Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Тема даної курсової роботи - "Бюджетний процес в Україні".

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов'язаних з поняттям та сутністю бюджетного процесу в Україні. Також метою написання курсової роботи є поглиблення теоретичних і практичних знань з бюджетної системи України, вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що ефективність та успішність практичної реалізації положень Бюджетного кодексу України залежить від наявності ефективних механізмів їх впровадження та передбачає чітке знання теоретичних, методологічних основ та нормативно-правових актів, пов'язаних з Бюджетним кодексом та бюджетним процесом на всіх рівнях державного управління.

Основними завданнями курсової роботи є: вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань організації бюджетного процесу в Україні; проведення всебічної діагностики існуючих недоліків і переваг в бюджетній сфері.

В роботі розкриті наступні питання:

Поняття та сутність бюджетних відносин і бюджетного процесу.

Соціально - економічна сутність і роль державного бюджету.

Основні стадії бюджетного процесу в Україні.

Особливості бюджетного процесу в 2002-2003 рр.

Тощо.

При написанні даної курсової роботи мною були використані різноманітні теоретичні, аналітичні та статистичні матеріали, закони України, зокрема, Бюджетний Кодекс України, Закон „Про державний бюджет України на 2010 рік", та інші нормативні документи, які регламентують бюджетний процес в Україні. Особливу увагу автор приділив вивченню аналітичних матеріалів Групи фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету. Особливу увагу автор приділив вивченню аналітичних матеріалів Групи фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету. Також слід зазначити, що бюджет, який було прийнято на 2013 рік на мою думку був недостатньо опрацьований. Деякі політики назвали його антиконституційним та “нереальним”. Саме дана полеміка звернула мою увагу на актуальність даного питання, тому роботу я тісно пов'язую з бюджетними процесами країн західної Європи. Не слід також пропускати той момент, що наша країна змінила соціалістичну (централізовану) економіку на ринкову, що в свою чергу відобразилося на прийнятті та виконанні головного закону України у фінансові системі.

1. Поняття та сутність бюджетних відносин і бюджетного процесу

1.1 Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету

Слово «бюджет» походить від нормандського bouge, bougtte, що в перекладі означає «кишеня», «мішок». Це слово почали використовувати англійці, змінивши його на budget, що в дійсності виявився шкіряним мішком, у якому приносили в парламент документи, де були дані про державні доходи і витрати, а потім словом budget стали називати доповідь канцлера скарбниці, з якою він виступав у парламенті.

Перші спроби складання бюджету, у формі кошторисів доходів і витрат, у Європі зафіксовані у Франції в часи Пилипа Красивого в 1302 році. Надалі вони були припинені, тому що глава держави, як правило, повновладно і безконтрольно розпоряджався всіма державними коштами. Фінанси держави не були відділені від королівських.

В даний час майже не залишилося держав, що свою діяльність не фінансували б з державного бюджету країни.

Фінансові відносини, що складаються в державі з підприємствами, організаціями, установами і населенням, називаються бюджетними.

Бюджетні відносини різноманітні (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності, галузями народного господарства, територіями країни) і охоплюють усі рівні господарювання (державний, місцевий).

Бюджетним відносинам притаманний об'єктивний характер. Він зумовлений тим, що в руках держави щорічно повинна концентруватися визначена частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних задач, покриття загальних витрат державного керування.

Сукупність бюджетних відносин по формуванню і використанню бюджетного фонду країни складає поняття державного бюджету. Інакше, державний бюджет - основний фінансовий план країни, що має силу закону, тому що проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом (у ринкових країнах: парламент країни, муніципальні збори штату).

Державний бюджет - ведуча ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні доходи і витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.

Державний бюджет завжди являє собою компроміс між основними групами носіїв різних соціально-економічних інтересів у країні. Це компроміс між власниками і найманими працівниками з питань оподатковування, власності, доходів і заробітної плати, з питань бюджетних витрат на соціальні цілі; компроміс між загальнодержавними і місцевими інтересами; компроміс між промисловими і сільськогосподарськими районами у відношенні розподілу податків і бюджетних дотацій; компроміс між інтересами окремих галузей з приводу податків, субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень, підрядів на будівництво, інвестиційних премій.

