Стратегії і тактики спікера як адресанта й адресата у дискурсі дебатів у Парламенті Великобританії та Конгресі США

Анотація

спікер дебати парламент конгрес

Стаття присвячена одному з учасників англомовних парламентських дебатів - Спікерові. Здійснено спробу виявити роль і місце Спікера в дискурсі дебатів у парламенті Великобританії та Конгресі США. Розглянуто визначення понять “стратегія” і “тактика”. Визначено, що тактика є інструментом реалізації обраної мовцем стратегії спілкування. Здійснено спробу визначення комунікативних стратегій і тактик Спікера як адресанта й адресата в ході парламентських дебатів. Зроблено порівняння тактичного арсеналу Спікера як адресанта й адресата в парламенті Великобританії та Конгресі США. Автор дійшов висновку, що обрана стратегія координації мовного спілкування спільна і для Спікера парламенту Великобританії, і для Спікера Конгресу США. Тактики реалізації стратегії координації також спільні - тактика презентації, регулювання та реакції. Спікерові Конгресу США притаманна ще одна стратегія мовної поведінки - кооперативна стратегія. Для реалізації кооперативної стратегії Спікер Конгресу США застосовує тактики перепитування і запиту інформації. Вибір додаткової стратегії дає йому змогу більшою мірою впливати на процес комунікації й адресатів під час парламентських дебатів.

Ключові слова: комунікативна стратегія, комунікативна тактика, парламентський дискурс, адресант, адресат.

Аннотация

Басюк Леся. Стратегии и тактики Спикера как адресанта и адресата в дискурсе дебатов в парламенте Великобритании и Конгрессе США. Статья посвящена одному из участников англоязычных парламентских дебатов - Спикеру. Делается попытка выявить роль и место Спикера в дискурсе дебатов в парламенте Великобритании и Конгрессе США. Рассмотрены определения понятий “стратегия” и “тактика”. Определено, что тактика является инструментом реализации выбранной говорящим стратегии общения. Делается попытка определения коммуникативных стратегий и тактик Спикера как адресанта и адресата в ходе парламентских дебатов, а также сравнение тактического арсенала Спикера как адресанта и адресата в парламенте Великобритании и Конгрессе США. Таким образом, автор пришел к выводу, что выбранная стратегия координации речевого общения является общей и для Спикера парламента Великобритании, и для Спикера Конгресса США. Тактики реализации стратегии координации также являются общими - тактика презентации, регулирования и реакции. Спикеру Конгресса США присуща еще одна стратегия речевого поведения - кооперативная стратегия. Для реализации кооперативной стратегии Спикер Конгресса США применяет тактики перепитування и запроса информации. Выбор дополнительной стратегии позволяет ему в большей мере воздействовать на процесс коммуникации и адресатов в ходе парламентских дебатов.

Ключевые слова: коммуникативная стратегия, коммуникативная тактика, парламентский дискурс, адресант, адресат.

Annotation

Basyuk Lesya. Speaker's Strategies and Tactics as Addresser and Addressee in the Discourse of the Debate in the UK Parliament and the US Congress. The article is devoted to one of the participants in the English-speaking parliamentary debates - Speaker. Attempts have been made to identify the role and place of the Speaker in the discourse of debate in the UK Parliament and the US Congress. The definition of the concepts of strategy and tactics is considered. It is determined that the tactic is a tool for the implementation of the Speaker's selected communication strategies. It attempts to determine the communicative strategies and tactics of the Speaker in the role of the sender and the recipient during the parliamentary debates. The tactical arsenal of the Speaker in the UK Parliament and the US Congress is compared. Thus, the author concluded that the chosen strategy of the coordination of verbal communication is common to the Speaker of the Parliament of Great Britain, and to the Speaker of the US Congress. Tactics of strategy of the coordination realization are common - the tactic of presentation, regulation and response. Speaker of the US Congress is inherent another strategy of verbal behavior - a cooperative strategy. To implement cooperative strategy, Speaker of the US Congress uses tactics of repeating the question and of information request. Selecting additional strategy allows the Speaker of US Congress to influence increasingly the process of communication and addressee during the parliamentary debates.

Key words: communication strategy, communication tactic, parliamentary discourse, sender, addressee.

Постановка наукової проблеми та її значення

Проблема вивчення стратегій і тактик мовця в сучасній лінгвістиці залишається актуальною в наукових розвідках мовознавців (див. роботи Іссерс 1999, Фролової 2009, Сковородникова 2004, Яшенкової 2002, Козьміної 2001, Славової 2006 та ін.), оскільки вибір оптимальних мовних засобів, які забезпечують досягнення адресантом поставленої комунікативної мети та його вплив на адресата, - важлива умова успішного протікання комунікації.

Мета статті - виокремити та порівняти обрані Спікерами парламенту Великобританії та Конгресу США стратегії і тактики, що забезпечують (або унеможливлюють) ефективність спілкування комунікантів. Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) проаналізувати мовленнєві інтеракції учасників дискурсу дебатів у парламенті Великобританії та Конгресі США; 2) визначити роль і місце Спікера як одного з учасників парламентської взаємодії; 3) виокремити стратегії і тактики мовної поведінки Спікерів парламенту Великобританії та Конгресу США; 4) порівняти тактико-стратегічний арсенал Спікерів. Актуальність дослідження полягає, з одного боку, у його практичному значенні для політичної практики, а з іншого - у відсутності лінгвістичних робіт, присвячених комплексному вивченню усного компаративного англомовного дискурсу дебатів.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Аналіз досліджуваних мовленнєвих інтеракцій учасників дискурсу дебатів показав, що спілкування комунікантів - і в парламенті Великобританії, і в Конгресі США - відбувається в тривимірній площині: Спікер - Парламентар - Відповідач (Великобританія) та Спікер - Конгресмен - Відповідач (США).

