Методологія діагностики банкрутства підприємства і напрямки її вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рецензія

на курсову роботу

студентки Сало А.В.

на тему: Методологія діагностики банкрутства підприємства і напрямки її вдосконалення

План роботи затверджено 23.09.2011

№ п/п	Критерії оцінювання курсової роботи	Бали, що знімаються за порушення вимог	Бали, що знімаються з даної роботи	Примітки
1.	Оформлення курсової роботи не відповідає вимогам: (значне перевищення обсягу (більше 5 стор.) текстової частини роботи, шрифт та інтервал не відповідають встановленим, відсутня нумерація сторінок, відсутні заголовки пунктів, неправильне оформлення цифрового та графічного матеріалу тощо)	5, 10, 15
2.	Несвоєчасне затвердження плану або несвоєчасна реєстрація курсової роботи	5
3.	Вступ не відповідає вимогам: (відсутнє обґрунтування актуальності теми та її значимості, не визначені мета і завдання курсової роботи, не представлена характеристика структури роботи)	5, 10
4.	В курсовій роботі відсутня логічна послідовність і науковий стиль викладу	5, 10
5.	Викладення теоретичної частини курсової роботи не відповідає вимогам: (відсутні глибина, всебічність і повнота викладення теоретичного матеріалу, не показані дискусійні питання тощо)	5, 10
6.	Практична частина курсової роботи не відповідає вимогам: (відсутній табличний та ілюстративний матеріал або його аналіз, використані „застарілі дані”, наведені дані не пов'язані зі змістом тексту, відсутній аналіз поданого практичного матеріалу або його динаміка тощо)	5, 10, 15, 20
7.	Проблемна частина курсової роботи не відповідає вимогам: (не виявлена і не поставлена проблема по даній темі, не визначені шляхи вирішення проблем, не зазначено вдосконалення фінансової практики, відсутня власна точка зору чи її аргументація тощо)	5, 10, 15, 20
8.	Висновки не відповідають вимогам: (не мають зв'язку з результатами дослідження, не підведені підсумки по всіх висвітлених питаннях, не визначені шляхи і напрями вирішення проблемних аспектів теми тощо)	5
9.	Список літератури не відповідає вимогам: (неправильно оформлений, відсутня законодавча та інформаційна бази, застаріла періодична література тощо)	5
10	Несвоєчасне реагування на зауваження наукового керівника	5
Роботу перевірив: (прізвище та ініціали наукового керівника)	Кількість балів за виконання курсової роботи	Зміна балів при захисті курсової роботи	Оцінка, що заноситься до екзаменаційної відомості
			за 100-бальною шкалою	за 4-х бальною шкалою	за системою ECTS
Підпис наукового керівника
Дата перевірки курсової роботи



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади визначення ймовірності банкрутства підприємства

1.1 Економічна сутність кризового розвитку підприємства та фактори що його обумовлюють

1.2 Сутність та необхідність проведення діагностики банкрутства підприємства

1.3 Основні методи проведення діагностики фінансового стану підприємства

Розділ 2. Аналіз та оцінка фінансового стану ПАТ "АЗОТ

2.1 Загальна техніко - економічна характеристика ПАТ «АЗОТ»

2.2 Аналіз показників фінансового стану ПАТ «АЗОТ» на підставі річної звітності

2.3 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

Розділ 3. Основні напрямки покращення діагностики банкрутства підприємства

3.1 Переваги та недоліки методик проведення діагностики банкрутства підприємства

3.2 Удосконалення інструментарію діагностики фінансового стану підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

кризовий діагностика банкротство



Вступ

Об'єктивним процесом ринкової економіки, заснованої на конкуренції, є постійне перетікання капіталів у найбільш дохідні сфери, перерозподіл власності від неефективних господарюючих суб'єктів до ефективних. Здійснюється даний перерозподіл в значній мірі за допомогою процедури банкрутства. Тому в будь-якій цивілізованій країні з розвиненою економічною системою одним з основних елементів механізму правового регулювання ринкових відносин є законодавство про неспроможність (банкрутство). Питання про неспроможність (банкрутство) - один з найбільш ключових для економіки будь-якої країни. Саме те, як в країні вибудувана процедура банкрутства, визначає основні правила і для промислових гігантів, і для дрібних фірм.

Кожен менеджер знає: найгірше, що може трапитися з підприємством, - це банкрутство. Тому, приймаючи будь-яке рішення, керівник, насамперед, намагається його уникнути, а потім тільки вже порівнює можливі прибутки і збитки. Запровадження ринкових відносин в Україні призвело до виникнення нових понять та значних у світі процесів та явищ в економіці. Особливе місце серед них займає банкрутство. Незважаючи на те, що багато підприємств в Україні на сьогодні є банкрутами, чіткого визначення самого банкрутства як у вітчизняній літературі, так і в зарубіжній не існує, Зважаючи на це, у курсовій роботі розглянуті різні погляди вчених на поняття банкрутство а також проаналізовано різні методи визначення ймовірності банкрутства підприємства.

На сьогоднішній день, в умовах нестабільного зовнішнього середовища кількість збанкрутілих підприємств в Україні зростає. Саме тому набуває актуальності визначення моделі прогнозування ймовірності банкрутства підприємства, а також розробка заходів, спрямованих на попередження банкрутства.

Розробкою методик і критеріїв прогнозування банкрутства займались такі провідні вчені як Альтман Е., Аргенті Дж., Беєрман К., Бівер У., Гайдака Й., Ковальов В., Ліс Р., Спрінгейт К., Стос Д., Таффлер Р., Тішоу Г., Фулмер Дж. та інші, які сформували основні методичні підходи та зробили їх апробацію на різних підприємствах.

Метою курсової роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад та розробка рекомендацій щодо удосконалення діагностики банкрутства підприємства. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

-Охарактеризувати поняття та причини неспроможності (банкрутства) підприємств;

- Проаналізувати шляхи запобігання банкрутства підприємств;

- Охарактеризувати кількісні методи діагностики банкрутства;

- Здійснити аналіз фінансового стану ПАТ «АЗОТ», і на основі отриманих показників визначити рівень можливості банкрутства підприємства.

