Податкова система і податкова політика в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Податкова система і податкова політика в Україні

1. Податкова політика України та її характеристика

Ефективність податкової системи в державі в значній мірі залежить від податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика - це сукупність форм і методів діяльності у сфері оподаткування як з боку держиш, так і платників податків.

Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави.

Основні принципи податкової політики:

Ш фіскальна ефективність;

Ш економічна ефективність;

Ш соціальна справедливість.

Принцип, фіскальної ефективності передбачає наступні елементи: достатня сума доходів, мінімізація видатків на збирання доходів, запобігання ухиленню від стати платежів до бюджету, еластичність (гнучкість) податкової системи, рівномірне розподілення податків між адміністративно-територіальними одиницями. Достатність доходів повинна відображати баланс між джерелами фінансування та шляхами їхнього використання. Тобто заплановані витрати в державі повинні бути забезпечені відповідними доходами за рахунок діяльності податкової системи.

Запобігання ухиленню від сплати податків може бути досягнуто, по-перше, за рахунок створення такої системи платежів до бюджету, яка б надто високим рівнем оподаткування не створювала зацікавленості в несплаті податків; по-друге, за рахунок створення ефективної системи контролю над правильністю та своєчасністю сплати податків платниками. Для мінімізації ухилень від сплати податків необхідно поєднати обидва з названих методів, оскільки при високому рівні оподаткування навіть дуже значне збільшення контролю над адміністративною системою сплати податків не забезпечує їх задовільного стягнення, тоді як видатки на утримання цієї системи значно зростають.

Показник еластичності системи доходів бюджету показує як змінюється обсяг надходжень до бюджету в залежності від зміни обсягу валового внутрішнього продукту. Податкова система з показником еластичності, близьким до одиниці, відповідає як інтересам бюджету, оскільки забезпечує автоматичне збільшення доходів в умовах економічного піднесення, так і інтересам платників, оскільки в період кризи з падінням промислового виробництва автоматично зменшуються і вимоги на сплату податків, що не веде до збільшення податкового тягаря в несприятливий для виробників період. Принцип економічної ефективності в процесі формування податкової системи має неоднозначне трактування. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного доходу, і через податкову політику держава втручається у відносини перерозподілу.

Отже, податкова політика впливає тим чи іншим чином на економічні процеси, незалежно від волі держави. Цей вилив можна назвати пасивним, оскільки головним завданням політики державних доходів є забезпечення достатнього обсягу надходжень до бюджету, вплив насамперед податкової політики на процеси відтворення має другорядне значення. Доти, доки доходи, які отримувала держава, не займали значної питомої ваги в обсязі валового внутрішнього продукту, вплив податкової політики на відтворювальний процес був незначним і не привертав уваги політиків і економістів. Але при подальшому зростанні питомої ваги податків в обсязі ВВП виникає необхідність мобілізувати необхідні кошти, найбільш раціональним шляхом, тобто зводячи до мінімуму негативні наслідки для розвитку економіки.

В подальшому дискусії про те, як мінімізувати негативні наслідки оподаткування, переросли у дискусію про те, чи повинна держава використовувати податкову політику як активний регулятор відтворювальних процесів, тобто для досягнення інших цілей крім фіскальних. Обговорення цієї проблеми продовжується і дотепер.

Принцип соціальної справедливості означає, що платниками податків мають виступати всі члени суспільства в залежності від розміру доходу та. соціального стану. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є ставлення до непрямих податків як до регресивних у соціальному плані в розвинутих країнах світу. Стягнення непрямих податків на предмети не першої необхідності за високими ставками, споживачами яких є сім'ї з досить великим рівнем доходу, дещо пом'якшує проблему соціальної справедливості, але це не значить, що вона вирішується (в державах з розвинутою ринковою економікою).

Переваги прямих податків у вирішенні проблем соціальної справедливості полягають у тому, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з доходами, які отримують фізичні і юридичні особи. Суперечки точаться навколо питань необхідності прогресивного оподаткування високих доходів, оскільки, з точки зору соціальної справедливості, особи, які мають достатньо високий рівень доходів, можуть сплачувати до бюджету більшу частину доходів, за допомогою чого відбувається перерозподіл коштів між населенням. Але, при досить високій прогресії в оподаткуванні, виникають такі негативні наслідки, як втрата платниками стимулів до більш інтенсивної праці і зацікавленість в ухиленні від сплати податків. В Україні реальним прикладом соціальної справедливості при оподаткуванні доходів було застосування шкали оподаткування прибутковим податком з громадян. Хоча, починаючи з 1 січня 2004 р. в Україні введена єдина ставка податку на доходи громадян, але це практично зводить до нуля використання принципу соціальної справедливості в системі оподаткування.

