Інвестування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток інституціонального інвестування в Україні на сучасному етапі

За останні роки економіка України так і не позбавилася глибоких структурних деформацій і значно відстає від розвинених країн світу за сукупною продуктивністю всіх факторів виробництва та відповідно - рівнем добробуту населення. Більшість підприємств залишилися технологічно відсталими, енергоємними, зі слабкою диверсифікацію продуктів і ринків.

Це пов'язано з нестабільністю державної інвестиційної політики, прогалинами в інвестиційному законодавстві, відсутністю належного інституційного забезпечення розвитку інвестиційного ринку та його інструментів, і як наслідок - недостатнім рівнем внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

За даними Державного комітету статистики інвестиції в основний капітал за результатами 2009 року складають 79% обсягу капітальних інвестицій, до яких відносяться господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомості, основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Ступінь зносу основних фондів за всіма видами економічної діяльності в Україні на 30 вересня 2009 року становила 68,4 відсотка. Критичним є ступінь зносу у транспортній галузі - 87% та енергетиці - близько 80 % основних фондів ТЕС повністю зношені. Критичні показники зносу основних фондів мають безпосереднє відношення до незадовільного обсягу і рівня інвестицій в основний капітал.

Інвестиції в основний капітал, які зростали з 93,1 млрд. грн. у 2005 році до 233,1 млрд. грн. у 2008 році, стрімко впали у 2009 році до 151,8 млрд. грн. (порівняно з 2008 роком на 41,5%), що складає 16,6% номінального ВВП тоді, як найбільший відносний показник інвестицій в основний капітал був зафіксований у 2007 році - 26,2%.

Галузева структура інвестицій в основний капітал не є оптимальною: інвестиції в основний капітал промисловості не дотягують навіть до половини обсягів всіх інвестицій (38%) тоді, як вартість основних фондів промисловості є переважаючою, а сільське господарство, маючи надзвичайно потужний потенціал, інвестується у незначній мірі (6%).

Структура та динаміка інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування показує, що:

· основним джерелом інвестицій у 2009 році, як і в попередні періоди були і залишаються власні кошти підприємств і організацій, які становлять 63,3% від загального обсягу інвестицій в основний капітал;

· стрімко впала роль другого за обсягами джерела фінансування інвестицій в основний капітал, а саме - банківського кредитування з 17,3% у 2008 до 14,2% у 2009 році, що нижче рівня 2005 року;

· нвестиції в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету зростали з 2005 року з 5,1 до 11,6 млрд. грн у 2008 році, але у 2009 році знизились майже удвічі - до 6,6 млрд. грн., що складає 4,4% всіх інвестицій в основний капітал. За даними Міністерства фінансів у 2009 році капітальні видатки державного бюджету були профінансовані в обсязі 10,4 млрд. грн., що майже в 2,5 рази менше, ніж у 2008 році. Частка капітальних видатків у загальному обсязі видатків державного бюджету постійно скорочується: 2007 рік - 14,9%, 2008 рік - 10,6%, 2009 рік - 4,3%. У відсотках до ВВП капітальні видатки державного бюджету складали: 2007 рік - 3,6%, 2008 рік - 2,7%, 2009 рік - 1,1%;

· кошти іноземних інвесторів у інвестиціях в основний капітал склали у 2009 році 4,5%, що майже вдвічі менше, ніж кошти населення, витрачені на будівництво власних квартир та індивідуальне житлове будівництво. У структурі іноземних інвестицій переважають інвестиції у фінансовий, а не у реальний сектор. Інвестування у великі інфраструктурні проекти та проекти структурного реформування промисловості та сільського господарства з терміном окупності, більше 3 років, не відносилось і не відноситься до сфери інтересів іноземних інвесторів.

