Статистичне вивчення складу і динаміки доходів і видатків Державного бюджету України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Тема даної курсової роботи: “Статистичне вивчення складу і динаміки доходів і видатків Державного бюджету України” є актуальною для вивчення, оскільки економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державних фінансів як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціальне орієнтованих засад, тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів та видатків між своїми рівнями -- центральним та місцевим. Розподіл доходів між бюджетами різного рівня згідно з поставленими перед ними завданнями та обумовленими цими завданнями видатками об'єктивно вимагає диференціації пріоритетів в направленні фінансових ресурсів. Оскільки в перехідний період функції держави зростають, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм. а також особисто кожною людиною.

Таким чином, головною ланкою фінансової системи є державні фінанси, які включають бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має грунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а отже і доходів різних рівнів влади. При цьому розподіл повноважень між ними, а також система їх видатків повинні бути закріплені законодавчо.

Ніхто й ніщо так болісно не відчуває кардинальних змін в економіці, як фінансова система держави. Саме вона забезпечує успіх чи невдачу всієї реорганізації господарства, зумовлює піднесення чи падіння політичного іміджу незалежної держави. Аналіз свідчить, а практика підтверджує, що та структура фінансів, яка безсистемне склалася після проголошення незалежності України, не відповідає нагальним вимогам сучасного реформування економіки.

Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він -- невід'ємна частина ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Змістовну організацію бюджетних відносин, які б відповідали сучасним бюджетних відносин, які б відповідали сучасним вимогам потрібно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу.

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.1 Характеристика бюджетної системи України

Державний бюджет -- це встановлений законом на певний період основний фінансовий план (розпис) доходів і видатків централізованого фонду коштів держави, необхідних для здійснення її завдань і функцій.

Бюджету в системі державних фінансів належить центральне місце. Він, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспільство. Це пов'язано з тим, що бюджет повинен забезпечити виконання державою її основних функцій - управління, оборони, регулювання економіки, соціальної.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення. Державний бюджет України має велике суспільне, економічне, політичне та інші значення.

Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допомогою бюджету досягається вирішення багатьох питань соціального характеру, Кризові явища в економіці зумовлюють напружений стан бюджету, недостатність фінансування соціальної сфери, але і в цих умовах державний бюджет залишається головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

Політичне значення бюджету являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету - це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюються фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального і ефективного використання його коштів. Законодавчий орган затверджує обсяги доходів і видатків бюджету на плановий рік, а тим самим народні представники реалізують волю народу.

У відповідності із статтею 2 Закону України «Про бюджетну систему України» бюджетна система України складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Згідно ст.95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Вертикальна структура бюджету за рівнями влади характеризується двома поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система

Бюджетний устрій - показує, яким чином побудована бюджетна система, тобто це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями адміністративно-територіального поділу країни.

Бюджетна система - відображає складові бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів , які формуються в даній країні згідно з її бюджетним устроєм.

Основи бюджетного устрою:

- виділення видів бюджетів;

- установлення принципів побудови бюджетної системи;

- розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

- організація взаємовідносин між бюджетами.

Виділення видів бюджетів ґрунтується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Установлені два основні види бюджетів -центральні та місцеві. В Україні центральним є Державний бюджет України і Республіканський бюджет Автономної республіки Крим. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни. Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані (регіональні) - обласні, районні, міські та бюджети базового рівня -сіл, селищ, міст, районів у містах Україна).

Сукупність всіх бюджетів, які входять до бюджетної системи України, складає зведений (консолідований) бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Слід зазначити, що зведені бюджети існують не тільки в масштабах України, але і в ланках нижчого рівня. До їх числа можна також віднести бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей, бюджети районів, бюджети міст, які мають районний поділ.

Бюджетна система, що побудована на засадах автономності кожного бюджету, значно ефективніша, ніж заснована на принципі єдності.

Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою. Воно починається з розмежування видатків, яке ґрунтується на розмежування функцій держави між різними рівнями влади, і відповідно на призначеній того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характер, з відповідних місцевих бюджетів видатки регіонального значення.

Розмежування доходів є похідним відносно розмежування видатків і може проводитись на основі двох методів. Перший закріплення доходів за першим бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені і регулюючі.

Таким чином саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів.

1.2 Склад доходів Державного бюджету

В дохідній частині бюджету передбачаються всі доходи, передбачені законодавством України (податки і неподаткові доходи).

Класифікація доходів бюджету

1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

2. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

3. Неподатковими надходженнями визнаються:

1)доходи від власності та підприємницької діяльності;

2)адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3)надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4)інші неподаткові надходження.

4. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. За допомогою бюджетних трансфертів досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини: ліквідуються бюджетні диспропорції у розрізі території країни; здійснюється фінансування соціально - економічних програм загальнодержавного значення; забезпечується розвиток місцевого господарства

Основним бюджетним питанням є розподіл доходів між окремими ланками всередині бюджетної системи.