2. Поняття податкової системи та вимоги до неї

Проявом на практиці податкової політики, яка проводиться в тій чи іншій державі й формується відповідними державами структурами, виступає податкова система країни.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система - це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріпленні в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю й відповідальності за порушення податкового законодавства.

Таким чином, податкова система - це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому є:

Ш порядок встановлення і введення в дію податків;

Ш види податків;

Ш права та обов'язки платників податків;

Ш порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

Ш відповідальність учасників податкових відносин.

У різних країнах податкові системи не однакові, кожна з них має свої особливості. Вони створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. Але є й загальні показники, які характеризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є податковий тиск - відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту. Він показує, яка частина виробленого суспільством

продукту перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів.

Відомий американський економіст Р. Масгрейв сформулював такі основні вимоги до податкової системи:

1) розподіл податкового тиску повинен бути рівномірним;

2) мінімальний тиск на економічні рішення; любе державне втручання, пов'язане з «надмірним оподаткуванням», слід зменшити;

3) якщо перед податковою політикою поставлені інші цілі, наприклад стимулювання інвестицій, звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справедливістю і економічною ефективністю;

4) сприяти стабілізації економіки і економічному росту;

5) оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків, а управління ним - справедливим і таким, що ґрунтується;

6) затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними.

Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, яка включає в себе різні види податків. Різновидність форм податків пов'язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності податкоплатників, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання і нагромадження.

Найчастіше в податкових системах різних країн використовуються наступні податки:

Ш подоходний податок з фізичних осіб;

Ш відрахування на соціальне страхування;

Ш податок на прибуток підприємств (корпорацій);

Ш податок на майно (землю, нерухоме майно);

Ш податок, що утримується при передачі майнових прав однієї особи іншій;

Ш податок на споживання, що встановлюється як надбавка до цін на товари, роботи і послуги (на додану вартість, з покупок і продажі, мито, акцизний збір).

3. Склад податкової системи України

Склад податкової системи України передбачено Законом «Про систему оподаткування», прийнятим з доповненнями і поправками в редакції 1997 р. Податкова система України складається із загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

До державного бюджету сплачуються - податок з доходів громадян, податок на додану вартість, податок на прибуток, акцизний збір тощо. З початку проголошення незалежності і до кінця 90-х років минулого століття. Найбільше фіскальне значення для державного бюджету мали податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств, відповідно в межах 35-30% в загальній структурі надходжень. З кожним роком зростає питома вага податку з доходів громадян і як наслідок в загальній структурі надходжень до зведеного бюджету у 2002 р. склала 27%, що аж на 11% більше, ніж надходження від ПДВ. Отже, поступово фіскальне значення непрямих податків в Україні невпинно зменшується.

До державних цільових централізованих фондів відносять Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування (у випадку втрати працездатності, зайнятості.) тощо. Кошти цих фондів не включаються, до державного бюджету, а тому є незалежними фінансовими елементами як з точки зору наповнення, так і витрачання грошових коштів. Відповідно до цих фондів і перераховуються обов'язковий пенсійний збір, збір на обов'язкове соціальне страхування тощо.

Специфічною рисою загальнодержавних податків і зборів в Україні є той факт, що вони частково поповнюють місцеві бюджети з метою подолання дефіциту цих бюджетів (майже усі місцеві бюджети є дотаційними). Частка відрахувань до місцевих бюджетів визначається або законодавчими документами відносно прикладних податків (фіксований сільськогосподарський податок, податок за спрощеною системою оподаткування), або основним фінансовим документом року - Законом України «Про Державний бюджет» (податок з доходів громадян, податок на прибуток, ПДВ).

Податкова система України почала створюватися в 1991 р., процес її становлення триває і дотепер. Цей процес має бути постійно орієнтований на суспільно-економічну ситуацію в державі, а також на процеси світової інтеграції. Це означає, що податкові системи стають дедалі більше схожими одна на одну (приклад членів Європейського Союзу). Створення податкової системи відбувалося на підставі вивчення досвіду систем оподаткування в розвинутих державах світу. На момент утворення системи в Україні існувала величезна проблема із джерелами формування доходів державного та місцевих бюджетів. Постійний дефіцит державного бюджету (1992-1997, 2001-2004 рр.) призвів до того, що деякі податки і збори цілком сконцентровані на фіскальній функції податків, хоча поряд з цим і повинні забезпечувати процес перерозподілу національного доходу.

