Оподаткування доходів населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки молоді та спорту України

Харківський національний університет будівництва та архітектури

Курсова робота

з дисципліни "Фінанси, гроші та кредит"

на тему: "Оподаткування доходів населення"

Харків 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основи побудови податкової системи України та її характеристика

1.1 Історія становлення податкової системи в Україні

1.2 Основні елементи податкової системи

1.3 Класифікація податків

1.4 Характеристика системи оподаткування фізичних осіб

Розділ 2. Аналіз податкових надходжень і податкових платежів за період із 2003 до 2010 рр.

2.1 Аналіз динаміки прямих і непрямих податків за період із 2000 до 2010 рр.

2.2 Аналіз динаміки податку на доходи фізичних осіб в період з 2005 до 2010 рр.

Розділ 3. Вдосконалення податкової системи

3.1 Зарубіжний досвід побудови податкової системи

3.2 Аналіз змін Податкового Кодексу України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Серед елементів державного регулювання ринкової економіки найбільш актуальною для України є податкова система. Вона пов'язана з формуванням фінансових ресурсів на різних рівнях, в тому числі формування бюджету, зачіпає економічні інтереси всіх платників податків, визначає характер взаємин держави і господарюючих суб'єктів економіки.

Введений Податковий кодекс України постійно коригування, тому щороку в податкове законодавство вводяться доповнення.

Вибрана тема курсової роботи є актуальною тому, що оподаткування населення є складовою частиною фінансового механізму держави, податки відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету. Податок з доходів фізичних осіб, що забезпечує надходження до дохідних частин бюджету, закріплений за місцевими бюджетами, що й закладає основу формування міських, сільських та селищних бюджетів. Особливістю оподаткування населення є визначення сукупного прибутку за виключенням доходів, що не підлягають оподаткуванню.

Метою даної курсової роботи є комплексний аналіз процесу оподаткування доходів населення в Україні, розкриття значення цього процесу для держави.

Об'єктом дослідження даної роботи стали нормативно-правові акти України, які регулюють загальні питання формування та реформування системи оподаткування, літературні дані загального характеру, що містять інформацію загального характеру.

Предметом вивчення при підготовці даної курсової роботи стали ті нормативні акти, спеціальна література, статті, що більш повно та конкретно розкривають порядок оподаткування доходів населення в Україні.

Розділ 1. Основи побудови податкової системи України та її характеристика

1.1 Історія становлення податкової системи в Україні

Оподаткування доходів громадян має свою тисячолітню історію. Вони з`явилися ще в ті часи, коли у світі формувалися перші держави і носили назву "Податки з населення". До цих податків з населення відносили, перш за все, "внески громадян", які були потрібні для утримання публічної влади.

Правителі держав створювали нові платежі, які ставали обов`язковими і регулярними й сплачувались в натуральній формі.

З часом, коли виникли товарно-грошові відносини, податки виступали у вигляді грошей. Один з найвідоміших грошових податків - це подушний податок на всіх громадян у Римській імперії в ІІ ст. н.е. - прибуток.

До 1798 року в близькій до сучасної форми прибутковий податок був введений Уільямом Піттом з широкою системою прогресивних ставок, пільг та утримань.

Таким чином, податки і збори з населення вважаються найпершими та найстарішими податками, які відіграли важливу роль у розвитку кожної держави. податок особа платіж кодекс

Формування податкової системи України сягає своїм корінням ще у систему мобілізації доходів бюджету колишнього СРСР. Це і зрозуміло, адже побудована тоді могутня податкова система СРСР проіснувала досить довго. Україна тоді була часткою тієї великої загальносоюзної системи податків. Безперечно, з виходом України із СРСР треба було перебудовувати все на рівень незалежності, суверенітету. Головним об'єктом цієї перебудови стала податкова система тепер вже незалежної держави, тому що податки складають головну частину доходів бюджету, його фінансову базу, на підставі якої починає функціонувати будь-яка країна.

Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон "Про систему оподаткування". Треба сказати, що він фактично продублював попередній союзний, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи суверенної України.

В цьому Законі був наданий перелік податків, що входили до податкової системи України. Деякі види податків були ліквідовані (податок з обороту, на експорт і імпорт).

Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна в структурі органів податкової системи утворення Державної Податкової Адміністрації та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи.

З 2004 року в Україні розпочався політичний цикл економічної політики, який характеризувався випереджаючим зростанням видатків бюджету. Часта ротація складу Кабінету Міністрів змушує кожен новий уряд провадити більш "щедру" бюджетну політику, аніж його попередники, що вимагає мобілізації додаткового обсягу податкових надходжень. Це сформувало запит на посилення фіскальної функції податкової політики [15, с.9]. Переорієнтація її пріоритетів супроводжувалася різким збільшенням розриву між динамікою доходів бюджету та податкових надходжень, з одного боку, та темпами зростання ВВП, з іншого.