- Запропонувати шляхи покращання фінансового стану при загрозі банкрутства.

Об'єктом дослідження курсової роботи є проведення аналізу можливості банкрутства ПАТ “АЗОТ» на основі показників фінансової звітності. Предметом є аналіз методології діагностики банкрутства підприємства на базі ПАТ “АЗОТ”.

У розділі І курсової роботи приведені теоретичні засади визначення ймовірності банкрутства підприємства. Обґрунтована необхідність у проведенні на підприємстві діагностики банкрутства підприємства а також наведені основні методи, які використовуються при аналізі можливості банкротства підприємства. Як найбільш вживані, були розглянуті моделі Альтмана та Бівера.

В другому розділі проведений аналіз показників фінансової звітності за 2009-2011 роки, і на основі отриманих результатів здійснено аналіз можливості банкрутства підприємства з використанням вищенаведених методів.

Третій розділ включає в себе аналіз основних переваг та недоліків методів прогнозування банкрутства. Також наведені пропозиції щодо удосконалення інструментарію діагностики фінансового стану підприємства.



Розділ 1. Теоретичні засади визначення ймовірності банкрутства підприємства

1.1 Економічна сутність кризового розвитку підприємства та фактори що його обумовлюють

Як відомо, концепція циклічності розвитку економічних систем належить до фундаментальних складових категоріального апарату економічної теорії. Підприємство є мікроекономічною системою, а отже його розвитку також притаманні властивості циклічності.

Функціонування та розвиток тісно пов'язані між собою, відображають діалектичну єдність основних тенденцій соціально-економічної системи. Так, функціонування соціально-економічної системи вимагає обов'язкову наявність предмета праці, засобів праці та людини, яка здійснює трудову діяльність. При цьому функціонування соціально-економічної системи можливе лише при певній відповідності цих ознак: засоби праці можуть змінювати її предмет, результат повинен відповідати інтересам та потребам людини.

Зв'язок функціонування та розвитку має діалектичний характер, що й відображає можливість і закономірність настання й вирішення кризових ситуацій. Функціонування стримує розвиток і водночас є його поживним середовищем, розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого розвитку[3. с. 34].

Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку, яка відображає періодичне настання кризових ситуацій.

Кризи відображають не тільки суперечності функціонування та розвитку, але можуть виникати і в самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, суперечності між рівнем техніки та кваліфікацією персоналу, між технологіями та умовами їх використання[1. с. 14 -- 16].

Криза - це загострення суперечностей у соціально-економічній системі (організації), які загрожують її життєстійкості в навколишньому середовищі.

Виходячи з наведеного визначення, кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які зароджуються у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім середовищем. Такі суперечності виникають між:

1) кількісними та якісними характеристиками продукції (товарів, послуг) та відповідними характеристиками ринкового попиту;

2) можливою та необхідною потужністю підприємства;

3) необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство та можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них;

4) ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які з'являються у процесі виробництва й мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;

5) між фактичними та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток[2. с. 12]

Кризові явища в розвитку підприємства тісно пов'язані з певним характером життєвого циклу підприємства (ЖЦП).

Взаємозв'язок розвитку ЖЦП з причинами появи кризових ситуацій ілюструє Рис. 1 Додаток Б.

Характерною особливістю є те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях ЖЦП. Однак реалізація всієї сукупності процедур антикризового управління починається лише на певному етапі ЖЦП: в умовах різкого спаду, який характеризується, як правило, неплатоспроможністю підприємства.

Період зміни якісних характеристик процесу функціонування підприємства характеризує поняття "цикл розвитку підприємства" [4. 480 с.]

Цикл розвитку підприємства складається з таких основних стадій:

стадія підйому, яка характеризується зростанням кількісних та покращанням якісних ознак функціонування підприємства;

стадія гальмування розвитку, для якої характерні відносна стабільність кількісних та якісних показників функціонування;

стадія кризи, проявом якої є зниження кількісних та погіршення якісних ознак функціонування підприємства. Це призводить до порушення стану рівноваги, яке підприємство вже не в змозі самостійно відновити;

стадія пожвавлення, проявом якої є уповільнення падіння та поступове зростання показників діяльності підприємства, що розглядається як перший крок подолання кризових явищ та виходу з кризового стану.

Подолання кризи дає можливість продовжити життєдіяльність (функціонування) підприємства, забезпечити його відродження на тому самому чи вищому рівні організації та ефективності. Порушення циклічності зумовлює припинення його діяльності як суб'єкта господарювання.

Кризова ситуація в діяльності підприємства не виникає раптово, вона має свої причини (етіологію). Причина появи кризових явищ прихована в самому ринковому господарстві, викликана постійною зміною ринкових орієнтацій спо­живачів, невизначеністю економічної поведінки контрагентів, необхідністю постійного коригування основних елементів та функціональних підсистем підприємства тощо. Суттєвим фактором є несприятливий вплив зовнішнього оточення.

Виділяють такі загальні ознаки класифікації кризових факторів [5., с. 29-37]:

1. Залежно від місця виникнення кризових факторів:

Внутрішні (ендогенні) -- виникнення та інтенсивність прояву яких залежить від діяльності підприємства, провокується певними рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи;

Зовнішні (екзогенні) -- виникнення та інтенсивність прояву яких залежить від діяльності підприємства, обумовлюється станом зовнішнього оточення.

2. Залежно від наслідків виявлення окремих факторів:

Загальні кризові фактори, дія яких призводить до погіршення загальних умов ведення підприємницької діяльності;

Специфічні кризові фактори, дія яких погіршує перспективи підприємств окремого профілю діяльності;

Індивідуальні кризові фактори, дія яких призводить до банкрутства конкретного підприємства.

