Банкрутство фізичної особи, з врахуванням особливостей етики в сфері банкрутства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний Університет «Житомирська Політехніка»

БАНКРУТСТВО ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, З ВРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕТИКИ В СФЕРІ БАНКРУТСТВА

Сушицька Ю.О. асистент кафедри права та правоохоронної

діяльності, факультет публічного управління та права,

Світлишина І.А. асистент кафедри права та правоохоронної

діяльності, факультет публічного управління та права

Анотація

Процедура банкрутства може нести як позитивні наслідки для боржника, так і негативні. Проведені дослідження довели, що на відміну від процедури банкрутства юридичної особи, для фізичної особи доцільними варіантами можуть бути лише реструктуризація боргів та санація боржника. Всі ці питання мають вирішуватися в особистому порядку арбітражним керуючим, беручи за основу діючі нормативно-законодавчі положення та базуючись на власних морально-етичних якостях. Ба більше, саме арбітражний керуючий повинен приймати рішення щодо оцінки активів наявних у фізичної особи та можливості внесення їх до переліку ліквідаційних цінностей.

Ключові слова: процедура банкрутства, боржник фізична особа, арбітражний керуючий, методи здійснення банкрутства, активи фізичної особи.

Annotation

Studies of existing regulations and theoretical provisions on the bankruptcy of an individual revealed that the very fact of bankruptcy of an individual is determined by three main conditions, namely the presence of arrears of 30 minimum wages, overdue payments of 50% of monthly liabilities, and lack of property that can be alienated to cover the debt. Unlike a legal entity's bankruptcy procedure, for an individual, only debt restructuring, which is the most attractive option, and reorganization of the debtor by developing a debt repayment program may be appropriate options. The liquidation procedure, as in the case of a legal entity, is impractical. Many private factors influence the ability to determine ways to overcome the bankruptcy of an individual, and therefore each individual procedure is individual. However, bankruptcy proceedings can have positive consequences for the debtor: debt relief, restoration of credit history and business reputation, and negative - restrictions on financial and economic transactions for a certain period. The arbitration trustee should decide all these issues personally based on current regulations and based on their own moral and ethical qualities.

In addition, the arbitral trustee must decide on the valuation of the assets available to the individual and the possibility of including them in the list of liquidation values.

The current stage of the bankruptcy procedure in Ukraine is characterized by several difficulties and inconsistencies that need to be addressed: conceptual framework, self-regulation in the profession of arbitration trustees, adaptation to foreign regulations, taking into account political and economic factors.

Prospects for further research on this issue include identifying practical inconsistencies in the activities of arbitration trustees based on case law, justification of the association of arbitration trustees in the organization and determining their functions and powers, more active implementation of international experience, and bankruptcy proceedings.

Keywords: bankruptcy procedure, debtor individual, arbitration trustee, methods of bankruptcy, assets of an individual.

Вступ

На сучасному етапі проблематика банкрутства юридичних осіб ретельно відпрацьована, має чітко визначені та виправдані як юридичні, так і економічні механізми, ефективно працює не лише в світі, але й в Україні також. Проте дилеми банкрутства фізичних осіб залишаються невирішеними. Основною проблемою є етика здійснення банкрутства фізичної особи. Тут виникає розбіжність сфер інтересів із захисту прав і свобод фізичної особи як громадянина та захисту прав та інтересів кредиторів.

Дана проблематика набула актуальності протягом останніх п'яти років. По-перше, це пов'язано з прийняттям у 2019 році Кодексу України з процедур банкрутства, по-друге, з можливістю оцінки доброчесності громадян при здійсненні господарських операцій. Проблемами банкрутства фізичних осіб займалися такі науковці як Л. Гарник [1], В. Степанов [13], І. Рибка [12] та інші, а також співробітники банківської сфери та правових органів, такі як Р. Поляков [10], В. Гвоздій [2], І. Черногоренко [16], М. Лукашук [8].

