Статистика грошового обігу

Размещено на http://www.allbest.ru

Статистика грошового обігу

Зміст

Вступ

1. Поняття і соціально-економічне значення статистики грошового обігу

2. Основні показники статистики грошового обігу

3. Показники статистики грошового обігу економіки України

Висновки

Література

статистика грошовий обіг

Вступ

Для управління процесами грошового обороту потрібно спиратися на статистичну інформацію про величину грошового обороту, його склад і динаміку, а також обіговість грошових коштів, додержання розрахункової дисципліни, про склад і швидкість обігу грошової маси, купівельну спроможність грошей тощо.

Завдання статистики грошового обігу:

Збір та обробка статистичної інформації про величину грошового обігу.

Розробка програми статистичного спостереження.

Розробка сучасних способів отримання і обробки даних.

Обгрунтування методології обчислення і аналізу статистичних показників грошового обігу.

Виявлення закономірностей у складі грошового обігу, в обіговості грошової маси, в розрахункових операціях банків.

Спостереження за додержанням підпприємствами розрахункової дисципліни.

Вивчення обсягу, складу, динаміки грошової маси та її швидкості.

Аналіз купівельної спроможності грошей.

Аналіз купюрного складу грошової маси.

Отримувати і обробляти статистичну інформацію щодо процесів у цій галузі кредиту - справа статистики грошового обігу. Вона розробляє програму статистичного спостереження, способи отримання і обробки даних, обгрунтовує методологію обчислення і аналізу статистичних показників.

1. Поняття і соціально-економічне значення статистики грошового обігу

В економіці грошова маса є важливим чинником, який впливає на рівень цін, обсяг виробництва і стан платіжного балансу. Обсяг грошової маси є результатом складної взаємодії багатьох суб'єктів економічної діяльності, а не самої лише діяльності кредитно-грошових органів, які визначають розмір грошової бази. Комерційні банки встановлюють розмір позичок, інших активів і надлишкових резервів. Небанківський сектор вирішує, як розподіляти свої грошові кошти між строковими, ощадними, поточними вкладами та іншими зобов'язаннями, фінансовими активами або просто зберігати готівку. Обсяг грошової маси і формується в результаті прийняття таких рішень.

У цьому розділі розглянемо визначення грошової маси, фактори, які впливають на її збільшення, подамо тлумачення поняття «грошовий мультиплікатор». У свою чергу, рух суспільного продукту і національного доходу, створення доходів в економіці -- всі ці дії невіддільні від грошових відносин, які складаються між населенням, урядом, підприємствами та організаціями. Такі відносини характеризуються обсягом грошового обігу, що являє собою сукупність операцій, у процесі виконання яких відбувається рух грошової маси.

Для управління процесами грошового обігу потрібно мати в основі статистичну інформацію про розмір грошового обігу, його склад і динаміку, а також обіговість грошових коштів, додержання розрахункової дисципліни, про склад і швидкість обігу грошової маси, купівельної спроможності грошей тощо.

Отримувати та обробляти статистичну інформацію щодо процесів у цій галузі статистики і є справою статистики грошового обігу. Саме вона розробляє програму статистичного спостереження, способи отримання і обробки даних, обґрунтовує методологію обчислення й аналізу статистичних показників. Статистика грошового обігу також виявляє закономірності у складі грошового обігу, в обіговості грошової маси, у розрахункових операціях банків, додержанні підприємствами розрахункової дисципліни. Окрім цього, перед зазначеною статистикою висунуто завдання щодо вивчення обсягу, складу, динаміки грошової маси та її швидкості.

2. Основні показники статистики грошового обігу

Система статистичних показників, що характеризує грошовий обіг, будується на категоріях, пов'язаних з функціями грошей. Ця система включає такі групи показників:

грошова маси та її структура;

забезпеченість грошовими знаками обігу національної економіки;

показники, що характеризують операції на рахунках, з депозитами тощо;

показники, які відображають рух грошової маси та ефективність її використання.

Під обсягом грошового обігу розуміють сукупність грошових операцій, за допомогою яких здійснюється рух грошей. Необхідно відрізняти обсяг грошового обігу від середніх залишків грошей. Перший показник визначають підсумовуванням результатів операцій з надходження (або списання) грошей за певний період, а другий дістають як середню величину із залишків грошей на рахунках на окремі дати.