Найбільш негативний вплив на поглиблення кризи, безумовно, справляють економічні фактори. У складі економічних факторів традиційно виокремлюють:

1) загальноекономічні, що визначають загальні умови функціонування підприємств;

2) ринкові фактори, пов'язані з негативними для даного підприємства тенденціями розвитку окремих ринків, з якими взаємодіє підприємство в процесі своєї діяльності.

Внутрішні фактори, що обумовлюють появу кризових явищ також достатньо різноманітні. Первинним внутрішнім фактором, який є головною першопричиною розвитку кризи, вважається погане керівництво[6. c.,35--40].

Залежно від функціонального спрямування менеджменту, якість якого спричинила появу кризових явищ у діяльності підприємства, виділяють кризові фактори, обумовлені станом:

1) загального менеджменту -- невідповідність сучасним вимогам загальних принципів в управлінні підприємством, відсутність стратегічного підходу, незнання сучасних методів аналізу, планування, прийняття рішень;

2) операційного (виробничого) менеджменту -- неопти-мальність виробничої програми, збитковість випуску окремих видів продукції (товарів), високий рівень постійних витрат тощо;

3) фінансового менеджменту -- неефективне управління формуванням та використанням окремих видів активів, неефективність формування власного та залученого позикового капіталу, високий рівень фінансового ризику тощо;

4) маркетингу -- неефективність товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, незадовільне вивчення та прогно­зування попиту;

5) інвестиційного менеджменту -- неефективність відбору та реалізації окремих інвестиційних проектів, незбалансованість інвестиційних потреб та можливостей, збитковість та неліквід ність інвестиційного портфеля підприємства тощо.

Розгортання кризи є результатом спільної й водночас негативної дії обох видів факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, частина впливу яких може бути різною. Як свідчать зарубіжні дослідження, у розвинутих країнах зі стійкою економічною та політичною системою до банкрутства на 1/3 призводять зовнішні фактори і на 2/3 - внутрішні [7, с. 28].

У розумінні кризи велике значення мають не тільки причини, але й можливі наслідки кризи: імовірне оновлення організації або її руйнування, оздоровлення або виникнення нової кризи (рис. 2. Додаток В)

Слід зазначити, що значущість впливу окремих внутрішніх та зовнішніх факторів у часі не є постійною, вона суттєво змінюється залежно від ЖЦП. Фактори кризи діють не ізольовано, а системно, що посилює негативні наслідки дії окремо взятого фактора[8.с. 19]. Однак жоден з факторів розвитку кризи, а також їх сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти.

1.2 Сутність та необхідність проведення діагностики банкрутства підприємства

Оцінка кризових факторів розвитку підприємства та прогнозування імовірності банкрутства здійснюється задовго до прояву його явних ознак. Така оцінка та прогнозування є предметом діагностики банкрутства. Отже, за визначенням І.О. Бланка, діагностика банкрутства - це система цільвого фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства.

За своїм змістом діагностика банкрутства є діагностикою проблем, що виникли в поцесі функціонування підприємства та можуть викликати негативні наслідки для його життєдіяльності [10].

Отже, основним завданням діагностики банкрутства є створення аналітичного підгрунтя для розв'язання проблем, які виникають в процесі життєдіяльності підприємства.

На думку Л.О. Лігоненко діагностика банкрутства повинна розподілятися в залежності від ініціаторів антикризового процесу на наступні види[28]:

внутрішня діагностика банкрутства - здійснюється за ініціативи керівництва підприємства, або його власника.

Зовнішня діагностика банкрутства - ініціаторами можуть бути:

* Кредитори, основною метою проведення діагностики банкрутства є визначення доцільної поведінки щодо підприємства-боржника.

* Інвестори (потенційні санатори), основною метою проведення діагностики банкрутства є обгрунтування доцільності участі в санації підприємства.

Інформаційна база дослідження створюється на основі внотрішньої та зовнішньої інформації[10].

Метою накопичення внутрішньої інформації є:

*Отримання повного та об'єктивного уявлення про виконання зобов'язань та поточних платежів, необхідних для нормального фінансування діяльності;

*Отримання уявлення про можливості підприємства щодо забезпечення ритмічного та постійного фінансування.

Джерелами внутрішньої інформації є фінансова звітність підприємства, первинна бухгалтерська та оперативна інформація щодо фінансових зобов'язань підприємства, його дебіторів, наявних товарно-матеріальних запасів, складу поточних витрат, джерел отримання доходів.

Накопичення внутрішньої інформації повинно відбуватися за чітко визначеним переліком показників та з визначеною періодичністю.

Метою накопичення зовнішньої інформації є проведення дослідження зовнішнього середовища підприємства в наступних напрямках [11].

* Кон'юнктура ринків (матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, споживчого);

* Державне регулювання економіки;

* Податкова політика держави.

Джерелами зовнішньої інформації є:

* Огляди економічних та політичних новин;

* Публікації в спеціальних виданнях та пресі;

* Кон'юнктурні огляди;

* Виступи посадовців та представників влади;

* Прогнози рішень уряду;

* Макроекономічна статистика;

* Залучення зовнішніх кредитів;

* Очикувані темпи інфляції;

* Дані бюджетів різних рівнів.

Зовнішня інформація є якісною, її логічне переосмислення дає можливість визначити загальний напрямок розвитку ситуації, стан та перспективи діяльності підприємства.

Зазвичай, на підприємстві, проводиться комплекс дій, покликаних конкретизувати ситуацію та визначити план дій. Його етапами є:

Діагностика кризового стану та загрози банкрутства.

На цьому етапі відбувається визначення глибини кризового стану підприємства та рівня загрози виникнення банкрутства, яке проходить наступним чином. Експрес-діагностика банкрутства - представляє собою систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, і здійснюється на базі даних його фінансової звітності, за стандартними алгоритмами аналізу.

Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка маштабів кризи.

Для проведення експрес-діагностики банкрутства останнім часом широко використовують спеціально розроблені автоматизовані інтелектуальні системи експрес-діагностики, які дають можливість швидко визначити стан підприємства, зробити попередні висновки та визначити загальні рекомендації щодо подальших дій [12. С. 158-163].