В цілому, можна зазначити, що всі ці роботи в основному присвячені питанням формування кредитної історії громадянина. Проте, сучасне економічне середовище, свою головну ставку робити на максимізацію використання кредитів. Для банківської системи досить зручним є становище, коли існує максимальна залежність суспільства від наданих кредитів. Тому й кредити пропонуються за максимально привабливих умов та позиціонуються як максимально можливі для всіх бажаючих. Але, як свідчить сучасна практика, кількість непогашених кредитів досить значна.

Таким чином, доцільно визначити сутність банкрутства фізичної особи, розглянути сутність та причини банкрутства фізичної особи, проаналізувати можливі альтернативні варіанти виході із стану банкрутства.

Метою даного дослідження є визначення особливостей етики банкрутства фізичної особи.

Результати

Аналіз існуючих наукових положень свідчить про те, що банкрутство за своєю сутністю - це неплатоспроможність, тобто неможливість особи відповідати за своїми зобов'язаннями. Інакше кажучи, це перевищення витрат особи над доходами, які вона має у своєму розпорядженні. Проте, тут існує два аспекти, що необхідно розглянути докладніше. По-перше - це наявність та приналежність фізичній особі певних активів на які вона має право власності, що дає їй можливість отримувати прибуток. По-друге - це роль банків (кредиторів) як фінансових посередників, що націлені на здійснення процесу накопичення акумулювання коштів з метою їх подальшого перерозподілу з власною вигодою.

Отже, всі активи фізичної особи за класичною схемою, яка запропонована М.І. Савлуком у науковій праці з питань теорії грошей і кредиту, можна розділити на більш ліквідні та менш ліквідні [3]. Науковець формує поняття «портфель активів суб'єкта господарювання» див. (рис. 1). Відповідно, всі можливі активи доцільно розташувати за ступенем зниження їх ліквідності, тобто здатності їх швидкої трансформації у кошти для розрахунків.

Рис. 1 Портфель активів суб'єкта господарювання фізичної особи

Сформовано автором на підставі [3]

етика банкрутство арбітражний боржник

Відповідно до діючого законодавства, процедура банкрутства фізичної особи передбачає опис майна боржника та формування арбітражним керуючим вартості ліквідаційної маси. Проте, перетворити це майно саме в кошти не так просто, а іноді й недоцільно. Зрозуміло, що при оцінці таких позицій як дачі земельні ділянки та будівлі необхідно враховувати їх місцерозташування, призначення та спосіб використання. У випадку оцінки автомобілів суттєву роль відіграє не лише марка автомобіля та його вік, аде й динаміка розвитку самого ринку вживаних авто та перспективні можливості їх реалізації [1, 4]. У процесі оцінки цінних паперів необхідно враховувати вид цих паперів та пам'ятати про те, що облігації - це виключно боргові цінні папери, тоді як акції відображають дольове вкладення в бізнес вже юридичної особи. Приміром, перший вид цінних паперів як правило носить пасивний характер, а другий - акції, носять динамічний характер, залежать від якості управління авансованим капіталом.

Чинне вітчизняне законодавство з процедури банкрутства фізичної особи максимально враховує інтереси самого боржника, не залишаючи його та його родину без коштів для існування [6, 7]. Ба більше, враховує необхідність наявності житла для подальшого активного погашення заборгованостей. Також тут враховуються статус боржника, тобто його роль як годувальника або єдиної працездатної особи в родині, а також наявність недієздатних осіб, що знаходяться у нього на утриманні та забезпеченні. Проте, з етичної точки зору, доцільно враховувати рівень попиту на ті активи, що мають бути зараховані до ліквідаційної маси.

На сучасному етапі в Україні опубліковано низку досліджень стану процедури банкрутства в Україні. Наприклад, аналіз виконано міжнародним експертом Арне Енгельсом, адвокатом з Німеччини, національними експертами: Олександром Бірюковим, доктором юридичних наук, професором Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Романом Чумаком, адвокатом, керуючим партнером юридичної компанії «АРЕС» [8]. Даний аналіз проведено саме в рамках введення у дію нового Кодексу з процедур банкрутства в Україні (КУзПБ). Було розглянуто питання як правового характеру, так і здійснена економічна оцінка процедур банкрутства фізичних осіб, що були запроваджені в Україні.

