Аналіз співвідношення касових і фактичних видатків

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра Фінансів та державного управління

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: Бюджетний менеджмент

Аналіз співвідношення касових і фактичних видатків

Дніпропетровськ 2012

1. Аналіз співвідношення касових і фактичних видатків

Важливим етапом аналізу видатків бюджетної установи є вивчення співвідношення між касовими і фактичними видатками. Воно може характеризуватися рівністю між ними, перевищенням касових видатків над фактичними або фактичних видатків над касовими. Вивчення існуючого між ними об'єктивного взаємозв'язку і залежності дає можливість виявити виробничі та фінансові ситуації, що виникли в процесі виконання єдиного кошторису доходів і видатків.

Фактичні видатки являють собою видатки звітного періоду на утримання бюджетної установи, списані в установленому порядку, їх вивчення дає можливість оцінити ефективність використання бюджетних коштів, установити ступінь відповідності видатків обсягу виконаної роботи або встановленим нормам.

Касовими видатками є видатки бюджетних коштів у межах сум, виданих банком бюджетній установі наявними грошима або в порядку безготівкових розрахунків. До касових належать видатки на виплату заробітної плати і стипендій, на видавання авансів на відрядження, дрібні господарські видатки, видатки на оплату рахунків постачальників товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт і виконаних послуг. Вони є показником повноти використання отриманих коштів. Тому при внесенні установою будь-яких сум на рахунок у банку бюджетні кошти відновлюються, а касові видатки зменшуються. Характеризуючи зв'язок між касовими і фактичними видатками, необхідно виходити з того, що відкриття бюджетних кредитів або перерахування коштів з бюджету установами здійснюється згідно із затверджуваним єним кошторисом, який передбачає потребу установи в грошових ресурсах для господарських операцій, пов'язаних з їхньою діяльністю в поточному бюджетному (календарному) році. Тому можна припустити, що в певних (ідеальних) умовах касові (Кв) і фактичні (Фв) видатки рівні і їх співвідношення в цьому випадку характеризується виразом Кв = Фв.

Однак на практиці випадки рівності касових і фактичних видатків дуже рідкі. Це можливо лише в тому разі, якщо рух коштів на рахунках установи в банку і списання видатків відбуваються одночасно, наприклад при оплаті наданих послуг за рахунками. Бюджетні кошти, отримані в банку, в такому разі списуються і в балансі про виконання кошторису видатків, що відображає рух коштів, у залишках не враховуються.

У більшості випадків касові та фактичні видатки за часом здійснення та за абсолютною величиною не збігаються. Це пов'язано з тим, що не всі грошові ресурси, отримані в банку, можуть бути списані та віднесені на фактичні видатки безпосередньо в момент їх отримання. Установа оплачує рахунок за прилади, але в звітному році може їх не отримати. Отже, касові видатки були здійснені, а для відображення фактичних видатків підстави немає. Вона матиме місце після отримання оплачених матеріальних цінностей і передання їх в експлуатацію. Сплачена за обладнання сума бюджетних коштів переходить на наступний рік і відбивається в балансі виконання кошторису видатків у вигляді дебіторської заборгованості. Характерним при цьому є те, що за такої виробничо-фінансовій ситуації залишки розрахунків з іншими дебіторами збільшаться порівняно з їх наявністю на початок року. Оплачені й отримані в звітному році матеріальні цінності можуть бути використані лише частково. Однак фактичні видатки з даної виробничо-фінансової операції не рівні касовим видаткам, оскільки частина оплачених матеріальних цінностей залишаються невитраченими. Вони переходять на наступний рік і відбиваються в балансі про виконання кошторису видатків у вигляді залишку матеріальних цінностей, збільшуючи його порівняно з початком року. Установа може отримати за договором поставки від інших підприємств або установ матеріальні цінності й повністю їх витратити, але не оплатити через відсутність коштів на поточному рахунку в банку. Це відіб'ється на сумі фактичних видатків. Касові видатки в даному випадку ще не були здійснені, тому не сплачена постачальникам сума перейде на наступний рік: у врахуванні та звітності вона відіб'ється у вигляді залишку кредиторської заборгованості на кінець року і призведе до його зростання порівняно з початком року, що є ознакою перевищення фактичних видатків над касовими на таку саму суму.