Податки зведеного бюджету з 21,8 млрд. грн. у 2003 році зросли до 46,8 млрд. у 2006 році, або більш ніж у двічі.(Див. Додаток А) Відповідно у державному бюджеті вони зросли з 10,3 до 30,7 млрд. грн., а у місцевих - з 11,5 до 16,1 млрд. грн. За цей період податкові надходження у державному бюджеті зросли втричі , а у місцевих бюджетах, які є базовою основою справляння усіх податків, вони зросли в 1,5 рази. З даних наведених у таблиці 1, видно, що податкові надходження до державного бюджету у 2007 році щодо податкових надходжень зведеного бюджету становили 54,4%, а до місцевих бюджетів -відповідно 43,6% Частка податкових надходжень державного бюджету у складі податкових надходжень зведеного бюджету зросла у 2005-2007 роках до 65 і більше відсотків, а питома вага податків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті знизилася до 34,3%

Отже, центральні органи, здійснюючи функції макроекономічного регулювання й перерозподілу ВВП , більшу частину податкових надходжень акумулюють у державному бюджеті. Але за умови розширення прав місцевих органів влади в управлінні соціально-економічним розвитком території має відбуватися перерозподіл податків як головного джерела бюджетних ресурсів від державного бюджету на користь місцевих бюджетів, органів місцевого самоврядування з метою збалансування всіх бюджетів на рівні, необхідному для виконання кожним місцевим органом своїх завдань і функцій. При цьому варто враховувати єдність загальнодержавного і територіальних інтересів при визначеному державному рівні самостійності адміністративно-територіальних одиниць

В Україні власні та закріплені податки забезпечують в середньому від 60% до 70% сукупних доходів місцевих бюджетів, а 30-40% їхніх надходжень формується за допомогою фінансової підтримки як з державного бюджету, так і з бюджетів вищого рівня.

Отже, в Україні фінансова підтримка місцевих бюджетів є важливою складовою бюджетного унітаризму. Вона спрямовується насамперед на збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів.

Державний бюджет України складається із закріплених доходів, а республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети -- з трьох:

1) Власних джерел, які надходять від об'єктів, що є їх власністю;

2) Закріплених доходів, тобто доходів, які постійно закріплені за ними;

3) Доходів, що надійшли в порядку бюджетного регулювання (процентних відрахувань, дотацій, субвенцій, субсидій).

У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про Державний Бюджет. Закон «Про бюджетну систему України» дає перелік доходів кожної з ланок бюджетної системи України, доходів, які в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються у районні, міські (міст обласного підпорядкування) бюджети

Розглянемо основні складові наповнення державного бюджету

У 2006 році зростання ВВП відбулося на 9,4% що стало наслідком проведення суто фіскальної податкової політики. Вперше за роки незалежності країни було виконано дохідну частину загального фонду державного бюджету України. Рівень виконання склав 100,1% . Відомо що базовою функцією податків є фіскальна, головне завдання якої полягає в забезпеченні надходжень доходів до бюджету, а ефективність податкової системи визначається рівнем податкових надходжень до зведеного бюджету України. За останні роки спостерігалася тенденція поступового зменшення в податкових надходженнях до бюджету частки ПДВ і платежів за використання природних ресурсів та водночас зростання податку на прибуток підприємств, прибуткового податку, акцизного збору.

Протягом 2005-2007рр динаміка структури доходів зведеного бюджету демонструє залежність від податкової політики (зміни податкових ставок окремих податків, бази оподаткування, окремих пільг тощо), а також від економічної ситуації в країні.(додаток Б)

Аналізуючи ці факти можна відзначити, що за досліджуваний період відбулося збільшення надходжень доходної частини зведеного бюджету більш ніж у півтора рази у 2007р. порівняно з 2006р , що обумовлено, передусім, зростанням обсягів податкових надходжень на 22982,5 млн. грн.

У загальній сумі частка податкових надходжень становила у середньому - 69,0%. При цьому частка прямих податків була вищою від частки непрямих податків.

Майже на 10% знизилися надходження від «головного джерела» бюджету - ПДВ і становили 16,8% проти 19,2% відповідно у 2006 і 2007р.

Зокрема якщо за 2006-2007рр. надходження зросли з 9 до 13 млрд. гривень заявлених для відшкодування коштів - з 7 до 20 млрд. грн. за підсумками першого півріччя 2007 р в окремих регіонах України до бюджету коштів від ПДВ взагалі надійшло менше, ніж було відшкодовано його платниками. Крім того зростає податкова заборгованість, що негативно впливає на економічний розвиток держави. Незадовільний рівень ефективності застосування ПДВ обумовлює недосконалістю чинного законодавства.

Проте надходження від іншого непрямого податку акцизного збору зросли за цей же період на 2,5% порівняно з іншими країнами, надходження за цим податком є майже незначним, враховуючи обсяги виробництва підакцизних товарів.

Прибутковий податок з громадян „приніс” бюджету у 2007 році 17,8% від загальної суми надходжень, що майже в 1,5 рази більше ніж у 2006р., що обумовлено зростанням номінального обсягу доходів населення і покращенням процедури адмініструванням податку після його закріплення у повному обсязі за субнаціональними бюджетами Стосовно іншого податку - платежів за використання природних ресурсів, то враховуючи потужний потенціал екосистеми нашої країни, його частка є надто низькою в загальному обсязі податкових надходжень до зведеного бюджету і за досліджувальний період знизилася на 0,6% (з 4% у 2006р. до 3,4% у 2007р.) Питома вага інших податків в загальному обсязі податкових надходжень до зведеного бюджету протягом періоду, що аналізується, була незначною - в середньому 4,4%.

