Роль і значення моральних норм в професійній діяльності військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 174:355:233

Проанализирована роль, которую играют моральные нормы в системе социальных норм, которые регламентируют деятельность представителей военной профессии, обосновано значение формализации норм для представителей профессий, которые имеют особенное социальное значение.

The analysis has been made of the role played by moral standards in the system of social standards that regulate the activities of servicemen. The significance has been substantiated of the formalization of standards for servicemen that have a particular social importance.

Вступ

Постановка проблеми. Основне призначення соціальних норм полягає у виконанні регулюючої ролі в системі людських відносин, в тому числі тих, що виникають у сфері професійної діяльності. Саме за допомогою соціальних норм суспільство й соціальні (професійні) групи, що розробляють їх, висувають до своїх представників вимоги, яким повинна відповідати їхня поведінка. Відповідно до соціальних норм професійні групи спрямовують, контролюють, регулюють і оцінюють поведінку представників своєї професійної групи.

Таку саму роль стосовно членів тієї чи іншої професійної групи виконує і суспільство в цілому. Так, витрачаючи на утримання армії чималі кошти, суспільство очікує від діяльності представників цієї професійної групи певного ефекту, прогнозує, сподівається, що представники цієї важливої для суспільства професії будуть саме такими і завжди діятимуть саме у відповідності до визнаних соціальних норм. Цілком природно, що суспільство, котре "утримує" армію, вправі оцінювати роботу її представників і вимагати від них відповідності виконуваних нею функцій.

При цьому основним критерієм оцінки діяльності армії суспільна думка вважає ступінь виконання її представниками своїх функцій, відповідності військових, їхньої поведінки, діяльності тому зразку професіонала, котрий сформувався в свідомості населення конкретної країни.

У системі соціальних відносин обидва соціальні інститути (професійна група представників військової професії й суспільство) об'єктивно мають потребу в тому, щоб мати можливість керуватися однаковими критеріями, нормами, котрі забезпечують взаєморозуміння, об'єктивність і оптимальність оцінки роботи армії. Цю можливість їм надає деяка система норм - професійна або інша система соціальних стандартів, котра забезпечує загальновизнане розуміння цивільного, професійного, військового обов'язку, шляхів, форм і методів його реалізації на практиці. Професійна група військовослужбовців є частиною суспільства, елементом його соціальної структури. Але у своїх двосторонніх відносинах, зв'язках і суспільство, і військовослужбовці на основі дії єдиних норм, критеріїв оцінки професійної поведінки представників військової професії повинні мати рівну можливість “порозумітися” щодо визначення якості роботи, правильності дій, поведінки, вчинків кадрів, в оцінці результатів їхньої військової діяльності.

Постановка завдання. Проаналізувати роль, що відіграють моральні норми в системі соціальних норм, котрі регламентують діяльність представників військової професії, обґрунтувати значення формалізації норм для представників професій, які мають особливу соціальну значущість.

Виклад основного матеріалу

Діяльність військових має цілком визначене соціальне значення, а її ефективність залежить як від довіри до неї суспільства, ступеню його морального здоров'я, так і від професійно-морального потенціалу представників військової професії, дієвості в їхньому середовищі норм професійної моралі.

Діяльність представників військової професії оцінюється суспільством насамперед за законами моральними. Суспільство має всі підстави очікувати, що за всіх обставин військовослужбовці виконуватимуть присягу, свій військовий обов'язок чесно й сумлінно, тобто не тільки ефективно, але й високоморально, оберігаючи честь і гідність громадян з огляду на моральні наслідки своїх дій і вчинків.

У прагматичному плані, з погляду соціально-економічних відносин і навіть за канонами "етики ринку" природним є прагнення й очікування суспільства отримати у відповідь на фінансові й матеріальні витрати "якісний товар", яким можна умовно назвати очікуваний результат праці кадрів субсидованої суспільством армії.

Звідси випливає, мабуть, найважливіша соціальна норма, що диктується інтересами й очікуванням суспільства в його відносинах з професійною групою представників військової професії. Це - норма-вимога: "Виконувати свій професійний обов'язок чесно, не просто формально, але й сумлінно, відповідально, морально". Але для представників таких соціально значущих професій, від яких залежить життя, доля інших людей, до яких належить і професія військовослужбовців, недостатнім виявляється регулювання існуючими моральними нормами, які є, як правило, неформалізованими. Виникає необхідність наукового обґрунтування, спеціально розробленої системи норм, яка сприймається суспільством і професійною групою військовослужбовців як необхідна і цілком відповідна даному етапу суспільного розвитку, інтересам як громадян, так і військовослужбовців. Крім того, з набуттям такими нормами статусу імперативних розробляється й система контролю за їхнім обов'язковим виконанням.

Такі формалізовані норми є найважливішим соціальним інститутом, а саме: нормативним і орієнтуючим, оскільки той, хто наділений відповідним соціальним статусом для виконання особливої функції, повинен обов'язково володіти необхідним рівнем готовності, підготовленості, дієздатності і позитивної мотивації.

Як соціальний інститут, формалізовані норми і відповідні документи, котрі їх фіксують, орієнтують професіонала в соціальній практиці, підказують, як відповідати своїй соціальній функції, ролі, статусу в будь-яких професійних діях, а особливо в екстремальних ситуаціях. Завдяки різним соціальним інститутам, особливо духовної сфери, поведінка члена професійної групи приводиться у відповідність із прийнятими на даний момент, в даній групі й у суспільстві зразками, нормами й стандартами.

