Сутність калькулювання витрат підприємства ООО "Делікатес"
Калькуляція - визначення собівартості одиниці продукції: способи, методи, класифікація видів. Групування і розподіл витрат за статтями калькуляції. Аналіз ефективності управлінських рішень щодо використання ресурсів і витрат підприємства ООО "Делікатес".
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.11.2012 |
| Размер файла | 87,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Факультет менеджменту
Кафедра менеджменту
КУРСОВАЯ РАБОТА
по дисципліні
Управління ресурсами і витратами
На тему:
Сутність калькулювання витрат підприємства ООО "Делікатес"
Студент Якушина Ю.В.
Група МНз-181
Керівник роботи доц.,
к.е.н. Христенко Л.М.
Луганськ 2011
ЗАВДАННЯ
на курсовий проект (роботу) студентки Якушиної Юлії Владленівни
1. Тема проекту (роботи): «Сутність калькулювання витрат підприємства»
2. Термін здачі студентом закінченого проекту (роботи)
3. Вихідні дані до проекту (роботи)
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що підлягають розробці: Калькуляція та методи калькуляції, способи калькуляції, групування витрат за статтями калькуляції, калькуляція як елемент управління, системи калькулювання, вирішення завдання з управління ресурсами і витратами підприємства, оцінка та аналіз стану управління ресурсами та витратами на підприємстві, заходи з удосконалення управління ресурсами та витратами на підприємстві, Список використаних джерел.
5. Перелік графічного матеріалу (із зазначенням обов'язкових креслень)
6. Дата видачі завдання
Календарний план
|
№ п/п |
Назва этапів курсового проекту (роботи) |
Термін виконання этапів проекту (роботи) |
Примітки |
|
|
1 |
Калькуляція та методи калькуляції |
|||
|
2 |
Способи калькуляції |
|||
|
3 |
Групування витрат за статтями калькуляції |
|||
|
4 |
Калькуляція як елемент управління |
|||
|
5 |
Системи калькулювання |
|||
|
6 |
Вирішення завдання з управління ресурсами і витратами підприємства |
|||
|
7 |
Оцінка та аналіз стану управління ресурсами та витратами на підприємстві |
|||
|
8 |
Заходи з удосконалення управління ресурсами та витратами на підприємстві |
|||
|
9 |
Список використаних джерел |
РЕФЕРАТ
Текст 49 стр., 22 табл.
Калькуляція. Методи калькуляції. Способи калькуляції. Групування витрат за статтями калькуляції. Калькуляція - елемент управління. Системи калькулювання. Управління ресурсами і витратами підприємства. Оцінка та аналіз стану управління ресурсами. Заходи з удосконалення управління ресурсами та витратами на підприємстві.
У цій роботі розкриті такі питання які связані з управління ресурсами та витратами на підприємстві ТОВ “Делікатес” - виготовлення ковбасних виробів. Проводиться розподілення окремих видів витрат: виробничих, загальновиробничих, адміністративних, збутових, інших витрат операційної діяльності, фінансових витрат.
Визначається сума фактичної собівартість випущеної готової продукції та відхилення від планової суми собівартості продукції, а також собівартість реалізованої продукції. Також загальна сума витрат підприємства та сума чистого прибутку (збитку) підприємства. При цьому найбільш складною та трудомісткою є аналіз ефективності управління ресурсами і витратами підприємства, рентабельність підприємства.
Зміст
Вступ
1. Сутність калькування витрат підприємства
1.1 Калькуляція та методи калькуляції
1.2 Способи калькуляції
1.3 Групування витрат за статтями калькуляції
1.4 Калькуляція як елемент управління
1.5 Системи калькулювання
2. Практична частина
2.1 Умови практичної частини
2.2 Вирішення практичної частини
2.3 Оцінка та аналіз стану управління ресурсами та витратами на підприємстві
2.4 Заходи з удосконалення управління ресурсами та витратами на підприємстві
Список використаних джерел
1. Сутність калькування витрат підприємства
1.1 Калькуляція та методи калькуляції
Слово "калькуляція" (лат. calculatio - обчислення) почали вживати в другій половині ХІХ ст. для позначення розрахунку собівартості.
Калькуляція - це визначення собівартості одиниці продукції в цілому та в розрізі окремих статей витрат.
Калькуляція представляє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу - заготівлі матеріальних ресурсів, виробництва продукції R основному та допоміжних цехах, реалізації продукції або матеріальних цінностей, визначення втрат від браку тощо. Проте основним призначенням калькуляції є отримання інформації про собівартість для організації та управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат.