Система експрес-діагностики забезпечує рання виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти певні заходо для їх нейтралізаціі. Іі ефект найбільше видно на стадії легкої кризи[13].

Фундаментальний аналіз кризових явищ та загрози банкрутства підприємства.

Поглиблена діагностика банкрутства представляє собою систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яке здійснюється на основі методів фкаторного аналізу та прогнозування.

Фундаментальна діагностика банкрутства здійснюється силами самого підприємства або за його дозволу відповідними фахівцями. Для проведення цієї роботи використовується спеціальний інструментарій, зокрема, оцінка динамічної платоспроможності та грошових потоків підприємства, моделювання руху грошових коштів та виникнення їх дефіциту, розробка прогнозів та сценаріїв розвитку підприємства.

Основними завданнями поглибленої діагностики банкрутства є [12]:

* Поглиблення результатів оцінки кризового фінансового розвитку підприємства, отриманих в процесі експрес-діагностики банкрутства ;

* Підтвердження отриманої попередньої оцінки маштабів кризової ситуації на підприємстві;

* Прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують загрозу банкрутства підприємства, та їх негативні наслідки.

* Оцінка тп рогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

Прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства підприємства.

Завданням цього етапу діагностики банкрутства є оцінка вірогідності та можливих наслідків поглиблення кризи до її останньої фази - банкрутства підприємства. На цьому етапі потрібно провести наступні дослідження:

Оцінка вартості підприємства та його активів. Метою проведення цієї роботи є визначення ринкової та ліквідної вартості майна підприємства та прогнозування ліквідаційної маси.

Поглиблений аналіз зобов'язань підприємства. Необхідність такого аналізу обумовлена тим, що здійснення оцінки реальної вартості зовнішніх зобов'язань є передумовою для визначення ватості чистих активів, а вивчення їх якісних характеристик - причин винекнення характеру взаємовідносин із суб'єктом боргу, майнового зобов'язання, терміновості тощо - дає змогу визначення імовірності виникнення митуації банкрутства з ініціативи якогось з кредиторів.

Перспективна оцінка фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства. Виникнення ситьуації банкрутства не завжди вигідно кредиторам підприємства, оскільки ліквідаційної маси може не вистачити для задоволення їхніх вимог.

Дослідження та оцінка потенцалу вижиавання підприємства .

Цю роботу потрібновиконувати на підставі сукупності внутрішніх та зовнішніх передумов виживання підприємства. Оцінка потенціалу виживання підприємства потребує про ведення наступних досліджень[13].

Оцінка ресурсних передумов виживання підприємства. Оцінка ресурсних передумов виживання підприємства - це сукупність ресурсів якими володіє підприємство та які можуть забазпечити виведення підприємства зі стану кризи.

Оцінка можливостей розвитку підприємства та підвищення його конкурентного статусу. Метою цієї роботи є оцінка можливостей зростання основних показників фінанасово-господарської діяльності підприємства та утворення позитивних грошових потоків в обсягах, достатніх для самофінансування розвитку підприємства та виконання зовнішніх зобов'язань.

Аналіз стану зовнішнього середовища та його сприятливість для виходу підприємства зі стану кризи. На цьому етапі діагностики банкрутства об'єктом дослідження є стан зовнішнього середовища підприємства.

5. Узагальнення результатів кризового розвитку підприємства. Проведення діагностики банкрутства завершується формуванням загального висновку, в якому узагальнюються результати проведеної роботи.

Звіт по результатам діагностики банкрутства повинен містити:

* характер прояву кризи та вплив на діяльність підприємства;

*вірогідність виникнення ситуації банкрутства та її очикуваний ьтермін настання;

* ступінь кризи таїї маштаби;

* причини та фактори, що спричинили кризу та сприятимуть підприємства виходу з неї;

* можливість негативних наслідків подальшого розвитку кризи для економічних інтересів власників, кредиторів, працівників підприємства.

Отже, така поетапна структуризація процесу діагностики банкрутства підприємства дає можливість виділити завдання та об'єкти на кожному етапі діагностики, надати користувачам повну та об'єктивну інформацію про поточний та перспективний стан підприємства для прийняття ефективного управлінського рушення та обгрунтування програми антикризових заходів.



1.3 Основні методи проведення діагностики фінансового стану підприємства

Далі розглядатимуться методичні основи проведення діагностики банкрутства підприємства .

Методи проведення діагностика банкрутства:

1. Система фінансових показників. Система показників-індикаторів була розглянута вище в процесі розгляду експрес- та фундаментальної діагностики банкрутства.

2. Оцінка фінансового стану та загрози банкрутства на основі балансових моделей.

Балансові моделі оцінки фінансового стану підприємства отримали широке розповсюдження в літературі, інколи їх називають моделями В.В.Ковальова[18]. Цей методичний підхід побудований на основі визначення наступних показників:

1. Власні обігові кошти (ВОК) підприємства, визначається за наступною формулою:

ВОК=ВК + ДП - ПА

або ВОК=380Ф1 + 480Ф1 - 080Ф1

ВК - власний капітал;

ДП - довгострокові зобов”язання;

ПА - позаобігові активи.

Застосування даної формули буде корректним лише за умови, що довгострокові кредити використовуються для здійснення виробничого розвитку підприємства.

2. Нормальні джерела фінансування запасів (НДФЗ):



НДФЗ = ВОК + БКрОК + ТКрЗ або

(380Ф1 + 480Ф1 - 80Ф1) + (500Ф1 + 510Ф1) + (520Ф1 + 530Ф1 + 540Ф1 + 600Ф1)

ВОК - власні обігові кошти;

БКрОК - банківські кредити для формування обігових коштів;

ТКрЗ - кредиторська заборгованясть товарного характеру.

Банківські кредити для формування обігових коштів та кредиторська заборгованясть товарного характеру приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення яких минув.

3.Запаси та витрати (ЗВ):

ЗВ=З+ВМП

або ЗВ=? 100Ф1-140Ф1 + 270Ф1

З - запаси;

ВМП - витрати майбутніх періодів.