Виконання завдань з надходження коштів від приватизації державного майна до державного бюджету у 2007 році було досягнуто значною мірою за рахунок продажу 51% акцій СП „UMC” за 729,17 млн. грн. (33,5 усіх коштів що надійшли від приватизації державного майна протягом 2006р.) та невеликої кількості привабливих пакетів акцій який здійснював центральний апарат фонду.

Ряд невирішених проблем у сфері приватизації зумовив необхідність прийняти постанови Верховної Ради України від 13 січня 2007р. „Про тимчасові обмеження у сфері приватизації” та наказу ФДМУ від 13 січня 2007р. „ щодо тимчасового призупинення процесів приватизації”.

Таким чином, аналізуючи наведені дані можна зробити висновок, що нинішня структура податкової системи України є неадекватною ринковій економіці. Це обумовлено тим , що переважна частина податків сплачується юридичними особами. На відміну від країн з ринковою економікою основними платниками податків є фізичні особи.

1.3 Склад видатків Державного бюджету

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

Видатки розвитку це -витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Забороняється використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок надходжень від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших не бюджетних джерел.

Видатки Державного бюджету України на 2007 рік склали у сумі 52.05 млн. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України у сумі 40.421422 млн. грн. та видатки спеціального фонду Державного бюджету України у сумі 11.6343791 млн. гривень.

У порівнянні з минулим роком (Див. Додаток В) Міністерство фінансів України збільшило загальний обсяг видатків зведеного бюджету в 2007р. на 10,5 млн. гривень. Це збільшення відбулося з огляду на поліпшення фінансування соціальних видатків бюджету та збалансованіший підхід до розроблення місцевих бюджетів. Цього року збільшено обсяг фінансування охорони здоров'я на 1286,4 млн. гривень, освіти -на 1785 млн., духовного, фізичного розвитку та соціального захисту населення -443 млн. грн. У порівнянні з 2006 роком майже в 1,17 рази, або на 4 млрд. 653млн. гривень, збільшено видатки місцевих бюджетів. В умовах проведення податкової реформи уряд зробив усе можливе, щоб органи місцевого самоврядування були забезпечені фінансовими ресурсами. У 2005 році частка місцевих бюджетів у зведеному бюджеті становила 37%. Сьогодні вона становить 41% Цього року передбачено Повне погашення із соціальних виплат. У бюджеті 2007 року передбачено додатково на 20-25% посилити соціальні гарантії малозабезпеченим верствам населення. З 1 березня мінімальна заробітна плата буде виплачуватися в розмірі 585грн., і постійно зростатиме

Бюджетний комітет суттєво збільшив ресурс місцевих бюджетів та фінансування соціальних видатків Зокрема, Комітет зменшив прогнозний обсяг надходжень по податку з доходів фізичних осіб (за ставкою 13%) на 1,2 млрд. грн. (відповідним місцевим бюджетам буде або зменшено суми вилучень до держбюджету, або збільшено обсяг дотації вирівнювання), а також передбачив збільшення обсягу видатків місцевих бюджетів на 1,2 млрд. грн. на фінансування відновлення співвідношення в оплаті праці всіх категорій працівників бюджетних установ, порушених у зв'язку з введенням розміру мінімальної заробітної плати 585 грн., з 1 вересня 2007 року. Також передбачено додаткову субвенцію (198,5 млн. грн.) місцевим бюджетам на виконання загальнодержавних програм (збереження історичної забудови Одеси, Львова, Чернівців, Полтави, Чигирина, Глухова, Збаража, на збереження інших пам'яток архітектури, будівництво метрополітенів та інше).

Більшість державних видатків насамперед соціального спрямування, фінансуються з місцевих бюджетів.

Що стосується міжрегіональних відмінностей у витратах місцевих бюджетів з розрахунку на одного жителя то у 2006-2007рр. відмінність між мінімальним рівнем та максимальним становили менше 40% У 2006 році витрати місцевих бюджетів більшості регіонів перевищували 95% від середнього по областях України рівня (тільки в Донецькій та Херсонській -менше 92%, у Луганській області -88). У 2006 р. найбільші витрати місцевих бюджетів на одного жителя були в АР Крим і становили 122% від середнього рівня по Україні, у Київській обл. 11,3%, Харківській -105,9%, Миколаївській 103,6%

Отже, ознака сучасної побудови бюджетної системи України є самостійність усіх бюджетів. Місцеві бюджети одного рівня не можуть бути включені до місцевих бюджетів іншого рівня. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення джерел доходів передбачають бюджетну самостійність, самостійність щодо встановлення комунальних тарифів і податків.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТАТИСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2.1 Статистичні методи аналізу доходів і видатків Державного бюджету

Виконання державного бюджету аналізується обчисленням відносних величин виконання плану за доходами та видатками в цілому, а також за окремими їх видами і цільовим призначенням. Такий аналіз дає змогу не лише дістати сукупну оцінку виконання бюджету, а й охарактеризувати ступінь виконання плану за кожною групою доходів і видатків, докладно проаналізувати ту групу доходів або видатків, за якою виявлено істотні відхилення фактичних даних від запланованих, установити, чим було зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих.Приріст суми податкових доходів можливий з двох причин: зростання податкової бази і зміни в оподаткуванні. Перший вид змін податкових доходів прийнято називати автоматичним ефектом, другий -- дискреційним. Ці зміни пов'язані з видами фіскальної політики.( додаток Г) Для аналізу динаміки основних показників державного бюджету може бути використана система індексів (наприклад, зведені індекси, індекси середніх величин та ін.).Так, для обчислення кількісного впливу найважливіших макроекономічних показників на дохід державного бюджету побудуємо індексну модель:

Дохід державного бюджету = ВВ * ВВП/ВВ * ВНД/ВВП * ВННД/ВНД * ДОХІД ДБ/вннд.

