Моральна мотивація та економічні стимули в реалізації спільного блага

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 17.026.2+17.036+172.12

Моральна мотивація та економічні стимули в реалізації спільного блага

Ірина Маслікова,

доцент кафедри етики, естетики та культурології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

У статті здійснюється дослідження використання матеріально- фінансових стимулів в економічних діях, які шляхом штрафів (податків) за шкідливу дію та фінансових винагород (субсидій, перерозподіл податків) за бажані дії покликані сприяти спільному благу. З'ясовуються проблеми застосування економічних стимулів та ігнорування неекономічних чинників економічних дій. Доводиться необхідність і важливість моральної мотивації в реалізації спільного блага.

Ключові слова: спільне благо, моральні та альтруїстичні мотиви, фінансові та матеріальні стимули, поведінкова економіка

В достатньо узагальненому вигляді класична економічна теорія базується на аксіомі «невидимої руки»: безособові ринкові сили ефективно спрямовують діяльність егоїстичних пожадливих раціональних індивідів таким чином, щоб вони задовольнили свої приватні інтереси, здатні були максимально досягти спільного блага для суспільства. Наприкінці ХХ ст. відбувся певний зсув в економічній теорії, коли була здійснена спроба перевести фокус із виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ на процедури та механізми прийняття рішень як в економічних діях, так і в повсякденній практиці. Не в останню чергу це було викликано тим, що ринкові відносини активно просувалися в більш широкі сфери життя, захоплюючи все більше простору міжлюдської взаємодії за рахунок використання різних методів примусу до реалізації певних економічних цілей - починаючи від збільшення продуктивності та ефективності трудових зусиль, мінімізації різних шкідливих видів економічної діяльності, і до реалізації неекономічних цілей, але які мають певні економічні зиски для тих, хто буде «допомагати їх реалізовувати» - примушування змінити тіло, обличчя, стиль життя та інше. Отже, економічна теорія засвідчила важливість фінансових стимулів, тим самим знімаючи покров невидимості із «невидимої руки ринку», яка вже постає реальним маніпулятором людських дій з чіткими матеріально-грошовими обрисами.

Але такий перехід до обчислення всіх сфер життя за допомогою матеріально-фінансових показників та стимуляції до певних видів дій виключно за допомогою штрафів (мінімізація шкідливих дій), сплати грошових винагород (максимізація бажаних дій) та субсидіювання у грошовому еквіваленті (виробництво спільних благ) не може не викликати занепокоєння, оскільки така тенденція не лише ігнорує неекономічні чинники життя, але й здатна нівелювати моральні якості суб'єктів дій та ставить під сумнів спільне благо як ціннісну орієнтацію та необхідний елемент виживання та функціонування суспільства.

Звернення до досліджень в річищі поведінкової економіки (Дж. Акероф, С. Боулз, Д. Канеман, Р. Коуз, Р. Крейтон, Р. Френк) як нового напрямку сучасної економічної теорії, до соціально-філософських досліджень витоків сучасної економіки та політики (С. Лаваль, М. Сендел, Ф. Фукуяма), психології (Д. Гоулман) дозволить здійснити ревізії економічних установок сучасної економічної теорії та з'ясувати перспективи моральних чинників в сучасній економіці. Тому метою даної статті є дослідження проблеми спільного блага, враховуючи економічні стимули та моральні мотивації для його реалізації.

Аксіоматика класичної економічної теорії вибудовується на концепції Homo economicus - людини економічної, що базується на ідеї, згідно якої людина скерована виключно особистим інтересом, а її поведінка - зведений в абсолют розрахунок. Достатньо важливим є те, що політична економія не створювала цю концепцію, вона її лише в найбільш кристалізованій формі актуалізувала. Як демонструє відомий французький соціолог Крістіан Лаваль у своєму дослідженні становлення неолібералізму, ідею економічної людини формують всі області соціально-філософської рефлексії щодо осмислення нового типу людини. Отже, цей концепт зароджується в умовах зміни соціально-економічних та політичних відносин в Західній Європі XVII-XVIII століття, коли встановлюється новий тип взаємовідносин, в яких посередником вступають гроші, які регулюють, з одного боку, купівлю-продаж робочої сили в процесах виробництва, а з другого боку, продаж та купівлю товарів, що формують споживання. Відповідно фінансово-комерційна природа нових господарських відносин, що розвиваються у виробничому та комерційному середовищі, екстраполюється на всі сфери людських взаємовідносин. Політична економія, що зароджується в цей час, прагне «встановити закони справедливого світу та приписів, які дозволяли б суспільству контролювати само себе» Лаваль К. Человек экономический. Эссе о происхождении неолиберализма / пер. с фр. С. Рындина. - М.: Новое литературное обозрение, 2010. - 432 с. - С. 352., спираючись власне на фундамент цього уявного образу економічної людини.