Будучи економічною формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, виконуючи специфічне суспільне призначення - по задоволенню потреб суспільства і його державно-територіальних структур, бюджет може розглядатися в якості самостійної економічної категорії. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж рисами, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має особливості, що відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До числа особливостей відносяться наступні:

державний бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаною з відокремленням частини національного доходу в руках держави і її використанням з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що обумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками;

за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше - національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

Основна функція державного бюджету - розподільна.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва.

Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Основним об'єктом бюджетного перерозподілу є національний доход, іноді - частина національного багатства. Національний доход - частина валового суспільного продукту без матеріальних витрат на його виробництво. Виражає весь обсяг чистої продукції країни, тобто це знов створена вартість зазвичай за рік. Національне багатство - сукупність створених працею і накопичених матеріальних благ, які створює суспільство.

Основні напрямки розподільної функції: пов'язані з перерозподілом національного доходу, із втручанням у процес суспільного відтворення (державне регулювання і стимулювання економіки), з фінансовим забезпеченням соціальної політики, забезпеченням монопольного прибутку.

У формі бюджету капіталістичні держави концентрують величезні фінансові кошти. Уряд США щорічно акумулює через бюджет більш 1,1 трлн. діл., Великобританії - понад 150 млрд. ф. ст., Франції - більш 1 трлн. франків, ФРН - майже 300 млрд. марок, Японії - більш 54 трлн. ієн. За даними Групи фіскального аналізу - http://www.fao.kiev.ua

Через державний бюджет і інші ланки бюджетної системи країни ринкової економіки здійснюють свою соціальну політику, втручання в сферу соціальних відносин, фінансуючи найважливіші елементи в соціальній області - освіта (головним чином початкова і середня освіта, а також професійна перепідготовка кадрів), охорона здоров'я (у тому числі санітарія, профілактика захворювань), соціальне забезпечення.

Значна частина витрат на соціальні потреби проходить по місцевих бюджетах, а у федеративних державах також по бюджетах членів федерації. У розвинутих державах на ці цілі витрачається від 30 до 40% бюджетних коштів.

Бюджетний механізм - це сукупність способів організації бюджетних відносин, застосовуваних суспільством для вирішення економічних і соціальних задач. Це інструмент державного регулювання економіки.

Використання бюджетного механізму для регулювання економіки здійснюється за допомогою маневрування грошовими ресурсами, що надходять у розпорядження держави. Маневрування можливе тому, що в державному бюджеті відсутній принцип закріплення доходів за конкретними видами і напрямками витрат, тому кошти, що надходять у розпорядження держави, знеособлюються і можуть бути використані по будь-якому напрямку.

1.2 Бюджетний устрій і бюджетний процес в країнах ринкової економіки

Організаційно бюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організація бюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроєм країни.

В залежності від організаційної структури розрізняються унітарні (єдині), федеративні і конфедеративні держави.

В унітарних державах бюджетна система включає дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети.

У федераціях і конфедераціях бюджетна система складається з трьох ланок:

державний бюджет (федеральний бюджет чи бюджет центрального уряду);

бюджети членів федерацій - штатів США, земель (ландів) у ФРН, провінцій у Канаді;

місцеві бюджети. Вони не включаються в бюджети членів федерації, доходи і витрати яких не входять у федеральний бюджет.

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система ряду країн характеризувалася залежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США до прийняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків окремих штатів. З посиленням центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Після другої світової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різко посилився, у відношенні доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету в загальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США - більш 50%, Великобританії - більш 70%. За даними Групи фіскального аналізу - http://www.fao.kiev.ua

У державний бюджет спрямовуються найбільші доходи:

прибутковий податок з фізичних осіб

податок на прибуток корпорацій,

акцизи,

податок на додаткову вартість,

мита. П.Гега, Л.Доля «Основи податкового права».

По витратах, навпроти, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частину витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили.

Система місцевих бюджетів також визначається державним устроєм (федеративний чи унітарний) і відповідним адміністративним розподілом. В 1960-1970р. в усіх західних країнах відбувся процес укрупнення місцевих адміністративних одиниць і, отже, посилення централізації місцевих фінансів.