В Україні спостерігається щорічне зменшення темпів росту прямих іноземних інвестицій: 2007 рік - 136,7%, 2008 рік - 120,6%, 2009 рік - 112,4%. Прямі інвестиції підсилюють міжнародну інвестиційну позицію Україну та запобігають нарощуванню державного боргу, але у зв'язку зі зменшенням потоку прямих іноземних інвестицій чиста міжнародна інвестиційна позиція України погіршилась. Так за даними Національного банку вартість зовнішніх фінансових пасивів України станом на початок 2008 р. перевищувала вартість активів на 31,4 млрд. дол., а станом на початок 2010 р. цей показник складав 39,8 млрд. дол.

Відповідно до підрахунків Європейського банку реконструкції та розвитку кумулятивний показник обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні на душу населення станом на початок 2010 року склав 1000 дол. США на душу населення тоді, як у Чехії - 7 418 дол., Болгарії - 6 226 дол., Казахстані - 3 706 дол., Польщі - 3 155 дол., Румунії - 2 350 дол.

Загалом, як у сфері внутрішніх, так і у сфері зовнішніх інвестицій, проблема полягає у низькій інвестиційній активності суб'єктів інвестиційної діяльності, що знайшло відображення у проекті Програми економічних реформ України на 2010-2014 роки, розробленій Комітетом з економічних реформ при Президентові України.

Ефективність використання капітальних видатків державного бюджету вкрай низька - кошти розпорошені по розпорядниках бюджетних коштів, не існує навіть єдиних засад формування та функціонування системи державних інвестицій та забезпечення їх цільового та ефективного використання, а також відповідно поняття «державна інвестиційна програма». Бюджетний та інвестиційний процеси не скоординовані у часі, на рівні головних розпорядників бюджетних коштів не існує середньострокових інвестиційних планів. Процес формування інвестиційних проектів, що потребують державної підтримки, неінтегрований у загальний бюджетний процес.

Крім того, у проекті Програми економічних реформ України на 2010-2014 роки відмічається, що несприятливий бізнес-клімат є основним чинником, що стримує інвестиції. Криза значно звузила внутрішні джерела для інвестицій, а міжнародні фінансові ресурси стали практично недоступними. Багато міжнародних інвесторів вимушені обережніше ставитися до ризиків країни. Низький інвестиційний імідж України робить країну менш привабливою для міжнародного капіталу в посткризовий період.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом

інституціональний інвестування програмний метод

Україна відстає від більшості розвинених країн майже за усіма макроекономічними критеріями та оцінками і залишається на периферії інвестиційних потоків. Недостатній рівень залучення інвестиційних ресурсів ускладнився впливом світової фінансово-економічної кризи, в наслідок чого суттєво погіршився фінансовий стан підприємств, різко зменшилася їх прибутковість і кредитоспроможність, відбулося скорочення позикових ресурсів (національних - через кризу ліквідності та підвищення вартості запозичень, зовнішніх - внаслідок розвитку фінансової кризи), а також спостерігається високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ, що і стало основною причиною пролонгованого згортання інвестиційної діяльності.

Основними причинами виникнення проблеми низької інвестиційної активності є:

· несприятливі умови інвестування, зокрема недосконале законодавство щодо захисту прав власності, адміністрування податків, отримання у власність земельних ділянок, вимог до здійснення та контролю підприємницької діяльності;

· недостатня державна підтримка інвестиційної діяльності, неналежна система підготовки програм і проектів для державного інвестування;

· нерозвиненість інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури;

· відсутність правових засад та дієвих механізмів державного-приватного партнерства в інвестуванні.

Заходи з ліквідації зазначених причин адекватні шляхам і способам розв'язання проблеми, що наведені у розділі «Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми» цієї Концепції.

На низьку інвестиційну активність у 2008-2009 роках вплинула світова фінансово-економічна криза. Високий інфляційний тиск при значній волатильності інфляції та низька конкурентоздатність економіки призводить до низької схильності до інвестицій.

Держава не вперше вирішує проблему низької інвестиційної активності програмним методом.

28 грудня 2001 року Кабінет Міністрів України постановою № 1801 затвердив Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 року № 440-р схвалено План заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки.