Здебільшого, у звіті зазначається задовільне положенням про здійснення нагляду з боку арбітражних керуючих. На відміну від інших країн, професійний нагляд, що здійснюється нині в Україні - це суттєве покращення. Однак, це також обмежує хід здійснення проваджень: у разі продовження діяльності або ліквідації компаній зазвичай виникає актуальне питання - завтра вартість земельної ділянки може бути іншою, ніж сьогодні, і перспективи діяльності виробничих підприємств можуть бути іншими через кілька місяців в умовах мінливої локальної та міжнародної економіки. Обов'язковий продаж активів впродовж 170 днів суттєво не змінює цей результат.

Політичний вплив також відіграє важливу роль. Отже, арбітражних керуючих змушують діяти швидко, щоб отримати найкращі результати для кредиторів. Одне з найважливіших завдань для арбітражного керуючого полягає у виконанні поставленої задачі з дотриманням усіх вимог [11]. Ще одним завданням, передбаченим новим КУзПБ, є те, що арбітражний керуючий повинен обґрунтувати свої рішення не лише перед кредиторами і судом, але й перед наглядовими органами. Наразі кредитори зацікавлені лише в найкращій можливій реалізації, судам на противагу, зазвичай бракує досвіду управління, наглядові органи ж зацікавлені в інших аспектах.

У найгіршому випадку наглядовий орган хотів би здійснити провадження у справі про неплатоспроможність абсолютно іншим способом і, відповідно, отримати інші результати. Зазвичай після завершення ніхто не вирішує, який спосіб управління міг бути кращим, навіть наглядовий орган. Для третьої особи залишається незрозумілим, якою інформацією володів арбітражний керуючий на момент його/її рішення. Тому вимоги щодо виїзних перевірок потрібно критично оцінити. Проте, ці вимоги стають дуже важливими, тому що кожен (!) може критикувати рішення арбітражного керуючого; принаймні, обмеження для сторін, які беруть участь у провадженні -- кредитор, боржник або суд, -- було б значним кроком на шляху до цільового контролю. Все вищеописане сприяє зловживанням [2].

Також, необхідно пам'ятати про те, що рівень мінімальних заробітних плат, що прописаний у Кодексі банкрутства щорічно змінюється в залежності від прожиткового мінімуму, а отже й класифікація фізичної особи як боржника може постійно змінюватися, тому законодавством і визначено обсяг заборгованості в розмірі не менше 30 мінімальних зарплат [6, 7].

Тут доцільно зазначити, що світовою практикою передбачено два концептуально протилежних підходи щодо стягнення боргів, умовно їх можна зазначити як «м'який» та «жорсткий» [9]. «М'який» підхід не передбачає суттєвої зміни способу життя боржника. Тут окремі види боргів в процесі процедури банкрутства списуються, а ті, що залишаються розподіляються розумними виплатами у відповідності до можливих грошових надходжень боржника. При цьому не здійснюється обмеження користування активами фізичної особи. Зазначений підхід можна визначити як найбільш привабливий, саме із застосуванням такого підходу для фізичної особи доцільно самостійно ініціювати процедури банкрутства аби зменшити власне боргове навантаження.

«Жорсткий» підхід передбачає повний перехід права розпорядження активами фізичної особи до арбітражного керуючого і повний контроль фінансових надходжень та виплат. Внаслідок такої процедури у боржника залишаються лише самі необхідні речі, все інше відноситься до ліквідаційної маси.

Саме тут доцільно наголосити, що арбітражний керуючий має змогу запропонувати вибір одного з можливих альтернативних варіантів реалізації процедури банкрутства: реструктуризації боргів або проведення фінансової санації. Для процедури санації арбітражний керуючий має адекватно оцінити можливості і перспективи здійснення санації, тобто джерела покриття боргів. За відсутності таких джерел боржнику мають бути запропоновані альтернативні варіанти: відпрацювання, перезапозичення коштів, страхування тощо [3].