Фінансові взаємини центральних і місцевих органів стали більш тісними, підсилилася регулююча роль місцевих фінансів і їхній вплив на процес відтворення і сферу соціальних відносин.

Бюджетний процес - регламентований законодавством (в Україні це Закон “Про бюджетну систему України” та інші нормативні акти) порядок створення, розгляду, затвердження бюджетів, їхнього виконання і контролю за їхнім виконанням, затвердження рахунків про виконання бюджетів, що входять у бюджетну систему.

Особливості бюджетів всіх рівнів - послідовне проходження постійно відновлюваних одних і тих же стадій їх формування та виконання у встановленому законом порядку. Це обумовлено тим, що акт, який видається про бюджет того чи іншого рівня, діє на протязі певного періоду часу, по закінченні якого повинен бути прийнятий новий акт про конкретний бюджет на постійний період часу. Бюджет знаходиться в постійному русі.

Державні органи, в силу своєї компетенції, визначають пріоритети видатків для включення їх у бюджет, відшукують доходні джерела для покриття цих видатків, складають проект бюджету, розглядають його, затверджують і виконують бюджет і звіт про його виконання. Ця діяльність компетентних державних органів дістала назву бюджетного процесу. У зв'язку з цим особливим значенням бюджетної процедури для держави, вона ретельно регламентується правовими нормами, що вміщуються в багатьох актах, які встановлюють повноваження державних органів, в Законі України, Правилах складання і виконання бюджетів, затверджуваних в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з чинним законодавством України бюджетний процес складається з таких стадій:

- складання і розгляд проекту бюджетів;

- затвердження і виконання бюджету;

- складання, розгляду і затвердження звіту про виконання бюджету.

Кожна стадія наповнюється конкретним змістом, здійснюється певними, визначеними законодавством, органами і завершується прийняттям правового акту.

Всі стадії бюджетного процесу повторюються систематично, щорічно. В цьому втілюється принцип щорічності бюджету. Дозвіл на збір доходів і витрати за їх рахунок Верховна Рада України дає Кабінету Міністрів тільки на один рік, який має назву бюджетного року або бюджетного періоду з 1 січня по 31 грудня і співпадає з календарним роком.

У Франції, Бельгії, Швейцарії бюджетний рік також співпадає з календарним. Але слід відзначити, що не у всіх країнах цей період співпадає з початком року. Так, у Великобританії, Канаді, Японії він починається з 1 квітня, в Італії - з 1 липня, в США - з 1 жовтня.

Таким чином, бюджетний процес - це регламентована законодавством діяльність державних органів по складанню, розгляду, затвердженню бюджету, а також складанню, розгляду і затвердження звіту про його виконання.

Бюджетний процес проводиться за принципами, які забезпечують найбільш повне, доцільне і ефективне забезпечення централізованих коштів країни: верховності органів законодавчої влади, які приймають остаточне рішення про бюджет; повнота бюджету, що означає включення в нього всіх доходів і видатків, передбачених законодавством; реальності включення у бюджет показників доходів і видатків, яка базується на суворому обліку коштів держави і плановому їх розподілі; спеціалізації показників бюджету (доходів - за їх джерелами, видатків - за цільовим призначенням); гласності бюджетного процесу, що випливає з принципу участі громадян в управлінні державою; публічності, що вимагає доведення до відома всього населення рішень Рад народних депутатів усіх рівнів про розподіл частини національного доходу, сконцентрованого в бюджеті, на потреби держави.[22,c.71]

Принцип спеціалізації бюджетних показників застосовується на всіх стадіях бюджетного процесу за допомогою бюджетної класифікації. Згідно з Бюджетним Кодексом України, бюджетна класифікація - це єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівняльність бюджетних даних.

Структура бюджетних класифікацій розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Верховною Радою України.

Критерієм класифікації по доходах є економічне значення джерела доходів бюджету в системі податків і обов'язкових платежів. Для цього в техніко-методологічному плані до класифікації введено розділи, глави, параграфи і статті.

По видатках критерієм класифікації є цільове спрямування коштів з бюджету, яке дає змогу розподілити їх системно, суворо послідовно з точним найменуванням, що забезпечується вказаними розділами, главами, параграфами і статтями.