Аналогічні співвідношення між касовими та фактичними видатками можуть складатися й за інших виробничо-фінансових операцій. Їх вивчення дає можливість виявити основні напрями розміщення бюджетних коштів у процесі касового виконання кошторису видатків і джерела формування фактичних видатків.

Виходячи із суттєвості касових і фактичних видатків, їх співвідношення за даними звітності установи можна визначити загальну суму касових (Кв) і фактичних видатків (Фв), які розраховуються за формулами, що унаочнюють співвідношення між ними, і дають змогу виявити причини перевищення касових видатків над фактичними або фактичних видатків над касовими:

Кв = Зп + П - Зк,

де Зп -- залишки коштів установи на початок року; П -- сума коштів, перерахованих за рік; Зк -- залишки грошових засобів установи на кінець року.

Фв = Кв - (ЗКП - ЗКК) + (ЗМП - ЗМК) + (ЗДП - ЗДК) + (ПОп - ПОк),

або

Фв = Кв + (ЗКК - ЗКП) - (ЗМК - ЗМП) - (ЗДК - ЗДП) - (ПОк - ПОп),

де ЗКП, ЗКК -- заборгованість кредиторська на початок і на кінець року; ЗМП, ЗМК -- залишки на рахунках матеріалів на початок і на кінець року; ЗДП, ЗДК -- заборгованість дебіторська на початок і на кінець року; ПОп, ПОк -- залишки на рахунках підзвітних осіб на початок і на кінець року.

Отже, можна зробити висновок, що касові видатки характеризують рух коштів, виділених установі, а фактичні видатки -- повноту їх використання. Тому для визначення суми фактичних видатків необхідно до суми касових видатків додати залишки кредиторської заборгованості на кінець року і відняти ці залишки на початок року або додати залишки на рахунках матеріалів, дебіторів і підзвітних осіб на початок року і з отриманої суми відняти їх залишки на кінець року.

Вивчення співвідношення між касовими та фактичними видатками здійснюється в цілому за кошторисом і за окремими його статтями з використанням даних звіту про виконання кошторису видатків, балансу виконання кошторису видатків , обліку касових і фактичних видатків за окремими статтями і видами. Головною причиною перевищення фактичних видатків над касовими є неповне та несвоєчасне фінансування з державного бюджету. В процесі аналізу необхідно з'ясувати, через що склалося таке співвідношення між касовими та фактичними видатками. Для цього необхідно розглянути склад касових і фактичних видатків за кожною статтею окремо.

За статтею «Заробітна плата» в складі касових видатків враховуються отримані в банку суми коштів на виплату заробітної плати, перераховані податки та утримання із заробітної плати робітників і службовців, депонентська заборгованість з виплати заробітної плати. Нарахована заробітна плата робітникам і службовцям згідно з платіжно-розрахунковою відомістю являє собою фактичні видатки. Тому фактичні видатки можуть перевищувати касові за наявності: заборгованості по податках з робітників і службовців (якщо в звітному періоді їх нараховано більше, ніж перераховано в дохід бюджету); у разі недоодержання в банку коштів на виплату заробітної плати; у разі неповного перерахування утримань із заробітної плати і т. ін.

Касові видатки можуть також перевищувати фактичні в результаті: погашення (збільшення) депонентської заборгованості минулого періоду; перерахування нарахованих у попередньому періоді (році) податків та інших відрахувань із заробітної плати; погашення заборгованості робітникам і службовцям з виплати нарахованої у попередньому періоді заробітної плати; перерахування в бюджет податків у розмірі, що перевищує їх нарахування за відомістю.

На касові видатки за статтею «Нарахування на заробітну плату» відносяться отримані в банку кошти на: оплату лікарняних, виплату пенсій працюючим пенсіонерам; перерахування органу нарахованих, але не використаних на соціальне страхування коштів. Тому вони можуть перевищувати фактичні видатки, якщо установа сплатила лікарняних і пенсій більше, ніж нарахувала коштів на заробітну плату, або погасила заборгованість за нарахуваннями минулих періодів. У такому випадку утвориться дебетове сальдо.

На фактичні видатки за вказаною статтею відносяться суми нарахувань на заробітну плату з державного страхування за встановленими нормативами у відсотках до фонду заробітної плати. Вони можуть перевищувати касові видатки, якщо в установі на звітну дату утворилася заборгованість за відрахуваннями на соціальне страхування. Це означає, що сума оплачених лікарняних листів і пенсій виявилася меншою за нарахування на заробітну плату і різниця між ними не перерахована.