В залежності від співвідношення розрахованих показників визначають наступні типи фінансової стійкості:

Абсолютна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ<ВОК.

Підприємство є абсолютно незалежним від зовнішніх кредиторів, оскільки всі необхідні оборотні активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.

Така ситуація на підприємстві трапляється деже рідко, і її неможна вважати ідеальною оскільки використання позик для формування оборотних активів є розповсюдженою політикою фінансування[14].

Нормальна фінансова стійкість: за умови, що ВОК<ЗВ<НДФЗ.

На підприємстві застосовується ефективна політика залучення тп використання позикових коштів, виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечуються різноманітними джерелами фінансування (ВОК, короткострокові банківські кредити та позики для покриття оборотних активів, розрахунки з кредиторами за товари, роботи,послуги),строк сплати яких не настав [115].

Критична фінансова стійкість: за умови, що ЗВ< НДФЗ.

На підприємстві виникли певні проблеми з джерелами фінансуванн запасів та витрат. Для формування певної частини аборотних активів використовуються джерела фінансування які не можна вважати нормальними.

Катастрофічна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ<НДФЗ, та підприємство має непогашені у встановлений термін кредити та позики.

Наступним методом є визначення імовірності банкрутства за допомогою методу бальної оцінки А-рахунок (А-score).

Ця модель була розроблена англійським викладачем Джоном Аргенті, він припустив, що процес, який призводить до банкрутства, є тривалим в часі, впродовж якого в діяльності підприємства виявляються загальні ознаки, що можуть бути поділені на три групи, відповідно до трьох стадій банкрутства:

Недоліки в діяльності;

Здійснені помилки;

Наближуваний симптом неплатоспроможності.

Кожна натупна стадія банкрутства є результатом розвитку попереднього рівня стадії: помилки виникають в результаті недоліків діяльності, симптоми є результатом накопичення помилок.

Визначення імовірності банкрутства на основі рейтингових систем оцінки фінансового стану.

Рейтингова системи оцінки загрози банкрутства дає можливість узагальнити результати дослідження з окремих напрямків та отримати якісний висновок стосовно фінансового стану підприємства в цілому[19.C.,29].

Розглянуті вище методики діагностики банкрутства є основними й найпоширеняшими в літературі.



Розділ 2. Аналіз та оцінка фінансового стану ПАТ "АЗОТ"

2.1 Загальна техніко - економічна характеристика ПАТ «АЗОТ»

ВАТ «Азот» має багату i цiкаву iсторiю створення та розвитку. Якщо об`єктивно розглядати iсторiю пiдприємства, то потрiбно згадати найбiльш важливi дати та подiї. В хронологiчному порядку вони розгорталися таким чином:

Серпень 1962 року - Постановою Ради Мiнiстрiв Української РСР № 923 затверджено проектне завдання на будiвництво заводу азотних добрив Черкаського раднаргоспу в м. Черкаси.

Вересень 1962 року - закладено перший камiнь у фундамент майбутнього заводу.

У 1962 роцi розпочалося будiвництво амiачного виробництва потужнiстю 108 тисяч тонн у рiк.

В 1962 роцi прийнято Постанову Ради Мiнiстрiв СРСР № 171 "Про розширення виробництва iонообмiнних матерiалiв в 1962- 1965 роках".

Травень 1963 року прийнято Постанову Ради Мiнiстрiв УРСР № 559 Про об'єднання заводу азотних добрив iз заводом iонообмiнних смол, що будується" i визначена повна назва пiдприємства - Черкаський хiмiчний комбiнат.

Грудень 1964 року - введено в дiю вiддiлення по виробництву амiачної води потужнiстю 432 тисячi тонн у рiк.

1968 рiк - введено в дiю головний цех по виробництву катiонiту потужнiстю 2680 тонн у рiк.

У груднi 1968 року введено в дiю цех по виробництву карбамiду потужнiстю 360 тисяч тонн у рiк.

У травнi 1970 року введено в дiю другу чергу амiачного виробництва потужнiстю 400 тисяч тонн амiаку в рiк.

1970 рiк - введено в дiю цех слабкої азотної кислоти потужнiстю 360 тисяч тонн у рiк, цех по виробництву амiачної селiтри потужнiстю 450 тисяч тонн у рiк.

У травнi 1973 року була отримана перша мiльйонна, з початку пуску цеху, тонна карбамiду.

У червнi 1973 року була отримана перша мiльйонна, з початку пуску цеху, тонна амiаку.

1979 рiк - введено в дiю цех по виробництву амiаку потужнiстю 450 тисяч тонн у рiк.

1980 рiк - введено в дiю цех по виробництву карбамiду потужнiстю 330 тисяч тонн у рiк.

В 1984- 85 роках введено в дiю виробництво капролактаму потужнiстю 50 тисяч тонн у рiк.

В 1987- 88 роках введено в дiю цех по виробництву карбамiду потужнiстю 330 тисяч тонн у рiк.

У груднi 1995 року Черкаське виробниче об'єднання «Азот» перетворено у Вiдкрите Акцiонерне Товариство «Азот» м. Черкас.

2000 рiк - ведеться будiвництво лiнiї по кристалiзацiї капролактаму.

Правління ВАТ «Азот» базується на корпоративних принципах: обрано спостережну раду, виконавчу дирекцію, ревізійну комісію, щорічно проводяться загальні збори акціонерів.

В структуру ВАТ «Азот» входять такі підрозділи: 18 цехів основного виробництва, в тому числі виробництво капролактаму, іонообмінних смол, аміаку, карбаміду, аміачної селітри, азотної кислоти, мінеральних добрив - карбамідо-аміачної суміші (КАС).

В структуру товариства входять 26 допоміжних цехів, а також медико-санітарна частина, соціально-комунальний відділ, комбінат громадського харчування.

Виконавча дирекція здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. На ВАТ «Азот» виробляється 11 видiв хiмiчної продукцiї. Якiсть всiх видiв продукцiї вiдповiдає нацiональним та свiтовим стандартам якостi, що пiдтверджено отриманими нагородами, сертифiкатами якостi, iншими документами.