Бюджетна класифікація забезпечує можливість на всіх стадіях бюджетного процесу здійснювати аналіз і контроль, встановлювати джерела надходження коштів, об'єкти бюджетного фінансування, органи, відповідальні за повне і своєчасне надходження коштів у доходну частину бюджету і ефективне використання бюджетних коштів.

Юридичне значення бюджетної класифікації полягає в тому, що в її межах здійснюється компетенція Рад народних депутатів та виконавчих органів усіх рівнів в галузі бюджетного планування та виконання бюджету.

2. Стадії бюджетного процесу в Україні та їх характеристика

2.1 Складання, розгляд та затвердження проекту бюджету

Складанню проектів бюджетів передує розробка основних прогнозних макроекономічних показників на плановий рік з виділенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану. Зазначені показники розробляються до 1 червня року, що передує плановому, Міністерством економіки за участю Міністерства фінансів, Національного банку України, інших міністерств та відомств.

На підставі цих показників на плановий рік Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи самоврядування розробляють прогнози економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень, які є основою для складання проектів їх бюджетів.

Сам процес розробки проекту бюджету починається задовго до його затвердження.

Постійні комісії Верховної Ради України, з огляду на поточний і прогнозований соціально-економічний стан, розробляють свої пропозиції щодо проекту бюджету на наступний рік і надсилають їх до постійної комісії з питань бюджету не пізніше 20 травня поточного року. Постійна комісія з питань бюджету розробляє проекти постанови про основні напрямки бюджетної політики на наступний рік (бюджетну резолюцію) і вносить її на розгляд Верховної Ради не пізніше 15 червня поточного року.

Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний період і має своє відображення в Постанові Верховної Ради. Вона є орієнтиром для Уряду при розробці проекту бюджету і для Верховної Ради при розгляді цього проекту і законів, що впливають на заходи і видатки державного бюджету.

Верховна Рада приймає постанову про основні напрямки бюджетної політики не пізніше 1 липня.

Складання проекту державного бюджету організовує Кабінет Міністрів України відповідно до засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України, міждержавних відносин, визначених Верховною Радою у бюджетній резолюції.

Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держави складає попередній проект бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади.

Усі органи державної виконавчої влади у двотижневий строк розглядають доведені до них показники щодо проекту зведеного бюджету та надають міністерству фінансів свої пропозиції з відповідними розрахунками та обґрунтуванням.

Міністерство фінансів розглядає зазначені пропозиції за участю представників відповідних органів державної виконавчої влади і готує проекти зведеного і державного бюджету України.

При розробці проекту державного бюджету до основи беруться науково обґрунтовані економічні нормативи, проекти зведених балансів доходів і видатків та зведеш кошториси видатків міністерств і відомств; баланси доходів і видатків та кошториси видатків підприємств і установ, що перебувають на державному бюджеті і не входять до складу міністерств і відомств.

Після складання проекту починається наступна стадія бюджетного процесу - розгляд проекту бюджету.

Кабінет Міністрів України на своєму засіданні розглядає проект державного бюджету України, приймає рішення щодо проекту бюджету і надає його Президенту України. Президент розглядає проект державного бюджету і в разі згоди з ним вносить його Верховній Раді до 1 вересня.

На розгляд Верховній Раді України разом з проектом бюджету додаються: основні макропоказники економічного і соціального розвитку України на плановий рік, зведений баланс фінансових ресурсів України, основні напрямки бюджетної і податкової політики, пропозиції щодо взаємовідносин Державного бюджету України з бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, обсяги централізованих державних капітальних вкладень з розрахунками і обґрунтуваннями по окремих позиціях і загальні показники зведеного бюджету України. До проекту Закону "Про державний бюджет" додаються: прогноз доходів і видатків на три наступних роки, розроблений виходячи з основних прогнозних макроекономічних показників на цей період.

Стадія розгляду проекту бюджету продовжується в Верховній Раді України. Порядок розгляду встановлений Регламентом Верховної Ради України. На ознайомлення депутатів з проектом бюджету дається не менше 20 днів.[22,c.74]

До 15 вересня Президент України представляє проект державного бюджету на засіданні Верховної Ради. З доповіддю про проект бюджету виступає Міністр фінансів або особа, що виконує його обов'язки. Депутати обговорюють поданий проект, після чого він передається на розгляд постійних комісій, які призначають доповідачів для участі у роботі постійної комісії з питань бюджету. Постійні комісії і депутати передають свої поправки до проекту бюджету у постійну комісію з питань бюджету.