Однак, актуалізований економічною теорією концепт Homo economicus був та залишається лише теоретичним конструктом, який насправді навряд чи знаходить своє повноцінне втілення в реальній практиці. Погляд на людину як на аморального індивідуаліста, який лише максимізує свій приватний інтерес, є певною ілюзією, оскільки справжня людина в процесі свого життя і в економічній практиці завжди вмотивована не лише економічними стимулами, але й моральними, альтруїстичними мотивами. І як влучно зауважує відомий американський економіст Семюель Боулз, «не дивно, що за винятком підручників з економіки, люди прагнуть не мати справ з Homo economicus. Роботодавці надають перевагу найму робітників із сильною трудовою етикою; банки воліють позичати гроші тим, хто буде вести свої справи так, як обіцяно, а не вплутуватися в більш вигідні, але й більш ризиковані проекти»Боулз С. Моральная экономика. Почему хорошие стимулы не заменят хороших граждан / пер. с англ. Д. Шестакова. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2017. - 336 с. - С. 63..

Зрозуміло, що моральні та альтруїстичні мотиви не можуть бути задіяними у всіх без винятку видах економічної дії, адже більшість угод укладається між незнайомими людьми, а самі економічні дії є комплексними, напіванонімними, і це мінімізує самі можливості для виявлення такої моральної мотивації. Але тим не менш, якщо брати до уваги реальні ситуації, використання суто матеріальних стимулів для оптимізації економічної дії часто буває просто недостатньо. Та навпаки, різноманітні експерименти, що проводяться в руслі поведінкової економіки, та подальші дії учасників експериментів поза експериментальними майданчиками засвідчують, що економічна людина «не лише не є єдиною на цій сцені, але й часто не становить на ній більшості» Там само. - С. 75.. Моральні та альтруїстичні стимули розповсюджені у всіх типах сучасних суспільств, однак за допомогою спеціальних політичних заходів, заснованих на матеріальних стимулах, можуть бути витісненими.

Безліч прикладів із економічного життя свідчать про згубність та порочність матеріальних стимулів, зокрема, коли дітям сплачують кошти для стимуляції навчання, читання чи виконання домашніх обов'язків Сэндел М. Что нельзя купить за деньги. Моральные ограничения рынка / пер. с англ. Н. Ильиной. - М.: Манн, Иванов, Фербер, 2013. - 256 с. - С. 53., та неефективність, коли накладають штрафи на робітників, які «зловживають» лікарняними та інше Боулз С. Моральная экономика. Почему хорошие стимулы не заменят хороших граждан / пер. с англ. Д. Шестакова. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2017. - 336 с. - С. 68.. Більш небезпечним є те, що свідоме маніпулювання концептом Homo economicus в середовищі теоретиків-економістів та економічних суб'єктів здатне призводити до того, що зосередженість виключно на матеріальних стимулах починає підривати можливості колективної співпраці, призводити до провалів управління як на рівні підприємств так і до підриву основ громадянської культури. Низка дослідників (У. Гнізі, А. Рустічіні як автори дослідження та С. Боулз, М. Сендел як коментатори цього дослідження) в якості ілюстрації наводять показову ситуацію, що мала місце в Хайфі. Там у дитячому садочку був введений штраф для батьків, які невчасно забирали дітей, але такі заходи призвели до того, що запізнюватися стали вдвічі більше батьків. І навіть після відміни штрафів ситуація не змінилася, оскільки батьки зняли із себе моральне зобов'язання не завдавати зайвих клопотів вихователям та із чистою совістю користувалися отриманими перевагами запізнень, оскільки вони їх легально купили Боулз С. Моральная экономика. Почему хорошие стимулы не заменят хороших граждан / пер. с англ. Д. Шестакова. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2017. - 336 с. - С.24-25. Сэндел М. Что нельзя купить за деньги. Моральные ограничения рынка / пер. с англ. Н. Ильиной. - М.: Манн, Иванов, Фербер, 2013. - 256 с. -55-56, 74.. Цей приклад демонструє те, що такі нематеріальні блага як задоволення від певної діяльності, відчуття гордості за здійснену дію, щиру турботу про іншого та відчуття значущості власних моральних обов'язків та переконань здатні переводитися фінансовими стимулами в матеріальні блага - грошові вигоди від здійснення цієї діяльності, тим самим нівелюючи моральне значення різних видів дій.

