не випадково така ситуація свого часу хвилювала таких визначних вчених і педагогів як І. Д. Бех, П. П. Блонський, Є. Бондаревська, І. Каїров, С. Г. Карпенчук, С. Д. Максименко, С. Якобсон.

У колі педагогічних досліджень зрілість моральної свідомості характеризується вмінням аналізувати свої бажання і вчинки, міркувати про явища моральності з позицій ідеалу, давати їм відповідну оцінку.

За останні роки опубліковано багато праць в яких вирішується питання присвячені вивченню особливостей морального виховання молодших школярів (А. М. Архангельський, В. О. Сухомлинський, А. С. Макаренко, І. Ф. Харламов).

Моральне виховання спрямоване на засвоєння учнями норм гуманістичної моралі та культури взаємин. У формуванні будь-якого морального ґатунку застосовуються різні методи виховання. Серед них важливе місце займає етична бесіда. Оскільки, у шкільній практиці бесіда є найпопулярнішим багатоваріантним методом, гнучким засобом впливу педагога на особистість школяра і доступним для сприймання.

Слово вчителя - свого роду інструмент впливу на виховання особистості дитини та формування моральної свідомості школярів. Дар слова - одне з найбільших надбань людини, тому найважливіше завдання педагога - систематично удосконалювати ці здібності, прагнути високого рівня майстерності.

Метою курсової роботи є пошук і систематизація основоположних загальнотеоретичних принципів і тверджень, про етичну бесіду як одну з основних методів формування моральної свідомості молодших школярів та проведення експериментального дослідження щодо його реалізації в початковій школі.

Об'єкт дослідження - моральне виховання молодших школярів.

Предмет дослідження - особливості використання етичних бесід у моральному вихованні учнів початкових класів.

Завдання:

1) Розкрити сутність та завдання морального виховання учнів початкових класів;

2) визначити цінності морального виховання молодших школярів;

3) окреслити вікові особливості морального розвитку молодших школярів;

4) охарактеризувати місце і роль етичної бесіди у моральному вихованні учнів початкових класів;

5) провести експериментальне дослідження щодо використання етичної бесіди як методу формування моральної свідомості молодших школярів.

Теоретичні методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній та методичній літературі.

Емпіричні методи дослідження: педагогічні спостереження, бесіди, педагогічний експеримент.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Поняття та завдання морального виховання учнів початкових класів

У вихованні людини важливо домагатися, щоб моральні істини були не просто зрозумілі, а й стали метою життя кожної людини, предметом власних прагнень та особистого щастя.

Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності [7, с. 110].

Це виховання зорієнтоване на засвоєння людиною абсолютних, вічних норм співжиття, які носять вселюдський характер і являють собою вияв людяності. Результати морального виховання характеризуються поняттями «мораль», «моральність», «моральна свідомість», «моральні почуття», «моральні переконання», «моральна спрямованість».

Мораль - система ідей, принципів, уявлень, норм, оцінок, правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Моральність - реалізація особистістю своїх моральних установок, принципів.

Моральна свідомість - вираження ідеального належного, на яке орієнтується людина.

Моральні почуття - стійкі переживання у свідомості людини, які зумовлюють її вольові реакції, ставлення до себе, інших людей, явищ суспільного буття.

Моральні переконання - пережиті та узагальнені моральні принципи, норми.

Моральна спрямованість - стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах [3, с. 125].

Моральність людини позначається на трьох головних сферах її життя:

на стосунках з іншими людьми, на її моральному здоров'ї і на стані її духовного життя. Для того, щоб досягти гармонії у всіх сферах, потрібно багато уваги приділяти формуванню особистості молодшого школяра, адже у цьому віці дитина не лише пізнає суть моральних категорій, але і вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках.

Основними завданнями морального виховання є:

1) ознайомлення з правилами і нормами поведінки;

2) формування почуттів;

3) формування переконань;

4) вироблення умінь і навичок моральної поведінки.

Виховання моральної культури школярів здійснюється у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про інших, надання допомоги і підтримки, захисту слабшого, молодшого, хворого.

Зміст морального виховання учнів зумовлений вимогами суспільства до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем його моральності. З огляду на це завданням морального виховання в школі є формування національної свідомості учнів, прагнення жити в гармонії з природою, свідомої дисципліни, обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до старших, жінки [4, с. 273].

Саме тому, вчителеві належить пріоритетна роль у вихованні і навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Вчитель завжди є для учнів прикладом моральності і відданого відношення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні. За специфічну особливість процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі[22, с. 4].

Отже, моральне виховання молодшого школяра відбувається, головним чином, у процесі навчання. Урок - це місце різноманітних колективних дій і переживань, накопичення досвіду моральних взаємин. На уроках діти привчаються до самостійної роботи, для успішного здійснення якої необхідно співвідносити свої зусилля із зусиллями інших, відстоювати думку, допомагати і приймати допомогу. На уроках діти можуть переживати разом гостре почуття радості від самого процесу отримання нових знань та засмучення від невдач, помилок. З моральним розвитком дитини потрібно ознайомитися так само ретельно, як і за його успіхами в читанні, граматиці, математики.

1.2 Цінності морального виховання молодших школярів

Вважається, що виховання і розвиток ґрунтуються на досвіді народу, спираються на різні форми культури, на досягнення наук тощо. Проте в усіх цих чинниках завжди визначальне місце посідають втілені в них цінності. Саме вони через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Цінності визначають зміст виховання.

Зміст морального виховання, як уже зазначалося, складають абсолютні вічні цінності, що мають вселюдський характер. Моральні цінності - вищі цінності людини, головними категоріями яких є добро і совість, вони охоплюють сукупність дій, принципів і норм моральної поведінки [23, с. 431].