Постійна комісія з питань бюджету розглядає поправки, що надійшли на протязі двох тижнів і готує доповідь і таблицю про підтримані поправки і перелік відхилених поправок. Текст доповіді та інші матеріали роздаються депутатам не менше як за 5 днів до засідання Верховної Ради, на якому заслуховується доповідь комісії з питань бюджету про поправки до проекту бюджету і проводиться перше читання проекту закону про державний бюджет. Після обговорення доповіді на голосування ставиться постанова про схвалення висновків і пропозицій постійної комісії з питань бюджету.

У разі схвалення доповіді постійної комісії з питань бюджету на пленарному засіданні розглядаються тільки ті поправки, які відхилені комісією і на розгляді яких наполягають ініціатори їх внесення.

Кабінету Міністрів України надається можливість доопрацювання проекту бюджету на протязі двох тижнів перед другим читанням на Верховній Раді.

Друге читання починається з доповіді Міністра фінансів або особи, що виконує його обов'язки.

Далі починається наступна стадія бюджетного процесу - затвердження бюджету.

В тому випадку, якщо Кабінет Міністрів надає проект бюджету з дефіцитом, спочатку Верховна Рада затверджує граничний розмір дефіциту, після чого голосує закон про державний бюджет постатейно. Поки Верховна Рада не проголосує закон про державний бюджет в цілому, бюджету ще немає, є тільки його проект.

Якщо після обговорення і прийняття поправок Уряду досягається затверджений граничний розмір дефіциту бюджету* Верховна Рада затверджує проект.

Якщо ж дефіцит бюджету перевищує граничний розмір Верховна Рада розглядає питання про пропорційне скорочення всіх статей видатків, крім захищених. За поданням Уряду визначаються перелік захищених статей видатків бюджету по всіх інших статтях, після чого закон про Державний бюджет приймається в цілому.

У разі не затвердження Верховною Радою пропорційного скорочення видатків, проект бюджету передається для Доопрацювання до постійної комісії з питань бюджету.

Постійна комісія з питань бюджету розглядає поправки протягом 5 днів, і не менш як за 3 дні до засідання Верховної Ради висновки комісії поширюються серед депутатів.

Після цього проект бюджету подається на третє читання. Депутати обговорюють і голосують поправки про скорочення дефіциту бюджету. Якщо внаслідок цього досягнуто затвердженого граничного розміру дефіциту бюджету, Верховна Рада голосує проект бюджету в цілому, якщо ні - то пропорційно скорочуються статті видатків.

2.2 Виконання бюджету

державний бюджет фінансовий дисципліна

Наступна стадія бюджетного процесу - це стадія виконання бюджету, яка є основною. Виконати бюджет - це означає забезпечити повне і своєчасне надходження всіх передбачених у бюджеті доходів і направлення коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.

Виконання державного бюджету України організовує Кабінет Міністрів через Міністерство фінансів, міністерства, відомства, інші органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів.

Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети виконуються за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що затверджується фінансовими органами відповідно до затверджених показників бюджетів.

Бюджетне фінансування покладається на спеціально для цього уповноважених посадових осіб (керівників міністерств, відомств, установ, організацій) - розпорядників коштів. За своїм правовим станом розпорядники коштів розподіляються на головних розпорядників та нижчестоящих розпорядників коштів, які в свою чергу розподіляються на дві групи (два ступеня).

До повноважень головних розпорядників бюджетних коштів належать права: одержувати кошти на утримання всієї системи; розподіляти їх поміж нижчестоящими розпорядниками бюджетних коштів, відкривати бюджетне фінансування нижчестоящим розпорядникам бюджетних коштів, одержувати й витрачати кошти на утримання апарату, що його вони очолюють; контролювати цільове й доцільне витрачання коштів підвідомчими органами; здійснювати централізовані заходи.

По місцевих бюджетах головними розпорядниками бюджетних коштів є керівники галузевих відділів місцевих Рад, яким підпорядковані установи та організації місцевого підпорядкування.