Мета діяльності Відкритого акціонерного товариства «Азот», м. Черкаси - виробництво та реалізація конкурентоспроможної високоякісної продукції: мінеральних добрив, капролактаму, іонообмінних смол тощо для задоволення потреб замовників, акціонерів, партнерів товариства та суспільства. Керівництво товариства та спеціалісти в межах їх компетенції вважають своїм обов'язком постійно підтримувати і контролювати необхідний рівень питань якості продукції, охорони навколишнього середовища та безпеки праці.

Відкрите акціонерне товариство «Азот» постійно проводить роботу з підвищення якості продукції, з метою задоволення вимог та очікувань споживачів (замовників) до якості; зі створення безпечних умов праці та зниження техногенного навантаження на навколишнє середовище[32].

2.2 Оцінка показників фінансового стану ПАТ «АЗОТ»

Зведення про розміщення капіталу, що є у розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. Кожному виду розміщуваного капіталу відповідає певна стаття активу балансу.

Баланс підприємства дає ряд найважливіших характеристик, що описують фінансово-майнове положення підприємства [18.ст.53].

1. Загальна вартість майна підприємства;

2. Вартість необоротних активів;

3. Вартість мобільних (оборотних) активів, що включають товарно-матеріальні запаси, дебіторську заборгованість, грошову готівку.

Дослідження структури та динаміки фінансового стану підприємства проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел коштів підприємства за звітний період.

Використовуючи порівняльний аналітичний баланс підприємства, можна всебічно проаналізувати та оцінити структуру капіталу складу джерел формування майна підприємства, розміщення коштів в активах підприємства.

Інформаційним джерелом для аналізу є фінансова звітність ПАТ «АЗОТ»(Додаток А). Нижче наведений аналіз структури та динаміки статей балансу на підставі порівняльного аналітичного балансу (Таблиці 1 Додаток Д).

На підставі структурних та динамічних змін в активі і пасиві порівняльного аналітичного балансу можна зробити наступні висновки: майно підприємства за 2010 рік в порівнянні з 2009 збільшилось на 26,81% (з 1749652 тис. грн до 2218709,2 на кінець року), а в 2011 році в порівнянні з попереднім 2010, на 53,25% (з 2218709 тис. грн. до 3400245 тис. грн.). При цьому приріст необоротних активів у 2010 році в порівнянні з 2011 склав 12,16% (з 1215901 тис. грн. до 1363740 тис. грн.). Вартість оборотних активів збільшилася у 2010 році на 109,73% у відношення до 2009 року(на 524518 тис. грн.), а у 2011 році - на 103,11% ( на 1033689 тис. грн.). Витрати майбутніх періодів збільшились у 2010 році на 14,83% (з 236 тис. грн. на до 271 тис. грн.), а у 2011 році всього на 2,95% (з 271 тис. грн. до 279 тис. грн.).

Найбільшу частку необоротних активів складає незавершене будівництво (54,64% в 2010 р. і 80,89% в 2011р.) - це характеризує орієнтацію підприємства на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності. При цьому питома вага незавершеного будівництва в загальній сумі активів підприємства вкрай незначна - усього 3,09% на початок 2010р. і 3,77% на кінець 2010р., в 2011 р. - 3,77% і 4,45% відповідно.

У складі оборотних активів запаси збільшилися у 2010 р. на 29,6% (з 243681 тис. грн. 2009 до 3115807 тис. грн. 2010), а у 2011 р. - на 48,86% (з 315807 тис. грн. до 470110). Значну частку оборотних коштів підприємства складає дебіторська заборгованість, отже, від її зміни значно залежить і зміна суми всіх оборотних коштів. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла з 2009 по 2010 р. на 503,76% (на 117935 тис.грн.), а в 2011 р. на 289,54% (на 409253 тис. грн.). А дебіторська заборгованість за розрахунками зросла 135,21% у 2010 р. і на 73,69% у 2011 р..У структурі джерел формування майна підприємства частка позикового капіталу (68,17% у 2011 р.) значно перевищує власний капітал (31,71% у 2011 р.). Така ситуація відбувається внаслідок наявності кредиторської заборгованості і поточних зобов'язань (175542 тис. грн. на 2009 рік та 387874 тис. грн. на 2010 рік) і короткострокових кредитів та позики (183595 тис. грн. з2010 до 945240 тис. грн. на початок 2011 року), які, в свою чергу, викликало істотне зростання позикового капіталу (в 2010 р. на 199756 тис. грн., у 2011 р. на 805460 тис. грн).

Для проведення повного аналізу структури активів необхідно розрахувати наступні відносні показники:

Результати розрахунків фінансових коефіцієнтів представлені в таблиці 3.Додаток Д.

Інтерпретація отриманих результатів представлена на рисунку 3. в Додатку К.

Аналізуючи фінансові коефіцієнти, ми бачимо, що у підприємства зменшились коефіцієнт основних засобів в активах, коефіцієнт концентрації майна, коефіцієнт зносу основних засобів майже не змінився ,однако він перевищую рівень допустимих значень, що говорить про те, що основні засоби підприємства дуже зношені. Збільшились коефіцієнти оновлення основних засобів та вибуття основних засобів. З цього можна зробити висновки, що протягом 2009-2011 рр. ВАТ «Азот» не розширював своє виробництво та не проводив оновлення основних засобів.

Аналіз капітала підприємства ВАТ «АЗОТ».

Результати розрахунків фінансових коефіцієнтів, що характеризують структуру капіталу підприємства представлені в таблиці 4 Додатку Ж.

Інтерпретація отриманих результатів представлена на рисунку 4.в Додатку К.

Аналізуючи фінансові коефіцієнти, що характеризують структуру капіталу підприємства, можна зробити наступні висновки: коефіцієнт фінансової автономії за звітний період зменшився, отже, збільшився ризик появи фінансових труднощів у майбутньому; коефіцієнт фінансової залежності збільшився, що свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства; коефіцієнт фінансового ризику, збільшився, таким чином, звеличив кількість позикових коштів на одиницю власних джерел фінансування. Помітно збільшився і коефіцієнт маневреності власного капіталу, що позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними оборотними коштами.