Під калькулюванням розуміють систему економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). В процесі калькулювання вимірюються витрати на виробництво та кількість випущеної продукції. та собівартість одиниці виробу, визначається економічна вигідність виробництва.
Завдання калькулювання - визначити витрати, що приходяться на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначених для реалізації, а також для внутрішнього споживання.
В процесі калькулювання розв'язуються два основних завдання управлінського обліку:- на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначити адекватну, справедливу і конкуренто здатну продажну ціну;- дані про собівартість продукції використовуються для прогнозування і управління виробництвом та витратами. На промислових підприємствах, крім продукції основного виробництва, калькулюється також продукція допоміжних виробництв, за винятком випадків, коли її виготовляють у невеликій кількості і повністю споживають всередині підприємства.
Різновидом планових калькуляцій є так звані проектно-кошторисні калькуляції, які розробляються на разові замовлення, нові вироби на стадії їх проектування. Особливість цих калькуляцій у тім, що обчислення є приблизним за браком детальної нормативної бази.
Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їх обчислення.
Об'єкт калькулювання - це та продукція чи послуги собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція, послуги та роботи. Головний об'єкт калькулювання - готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.
Для кожного об'єкту калькулювання вибирається калькуляційна одиниця - одиниця його кількісного виміру.
У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньо фірмового управління. Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами.
За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.
В інших країнах порівняно широко застосовують калькулювання за неповними витратами, тобто в калькуляцію включають не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними витратами є таз званий метод “ direct-cost” , коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі - на певний період.
Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним та методично простим є калькулювання на продуктивному виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції.
Класифікація видів калькуляції
|
Ознака класифікації |
Види калькуляцій |
|
|
За призначенням і часом складання |
Попередні (проектні, планові, кошторисні), виконавчі (звітні, нормативно-звітні) |
|
|
За охопленням витрат або місцем здійснення |
Галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат |
|
|
За характером виробництва |
Масові (періодичні), індивідуальні, проміжні |
|
|
За властивостями калькуляційного об'єкта |
Загальні, параметричні |
|
|
За характером вихідних даних |
Технічні, планові, нормативні, фактичні |
|
|
За методом калькування |
Позамовні, по передільні, попроцесні, нормативні |
Різні види калькуляцій складаються та використовуються залежно від системи, що прийнята на підприємстві, наявності відомостей і потреб керівництва.
1.2 Способи і види калькуляції
В управлінні витратами підприємства важлива роль відводиться способам калькуляції собівартості продукції. Їх існує декілька: нормативний спосіб калькуляції; спосіб прямого розрахунку; спосіб підсумовування витрат; спосіб виключення витрат на побічну продукцію; спосіб пропорційного розподілу витрат; комбінований спосіб калькуляції.
Нормативний спосіб калькуляції є складовою частиною нормативного методу обліку витрат і калькуляції собівартості продукції. Передумовами вживання цього способу є: наявність норм і нормативів витрат; складання нормативної калькуляції собівартості одиниці виробів, що випускаються; достовірне документування і облік витрат по нормах, що діють, і відхиленнях від них.
Спосіб прямого розрахунку полягає в тому, що собівартість продукції визначається на основі прямого обліку витрат, а собівартість одиниці виробу обчислюється діленням загальної величини витрат по цій продукції на її кількість. Числення собівартості цим способом використовується, коли об'єкти обліку витрат збігаються з об'єктом калькуляції.
Спосіб підсумовування витрат полягає в тому, що собівартість продукції визначається шляхом підсумовування витрат по окремих частинах виробу або процесах його виготовлення. Цей спосіб, як правило, застосовується у виробництвах, де для обліку витрат і калькуляції собівартості продукції застосовується попередільний (попроцесний) метод.
Спосіб виключення витрат на побічну продукцію полягає в тому, що продукція підрозділяється на основну, побічну і відходи. Щоб визначити собівартість основної продукції, побічні продукти і відходи виключаються із загальних витрат за заздалегідь визначеними цінами.
Спосіб пропорційного розподілу витрат застосовується для калькуляції собівартості продукції в умовах одночасного виробництва декількох видів виробів, пряме віднесення витрат на яких неможливе. Цей спосіб найбільш прийнятний у виробництвах зв'язаних продуктів, коли одночасно отримують декілька видів продукції в одному технологічному циклі. Звідний облік витрат організовується по групі виробів, що випускаються, а витрати усередині груп розподіляються на окремі види продуктів пропорційно економічно обґрунтованій базі.