Розпорядники бюджетних коштів першого ступеня одержують бюджетне фінансування як безпосередньо на утримання очолюваних організацій, так і для фінансування підлеглих їм установ, що перебувають на самостійному балансі; використовують кошти на виробничо-господарську діяльність своєї організації, відкривають бюджетне фінансування підвідомчим установам; контролюють цільове використання їх та організують приймання звітів стосовно використання бюджетного фінансування.

До повноважень розпорядників бюджетних коштів другого ступеня входить одержання бюджетного фінансування в обсязі, визначеному за встановленими економічними нормативами; використання одержаного фінансування за цільовим призначенням з додержанням режиму економії; своєчасне подання звітності про фактичне використання коштів.

Розпорядник бюджетних коштів провадить фінансування у загальному обсязі з обов'язковим розмежуванням асигнування, їм також надане право переглядати і перерозподіляти фінансування по зазначених статтях кошторису витрат.

В тому випадку, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, Рада народних депутатів приймає рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету (крім захищених статей, перелік яких встановлюється самою Радою) до кінця фінансового року. Пропорційне скорочення може бути і тоді, коли в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується, а це не дає можливості фінансувати передбачені бюджетом витрати.

Бюджетним Кодексом України передбачено право Президента України зупинити або скоротити фінансування окремих видатків державного бюджету, якщо Верховна Рада не прийняла рішення про скорочення передбачених бюджетом заходів. Зупиняючи чи скорочуючи фінансування окремих видатків за своїм рішенням, Президент повинний попередити про це Верховну Раду за два тижні.

Законодавством встановлено, що Верховна Рада на протязі одного бюджетного періоду не може приймати закони, що впливають на зменшення доходів або збільшення видатків бюджету без внесення відповідних змін і уточнень до Закону "Про бюджет України ".

В процесі виконання бюджетів Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів можуть виникати тимчасові касові розриви, які за клопотанням Ради Міністрів автономії та відповідних виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів надаються з бюджетів вищого рівня на підставі рішень керівників фінансових органів. Бюджетні позички повинні бути погашені у встановлені строки в межах поточного бюджетного року.

Верховна Рада України, використовуючи своє право на вищий і постійний контроль за фінансовою діяльністю, яке надається їй Законом "Про Державний бюджет", двічі на рік (у липні і грудні) на засіданнях розглядає хід виконання бюджету. Під час розгляду заслуховується доповідь Уряду, проводиться обговорення і приймається постанова про затвердження доповіді Уряду. В разі не затвердження доповіді Уряду Верховна Рада може вирішити питання про відповідальність Уряду або окремих його членів. За пропозицією постійної комісії з питань бюджету Верховна Рада в такому разі може розглянути і прийняти закон про внесення змін і доповнень до Закону "Про Державний бюджет".

Постійна комісія Верховної Ради з питань бюджету розглядає питання про виконання бюджету чотири рази протягом одного бюджетного періоду: у квітні, липні, жовтні і січні. Комісія може схвалити бюджетну політику Уряду або ініціювати розгляд Верховною Радою питання про недовіру до бюджетної політики Уряду.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів наділені правом вносити зміни щодо доходів і видатків відповідного бюджету в межах наданих їм законодавством прав.

Бюджетним законодавством України передбачено відповідальність за порушення бюджетного законодавства і найбільш поширені види порушень. Таким порушенням є не цільове використання бюджетних коштів або в обсягах, що перевищують межу видатків, затверджену актами про бюджет; невиконання умов пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів; видання органами державної влади і посадовими особами актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч виключній компетенції Верховної Ради України щодо встановлення обов'язкових платежів та видатків державного бюджету; порушення строків проходження бюджету.

Слід відзначити, що Президент України для зміцнення фінансової дисципліни при виконанні державного бюджету ухвалив, що проекти законодавчих актів, реалізація яких потребує додаткових витрат або скорочення дохідної бази державного бюджету, включаючи пільги щодо сплати податків, митних платежів та інших обов'язкових платежів до бюджету подаються до Верховної Ради України на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

У відповідності з Указом Президента України від 1 травня 1995 року "Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні державного бюджету України" Кабінет Міністрів не може розглядати будь-які звернення органів державної виконавчої влади, Рад усіх рівнів та їх виконавчих органів, окремих посадових осіб, народних депутатів України щодо збільшення видатків або скорочення доходів державного бюджету, крім звернень, пов'язаних надзвичайними ситуаціями.