У цій моделі виявляється вплив на дохід державного бюджету:

- розміру валового випуску (ВВ) (а);

- частки валового внутрішнього продукту (ВВП) у валовому випуску (b);

- співвідношення валового національного доходу (ВНД) та валового внутрішнього продукту (c);

- співвідношення чистого національного наявного доходу (ВННД) та валового національного доходу (d);

- частки доходу державного бюджету у валовому національному наявному доході (е).

Y1a = Y0Ia;

Y1a,b = Y0IaIb;

Y1a,b,c = Y0IaIbIc;

Y1a,b,c,d = Y0IaIbIcId;

Y1a,b,c,d,e = Y0IaIbIcIdIe;

Для визначення абсолютних приростів доходів державного бюджету за рахунок окремих факторів використовуються формули:

- абсолютної зміни доходу державного бюджету за рахунок зміни

- валового випуску зміни доходу державного бюджету за рахунок зміни валового продукту;

- абсолютної зміни доходу державного бюджету за рахунок зміни частки валового внутрішнього продукту у валовому випуску доходу державного бюджету за рахунок зміни частки валового внутрішнього продукту у валовому випуску.

- абсолютної зміни доходу державного бюджету за рахунок зміни співвідношення валового національного доходу і валового внутрішнього продукту -- зміни доходу державного бюджету за рахунок зміни співвідношення валового національного доходу;

- абсолютної зміни доходу державного бюджету за рахунок зміни співвідношення валового національного наявного доходу і валового національного доходу -- зміни доходу державного бюджету за рахунок зміни співвідношення валового національного наявного доходу;

- абсолютної зміни доходу державного бюджету за рахунок зміни частки доходу державного бюджету у валовому національному наявному доході -- зміни частки доходу державного бюджету у валовому національному наявному доході.

2.2 Статистичні методи прогнозування доходів і видатків бюджету

Фінансове прогнозування - це процес складання органами місцевого самоврядування прогнозу доходів і видатків майбутніх років, що базується на економічних припущеннях і специфічних припущеннях по фінансовій політиці. Прогнози є інструментами фінансового управління, що можуть припустити майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень. Застосовані поза річним бюджетом прогнози пов'язують річний дохід з іншою, більш довгостроковою роботою по місцевому плануванню і розвитку. Фінансові прогнози доходів і видатків пов'язують річний дохід з капітальним бюджетуванням, борговим плануванням та соціально-економічним розвитком.

Існує безліч можливих підходів до прогнозування, але не існує єдино вірних рішень. Проте, деякі узагальнення можна зробити щодо процесу і результатів, очікуваних від багаторічних фінансових прогнозів:

- на відміну від збалансованого річного бюджету, прогнози зазвичай незба-лансовані і витрати перевищують доходи. Причиною цього є методологія прогнозування, що базується на поточній політиці, програмах і економічних припущеннях. Ця політика і припущення впливають на доходи і витрати по-різному, тому вони ростуть з різною швидкістю, дисбалансуючи в майбутньому річний

- прогнози витрат - це, в першу чергу, розширення поточних або запланованих програм, а також програм інвестування.

Фінансове планування (й особливо прогнозування) є важливим інструментом управління і дає реальні переваги органам місцевого самоврядування громадянам, а саме:

- пов'язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів;

- окреслює фінансове майбутнє і залишає час для запобігання несприятливим подіям;

- поліпшує якість прийняття фінансових рішень;

- дозволяє визначити альтернативні шляхи вирішення зазначених проблем;

- удосконалює процес формування бюджету;

- дозволяє краще оцінити бюджетні пропозиції та приймати відповідні рішення;

- сприяє відкритості управління і прозорості прийняття рішень.

- Для прогнозування доходів необхідно:

- визначити джерела доходів, з яких будуть складатися прогнози;

- зібрати фактичні дані по кожному джерелу доходів принаймні за 3 останніх роки;

- визначити основу для прогнозу (почистити дані, виключивши негрошові надходження чи відшкодування та переплати);

- прогнозувати дані і характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;

- вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування;

- визначити, чи прийнятний даний прогноз доходів та відрегулювати його відповідно до змін, що можуть вплинути на доход. (додаток Д

Перший підхід використовує фактичні вхідні для прогнозування витрат. Вони можуть включати число працюючих, споживачів соціальних послуг,вартість комунальних послуг та послуг з обслуговування. Наприклад, для визначення фонду оплати праці беруть середню заробітну плату та кількість працюючих.

Другий підхід використовує визначені збільшення в загальній бюджетній базі для прогнозування видатків. Використовуючи бюджет поточного року як вихідну позицію, необхідно визначити постійний рівень обслуговування по бюджету як базову лінію. Пункти, що відкидаються: разові закупівлі, контракти та скорочення послуг. Збільшення в рівні обслуговування повинні бути визначені місцевою бюджетною політикою (затверджені радою) або бюджетною політикою уряду. Зміни в рівні обслуговування чи вартості можна згрупувати відповідно до таких категорій:

- викликані зміною державного закону;

- затверджені місцевими програмами чи змінами місцевої політики;

- збільшення продуктивності, схвалене радою чи виконкомом;

- розширення сфери обслуговування;

- придбання обладнання, інвестиційні програми.