Крім того, практика засвідчує, що готовність платити за свої бажання підкріплюється здатністю до оплати, яка залежить від доходів. Тим самим, такий вимір доходів і витрат по-перше, підриває рівність прав всіх учасників економічних відносин, по-друге, не враховує нерівність їхніх можливостей, яка випливає не лише із соціальної нерівності, але й із нерівності здібностей, талантів і обдарованості всіх суб'єктів та їхніх персональних заслугСэндел М. Справедливость. Как поступать правильно? / пер. с англ. А. Калинина. - М.: Манн, Иванов, Фербер, 2013. - 352 с. - С. 181-196., та по-третє, не бере до уваги роль випадків та неконтрольованих збігів обставинКанеман Д. Думай медленно... решай быстро / пер. с англ. Баканова. - Минск: Харвест, 2016. - 312 с. - С.75-77.. Все це проблематизує застосування такого методу як у приватних справах, і тим більше у державному секторі, де доходи підлягають постійному перерозподілу для забезпечення соціальної сфери, у тому числі тих, хто має низькі доходи. Врахування можливостей платити за свої бажання неможливе тут і тому, що прагматично неможливо узгодити інтереси всіх громадян, а це, з одного боку, відкриває можливості для політичних маніпуляцій в оцінці благ і у тому числі спільного блага, а з другого боку, породжує всім відому проблему безбілетника, коли з'являються ті, хто користується благами, не роблячи внесок в його виробництво. Отже, готовність платити як регулятивний принцип сприймається як такий, що підриває моральні устої суспільства, певні моральні та громадянські цінності, що мають надзвичайне значення для функціонування демократичного суспільства. Встановлення ціни на певні види дій як-то у вигляді штрафів або винагород здатне змінювати ставлення людини до її дій, придушувати етичну рефлексію щодо своєї дії, що в кінцевому стані може призводити до атрофії морального мислення, оскільки індивіди перестануть «напружувати свої етичні мускули» Боулз С. Моральная экономика. Почему хорошие стимулы не заменят.

На противагу цьому, фахівці з теорій ігор розробляли різноманітні варіанти експериментальних ігор, в яких, здавалося, слідування власній вигоді та зрадництво є домінуючою стратегією, яку власне і обирає лише 20-30% гравців, в той час як 40-60% гравців демонструють орієнтацію на співпрацю, яка дає менший особистий зиск у порівнянні з некооперативною поведінкою. Такі ігри як класична «дилема ув'язненого», «обмін дарами», «довіра», «диктатор», «покарання третіми особами», «ультиматум», «спільне благо» та «спільне благо з покаранням» передбачають, що гравці будуть робити мінімальні внески в спільне благо або симулювати такі внески, сплачувати найнижчі зарплати, карати конкурентів, зраджувати заради власної вигоди, не ділитися із колегами. Але більшість демонструє «суспільно орієнтовані вподобання» як альтруїзм, орієнтація на взаємність відповіді добром на добро, щедрість, задоволеність від допомоги іншим, чесність, несприйняття нерівності, почуття справедливості, які орієнтують на співпрацю навіть тоді, коли це буде витратнимхороших граждан / пер. с англ. Д. Шестакова. - М.: Изд-во Института Гайдара,.