До апогею фіскалізму податкова політика була доведена в 2009 році, коли вона була повністю зорієнтована на наповнення державного бюджету, навіть за рахунок актуалізації дестимулюючих наслідків для економіки [15, с.10]. Різке скорочення ВВП, падіння товарообігу, погіршення фінансових результатів діяльності підприємств і зниження доходів населення спровокували різке звуження дохідної бази бюджету.

Потреба в докорінному реформуванні податкової системи України стала очевидною. 15 червня 2010 р. Кабінетом міністрів було подано до Верховної Ради України проект Податкового кодексу України, який був прийнятий за основу вже на поточній сесії 17 червня.

18 листопада 2010 року Верховна Рада приймає Податковий кодекс, але вже 30 листопада Президент України після масових акцій протесту накладає на нього вето. 2 грудня Верховна Рада повторно приймає Податковий кодекс вже з урахуванням побажань Президента, 3 грудня кодекс підписує глава держави, а вже 4 грудня текст Податкового кодексу офіційно оприлюднюється в газеті "Голос України". Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, однак деякі статті наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року.

Отже, проаналізувавши розвиток податкової системи України, можна зробити висновок, що формування її продовжується і зараз, багато робиться для подальшого вдосконалення податкового законодавства.

1.2 Основні елементи податкової системи

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які складаються у держави з юридичними та фізичними особами. Податки - це найважливіша фінансова категорія, яка історично є найважливішою формою економічних відносин між державою і членами суспільства [16, с.136]. Ця категорія виникла з появою держави і вже тоді забезпечувала виконання функцій держави.

Податки - це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. Податки як економічна категорія мають свої функції - фіскальну і регулюючу. Розглянемо конкретно кожну з них.

Фіскальна функція податків характеризується тим, що саме податки сприяють централізації Валового Національного Продукту у бюджеті. Треба відмітити, що саме ця функція визначає суспільне призначення податків і тому є головна. Економісти трактують суть цієї функції таким чином: податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподіленими в регіональному розрізі.

Постійність означає надходження податків до бюджету рівномірно, в чітко встановлені законодавством терміни. Стабільність - гарантію того, що передбачені доходи будуть надходити в бюджет в повному обсязі. Для забезпечення необхідними надходженнями бюджети різних ланок бюджетної системи існує рівномірність розподілу податків.

Іншою функцією податків є регулююча. Ця функція необхідна для того, щоб здійснювати вплив на різні сторони діяльності платників податків. Об'єктивно кожний платник зацікавлений в тому, щоб сплатити якомога меншу суму. Це може домогтися, наприклад, за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування або якщо платник здійснює діяльність, яка передбачає пільги щодо оподаткування. Таким чином регулююча функція податків є в кожному з них.

Інша функція податків - стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо [18, c.173]. Так, наприклад, в багатьох розвинутих країнах звільняються від оподаткування витрати на науково - дослідницькі роботи. Аналогічно, з метою стимулювання окремих галузей народного господарства в Україні законодавством передбачається їх пільгове оподаткування.

Наступна функція податків - перерозподільна. Ця функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільчих відносин. За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм - науково-технічних, економічних тощо.

За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва та спеціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності проведених витрат: залізниці та автостради, електростанції тощо. В сучасних умовах значні кошти з бюджету повинні бути спрямовані на розвиток сільськогосподарського виробництва, відставання якого найбільш суттєво відображається на всьому стані економіки країни та життєвому рівні населення країни.

Нарешті, остання функція податків - контрольна. Вона, як економічна категорія, полягає в тому, що з'являється можливість кількісного відображення податкових надходжень та їх співставлення з потребами держави в фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції податків оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль за рухом фінансових ресурсів, проявляється необхідність внесення змін та доповнень у систему оподаткування.

Для того, щоб найбільш повно і досконало зрозуміти поняття і суть податків треба розібратися в основних елементах податків.

Суб'єкт оподаткування - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податки. Однак, суб'єкт є тільки безпосередньою, транзитною ланкою надходження доходів. Реальним платником, або носієм кожного податку є споживач [17].

Об'єкт оподаткування - це те, що саме оподатковується. Треба чітко встановити об'єкт оподаткування, він має бути стабільним, піддаватися чіткому обліку [20].

Одиниця оподаткування - це фізичний чи грошовий вимір оподатковуваного об'єкту [17]. Грошовий вимір має бути безпосереднім при оцінці доходи і опосередкованим - при оцінці тієї ж, наприклад, земельної ділянки чи майна.

Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок [20]. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язаним з об'єктом оподаткування, а може й не мати ніякого відношення до нього. Але правомірним є пов'язування джерела сплати податку із об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є справедливішим, оскільки тільки доход є джерелом сплати податків.

Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування [20]. Існують два підходи до встановлення ставок - універсальний і диференційований. При універсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками, або у розрізі оцінки об'єкта оподаткування.