Грошовий обіг розподіляється на безготівковий та готівковий.

Безготівковий грошовий обіг -- це сукупність грошових розрахунків, здійснюваних у формі записів на рахунках у банках і шляхом заліку взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші виконують лише функцію коштів платежу.

Готівковий грошовий обіг -- це сукупність грошових розрахунків, які застосовуються у взаємовідносинах держави, підприємств, установ і населення, набуваючи форми готівкових грошей.

За характером платежів розрізняють товарний платіжний оборот і нетоварний платіжний оборот. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого -- платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.

Основним документом, за допомогою якого характеризується рух грошової готівки, є прогноз касових оборотів банків. Він відображає рух грошової маси із сфери обігу до кас банківських установ і видачу готівки підприємствам, установам, організаціям і населенню. Прогноз касових оборотів складається на квартал з розподілом за числами і затверджується для кожної банківської установи. Цей документ стосується двох аспектів -- надходжень і видач (витрат) готівки і відповідно поділяється на дві частини. У кожній з них виокремлюються статті згідно з каналами руху готівки: у першій частині показують прогнозне надходження готівки до каси банківської установи, а в другій -- прогнозну видачу готівки з кас банківської установи. У процесі балансування касового плану визначається емісійне завдання з випуску готівки в обіг чи вилучення її з обігу.

До завдань статистики грошового обігу належить вивчення купюрного складу грошової маси. Під купюрним складом розуміють питому вагу грошових знаків різної вартості в загальній масі грошей, що обертаються. При цьому купюрний склад може бути визначений як за вартістю, так і за сумою купюр. Купюрний склад грошової маси формується під впливом грошових доходів населення, роздрібних цін на товари та послуги, структури товарообороту, схильності населення до витрачання грошей.

Для характеристики організаційної діяльності банківських установ за розрахунками використовують показник швидкості документообороту. Чим швидше розрахункові документи проходять шлях від постачальника до споживача, тим ефективніша діяльність банку.

Для характеристики емісійної діяльності грошово-кредитної системи використовується низка показників.

Показники діяльності банківської системи.

1. Готівка в обігу.

2. Резерви комерційних банків.

3. Готівка в сейфах.

4. Кредити уряду.

5. Кредити комерційним банкам.

6. Зростання готівки (в % на місяць).

Показники діяльності комерційних банків (на кінець звітного періоду).

1. Кредити комерційних банків іншим секторам економіки.

2. Частка кредитів приватному сектору (%).

3. Кредити в іноземної валюті.

4. Депозити (строкові та до запитання).

5. Частка депозитів населення у загальній сумі депозитів (%).

6. Депозити в іноземній валюті.

Грошово-кредитна система складається з грошових і негрошових фінансових установ. Грошові фінансові установи утворюють банківську систему країни. Типова її форма -- це установи двох рівнів: органи грошово-кредитного регулювання, комерційні банки і грошові фінансові посередники.

Центральний банк випускає в обіг національну валюту, зберігає резерви країни в золоті або іноземній валюті, резервує кошти і контролює діяльність комерційних банків, здійснює грошово-кредитну політику. Комерційні банки виконують дві основні функції: приймають грошові вклади і надають позички. За допомогою цих операцій комерційні банки створюють гроші, що відрізняє їх від негрошових фінансових установ.

Обсяг пропозиції грошей створюється в результаті операцій центрального і комерційних банків і рішень небанківського сектору.

Центральний банк задає максимально можливий обсяг пропозиції грошей, регулюючи обсяг резервних грошей (грошової бази). Зміни грошової бази відображаються у зведеному та аналітичному балансах центрального банку. Фактичний обсяг пропозиції грошей формується позичко-ощадними операціями комерційних банків. Вплив на пропозицію грошей з боку центрального і комерційних банків відображається в зведеному балансі банківської системи -- грошово-кредитному огляді.