Так, гра «спільне благо» передбачає роздачу в рівних частках грошей всім учасникам гри, із яких вони роблять анонімний добровільний внесок в спільну скарбницю в тому розмірі, як вони вважають за потрібне. Після цього сума внеску подвоюється та розподіляється між всіма гравцями незалежно від їхніх внесків. Очевидно, тут має спрацювати спокуса «безбілетника» - не робити внесків, але користуватися спільним благом, оскільки його основна властивість полягає в тому, що ніхто не може бути виключеним із його споживання. Однак, як засвідчила серія експериментальних ігор, середня частка внесків від гравців у різних суспільствах була достатньо високоюБоулз С. Моральная экономика. Почему хорошие стимулы не заменят хороших граждан / пер. с англ. Д. Шестакова. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2017. - 336 с. - С. 186-189.. Отже, це може спростовувати пропозиції, які йшли із стандартної економічної моделі, використовувати субсидії для заохочення внесків в спільне благо та мінімізувати дії тотальних безбілетників. Якщо відірватися від експериментів та теоретичних моделей та поглянути на реальну практику, можна вже побачити, що ті спільноти, в яких розвинута культура громадянськості, демонструють наявність нематеріальних мотивів, що спонукають їх до участі у виробництві спільного блага без додаткових матеріальних стимулів, прикладом чого може бути розповсюдженість волонтерства, громадських робіт, благодійництво, виробництво культурних благ та продукування нового знання для відкритого доступу. Отже, добровільний внесок в спільне благо є розумною мірою громадянської чесноти.

Наявність внутрішньої мотивації для реалізації таких дій, орієнтованих на спільне благо, може бути пояснене моральними, фізіологічними та культурними причинами. По-перше, ті, хто здійснює дії, що сприяють спільному благу, вбачають в такій дії внутрішньо бажану діяльність. Тим самим, така дія є конституюючою саму людину, оскільки вона сигналізує про самодостатність такої дії та автономність діючого суб'єкта, що підкріплюється відчуттям моральної задоволеності від цієї дії. Ті, хто цінує самовизначення у всіх сферах життя, достатньо часто демонструють не тільки інтелектуальну гнучкість та самостійність у прийнятті рішень, але й високі показники своєї ефективності на робочому місці без додаткових фінансових стимулів. Так, нобелівський лауреат з економіки Джордж Акерлоф та його колега Рейчел Крентон доводять, що ефективність підприємства буде вищою там, де його робітники поділяють його місію, ідентифікують себе із фірмою. Аналізуючи військову сферу, він наводить міркування військового генерала, який пояснює свою відданість військовим силам не заради зиску, а «заради задоволення від того, що ви робите щось значне в житті, заради гордості за те, що ви є частиною унікальної організації, яка живе за високими стандартами, а також заради почуття звершення, яке виникає унаслідок того, що ми захищаємо нашу націю та її демократичний стиль життя» Акерлоф Дж. А, Крэнтон Р. Е. Экономика идентичности. Как наши идеалы и социальные нормы определяют, кем мы работаем, сколько зарабатываем и насколько несчастны / пер. с англ. Д. Стороженко. - М.: Карьера-Пресс, 2010. - 224 с. - С. 59.

По-друге, специфіка будови та функціонування нашого мозку та нашого мислення породжує різні реакції. Дані нейрофізіології свідчать про те, що активація неокортексу префронтальної кори мозку породжує консеквенціалістські міркування, які беруть до уваги значення матеріальних стимулів та прагнення максимізації прибутків. Саме міркування про стимули змушує проводити аналіз доходів і витрат для того, щоб зрозуміти, чи буде він достатнім для майбутньої дії. Активізація мигдалевидного тіла та лімбічної системи Гоулман Д. Эмоциональный интеллект. Почему он может значить больше, чем IQ / пер. с англ. А.П. Исаевой. - 5-е изд. - М.: Манн, Иванов и Фербер, 2017. - 544 с. - С. 26-69. спричиняє дію «емоційного інтелекту» як «здатності виробляти для себе мотивацію і наполегливо прагнути до досягнення мети, незважаючи на провали, стримувати пориви та відкладати отримання задоволення, контролювати свої настрої та не давати стражданню позбавляти себе можливості думати, співчувати, сподіватися» Там само. - С. 74. та швидко приходити на допомогу.