До найбільш касових податків в Україні, які формують зведений бюджет держави, відносять:

Ш податок з доходів громадян (27%),

Ш податок на прибуток (23%),

Ш податок на додану вартість (16%),

Ш акцизний збір (9%).

Специфікою, і скоріш за все, недоліком податкової системи України слід вважати той факт, що ставки податків на вищенаведені платежі не є диференційованими, за винятком акцизного збору. В порівнянні з податковими системами розвинутих держав, в Україні діє єдина ставка ПДВ - 20%, хоча є і пільгова нульова ставка. Недоліком єдиної ставки є те, що існує повна відсутність диференціації об'єктів оподаткування, на відміну від ставок, які. діють в податкових системах розвинутих держав світу. Як позитив важливо зазначити, що оподаткування прибутку підприємств в Україні здійснюється за однією з найнижчих ставок по даному виду платежів у світі - 25%.

Щодо оподаткування доходів громадян, дана методика оподаткування доходів громадян фактично повторює той варіант, який застосовується в Росії. Хоча майже в усіх як розвинутих державах світу, так і в тих, що розвиваються на шляху до ринкової економіки застосовується шкала оподаткування доходів громадян. На даний момент важко відповісти на те, яка методика оподаткування доходів громадян є ефективнішою як з фіскальної, так і соціальної точки зору, а тому і кінцевий висновок щодо ефективності реформування методики оподаткування доходів громадян зробити ще не має можливості.

Податок з доходів фізичних осіб є основним податком для фізичних осіб як є Україні, так і за кордоном, В структурі податкових надходжень до бюджету 2002 р. він склав 27%. Оподаткування доходів з 1 січня 2004 р. здійснюється за єдиною ставкою 13%, азі січня 2007 р. вона буде становити 15%.

Крім загальнодержавних податків і зборів, до складу податкової системи України включають і місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори є складовим елементом системи оподаткування держави в цілому. Економічна суть діяльності держави полягає в тому, що вона повинна забезпечити функціонування, усіх елементів державного управління на різних рівнях. Саме для забезпечення належного рівня функціонування органів місцевого самоврядування та в цілому територій запроваджуються місцеві податки і збори.

Майже вся система фінансування комунально-побутового обслуговування населення, підготовки та перепідготовки кадрів, заходів по благоустрою, забезпечення належного рівня санітарного та екологічного стану навколишнього середовища здійснюється за рахунок місцевих податків і зборів (місцевих платежів). Якщо державні податки і збори формують державний бюджет, то місцеві податки і збори формують місцеві бюджети. Місцеві податки і збори утворюють доходну частину місцевих бюджетів. або бюджетів територій (обласний бюджет; районний бюджет і т.д.).

4. Організація податкової служби на Україні

Організація податкової служби України побудована на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. №509-ХІ1 з урахуванням подальших змін та доповнень.

Державна податкова служба Україні має таку структуру (рис. 1.):

Організаційна структура податкової служби України

податковий політика служба

Головною ланкою податкової служби України с Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковані державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і в містах Києві та Севастополі. Низовою ланкою податкової служби України є податкові інспекції в містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. Крім того в складі органів державної податкової служби України є спеціальний підрозділ по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

Головними завданнями органів державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є:

- постійний контроль на дотриманням всіма суб'єктами системи оподаткування правильності розрахунку, повнотою сплати та дотримання строків сплати податкових платежів до бюджетів всіх рівнів держави;

- внесення до законодавчих органів України пропозицій з приводу покращання діючого законодавства з метою підвищення ефективності системи оподаткування, а також розробка методичних та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування;

- створення та формування Державного реєстру платників податкових платежів, фізичних осіб, забезпечення їх обліку з подальшим наданням їм ідентифікаційних кодів або інших відповідних документів та формування єдиного банку даних про платників податкових платежів - юридичних осіб;

- проведення роз'яснення, консультування для платників податкових платежів з питань оподаткування через засоби масової інформації та безпосередньо при їх зверненні;

- здійснювати заходи щодо запобігання злочинам та різним правопорушенням з питань оподаткування, проводити їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення в компетенції, яка віднесена до компетенції податкової міліції.

У своїй діяльності податкова служба України керується Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших органів виконавчої влади, Указами Президента України, рішеннями місцевих органів самоврядування з питань оподаткування.