Важливим фактором прогнозування є система моніторингу тенденцій, що включає роботу по моніторингу ключових економічних і податкових статистичних даних і їхнє відстеження в часовому інтервалі .

2.3 Особливості інформаційного забезпечення бюджетної системи

Роль інформації в житті людини, групи людей, жителів певної країни, всього соціуму надзвичайно важлива. Усім відомий афоризм "Хто володіє інформацією -- володіє світом", а XXI ст. обіцяє бути століттям інформаційних технологій.Саме від чіткої, достовірної, оперативно отриманої інформації залежить успіх будь-якої справи, тому Україна має налагодити не лише свою власну систему інформаційного забезпечення в соціально-економічному просторі, а й органічно інтегруватись у світовий інформаційний простір. На жаль, про потенційні можливості України в економічному плані світовій спільноті відомо не так уже й багато, а це істотно стримує інвестиції, заважає налагодженню міцних економічних зв'язків.Подамо можливу класифікацію інформації, яка стосується бюджетної системи ( додаток Е).

Нормативна база. Бюджетна система функціонує на відповідній законодавчій та нормативній базі. Законодавством передбачені інформаційні процеси усередині бюджетної системи та у її зв'язках із зовнішнім середовищем.

Законодавство України регламентує як отримання відповідної інформації, так і її передання. За затримку певної інфор-мації, перекручування її передбачена відповідальність організацій, їхніх керівників, включаючи карну. Розглянемо найважливіші законодавчі акти, що стосуються інформаційних процесів. Конституція. У ст. 17 зазначається: "Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави". Ст. 32 гарантує захист людини: "Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації". Ст. 40 передбачає право на отримання інформації: "Усі мають право направляти індивідуальні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядуваннята посадових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк". Законодавством цей термін визначений -- 1 місяць. Бюджетний кодекс України. Ст. 28 передбачає доступність інформації про бюджет. Інформація про бюджет має бути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації: проекту Закону про Державний бюджет; Закону про Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід'ємною частиною; інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року; інформації про показники виконання зведеного бюджету України; іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

Проект Закону про Державний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше, ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

Верховна Рада АРК та Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, у тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет має бути оприлюднене не пізніше десяти днів із дня його прийняття. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю" Закон регулює здійснення права власності на секретну інформацію, установлює перелік видів секретної інформації, механізм засекречування та розсекречування, допуск громадян до державної таємниці, відповідальність за порушення законодавства. Зокрема, ст. 8 передбачає перелік інформації, що може бути віднесена до державної таємниці. Розглянемо підпункт 2, що стосується державної таємниці у сфері економіки, науки, техніки:

1)загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву;

2)державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов'язані з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і захистом від підроблення;

3)наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва продукції та технологічні процеси, що мають важливе оборонне чи економічне значення.

Ст. 39 передбачає дисциплінарну, адміністративну та карну відповідальність за порушення вимог цього закону.Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну статистику" Цей закон регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, забезпечення конфіденційності статистичної інформації, регламентує порядок її надання органам влади, юридичним і фізичним особам. Так, у ст. 14 "Основні обов'язки органів державної статистики" передбачено: надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування статистичну інформацію в обсягах, за формами й у строки, визначені планом державних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів; забезпечувати гласність статистичної інформації, видавати статистичні збірники, бюлетені, огляди, прес-випуски тощо; забезпечувати рівний доступ до статистичної інформації юридичних і фізичних осіб.

У ст. 24 передбачено, що безкоштовне надання інформації органам державної влади та органам місцевого самоврядування здійснюється органами державної статистики у межах коштів, виділених на зазначені цілі з Державного бюджету України. Ця інформація надається із дотриманням вимог конфіденційності.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1 Структурно-динамічний аналіз Державного бюджету