Окремо необхідно зазначити й наслідки процедури банкрутства для фізичної особи. По-перше, це внесення особи в реєстр недоброчесних кредиторів, по-друге, неможливість відкриття власного бізнесу або іншої юридичної особи протягом 3-5 років, по-третє, неможливість найму на окремі посади, що передбачають певний рівень матеріальної відповідальності. Саме ці питання, має вирішувати й регулювати арбітражний керуючий, він має володіти інформацією та фінансовий стан боржника та його кредитну поведінку, і відповідно формувати рекомендації щодо можливості подальшої діяльності боржника. Тут необхідно враховувати й характеристику особового типу фізичної особи боржника, адже не можна позбавляти права на нормальну життєдіяльність особі, яка була обдурена або припустилася фінансової помилки внаслідок нестачі інформації. Зовсім інша справа - особа, яка не бажає працювати (ледар, що існує за рахунок перепозичання коштів) [5].

Отже, для сучасного етапу реалізації процедури банкрутства фізичної особи в Україні властиві декілька труднощів та невідповідностей, які потребують вирішення.

Щонайперше, це чітке визначення понятійного апарату у законодавстві про банкрутство, адже існують суттєві відмінності в процедурі і визначеннях понять банкрутства юридичної та фізичної особи. Помилка при застосуванні понять, що використовуються для банкрутства юридичних осіб, може привести до критичних наслідків для фізичної особи. Відповідно існує необхідність у подальшому удосконаленні спеціального закону щодо формування в ньому ключових понять для наповнення їх більш чітким змістом та надання більшої визначеності [16]. Наступне, розвиток саморегулювання у професії арбітражних керуючих має набирати обороти після створення незалежної асоціації представників професії. Ця асоціація може стати важливим учасником регулювання відносин у сфері банкрутства. Одним з напрямків подальшої реформи може бути з одного боку більш чітке розмежування функції уповноваженого державного органу у сфері банкрутства та саморегульованої організації, а з іншого передача більших функцій органам самоврядування у професії арбітражних керуючих [13].

Варто відмітити, що положення Кодексу про банкрутство при реалізації іноземної процедури, повинно відповідати рекомендаціям міжнародних організацій, особливо актам Європейського Союзу. Аналіз світової практики показав, що при застосуванні положень спеціального закон щодо розгляду справ, пов'язаних з іноземною процедурою є необхідність переглянути відповідні положення Кодексу та здійснити корекцію застосовної практики господарськими судами у такій категорії справ. Для виконання другого зазначеного завдання, вважається необхідним зосередити навчання суддів з метою підвищення обізнаності міжнародних принципів та відповідних положень міжнародних документів та актів Європейського законодавства.

По-четверте, особливості розгляду справ про банкрутство, в яких самі учасники перебувають чи майно знаходиться на непідконтрольних територіях. Майнові проблеми багатьох учасників відносин неплатоспроможності повинні бути вирішеними на рівні законодавства, оскільки практика застосування чинного законодавства показала неспроможність розв'язання складних проблем існуючими правовими засобами [12].

По-п'яте, існує суттєва помилковість застосування мораторію на розв'язання майнових проблем окремих категорій боржників.

Таким чином, проведені дослідження та опитування діючих експертних керуючих дозволили визначити основні етичні норми, що мають застосовуватися ними на практиці введення справи про банкрутство фізичних осіб: дотримання гуманістичних ідеалів; нейтральність по відношенню до сторін; повага до себе, колег, учасників провадження у справі про банкрутство; високий рівень виконання своїх професійних обов'язків та морально припустимі шляхи та засоби, які арбітражний керуючий використає, щоб досягти цього рівня; баланс інтересів в процесі проводження справи про банкрутство; дотримання принципу транспарентності у взаємовідносинах з усіма учасниками процедури банкрутства; «чиста» боротьба за справедливе місце на ринку; рутинний на перший погляд баланс кредитора та боржника; в роботі з людьми (фізичними особами та ФОП), арбітражний керуючий, повинен стати деякою мірою навіть психологом.