Комбінованим способом калькуляції є поєднання декількох перерахованих вище способів, якщо вживання кожного з них окремо неможливо або не забезпечує обґрунтованого числення собівартості. Наприклад, в рослинництві способом виключення витрат визначають собівартість основної і зв'язаної продукції, після чого, використовуючи спосіб пропорційного розподілу витрат, обчислюють собівартість кожного виду продуктів. Калькулюється собівартість одиниці основної продукції способом прямого розрахунку.
1.3 Групування витрат за статтями калькуляції
Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями. Нижче наведена схема групування витрат за статтями калькуляції.
До наведеної типової номенклатури статей калькуляції міністерства за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Мінстатом України можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки та організації виробництва відповідної галузі і частки окремих видав витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати декілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті декілька статей калькуляції. Для хімічної, металургійної галузей перелік статей калькуляції доповнюється статтею "Супутнє добування"; для нафтохімічної, деревообробної галузей з наведеного вище переліку не використовується стаття "Супутня продукція".У цукровій промисловості калькуляція собівартості цукру-піску з цукрового буряку складається на основі техніко-економічних показників техпромфінплану цукрового заводу, запланованих витрат на заготівлю, прийом і зберігання цукрового буряку, кошторису витрат на обслуговування виробництва та управління. Звітні калькуляції складаються за даними бухгалтерського обліку затрат на виробництво за звітний місяць (квартал, рік).
Згідно з Інструкцією № 291 від 30.11.99 р. р-" Адміністративні витрати" не І включаються до виробничої собівартості, а "Витрати І на збут" -- до повної собівартості продукції (робіт, послуг). До статті калькуляції "Сировина і матеріали" включається вартість:- сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним Компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);- купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції. До цієї ж статті належать витрати, пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів.
Витрати по статті "Сировина і матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень.В окремих галузях промисловості стаття калькуляції "Сировина і матеріали" може бути деталізована з урахуванням характеру, структури й організації виробництва.
Так, у машинобудівельній, суднобудівельній, харчовій, окремих галузях хімічної та нафтохімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва. При цьому під напівфабрикатами власного виробництва розуміються продукти, одержані в окремих цехах, переділах, які ще не пройшли всі встановлені технологічним процесом операції та підлягають доробці у наступних цехах, переділах цього ж підприємства або комплектуванню у вироби. Не належать до напівфабрикатів матеріали, виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди, інструменти загального призначення тощо), які оприбутковуються на відповідному балансовому рахунку товарно-матеріальних цінностей і в подальшому обліку не відрізняються від куплених.
До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" включається вартість:- купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;- робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.
Вартість купованих комплектуючих виробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до вартості окремих видів і замовлень.
Не відображається в даній статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого обладнання, яке оплачується за рахунок замовника вище ціни за виріб, не потребує обробки й монтажу на підприємстві і не включається до його валової продукції.
До такого обладнання належать електрообладнання (готові машини або окремі технологічні вузли, що надходять від заводів-суміжників на завод, який є головним постачальником всього комплексу обладнання) установок для хімічних і нафтохімічних заводів, бурового обладнання тощо, що не потребує обробки й монтажу головним заводом ані у себе, ані у замовника, а також комплектуюче обладнання, що надійшло до замовника транзитом, проминувши завод головного постачальника, безпосередньо з заводів-суміжників, розрахунок за яке здійснює завод головний постачальник.
Витрати по статті калькуляції "Контрагентські поставки і роботи" безпосередньо включаються до собівартості окремих виробів і замовлень.
До статті калькуляції "Паливо та енергія на технологічні потреби" відносяться витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції. Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку. Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не виокремлюються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами і підгрупами матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх відносної величини щодо придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо, шихтові матеріали, скло, метали за групами тощо).В окремих галузях промисловості (машинобудівній, деревообробній, нафтохімічній, харчовій тощо) можливе виділення транспортно-заготівельних витрат в окрему статтю витрат. У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість повернутих відходів, що відраховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції. До статті калькуляції "Основна заробітна плата" відносяться витрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих виробництвом продукції. До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" відносяться витрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додаткової заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й винахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" відносяться:
1) відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
2) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством).
До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції" відносяться витрати:- на підготовчі роботи у добувних галузях;- збільшені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання книг, а також витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;- на освоєння нового виробництва, цехів і агрегатів (пускові витрати);- на винахідництво і раціоналізацію.
