Право людини на життя від моменту запліднення. Біоетика про статус людського ембріона Аборт - порушення основного права людини на життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВО ЛЮДИНИ НА ЖИТТЯ ВІД МОМЕНТУ ЗАПЛІДНЕННЯ. БЮЕТИКА ПРО СТАТУС ЛЮДСЬКОГО ЕМБРІОНА. АБОРТ - ПОРУШЕННЯ ОСНОВНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЖИТТЯ

У суспільстві і медицині завжди існувала та існує низка біоетичних проблем у зв'язку з репродукцією людини. Морально- етичні, соціальні і правові проблеми виникають як у зв'язку з небажаною вагітністю, так і у зв'язку з неможливістю зачати або виносити дитину. Створення нових репродуктивних технологій породжує нові проблеми біоетики.

З моменту запліднення людський ембріон має право на життя. Це перше і основне право кожної людської істоти. Усілякі інші права знаходять свою обґрунтованість і здійснення в цьому фундаментальному праві. Тому не можна обмежувати його кількістю днів від зачаття, це право є обов'язковим з самого початку.

Право на пренатальну опіку. Дитина повинна бути бажана, вона не може бути предметом експериментів, або також продуктом штучного запліднення.

Право на юридичний догляд. Не можна говорити про «права ембріона», якщо законодавство окремих держав не визнає його за суб'єкта права; не надає йому право на тілесну недоторканість. Тіло зачатої дитини не може бути вживане як «банк запчастин» до трансплантацій органів дорослим особам (за винятком спонтанного викидня). Не можна також робити з тіла зачатої дитини предмету комерційних трансакцій. Людська істота має бути шанована і трактована як особа від моменту свого зачаття і тому від цього самого моменту потрібно визнати права її особи, серед яких перш за все недоторканне право кожної людської істоти на життя.

Людське життя недоторкане і має бути шановане і захищене від моменту запліднення яйцеклітини сперматозоїдом до природної смерті.

У світлі вищесказаного, біоетика вимагає розглянути, насамперед, біологічний і антропологічний статус ембріона людини.

Точне визначення - чим або ким є людський ембріон - є проблемою не лише теоретичного, біологічного чи філософського характеру, призначеною для вузького кола науковців. Воно є раціональною та об'єктивною базою, на основі якої формулюються державні закони про захист людського життя в перших моментах його існування. Розглянемо деякі аспекти цієї проблеми.

Відомий німецький ембріолог Е. Блехшмідт ще наприкінці XX ст. у запропонованій ним теорії розвитку індивідуальності дійшов висновку, що людиною не можна стати, нею можна лише бути від першої миті свого існування. Сьогодні з розшифруванням генома людини не залишилось сумнівів, що від моменту запліднення бере початок життя людської особи. Визнання за ембріоном статусу людини є питанням про саморозуміння людини про відповідальність перед тим, хто з'являється на світ, про людські права на рівноправність і на недискримінацію, які визнані на міжнародному рівні для всіх людських індивідів.

У процесі запліднення щойно яйцеклітина і сперматозоїд зливаються, безпосередньо виникає нова система, яка має дві фундаментальні характеристики:

- нова система не є простою сумою двох підсистем, а є системою комбінованою, в якій внаслідок втрати двома підсистемами власної індивідуальності й автономності починає діяти "нова єдність", внутрішнє детермінування зі всіма встановленими необхідними положеннями, мета якого - досягнути своєї специфічної кінцевої форми. Звідси загальноприйнятий термін - "одноклітинний ембріон";

- нова система є біологічним центром і координаційною структурою цієї нової єдності - "новим геномом", під керівництвом якого перебуває одноклітинний ембріон, тобто молекулярні комплекси, які візуально розпізнаються на цитогенетичному рівні в хромосомах. Ці комплекси містять і зберігають в пам'яті чітко визначений проект з суттєвою і незмінною інформацією для поступової й автономної його реалізації. Цей геном біологічно ідентифікує одноклітинний ембріон як людський і точно визначає його індивідуальність, повідомляє йому безмежні морфогенетичні можливості, які цей ембріон поступово реалізує протягом усього розвитку через взаємозв'язки як зі своїм клітинним, так і з позаклітинним оточенням, від якого отримує сигнали, інформацію і поживні речовини.