Завдання вчителя - наблизити цінності до дитини, подавши їх у прийнятій для неї формі, розвивати їх у її свідомості. Вчитель має розвинути в учневі такі моральні якості як доброта, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя, прощення, досконалість. Саме вони відіграють важливу роль у житті людини, бо через них виражається міра духовного багатства особистості. Оскільки основною абсолютною цінністю є людина, то дуже важливо зрозуміти, що ж звеличує людину, без чого не можливе повне розкриття її творчих здібностей.

Василь Олександрович Сухомлинський, розвиваючи ідеї загальнолюдських моральних цінностей як основи формування духовності людини, визначив своєрідну програму морального виховання школярів:

«1. Ти живеш серед людей, не забувай, що кожен твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, які тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запитуючи сам себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.

2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром.

3. Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна жити чесно. Народ вчить: хто не працює. Той не їсть. Назавжди запам'ятай цю заповідь. Нероба, дармоїд - це трутень, що пожирає мед плодовитих бджіл. Навчання - твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу.

4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришу в біді. Не задавай людям прикрості. Поважай і шануй матір і батька - вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.

5. Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство [21, с 116]».

Також у вихованні моральних цінностей молодших школярів, слід значну увагу приділити особистісному підходу. Адже саме він створює умови, за яких кожен виконавець у самому собі та в інших бачить особистість, поважає особисту гідність, гідність інших. Особистісний підхід в етичному вихованні реалізується найефективніше за умов побудови виховного процесу на основі суб'єкт-суб'єктних взаємин педагога і вихованців, якщо діалог стає визначальною умовою та засобом спілкування, взаємної довіри та поваги один до одного.

Такий підхід є вирішальним у морально-етичному вихованні молодших школярів, оскільки для дітей цієї вікової групи характерні особлива чутливість до морально-етичних впливів, загострений інтерес до норм культури поведінки та взаємин, спілкування, мовного етикету.

Таким чином, виховання моральних цінностей у дітей молодшого шкільного віку передбачає органічне поєднання найбільш відповідних вимогам початкової школи методів, форм і засобів морального виховання.

1.3 Вікові особливості морального розвитку молодших школярів

Молодший шкільний вік - найважливіший у формуванні морально-етичного ставлення до життя. Адже саме в цьому віці інтенсивно здійснюється формування властивостей і якостей особистості, які зберігаються у більш чи менш незмінному вигляді на все життя. Тому для того, щоб правильно розвинути моральну вихованість молодших школярів, необхідно врахувати їх вікові і психологічні особливості:

1. Схильність до гри. В умовах ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоює нормативну поведінку. У іграх, більш ніж де потрібне від дитини уміння дотримувати правила. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно виражають своє засудження порушникові. Якщо дитина не підкорятиметься думці більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина вчиться зважати на інших, одержує уроки справедливості, чесності, правдивості.

2. Неможливість довго займатися монотонною діяльністю. Як стверджують психологи, діти 6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під час занять.

3. Недостатня чіткість етичних уявлень у зв'язку з невеликим досвідом.

4. Може існувати суперечність між знанням, як потрібно, і практичним застосуванням (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування).

Проте, діти цього віку вже здатні самостійно засвоювати моральні вимоги та правила, які ставить перед ними суспільство, та приймати їх. У молодшому шкільному віці відбувається активний розвиток моральних почуттів та соціальних якостей. Діти розпочинають виявляти чуйність і доброту, емпатію і турботу. Тоді як закріплення відбувається завдяки накопиченню ними досвіду відповідальної поведінки [5, с. 87].

Для того, щоб становлення особистості дитини йшло найбільш продуктивно, важлива увага та оцінка дорослого. Емоційно-оцінне ставлення дорослого до вчинків визначає розвиток його моральних почуттів, індивідуального відповідального ставлення до правил, з якими він знайомиться в житті. Адже успіхи дитини в оволодінні моралі ґрунтуються на основі наслідування зразків дорослих. Прагнення дитини до наслідування набуває головного характеру, переноситься з конкретних способів дій на всю поведінку дорослого, на його взаємини з оточуючими. Відкривши для себе у ранньому віці «світ предметів», дитина переходить до «відкриття світу людей». На перший план для дитини виступають соціальні взаємовідносини, спілкування між людьми, їхні суспільні функції. Якщо у ранньому віці у спілкуванні з дорослим головною ланкою був предмет, то тепер він відступає на другий план, служачи засобом входження дитини у світ людських взаємин. Внаслідок цього, дитина освоює широке коло видів діяльності -- ігрову, трудову, продуктивну, побутову. Формується як їх технічна сторона, так і мотиваційно-цільова [18, с. 42].

Дитина проникає у сутність людської діяльності, переходить від її зовнішніх ознак та атрибутів до глибинного смислу й значення. Поступово дитина все більше розуміє, що гра - це лише імітація дорослого життя, зростає незадоволеність своєю позицією. Зростання інтелектуального рівня приводить до реальної оцінки дитиною своїх можливостей і розуміння необхідності навчання для справжнього входження у доросле життя. Дитина спостерігає, що дорослий більш поважно й серйозно ставиться до діяльності учіння, а тому прагне оволодіти цією діяльністю.

Отже, вікові зміни, які відбуваються в учнів початкових класів, свідчать про значне зростання здатності до більш складних форм взаємодії з соціальним оточенням на основі моральних норм та зобов'язань.

1.4 Методи морального виховання молодших школярів

Оскільки діти молодшого шкільного віку ще не розрізняють відтінків у поведінці та вчинках інших, вчителі повинні постійно спрямовувати їхню увагу на усвідомлення позитивного і негативного. Для цього, організовуючи діяльність учнів, педагогу потрібно використати такі методи виховання, які сприяють усвідомленню школярами відповідних цінностей суспільства, формуванню знань, поглядів, переконань, охоплюють емоційно-вольову сферу особистості, удосконалюють поведінку, що в єдності створює передумови для вироблення необхідних якостей.