Головні завдання аналізу Державного бюджету полягають у тому, щоб аналізувати виконання плану та динаміку доходів і видатків державного бюджету, зв язок дохідної частини останнього з найважливішими показниками розвитку народного господарства. При виконанні цих завдань спираються на звітність про виконання республіканського і місцевих бюджетів, яка надається бюджетними і банківськими установами, органами Міністерства статистики і господарськими організаціями. Оцінка державного бюджету здійснюється за допомогою системи показників, основу яких становлять показники доходів та видатків.При цьому необхідно характеризувати виконання плану і динаміку, виявляти закономірності у структурі і розмірах доходів та видатків, вивчати зв язок доходів державного бюджету з найважливішими макроекономічними показниками. Методи планування - конкретнi способи та прийоми розрахункiв показникiв. При плануваннi фiнансових показникiв можуть використовуватись слiдуючi методи нормативний, розрахунков-аналiтичний, балансовий метод оптимальних планових рiшень, економiко-математичне моделювання. 1. вний метод. Суть нормативного метода планування фiнансових показникiв заключаеться в тому, що на основi ранiше встановлених норм i технiко-економiчних нормативiв розраховуеться загальний розмiр фiнансового показника. Такими нормативами являються ставки податкiв та платежiв в бюджет, ставки тарифних внескiв та зборiв, норматив амортизацiйних вiдрахувань, тарифнi ставки та iншi. В плануваннi використовуеться цiла система норм i нормативiв, яка включае -загальнодержавнi нормативи -галузевi нормативи -нормативи господарських субектiв. Загальнодержавнi нормативи є єдиними для усiєї територiї України, для всих галузей i субектiв пiдприемницької дiяльностi. До них них вiдносяться ставки загальнодержавних податкiв податок на добавлену вартiсть, податок на прибуток, акцизний збiр, прибутковий податок iз заробiтноI плати, податок на транспорт i т.д ставки внескiв в загальнодержавнi фонди соцiального страхування, фонду зайнятостi i т. д тарифнi ставки заробiтної плати державних службовцiв. Мiсцевi нормативи дiють в межах конкретних територiй регiонiв, областей, районiв, мiст, селищ та сiл . До них вiдносяться мiсцевi податки i збори, тарифи на комунальнi послуги, рiзнi таривнi внески i збори. Галузевi нормативи дiють в масштабах окремих галузей чи по групах органiзацiйно-правових форм господарських субектiв малi норми граничного рiвня рентабельностi пiдприємств-монополiстiв граничнi норми вiдрахувань в резервнi фонди та галузевi фонди норми витрат на 1 койко-мiсце в лiкарнi i т.д. Нормативи господарських субєктiв - це нормативи, якi розробляються безпосередньо самими субектами пiдприемницької дiяльностi i якi використовуються ними для регулювання виробничо-торговельним процесом, фiнансовою дiяльнiстю, контролю за використанням фiнансових ресурсiв, iнших цiлей по ефективному вкладенню капiталу. Отже, нормативний метод планування є самим простим методом, знаючи норматив i обемний показник, можна легко розрахувати плановий показник. 2. Розрахунково-аналiтичний метод.

Суть розрахунково-аналiтичного методу планування фiнансових показникiв заключається в тому, що на основi аналiзу досягнутої величини фiнансового показника, який приймаеться за базу, та iндексiв його змiн в плановому перiодi, розраховуеться планова величина цього показника.

Цей метод планування дуже широко почав використовуватись останнiм часом при бюджетному плануваннi, так як в звзку з iнфляцiйними процесами та нестабільністю найбiльш реальнi показники можна розрахувати на основi аналiзу їх динамiки за попереднiй перiод в тiсному взаемозвязку з iншими показниками, перспектив розвитку та можливих iндексiв iнфляцiї на плановий перiод. В основi цього методу лежить експертна оцiнка

Балансовий метод.Суть балансового методу планування фiнансових показникiв заключаеться в тому, що шляхом побудови повязуються наявнi фiнансовi ресурси та фактична потреба в них. Балансовий метод використовуеться в першу чергу, при складаннi проекту бюджету, доходи i видатки якого повиннi бути збалансованi мiж собою та при плануваннi ьагатьох iнших показникiв. 4. Метод оптимiзацiI планових рiшень.Суть методу оптимальних рiшень заключаеться в розробцi декiлькох варiантiв планових розрахункiв, з тим щоб вибрати самий оптимальний варiант, який був би найбiльш правльний. 5. Економiко-математичне моделювання.Суть економiко-математичного моделювання в плануваннi фiнансових показникiв полягає в тому, що воно дозволяе найти кiлькiсне вiдображення взаємозвязку мiж фiнансовими показниками i факторами, якi їх визначають. Цей звязок виражений через економiко-математичну модель i представляє собою точне математичне описування економiчного процесу, тобто опис факторiв, якi характеризують структуру i закономiрностi змiн даного економiчного явища за допомогою математичних символiв i прийомiв рiвнянь, нерiвностей, таблиць, графiкiв i т.д Отже, найбiльш ефективним плануванням є бюджетне планування, яке представляе собою визначення вiрогiдних показникiв доходу i видаткiв бюджету на перспективу. По сутi це науково-аналiтична стадiя розробки бюджету, i в процесi якої формуеться концепцiя, шляхи її вирiшення i основнi цiлi, якi повиннi бути досягнутi. У бюджетнiй роботi прогнозування почало застосовуватись в останнi роки, тому бiльша частина розрахункового апарату знаходиться в неопрацьованому, тобто початковому станi. Проте прогнозування показникiв бюджету має велике майбутне в Укрїнi, тому заслуговуе на серйозну увагу.

В умовах ринкової економiки, коли суттево змiнюються iнформацiйнi джерела для розробки проекту, прогнозування може стати надiйним iнструментом фiнансової полiтики держави.

Державного бюджету Для оцінки забезпечення витрат Державного бюджету і прибутковий податок з громадян непрямих податок на додану вартість ПДВ і акцизний збір АЗ , які за питомою вагою у доходах зведеного бюджету зросли з 49.6 у 2004 р. до 65.4 - у 2005р. Непрямі податки у 2005 р. становили у доходах бюджету 32.3 . Вони зросли за один рік на 9.5 , а прямі - лише на 6.3 .Якщо порівнювати Державний бюджет України з бюджетами інших країн, можна відмітити, що частка ПДВ у доходах бюджету України вища, ніж розвинутих країнах, а частка акцизного збору, навпаки, досить низька, зокрема, через надання численних пільг вітчизняним виробникам, певним категоріям громадян та довільний вибір у разі визначення переліку підакцизних товарів. Тому більшу увагу потрібно приділяти надходженням від специфічних акцизів, як важливій складовій сучасної податкової політики.