За змістом, методами і предметом регулювання всі соціальні норми й інститути в системі організацій диференціюються такий чином [1]: організаційно-управлінські, економічні, політичні, виховні й культурні, нормативно-орієнтуючі, нормативно-санкціонуючі, церемоніально-символічні, ситуативно-конвенціональні.

Соціальні інститути, що нормативно-орієнтують, відіграють у суспільній практиці професійних груп роль механізмів морально-етичної орієнтації й регулювання поведінки, переслідуючи мету: додати поведінці й мотивації моральну аргументацію, етичну основу. Такі інститути утверджують у співтоваристві (професійній групі) імперативні загальнолюдські й групові цінності, спеціальні кодекси й етику поведінки.

До соціальних інститутів нормативно-орієнтуючого характеру належать не самі документи, що містять такі норми (кодекси, книги, збірники, перелік норм і правил), а той зміст, що відбиває функцію, що орієнтує й регулює. При цьому документи розглядаються як формалізована система норм, деякий перелік правил, систематизованих і оформлених у певній послідовності, що характеризується логічним взаємозв'язком. Тобто документ, що містить сукупність соціальних і юридичних норм (комплекс норм), може виступати як соціальний інститут, але роль соціального інституту, що нормативно орієнтує, можуть виконувати тільки самі норми, якщо вони сприйняті, засвоєні, набули імперативного характеру і ввійшли в соціальну практику як зразок.

Як правило, у такому документі, автором якого є певна людина або група людей, знайшли відображення ті моральні вимоги, що є вже виробленими стихійно-моральною свідомістю суспільства й соціальної групи. Такі формалізовані документи зазвичай охоплюють ті норми поведінки, що практикуються переважною більшістю людей (членів соціальної, професійної групи), а також ті, котрі часто порушуються, але вважаються проте обов'язковими [2;3].

За допомогою соціальних (моральних, професійних) норм, що містяться в документах, суспільство і професійна група, котрі є зацікавленими і розробляють їх, висувають своїм представникам певні вимоги до діяльності, поведінки, а також особистості. Формалізуючи такі норми, конкретні професійні групи використовують їх як засоби спрямування, контролю, регулювання й оцінки. Крім того, засвоєння таких норм є умовою соціалізації професіонала, а також формування в нього відповідних якостей, що мають для представників певної професії професійну значущість. В суспільній думці, у свідомості членів конкретної професійної групи роль норм ототожнюється з визначеною системою специфічних професійних норм, котрі є не тільки уявленням людей про те належне, бажане, обумовлене соціальною роллю у вчинках і поведінці, але й деяким стандартом, що характеризує приналежність людини до певної професійної групи. Незалежно від індивідуальних здібностей, особистісних особливостей різних людей однієї професії цей стандарт надає їх поведінці характерність, загальність. Отже, норми дій, вчинків є ознакою відбитку професії, професіоналізму, відповідального, сумлінного ставлення до свого обов'язку, усвідомлення якого є справою професійної честі.

У понятті професійної честі переплітаються усвідомлення суспільної значущості професії, любов до неї і професійна гордість, що спонукують до чесного виконання професійного (службового) обов'язку, майстерності, того, що викликає повагу і довіру людей. Професійна честь для кожного військовослужбовця - це одночасно і моральний авторитет усього кадрового складу Збройних Сил, оскільки будь-який аморальний вчинок представника військової професії позначається на загальному авторитеті Збройних Сил України.

Таким чином, уся система вимог, що висуваються до представників військової професії у різній мірі відображена й закріплена в правилах і нормах поведінки, що визначаються як нормативно-правовими документами (діючими наказами, законодавством), так і документами морального змісту, що набули статус імперативних, тобто обов'язкових для виконання (статутами, інструкціями, кодексами).

Висновки і перспективи подальших досліджень

Сконцентровані в різних нормах моральні вимоги до представника військової професії у загальному вигляді можна представити таким чином:

- ставлення до людини як до вищої цінності, захист життя людини відповідно до загальнолюдських принципів моралі;

- глибоке розуміння соціальної значущості своєї ролі і високого професіоналізму, своєї відповідальності як захисника, від якого залежить безпека, життя, здоров'я, захищеність великої кількості людей;

- принциповість, безкомпромісність у боротьбі за захист Батьківщини, світу, життя людини;

- бездоганність особистої поведінки на службі й у побуті, чесність, турбота про військову честь, суспільну репутацію військовослужбовця;

- свідома дисципліна, ретельність, професійна солідарність, взаємодопомога, підтримка, морально-психологічна готовність до дій у складних ситуаціях, самовідданість, сміливість і готовність до розумного ризику в екстремальних умовах;

- постійне вдосконалювання професійної майстерності, знань з галузі військової етики, етикету і такту, розширення інтелектуального кругозору, освоєння вітчизняного й закордонного досвіду.

Отже, моральні норми, що регламентують, контролюють діяльність і поведінку представників однієї з найважливіших для життя суспільства професій - військовослужбовців, і є основними моральними вимогами. У зв'язку із специфікою професії, що полягає в її особливій соціальній значущості, моральні норми набувають імперативного характеру і формалізованої форми.

моральний норма військовослужбовець соціальний

Література

1.Словарь по этике / Под ред. А.А.Гусейнова и И.С.Кона. - М., 1989).

2. Социология труда: Учебник / Под ред. Н.И.Друхлова, А.И.Кравченко, В.В.Щербина. - М., 1993. - С. 181-182.

3. Требін М.П. Армія та суспільство: соціально-філософський аналіз взаємодії в умовах трансформації: Монографія. - Х: Видавничий Дім “ІНЖЕК”, 2004. - 404 с.

Размещено на Allbest.ru