До цієї статті у добувних галузях включаються: до розвідка родовищ, очищення території зони відкритих гірничих робіт, майданчиків для зберігання родючих шарів ґрунтів, що використовуються для наступної рекультивації земель, тощо.
Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів (рахунок №39) і включаються до собівартості виробів частинами протягом встановленого (не більше дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається за цей період.
До статті "Загальновиробничі витрати" включаються витрати згідно із Положенням (стандартом) 16:- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями тощо; виплати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічно неминучого браку" відносяться:
- вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, напівфабрикатів);
- вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час наладки обладнання, у випадках зупинки чи простою обладнання або з причини вимкнення енергії;
- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;
- витрати на усунення технічного неминучого браку.
Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, у тому випадку, коли вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.
1.4 Калькуляція як елемент управління
Тривалий час калькуляційні системи мали лише одну мету оцінити запаси готової продукції і напівфабрикатів власного виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання внутрішньої звітності, а також для визначення прибутку. Незважаючи на важливість цього завдання, колишні системи калькулювання не містили інформації, необхідної для виконання, багатьох управлінських завдань.
Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, яка міститься в них, не тільки дозволяє виконувати традиційні завдання, а й допомагає при:
- визначенні цілеспрямованості подальшого випуску продукції;
- встановленні оптимальної ціни на продукцію;
- оптимізації асортименту продукції, що випускається;
- визначенні цілеспрямованості оновлення діючої технології верстатного парку;
- оцінці якості роботи управлінського персоналу.
Своєчасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або його підрозділом плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань за собівартістю. Дані фактичних калькуляцій використовуються для наступного планування собівартості, для обґрунтування економічної ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів по підвищенню якості продукції, перевірки проектів будівництва і реконструкції підприємств. За результатами калькулювання можна прийняти рішення про проведення ремонту самостійно або з використанням послуг сторонніх організацій. Нарешті, калькулювання є основою трансфертного ціноутворення. Трансфертна (внутрішня) ціна застосовується при комерційних операціях між підрозділами одного і того ж підприємства. Найбільшу актуальність питання формування трансфертних цін мають при наявності права у підрозділів підприємства самостійно виходити на зовнішніх покупців. В цьому випадку від правильного формування трансфертної ціни буде залежати загальний фінансовий стан організації. Якщо ж продукція підрозділу повністю споживається всередині підприємства, трансфертна ціна є лише обліковою категорією, необхідною для забезпечення господарських зв'язків між внутрішніми підрозділами підприємства, але при ньому вона не впливає на кінцеві результати організації. Таким чином, виробничий облік і калькулювання с основними елементами системи управління не тільки собівартості продукції, але й виробництвом в цілому.
1.5 Системи калькулювання
Суть системи директ-костинг, її розвиток на початку 50-х років на промислових підприємствах США та інших капіталістичних країн почала широко застосовуватись система калькулювання собівартості продукції на основі змін витрат, яка ґрунтується на словосполученні "директ-кост-план" (Direct Cost Рlan). Ця система була описана в методиці калькулювання витрат виробництва на підприємстві Джонатаном Харрісом в 1936 р. Він пропонував відокремлювати непрямі накладні витрати від звичайних виробничих витрат з метою отримання місячного звіту про прибутки і збитки, який покаже залежність обсягу прибутку від зміни обсягу реалізованої продукції. Саме остання класифікація відображає економічний зміст, калькулювання, але оскільки більша частина витрат є змінними обмеженої собівартості, таку систему називають калькулюванням змінних витрат.
Директ-костинг (калькулювання змінних витрат) - це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат.
Метод директ-костинг базується на тому, що всі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносяться на той чи інший вид виробу. Непрямими витратами є накладні витрати є по відношенню до виробу, так як їх сума складається з постійних і змінних частин.
Сформулюємо основні ознаки директ-костингу:
- собівартість калькулюється тільки на основі прямих змінних виробничих витрат; решта витрат - постійних виробничих і невиробничих покривається за рахунок загального доходу фірми
- управлінський і фінансовий облік інтегровані;
- в процесі калькулювання визначається маржинальний доход.
Дослідження в області системи директ-костинг показали, що поділ постійних і змінних витрат ґрунтується на ряді припущень, які необхідно враховувати для (попередження помилкового) використання результатів витрат. Складність розробки методу точного розподілу витрат полягає в тому, що витрати, які є змінними в одному випадку, в іншому можуть бути постійними.