Тому не можна вважати початком існування людського індивіда 15-й день від запліднення, тобто коли видно "примітивну хорду" і вже неможливе близнюкове розділення, або 8-й тиждень, коли очевидна, хоч ще в мініатюрі, повна форма організму, або ще пізніший етап, коли достатньо сформована кора головного мозку. Починаючи від запліднення, ембріон є людиною, що здійснює свій життєвий цикл, а не людським індивідом у потенції. Якщо природа або власна ідентичність людського ембріона та сама, що і людської особистості, то поведінка стосовно до ембріона людини може називатися етичною лише в тому випадку, коли трактує людський ембріон як будь-яку іншу людську особистість.

Отже, наукові дослідження біологічної природи людського ембріона свідчать про те, що від моменту запліднення ембріон має всі характеристики людської істоти:

- нову і тільки їй властиву сутність, цілком відмінну від інших істот, яка має свою власну проект-програму життя і розвитку;

- внутрішній динамізм, що визначається та керується геномом аж до формування дорослої людини; існує у вигляді цілісного організму, тобто біологічної та функціональної єдності, яка має координовану структуру росту та розмноження;

- є автономним, тобто не потребує зовнішнього втручання для підтримання власної життєвої структури;

- здійснює самоконтроль над реалізацією своєї генетичної програми;

- його хромосоми доводять приналежність ембріона до людського роду, яка визначається також через особливості його власної генетичної структури (генома).

Ембріону людини притаманна гідність, бо те, ким стане людина, вже закладене у ньому, але не є ще вираженим і потребує часу для розвитку та остаточного сформування, яке не закінчується з народженням. Генетичний розвиток людини не включає в себе зміну її природи, а лише поступовий прояв тих можливостей та здібностей, якими вона вже володіє від самого початку. Отже, людська особа починає існувати від моменту запліднення.

Отож, визначення, від якого моменту плід вважається особою, повноправною людиною, є підставою моральної оцінки дій, які стосуються ще ненародженої людської істоти. Не можна вважати критеріями буття людської особи появу чи існування в процесі біогенезу людини певної якості, функції чи здатності: народження, здатність до самостійного життя, неврологічний критерій, імплантація чи генетичний критерій. Будь-які спроби визначити “початок” людського життя між заплідненням і народженням безуспішні, бо життя є динамічним процесом. Немає правильнішої відповіді на питання про початок особистого життя людини, ніж та, що воно починається від моменту запліднення.