За статтею «Відрядження та службові роз'їзди» як касові видатки виступає виданий робітнику установи грошовий аванс на відрядження. Якщо робітник подав звіт про відрядження і видатки прийняті до відшкодування, то вони відображаються як фактичні видатки установи. Касові видатки перевищують фактичні в тому разі, якщо робітник отримав аванс на відрядження, але в силу певних обставин на дату складання звіту про виконання кошторису видатків не відзвітував за нього. Фактичні видатки перевищують касові з даної статті, якщо робітник витратив у відрядженні більше коштів, ніж отримав аванс, але установа на дату складання звіту не відшкодувала йому різницю у видатках.

Усі інші статті видатків бюджетної установи пов'язані з придбанням і витрачанням матеріальних цінностей (матеріалів, обладнання, інвентарю і т. ін.). Тому співвідношення касових і фактичних видатків вивчається разом зі змінами їх залишків, сум дебіторської і кредиторської заборгованості. Так, якщо отримані в банку грошові засоби направлені на збільшення запасів матеріалів або залишилися в дебіторській заборгованості, то касові видатки перевищуватимуть фактичні. Якщо запаси матеріальних цінностей витрачені на потреби установи та їх залишки за звітом знизилися, то фактичні видатки перевищать касові.

Аналізуючи відхилення фактичних видатків на придбання обладнання та інвентарю від касових, слід враховувати особливості їх формування. По-перше, у фактичні видатки включаються видатки на виготовлення обладнання та інвентарю з наявних в установі матеріалів. По-друге, надлишкове обладнання й те, що не використовується, може бути продано, а отримані кошти зараховані на відновлення витрачених коштів, що зменшить касові видатки. По-третє, придбане обладнання може бути оплачено в централізованому порядку вищою організацією, тоді фактичні видатки перевищать касові.

Таким чином, про співвідношення між касовими та фактичними видатками судять за характером зміни залишків на матеріальних та розрахункових рахунках балансу виконання єдиного кошторису.

Проте слід враховувати, що існують операції, які ведуть до зміни залишків, але не впливають на суму касових і фактичних видатків. До них належать: списання за рахунок установи безнадійних боргів і нестач матеріальних цінностей; оприбуткування надлишків цінностей і коштів; списання кредиторської заборгованості після закінчення строку позовної давності; оприбуткування матеріалів від ліквідації основних засобів; перенесення вартості матеріальних цінностей з рахунків матеріальних цінностей на рахунки основних фондів або навпаки. Результати операцій відображаються в звіті та в довідці до балансу виконання єдиного кошторису. Через це в процесі аналізу співвідношення між касовими та фактичними видатками виявлені зміни залишків необхідно коригувати на величину сум за зазначеними операціями.

2. Аналіз видатків за окремими статтями

видаток касовий стаття фінансовий

1.Аналіз видатків на заробітну плату є особливо важливим в умовах дотримання бюджетною установою завдань щодо заощадливого використання бюджетних коштів, необхідності дотримання нормативів і положень, передбачених законодавством з оплати праці. Проведення аналізу використання фонду оплати праці дає можливість оцінити потребу установи в коштах на оплату праці, її обґрунтованість, визначити повноту використання фонду заробітної плати в цілому по установі та окремо за категоріями персоналу. Вивчення результатів аналізу видатків на заробітну плату дає можливість: впливати на ефективність праці працівників бюджетної сфери; виявляти фактори і визначати їх вплив на зміну виплат з фонду заробітної плати, запобігати нераціональним, необґрунтованим виплатам за рахунок коштів, передбачених кошторисом на оплату праці.

Кожній бюджетній установі доводиться фонд оплати праці. Його величина є лімітом коштів, необхідних для оплати праці працівників за виконання встановленого обсягу послуг (робіт). У кошторисах витрат на поточне утримання бюджетних установ кошти на оплату праці становлять від 50 до 80 % від загальної суми. Аналіз використання фонду оплати праці доцільно здійснювати за двома напрямами: аналіз фонду заробітної плати як економічного елемента витрат й аналіз заробітної плати в складі кошторису витрат бюджетної установи. Таке спрямування аналізу зумовлене особливостями його змісту. У першому випадку вивчається склад витрат і фактори відхилень фактичних витрат за фондом заробітної плати від установленого ліміту в цілому та окремих складових, у другому -- характеризується вплив витрат з фонду заробітної плати на виконання кошторису витрат бюджетної установи.