Як правило, на промислових підприємствах немає єдиного положення про класифікацію виробничих витрат на постійні і змінні. В зв'язку з цим кожен підприємець класифікує виробничі витрати на власний розсуд. Це дає можливість маневрувати звітними даними за рахунок свідомого віднесення частини змінних витрат до постійних. Так, при збільшенні суми постійних витрат розмір доходу фірми зменшується, оскільки в системі директ-костинг постійні витрати зменшують суму одержаних доходів. Тому система обліку і калькулювання собівартості продукції по прямих витратах (Direct Costing) на даний час більш популярна, ніж система повного розподілу витрат на вироби. Суть системи стандарт-кост. Метод обчислення стандартної собівартості одиниці продукції в США та Великобританії називають стандарт-кост (Standard Cost).Термін "стандарт-кост" дослівно означає стандартні вартості: "стандарт" - кількість необхідних виробничих витрат (матеріальних і трудових) для виготовлення одиниці продукції або заздалегідь обчислені витрати на виробництво одиниці продукції або надання послуг; "кост" - це грошовий вираз виробничих витрат, які припадають на одиницю продукції. Стандарт-кост - це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.
Британський інститут присяжних бухгалтерів розглядає стандарт-кост як підготовку і використання системи обліку стандартних витрат, їх порівняння з фактичними витратами і аналіз відхилень фактичної кількості виробів від стандартних за причинами і місцями їх виникнення. Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, враховується не реальне, а належне, і обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли в основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково. Поняття "стандарт-кост". що є подібним до більшості нових понять, спершу мало різні назви: "нормативна собівартість" , "кошторисна собівартість" тощо. На ранньому етапі облік витрат був заснований на використанні фактичних даних. Мета обліку полягала у визначенні фактичної собівартості продукції, на підставі чого здійснювалась оцінка запасів та встановлення продажних цін. Поступово обмін ідеями в сферах організації виробництва і бухгалтерського обліку призвів до визнання концепції стандартних витрат як в обліку, так і в управлінні. Сьогодні поняття "стандартні витрати" є загальноприйнятим у ділових колах. Хоча вперше вони з'явилися в сфері виробництва, стандартні витрати широко використовуються у всіх сферах підприємництва.
2. Практична частина. Вирішення завдання з управління ресурсами і витратами підприємства
2.1 Умови практичної частини
При виконанні задачі необхідно:
1. Розрахувати відсутні суми, заповнивши таблиці довільної форми
2. Провести розподілення окремих видів витрат: виробничих (по видам виробництв), загальновиробничих, адміністративних, збутових, інших витрат операційної діяльності, фінансових витрат.
3. Визначити суму фактичної собівартість випущеної готової продукції та відхилення від планової суми собівартості продукції, а також собівартість реалізованої продукції (результати надати у вигляді звітних калькуляцій по окремим видам виробництв та в цілому по загальній сумі собівартості).
4. Визначити загальну суму витрат підприємства.
5. Заповнити перший та другий розділи форми №2 “Звіт про фінансові результати підприємства” та визначити суму чистого прибутку (збитку) підприємства.
6. Провести аналіз ефективності управління ресурсами і витратами підприємства
7. Надати окремі управлінські рішення, що підвищення ефективності управління ресурсами і витратами підприємства.
Вхідні данні:
ТОВ “Делікатес” має наступні виробництва: цех №1 по підготовці фаршу; цех №2 з виробництва ковбасних виробів; ремонтно-механічний цех; енергетичний цех.
Виробництво продукції здійснюється цехами основного виробництва в двох переділах: 1 - підготовка фаршу, 2 - виробництво ковбасних виробів.
Ремонтно-механічний цех виконує роботи з ремонту устаткування і виготовляє запасні частини для нього. У звітному періоді виконуються замовлення:
- №1 - ремонт устаткування цеху №2
- №2 - ремонт устаткування цеху №1
Енергетичний цех забезпечує цехи та служби тепловою енергією.
Облік витрат на виробництво по цехам основного виробництва ведеться попроцесним методом, по ремонтно-механічному цеху - позаказним методом, по енергетичному цеху - простим методом.
Нарахування амортизації активної частини основних засобів проводиться:
кумулятивним методом (для варіантів: 1,4,7,10,13,16,19,22,25,28,31,34,37,40);
прямолінійним методом (для варіантів: 2,5,8,11,14,17,20,23,26,29,32,35,38);
методом зменшення залишкової вартості (для варіантів: 3,6,9,12,15,18,21,24,27,30,33,36,39 ).
Амортизація легкового автомобіля, офісних меблів, обчислювальної техніки та нематеріальних активів (комп'ютерна програма) за всіма варіантами нараховується прямолінійним методом.