У преамбулі Конвенції про права дитини (1989), що набрала чинності в Україні у 1991 році, міститься посилання на Декларацію прав дитини (1959) і наводиться її положення, відповідно до якого «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження». Чинне українське законодавство не забороняє проведення аборту. Відповідно до ст. 281 Цивільного кодексу України (2003) та ст. 50 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (1992), операція штучного переривання вагітності може бути проведена за бажанням жінки, якщо термін вагітності не перевищує дванадцяти тижнів. У випадках, встановлених законодавством, вона може бути проведена при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів (до набрання чинності у 2004 році новим Цивільним кодексом України здійснення аборту було можливим при вагітності до 28 тижнів). Розвиток вітчизняного законодавства з цих питань характеризується деяким підвищенням уваги до збереження здоров'я жінки та життя плоду. До 2006 року аборт при вагітності строком більше ніж 12 тижнів міг бути проведений при наявності цілої низки медичних і так званих «соціальних» показань. Перелік соціальних показань був досить широким і включав, серед інших, такі показання як розлучення, знаходження жінки або її чоловіка у місцях позбавлення волі і навіть наявність трьох і більше дітей. 15 лютого 2006 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 144 «Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України», якою більшість «немедичних» підстав була виключена з переліку засад для проведення аборту при вагітності строком більше ніж 12 тижнів. Щоправда, у цьому переліку залишилися такі підстави, як, наприклад, вік вагітної жінки менш як 15 або більш як 45 років. 20 липня 2006 року наказом МОЗ України № 508 була затверджена Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, форм первинної облікової звітності та інструкцій щодо їх заповнення. До неї додається Пам'ятка пацієнтці щодо штучного переривання вагітності, у якій, серед іншого, міститься інформація про шкідливий вплив аборту на здоров'я жінки і репродуктивне здоров'я подружжя та післяабортні ускладнення, що може сприяти прийняттю пацієнткою рішення про збереження життя зачатої дитини та власного здоров'я. Однак можливість прийняття жінкою рішення про переривання вагітності у першому триместрі вагітності навіть без жодних медичних показань викликає серйозне занепокоєння. Чинне законодавство з цих питань потребує удосконалення.

У найбільш широкому контексті медико-етична оцінка штучного аборту базується на аналізі причин виконання цієї медичної маніпуляції у взаємозв'язку з обговоренням базисних закономірностей біологічного розвитку плоду людини. Суть етичної проблеми полягає у визначенні, до якого періоду розвитку плоду (якщо такий може бути названий) і з якої причини (якщо така може бути сформульована) аборт правомірно вважається етично прийнятним.

Потенційними причинами аборту є:

1. загроза життю матері у випадку збереження вагітності;

2. загроза фізичному і (або) психічному здоров'ю матері у разі непереривання вагітності;

3. висока ймовірність або впевненість, що збережена вагітність завершиться народженням тяжко хворої дитини;

4. вагітність, що настала в результаті зґвалтування або інцесту;

5. вагітність незаміжньої жінки, коли народження дитини призводить до стигматизації або порушення традицій, норм, законів;

6. всілякі індивідуальні ситуації, за яких народження дитини негативно відіб'ється на благополуччі жінки, сімейної пари або всієї родини, включаючи вже народжених дітей.

Остання ситуація, очевидно, найбільш поширена, коли жінка орієнтована на професійну кар'єру, коли народження дитини може, на думку подружньої пари, порушити гармонію відносин у родині або буде причиною непосильного фінансового навантаження тощо.

Щодо етичної оцінки можливості аборту існують два радикальних погляди: консервативний і ліберальний. Консервативна точка зору полягає у твердженні, що аборт ніколи не може бути виправданим етично, або, що аборт допустимий тільки за необхідності врятування життя вагітної. Ліберальна точка зору полягає в етичній прийнятності аборту у всіх випадках, тобто в будь- який період розвитку плоду і незалежно від причини.

Найважливішим періодом онтогенезу є зачаття, коли сперматозоїд з'єднується з овоцитом й утворюється одноклітинна зигота з повним генетичним кодом з 23 пар хромосом. У процесі розподілу одноклітинна зигота трансформується у багатоклітинну зиготу, що просувається по матковій трубі і потім поступово імплантується в стінку матки. Формально термін "зигота" зберігається до часу повної імплантації - протягом 15 днів від моменту зачаття. Потім до кінця 11-го тижня протягом так званого ембріонального періоду відбувається розвиток органів і систем. З початку 12-го тижня до народження відбувається розвиток плоду. Слід зазначити, що термін "плід" часто вживається в широкому розумінні для позначення людської істоти, яка ще не народилася, незалежно від стадії внутрішньоутробного розвитку. В Україні, як відомо, аборт "на прохання" роблять у терміни, не пізніше 12 тиж. вагітності.