За порушення порядку проходження і виконання платіжних доручень по доходах і видатках Державного бюджету України установи банків і підприємства зв'язку сплачують штраф у розмірі 5% від суми затриманого платежу або перерахованих із бюджету коштів за кожний день прострочення. Суми штрафів зараховуються в державний бюджет.

Президент також заборонив органам державної виконавчої влади, підприємствам, організаціям і установам перераховувати кошти Державного бюджету України та державних цільових фондів на рахунки строкових депозитів в установах банків.

2.3 Звіт про виконання бюджету

Бюджетний процес завершується затвердженням звіту про виконання бюджету. Це і є його остання стадія.

Звіт про виконання Державного бюджету України за минулий рік надається Президенту України, Верховній Раді у вигляді письмового звіту. На засіданні Верховної Ради заслуховується доповідь Кабінету Міністрів, з якою виступає Міністр фінансів, або особа, що виконує його обов'язки.

Протягом двох тижнів після цього постійні комісії розглядають звіт і готують висновки. Звіт про виконання Державного бюджету повинен бути розглянутий не пізніше 1 травня. На засіданні Верховної Ради заслуховуються висновки постійної комісії з питань бюджету та інших постійних комісій.

Після обговорення приймається постанова про звіт про виконання Державного бюджету.

Верховна Рада України може і не затвердити звіт про виконання бюджету і розглянути питання про відповідальність державних органів і посадових осіб виконавчої влади за порушення бюджетного законодавства. Затвердженням звіту про виконання бюджету Верховна Рада народних депутатів здійснює контроль за його виконанням, оцінює правомірність дій органів виконавчої влади, доцільність змін, що вносилися в бюджет під час його виконання. Затвердження звіту про виконання бюджету є схваленням дій органів виконавчої влади, які виконували приписи Ради, що містилися в акті про бюджет.

Постанова Верховної Ради України щодо звіту про виконання Державного бюджету України публікується для загального відома в засобах масової інформації.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки.

Державний бюджет - ведуча ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні доходи і витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.

Бюджетний процес - це регламентована законодавством діяльність державних органів по складанню, розгляду, затвердженню бюджету, а також складанню, розгляду і затвердженню звіту про його виконання.

Досвід бюджетного процесу в частині розгляду та прийняття бюджетної політики на 2003 рік дає багато підстав зробити висновок щодо необхідності його удосконалення на наступні бюджетні періоди.

Формування бюджетної політики на 2003 рік відбувалося в умовах загострення боргової ситуації у зв'язку з піковим навантаженням виплат за державним боргом у 2003 році, зменшення надходжень від приватизації державного майна, кризового стану бюджетної дисципліни щодо своєчасної та повної сплати податків і повернення з бюджету сум відшкодування ПДВ, довготривалого очікування податкової реформи, погіршення соціальних проблем та відсутності ефективних структурних реформ у галузях бюджетної сфери. Виходячи з наведених умов, проект бюджету, поданий Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, характеризувався різким скороченням загального бюджетного ресурсу на соціальну сферу та формуванням такої трансфертної політики, що поставила на межу виживання більшість місцевих бюджетів. Саме тому питання бюджетної політики щодо формування міжбюджетних відносин на 2003 рік опинилися у центрі політичного протистояння законодавчої та виконавчої гілок влади.

Бюджетний процес у частині формування на наступний рік показників міжбюджетних відносин між державним бюджетом і 686 місцевими бюджетами базувався на двох протилежних позиціях: з одного боку, політика уряду в основному спрямовувалася на вирішення поточних цілей та передбачала перекладання ресурсних проблем державного бюджету на місцеві бюджети і посилення розбалансованості місцевих бюджетів за рахунок значного перерозподілу доходних ресурсів місцевих бюджетів, а, з іншого боку, позиція Верховної Ради враховувала зміст Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік і полягала у пріоритетності поступового поліпшенню фінансового стану місцевих бюджетів та фінансового забезпечення мінімального рівня надання бюджетних послуг через збільшення обсягів міжбюджетних трансфертів.