Управлінський облік запасів ведеться наступними методами:
ФІФО (для варіантів: 1,4,7,10,13,16,19,22,25,28,31,34,37,40);
ЛІФО ((для варіантів: 2,5,8,11,14,17,20,23,26,29,32,35,38);
середньозваженої вартості (для варіантів: 3,6,9,12,15,18,21,24,27,30,33,36,39 ).
Розподіл загальновиробничих витрат між витратами на виробництво та собівартістю реалізованої продукції здійснюється пропорційно нормальної потужності, яка становить:
|
Номер варіанту |
|||||||||||
|
1,11,21,31 |
2,12,22,32 |
3,13,23,33 |
4,14,24,34 |
5,15,25,35 |
6,16,26,36 |
7,17,27,37 |
8,18,28,38 |
9,19,29,39 |
10,20,30, |
||
|
кг на місяць |
7000 |
7500 |
7700 |
8000 |
8200 |
8500 |
8700 |
8900 |
9000 |
9100 |
Сума загальновиробничих витрат при нормальній потужності складає:
|
Номер варіанту |
|||||||||||
|
1,11,21,31 |
2,12,22,32 |
3,13,23,33 |
4,14,24,34 |
5,15,25,35 |
6,16,26,36 |
7,17,27,37 |
8,18,28,38 |
9,19,29,39 |
10,20,30,4 |
||
|
грн. |
24000 |
25600 |
24900 |
25000 |
23500 |
25000 |
26000 |
23400 |
25700 |
27000 |
Питома вага змінних витрат, %:
|
Номер варіанту |
|||||||||||
|
1,11,21,31 |
2,12,22,32 |
3,13,23,33 |
4,14,24,34 |
5,15,25,35 |
6,16,26,36 |
7,17,27,37 |
8,18,28,38 |
9,19,29,39 |
10,20,30,4 |
||
|
% |
50 |
52 |
56 |
58 |
60 |
62 |
63 |
65 |
66 |
68 |
Таблиця 1
Реєстр господарських операцій за жовтень місяць поточного року
|
Господарча операція |
Сума, грн. |
|
|
1) 1.09.п.р. зарахований на баланс, як внесок в статутний капітал, легковий автомобіль (адміністративного призначення) ВАЗ-21099. Справедлива вартість погоджена засновниками. |
Відповідно до варіанту |
|
|
2) 10.09. п.р. ведене в експлуатацію устаткування: |
||
|
Пакувальна машина (термін експлуатації 8 років, ліквідаційна вартість - 1000грн.) |
Первинна вартість визначається відповідно до варіанту |
|
|
Поточна механізована лінія виробництва ковбасних виробів (термін експлуатації 5 років, ліквідаційна вартість - 2000грн.) |
||
|
Електрична піч (термін експлуатації 3 роки, ліквідаційна вартість - 0 грн. |
||
|
Коптильна камера (термін експлуатації 5 років, ліквідаційна вартість - 500грн.) |
||
|
Сушильна камера (термін експлуатації 10 років, ліквідаційна вартість - 2000грн.) |
||
|
Фаршмішалка (термін експлуатації 4 роки, ліквідаційна вартість - 400грн.) |
||
|
3) 12.09.п.р. введений в експлуатацію комп'ютер |
Відповідно до варіанту |
|
|
4) 16.09.п.р. прийняті в експлуатацію офісні меблі |
Відповідно до варіанту |
|
|
5) 29.10.п.р. прийнята в експлуатацію комп'ютерна програма |
Відповідно до варіанту |
|
|
6) 20.09.п.р. Отримані від постачальника сировина та матеріали (у тому числі ПДВ): - м'ясо свинини 1000кг по 54,00 грн. за 1кг - м'ясо яловичини 600 кг по 45,60 грн. за 1кг - допоміжні матеріали 200кг по 34,20 грн. за 1кг |
||
|
7) 23.09.п.р. Отримані від постачальника сировина та матеріали (у тому числі ПДВ): - м'ясо свинини 1900кг по 56,64 грн. за 1кг - м'ясо яловичини 1200 кг по 44,64 грн. за 1кг - допоміжні матеріали 480кг по 34,92 грн. за 1кг |
||
|
8) 1.10.п.р. на розрахунковий рахунок зарахована позика банку, отримана на 3 роки. Сума позики та розмір відсотка визначається відповідно до варіанту. Відсотки сплачуються що місяця. |
Відповідно до варіанту |
|
|
9) 2.10.п.р. придбано господарські товари (у тому числі ПДВ), які відразу відпущені до виробництва (у бухгалтерію): - калькулятори 2 шт. За ціною 120 грн. - папір 20 пачок за ціною 15грн. - ручки, олівці, папки |
240 300 60 |
|
|
10) 2.10.п.р. відпущено сировину та матеріали цеху №1 - м'ясо свинини 2430кг - м'ясо яловичини 1600кг - допоміжні матеріали 480гк |
||
|
11) 2.10. п.р. відпущено запасні частини ремонтно-механічному цеху - для виконання замовлення №1 - для виконання замовлення №2 |
650 600 |
|
|
12) 2.10.п.р. відпущено паливо в енергетичний цех |
Відповідно варіантну |
|
|
13) 3.10.п.р. Отримані від постачальника сировина та матеріали (у тому числі ПДВ): - м'ясо свинини 2800кг по 57,60 грн. за 1кг - м'ясо яловичини 1700 кг по 45,12 грн. за 1кг - допоміжні матеріали 610кг по 36,00 грн. за 1кг |