Непрямі податки мають головним чином фіскальне значення, так як дозволяють постійно стягувати в бюджет частину загального грошового обігу від реалізації товарів, робіт, послуг. Вони є стабільними видами доходів державного бюджету, так як не залежать від кількісних показників діяльності товаровиробників та термінів їх сплати.

Прямі податки саме зменшують доходи фізичних чи юридичних осіб, оскільки ними оподатковуються доходи (прибуток, заробітна плата), а також окремі види майна (земля, природні ресурси, транспорт). Прямі податки можуть бути віднесені на збитки виробництва (обігу) або прямо утримуватись з доходів, але в кожному з цих правил вони знижують реальні доходи платників шляхом зменшення частки чистого доходу, який залишаться в їх розпорядженні.

Податкові системи різних країн відрізняються одна від одної, але в будь-якому випадку вони представляють собою сукупність непрямих і прямих податків, які встановлені законодавством і надходять в бюджет держави.

1.3 Класифікація податків

Податки класифікуються за різними ознаками:

· за формою оподаткування;

· за економічним змістом об'єкта оподаткування;

· в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;

· за способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);

· в залежності від способів встановлення ставок оподаткування;

· в залежності від встановленого порядку використання;

· за суб'єктом оподаткування.

За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Приділяючи увагу прямим податкам, треба зазначити, що вони встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування[20].

За ступенем обліку фінансового стану платника податків прямі податки поділяються на дві підгрупи: особисті та реальні. Різниця полягає саме у відношенні об'єкта оподаткування і самого платника. При особистих прямих податках первинним явищем виступає платник, а об'єкт оподаткування - вторинним. При реальних прямих податках - навпаки.

Найбільш поширеними являються особисті види прямих податків, головними з яких виступають прибутковий податок з громадян та податок на прибуток.

Розглядаючи ретельніше прибутковий податок треба відмітити, що в залежності від форми доходу, індивідуальної чи узагальненої, прибутковий податок поділяється на види: податок з фізичних осіб і юридичних осіб. Таке "подвійне" встановлення цього податку дає можливість оподатковувати весь створений валовий доход, а також здійснювати регулювання співвідношення між ними. Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян: заробітної плати та інших доходів. Податок з юридичних осіб стягується із загального доходу підприємства, у формі якого виступає прибуток.

Прибутковий податок має свої переваги і недоліки. Головна його позитивна риса, це те, що він становить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків - доходу. А також при реалізації принципу справедливості велике значення має підхід до встановлення шкали ставок - пропорційних, прогресивних чи регресивних. Отже, справедливість прибуткового оподаткування реалізується через шкалу ставок. Але є й недоліки цього виду оподаткування. По-перше, існують труднощі, пов'язані із обліком об'єкта оподаткування. Мова йде про приховування доходів і ухилення від сплати податків. По-друге, необхідно належним чином вирішити, що саме відноситься до доходів і як ці доходи обчислюються.

Наприклад, у Франції прибутковий податок сплачується із всієї суми доходів однієї сім`ї, яка розглядається як загальна оподаткована одиниця. В США подружжя може заповнювати одну декларацію, в основі якої лежить оподаткування тем загального доходу сім`ї, а не поділ доходів навпіл між подружжям.

Майновий податок - другий вид прямого оподаткування, який повинен перебувати у тісному взаємозв'язку із прибутковим оподаткуванням, і ось чому: джерелом сплати цього податку є особисті доходи громадян. Саме перелік майна, що оподатковується в Україні, встановлюється чинним законодавством. Таким майном виступають транспортні засоби і механізми.

На відміну від прибуткового податку приховування об'єкта оподаткування при майновому майже неможливе (об'єктами є будівлі, транспортні засоби інше). Недоліком майнового оподаткування є обмежена регулююча функція.

Прикладом реального податку є податок (плата) на землю, платники якого повинні сплачувати його незалежно від того, чи отримали вони доходи і, якщо отримали, то в яких розмірах [20].

Земельний податок - це найдревніший вид податку. В податковій політиці зараз цей податок відіграє велику роль. Реалізація двох функцій податків - фіскальної і регулюючої - існують в повному обсязі в цьому податку. При стягненні земельного податку не існує можливості сховати об'єкт оподаткування. А також перевагою цього виду податку є те, що кожен, хто має земельну ділянку, платить пропорційно до її розміру і родючості ґрунту, тобто це наявний принцип соціальної справедливості.

Отже, прямі податки, хоча і поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні доходів бюджету, мають суттєве значення у податковій системі України.

Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання.

Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна [20]. До непрямих податків належать такі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Особливістю непрямих податків є те, що вони стягуються в ціні товарів, тобто їх види залежать від особливостей ціноутворення. Непрямі податки поділяються на дві групи залежно від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля використовує акцизи і фіскальні монополії. Зовнішня характеризується встановленням мита на товари, що експортуються. Розглянемо ретельно кожен з видів непрямих податків.