І по-третє, наявність внутрішньої мотивації щодо сприяння спільному благу може бути пояснена соціокультурними особливостями. Серії крос-культурних досліджень засвідчують кореляції між зростанням внесків у спільне благо із більш високим ступенем виявлення довіри в суспільстві, дієвості правової системи, розвиненості демократичних процедур, проявів індивідуалізму та соціальної рівностіБоулз С. Моральная экономика. Почему хорошие стимулы не заменят хороших граждан / пер. с англ. Д. Шестакова. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2017. - 336 с. - С. 189-195.. Стабільними є суспільства, члени яких взаємодіють безпосередньо та постійно демонструють високий рівень довіри до членів своєї групи, організації, корпорації та готовність до солідарної співпраці. В яскравій формі це продемонстровано в праці Ф. Фукуями «Довіра» в аналізі та описі особливостей сучасної економіки Японії, Німеччини, США - країн з високим ступенем довіри, соціального капіталу та соціалізованості, які мали різне історико-культурне коріння (структура родини та природа феодалізму в Японії, тривалість функціонування гільдій як спільнотних форм виробництва в Німеччині, релігійна спадщина протестантських течій у США) Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / пер. с англ. Д. Павловой, В. Кирющенко, М. Колопотина. - М.: ООО «Изд-во АСТ», ЗАО НПП «Ермак». - 730 с. - С. 269-432.. Отже, здатність до співпраці, орієнтація на спільне благо найбільшою мірою виявляється в тих суспільствах, члени яких поділяють певний набір моральних цінностей і відповідно можуть очікувати чесної поведінки від інших. У межах таких суспільств функціонують спільноти із високим рівнем солідарності, який мінімізує можливості «безбілетників» без фінансових стимулів, оскільки потенційні «безбілетники» співвідносять свій добробут з добробутом своєї групи Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / пер. с англ. Д. Павловой, В. Кирющенко, М. Колопотина. - М.: ООО «Изд-во АСТ», ЗАО НПП «Ермак». - 730 с. - С. 257-262.. А ефективність і ентузіазм буде проявлятися в більшій мірі, якщо співпрацівник буде усвідомлювати високі цілі своєї компанії або корпорації^{8 Акерлоф Дж. А., Крэнтон Р. Е. Экономика идентичности. Как наши идеалы и социальные нормы определяют, кем мы работаем, сколько зарабатываем и насколько несчастны / пер. с англ. Д. Стороженко. - М.: Карьера-Пресс, 2010. - 224 с. - С. 63-64.}.

Отже, є всі підстави стверджувати, що лише одних матеріальних і фінансових стимулів та егоїстичного прагнення максимізації власних прибутків буде недостатньо для ефективного функціонування економіки, зокрема продукування спільного блага, а моральні мотиви відіграють тут значну роль. Відповідно політика має враховувати не лише те, що надмірне використання таких стимулів як штрафи, субсидії, матеріальні винагороди може руйнувати моральні мотиви та нівелювати значення моральних дій. Метою державної політики має бути також культивування культури громадянства як виховання добропорядних та доброчесних громадян, які здатні до ототожнення себе із професійними, корпоративними, національними,

політичними групами, поділяючи їхні цінності. Таке громадянське життя «передбачає зав'язування відносин та прагнення до спільних цілей, які виходять за мотиваційні рамки родини, але ще не потрапили під егіду державного примусу. Воно проявляється в ринковій діяльності, у створенні клубів та асоціацій, та головним чином, у виникненні суспільних рухів, орієнтованих на той чи інший аспект того, що сприймається як публічне благо»^{9 Петтит Ф. Республиканизм. Теория свободы и государственного правления / пер. с англ. А. Яковлева. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2016. - 488 с. - С. 440.} або іншими словами спільне благо як таке, «що ніхто не може досягти для себе, якщо воно не досяжне для деяких або для всіх інших» Там само. - С. 435..

В цьому сенсі надзвичайно позитивним явищем нашої української політики є винесення на громадське обговорення Міністерством освіти «Концепції розвитку громадянської освіти» в рамках реалізації «Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні». В цьому документі акцентується на тому, що освіта має зосереджуватися на рівні дошкільної освіти навчанню основам національної самоідентифікації, усвідомленню належності до спільнот, формуванню здатності до спільної діяльності, досягненню спільних цілей. На рівні шкільної освіти мають вирішуватися завдання формування активної громадянської позиції, включеності у волонтерську діяльність, вміння результативно працювати в команді, маючи як відчуття власної гідності, так і усвідомлюючи багатоманітність соціальних відносин та цінності правової демократичної держави. І на рівні вищої та післядипломної освіти передбачається робота по розвитку здатності приймати самостійні рішення, брати участь у командній роботі та громадській діяльності Проект «Концепції розвитку громадянської освіти» на сайті МОН України https://mon.gov.ua/ua/news/mon-proponuye-do-gromadskogo-obgovorennya- koncepciyu-rozvitku-gromadyanskoyi-osviti-v-ukrayini. І якщо така концепція буде прийнята та реалізована, є підстави вірити в те, що у наших громадян будуть можливості для розвинення моральнісних якостей, які закладуть міцний фундамент для продукування спільного блага.