3. Показники статистики грошового обігу економіки України

В умовах переходу до етапу посткризового відновлення та необхідності формування підґрунтя для забезпечення високих темпів економічного розвитку надалі перед грошово-кредитною політикою поставали нові виклики, а саме:

¦ сприяння подальшому стримуванню інфляції через запобігання формуванню монетарних ризиків цінової стабільності - головні виклики в цьому аспекті полягали в недопущенні розбалансування ситуації на грошово-кредитному ринку в умовах профіциту ліквідності;

¦ стимулювання кредитної активності банків - головні виклики в цьому напрямі полягали в тому, що попри поступове відновлення ресурсної бази та значний обсяг ліквідності банки не поспішали відновлювати активну кредитну діяльність;

¦ запобігання формуванню ризиків та передумов, які призвели до виникнення фінансової кризи в 2008-2009 роках - основні виклики в цьому аспекті полягали в значному рівні доларизації економіки.

Досягати визначених цілей та пріоритетів грошово-кредитної політики в першому півріччі доводилося в умовах профіциту ліквідності, який мав структурний характер. Природа профіциту ліквідності була пов'язана з розширенням депозитної бази банків та відновленням Національним банком України викупу іноземної валюти в резерви в умовах збереження впливу на грошово-кредитний ринок з боку фіскальних чинників, зокрема купівлею Національним банком України державних облігацій України, обсяг яких у першому півріччі 2010 року за номінальною вартістю становив 26,6 млрд. грн.

Обсяг коррахунків банків у II кварталі збільшився на 40,9%, або на 11,4 млрд. грн., тоді як у І кварталі - на 16,4%, або на 2,9 млрд. грн. У цілому за перше півріччя поточного року цей показник збільшився на 64%, або на 11,1 млрд. грн. - до 28,6 млрд. грн.

В умовах структурного профіциту ліквідності Національний банк України постійно вживав заходів щодо запобігання формуванню монетарного навісу, який створював би ризики розбалансування ситуації. Це виявлялося як у постійному здійсненні мобілізаційних операцій (залишок мобілізованих коштів в певні періоди перевищував 20 млрд. грн.), так і в мінімізації обсягу підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування. Більшою мірою мобілізація коштів відбувалася через розміщення депозитних сертифікатів Національного банку України -- обсяг таких операцій у першому півріччі 2010 року становив 115,0 млрд. грн.

Також зростання ліквідності банків стримувалося за рахунок проведення Національним банком України операцій з двостороннього котирування державних облігацій України. Так, під час проведення операцій з двостороннього котирування державних облігацій України у першому півріччі 2010 року банкам було продано державних облігацій (за номінальною вартістю) на суму 7,5 млрд. грн., а придбано - на суму 2,7 млрд. грн.

Ураховуючи, що профіцит ліквідності, який склався на грошово-кредитному ринку в поточному році, мав структурний характер, Національний банк України зобов'язав банки з 01.05.2010 формувати увесь обсяг обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку України (до цього на окремому рахунку банки формували 50% від суми обов'язкових резервів, що сформовані за попередній звітний період резервування).

На фоні масштабного проведення мобілізаційних операцій обсяг підтримки ліквідності через надання нових кредитів рефінансування в першому півріччі 2010 року був незначним і становив 3,9 млрд. грн. Утім, проводячи значні за обсягами мобілізаційні операції, Національний банк України водночас підтримував ліквідність банківської системи на досить високому рівні, який дозволяв банкам відновлювати кредитну активність. Однак через значні кредитні ризики банки суттєву частку вільних ресурсів спрямовували не на кредитування реального сектору економіки, а у фінансові інструменти, зокрема в державні цінні папери та депозитні сертифікати Національного банку України.

Через це в середині другого кварталу, коли ознаки покращення ситуації набули більш сталих обрисів, а на споживчому ринку сформувалася дефляційна тенденція, з метою подальшого стимулювання кредитної активності банків Національний банк України вдався до поступового пом'якшення грошово-кредитної політики. Також враховувалося, що:

¦ кошти, які вивільнювалися, не створювали додаткового інфляційного або девальваційного тиску, свідченням чого є динаміка споживчих цін та ситуація на валютному ринку в цей період. Водночас такі дії додатково стимулювали банки більше уваги приділяти кредитуванню реального сектору;

¦ привабливі умови розміщення сертифікатів Національного банку України (ставка за якими доходила до 9% річних) не лише відтягували вільні ресурси банків з кредитного ринку, а й стимулювали залучення в Україну короткострокових спекулятивних капіталів, метою якого є не інвестування в економіку, а отримання швидкого прибутку за рахунок Національного банку України;

¦ тенденція до збільшення вкладів населення в банках мала стабільний характер і не потребувала додаткових процентних стимулів.

