Термінологічний аналіз еристичного дискурсу

Актуальність еристики зростає в перехідні етапи становлення суспільства. Сучасний медіапростір насичений еристичними форматами, які набувають популярності під час політичних та економічних криз, передвиборчих перегонів. Зміни в громадській свідомості потребують конструктивного підходу під час руйнації старих та створення нових стереотипів, нової інтерпретації історичних подій, адаптації до нових реалій. Виявлення та оприлюднення громадської та експертної думки, проблемних зон, конфліктних ситуацій, спірних питань викликало до життя медійні формати, які мають забезпечити суспільну комунікацію.

З метою здійснення ефективної комунікації необхідно звернутися до традицій культури ведення полеміки, дебатів, дискусії, суперечки як основних видів еристичного дискурсу.

Термін дискурс походить від латинського «^^^ггєгє» - «обговорення», «переговори», навіть «суперечка». Увага до цього поняття виникла в той час, коли тексти почали позбавлятися анонімності й постало питання про їх генезу в процесі особистої творчості та мовної комунікації. Уперше «дискурс» як термін почав використовуватися в епоху Відродження. Поняття «еристика» виникло значно раніше -ще в Стародавній Греції й спочатку означало засіб пошуку істини за допомогою суперечки. Еристика мала на меті переконати інших в правильності поглядів оратора й уміти схилити людину до тієї поведінки, яку вважали правильною та доцільною. Але з часом функціональне призначення трансформувалося і еристика інтегрувала в себе комплекс навичок ведення дискусії.

Такі трансформації зумовили подальший розподіл еристики на діалектику й софістику. Сократ розумів під діалектикою мистецтво ведення ефективної суперечки, у якій істина досягається шляхом взаємозацікавленого обговорення проблеми. Софістика ж тлумачилася як мистецтво досягнення перемоги в суперечці. Від Арістотеля йде традиція ототожнення еристики з софістикою. Арістотелівські традиції були розвинуті німецьким філософом А. Шопенгауером у роботі «Еристика або мистецтво перемагати в суперечках» (1864). Учений визначав еристику як мистецтво суперечки або духовного фехтування з єдиною метою - перемогти. А. Шопенгауер еристичні прийоми протистояння вважав некоректним засобам ведення дискусії, як- от: підміна джерела інформації, дифамація, уведення в оману, порушення мовленнєвих норм.

Еристика не є окремою наукою або розділом науки. Вона є різновидом «практичного мистецтва», принципи її змінюються від «вчителя» до «вчителя» [5].

Головним предметом еристики є суперечка.

Суперечка - це обговорення питання, проблеми, під час якого стикаються різні точки зору, внаслідок чого кожна зі сторін відстоює власну позицію. Будується суперечка завжди на доказах. Один учасник доводить, що певна думка є правильною, а інший - що вона хибна. Виділяють кілька видів суперечки, серед яких - полеміка, дебати, дискусія та як противага конструктивній дискусії - деструктивна суперечка. Розглянемо ці поняття.

У філософському словнику А. Конта-Спонвіля дискусія визначена «як обмін суперечливими аргументами між двома або більше співрозмовниками. Участь у дискусії передбачає наявність спільного способу мислення, завдяки якому можливий спір. Тим самим дискусія нагадує діалог; до того ж, обидва ці поняття часто вживаються як синонімічні» [6, с. 105].

Найбільш поширеним прикладом дискусії в сучасних ЗМІ є формат ток-шоу. Зазвичай, у таких програмах порушується актуальне для широких мас питання, що має суспільний резонанс, наприклад проблема виховання дітей, безвідповідальності батьків, лікарських помилок, родинних криз. Подібні теми є постійними в ток-шоу «Говорить Україна» (телеканал «Україна»), «Один за всіх» (телеканал СТБ), «Стосується кожного» (телеканал «Інтер»). Модель таких ситуацій наявна в багатьох середньостатистичних родинах. Інколи в ході обговорення учасники дискусії та експерти знаходять вихід з проблеми та дають практичні рекомендації. Синтез корисного та розважального контентів, а також драматургічна побудова є запорукою успіху програми.

Дебати - чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками з актуальних тем між двома сторонами. Це різновид публічної дискусії, що спрямована на переконання у своїй правоті третьої сторони. А тому всі вербальні та невербальні засоби, що використовують учасники дебатів, мають на меті сформувати в слухачів позитивне враження від власної позиції.