2.3 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

У передбаченні можливого банкрутства підприємства заінтересовані його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники та інші.

Банкрутство - природний процес конкурентної боротьби, у ході якої слабі підприємства, що виготовляють продукцію, яка не має попиту, припиняють свою діяльність. Банкрутство - неплатоспроможність підприємства, боргова нездатність і неможливість продовження виробничої і фінансово-господарської діяльності через відсутність коштів.

Ознаками можливого банкрутства підприємства є падіння ринкової ціни цінних паперів підприємства;

1) зниження потоку грошових надходжень від виробничої і фінансової діяльності та зниження доходів;

2) підприємство працює у галузі, де велика ймовірність банкрутства;

3) підприємство недавно почало своє функціонування;

4) зменшення сум дивідендів.

Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі підприємства:

1) неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів;

2) нездатність погасити прострочені зобов'язання,

3) погана система фінансової звітності;

4) переміщення сфери діяльності в галузі, не пов'язані з основним бізнесом підприємства;

5) нездатність підприємства контролювати свої витрати;

6) високий рівень конкуренції.

В Україні розроблена й діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997 р. наведена методика відповідає положенням Закону України “Про відновлення латоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.95 №2343-ХІІ.

Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

Найпоширеніші нині діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман - Z-моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) Кавт за формулою:

Z=0,3877-1,0736*Kn+0,0579 *Kавт

Де = Kn - ф.1р.260/ф.1 р.620; Kавт =ф.1р.280/ф.1 р.380.

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка DZ = ±0,65.

Використовуючи наявні дані робимо розрахунок ймовірності банкрутства ПАТ «АЗОТ» за 2009 рік:

Z= 0,3877-1,0736*1721594/1300321+0,0579 *3081650/1697002 = -0,802

2010 рік:

Z= 0,3877-1,0736*(1002536,9/ 465527.6)+0,0579 *(2218709,2/ 1535518.3)= 0,3877-1,0736*2,153+0,0579*1,445 = -1,8400

2011 рік:

Z= 0,3877-1,0736*(2036226/ 1333114)+0,0579 *(3400245/ 1910123)=

= 0,3877-1,0736*1,527+0,0579 *1,780 = -1,1486

Як бачимо, відповідно до показників, ймовірність банкрутства підприємства є дуже низькою, так як показникі мають від'ємні значення.

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства, здатної в перспективі привести до появи ознак поточної, критичної, а потім і зверхкритичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства[22.с.,67]. В цих цілях використовується коефіцієнт Бівера. Він не є показником «винайденим» розроблювачами Методичних рекомендацій -- його широко використовують як вітчизняні, так і зарубіжні фінансові аналітики. Наприклад, Л.Л. Самойлов указує: « значення коефіцієнта, Бівері рекомендується, (дорівнює відношенню припливу коштів до загальної суми заборгованості)...». У свою чергу, як ми відзначали вище, приплив коштів являє собою саме суму (а не різниця) чистого прибутку й амортизації.

Таким чином, розрахунок коефіцієнта Бівера необхідно робити в такий спосіб:

Кб = =

Зробимо аналіз ймовірності банкротства підприємства відповідно до моделі Бівера:

За 2009 рік:

Кб = 0+120268/ 78346+1300321 = 120268/1378667= 0,0872

За 2011:

Кб = 694379+111168/ 150953+1333114 = 805547/1484067 = 0, 5427

За 2010 рік:

Кб = 361465.2+108717.4/ 212980.4+465527.6 = 470182,6/678508 = 0, 6929

У Методичних рекомендаціях зазначено, що, якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) не перевищує 0,2, те це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Значення коефіцієнта, що рекомендується, Бівера за міжнародними стандартами знаходиться в інтервалі 0,17 - 0,4.

Відповідно до розрахунків за коефіцієнтом Бівера, підприємство має задовільну структуру балансу та низький рівень банкрутства.



Розділ 3. Основні напрямки покращення діагностики банкрутства підприємства

3.1 Переваги та недоліки методик проведення діагностики банкрутства підприємства

Існує значна кількість методів діагностики за допомогою моделей мовірності банкрутства: двофакторна модель Е. Альтмана, п'ятифакторна модель Е. Альтмана, п'ятифакторна модель Е. Альтмана адаптована, дискримінантна vодель Р. Ліса, дискримінантна модель Дж. Таффлера, показник діагностики платоспроможності Ж. Конана і М. Гольдера, коефіцієнт У. Бівера, модель Г. Спрінгейта, дискримінантна модель О. Терещенка, модель Р. Сайфулліна - Г. Кадикова, О. Зайцевої та ін. [23.С.177 - 181.].

Деякі з існуючих моделей прогнозування ймовірності банкрутства представлені в таблиці 5 Додаток Л.

Одним з найважливіших інструментів системи раннього запобігання та прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз (аналіз множинних дискримінант - Multiple-discriminant analysis, MDA). Його зміст полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будують функцію та розраховують інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб'єкта господарювання [24. С.177 - 181].

Системи прогнозування банкрутства, що розроблені зарубіжними і вітчизняними науковцями, включають в себе декілька ключових показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. На їх основі, в більшості з названих методик, розраховується комплексний показник ймовірності банкрутства з ваговими коефіцієнтами біля індикаторів [26.С. 84-89.].