Звичайно в терміни гестації, що відповідає 18-20 тиж., жінка починає відчувати рухи плоду, що позначають як ворушіння плоду. У цьому ж терміні гестації починає вислуховуватися через черевну стінку і стінку матки серцебиття плоду. Етики, які вважають, що повного морального статусу плід набуває з моменту появи неврологічної інтеграційної здатності, визнають прийнятним аборт до цієї стадії. Такий підхід є симетричним з визначенням смерті на основі смерті всього головного мозку.

Приблизно з 22-24-го тижня гестації плід стає життєздатним. До цього періоду вже сформовані вищі відділи головного мозку. Прихильники точки зору, відповідно до якої плід набуває морального статусу з цього моменту, вважають етично неприйнятним аборт пізніше цього терміну. Існує симетрія такого підходу з визначенням смерті на основі смерті вищих відділів головного мозку. етичний аборт біоетичний ембріон

Православна і Католицька Церкви, Іслам, Іудаїзм, а також інші релігійні конфесії підтримують консервативні погляди на правомочність аборту. Вони є переконаними противниками штучного переривання вагітності. Відповідно до християнського віровчення, момент зачаття -- це і є момент виникнення людської душі. Тому свідоме знищення ембріона, де б воно не відбувалося -- у материнській утробі або поза нею, є гріх убивства. Православна Церква розглядає навмисне переривання вагітності (аборт) як тяжкий гріх. Канонічні правила прирівнюють аборт до вбивства. В основі такої оцінки лежить переконаність у тому, що зародження людської істоти є даром Божим, тому з моменту зачаття будь-яке зазіхання на життя майбутньої людської особистості злочинне. Значне поширення і виправдання абортів у сучасному суспільстві Церква розглядає як погрозу майбутньому людства та явну ознаку моральної деградації. Вірність біблійному вченню про святість і безцінність людського життя від самих її джерел несумісна з визнанням "волі вибору" жінки в розпорядженні долею плоду. Крім цього, аборт є серйозною загрозою фізичному і духовному здоров'ю матері. Церква також вважає своїм обов'язком виступати на захист найбільш уразливих і залежних людських істот, якими є ненароджені діти.

Католицька Церква захищає достоїнство і життя людини незалежно від того, на якій стадії або якому розвитку, в якому стані здоров'я і свідомості вона знаходиться.

На думку ісламських богословів: Пророк Мухаммед, говорячи про основні стадії розвитку ембріона в утробі матері, зазначив, що через 120 днів Господь посилає ангела, що вдихає душу в дитину, яка формується. На основі цього ісламські богослови вважають за можливе аборт до настання цього терміну в разі крайньої необхідності.

На думку богословів-іудаїстів, душа вселяється в зародок на 40-й день після зачаття. До цього ембріон - не більше ніж просто клітина або конгломерат клітин. Проте іудаїсти вважають, що аборт є навмисним убивством.

Аборт поширений нині більше, ніж коли-небудь за всю історію цивілізації. Згідно з даними ВООЗ у цілому світі щороку здійснюється 53 млн. абортів (за всю Другу світову війну загинуло 50 млн. людей). У 1948 р. Японія стала першою країною, що модернізувала своє законодавство стосовно доступності абортів. Від 1977 р. закони 35 країн щодо аборту були лібералізовані. У 90-х роках ХХ ст. близько 40 країн змінили свої закони щодо застосування абортів. Аборт легкодоступний у найбільш заселених країнах світу: Китаї, Індії, державах колишнього СРСР, Японії, США, Канаді, Туреччині, Єгипті, Нігерії, Пакистані, Мексиці. Наприклад, за офіційними даними 1991 р. у колишньому Радянському Союзі проводилися близько 10-13 млн. абортів щороку 70 млн. жінок фертильного віку, з них понад 6 млн. абортів були нелегальними.

У європейських країнах розрізняють чотири види законів про аборт.

1. Найбільш ліберальне законодавство дозволяє “аборт за проханням” (у більшості країн).