Ієрархія органів управління податкової служби наступна.

Державна податкова адміністрація України є центральним виконавчим органом, їй підпорядковані державні податкові адміністрації Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя. У свою чергу, їм підпорядковуються податкові інспекції в містах (крім міст Києва та Севастополя), а також міжрайонні та об'єднані податкові інспекції, які утворюються на місцях. Органи Державної податкової адміністрації працюють у тісному контакті, співпрацюють та координують свою діяльність з іншими урядовими структурами та організаціями: органами Державного казначейства України, органами внутрішніх справ та служби безпеки України, прокуратурою, органами статистики, митною та контрольно-ревізійною службою, іншими контролюючими органами, установами Державного та комерційних банків України.

Фінансування витрат податкової служби України відбувається за рахунок Державного бюджету України на підставі визначень Кабінету Міністрів України. Крім того, органам податкової служби України дозволяється використовувати до ЗО% коштів від дорахування при стягненні податкових платежів з платників податків при порушенні чинного законодавства, а також розмірів штрафів та різних штрафних санкцій.

Кожен рівень управління податкової служби України виконує визначенні функції. До головних функцій Державної податкової адміністрації України, адміністрацій Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя відносяться:

- організація роботи державних податкових адміністрацій Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, податкових адміністрацій областей, міст Києва та Севастополя, районних податкових інспекцій в містах (крім міст Києва та Севастополя), а також міжрайонних та об'єднаних податкових інспекцій;

- розроблення та видання різних нормативно-правових актів і методичних документів у межах своєї компетенції;

- розроблення та затвердження форми звітів, декларацій, розрахунків, які пов'язані з обчисленням, розрахунком та сплатою податкових платежів, а також

декларації про валютні цінності, різні зразки карток платників податкових платежів, форми повідомлень про відкриття або закриття розрахунків в банківських установах та ін.;

- роз'яснення через засоби масової інформації чинного законодавства з питань оподаткування, порядку його застосування, для чого проводяться «круглі столи», ведуться рубрики в періодичних виданнях та ін.;

- проведення різних заходів, відповідальність за підбір, розстановку, професійну підготовку кадрів та їх перепідготовку для органів податкової служби через мережу вищих навчальних закладів та курсів підготовки й перепідготовки кадрів;

- проведення роботи зі створення інформаційної системи автоматизованих працівників місць та автоматизації в цілому роботи робітників податкових служб України;

- розроблення головних напрямків, форм та методів проведення перевірок дотримання податкового та валютного законодавства органами державної податкової служби та надання їм відповідної методичної допомоги;

- при виявленні фактів скоєння злочину з питань сплати податкових платежів або викриття злочинної діяльності з цього питання здійснює передачу відповідним правоохоронним органам матеріалів, якщо розслідування таких злочинів не належить до компетенції податкової міліції;

- подання Міністерству фінансів та Державному казначейству України, на вимогу комітетів Верховної Ради України, звітів про виконання плану надходжень податкових платежів;

- розроблення проектів міжнародних договорів з питань оподаткування, а також в межах своїх повноважень проведення заходів з їх виконання;

- проведення заходів по забезпеченню всіх фізичних осіб ідентифікаційними номерами або аналогічними документами платника податків, а також ведення єдиного банку даних про платників податкових платежів - юридичних осіб;

- проведення дослідження всіх каналів надходження податкових платежів, їх ефективності, аналіз та прогноз їх надходжень, вивчення впливу різних чинників на розмір отримання податкових платежів, ефективності чинного законодавства, визначення позитивних та негативних його рис та розробка пропозицій з його вдосконалення;

- забезпечення виробництва, зберігання та продажу акцизних марок для лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, здійснення контролю за наявністю їх на вищезазначених товарах при виробництві, продажі та транспортуванні територією України;

- забезпечення в межах своєї компетенції державної таємниці всіма працівниками податкової служби України згідно з чинним законодавством.