Акцизи - непрямі податки, що встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. В залежності від методу встановлення розрізняються фіксовані ставки акцизів (встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів) і пропорційні (встановлюються в процентах до обсягу реалізації). Так як товарів, що підлягають непрямому оподаткуванню багато, в залежності від обсягу товарів поділяються акцизи на специфічні (встановлюють на окремі види товарів), а також універсальні (встановлюють до всього обсягу реалізації).

Однією з форм акцизів є податок на додану вартість. Його особливість полягає в тому, що він поширюється на перенесену вартість, яка вже була раніше оподаткована. Але якщо податок і сплачується багаторазово, він охоплює щоразу тільки знову створену вартість.

Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб`єктами підприємницької діяльності. Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об`єкта оподаткування - доданої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:

· вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відноситься на собівартість;

· заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги;

· прибуток.

Податок на додану вартість в Україні було запроваджено з 1 січня 1992 року замість раніше діючих податків з обороту та податку з продажів, стягнення яких будувалося на системі планово-централізованих цін.

Платниками податку на додану вартість є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, є одним із непрямих податків, включається до ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Акцизний збір відноситься до категорії специфічних акцизів, тобто він стягується за ставками, диференційованими по окремих групах товарів.

Акцизний збір був введений в Україні в 1992 році і разом з ПДВ замінив податок з обороту. Оподаткуванню акцизним збором підлягають здебільшого предмети споживання, котрі, як правило, не належать до предметів першої необхідності та рівень рентабельності яких достатньо високий.

Третій вид непрямих податків - мито. Воно встановлюється при вивезенні і ввезенні товарів через кордон даної країни.

На відміну від інших податків стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки у фіскальних цілях (формування доходної частини бюджету), митна політика спрямована здебільшого на формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності втручання держави в цю сферу.

Мито - непрямий податок, тобто включається до ціни товарів і сплачується за рахунок покупця.

Необхідність сплати мита виникає при переміщенні через митний кордон країни товарів та інших предметів. Митне оподаткування є одним із напрямків митної політики держави, а також засобом митного регулювання.

Перевагами непрямих податків є наступне: швидке надходження їх до бюджету, що дає змогу фінансувати видатки бюджету; непрямі податки охоплюють дуже широке коло товарів і послуг народного споживання, тому є висока ймовірність того, що надходження їх буде досить повним, але ще непрямі податки балансують місцеві бюджети, так як споживання більш-менш рівномірне в територіальному аспекті; непрямі податки також справляють значний вплив і на державу, такий вплив виражається в тому, що їй вигідно збільшувати обсяг виробництва, бо чим більше обсяг реалізації, тим більше доходів надходить до бюджету.

Головним недоліком непрямих податків є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Таким чином, сплата непрямих податків стає тяжким тягарем для платників податків. Отже, в непрямому оподаткуванні, мабуть, потрібно мати широке коло оподатковуваних товарів з досить помірними ставками або взагалі єдиний універсальний акциз. Урахувати інтереси всього суспільства неможливо.

1.4 Характеристика системи оподаткування фізичних осіб

Згідно зі ст..42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [1]. Відповідно, механізм та гарантії реалізації цього конституційного права можуть бути визначені в законодавстві України. На мою думку в наш час, найбільш актуальною є державна підтримка, у першу чергу, суб'єктів малого підприємництва. Зазначене положення закріплено у Господарському кодексі України. Так, у ньому визначено, що держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього [2, ст.48]. В Україні діє спеціальний законодавчий акт, що регулює зазначені відносини, а саме Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 [6]. Відповідно до нього, суб'єктами малого підприємництва є:

· фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

· юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень. [6, ст.1]

Одним з основних напрямів державної підтримки малого підприємництва є спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка застосовується для суб'єктів малого підприємництва [6, ст.11], згідно з яким, передбачає:

· застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

· застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Юридична чи фізична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України.

Платниками єдиного податку є суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

· не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

· обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

· не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

· обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

· середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

· обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Розділ 2. Аналіз податкових надходжень і податкових платежів за період із 2003 до 2010 рр.

2.1 Аналіз динаміки прямих і непрямих податків за період із 2000 до 2010 рр.

Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків та обов'язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов'язані із функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств. При провадженні податкової політики держава обов'язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

На протязі останніх років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін та інфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходи повинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

При цьому в Україні суттєва увага постійно приділяється впорядкуванню стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, а також посиленню відповідальності за ухилення від сплати або за несвоєчасність їх сплати до бюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів.

Крім того дійсність сьогодення така, що рентабельні прибуткові підприємства, сплачуючи всі законодавчо встановлені платежі до бюджету та до державних цільових фондів, несуть весь податковий тягар. Вони не можуть спрямовувати кошти на реконструкцію та оновлення обладнання.

Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи для покриття державних видатків.