Разом з тим, окрім економічних проблем, на складності цьогорічного бюджетного процесу позначилися і політичні події: вибори нового складу парламенту, призначення нового прем'єр-міністра і нового складу уряду та довготривале формування дієздатної "більшості" в парламенті.

Слід пам'ятати, що фінансова ситуація в країні залишатиметься дуже складною, оскільки боргова криза триватиме протягом наступних п'яти років, а з прийняттям Податкового кодексу на якийсь час мають скоротитися і надходження до консолідованого бюджету. За таких обставин важко переоцінити значення узгоджених дій вищих органів виконавчої і законодавчої влади у відношенні основних цілей бюджетної політики на середньострокову перспективу та розробки погодженої програми заходів для забезпечення виходу з кризового стану і піднесення економіки країни.

Зі вступом у дію Бюджетного кодексу середньострокове бюджетне планування має стати невід'ємною частиною перспективного макроекономічного прогнозу та підставою для визначення поточних бюджетних пріоритетів і бюджетної політики. Перехід на середньострокове планування визначить чіткі орієнтири не тільки для державного бюджету та місцевих бюджетів, а й для всіх економічних агентів, що працюють з урядом. Розробка та прийняття на законодавчому рівні середньострокової бюджетної політики зі складанням макроекономічного прогнозу на найближчі 3-5 років, прийняттям основних бюджетних показників (загальної суми доходів та видатків державного бюджету, принципів фінансового забезпечення боргової, соціальної та трансфертної політики з місцевими бюджетами) були б дуже корисним для запобігання дестабілізації бюджетного процесу в наступні роки.

Список використаних джерел

1. Конституція України прийнята 28 червня 1996 року

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI

3. Бюджетний Кодекс України від 2001.06.21 №2542-III

4. Закон України „Про державний бюджет України на 2013”.// Електронна версія взята з сайту комітету Верховної Ради України з питань Бюджету - http://budget.rada.gov.ua

5. Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2013 №57 “Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету” (Інструкція про складання і виконання розпису Державного бюджету України)

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2013 р. №659 “Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2010 р. №419 “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності”

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2010 р. №228 “Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ”

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. №415 “Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду”

10. Указ Президента України від 25 грудня 2001 року “Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері”

11. Адмiнiстративно-бюджетне управління (1992). Доповідь міжвідомчої робочої групи про процес проведення аудиту контрактів федерального уряду (Вашингтон: Виконавча служба президента)).

12. Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних матеріалів. Упорядники: С.І. Мельник, З.М.Луценко, І.Ф. Щербина, А.В.Данілова. К: „Проект підтримки економічної та фіскальної реформи”, 2002

13. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: навчальний посібник -К.: Товариство “Знання”, 1998 р.

14. Губський Б.В. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах //Економіка України. - 1999. - №4. - с.4-15.

15. Деркач Н.И., Гордеева Л.П. «Деньги, финансы и финансовые рынки», Днепропетровск, Наука и образование, 1998

16. Доповідь Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Петра Порошенка на офіційному представленні проекту Державного бюджету України на 2003 рік у Верховній Раді 24.09.2002. //Адреса посилання - http://budget.rada.gov.ua/index.php/article/articleview/168/1/3/

17. Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд / Під ред. Дж. Хансена та В. Нанівської: Звіт Світового банку. - К., 1999. -С.145.

18. Звіт про виконання Державного бюджету України по видатках на 1 грудня 2002 року. К: ГФА, 2002

19. Звіт про виконання Державного бюджету України по доходах на 1 грудня 2002 року. К:ГФА, 2002

20. Олексюк Б. Бюджетний процес у період акцій протесту. К: Інститут відкритої політики, 24 вересня 2002

21. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Г.Н.Климко. К. 1997

22. Предборський В.А. Фінансове право. К: „Правові джерела”, 1998

23. Ревізійні органи законодавчої влади у західній і східній Європі. Шерi Ембрi. Підготовлено для Програми сприяння парламентові України. 1995 р.

24. Соколик М. Денежные доходы и расходы населения Украины: тенденции и структура // Экономика Украины. -1999. - №3. - С. 25.

Размещено на Allbest.ru

...