Пом'якшення грошово-кредитної політики виявлялося насамперед у зменшенні масштабів проведення мобілізаційних операцій та зниженні відсоткових ставок Національного банку України (у тому числі облікової).

Зокрема, місячний обсяг операцій з розміщення депозитних сертифікатів Національного банку України зменшився з 25,1 млрд. грн. у квітні до 16 млрд. грн. у червні поточного року.

В травні Національний банк України припинив мобілізовувати кошти банків через здійснення операцій двостороннього котирування державних облігацій України.

Разом із заходами з регулювання ліквідності здійснювалася і процентна політика Національного банку України. Так, з метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку та створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки Національний банк України з 8 червня 2010 року знизив облікову ставку, яка є базовою щодо інших процентних ставок Національного банку України, до рівня 9,5% річних. До цього її рівень з 12.08.2009 становив 10,25%.

Відповідним чином коригувалися і ставки за активними та пасивними операціями Національного банку України. Зокрема, середньозважена процентна ставка за операціями з рефінансування в першому півріччі 2010 року становила 12,3% і була нижчою за середньозважену ставку як в цілому за 2009 рік (16,7%), так і за середньозважену ставку рефінансування в будь-якому місяці минулого року. Середньозважена ставка за мобілізаційними операціями за цей період (5,3%) також була меншою, ніж середньозважена ставка за 2009 рік (6,6%).

Результатом проведення такої політики було підтримання тенденції до зменшення вартості коштів на усіх сегментах грошово-кредитного ринку. А саме відбулося зменшення вартості:

депозитів - у національній валюті з 14,0% у грудні 2009 року до 9,6% у червні 2010 року, в іноземній валюті - з 9,5% до 7,8% відповідно;

кредитів -- у національній валюті з 19,6% у грудні 2009 року до 14,1% у червні 2010 року. Водночас вартість кредитів в іноземній валюті за цей період збільшилася (з 10,2% до 13,9%), що відображало політику Національного банку України на зменшення привабливості операції в іноземній валюті порівняно з угодами в гривні;

за угодами на міжбанківському кредитному ринку - до 2,5% (за кредитами овернайт 1,3%) у червні 2010 року порівняно із 7,0% річних у грудні 2009 року (за кредитами овернайт - 3,3%).

Позитивна динаміка показників реального сектору створювала підвалини для підвищення попиту на гроші та, відповідно, зростання монетарних показників.

Більш ліберальний характер проведення грошово-кредитної політики в травні та червні відобразився і в динаміці показників грошової пропозиції. Так, обсяг монетарної бази в червні збільшився одразу на 8%, що визначило показник її зростання з початку року в розмірі 12,6%. Продовжилася тенденція до збільшення темпів приросту монетарної бази в річному вимірі - за станом на кінець червня показник приросту монетарної бази до відповідного місяця минулого року збільшився до 16,3% порівняно із 11,9% у травні та 4,4% на початок року.

Також у другому кварталі відбулося прискорення темпів розширення грошової маси, обсяг якої стосовно початку року збільшився на 9,5% - до 533,5 млрд. грн. У річному обрахунку темпи приросту грошової маси в червні збільшилися до 12,9%, тоді як на початок року та в січні вони були від'ємними (мінус 5,5% та мінус 2,6%, відповідно), а протягом лютого - квітня вимірювалися однозначними числами.

Головним чинником збільшення грошової маси було збільшення обсягу депозитів. Розширення депозитної бази в першому півріччі 2010 року набуло характеру сталої тенденції і засвідчило поступове відновлення довіри економічних агентів до банківської системи. Причому якщо на початку року (у січні та лютому) відбувалося лише зростання депозитів населення, то починаючи з квітня сформувалася тенденція до збільшення коштів і юридичних осіб.