Висновки

Проведені дослідження існуючих нормативних та теоретичних положень з питань банкрутства фізичної особи дозволили виділити, що сам факт банкрутства фізичної особи визначається трьома основними умовами, а саме наявністю обсягу заборгованості в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, протермінуванням графіків виплат в розмірі 50% місячних зобов'язань та відсутність майна, яке може бути відчужене в рахунок покриття боргу. На відміну від процедури банкрутства юридичної особи, для фізичної особи доцільними варіантами можуть бути лише реструктуризація боргів, що є найбільш привабливим варіантом, та санація боржника, шляхом розробки програми з погашення боргу. Процедура ліквідації, як у випадку з юридичною особою - недоцільна. На можливості визначення шляхів подолання банкрутства фізичної особи впливає досить значна кількість приватних факторів, а отже кожна окрема процедура індивідуальна. Проте процедура банкрутства може нести як позитивні наслідки для боржника: позбавлення боргів, відновлення кредитної історії та ділової репутації; та негативні - обмеження здійснення фінансово-господарських операцій протягом певного періоду часу. Все ці питання має вирішувати в особистому порядку арбітражний керуючий, беручи за основу діючі нормативно- законодавчі положення та базуючись на власних морально-етичних якостях.

Крім того, саме арбітражний керуючий має приймати рішення щодо оцінки активів наявних у фізичної особи та можливості внесення їх до переліку ліквідаційних цінностей.

Перспективами подальших досліджень можна вважати визначення практичних невідповідностей діяльності арбітражних керуючих на основі судової практики, обґрунтування об'єднання арбітражних керуючих в організації та визначення їх функцій та повноважень, більш активне впровадження міжнародного досвіду та норм процедури банкрутства фізичних осіб.

Список використаних джерел

1. Гарник Л. Л. Банкрутство фізичних осіб: закордонний досвід і перспективи запровадження в Україні. Право.UA. № 2, 2017. С. 123-127.

2. Гвоздій В. Банкрутство фізичних осіб. Панацея чи біда для пересічного громадянина? URL: http://jurliga.ligazakon.Ua/news/2010/5/14/24412.htm (дата звернення: 11.02.2022).

3. Данілов А.І. Актуальні питання сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Право України. 2020. №. 10. С. 202-216

4. Загоруй Л. М. Банкрутство фізичної особи - не підприємця. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2020. №1. С. 204-- 212. doi: https://doi.org/10.33766/2524-0323.89.204-212.

5. Застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства. Збірка наукових статей; за загальною ред. С. В. Жукова. К.: Алерта, 2019. 216 с.

6. Кодекс України з процедур банкрутства: Закон України від 18.10.2018 р. № 2597-УШ. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 19. Ст. 74.

7. Левшина Я. Види відповідальності у процедурі банкрутства. Entrepreneurship, Economy and Law. 2020. № 2. С. 105-108. URL: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2020.2.17 (дата звернення: 11.02.2022).

8. Лукашук М. Правове регулювання банкрутства фізичних осіб на підставі Кодексу України з процедур банкрутства. Застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства. Збірка наукових статей; за загальною ред. С. В. Жукова. К.: Алерта, 2019. 216 с.

9. Овсієнко О. В. Правова економіка та її роль у формуванні ефективних норм господарської поведінки. Економічний простір. 2017. № 122. С. 18-27.

10. Поляков Р. Банкрутство фізичних осіб - «новий» інститут віком понад 2 тисячі років. URL: https://zib.com.ua/ua/140297.html (дата звернення: 11.02.2022).

11. Радзивілюк В., Поляков Р. Проблеми застосування господарсько-процесуальних норм у процедурі банкрутства (неплатоспроможності). Право України. 2020. № 7. С. 147-- 158. https://doi.org/10.33498/louu-2020-07-147

12. Рибка І.Є. Становлення та розвиток законодавства про визнання фізичної особи неплатоспроможною в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2016. № 36(1). С. 128-133.

13. Степанов В.В. Правове регулювання неспроможності в Німеччині, США, Англії, Франції та Росії. Актуальні проблеми цивільного права. 1999. Вип. 1. С. 161-228.

14. Суріна О.С. Правове регулювання банкрутства в Україні. Молодий вчений. Серія «Юридичні науки». 2017. №11. С. 1010-1013.

15. Тищенко Н. Удосконалене законодавство, нова практика, нові можливості. Юрист&Закон. 2019 №20. URL: http://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA012742

16. Черногоренко И. Банкротство физического лица: кому выгодно? URL: https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2018/П/12/642449/. (дата обращения.

Размещено на Allbest.ru