До головних функцій податкових інспекцій в містах (крім Києва та Севастополя), районах, міжрайонних та об'єднаних податкових інспекцій відносяться:

- здійснення постійного контролю за дотриманням всіма суб'єктами чинного законодавства України з питань оподаткування; правильністю та своєчасністю нарахування та сплати податкових платежів і надходження їх до бюджетів всіх рівнів;

- здійснення обліку платників податкових платежів, видача фізичним особам ідентифікаційних номерів або інших відповідних документів, а також здійснення реєстрації фізичних осіб, підприємців-платників податкових платежів;

- здійснення постійного контролю за своєчасністю та достовірністю подання відповідних декларацій та інших звітних документів, які пов'язані з розрахунками та обчисленням податкових платежів, правильністю визначення бази оподаткування;

- здійснення в межах своєї компетенції контролю за законністю проведення валютних операцій, використання контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів та різних дозволів на здійснення окремих видів діяльності;

- проведення перевірки фактів приховування податкових платежів та зменшення розмірів їх надходження до бюджетів всіх рівнів, своєчасність подання та достовірність податкових декларацій та різних звітних документів, а також забезпечення своєчасного стягнення штрафів та різних фінансових за порушення чинного податкового законодавства, які допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій або окремими громадянами;

- проведення дослідження причин та фактів порушень чинного законодавства з питань оподаткування та здійснення заходів щодо зменшення їх кількості;

- при виявленні порушень чинного законодавства подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та окремих громадян про стягнення відповідних коштів до бюджету держави, а також стягнення різної заборгованості;

- розгляд в межах своєї компетенції звернень громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування, валютного контролю, а також скарг на дії посадових осіб державних податкових інспекцій;

- подання звітів про надходження податкових платежів до органів Державного казначейства України та інших фінансових органів;

- здійснення контролю за наявністю та правильністю нанесення акцизних марок на пляшки з алкогольними напоями, на пачки тютюнових виробів під час їх виробництва, зберігання, реалізації та транспортування;

- проведення роз'яснювальної роботи з питань застосування чинного податкового законодавства через засоби масової інформації, відкриття консультаційних центрів та пунктів, проведення «круглий столів», надання безоплатних консультацій та ін.

Для виконання своїх функцій державні податкові органи наділяються відповідними правами, головними з яких є:

- проведення на підприємствах, в установах усіх форм власності, поза залежністю від підпорядкування, а також у громадян, в тому числі і тих, що займаються підприємницькою діяльністю, перевірок звітної документації з питань оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, заповнення податкових декларацій та різних звітів, показників контрольно-касових апаратів та комп'ютерних систем, які мають інформацію щодо розрахунку та сплати податкових платежів, а також одержування від посадових осіб і громадян пояснень у письмовій формі, довідок та відомостей з питань, які виникають під час перевірок, виклику посадових осіб та громадян для отримання пояснень з питань отримання, обчислення та сплати податкових платежів;

- проведення обстеження виробничих, складських, торговельних приміщень юридичних осіб та житлових приміщень громадян, які використовуються як юридичні адреси об'єкта підприємницької діяльності та приносять дохід;

- отримання безоплатно від підприємств, установ, організацій, в тому числі і від Національного банку України та його установ, а також громадян відомостей та різних довідок про фінансовий стан, показники виробничої діяльності, рух коштів, видатки та їх структуру за відповідний період, а також будь-якої іншої інформації, яка стосується обчислення та сплати податкових платежів;

- вилучення (з умовою залишення копій) у підприємств, установ та організацій різних документів, які свідчать про приховування доходів, зменшення бази оподаткування, несплату податкових платежів, а також вилучення у громадян, - суб'єктів підприємницької діяльності реєстраційних посвідчень або спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) з наступною передачею таких документів до відповідних органів;

- у випадках порушення чинного законодавства - встановлення для підприємств, установ, організацій та фізичних осіб і застосування штрафних санкцій в порядку та розмірах, які визначаються діючими законами, а також стягнення до бюджетів всіх рівнів пені, недоїмки та штрафів у порядку, передбаченому чинним законодавством;

- надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу при списанні безнадійного боргу у порядку, який передбачається діючим законодавством;

- накладання адміністративних штрафів на керівників та посадових осіб підприємств, організацій, установ, громадян - порушників чинного законодавства тощо.

Рішення нижчестоящого органу - податкової інспекції, який здійснював відповідну перевірку, може бути скасоване вищестоящим органом - податковою адміністрацією в випадках, коли таке рішення не відповідає актам законодавства. (Але це не стосується рішень податкової міліції)

Крім обов'язків посадові особи податкових органів мають права та несуть відповідальність. При недотриманні Конституції України, діючих законів, інших нормативних актів, або неналежне виконання посадовими особами державної податкової служби своїх обов'язків вони можуть бути притягнутими до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності. Збитки, які нанесені неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, повинні бути відшкодовані за рахунок державного бюджету. Крім того, всі працівники державної податкової служби повинні дотримуватись комерційної та службової таємниці.

Размещено на Allbest.ru