Однак заходів з реалізації Програми, термін якої спливає у поточному році, виявилось недостатньо для досягнення задекларованої мети - створення привабливого інвестиційного клімату та розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення. Підтвердженням цьому є те, що за рейтингом Всесвітнього банку «Ведення бізнесу» Україна займає 142 позицію із 183 країн, що досліджувались. Серед лідерів - Сінгапур, Нова Зеландія, Гонконг та США. Попереду України (на 141 місці) стоїть Гондурас. Естонія посіла 24 місце, Словаччина - 42, Білорусь -58, Польща - 72, Російська Федерація - 120.

Рейтинг «Ведення бізнесу» складається з 10 компонентів, за якими Україна займає відповідно 181 місце - «Оподаткування» та «Одержання дозволів на будівництво», 145 місце - «Ліквідація підприємств», 141 місце - «Реєстрація власності», 139 місце - «Міжнародна торгівля», 134 місце -»Реєстрація підприємств», 109 місце - «Захист інвесторів».

Таким чином, податкове та регуляторне середовище є найвагомішими складовими інвестиційного клімату, за якими його характеризують як несприятливий.

Також, не досягнута мета щодо розвитку інфраструктури інвестиційної діяльності. План заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки взагалі не передбачав створення об'єктів інфраструктури інвестиційної діяльності, а реально був планом законотворчих та організаційно-інформаційних робіт без будь-якого фінансування. Це і є причиною того, що мета програми не досягнута, а більшість передбачених планом заходів законів не було прийнято.

Забезпеченню створення належних умов для соціально-економічного зростання України має сприяти виконання протягом 2010 року термінових заходів Кабінету Міністрів України, а також заходів щодо реалізації державної політики у 2010 році, визначених Державною програмою економічного і соціального розвитку України на 2010 рік. Створення умов для активізації інвестиційної діяльності, спрямованої на модернізацію економіки та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку, є наступним кроком реалізації державної політики, реалізацію якого має забезпечити виконання завдань та заходів Державної цільової програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки.

Державна цільова програма розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки буде розроблятись з урахуванням досвіду розроблення регіональних програм.

Проект Державної цільової програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки буде направлений обласним державним адміністраціям, Уряду Автономної Республіки Крим, державним адміністраціям м. Києва та м. Севастополя для надання пропозицій і врахування при розробленні регіональних програм розвитку інвестиційної діяльності.

Регіональні програми розвитку інвестиційної діяльності мають стати складовими Державної цільової програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки.

Таким чином, розроблення та реалізація нової програми розвитку інвестиційної діяльності з більш чітко визначеними шляхами, способами та ресурсами для досягнення поставленої мети є необхідним кроком з реалізації державної політики із забезпечення сталого економічного розвитку, поліпшення бізнес-клімату та залучення інвестицій.

Практичне завдання

До інвестиційної компанії надійшло для розгляду бізнес-плани альтернативних проектів. Дані, що їх характеризують наведено у таблиці:

Таблиця

Для дисконтування суми грошового потоку за проектом «А» ставка відсотку - 12% річних; проектом «Б» -14,5% річних; проектом «В» -9,5%.

Необхідно визначити, який проект із запропонованих є більш доцільним для реалізації. Рішення обґрунтувати на основі розрахунку показників ефективності реальних інвестиційних проектів - чистого приведеного доходу та періоду окупності.

Розв'язання:

1) Чистий приведений дохід:

NPV_А = 26 000/1,12 + 24 000/1,12² - 27 500 = 15 193,2

NPV_Б =11 500/1,145 + 12 000/1,145² + 14 000/1,145³ - 26 700 = 1836, 97

NPV_В = 22 500/1,95 + 24 000/1,95² + 32 000/1,95³ + 32 500/1,95⁴ - 30 000 = -5573,8

3) Період окупності:

Пок_А = 27 500 / 15 193,2 = 1,8

Пок_Б = 26 700 / 1836,97 = 14,5

Пок_В = 30 000 / -5573 = -5,3 - не окупається

Найефективнішим є проект «А»

Размещено на Allbest.