||
|
14) 10.10.п.р. Відпущено матеріали зі складу на виробництво цеху №1 - м'ясо свинини 3250кг - м'ясо яловичини 1890кг - допоміжні матеріали 470 кг |
||
|
15) 12.10.п.р. Прийняті до сплати рахунки за електроенергію (в тому числі ПДВ), витрачену - для господарських потреб цехів - освітлення офісу - освітлення магазину |
960 300 300 |
|
|
16) Нарахована заробітна плата за жовтень п.р. Робітникам основного виробництва (цех №1): Іваненко С.М., Сімко В.Н., Бондаренко Є.П. Робітникам основного виробництва (цех №2): Івченко А.Ю., Шевченко Г.І., Майстренко І.С. Робітникам ремонтно-механічного цеху - за виконання замовлення №1: Петренко М.І., Сокол Д.Т. - за виконання замовлення №2: Гавриленко В.Д., Бондаренко К.Л. Робітникам енергетичного цеху: Вовк Л.А., Голубев Б.Ю. Управлінському персоналу цехів: Солдатенков М.Ф., Петров С.І. Керівництву підприємства: Коваленко І.Г. - директор; Миронова Н.І. - головний бухгалтер Продавцю: Клименко Р.П. Персоналу обслуговування: Фоменко М.С. |
Відповідно до варіанту |
|
|
17) Проведені утримання із заробітної плати: - податок на доходи фізичних осіб (15%) - єдиний соціальний внесок (3,6%) |
||
|
18) Проведено відрахування єдиного соціального внеску відповідно до класу професійного ризику виробництва - 50 (38,45%) від заробітної плати: - робітників основного виробництва цеху №1 - робітників основного виробництва цеху №2 - робітників ремонтно-механічного цеху за виконання замовлення №1 за виконання замовлення №2 - робітників енергетичного цеху - управлінського персоналу цехів - керівництва підприємства - продавця - персоналу обслуговування |
||
|
19) 23.10.п.р. прийняті до складу витрат підприємства витрати, пов'язані з відрядженням директора до м. Києва з метою укладення договору постачання |
1500 |
|
|
20) 23.10.п.р. списані МШП, витрачені легковим автомобілем адміністрації |
220 |
|
|
21) 23.10.п.р. пред'явлені до оплати рахунки: - за воду, витрачену для виробничих потреб основних цехів (без ПДВ) - за воєнізовану охорону (без ПДВ) - за телефонні переговори (без ПДВ) - за оренду торгових площ (без ПДВ) |
1180 1700 596 800 |
|
|
22) 23.10.п.р. нарахована амортизація за жовтень п.р.: - основних засобів - програмного забезпечення |
||
|
23) 23.10.п.р. розподілено витрати енергетичного цеху, пропорційно кількості енергії, спожитої для виробничих потреб: - цехам основного виробництва 30000 W - ремонтно-механічним цехом для замовлення №1- 4000W №2 - 6000W |
||
|
24) 25.10.п.р. списано витрати ремонтно-механічного цеху, враховані по замовленням: - №1 - №2 |
||
|
25) 25.10.п.р. розподілено загальновиробничі витрати між витратами на виробництво та собівартість реалізованої продукції (пропорційно нормальної потужності виробництва) Розподілені загальновиробничі витати, віднесені на виробництво (пропорційно нарахованій заробітній платі) між: - цехом №1 - цехом №2 |
||
|
26) 26.10.п.р. цехом №1 передано для подальшої обробки в цех №2 8900кг фаршу. У незакінченому виробництві залишилося 2500 кг фаршу. Відсоток ступеню готовності визначається до варіанту. - вартість напівфабрикатів - вартість незавершеного виробництва |
||
|
27) 31.10. п.р. здана на склад фактична кількість готової продукції (ковбасні вироби) за плановою ціною. Фактична кількість готової продукції та планова ціна визначаються відповідно до варіанту |
||
|
28) 31.10.п.р. визначено фактичну собівартість випущеної готової продукції. Залишок незавершеного виробництва 800 кг ковбасних виробів. Стадія готовності визначається відповідно до варіанту. - вартість готової продукції - вартість незавершеного виробництва |
||
|
29) 31.10.п.р. Відвантажена покупцям готова продукція: - по фактичній собівартості (на всю суму собівартості готової продукції, яка знаходилася на складі та суму нерозподілених загальновиробничих витрат) - по оптовим цінам продажу на загальну суму (в тому числі ПДВ). Оптова ціна визначається відповідно до варіанту. |
Додаток до реєстру господарських операцій за жовтень місяць поточного року.