2. Більш строгі закони дозволяють аборт за численними медичними та соціальними показаннями (в Англії, Угорщині, Ісландіі, Люксембургзі, Фінляндії, на Кіпрі).

3. Досить строгі закони дозволяють аборт лише за деяких обставин: загроза фізичному і психічному здоров'ю жінки (в Іспанії, Польщі і Швейцарії).

4. Закони, які забороняють аборти або дозволяють їх у виключних випадках, коли вагітність становить небезпеку для життя жінки (у Північній Ірландії і на Мальті).

У 98% країнах аборт дозволений з метою порятунку життя жінки, у 62% - з метою збереження її фізичного і психічного здоров'я, у 42% - у випадку вагітності після насильства, у 40% - з причини дефектів плода, у 29% - за економічними і соціальними показаннями, і - лише у 21% країнах - за проханням жінки.

До країн, в яких законодавство чітко стоїть на позиціях охорони прав ненародженої дитини, належать країни Південної Америки та басейну Карибського моря, а також європейські держави: Андорра, Сан-Маріно, Ліхтенштейн, Монако; в Ірландії, на Мальті, в Об'єднаних Арабських Еміратах, Єгипті, Анголі, Сирії, Ємені, Ірані, Афганістані, Шрі-Ланці, на Філіппінах та в інших країнах аборти дозволені лише в разі загрози життю жінки. У 2006 р. в Нікарагуа був прийнятий закон, за яким забороняється аборт навіть якщо є загроза життю жінки.

Уперше в світі аборти були узаконені в більшовицькій Росії (1920 р.). Програма абортування, стерилізації і контрацепції входила у фашистську програму знищення слов'янського народу на окупованій території. Легалізував аборт колишній Радянський Союз. Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 5 серпня 1954 р. кримінальну відповідальність вагітних за здійснення аборту було скасовано.

У 1977 р. в США Конгрес затвердив Акт про контрацепцію, стерилізацію і аборт, маючи на меті ввести закон, який би контролював нелегальні аборти. Політики, які приймали цей закон, відштовхувалися від того, що тепер аборти будуть проводитися тільки за медичними показаннями. Проте, щойно перший аборт став офіційно дозволеним, їх загальна кількість зросла.

Протягом останніх десятиліть законодавство щодо абортів ставало дедалі ліберальнішим. Тепер у різних країнах для легалізації абортів існують свої причини: тяжкі випадки - ризик для здоров'я чи життя матері, кровозмішення, зґвалтування чи патологічні відхилення в розвитку плода; погані матеріальні та соціальні умови сім'ї; неефективне вживання контрацептивних засобів; добровільне бажання жінки "перервати вагітність" у першому триместрі і на пізніших етапах вагітності - за медичними і соціальними показаннями.

"Переривання вагітності" може здійснювати лише кваліфікований лікар і лише в спеціалізованій клініці - такий запис є в законодавствах багатьох країн. Для уникнення нелегальних абортів переривання вагітності дозволене у ранні терміни вагітності в більшості держав за бажанням жінки, а в деяких - також до 12-28 тижнів.

У випадку аборту за медичними показаннями відповідальність несуть лікарі, які повинні визначити, коли вагітність є загрозою для здоров'я жінки. Згідно з визначенням ВООЗ, “здоров'я - це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя", а не відсутність захворювань чи непрацездатності. Звідси випливає твердження прихильників абортів: “З медичної точки зору необхідним є кожен аборт, про який просить жінка”. В Індії аборт дозволений навіть у випадку неефективного вживання контрацептивних засобів, бо це ”завдає важкої травми розумовому самопочуттю жінки”. Від 1970 р. у деяких країнах Європи та Азії дозволений аборт “за бажанням жінки” до 10-12 тижнів вагітності.