Вибір методів морального виховання багато в чому залежить від віку учнів і їх життєвого досвіду. У педагогічній літературі описується безліч методів морального виховання. На наш погляд, найбільш послідовною і сучасною видається класифікація розроблена Г. І. Щукіною, в якій виділяють такі групи методів:

а) методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки;

б) методи стимулювання поведінки і діяльності;

в) методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів для формування в них моральних поглядів і переконань (методи формування свідомості особистості) [3, с. 136].

До групи методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки належать методи тренування, привчання, педагогічна вимога, ситуація вільного вибору, ігровий метод. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім - до управління діяльністю вихованців.

Друга група методів виконує функції регулювання, коригування і стимулювання й діяльності вихованців. До неї належать змагання, заохочення і покарання. Змагання - це метод спрямування природної потреби учнів у суперництві й пріоритеті на виховання потрібних їм і суспільству якостей. Заохочення - метод виражання суспільного позитивного схвалення поведінки і діяльності вихованців. Він закріплює позитивні навички і звички. Заохочення вселяє впевненість, створює добрий настрій, підвищує відповідальність. Покарання - це метод педагогічного впливу, який повинен попереджувати небажані вчинки, гальмувати їх, викликати почуття провини перед собою та іншими людьми. Відомі види покарань, пов'язані з накладанням додаткових обов'язків, позбавленням або обмеженням певних прав, вираженням морального осуду, звинувачення.

Найбільш ефективними і дієвими є група методів формування свідомості особистості. До них належать: роз'яснення, лекція, диспут та бесіда.

За допомогою роз'яснення вихователі впливають на свідомість учнів, прищеплюють їм моральні норми і правила поведінки. Особливо ефективні вони під час засвоєння режимних вимог школи, правових норм. Сутність лекції полягає в систематичному викладі навчального матеріалу, будь-якого питання. Вона відкриває для учня можливості живого спілкування з людиною, ґрунтовно обізнаною з певними питаннями, проблемами, готовою відповісти на запитання, що можуть його цікавити. Диспут як метод формування свідомості особистості передбачає вільний, живий обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють учнів. Бесіду ж використовують для з'ясування, а також цілеспрямованого формування психологічних особливостей, переконань, інтересів особистості [23, с. 332].

У формуванні моральної свідомості молодших школярів важливе місце займає саме етична бесіда. Оскільки завдяки етичній бесіді можна роз'яснити учням суть морального вчинку, допомогти усвідомити власні вчинки, правильно їх оцінити, викликати у вихованців відповідні моральні почуття.

2. МІСЦЕ І РОЛЬ ЕТИЧНОЇ БЕСІДИ У МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

2.1 Етична бесіда, суть і завдання і структура

Етична бесіда - це організована й цілеспрямована розмова вихователя з учнями на відповідну моральну тему, яка передбачає запитання і відповіді.

Етичною бесіда називається тому, що її предметом найчастіше є моральні, етичні проблеми. Мета етичної бесіди - поглиблення закріплення моральних понять, узагальнення і зміцнення знань, формування системи моральних поглядів і переконань [24, с. 20].

У процесі етичних бесід розв'язується цілий ряд завдань морального виховання молодших школярів, наприклад:

1) формування узагальнених моральних уявлень про чесність, правдивість, скромність, дисциплінованість, колективізм та інші моральні категорії; моральний розвиток етична бесіда

2) виховання адекватної оцінки моральних якостей поведінки (героїв літературних творів і кінофільмів, товаришів, своїх власних);

3) формування свідомого ставлення до виконання правил поведінки;

4) спонукання учнів до позитивних моральних вчинків [13, с. 31].

Для того, щоб досягти ефективності цих завдань, необхідне дотримання ряду важливих умов:

1. Важливо, щоб бесіда мала проблемний характер, передбачала боротьбу поглядів, ідей, думок. Вчитель повинен стимулювати нестандартні питання, допомагати школярам самим знаходити на них відповіді.

2. Не можна допускати, щоб етична бесіда розвивалася по заздалегідь складеному сценарію із завченням готових або підказаних дорослими відповідей. Треба дати учням можливість говорити те, що вони думають. Вчити їх з повагою відноситися до думок інших, терпляче і аргументовано виробляти правильну точку зору.

3. Не можна допускати також, щоб бесіда перетворювалась в лекцію. Лише відверто висловлені думки і сумніви дозволяють вчителю направити бесіду так, щоб учні самі прийшли до правильного розуміння суті питання, що обговорюється.

4. Матеріал для бесіди повинен бути близький емоційному досвіду вихованців.

5. У ході бесіди важливо виявити і зіставити всі точки зору. Нічия думка не може бути проігнорованою, це важливо з всіх точок зору - об'єктивності, справедливості, культури спілкування.

6. Правильне керівництво етичною бесідою полягає в тому, щоб допомогти вихованцям самостійно прийти до правильного висновку[5, с. 90].

Етична бесіда складається з трьох частин: підготовчий етап, хід (основна частина), кінець бесіди.

Підготовчий етап самий тривалий і трудомісткий, включає в себе різноманітну діяльність вчителя і дітей. Можуть бути різні варіанти підготовки до бесіди, наприклад.

1. У залежності від віку, рівня розвитку дитячого колективу і етичних проблем визначається тема бесіди.

2. Слід визначити мету бесіди - засвоєння певних норм, понять, які повинні засвоїти учні.

3. Підбірка фактичного матеріалу, де розказується, як треба поступати, що треба робити.

4. Продумуються питання бесіди.

5. Підготовка учнів до бесіди [8, с. 42].

Неможливо дати готовий алгоритм основної частини бесіди. Тут важлива наявність виразного уявлення про її цілі та завдання, їх послідовна реалізація, встановлення міцного контакту із співбесідником. В основній частині бесіди особливу роль, для встановлення і підтримки такого контакту, відіграє невербальна поведінка вчителя, наявність загальних відкритих питань по темі бесіди. Проведення бесіди вимагає великої майстерності від учителя. Головна вимога - забезпечити активність дітей у процесі самої бесіди.