Завданнями аналізу використання фонду заробітної плати є:

оцінювання обґрунтованості потреби установи в коштах на оплату праці;

характеристика складу фонду оплати праці за категоріями персоналу, структурними підрозділами і формами виплат;

визначення повноти використання фонду заробітної плати в цілому по установі та за окремими категоріями персоналу;

виявлення факторів і вимір їхнього впливу на зміну виплат з фонду заробітної плати;

характеристика рівня середньої ставки (посадового окладу) і факторів її зміни;

перевірка відповідності зростання витрат з фонду заробітної плати та обсягу роботи установи або показників ефективності праці;

вивчення рівня організації оплати праці та запобігання нераціональним виплатам з фонду заробітної плати.

Успішне вирішення перелічених завдань аналізу потребує врахування особливостей організації заробітної плати в бюджетній установі. Серед них визначальною є штатно-окладна система, основними елементами якої є перелік посад у розрізі установ окремих галузей і розмірів місячних окладів за кожною посадою. Крім того, вона передбачає форми стимулювання високої професійної майстерності працівників у вигляді надбавок і доплат до основного посадового окладу, а також виплати премій за особливі успіхи в роботі.

Потреба установи в грошових ресурсах на оплату праці регулюється планом за фондом заробітної плати (кошторисом). Він визначає їхні можливості виконувати визначений обсяг роботи за умови дотримання режиму економії. Тому для об'єктивного оцінювання використання фонду заробітної плати в процесі аналізу необхідно дати характеристику обґрунтованості плану. З цією метою плановий фонд заробітної плати в цілому по установі і за групами працюючих зіставляється з виплатами заробітної плати за попередній рік. При цьому враховується, що фонд заробітної плати планується виходячи з кількості ставок або штатних посад і середнього розміру ставок або посадових окладів. Отже, якщо обсяг роботи установи та умови оплати праці окремих працівників не змінилися, то плановий фонд заробітної плати має відповідати витратам коштів на оплату праці в попередньому році. За наявності відхилень з'ясовуються причини. Розмір їх впливу визначається за даними про зміну середньої кількості ставок (штатних посад) і середньої ставки (окладу) або середньої заробітної плати одного працівника.

Кошти на оплату праці в установах мають використовуватися в межах установленого ліміту (плану) з урахуванням виконання плану за показниками, прийнятими для розрахунку потреби в них (обсяг роботи, чисельність і склад працівників, нормативи утворення фонду заробітної плати тощо). Тому, оцінюючи використання фонду заробітної плати, визначають абсолютне та відносне відхилення.

Абсолютне відхилення являє собою різницю між фактичними виплатами з оплати праці і плановим фондом заробітної плати. Воно визначається в цілому по установі, за окремими категоріями працівників, підрозділами і характеризує повноту використання виділених з бюджету коштів на оплату праці працівників. Для обчислення абсолютного відхилення встановлюються фактори, основними з яких є чисельність працівників (кількість ставок або штатних посад), рівень середньої заробітної плати (середньої ставки або посадового окладу), а також ступінь їх впливу.

Вплив основних факторів на зміну фонду заробітної плати визначається за такими формулами:

?Фч=?Чп х Зп(пл);

?Фз=? Зп х Чп(ф),

де ?Фч, ?Фз -- фактори, що впливають на зміну фонду заробітної плати відповідно за рахунок зміни чисельності працівників і зміни рівня середньої заробітної плати; ?Чп, ?Зп -- зміна факторних показників відповідно чисельності працівників і рівня середньої заробітний плати; Зп (пл) -- плановий рівень середньої заробітної плати, грн; Чп (ф) -- фактична чисельність працівників, осіб.

У подальшому фонд заробітної плати необхідно розглянути за іншими напрямами. В установах усіх галузей невиробничої сфери його можна поділити на заробітну плату штатного та позаштатного персоналу, на основну та додаткову. Однак найбільш важливим є вивчення складу і структури фонду заробітної плати за елементами (видами) виплат.