Але не можна ігнорувати той факт, що значення моральних мотивів є надзвичайно важливим, коли предметом розгляду виступає дія індивідів. Коли до уваги беруться дії великих колективних економічних суб'єктів, очевидно, що моральна мотивація втрачає свою надзвичайну дієвість, оскільки дії колективних суб'єктів є комплексними, часто розірваними в часі і просторі, а конкретні індивіди можуть не лише не уявляти всіх обсягів колективної дії, але й не мати особистісного впливу на її прямі результати та на негативні ефекти від неї. Сучасний світ має потребу у важкій промисловості, нафтопереробних заводах, будівництві, міському та залізничному транспорті, аеропортах, які сприяють розвитку суспільства в цілому, а отже є спільним благом, заради якого варто змиритися з незручностями від його продукування. Отже, шкода від такого виробництва врівноважується спільними вигодами для громадянКоуз Р. Фирма, рынок, право / пер. с англ. Б. Пинскер. (Библиотека «Либеральная миссия») - М.: Новое издательство, 2007. - 224 с. - С. 114.. Але це не означає, що не може бути меж для негативних наслідків від такої діяльності і вся шкода знаходить своє виправдання.

Лауреат нобелівської премії за 1991 рік з економіки Рональд Коуз наводить масу прикладів з англійської практики, в яких засвідчується проблема неспівпадіння ринкової цінності прибутків від виробництва і соціальними видатками, що є результатом негативних впливів від такої дії на інших членів соціуму, які мають виражено моральне забарвлення. Зокрема він наводить приклад реального судового процесу, в якому суд заборонив діяльність кондитерського підприємства через шум, що заважав лікарській практиці медика, кабінет якого був розташований поряд із підприємством, в результаті чого страждали пацієнти, які не могли отримати кваліфіковану допомогу Коуз Р. Фирма, рынок, право / пер. с англ. Б. Пинскер. (Библиотека «Либеральная миссия») - М.: Новое издательство, 2007. - 224 с. - С. 110.. Однак не варто спрощувати оцінки шкідливих дій через полярний поділ всіх учасників економічних дій на жертв та лиходіїв. Справа в тому, що реальне економічне життя, як і життя в цілому, не є однозначним, а законодавча система не може встановити чіткі критерії шкоди, так само як і провести чітку межу, яка б справедливо розділяла б суб'єктів на однозначних лиходіїв або однозначних жертв виключно з точки зору економічних наслідків, що порушують суспільний спокій та порядок. Так, американський економіст і етик Роберт Френк припускає, що в іншому, здавалося б схожому випадку, власником такого кондитерського підприємства міг бути хворий фабрикант-емігрант, який з великими зусиллями утримує свій бізнес, забезпечуючи роботою та заробітною платою п'ятдесят працелюбних, доброчесних робітників, які мають на утриманні великі родини, в той час як неодружений лікар-гедоніст отримує високі гонорари за косметологічні послуги, які надає багатим жінкам Фрэнк Р. Дарвиновская экономика: свобода, конкуренция и общее благо / пер. с англ. Н. Эдельмана. - М.: Изд. Института Гайдара, 2013. - 352 с. - С.160.. Це звісно породжує сумніви щодо слушності прийняття рішень виключно з точки зору економічних та правових регламентів.