|
Показники до п. 1 |
Номер варіанту |
||||||||||
|
1,11,21,31 |
2,12,22,32 |
3,13,23,33 |
4,14,24,34 |
5,15,25,35 |
6,16,26,36 |
7,17,27,37 |
8,18,28,38 |
9,19,29,39 |
10,20,30,40 |
||
|
Первинна вартість |
24000 |
25000 |
26000 |
27000 |
28000 |
29000 |
26000 |
25000 |
24000 |
29000 |
|
|
Термін експлуатації |
7 |
7 |
8 |
8 |
9 |
9 |
10 |
10 |
11 |
11 |
|
|
Ліквідаційна вартість |
2000 |
2300 |
2500 |
2700 |
3000 |
3200 |
3300 |
3500 |
3700 |
4000 |
|
Первинна вартість до п. 2 |
Номер варіанту |
||||||||||
|
1,11,21,31 |
2,12,22,32 |
3,13,23,33 |
4,14,24,34 |
5,15,25,35 |
6,16,26,36 |
7,17,27,37 |
8,18,28,38 |
9,19,29,39 |
10,20,30,40 |
||
|
Пакувальна машина |
7000 |
7300 |
7500 |
7900 |
8000 |
8200 |
8400 |
8600 |
8800 |
9000 |
|
|
Поточна лінія |
19000 |
19300 |
19600 |
19900 |
20000 |
19400 |
20600 |
20300 |
21000 |
20200 |
|
|
Електрична піч |
3800 |
3600 |
3900 |
4100 |
4700 |
3900 |
4200 |
4400 |
4600 |
4800 |
|
|
Коптильна камера |
6800 |
7000 |
7200 |
7400 |
7800 |
7000 |
7100 |
6300 |
6500 |
6800 |
|
|
Сушильна камера |
9000 |
9500 |
9700 |
9900 |
9000 |
9300 |
9600 |
10800 |
11000 |
11200 |
|
|
Фаршмішалка |
7000 |
7200 |
7500 |
7700 |
7900 |
7300 |
6100 |
7300 |
6500 |
6800 |
|
Показники до п. 3 |
Номер варіанту |
||||||||||
|
1,11,21,31 |
2,12,22,32 |
3,13,23,33 |
4,14,24,34 |
5,15,25,35 |
6,16,26,36 |
7,17,27,37 |
8,18,28,38 |
9,19,29,39 |
10,20,30,40 |
||
|
Первинна вартість |
3800 |
3900 |
4000 |
4100 |
4300 |
4500 |
4700 |
4900 |
5000 |
5200 |
|
|
Термін експлуатації |
4 |
4 |
5 |
5 |
6 |
6 |
3 |
3 |
4 |
4 |
|
|
Ліквідаційна вартість |
70 |
80 |
90 |
100 |
120 |
150 |
200 |
250 |
300 |
320 |
|
Показники до п. 4 |
Номер варіанту |
||||||||||
|
1,11,21,31 |
2,12,22,32 |
3,13,23,33 |
4,14,24,34 |
5,15,25,35 |
6,16,26,36 |
7,17,27,37 |
8,18,28,38 |
9,19,29,39 |
10,20,30,40 |
||
|
Первинна вартість |
6000 |
6500 |
7000 |
7500 |
9000 |
9500 |
10000 |
10200 |
10500 |
10800 |
|
|
Термін експлуатації |
6 |
7 |
8 |
8 |
9 |
9 |
10 |
10 |
10 |
10 |
|