Кінець етичної бесіди буде успішним в тому разі, коли вчитель провівши бесіду, задає питання, приводить яскраві приклади, робить короткі переконливі зауваження, спрямовує і уточнює висловлювання дітей, не дає закріпитися невірним думкам.

Послідовність питань повинна підвести дітей до виведення морального правила, якому треба слідувати при спілкуванні з іншими людьми, виконанні своїх обов'язків. При постановці питань у бесідах на моральні теми можна дотримуватись наступних рекомендацій:

1. Питання має спрямовувати увагу дітей на моральну сторону життя, вчинків, явищ, схованих за предметними діями людей.

2. Питання має змушувати дитину задуматися над мотивами вчинку, побачити складний ваємозв'язок мотиву і результату вчинку.

3. Питання має змушувати дітей побачити моральні наслідки будь-якого вчинку для інших людей.

4. Питання має привернути увагу школярів до внутрішніх переживань людей, навчити дитину за зовнішніми ознаками дізнаватися про стан людини, розуміти цей стан і, отже, співпереживати [17, с. 78].

Таким чином, структура етичної бесіди є надзвичайно простою і водночас потребує від вчителя клопіткої та трудомісткої роботи. Важливо, щоб зазначена структура бесіди не перетворилася на трафарет. Як в цілому у виховній роботі, так в проведенні бесіди не може бути трафаретів, рецептів на всі випадки життя. Однак, чим більше подібних рецептів буде знати педагог, тим більше шансів він має на їх реалізацію. Вони не обмежують творчу діяльність вчителя, а стимулюють її.

2.2 Види етичної бесіди та їх характеристика

Для успішної підготовки етичної бесіди необхідно визначити її вид. Етичні бесіди поділяються на колективні, групові та індивідуальні.

Колективні бесіди проводяться з усім класом учнів, плануються раз на місяць. Зміст їх визначається програмою виховання школярів. Приблизна тематика бесід: «Люби і поважай свій рідний край», «Людина у світі», «Краса людської душі», «Бережливе ставлення до громадянського майна та особистих речей», «Чесність і правдивість» (див. Додаток А) [13, с. 30].

Групові бесіди проводяться тоді, коли виникає необхідність у роз'ясненні норм і правил моралі не всьому класу, а лише групі учнів. Наприклад, вихователь, помітивши, що деякі учні не додержують правил особистої гігієни, недбало ставляться до особистих речей, проводить у вільний від занять час групову етичну бесіду «Будь охайним». Групові етичні бесіди бувають планові й позапланові.

Індивідуальні етичні бесіди проводяться в зв'язку з відповідним вчинком учня і вимагають індивідуального підходу. Відомо, що людина один на один поводиться інакше, аніж в оточенні багатьох людей. Успіх такої бесіди значною мірою залежить від того, чи вдається вчителю викликати учня на відвертість. Щоб досягти цього, треба добре знати свого вихованця, риси його характеру, інтереси, запити, рівень морального розвитку. Тематика індивідуальних бесід досить різноманітна: «Твоє ставлення до класу», «Ти і твої товариші», «Твій друг», «Твій обов'язок» [3,с. 48].

Індивідуальні бесіди слід проводити після уроків. Якщо учень систематично не виконує або порушує якесь правило поведінки.

Отож, в залежності від кількості учасників етична бесіда поділяється на колективну, групову та індивідуальну. Та не залежно, який вид бесіди обрав вчитель, щоб бесіда пройшла успішно, слід дотримуватись таких прийомів:

1. Говоріть спокійним голосом. Діти краще реагують на нормальний звуковий рівень голосу, ніж на лемент.

2. Використовуйте мовні різновиди: повні речення, короткі речення, мовні повтори, усталені мовні конструкції, наголоси, акцентування.

3. Повторюйте те, що говорять учні, виправляйте їх, заохочуйте до висловлення власних ідей, почуттів.

4. Використовуйте навідні запитання, такі як: Як Ви це розумієте? Що Ви думаєте у зв'язку з обговорюваною проблемою? Чому Ви так думаєте? Коли Вас це хвилює? Як Ви вчините?

5. Уникайте питань, які вимагають лише відповідей «так» або «ні».

6. Знайдіть час для особистої бесіди з кожною дитиною, підберіть слова, які описують почуття.

7. Розширюйте запас слів, уникайте абстрактних понять.

8. Уживайте слова у властивому їм значенні, пояснюйте дітям значення слів і опорних понять.

2.3 Практичне формування моральної свідомості молодших школярів шляхом використання етичної бесіди

Практична частина дослідження була проведена у Львівській середній спеціалізованій загальноосвітній школі №28 у 1-А класі, вчитель Лазар Марія Василівна.

Мета експериментальної роботи полягала у вивченні, вдосконаленні моральних якостей та формуванні моральної свідомості учнів початкової школи шляхом використання етичної бесіди.

Дослідження складається з трьох етапів: констатуючого, формуючого та контрольного.

На першому етапі роботи було проведене спостереження за поведінкою дітей, а саме за їх культурою спілкування, культурою діяльності. Спостерігаючи за учнями 1-А класу, можна стверджувати, що культурні навички не сформовані у меншої половини дітей. Усі учні без винятку вітаються і прощаються з дорослими, використовують ввічливі форми звертання, такі як «будь ласка», «дякую», однак менша частина не використовує цих навичок при спілкуванні з однолітками. Деякі діти посміюються над недоліками своїх однолітків, від чого часто виникають конфлікти.

В подальшій роботі з дітьми була проведена методика Т. П. Гаврилової «Незакінчені розповіді» (див. Додаток Б) [19, с. 82], щоб побачити картину сформованості моральної свідомості учнів. Результати методики показали, що всі учні 1-А класу добре оперують моральними поняттями при аналізі тієї чи іншої конкретної моральної ситуації, також спостерігається наявність в учнів достатньої кількості моральних понять та власного морального досвіду.

