Система оподаткування підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичне питання. Система оподаткування підприємств, її функції та призначення. Види податків

Система оподаткування -- це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

2 грудня 2010 р. Верховна Рада приймає Податковий кодекс, Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, однак деякі статті наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року.

Система оподаткування -- це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

-- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

-- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

-- обов'язковість;

-- рівнозначність і пропорційність;

-- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

-- соціальна справедливість;

-- стабільність;

-- економічна обґрунтованість;

-- рівномірність сплати;

-- компетентність;

-- єдиний підхід;

-- доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів достатньо реалізуються за здійснення податкової політики, у законодавчих актах щодо окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

На рис. 1 зображено підсистему оподаткування підприємств України.

Підприємства -- суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

До загальнодержавних податків та зборів належать (ст. 9 ПКУ):

податок на прибуток підприємств;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

екологічний податок;

рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

плата за користування надрами;

Рис. 1 Підсистема оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств) в Україні

рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

плата за землю;

збір за користування радіочастотним ресурсом України;

збір за спеціальне використання води;

збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

мито;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків відносяться (п. 10.1 ПКУ):

податок на нерухоме майно (за винятком земельних ділянок);

єдиний податок.

До місцевих зборів належать (п. 10.2 ПКУ):

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.

Встановлення збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, та єдиного податку є обов'язковим (на відміну від туристичного збору та збору за місця для паркування автотранспорту, які встановлюються на розсуд місцевих властей).

1. Податок на нерухоме майно, крім земельних ділянок (ст. 265 ПКУ)

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вводиться в Україні вперше.

2. Єдиний податок (глава 4 розділу ХIV ПКУ)

Безумовно, головною подією 2012 року є набрання чинності норм глави 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» щодо єдиного податку.

З 1 січня 2012 року «єдинники» розділені на чотири групи.

Перша група - ФОП, що займаються виключно роздрібним продажем товарів. Додаткові умови: відсутність найманих працівників, розмір річного доходу - до 150 000 грн. Ставка - 1-10% мінімальної заробітної плати. В цю групу увійдуть особи, які займаються ринковою торгівлею.

Друга група - ФОП, які здійснюють діяльність з надання послуг. Додаткові умови: до 10 осіб найманих працівників, розмір річного доходу - до 1 млн. грн. Ставка - 2-20% мінімальної заробітної плати.

Третя група - ФОП. Додаткові умови: до 10 осіб найманих працівників, розмір річного доходу - до 3 млн. грн. Ставка - 3% від доходу (для платників ПДВ), 5% від доходу (при включенні ПДВ до складу єдиного податку).

Четверта група - ФОП. Додаткові умови: до 50 осіб найманих працівників, розмір річного доходу - до 5 млн. грн. Ставка - 3% від доходу (для платників ПДВ), 5% від доходу (при включенні ПДВ до складу єдиного податку).

Для другої-четвертої податковим періодом є календарний квартал, а для першої групи - календарний рік.

3. Збір від здійснення деяких видів підприємницької діяльності (ст. 267 ПКУ)

Сплата податку та отримання торгового патенту обов'язково для таких видів діяльності:

торгівля у пунктах продажу товарів (за винятком ринків);

торгівля цінностями в пунктах обміну іноземної валюти;

діяльність в області розваг (за винятком проведення грошових державних лотерей);

надання платних побутових послуг.

Щомісяця податок сплачується за такими ставками:

а) на території обласних центрів та міста Києва - 0,08-0,4 розміру мінімальної зарплати;

б) на території міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів, міста Севастополя - 0,04-0,2 розміру мінімальної зарплати;

в) на території інших населених пунктів - 0,02-0,1 розміру мінімальної зарплати.

Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної зарплати.

4. Збір за паркування (ст. 266 ПКУ)

Податок для підприємств, які надають послуги з паркування автотранспортних засобів на території населеного пункту, в спеціально встановлених місцях для платного паркування.

5. Туристичний збір (ст. 268 ПКУ)

Даний збір платять мандрівники. Наприклад, ставка туристичного збору може становити 0,5-1% від вартості проживання в готельному номері.

оподаткування юридичний загальнодержавний збір

Практична частина

Задача 1

Витрати підприємства на закупку сировини і матеріалів для виробництва продукції - 100 тис. грн., в т.ч. оплата ПДВ складає 20 тис. грн. Після переробки сировини і матеріалів підприємство випустило товар і реалізувало його в сферу торгівлі по вільним відпускним цінам на суму 300 тис. грн., і ПДВ в цьому випадку складає 60 тис. грн. (300 * 20%), тобто всього вільна відпускна ціна - 360 тис. грн. Визначити суму сплати ПДВ в бюджет.

Рішення:

Визначаємо ПДВ в вартості відвантаженої готової продукції:

300*20%=60 (тис. грн.).

Визначаємо ПДВ в вартості придбаних матеріальних цінностей:

100*20%=20 (тис. грн.).

Визначаємо суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет:

60-20=40 (тис. грн.).

Задача 2

Розподілити чистий прибуток підприємства за такими даними:

- балансовий прибуток підприємства - 4 500 тис.грн.;

- податки на прибуток - 2 000 тис.грн.;

- відрахування від чистого прибутку:

- виплата засновникам - 48%,

- інші напрямки використання - 46%,

- в резервний фонд - 6%.

Рішення:

Визначимо величину чистого прибутку підприємства як різницю між балансовим прибутком та податком на прибуток:

4500-2000=2500 (тис. грн.).

Розподілимо чистий прибуток підприємства:

виплата засновникам

48%*2500=1200 (тис. грн.)

інші напрямки використання

46%*2500=1150 (тис. грн.)

в резервний фонд

6%*2500=150 (тис. грн.)

Задача 3

Визначити норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві, якщо протягом року буде виготовлено 569 виробів собівартістю 1 204 грн. за штуку. На початку циклу, тривалість якого 25 днів, витрачається 430 тис. грн.

Рішення:

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:

Н = З Д К,

де З -- одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д -- тривалість виробничого циклу, днів; Д=25 днів;

К -- коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у плановому році на 360:

З = 569 * 1 204 / 360 = 685 076 / 360 = 1 903 (грн.)

Коефіцієнт зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається з формули:

де А -- витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б -- наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва становитиме:

Н = 1,903 25 0,814 = 38,718 (тис. грн.)

Список літератури

1. Податковий кодекс України // «Голос України» вiд 04.12.2010 -- № 229, (№ 229--230)

2. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко P.M. Фінанси підприємств. - К.: Знання-Прес, 2004, 291 с.

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства. - К.: Либідь, 2003. - 384с.

4. Славюк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. Посібник. - Л.: Вежа, 2001.- 456 с.

5. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 554 с.

Размещено на Allbest.ru