Загальний обсяг депозитів у першому півріччі 2010 року збільшився на 11,0% - до 363,8 млрд. грн. Зростання депозитів відбулося за рахунок коштів як у національній, так і в іноземній валютах. Водночас приріст коштів у національній валюті (на 18,8% - до 206,2 млрд. грн.) більше ніж у вісім разів перевищував відповідний показник за коштами в іноземній валюті (на 2,3% - до 157,7 млрд. грн.).

Темпи зростання депозитів населення більше ніж у два рази випереджали аналогічний показник за коштами юридичних осіб. З початку року обсяг депозитів фізичних осіб збільшився на 13,7% - до 240,5 млрд. грн. А їх приріст у національній валюті (23,7%) більше ніж у чотири рази перевищував відповідний показник за коштами в іноземній валюті (5,0%).

Зростання обсягу депозитів юридичних осіб з початку року на 6,0% - до 123,3 млрд. грн. відбулося виключно за рахунок коштів у національній валюті (збільшення на 12,2%), у той час як кошти в іноземній валюті зменшилися на 5,1%.

Поряд із постійним припливом депозитів у банківську систему відбувалося і покращення їх строкової структури. Питома вага довгострокових депозитів у загальному їх обсязі за перше півріччя 2010 року збільшилася з 24,4% до 26,4%.

Постійний приріст вкладів у банківській системі свідчить про відновлення довіри до банків, а його валютна структура (особливо в частині вкладів населения) - про посилення довіри до національної грошової одиниці та зниження девальваційннх очікувань.

Про поступове усунення впливу девальваційного чинника на очікування економічних агентів та зростаючу довіру до національної грошової одиниці свідчить стабільно низхідна динаміка (починаючи з лютого 2010 року) розрахункового показника доларизації економіки - за станом на 01.07.2010 він становив 29,6%, порівняно із 31,7% на початок року.

Поряд із поверненням депозитів у банківську систему на збільшення обсягу грошової маси впливала динаміка її іншої складової - готівки поза банками, обсяг якої з початку року збільшився на 7,2% - до 168,3 млрд. грн. Разом з тим, з огляду на випереджувальну динаміку темпів зростання депозитів порівняно із готівкою, відбувалося покращення структури грошової маси. Питома вага готівки в структурі грошової маси з початку року зменшилася з 32,2% до 31,5%.

Висновки

Отримувати і обробляти статистичну інформацію щодо процесів у цій галузі кредиту - справа статистики грошового обігу. Вона розробляє програму статистичного спостереження, способи отримання і обробки даних, обгрунтовує методологію обчислення і аналізу статистичних показників.

Для управління процесами грошового обороту потрібно спиратися на статистичну інформацію про величину грошового обороту, його склад і динаміку, а також обіговість грошових коштів, додержання розрахункової дисципліни, про склад і швидкість обігу грошової маси, купівельну спроможність грошей тощо.

Система статистичних показників, що характеризує грошовий обіг, будується на категоріях, пов'язаних з функціями грошей. Ця система включає такі групи показників:

грошова маси та її структура;

забезпеченість грошовими знаками обігу національної економіки;

показники, що характеризують операції на рахунках, з депозитами тощо;

показники, які відображають рух грошової маси та ефективність її використання.

Література

Денежное обращение и кредит при капитализме: Учебник/ Под ред. Л. Н. Красовиной. -- М.: Финансы и статистика, 1989.

Долан Э. Дж., Кэмпбелл К. Д., Кэмпбелл Р. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. -- М. -- Л.: Профико, 2001.

Лапішко М. Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. -- Львів: Світ, 2005.

Статистика: Підручник/ За ред. С. С. Герасименка. -- К.: КНЕУ, 2000.

Теслюк И. Е. Статистика финансов: Учеб. пособие. -- Минск.: Выш. шк., 2004.

Уманец Т. В. Финансово-банковская статистика. -- К., 2002.

Холомай Б. Статистика финансов. -- К., 2001.

Шустіков А. А. Статистика фінансів та банківської справи: Конспект лекцій. -- К.: КНЕУ, 2008.

Размещено на www.allbest.