Таким чином, вирішення проблеми шкоди перекладається на державу, яка покликана регулювати дії недоброчесних суб'єктів економічної діяльності, що розповсюджують негативні ефекти на сторонніх невинних жертв, які потрапляють у радіус такої шкідливої дії. Тому уряди силою закону мають встановлювати обмеження для шкідливих дій шляхом або примушування до встановлення певного мінімізуючого шкоду обладнання, або шляхом територіального обмеження ведення бізнесу, або через повну заборону діяльності Коуз Р. Фирма, рынок, право / пер. с англ. Б. Пинскер. (Библиотека «Либеральная миссия») - М.: Новое издательство, 2007. - 224 с. - С - 111., або через податкову політику, згідно якої податки мають бути рівнозначними нанесеній шкоді Там само. - С. 144..

Податки, що сплачуються з будь-якої діяльності, наповнюють державний бюджет та у подальшому розподіляються на соціальні цілі. Але при цьому вони знижують мотивацію тих, хто здійснює таку діяльність, здатні здійснювати соціальну маніпуляцію та нав'язувати вибір певних благ. Але, якщо взяти до уваги здатності держави впливати на шкідливі практики громадян та шкідливі види економічної діяльності (забруднення навколишнього середовища, користування транспортом в центральних частинах міста, користування позашляховиками та іншим важким транспортом, продаж тютюнових виробів та алкоголю, азартні ігри) можна побачити, що податки є менш витратним способом запобігання негативним ефектам. Так, економічно вигідніше буде ставити очисні споруди чи пересідати на легкі авто, ніж сплачувати податки за шкідливі викиди в навколишнє середовище та інше. Але якщо такі високі податки не будуть стимулювати до зміни поведінки тих, хто їх сплачує, у всякому разі збільшені податкові збори дозволять збільшувати «національний економічний пиріг» Фрэнк Р. Дарвиновская экономика: свобода, конкуренция и общее благо / пер. с англ. Н. Эдельмана. - М.: Изд. Института Гайдара, 2013. - 352 с. - С. 38-41. та перерозподіляти державний бюджет на підтримку та виробництво спільного блага - суспільних послуг та благ. У деяких європейських країнах відбувається перерозподіл податків «на шкідливу діяльність», пов'язану із азартними іграми, продажем алкоголю та тютюнових виробів на підтримку сфери культури. Але, очевидно, що перерозподіл йде не на користь тих, хто отримує реальну шкоду від такої діяльності. Самі представники сфери культури розуміють, що така державна політика у сфері культури будується на зацікавленості культурних інститутів у зростанні їхнього фінансування, а також і збільшенні обсягів продажу шкідливої продукції.

Втручання держави в економіку може супроводжуватися значними витратами на різноманітні програми, які далеко не завжди мають гарні результати для суспільства, а навпаки породжують корупційні спокуси для державних службовців. Яскравою ілюстрацією лібертаріанського негативного ставлення до впливу уряду на податкову політику може виступати заява голови американської антиподаткової групи Гровера Нордквіста: «я не хочу скасовувати уряд. Я просто хочу скоротити його до таких розмірів, за яких його можна буде затягти у ванну кімнату та втопити у ванні» Там само. - С. 91.. Однак, незважаючи на риторику прихильників мінімальної держави, незаперечними є емпіричні факти. По-перше, в світі не існує країн без урядів, оскільки тоді не існувало б держави. А отже, проблема не в уряді як такому, а в його залученні у корупційні схеми. По-друге, існує зв'язок між відсутністю корупції, ефективними урядами та високим рівнем добробуту. Потужний світовий аналітичний центр - антикорупційна організація Transparency International з 1993 року досліджує стан корупції в країнах світу, та складає щорічно індекси сприйняття корупції. Останній оприлюднений індекс за 2016 рік засвідчує, що найменш корупційні країни - Данія, Нова Зеландія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія, Норвегія, Сінгапур та ін. Corruption Perceptions Index 2016 // Transparency International - The Global Anti-Corruption Coalition

https://www.transparency.org/news/feature/corruption_perceptions_index_2016 є одночасно провідними економіками світу. Отже, це дає підстави фіксувати наступне: з одного боку, чесні та ефективні уряди здатні впроваджувати такі заходи, що будуть сприяти зростанню економічних показників, та з іншого боку, платники податків в економічно розвинутих країнах будуть вимагати від своїх урядів чесності та ефективності. І знов таки, розвинута культура громадянства дозволить своїм громадянам здійснювати постійний контроль за владою, слідкувати за тим, щоб представники державної влади проходили необхідні процедури перевірки та доводили свою доброчесність Петтит Ф. Республиканизм. Теория свободы и государственного правления / пер. с англ. А. Яковлева. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2016. - 488 с. - С. 444.. Отже, роль моральних мотивів громадян, що беруть під контроль владу для спільного блага, та моральні якості представників цієї влади і тут виявляються надзвичайно важливими.