Найбільш широке застосування серед методів прогнозування банкрутства отримала двофакторна модель «Z - рахунку» Е. Альтмана. Якщо Z < 1,23, то це означає високу ймовірність банкрутства, тоді як значення Z > 1,23 - свідчить про малу його ймовірність. Переваги цієї моделі - максимальна точність, однак питання про застосування моделі для економіки України залишається відкритим, оскільки її використання ускладнене через нестачу інформації, передусім аналітичного блоку. Вагові коефіцієнти моделі не є надійними для оцінки фінансового стану вітчизняних підприємств. Багатофакторні моделі Е.Альтмана послугували основою для подальших досліджень прогнозування банкрутства й оцінки рівня фінансового стану [27]. Пізніше Е.Альтман розробив нову, досконалішу модель, яка отримала назву пятифакторної моделі. Альтман досліджував 22 фінансових коефіцієнта і вибрав з них 5 для включення в остаточну модель визначення кредитоспроможності суб'єктів господарювання:

Z = l, 2х1 + 1,4 Х2 + 3,3 Х3 + 0,6 Х4 + 1,0 Х5,

де Х1 - власний оборотний капітал / сума активів;

Х2 - нерозподілений (реінвестований) прибуток / сума активів;

Х3 - прибуток до сплати відсотків / сума активів;

Х4 - ринкова вартість власного капіталу / позиковий капітал;

Х5 - обсяг продажів (виручка) / сума активів.

Якщо значення Z <1,81, то це ознака високої ймовірності банкрутства, тоді як значення Z> 2,7 і більше свідчить про малу його ймовірность.

За рахунок використання у цій моделі великої кількості показників, вірогідність правильного прогнозу є надагато більшою у порівнянні з попередньою двофакторною моделлю.

Дж. Таффлер і Г. Тішоу розробили чотирифакторну модель оцінки платоспроможності. За Z > 0,3 рівень фінансового стану вважається високим, а ймовірність банкрутства невеликою. За Z < 0,3 рівень фінансового стану вважається низьким, а ймовірність банкрутства - високою.

До принципово іншого класу моделей скорингового аналізу належить

п'ятифакторна модель У. Бівера оцінки фінансового стану підприємства з метою діагностики банкрутства за наступними показниками:

- рентабельність активів;

- питома вага позикових коштів у пасивах;

- коефіцієнт поточної ліквідності;

- частка чистого оборотного капіталу в активах;

- коефіцієнт Бівера (КБ = чистий прибуток - амортизація / позикові кошти).

Отримані значення індикаторів порівнюються з їх нормативними значеннями, розрахованими У. Бівером для трьох видів фірм: для благополучних компаній; для компаній, збанкрутілих протягом року; для фірм, що стали банкрутами протягом п'яти років [26].

Проведений аналіз та узагальнення дали змогу зробити висновок, що розглянуті методики прогнозування банкрутства зарубіжних авторів мають ряд суттєвих обмежень для їх використання на українських підприємствах:

- більшість зарубіжних методик діагностики ймовірності банкрутства побудовані з використанням вагових коефіцієнтів показників, що розраховані на основі американських аналітичних даних минулих років. Отже, в зв'язку з цим вони не відповідають сучасний економічній ситуації;

- дані моделі не адаптовані до вітчизняної економіки і не враховують специфіку діяльності українських підприємств, а саме: особливості в системі бухгалтерського обліку і податковому законодавстві, вплив інфляції на формування показників діяльності підприємства, галузеву приналежність підприємства та ін;

- відсутність статистичних даних по підприємствам-банкрутам, що не дозволяє скоригувати методику розрахунку питомої ваги коефіцієнтів з урахуванням економічних умов;

- граничні значення показників, що запропоновані зарубіжними вченими часто є недосяжними для українських підприємств. Разом з тим вказані методики дають можливість визначити наближення банкрутства підприємства (стадії кризи) та не дозволяють спрогнозувати перехід підприємства від однієї стадії життєвого циклу до іншої [27.С.163 - 173].

Враховуючі всі ці обмеження зарубіжних моделей прогнозування банкрутства, вітчизняними науковцями були розроблені методики, що адаптовані для вітчизняної економіки.

Однією з найвідоміших є модель Сайфулліна - Кадикова. Оцінка рівня фінансового стану в цій моделі здійснюється за рейтинговим числом R. Якщо зазначені індикатори досліджуваного підприємства рівні мінімальним нормативним значенням, то R = 1. Якщо R > 1, то фінансовий стан підприємства вважається задовільним, якщо R < 1, то незадовільним.

Дана модель враховує специфіку вітчизняної економіки та, разом з тим, є зручною для коригування відносно локалізації підприємства та часу розгляду. Однак інші з перерахованих недоліків залишаються [27].

Проблему неможливості використання зарубіжних методик, у практиці оцінювання фінансового стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний економіст О. Терещенко. Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними:

Z = a1X1+ a2X2+ a3X3+ a4X4+ a5X5+ a6X6, (1)

де, а1,…а6 параметри дискримінантної функції, питома вага показників; Х1 - коефіцієнт покриття; Х2 - коефіцієнт фінансової автономії; Х3 - коефіцієнт оборотності капіталу (активів); Х4 - коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash - flow; Х5 - коефіцієнт рентабельності активів за Cash - flow; Х6 - коефіцієнт оборотності позикового капіталу.

Розроблена дискримінантна модель О.Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:

- модель є зручною в застосуванні;

- розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних;

- враховується сучасна міжнародна практика;

- за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень показників;

- враховує галузеві особливості підприємства.

Однак дана методика не є досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише - задовільний та незадовільний фінансовий стан); отримання значень в границях від -0,9 до 0,9 зобов'язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану [30.С. 84-89].

3.2 Удосконалення інструментарію діагностики фінансового стану підприємства

Відмінності у методичних підходах і наявність великої кількості показників призводять до певних труднощів та розбіжностей у намаганнях визначити фінансові позиції підприємства. Розрахунки мають суб'єктивний характер, що призводить до відповідних диспропорцій у формуванні активів підприємства та їхніх джерел. Це певною мірою позначається на характері відносин підприємства з різними фінансовими інститутами, що, у свою чергу, відображається на процесі виробництва.

Недосконалість методів оцінки фінансового стану підприємства це не єдина проблема сьогодення. На сьогоднішній день також існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:

1. нестабільністю економіки;

2. кризовим станом;

3. політичною невизначеністю.

В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти[28.C., 18].

Отже, сьогодні найнеобхіднішим є:

...