Для того, щоб вибрати на яку тему в даний момент необхідно провести бесіду, проводилось спостереження під час ігор на перерві, на уроках, в позаурочній роботі. Зверталась увага на те, як діти ставляться до своїх і чужих успіхів, невдач, чи чесні вони, чи розвинуте почуття товариськості, колективізму. Учні висловлювали свої думки про життя колективу, про прочитане, почуте, ділилися спостереженнями про стосунки в сім'ї, оцінювали вчинки один одного. Все це давало можливість скласти уявлення про те, які моральні риси діти засвоїли і чи діють згідно з ними, які помилки і неточності зустрічаються в їх знаннях. Завдяки аналізу отриманих фактів, окреслювалась тема бесіди.

Під час формуючого етапу експериментального дослідження виникали невеликі труднощі, оскільки розвиваючи моральну свідомість, варто врахувати, що процес оволодіння моральними поняттями відбувається нерівномірно. Діти легше набувають уміння оперувати ними, у них інтенсивно зростає кількість застосовуваних понять, проте вироблення вміння давати визначення поняття відбувається повільніше. Тому на цьому етапі використовувались методи роз'яснення і навіювання, які реалізувалися у формі етичних бесід, у процесі яких найкраще відбувається формування основ моральної свідомості. Водночас діти мали змогу усвідомити, осмислити свій моральний досвід.

У ході експериментального дослідження головним завданням етичних бесід стало роз'яснення значення моральних норм і правил поведінки, аналіз вчинків дітей і дорослих, колективне обговорення етичних проблем. Негативні прояви поведінки також стали приводом для розмови, яка мала на меті вироблення в дітей відповідної оцінки негативного вчинку і прагнення уникати його.

Готуючись до етичної бесіди, враховувалось, що досвід першокласника містить окремі враження, результати спостережень, ставлення до вчинків літературних героїв та однолітків. Це допомогло молодшому школяру зрозуміти, що його дії стосовно іншої людини не байдужі дорослим, ровесникам і що вчинки в колективі, сім'ї, суспільстві мають моральний смисл.

Використовуючи етичну бесіду як метод формування моральної свідомості молодших школярів, ставилося за мету розв'язати дуже важливе завдання: навчити учнів оцінювати події, вчинки, явища суспільного життя, які розкривають соціальний, моральний чи естетичний зміст. Для цього використовувались бесіди спрямовані на аналіз і оцінку вчинків літературних героїв та учнів, з'ясування мотивів моральних учинків. По закінченню яких ставились запитання таких типів:

- запитання, спрямовані на розуміння учнями основної ідеї тексту;

- запитання, які передбачають з'ясування ставлення дітей до певного твору, до його героїв, обґрунтування учнями свого вибору;

- запитання, які вимагають оцінки вчинків і поведінки героїв твору та обґрунтування її;

- запитання, спрямованні на встановлення причин та мотивів поведінки і окремих вчинків героїв;

- запитання, які допомагають встановити зв'язок між змістом прочитаного твору і поведінкою учнів вдома, в школі, в громадських місцях;

- запитання, які спрямованні на узагальнення моральних знань, норм і правил моралі;

- запитання, які допомагають усвідомити значення додержання норм і правил моралі;

- запитання, які спрямованні на розуміння взаємовідносин між людьми на основі виконання чи порушення норм моралі;

- запитання, що сприяють розумінню емоційної сфери героїв, їх психологічного стану.

Також на цьому етапі експериментального дослідження, під час етичної бесіди, використовувались такі методи:

1) Приклад інших. Адже учні початкової школи здатні до наслідування людей, які їх оточують, героїв літературних творів, кінофільмів. Під час цього методу обирались особистості, які є безперечно популярними серед дітей;

2) педагогічна оцінка поведінки, вчинків дитини, яка в свою чергу була об'єктивною, своєчасною, а її вимогливість, принциповість поєднувались з добрим ставленням до дітей, зацікавленістю в їхніх успіхах;

3) схвалення моральних вчинків дитини. Оскільки, молодшим школярам властиве прагнення до особистісного вдосконалення, визнання їхньої поведінки достойною;

4) заохочення дитини до моральних вчинків. Позаяк, учнів необхідно підводити до усвідомлення, що така поведінка важлива і корисна для неї, а також приємна іншим.

Для досягнення найкращого результату педагогічного дослідження в кінці проведення кожної етичної бесіди, формулювались правила поведінки, що їх повинні завжди дотримуватись учні:

- Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують.

- Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна.

- Перевіряй свої вчинки, запитуй сам себе: чи не робиш ти зла, незручності людям?

- Роби все так, щоб людям, які тебе оточують було добре.

- Допомагай слабким і беззахисним.

- Допомагай товаришу у біді.

- Не завдавай людям прикрості.

- Поважай та шануй матір і батька - вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.

Дуже важливо, щоб в кожному учневі укріпились доброта, сердечність, чуйність, готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і красивого. Адже, безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбність, а себелюбність - джерело жорстокості.

За допомогою етичних бесід учні вчились відчувати, що в кожній людині є серце, яке треба берегти, що завдавати їй болю - велике лихо. Етичні бесіди навчали не бути байдужими до зла, а боротись проти зла, брехні, несправедливості. Бути непримиренними до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство.

У ході використання етичних бесід, було зроблено такий висновок: метод етичної бесіди має наступні переваги - активізує учнів, розвиває їхню пам'ять і мову, робить відкритими знання учнів, має велику виховну силу, є гарним діагностичним засобом, і що головне, формує моральну свідомість учнів. Недоліком методу етичної бесіди являється те, що вона вимагає багато часу.

Практична реалізація завдань і мети педагогічного дослідження показала, що моральна свідомість молодших школярів, формується поступово, з набуттям досвіду. Тому метою контрольного етапу експерименту було виявлення змін у сформованості навичок культури поведінки дітей 1-А класу.

Завдання контрольного етапу експерименту:

- поспостерігати за поведінкою дітей на уроках та під час перерви;

- провести бесіду з дітьми.