Популярність дебатів на сьогодні пов'язана з політичним форматом. Перші телевізійні дебати відбулися між Джоном Кеннеді та Річардом Ніксоном під час передвиборчої президентської кампанії США в 1960 р. Можна сказати, що після цього дебати міцно увійшли в політичне життя як на американському континенті, так і в Європі. Особливо актуальними вони постають у передвиборчий період. Так, офіційні дебати між політиками в Україні транслювалися на Першому національному телеканалі. Зазначимо, що важливим чинником впливу на аудиторію є також імідж учасника дебатів та його харизма, вміння володіти словом.

Ще один різновид спору - це полеміка. Основні зусилля сторін полемічної суперечки спрямовані на утвердження своєї точки зору на обговорюване питання. Рисою, що об'єднує полеміку та дискусію, є наявність певної тези, яка є предметом розбіжностей. Разом з тим, між ними є суттєва відмінність: метою дискусії є пошуки загальної згоди, того, що об'єднує різні точки зору, а основне завдання полеміки - утвердження однієї з окреслених позицій.

Полеміка передбачає відкриту боротьбу опонентів, зіткнення різних поглядів під час обговорення політичних, ідеологічних, економічних, наукових, культурних питань тощо. Полемічна комунікація має бути аргументованою, розважливою і непринизливою.

Жанр полеміки завдяки аргументації й переконуванню сприяє пошуку істини, віднайденню правильного виходу з ситуації в будь-якій сфері. Полеміка може бути викликана різними суперечностями соціального, політичного та особистісного характеру.

Полемічна комунікація має бути коректною. У сучасних еристичних форматах, зокрема ток-шоу, головними критеріями ведення полеміки є об'єктивність, толерантність, збалансованість. Підміна тези, неправдиві факти, аргумент до аудиторії, особистості, авторитету, сили, знань - неприпустимі. За дотриманням норм ведення полеміки в ток-шоу стежить ведучий-модератор, який пильнує за тим, щоб убезпечити учасників полеміки від дискредитації та не допустити переведення обговорення на особистісний рівень.

Конкурентні ситуації, боротьба політичних та етичних поглядів породжують різні полемічні взаємини між учасниками, що знаходить вияв у таких типах полеміки, як-от: пізнавальний, діловий, спортивний або ігровий тощо. Відзначимо, що для всіх видів суперечки характерні повага до співрозмовника, толерантність, об'єктивність, неприпустимість хибних тверджень, дотримання процесуальних норм. Найчастіше ці принципи порушуються під час політичної полеміки, коли використовується неперевірена інформація та узурпується право на мовлення в невідведений для опонента час.

Ще один різновид суперечки - це деструктивний спір, який не завжди має чітку структуру та не вимагає суворого дотримання правил. У наш час він дуже активно реалізується у форматі реп-батла. Опоненти навмисно використовують неправдиві свідчення, видаючи їх за факти, порушують логічні закони, дискредитують не лише думку, а й особистість опонента. До того ж, батли не мають чіткої структури та аргументації. Кожен учасник добирає тези на власний розсуд.

Висновки

еристичний дискурс аргументація гуманітарний

Потреба культурного та політичного плюралізму актуалізує еристику в різних сферах людської діяльності. Різновидами діалогової комунікації є медійні формати дослідження й оприлюднення громадської думки. Функціональність еристичного дискурсу забезпечують такі дефініції, як-то: суперечка, диспут, дебати, полеміка. Кожна з них має свою сферу застосування та по-різному впливає на аудиторію, оскільки в їх основі лежить принципово відмінний підхід до опонента, предмета і мети спору. Дебати найбільш запитані в політичних форматах, диспут - у телевізійних ток-шоу, полеміка - у пресі, а деструктивна суперечка - у популярному форматі реп-батлів.

Актуалізуючи проблемні зони, конфліктні ситуації, полемічні питання й опозиційні погляди, еристичні дефініції покликані в різний спосіб сприяти пошуку істини.

References

1. Toulmin, S. (2003), The Uses of Arguments, United States of America by Cambridge University Press, New York, 259 р.

2. Perelman, С. and Olbrechts-Tyteca, L. (1958), The New Rhetoric: A Treatise on Argumentation, University of Notre Dame Press, Notre Dame, 650 p.

3. Rescher, N. (1977), Dialectics: A Controversy-Oriented Approach to the Theory of Knowledge, State University of New York Press, Albany, 333 р.

4. Khomenko, I. (2008), Eristic. Theory and Practice of the dispute, Centr uchbovoji literatury, Kiev, 279 p.

5. Schopenhauer, A. (1864), "Eristic or Art to Win in Disputes", available at: https://www.litmir.me/br/?b=203060&p=1 (accessed 20 May 2018).

6. Compt-Sponville, A. (2012), Philosophical dictionary, Eterna, Moscow, 502 p.

Размещено на Allbest.ru