2. У кошторисах бюджетних установ передбачаються видатки на харчування. Їх роль визначається значенням продуктів харчування в здійсненні установами функцій з надання послуг. Продукти харчування є складовою процесу надання послуг, тому головним завданням аналізу є обґрунтування найбільш доцільного використання видатків з метою забезпечення підвищення якості послуг.

Обсяг продуктів харчування визначається виходячи з:

чинних норм харчування;

кількості днів харчування;

контингенту людей, які харчуються.

Однак обсяг видатків, їх призначення, організація витрачання коштів на харчування в різних установах мають свої особливості.

Особливе значення видатки на харчування мають у лікарнях і дитячих дошкільних закладах. У дитячих дошкільних закладах вони визначаються за нормами харчування диференційовано за типами установ і тривалістю перебування дітей в них протягом дня, в лікарнях -- виходячи з середньорічної кількості ліжок, їх профілю, кількості днів функціонування одного ліжка та норм видатків на харчування на одного хворого в день.

Особливістю видатків на харчування є те, що вони безпосередньо пов'язані з турботою держави про збереження та поліпшення здоров'я людей. У лікарняних установах вони виступають як лікарський засіб і спрямовані на відновлення здоров'я хворих. Тому порушення встановлених норм видатків на харчування неприпустиме, а їх економія позбавлена сенсу.

У процесі аналізу також слід звертати увагу на дотримання встановленого набору продуктів харчування.

Отже, основними завданнями аналізу видатків на харчування є:

оцінювання повноти забезпечення установи фінансовими ресурсами на придбання продуктів харчування;

оцінювання повноти використання кошторисних призначень за видатками;

характеристика дотримання грошових і натуральних норм видатків;

вивчення факторів, які впливають на повноту виконання кошторису за видатками;

виявлення причин порушень щодо встановленого набору продуктів харчування.

При цьому враховується організація харчування в різних установах. Так, хворі, діти в дошкільних закладах, учні шкіл з подовженим днем і шкіл-інтернатів обслуговуються харчоблоками, які є структурними підрозділами окремих установ.

Видатки на харчування відносяться до таких, що залежать від обсягів роботи. Тому, оцінюючи вплив виявлених факторів відхилень фактичних видатків від передбачених за кошторисом, необхідно виділити абсолютне та відносне відхилення (недовитрачання або перевитрачання). Перевірці підлягає також достовірність меню-вимоги на відпуск продуктів харчування зі складу на кухню. При цьому звертається увага на відповідність чисельності тих, хто забезпечується харчуванням за даними меню-вимоги та листка щоденного обліку хворих і ліжкового фонду.

За даними накопичувальних відомостей на списання продуктів харчування, які складаються на підставі меню-вимог, необхідно проаналізувати дотримання натуральних норм харчування, щоб оцінити видатки з погляду дотримання встановленого набору продуктів харчування.

Бібліографічний список

1. Бюджетний Кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 50-51, ст.572) Документ 2456-17, чинний, поточна редакція - Редакція від 18.10.2012, підстава 5290-17

2. Податковий кодекс України 2755-УI від 02.12.2010 (Документ 2755-17, остання редакція від 01.01.2011 на пiдставi 2856-17, чинний).

3. Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України Документ 3609-17, чинний, поточна редакція - Редакція від 12.08.2012, підстава 5083-17

4. Наказ Міністерство Фінансів України 02.03.2012 № 309 Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України Документ z0419-12, чинний, поточна редакція - Редакція від 13.07.2012, підстава z1022-12

5. Наказ Міністерства Фінансів України 30.09.2011 N 1223 Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету Документ z1401-11, чинний, поточна редакція - Прийняття від 30.09.2011

6. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 12 (МСБО12) Податки на прибуток Документ 929_012, поточна редакція - редакція від 01.01.2012

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. N 1149Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів.

8. Про бюджетну класифікацію: Наказ Міністерства фінансів України - № 11 від 14.01.2011 р.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. N59 Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи Документ 59-2011-п, чинний, поточна редакція - Прийняття від 26.01.2011

10. Указ Президента України Про Положення про Міністерство фінансів України Документ 446/2011, чинний, поточна редакція - Редакція від 30.12.2011, підстава 1183/2011

11. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л.Сафонова та ін..; За аг. Ред.. проф. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2010. - 864с.

Размещено на Allbest.ru