Спостереження за молодшими школярами засвідчило, що етичні знання стали регулятором поведінки учнів, увійшли у систему особистих орієнтацій дитини.

Розмова з дітьми показала, що всі учні 1-А класу стали вітатися з однолітками і дорослими, ввічливо поводитись, акуратно виглядати, вміють поводитись в громадських місцях, за столом. Але є діти, які не до кінця усвідомлюють поняття «культурний» і в цьому напрямку слід продовжувати працювати.

За допомогою етичних бесід вдалось пов'язати між собою у свідомості дітей розрізнені уявлення в єдине ціле - основу майбутньої системи моральних оцінок. Завдяки бесідам на етичні теми була можливість на конкретних прикладах формувати такі фундаментальні якості, як почуття справедливості, відповідальності, доброти, готовності надати допомогу тому, хто її потребує.

У кінці експериментального дослідження учні почали реалізовувати моральні норми в ситуаціях ігрової і ділової взаємодії на основі співробітництва по відношенню до більш широкого кола дорослих і однолітків. Діти почали осмислювати вчинки однолітків і свої власні з позицій загальноприйнятих моральних норм, а, зробивши помилку, оцінювали їх з цих же позицій і намагалися виправити. В учнів формувалась потреба того, що мотиви, за допомогою яких дітей спонукають до дій, стали значимі в їхніх очах, ставлення до виконання дій в учнів стало емоційно-позитивним і, нарешті, при необхідності діти здатні виявити певні зусилля волі для досягнення результату.

У ході педагогічного дослідження було доведено, що систематичне використання етичних бесід, безпосередньо формує моральну свідомість учнів початкових класів.

ВИСНОВКИ

Досліджуючи своєрідність етичної бесіди у моральному вихованні встановлено, що цікаво і змістовно побудовані бесіди на етичні теми здійснюють основу для формування моральної свідомості молодшого школяра у навчально-виховному процесі. Вплив на свідомість - це вплив на розум і почуття людини з метою формування в неї позитивних і подолання негативних якостей. Цей процес має базуватися на основі загальнолюдських цінностей: ідеалів добра, правди, свободи, любові, дружби, справедливості, совісті, людської гідності.

Рівень моральної свідомості визначає рівень моральної культури, тобто вміння будувати свої відносини з іншими людьми на основі поваги, доброзичливості та принциповості, уваги, чуйності.

Молодший шкільний вік - найсприятливіший для засвоєння моральних норм і правил поведінки. Саме на цьому етапі в особистості закладаються підвалини моральності. Оскільки дітям початкових класів властиве активне ставлення до життя, до доброго і поганого, правильного і неправильного. Водночас молодші школярі ще не розрізняють відтінків у поведінці та вчинках інших. Тому нестійка, ситуативна поведінка дітей ускладнює процес морального виховання.

Моральне виховання, як і будь-який напрям виховної роботи з учнями початкових класів, передбачає використання системи прийомів, способів, операцій пізнання особливостей їхнього світовідчуття, мислення, поведінки і цілеспрямованого впливу на них. Щодо цього педагогіка у своєму арсеналі має безліч універсальних та специфічних методів. Використовують їх залежно від конкретної педагогічної ситуації.

Методи морального виховання - способи педагогічної взаємодії, за допомогою яких здійснюється формування особистості відповідно до мети і завдань морального виховання і вікових особливостей дітей.

До найпоширеніших методів морального виховання є група методів формування свідомості особистості. До них належать: роз'яснення, лекція, диспут та бесіда. Вагоме місце у реалізації завдань морального виховання займає етична бесіда.

Етична бесіда - метод систематичного і послідовне ознайомлення школярів із загальними нормами, відповідно до яких їм належить поводитися в конкретній ситуації, оцінювати свій досвід і досвід товаришів.

До етичної бесіди готуються і вчитель і учні. Вчитель продумує питання, пропонує дітям чи прочитати текст, чи пригадати з прочитаного, відомий їм випадок, що стосується взаємин між людьми, дати йому належну оцінку.

Етичні бесіди з дітьми повинні проходити у невимушеній обстановці. Вони не мають містити повчання, докори та насмішки. Діти висловлюють свої судження, вільно діляться враженнями.

В етичних бесідах повинні бути присутніми елементи цікавості. Для цього в їх зміст доцільно включати різні ситуації, які містять моральну проблему. Дуже важливо, щоб об'єктом громадської думки були позитивні вчинки школярів і не слід направляти громадську думку тільки на вчинки, пов'язані з поганою успішністю і дисципліною.

Аналізуючи проведене експериментальне дослідження, можна зробити висновок, що шляхом етичної бесіди з дітьми вчитель одержує можливість показати дитині потребу в морально значущих етичних знаннях. За допомогою етичної бесіди про важливі моральні норми людського життя розвивається індивідуальний досвід школярів в етичному контексті. У процесі виховної роботи діти з допомогою вчителя повинні навчитись аналізувати свої власні помилки та помилки своїх ровесників.

Отож, етична бесіда є важливим методом формування моральної свідомості молодших школярів, оскільки, правильно побудована бесіда формує в учнів свідоме ставлення до окремих моральних вчинків, прагнення додержувати норми і правила моралі, негативне ставлення до. їх порушення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Басюк Н. Орієнтири вчителя у моральному вихованні молодших школярів / Н. Басюк // Рідна школа. - 2007. - №3. - С. 21-22.

2. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: Навч. посіб. - 3-тє вид., допрац. і доп. / О. Вишневський. - К. : Знання, 2008. - 566 с.

3. Вознюк Н. М. Етико-педагогічні основи формування особистості / Н. М. Вознюк. - К. : Центр навч. літератури, 2005. - 196 с.

4. Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. П. Волкова. - К. : Видавничий центр «Академія», 2001. - 576 с.

5. Гордійчук О. Визначення рівня морального виховання молодших школярів / О. Гордійчук // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2010. - №3. - С. 88-91.