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування - встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахувань до бюджету чи до державних цільових фондів.

Необхідно також визначити які саме податки формують основну частину дохідної частини зведеного бюджету. Для цього розглянемо рис. 1. Основним чинником, який визначає співвідношення між прямими та непрямими податками, є життєвий рівень основної маси населення. В Україні, де спостерігається низький рівень життя переважної частини громадян, у структурі податкових надходжень значну частку посідають саме непрямі податки.



Рис. 1. Питома вага прямих і непрямих податків в загальній сумі податкових надходжень до бюджету України

З рис. 1. чітко видно, що питома вага непрямих податкових надходжень в останні роки значно збільшилася порівняно з прямими. Також простежуємо динаміку поступового зменшення питомої ваги прямих податків з 60,5% у 2000 році до 45,9% у 2010 році. Отже, скорочення відбулося на 14,6%. Протилежну динаміку простежуємо розглядаючи як змінювалась питома вага непрямих податків: їх питома вага збільшилась з 39,5% у 2000 році до 54,1% у 2010 році. Період 2006 та 2008 рр. характеризується майже рівними надходженнями прямих та непрямих податків. Отже, податкову політику останніх років в Україні спрямовано на збільшення частки непрямих податків, що мають переважно фіскальну спрямованість, оскільки оподатковують споживання, яке порівняно з прибутками підприємств і доходами громадян є більш сталим і менш гнучким. Вони є джерелом інфляційних процесів та мають регресивний характер, оскільки істотно впливають на ціноутворення і лягають важким тягарем на бідні і соціально незахищені верстви населення.

Таблиця 1. змальовує картину податкових надходжень і податкових платежів за період із 2003 до 2010 року.

Таблиця 1. Динаміка податкових надходжень і податкових платежів за період із 2003 до 2010 року

Показники	Роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Усього	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	%	%
	21,37	100	24,14	100	23,56	100	28,54	100	31,93	100	36,3	100	100	100
Непрямі податки	Податок на додану вартість	5,8	27	6,7	28	5,9	25	7,6	27	6,4	20	6,6	18	40,5	40,7
	Акцизний збір	-	-	-	-	1,0	4	1,6	6	1,9	6	1,9	5	5,6	10,4
	Інші	6,67	31	7,54	31	6,16	26	7,54	26	8,33	26	11,0	30	12,6	11,6
Прямі податки	Податок із прибутку підприємств	5,5	26	5,7	24	5,9	25	6.3	22	7,7	24	6,2	17	21,1	15,9
	Прибутковий податок із громадян	2,6	12	3,2	13	3,5	15	4,4	15	6,3	20	9,1	25	20,2	21,4
	Плата (податок) за землю	0.8	4	1,0	4	1,1	5	1.1	4	1,3	4	1,5	5	-	-

Треба сказати, що в цілому питома вага прямих податків в бюджеті України збільшилась на 3,43% і становить майже половину всіх надходжень до бюджету.

2.2 Аналіз динаміки податку на доходи фізичних осіб в період з 2005 до 2010 рр.

Таблиця 2. Аналіз надходжень податку на доходи фізичних осіб до зведеного бюджету України з 2005 до 2010 рр.

Роки	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Податок на доходи фізичних осіб, млрд. грн	17,325	22,791	34,782	45,896	44,485	45,321

Для аналізу ряду динаміки треба визначити наступні показники:

1) абсолютний приріст,

2) темпи росту,

3) темпи приросту,

4) абсолютне значення 1% приросту.

Абсолютним показником аналізу динамічного ряду служить абсолютний приріст.

Розрахунок характеристики динаміки ґрунтується на зіставленні рівнів ряду. Базою для зіставлення може бути або попередній рівень Yі-1, або початковий Y0. У першому випадку база порівняння змінна, а в другому постійна. Характеристики динаміки, обчислені зіставленням суміжних рівнів, являються ланцюговими, а з постійною базою порівняння Ї базисними.

Абсолютний приріст відображає абсолютну швидкість змінювання рівнів ряду за певний інтервал часу. Напрям динаміки показує знак (+, -).

; (1)

Темп зростання Ї це інтенсивність зміни рівнів ряду. Темп зростання показує, в скільки разів збільшується даний рівень порівняно з попереднім або базисним, а у випадку зниження Ї яку частину базисного рівня складає порівняний рівень.

; (2)

Добуток послідовних ланцюгових темпів зростання дорівнює базисному темпу за весь відповідальний період.

Темп приросту характеризує відносну швидкість зростання. Завжди виражається у відсотках (або коефіцієнтах):

 ; ; (3)

Абсолютне значення одного відсотку приросту визначається тільки для ланцюгових показників.