Складною є ситуація в нашій державі. Однією з головних причин масових абортів в Україні є чинне законодавство, зокрема, стаття 281 ("Право на життя") п. 6 ("Штучне переривання вагітності...") Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. (№ 435-ІУ). Відповідно до цієї статті в Україні дозволені аборти до 12-го тижня вагітності, а від 12-го до 22-го тижня вагітності - "у випадках, встановлених законодавством". Дозвіл законодавства на вчинення абортів оцінює їх як "звичайне хірургічне втручання", створюючи нову ментальність в оцінці людського життя, зокрема, зачатого. Економічний занепад в Україні за останні роки істотно вплинув на рівень народжуваності. У 1996 р. в Україні зареєстровано від'ємний показник природного приросту населення, тобто більше людей померло, аніж народилося. Водночас проблемою для нації є аборти. У 1997 р. за даними Британської енциклопедії Україна посідала III місце у світі за кількістю абортів. Ця тенденція посилюється, а чисельність мешканців України постійно скорочується. Вже від 1993 р. почався різкий спад народжуваності, кількість абортів досягла 1 млн. 200 тис. на рік. За даними перепису, проведеного у 2001 р., за 10 років населення України скоротилося від 52 до 48 млн. чоловік. До липня 2006 р. чисельність населення України, за даними Держкомстату, зменшилася до 46 млн 778 тис. осіб. Величезну роль у цьому відіграють аборти.

За даними ООН щороку роблять аборти 500-700 тис. жінок України, а народжують лише близько 400 тис. За даними МОЗ України на 1000 живонароджених припадає 139 абортів. Щороку аборти роблять 400-500 жінок віком 10-14 років, 30-35 тис. підлітків 15-17 років та 600 тис. жінок репродуктивного віку (18-49 років), що часто призводить до подальшого безпліддя. Спостерігається тенденція до збільшення кількості випадків аборту у вперше вагітних, що призводить до високого рівня захворюваності та ризику безплідності у жінок. Прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щороку становлять 36-40 тис. ненароджених дітей. Головні причини - інфекції, що передаються статевим шляхом, та аборт. Нині на одну українську родину припадає 0,79 дитини, а кожна четверта сім'я взагалі не може мати дітей.

Аборт підриває основи не лише держави, а й, передусім, основи сім'ї і моральний стан кожної окремої людини. Наслідки аборту несприятливі для всіх:

- для жінок: велика ймовірність як фізичних, так і психологічних травм чи втрата здатності народжувати дітей у майбутньому;

- для майбутнього покоління: кількість мертвонароджених дітей і передчасних пологів у жінок, що зробили аборт, збільшується вдвічі; зростає число дітей з різними фізичними вадами;

- для сім'ї: психічне здоров'я, передусім, жінки надломлюється, моральна єдність подружжя послаблюється, жінка втрачає свою гідність, стає предметом експлуатації з боку чоловіка, сімейна гармонія порушується;

- для підлітків: невпорядкованість статевого життя, внаслідок чого зростає число одиноких матерів;

- для держави: виникає демографічна проблема.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення терміна ембріон.

2. Ставлення до аборту з позицій релігійних конфесій.

3. Наведіть соціальні показання для проведення аборту.

4. В яких країнах заборонено аборт?

5. Обґрунтуйте несприятливі наслідки переривання вагітності.

Список використаної літератури

1. Вороненко Ю. В., Радиш Я. Ф. Медичне право в системі права України: стан і перспективи розвитку // Укр. мед. часопис. 2006. № 5. С. 5-10.

2. Конвенція про права дитини [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

3. Морально-этические проблемы искусственного аборта // Введение в биоэтику: Учеб. пособие. М.: 1998. С. 34-39.

4. Постанова Кабінету Міністрів України № 144 «Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/144-2006.

5. Про затвердження Інструкції про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.Ua//laws/show/z1155-06.

6. Судо Ж. Аборт // Семья и биоэтика: Материалы. междунар. симп. (Спб, 20-23 мая 1998 г.). Спб, 1998

Размещено на Allbest.ru