У структурі державного бюджету за 2005 р. головними джерелами доходів були податок на додаткову вартість та акцизний збір. На них припадало майже 48 доходів. Це означає, що дохідна частина бюджету орієнтована на переважне надходження непрямих податків, які сплачують у кінцевому підсумку споживачі. Це свідчить про пасивну роль держави не тільки у веденні інвестиційної політики через бюджетне фінансування, а й у процесі формування структури дохідної частини бюджету.

3.2 Оцінка виконання плану бюджету

Оцінка виконання плану видатків Державного бюджету Виконання державного бюджету аналізується обчисленням відносних величин виконання плану за доходами та видатками у цілому, а також за окремими їх видами та цільовим призначенням. Такий аналіз дає змогу не лише дістати сукупну оцінку виконання плану бюджету, а й схарактеризувати ступінь виконання плану за кожною групою доходів та видатків, докладно проаналізувати ту групу доходів або видатків, за якою виявлено істотні відхилення фактичних даних від запланованих.

Після того, як надано загальну оцінку виконання плану за доходами, необхідно встановити, чим було зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих. Вихідними для доходів можуть бути два фактори зміни податкової бази і податкової ставки. Вивчення бюджету має закінчуватися виявленням закономірностей щодо його доходів і видатків. Зв язок доходів державного бюджету з найважливішими макроекономічними показниками можна охарактеризувати, побудувавши паралельні динамічні ряди, обчисливши коефіцієнти регресії, застосувавши багатофакторні індексні моделі. У системі державного бюджетного регулювання економіки згідно з вимогами використання програмно-цільового підходу у бюджетному процесі обумовлено, що у більшості випадків за базу визначення бюджетної програми треба брати бюджетні призначення окремого головного розпорядника за функціональною класифікацією, затвердженою у Законі України Про Державний бюджет України . Аналіз організаційної структури і бюджетних призначень усіх головних розпорядників дозволить розподілити видатки за бюджетними програмами. Виконання цієї методичної вимоги забезпечить також визначення підсумкових обсягів державного споживання в цілому і за бюджетними програмами. Відповідно до публікацій у відкритій пресі про економічне поняття державне споживання та його складові функції , вони визначаються так частка ВНП, яка витрачається на утримання державного апарату і органів державного управління, на виконання функцій держави, на оплату державних замовлень, державних закупок і утримання державних служб. Слід зазначити, що планові обсяги видатків на ці бюджетні програми є, але статистичну звітність за цими напрямами агреговано у такі статті видатків - державне управління - судова влада - правоохоронна діяльність і безпека держави - національна оборона - міжнародна діяльність.

Проведемо дослідження за цими напрямами державного споживання. Дані аналітичної оцінки видатків державного бюджету надаються в Додатку 1. Методична особливість визначення узагальнюючих співвідношень видатків на державне споживання за балансуючими статтями видатків і за іншими невиробничими бюджетними програмами полягає в тому, що вони порівнюються з видатками за відповідні роки Зведеного бюджету.

Це зроблено всупереч прийнятому трактуванню, що видатки на державне споживання здійснюються за рахунок державного бюджету. Поряд з тим, є також твердження, що на утримання органів влади та управління направляються кошти бюджетів усіх рівнів. Основною ж підставою для визначення частки загальнодержавних видатків у загальних обсягах видатків Зведеного бюджету є те, що у попередні роки обсяги загальнодержавних видатків були більшими, ніж загальні обсяги видатків на ці програми, заплановані у державному бюджеті.

Для врахування усіх видів видатків і забезпечення компактності наведеного табличного матеріалу бюджетні програми загреговано в такі групи - державне споживання - інші невиробничі бюджетні програми освіта, охорона здоров я, соціальний захист і соціальне забезпечення, культура і мистецтво, засоби масової інформації, фізична культура і спорт, заходи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, охорона НПС, ядерна безпека - види економічної діяльності промисловість, енергетика і будівництво, сільське, лісове і рибне господарство, транспорт, зв язок, телекомунікації, інформатика і житлово-комунальне господарство фундаментальні дослідження і сприяння НТП - обслуговування державного боргу внески до державних цільових фондів. Реалізація групи функцій інші невиробничі бюджетні програми є обов язковою для формування нормальних номінальних умов функціонування суспільства та відтворення товару робоча сила Ці програми є об єктом вкладення фінансових ресурсів у розвиток людського капіталу і опосередковано впливають на соціально-економічні процеси у державі, з огляду на що ними не можна нехтувати навіть за обставин економічної кризи. За даними Додатку 1 загальні обсяги державного споживання мають такі характеристики - за 2002-2005 рр. його щорічні планові обсяги зросли з 5,02 млрд. до 8,28 млрд. грн. або на 65 - у 2005 р. його частка у загальних обсягах видатків Зведеного бюджету становила 19,7 , а у ВВП-4,7 . У групі невиробничих бюджетних програм найбільшу частку займають соціально-культурні заходи відповідно, 44,1 загального обсягу видатків держбюджету і 10,6 ВВП 2005 р У розвинутих країнах з ринковою системою господарювання, де в оплаті праці передбачено користування такими послугами, здебільшого, зорієнтовано на платну основу за рахунок користувачів. В Україні ж з мізерною заробітною платою, прихованим безробіттям, недостатнім пенсійним забезпеченням і загальним зубожінням народу держава практично вимушена брати на себе відповідні великі витрати навіть не для мінімального задоволення таких потреб, а для забезпечення функціонування всієї системи соціально-культурного обслуговування. Значним тягарем для економіки України є державний борг і видатки щодо його обслуговування.