(4)

Розраховані дані представимо в таблиці:

Таблиця 3

Рік	Податок на доходи фізичних осіб, %	Абсол. приріст, %	Темп зростан., %	Темп приросту, %	Абсол. значення, %
		Ланц.	Баз.	Ланц.	Баз.	Ланц.	Баз.
2005	17,325	-	-	-	-	-	-	-
2006	22,791	5,466	5,466	131,5498	131,5498	31,54978	31,54978	0,17325
2007	34,782	11,991	17,457	152,6129	200,7619	52,61287	100,7619	0,22791
2008	45,896	11,114	28,571	131,9533	264,912	31,95331	164,912	0,34782
2009	44,485	-1,411	27,16	96,92566	256,7677	-3,07434	156,7677	0,45896
2010	45,321	0,836	27,996	101,8793	261,5931	1,879285	161,5931	0,44485

Для узагальнення оцінок швидкості й інтенсивності використовують середні величини. Знайдемо середні показники динамічного ряду.

За весь аналізований період розраховується середній абсолютний приріст. Можна запропонувати дві формули, які дають однаковий результат:

, (5)

де m - число ланцюгових абсолютних приростів, m = n - 1

- останній рівень динамічного низки.

Середньорічний абсолютний приріст податку на доходи фізичних

осіб до зведеного бюджету України із 2005 до 2010 рр.:

(млрд. грн.), або

(млрд. грн.)

Таким чином, за період з 2005 по 2010 рр. сума надходжень податку на доходи фізичних осіб до зведеного бюджету України кожного року збільшувалася на 5,6 млрд. грн.

За весь аналізований період розраховується середній темп зростання за формулою:

, (6)

де T1, T2… Ї ланцюгові темпи зростання;

nЇ число темпів зростання.

%

Середній темп приросту характеризує середню відносну швидкість зміни рівня динамічного ряду.

Розрахунок середнього темпу приросту ведеться тільки за даними про середні темпи зростання:

(7)

Середньорічний темп приросту виробництва кранів склав:

%, тобто щорічно рівні низки зростали в середньому на 16,39%.

Середній темп приросту характеризує середню відносну швидкість зміни рівня динамічного ряду.

Отже, в середньому за період з 2005 по 2010 рр. спостерігається збільшення суми податку на доходи фізичних осіб до зведеного бюджету України на 21,206 %.

Для наочного зображення динаміки побудуємо лінійну діаграму за даними таблиці 3. При побудові лінійної діаграми в прямокутній системі координат на осі абсцис відкладу періоди (моменти) часу, а на осі ординат - рівні динамічного ряду.

Рис. 2. Динаміка росту (спаду) податку на доходи фізичних осіб до зведеного бюджету України.

Висновок: обсяг надходжень податку на доходи фізичних осіб за 5 років виріс на 27,992 млрд. грн. Середньорічний абсолютний приріст надходжень податку склав 5,6 млрд. грн. або 21,206 %. На графіку так само помітне зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб до зведеного бюджету України..

Розділ 3. Вдосконалення податкової системи

3.1 Зарубіжний досвід побудови податкової системи

Податкові системи окремих країн Європи формувалися в абсолютно різних умовах. Лише в середині XX століття в розвитку систем оподаткування з'явилися спільні риси, пов'язані із післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державних видатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливо існує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системи оподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове. Так у Франції частка непрямих податків в доходах бюджету дорівнює 62,7%, в Голландії - 41,3%.

Для того, щоб побачити різноманітність і розрив між ставками прибуткового податку з громадян в різних країнах, порівняємо системи оподаткування. Справа в тому, що в багатьох країнах застосовується система прогресивних ставок прибуткового податку з абсолютно несхожими характеристиками прогресії, з різними базовими максимальними ставками податку. Традиційно вважається, що прибутковий податок формує не дуже великий вплив, у порівнянні, наприклад, з податком на прибуток, на розміщення виробництва, заощадження тих чи інших інвестицій. Однак, коли в Європі формується зараз єдиний ринок робочої сили і зняті майже всі перешкоди для переливу капіталу, зростає важливість відмінності в податкових системах, а особливо в максимальних ставках прибуткового податку з громадян.

Надто цікавим з позиції єдиного європейського ринку є оподаткування доходу, отриманого за кордоном. Існують два основних принципи оподаткування стосовно доходу, отриманого за кордоном:

Ё територіальний принцип (використовується у Франції), коли оподаткування доходу здійснюється за різними ставками в залежності від джерела доходів (у чистому вигляді цей принцип являє собою оподаткування доходу, отриманого тільки із джерел, які знаходяться в середині країни, в той час, як доходи, які отримані за кордоном, звільняються від оподаткування);

Ё резидентний принцип полягає в тому, що ставка податку не залежить від джерела отриманого доходу. Цей принцип застосовується майже всіма країнами і безперечно виникає ситуація, коли один і той же доход оподатковується спочатку в країні виникнення, а потім в країні отримувача доходу. Для того, щоб не допустити подвійного оподаткування в більшості країн - членів ЄС податки, сплачені за кордоном, зараховуються при розрахунках в середині країни.