6. Гребенюк В. П. Прийоми етичного виховання / В. П. Гребенюк // Початкова школа. - 1998. - №4. - С. 37-38.

7. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. - 2-ге вид., допов. і переробл. / С. Г. Карпенчук. - К. : Вища шк., 2005. - 343 с.

8. Киричок В. А. Орієнтована програма та методичні розробки занять з етичного виховання / В. А. Киричок, Н. І. Підгорна // Початкова школа. - 1995. -№7. - С. 40-45.

9. Кондрашова Л. В. Педагогіка в запитаннях і відповідях : навч. посіб. / Л. В Кондрашова, О. А. Пермяков, Н. І .Зеленкова, Г. Ю. Лаврешина. - К. : Знання, 2006. - 252 с.

10. Лозовой В. О. Етика : навч. посіб / В. О. Лозовой, М. І. Панов, О. А. Стасевська. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - 224 с.

11. Макаренко А. С. Методика виховної роботи / А. С. Макаренко. - К. : Радянська школа, 1990. - 366 с.

12. Матвієнко О. В. Основи морального виховання особистості / О. В. Матвієнко. - К. : Стилос, 1999. - 151 с.

13. Мачулкіна О. Пізнавально-виховні бесіди у позакласній роботі / О. Мачулкіна // Початкова школа. - 2013. - №10. - С. 30-33.

14. Мельничук С. Г. Педагогіка (Теорія виховання) : навч. посіб. / С. Г. Мельничук. - К. : Видавничий Дім «Слово», 2012. - 288 с.

15. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: :Навч. посіб. - 5-те вид., допов. і переробл. / Н. Є. Мойсеюк. - К., 2007. - 656 с.

16. Неменський Б. М. Культура - Мистецтво - Освіта: Цикл бесід / Б. М. Неменський. - К. : Видавничий Дім «Слово», 1993. - 56 с.

17. Осадченко І. Поетичне слово - стимули до творчої активності: [ Значення поезії для розвитку молодших школярів ] / І. Осадченко // Рідна школа. - 2000. -№ 2. - С. 78-79.

18. Розумовська С. І. Мистецтво на уроках етики / С. І. Розумовська // Початкова школа. - 2000. - №3. - С. 42-45.

19. Сідлецька О. В. Моральне виховання молодших школярів / О. В. Сідлецька // Початкове навчання та виховання. - 2006. - №19-21. - С.80-83.

20. Степанов О. М. Основи психології і педагогіки: Посібник / О. М. Степанов, М. М. Фіцула. - К. : Академвидав, 2003. - 504 с.

21. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський. - К.: Радянська школа, 1988. - 284 с.

22. Сухомлинська О. Духовно-моральне виховання дітей та молоді в координатах педагогічної думки і практики / О. Сухомлинська // Шлях освіти. - 2006. - №1. - С. 2-7.

23. Фіцула М. М. Педагогіка: навч. посіб. - 3-те вид., стер. / М. М. Фіцула. - К. : Академвидав, 2009 - 560 с.

24. Школьний І. В. Бесіди на етичні теми / І. В. Школьний // Початкова школа. - 1990. - №6. - С. 20.

25. Максим'юк С. П. Моральне виховання [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://libfree.com/114808366_pedagogikamoralne_vihovannya.html

Додаток А

Етична бесіда на тему: «Світ правил і законів»

Мета: розширювати і узагальнювати поняття дітей про поведінку між людьми, про вихованість і чемність. Розвивати вміння свідомо дотримуватись усталених норм поведінки. Виховувати в дітей бажання бути культурною, вихованою людиною.

ХІД БЕСІДИ

Ви вже знаєте, що люди живуть за певними правилами. Правила існують в іграх, у сім'ї, в дитячому садку, в школі. Є правила, які стосуються окремих груп людей.

- Кого стосуються правила, які існують у школі?

- Як зміниться життя у школі, якщо ні діти, ні дорослі не додержуватимуться правил?

- Чи сподобається вам таке? Чому?

Правила, які існують у сім'ї, стосуються тільки членів сім'ї; правила, які існують у грі, стосуються тільки тих, хто грає в дану гру.

- Які правила. що використовуються в іграх, ви знаєте?

- Які правила, що існують у твоїй сім'ї, тобі подобаються? Не подобаються? А в школі?

Є такі правила, які стосуються всіх людей. І дорослі. і діти користуються правилами ввічливості, поведінки на вулиці, в магазині, в громадських містах та ін..

- Як ви вважаєте, чи могли б ми без них обійтися?

Доведіть свою думку. Наведіть приклади.

Коли правило щось забороняє, то воно покладає обов'язок не порушувати

заборону. По-іншому кажуть, що правило накладає обов'язок і надає дозвіл або право. З правилами ви часто зустрічаєтесь в школі. Так, правила в бібліотеці дають право брати книжки додому та визначають обов'язок вчасно повертати їх, не псувати…

Шкільні правила надають учням і багато інших правил. Так, діти мають право використовувати для занять спортом шкільні спортивні майданчики, мають право проводити шкільні дискотеки. У сім'ї діти також мають певні права, які надаються їм правилами, встановлених у їхніх сім'ях.

- Які права надають вам правила, встановлені у вас в сім'ї? Які обов'язки вони на вас покладають?

- Як ви розумієте прислів'я: «Дисципліна - мати перемоги», «Що в навчанні важче, то в житі легше»?

- Хто може встановлювати правила?

Правила в сім'ї встановлюють тато і мама. Правила в школі встановлює, як правило, шкільна адміністрація. Діти самі також іноді встановлюють правила, наприклад, коли вигадують якусь гру.

- Хто ж встановлює правила обов'язкові для всіх?

В одних випадках - це самі люди. До таких правил належать, наприклад, правила ввічливості. Але здебільшого правила, або закони встановлюють депутати Верховної Ради.

- Які правила називаються законами?

- Які закони ти знаєш?

- Поясніть прислів'я: «Щоб міцніший був наш закон. стережемо свій кордон».