фінансовий моральний мотивація

References

1. Akerlof G. A., Kranton R. E. Identity economics. How our identities shape our work, wages, and well-being [Russian edition: Akerlof G. A., Kranton R. E. Jekonomika identichnosti. Kak nashi idealy i social'nye normy opredeljajut, kem my rabotaem, skol'ko zarabatyvaem i naskol'ko neschastny / per. s angl. D. Storozhenko. - M.: Kar'era-Press, 2010. - 224 s.]

2. Bowles S. The moral economy. Why good incentives are no substitute for good citizens [Russian edition: Bowles S. Moral'naja jekonomika. Pochemu horoshie stimuly ne zamenjat horoshih grazhdan / per. s angl. D. Shestakova. - M.: Izd-vo Instituta Gajdara, 2017. - 336 s.]

3. Coase R. The firme, the market, and the law [Russian edition: Coase R. Firma, rynok, pravo / per. s angl. B. Pinsker. (Biblioteka «Liberal'naja missija») - M.: Novoe izdatel'stvo, 2007. - 224 s. ]

4. Corruption Perceptions Index 2016 // Transparency International - The Global Anti-Corruption Coalition https://www.transparency.org/news/feature/corruption_perceptions_ind ex_2016

5. Frank R. The Darwin economy. Liberty, competition, and the common good [Russian edition: Frank R. Darvinovskaja jekonomika: svoboda, konkurencija i obshhee blago / per. s angl. N. Jedel'mana. - M.: Izd. Instituta Gajdara, 2013. - 352 s..]

6. Fukuyama F. Trust. The social virtues and the creation on pros- perity[Russian edition: Fukuyama F. Doverie: social'nye dobrodeteli i put' k procvetaniju / per. s angl. D. Pavlovoj, V. Kirjushhenko, M. Kolopotina. - M.: OOO «Izd-vo AST», ZAO NPP «Ermak». - 730 s.]

7. Goleman D. Emotional intelligence. Why it can matter more than IQ [Russian edition: Goleman D. Jemocional'nyj intellekt. Pochemu on mozhet znachit' bol'she, chem IQ / per. s angl. A.P. Isaevoj. - 5-e izd. - M.: Mann, Ivanov i Ferber, 2017. - 544 s.]

8. Kahneman D. Thinking, fast and slow [Russian edition: Kahneman D. Dumaj medlenno... reshaj bystro / per. s angl. Bakanova. - Minsk: Harvest, 2016. - 312 s].

9. Laval С. L'homme economique -- Essai sur les racines du neolibe- ralisme [Russian edition: Chelovek jekonomicheskij. Jesse o proishozhdenii neoliberalizma / per. s fr. S. Ryndina. - M.: Novoe literaturnoe obozrenie, 2010. - 432 s.]

10. Pettit Ph. Republicanism. A theory of freedom and government [Russian edition: Pettit Ph. Respublikanizm. Teorija svobody i gosudarstvennogo pravlenija / per. s angl. A. Jakovleva. - M.: Izd-vo Instituta Gajdara, 2016. - 488 s.]

11. Proekt «Koncepcii rozvitku gromadjans'koi osviti» na sajti MON Ukrai'ni https://mon.gov.ua/ua/news/mon-proponuye-do-gromadskogo-obgovorennya-koncepciyu-rozvitku-gromadyanskoyi-osviti-v-ukrayini

12. Sandel M. Justice. What's the right thing to do? [Russian edition: Sandel M. Spravedlivost'. Kak postupat' pravil'no? / per. s angl. A. Kalinina. - M.: Mann, Ivanov, Ferber, 2013. - 352 s.]

13. Sandel M. What Money Can't Buy: The Moral Limits of Mar- kets[Russian edition: Sandel M. Chto nel'zja kupit' za den'gi. Moral'nye ogranichenija rynka / per. s angl. N. Il'inoj. - M.: Mann, Ivanov, Ferber, 2013. - 256 s.]

Размещено на Allbest.ru