Окремо слід зупинитися на такому важливому елементі фіскальної політики європейських держав, як податок на додану вартість. Спробуємо ретельніше зупинитися на питанні щодо ПДВ в деяких країнах Європи.

В Голландії існують дві ставки ПДВ: загальна - 17,5% та 6% - для продовольчих товарів і медикаментів. Щодо товарів, які визначені для експорту то вони звільняються від ПДВ. В Голландії цей податок повинен сплачуватись на кожній стадії виробництва і розподілу товарів та послуг. Завдяки зменшенню на попередніх стадіях, ПДВ не має накопичувального ефекту. Кожний, хто підлягає оподаткуванню, відповідає за сплату ПДВ з обороту, за мінусом ПДВ, який він сплатив по видатках та інвестиціях. При від'ємному сальдо податок повертається. Декілька типів операцій виключаються із оподаткування ПДВ: перекази і орендна плата на нерухомість; послуги надані закладами освіти; соціально-культурні послуги; більшість послуг, які надають банки; страхові послуги; некомерційна діяльність організацій суспільного телерадіомовлення; послуги пошти, телефону, телеграфу.

В Польщі податок з обороту замінявся на ПДВ повільно. ПДВ спочатку вводився обмежено, а потім повністю у зв'язку з введенням в дію закону у 1993 році. ПДВ в Польщі - це загальний податок на вартість, додану обробкою, по ньому мало пільг та звільнень. Податок сплачують юридичні особи, організації без прав юридичної особи та фізичні особи по своїй підприємницькій діяльності. Окремі види продукції та послуг (тваринництво, сільгосппродукція низького ступеню обробки, деякі об'єкти будівництва) звільнені від податку. Його базова ставка - 22%, пільгова (деякі дитячі товари, будматеріали, товари та послуги для сільського господарства) - 7%.

У Великобританії існує авансовий податок на доходи корпорацій. Він був введений для створення безперешкодних платежів до бюджету. Розмір даного податку визначається рівнем виплат по дивідендах. Але авансовий податок не є при цьому ще одним податком на дивіденди, його сплата здійснюється як аванс платежу, який враховується при фактичній сплаті податку. У випадку, коли розмір авансового податку перевищує розмір податку на прибуток, передплати поданому податку можуть враховуватись для погашення заборгованості за попередніми чи майбутніми платежами податку на прибуток.

У Франції податок на прибуток корпорацій складає 42%. При розрахунку прибутку, що підлягає оподаткуванню, дивіденди, які сплачують акціонерам, з прибутку не відшкодовуються, а виплачуються після оподаткування, В Німеччині з компаній стягується податок на дивіденди у розмірі 25% від суми. Він був введений з тим, щоб зробити менш можливим ухилення від оподаткування з боку акціонерів.

Таким чином, податкові системи деяких країн Європи мають як спільні риси, так і відмінності. Для податкової системи України було б доцільно використання зарубіжного досвіду функціонування податкової системи.

Одним з прикладів може бути досвід досить розвинутої країни -Швейцарії. На чолі функціонування системи оподаткування стоїть правова основа, тобто законодавча. В Швейцарії це питання вирішують універсальні для всіх податкові закони. Ця особливість полягає в тому, що всі учасники податкового процесу можуть самостійно розбиратись в змісті законів, вирішувати для себе, тобто своєї діяльності, провідні напрямки функціонування, тощо. В Україні останні роки прийняття податкових законів мало неповну форму, тому вони постійно доповнювалися, змінювалися, перероблювалися. Це негативно впливало на підприємницьку діяльність в країні. Другим прикладом застосування податкового досвіду Швейцарії може бути те, що всі кантони країни мають змогу самостійно справляти податки і діяти незалежно від федерального податкового органу. Локальність при цьому дає можливість швидко реагувати на зміни, які відбуваються в конкретному регіоні і поліпшувати становище на мікрорівні. В Україні, звичайно, існує деяка самостійність регіонів, однак, на мій погляд, вона обмежена. Адже, встановлення розмірів і ставок податків здійснюється на загальнодержавному рівні, а не має локальний характер.

3.2 Аналіз змін Податкового Кодексу України

Певний прогрес досягнутий у "Програмі економічних реформ в Україні на 2010-2014 роки", де зазначається, що податкова реформа здійснюється з метою забезпечення стійкого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі за одночасного збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів. На основі визначених пріоритетів у Програмі поставлені такі стратегічні завдання: зміцнення позиції вітчизняного бізнесу в міжнародній конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах підприємств і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків; підвищення ефективності адміністрування податків; встановлення податкової справедливості для відновлення рівних умов конкуренції в економіці України; зменшення глибини соціальної нерівності [6].