- Хто встановлює закони у нашій державі?

Дорослі вирішили встановити певну домовленість що до того, якими правами повинні користуватися діти на всій планеті. Ці права були зафіксовані в Конституції про права дитини, прийнятій ООН. Ці ж права дітей записані і в Основному Законі нашої країни - Конституції України.

Які ж права мають усі діти на нашій планеті згідно з Конвенцією?

Ніхто не має права знущатися над дітьми, бути жорстоким.

Діти мають право на працю, але ніхто не може примушувати їх трудитися надміру.

Усі діти мають право на освіту. тобто на навчання в школі.

Усі діти мають право на охорону здоров'я.

Діти мають право на відпочинок та дозвілля.

Якщо дитина втратила батьків, то держава зобов'язана утримувати і дбати про неї.

- Чи задоволені ви своїми правами?

- А які ще права ви б хотіли мати? Запропонуйте.

- Чи повинні бути у дітей обов'язки? Чому?

- Які обов'язки вам приємно виконувати?

Діти мають також обов'язки. Вони повинні слухатися своїх батьків, а у школі - вчителів. А також повинні гарно вчитися. Діти повинні поважати старших та своїх товаришів, допомагати меншим та стареньким. Важливо стежити за своїм здоров'ям: щодня вмиватися, чистити зуби, робити фізичну зарядку. Діти повинні берегти природу.

- Де записані права всіх дітей нашої планети?

- У Якому документі записані права дітей нашої країни?

- Які обов'язки повинні виконувати всі діти нашої країни?

- Чому не треба порушувати правила та закони?

- Складіть коротеньку казку «День, коли зникли правила».

Додаток Б

Методика «Незакінчені розповіді»

на визначення здатності дитини до емпатії

Методика спрямована на вивчення здатності учня до співчуття, співпереживання як риси характеру.

Емпатія - це здатність до співчуття, співпереживання.

Егоцентрична емпатія -- це коли дитина є об'єктом власних переживань, а інший і його страждання - тільки привід для переживання за себе. Тобто співчуваючи нещастю іншого, дитина переживає не за його благополуччя, а за те, чого він боїться у майбутньому для самого себе, або, що сам переніс в минулому. На першому місці у неї власні інтереси і потреби.

Гуманістична емпатію - коли дитина переживає не благополуччя іншого, співпереживає.

Для визначення домінуючої емпатії пропонуємо використати методику «Незакінчених розповідей». У розповідях описуються схожі конфліктні ситуації, але умови конфлікту від розповіді до розповіді змінюються. Розповіді побудовані таким чином, що один із персонажів - винуватець конфлікту, а другий (головний герой) - потерпілий. Головний герой всіх розповідей - дитина, а його суперник - тварина, дорослий чи інша дитина. І той, і інший переживають з приводу конфлікту. Ситуація повинна бути розв'язана досліджуваним на користь одного з персонажів. Коли дитина уявляє себе головним героєм, слід вважати, що вона виявляє егоцентричну емпатію.

Коли учень розв'язує конфлікт на користь іншого персонажа - тварини, дорослого, однолітків - це означає, що у нього виникла гуманістична емпатія.

Дітям читають невеличкі розповіді. Після цього вони повинні відповісти на такі запитання: як треба закінчити оповідання, що б ти вчинив на місці героя, чи шкода тобі когось із персонажів, а коли так, кого більше? Кожну відповідь дитина повинна аргументувати.

Розповіді для проведення діагностики здатності до емпатії.

1. Моя бабуся захворіла і приїхала до нас. Ми турбуємося про неї. Я дуже хочу мати собачку, але бабуся не любить собак. Одного разу, повертаючись зі школи, я побачив мокрого від дощу чорненького песика. Я приніс його додому, висушив, нагодував. Він так лагідно лизав мені руку, вертів хвостиком, лащився і вдячно повискував. Я вирішив: нехай він живе у нас. Вранці я прокинувся і побіг до ванної, де спав мій друг, але його там не було. Бабуся вигнала його на вулицю. Хоч на дворі сіяв дрібний дощ...

2. Ми жили на дачі. У нас був хороший друг - собака Дружок. Ми з ним ходили на рибалку, в ліс, гралися, купалися. Він хоч і не людина, але все розумів. Потім ми отримали телеграму, що до нас приїжджає тьотя Клава, і ми поїхали додому, а собаку мама закрила у сарай. Вдома було весело, тьотя привезла нам іграшки, цукерки. Вранці я попросив маму поїхати на дачу, казав, що собака голодний, без води може померти, йому сумно. Мама відповіла, що нічого не трапиться, а коли здохне, то не великий жаль, їх там багато бігає, можна взяти іншого, а тітка приїздить не кожного дня...

3. Наш сусід збирався у відрядження і сказав: «Хай папуга Кеша поживе у тебе, можеш навіть залишить його собі назавжди, коли захочеш». Я дуже зрадів, доглядав Кешу, полюбив його. Але папуга поводив себе дивно: не їв, часто поглядав на двері, ні з ким не говорив, тільки вигукував ім'я дяді Гриші. Я гладив його, говорив лагідні слова, приносив ласощі, але він тільки жалібно дивився на мене. Нарешті, через тиждень, приїхав дядя Гриша...

4. В дитячому садку під час обіду за одним столом сиділи дві дівчинки - Світлана і Галя. Світлана, пустуючи, штовхнула Галю, а та, ненавмисно, штовхнула чашку з компотом і залила скатертину. Коли прийшла вихователька і запитала, хто це зробив, Світлана сказала, що то Галя. Галю покарали, а діти тепер не хочуть гратися з Світланою, не дають їй іграшок. Вона стоїть і плаче…

Обробка та аналіз отриманих результатів.

Якщо до різних персонажів в усіх наведених розповідях проявляється один і той самий вид емпатії, таких дітей слід вважати постійно емпатійними, коли ж вони проявляють поперемінну емпатію - нестійко емпатійними.

...