Дебати в сучасній Палаті громад відбуваються в певному стилістичному жанрі, який склався історично і сьогодні залишається незмінним. Високий ступінь регламентації і британського парламентського дискурсу взагалі, і одиниць мовленнєвої діяльності, що вживаються кожним із його учасників, зумовлені особливостями розвитку парламентаризму у Великій Британії. Однотипні одиниці мовленнєвої діяльності, регулярно повторювані в мовленнєвих діях кожного з учасників британських парламентських слухань, дають підставу для їх поділу за комунікативним статусом - Спікер, парламентар, член уряду (відповідач), які є ідентичними їх політичному статусу [9].

Функції Спікера Палати представників у Конгресі США досить великі. Він керує ходом роботи палати й забезпечує дотримання встановлених процедурних правил. Йому належить право призначення членів у погоджувальні комітети. Він вирішує процедурні суперечки й забезпечує порядок у місці засідань палати. Одна з найважливіших його функцій - право визнання. Від розсуду Спікера може залежати, отримає чи не отримає член уряду слово, буде чи не буде йому надано право внести будь-яку пропозицію [15].

Окрім зазначених функцій, Спікер Конгресу США має право брати безпосередньо участь у дебатах, виконуючи роль адресанта й запитуючи відповідачів про сферу їхньої діяльності.

Тріадна структура мовленнєвої взаємодії учасників дискурсу дебатів зумовлена статусно-рольовими відносинами, які характерні для дискурсу дебатів як інституційного типу дискурсу. Отже, можна визначити й певний тактико-стратегічний репертуар кожного з учасників комунікації, зумовлений функціями, які мовці виконують під час дебатів. Мета застосування тактичного репертуару спрямована на реалізацію обраної мовцем стратегії спілкування та забезпечення гармонійного протікання комунікації.

Наукові студії сучасних лінгвістів зосереджені на дослідженнях виокремлення стратегій і тактик у різних типах дискурсу [3-4; 11-12]. Однак, незважаючи на велику кількість запропонованих класифікацій тактико-стратегічного потенціалу учасників мовленнєвої взаємодії залежно від дискурсу їх реалізації, спільним є власне поняття стратегії і тактики. Науковці визначають стратегію як загальний план, а тактику - як конкретний спосіб реалізації мети мовця.

A. П. Сковородников зазначає, що поняття “мовна тактика” (комунікативна тактика) і “мовна стратегія” (комунікативна стратегія) потрібно розглядати як частину й ціле [10]. Т. В. Матвєєва інтерпретує такий системний підхід до вивчення тактико-стратегічного потенціалу мовленнєвої діяльності, як вид і рід [8]. Відтак визначати ці два поняття слід у співвідношенні одне з одним.

І. Н. Борисова вважає, що комунікативна стратегія є результатом організації мовленнєвої поведінки комуніканта відповідно до прагматичних установок та інтенцій. У широкому розумінні, комунікативну стратегію слід розуміти як загальний намір, завдання глобального масштабу, що диктується практичною метою продуцента. Тактику спілкування І. Н. Борисова розглядає в межах діалогу й визначає як динамічне використання комунікантами мовленнєвих умінь побудови реплік діалогу як складників стратегій ведення діалогів [1].

Є. В. Клюєв трактує стратегію в комунікації як сукупність запланованих мовцем дій, які реалізуються під час комунікативного акту, а тактику розуміє як сукупність практичних кроків у процесі реального спілкування [6].

B. С. Третьякова комунікативну стратегію пояснює як прийняте рішення мовця про послідовність мовних дій, які визначатимуть його ключову поведінку [13].

І. Г. Брадецька вказує, що стратегію мовного спілкування звичайно розуміють як процес побудови комунікації, спрямованої на досягнення довгострокових результатів, а тактику - як сукупність прийомів ведення бесіди й лінію поведінки на певному етапі в межах окремого мовного жанру. При цьому метою комунікативної стратегії може бути завоювання авторитету, вплив на світогляд, заклик до вчинку, співробітництва або утримання від будь-якої дії, а тактика включає конкретні прийоми, використані й відібрані для залучення уваги, установлення і підтримки контакту з партнером, впливу на нього, переконання тощо [2].

У цій статті поділяємо думку О. С. Іссерс, яка визначає поняття “стратегія” як когнітивний план спілкування, за допомогою якого контролюється оптимальне розв'язання комунікативних завдань мовця в умовах нестачі інформації про дії партнера [5, с. 14]. Мовленнєву тактику дослідниця визначає як одну або декілька дій, що сприяють реалізації стратегії [5, с. 16].

Проаналізувавши дискурс дебатів у парламенті Великобританії та Конгресі США, визначили стратегію і тактику Спікера як одного з учасників мовленнєвої інтеракції, який виступає і адресантом, і адресатом у межах комунікативних подій парламентських дебатів.

Роль Спікера в парламенті Великобританії передбачає виконання ним функції координатора процедури ведення дебатів, а відтак визначає його вибір стратегії координації мовленнєвої поведінки, спрямованої на регулювання мовленнєвих дій адресата під час парламентських дебатів. У межах стратегії координації було виявлено такі тактики:

1) тактика презентації, яка передбачає зосередження уваги учасників комунікативних подій парламентських дебатів на представленні порядку денного та особах відповідачів.

(1) The Chair: I welcome Sue Bott and Andrew Lee. For the sake of the record, will you kindly start by introducing yourselves?