Проаналізуємо зміни єдиного податку з 2012 року. По-перше платники єдиного податку звільняються від сплати податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб(у частині оподаткування доходів фізичного особи-підприємця, отриманих від тих видів його діяльності, які вказані у свідоцтві платника єдиного податку), податку на додану вартість(якщо він включений до складу єдиного податку і платником єдиного податку вибрана відповідна ставка єдиного податку), земельного податку за землю, використовувану в його господарській діяльності платника збору за здійснення деяких видів господарської діяльності, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

По-друге з Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в порівнянні з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727 виключена норма про розподіл сум єдиного податку між місцевим бюджетом і органами соціального страхування. Саме тому, починаючи з 1 січня 2012 року уся сума єдиного податку сплачуватиметься до бюджету, і ніяких " заліків" з органами Пенсійного Фонду України або оплати частини єдиного податку на рахунки Пенсійного Фонду України по класу ризику не буде [21]. А це у свою чергу означає, що для платників четвертої групи (неплатників податку на додану вартість) в порівнянні з 2011 роком в 2012 році станеться збільшення податкового навантаження з 4,3 до 5 відсотків, для платників податку на додану вартість - з 2,58 до 3 відсотків. Як видно, ці цифри досить істотні і за, на перший погляд, пониженням ставок ховається реальне їх підвищення (нагадаємо, раніше 57% від суми нарахованого єдиного податку перераховувалися на рахунок Пенсійного Фонду України як платіж по класу ризику і надалі суб'єкт підприємницької діяльності зменшував свої зобов'язання по нарахуванню єдиного соціального внеску на фонд оплати праці на таку перераховану суму).

Підсумуємо, законодавство про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності стає гнучкішим, але в той же час і складнішим. З одного боку відбувається його адаптація до конкретних класів напряму господарської діяльності, а з іншою це ж викликає необхідність отримання професійних консультацій вже на етапі вибору спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, що відразу зводить до нуля значення слова " спрощена" в його назві. Жорсткішими стають вимоги до перебування на спрощеній системі оподаткування, складнішій стає процедура реєстрації платником єдиного податку(з появою як мінімум одного доповнення до заяви про вибір спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності). Проте процедуру цю тепер не треба буде проходити щорічно, оскільки свідоцтво платника єдиного податку стає безстроковим, та і сама процедура стає дещо прозорішою - досить чітко в Законі прописані такі її риси, як документи, необхідні для подання заяви, терміни розгляду заяви, видачі посвідчення, причини відмови у видачі посвідчення. Зовнішнє пониження ставок супроводжується їх реальним підвищенням, але терміни оплати податкового зобов'язання, як і сама система оплати, оптимізовані під загальні правила, продовжені і спрощені. Для четвертої групи платників єдиного податку спрощений податковий облік, продовжені терміни подання декларації, проте у випадках з першою і другою групами платників єдиного податку законодавцем досить явно залишено поле для спекуляцій податківцями в частині попередніх платежів по єдиному податку.

Так само вводиться невиправдано багато доповнень до податкового обліку - облік в розрізі платників єдиного податку для платників податку на прибуток, облік в розрізі платників податку на додану вартість "неНДСними" платниками єдиного податку, вводиться умова для обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість платником єдиного податку - норми, які або створюють зайві проблеми покупцям платника єдиного податку, або зайве податкове навантаження для такого платника. Проте це з лишком компенсовано відміною заборони на віднесення до складу витрат по податку на прибуток витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів(робіт, послуг) у фізичних осіб - платників єдиного податку. Не можна також не відмітити незбалансованість умов для третьої і четвертої груп платників єдиного податку. Четверта група програє третій за основними критеріями, які можна застосувати для їх порівняння, що надалі може мати наслідком зменшення кількості платників четвертої групи і збільшення платників третьої групи. Саме по собі цей не негативний наслідок, а усього лише незначне переміщення. Але якщо проаналізувати таке явище глибше, то можна зробити висновок, що "єдиноподаткове" нововведення спровокують збільшення "підставних" фізичних осіб-підприємців для отримання "втрачених" лімітів оборотів, обумовлених ліквідацією юридичних осіб, що належать одному засновникові і створених раніше з метою оптимізації оподаткування. Як правило, такими фізичними особами-підприємцями зазвичай реєструються " власні" співробітники працедавця. Які, у свою чергу, несуть повну матеріальну відповідальність фактично за діяльність свого працедавця, що зміщує риски господарської діяльності з реального вигодоодержувача на особу, що не має реальних і повноцінних вигод від такої господарської діяльності. Крім того, такі фізичні особи-підприємці функціонують тільки до тих пір, поки знаходяться у формальних або неформальних трудових відносинах зі своїм працедавцем, після чого просто подають порожні податкові звіти в органи податкової служби, підвищуючи тим самим об'єм оброблюваної органами податкової служби звітності, а в той же час - витрати бюджету, пов'язані з її змістом.

Одним із недоліків податкової системи України, на який є багато нарікань із боку платників податків, - це досить часті перевірки їхньої діяльності працівниками податкових органів та інших державних структур.

...