3.3 Вдосконалення діючої системи доходів і видатків Державного бюджету

бюджет дохід видаток прогнозування

Збалансований бюджет - одна із важливих передумов забезпечення фінансової стабілізації, при цьому збалансованість повинна бути стабільною. Починаючи з 2000 року держава має бездефіцитний бюджет, і найгострішим питанням залишається можливість забезпечити такий стан бюджету на перспективу.

Запорукою успішного бюджету є обєктивно визначена величина доходів, які б забезпечили фінансування найважливіших державних витрат. Забезпечення додаткових податкових надходжень можливе за умов розширення бази оподаткування внаслідок економічного зростання, удосконалення механізму оподаткування. На нинішньому етапі основними напрямами збільшення доходів є також -забезпечення виключно грошових розрахунків із бюджетом -відміна відстрочок щодо термінів сплати податків -заборона списання простроченої податкової заборгованості -зменшення обсягів простроченої заборгованості. Суттєвий вплив на збільшення доходів бюджету держави може справити податкових пільг, які безпосередньо не повязані із соціальним захистом малозабезпечених верств населення реальні витрати бюджету від надання податкових пільг за 2003 рік становили 30 млрд. грн або 46,5 суми можливих надходжень, обчислених за повними ставками . Зниження податкового тиску та реформування податкової системи потребує пошуку альтернативних джерел формування зростаючих доходів держави. В системі доходів регіонів при регулюванні доходів окремих регіонів слід ураховувати рівень їхнього соціально-економічного розвитку. Доцільною була б розробка класифікатора областей України за рівнем їх економічного розвитку, внутрішня структура якого поєднувала б чотири якісних рівні високий, середній, низький, спеціальний. Критерії віднесення окремих областей до певної категорії повинні цілком базуватися на стандартах соціально-економічного розвитку регіонів, розроблених під егідою ООН. Для кожної категорії в законодавчому порядку необхідно закріпити відповідні проценти відрахувань від державних податків і зборів. У такому разі місцеві органи влади могли б чітко прогнозувати дохідну базу і не залежати від вольових рішень центральної влади.

Потребує подальшого удосконалення політика видатків державного бюджету. Бюджет 2005 року передбачав зростання видатків у соціальній сфері видатки на фінансування освіти збільшуються на 1,4 млрд. грн охорони здоровя - на 0,5 млрд. грн Основними завданнями соціальної політики є підвищення заробітної плати Реформування системи соціального страхування та пенсійного забезпечення, поліпшення системи надання адресної допомоги. Помітні зміни у фінансуванні видатків на розвиток економіки на реформування й фінансове оздоровлення підприємств вугільної промисловості спрямовується 1,9 млрд. грн збільшено видатки на розвиток сільського господарства Лісового господарства, інших галузей АПК - на 1,1 млрд. грн Воднораз проблематичним залишається збільшення обсягів державних капітальних вкладень у 2004 році обсяг капітальних вкладень становив 337 млн. грн бюджет 2005 року передбачав 361 млн. грн не передбачене інноваційне інвестування підприємств за рахунок доходів від приватизації. Потребує полипшення структура видатків, у першу чергу через зменшення частки державного боргу. Удосконалення управління державним боргом передбачає -скорочення частки комерційного боргу в загальному обсязі державного зовнішнього боргу -поліпшення структури запозичень збільшується питома вага внутрішніх запозичень - надходження від випуску ОВДП - на суму 1,7 млрд. грн передбачається випуск ощадної позики 2001 року на суму 0,4 млрд. грн. -посилення контролю за цільовим використанням позик. Важливим напрямом оптимізації структури державних видатків є подальше поліпшення міжбюджетних відносин, що передбачає розподіл трансфертів із державного бюджету до місцевих бюджетів з урахуванням бюджетних повноважень у бюджеті 2004 року вперше здійснено чіткий розподіл доходів і видатків між рівнями бюджетів, формування закріплених дохідних джерел місцевих бюджетів на стабільний основі. З метою удосконалення міжбюджетних відносин необхідно було б вирішити завдання раціонального розмежування видатків і доходів між ланками бюджетної системи -зберегти раніше чинний принцип зацікавленості центральних і місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обовязкових платежів, тобто зробити їх регулюючими -підвищити рівень власних доходів бюджетів адміністративно-теріторіальних утворень -усунути штучну дефіцитність територіальних бюджетів шляхом покриття її за допомогою бюджетного регулювання -привести законодавство у відповдність із наявними джерелами фінансування. Надалі прозорість міжбюджетних відносин повинна забезпечуватися шляхом відображення усіх доходів місцевих бюджетів на казначейських рахунках і перерахування Державним казначейством міжбюджетних трансфертів до обласних Районних, міських, селищних та сільских бюджетів. Значним досягненням у вдосконаленні бюджетного процесу є прийняття Бюджетного кодексу, де знайшли своє вирішення деякі питання бюджетного процесу і перш за все щодо удосконалення міжбюджетних відносин. Воднораз усе більше стає очевидним, що у бюджетній сфері потрібні рішучі заходи у напрямі визначення кінцевої мети удосконалення бюджетного процесу. Кінцевою метою тут повинно стати - підвищення матеріального добробуту

...