Податкова накладна. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет "Львівська політехніка"

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни "Система оподаткування юридичних осіб"

на тему "Податкова накладна. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних"

Виконала

студентка групи ФК - 47

Марчак А.І.

Прийняв

ст. викл. Крочук В.М.

Львів 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Податкова накладна. Порядок ведення єдиного реєстру податкових накладних

1.1 Історія становлення податку на додану вартість

1.2 Форма та порядок заповнення Податкової накладної. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних

1.3 Порівняння податку на додану вартість з країнами СНД та країнами Європи

Розділ 2. Розрахункова частина

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Система оподаткування - сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що справляються в установленому порядку.

Податкова політика включає в себе обов'язкові платежі, які стягуються державою з юридичних і фізичних осіб, на яких, згідно з законодавчими актами, покладено обов'язок платити податки та здійснювати інші обов'язкові платежі. Виникла податкова політика у період розпаду суспільства на класи і появи держави. Використовуються податки для фінансування витрат держави [4].

Сутність податків, їх структура та роль визначаються економічним та політичним устроєм суспільства, природою та функціями держави.

За способом стягнення податки поділяються на прямі та непрямі.

Прямі податки стягуються з доходів або майна юридичних чи фізичних осіб. Непрямі податки стягуються через ціни товарів, в основному предметів широкого вжитку.

Реформування податкової системи в Україні, порядок сплати податків і обов'язкових платежів юридичних і фізичних осіб, відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства є складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового спрямування.

Чітка побудова системи оподаткування відповідно до змін, що відбуваються в її організації й техніці ведення, підвищує роль бухгалтерського обліку як основного засобу одержання достовірної інформації у системі оподаткування щодо складання фінансової і податкової звітності. пдв податок накладна реєстр

Історія формування системи оподаткування в сучасному вигляді досить яскрава і носить суперечливий характер.

У економічній літературі зустрічається безліч підходів до трактування етапів розвитку податків. Деякі вчені вважають, що податки виникли разом із зародженням держави, "якій були потрібні кошти на утримання армії, судів, чиновників й на інші потреби", інші - з розшаруванням суспільства на класи та появою товарного виробництва.

Проте данина, що з`явилася ще в старовині, податі, повинності є первинними податками і зборами, оскільки в своїй основі мають ту саму суть, що й сучасні: відчуження частини власності для підтримки державного апарату і реалізації інших задач.

Податок - це фіксований, обов'язковий, безоплатний платіж юридичних та фізичних осіб до бюджету держави на основі діючого законодавства [2].

Об'єктом дослідження у моєму курсовому проекті є податок на додану вартість.

Для цілей оподаткування платником податку є :

1.будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;

2.будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3. будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню;

4. будь-яка особа, що веде облік результатів діяльності за договором про суспільну діяльність без утворення юридичних осіб;

У разі якщо сума від здійснення операцій з постачанням товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При добровільній реєстрації платник податку подає заяву. Заява подається не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку календарного період, з якого особа також вважається платником податку на додану вартість.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

1. постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику, на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

2. постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

3. ввезення товарів на митну територію України в митному режимі імпорту;

4. ввезення товарів на митну територію України в митному режимі експорту;

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нище звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

База оподаткування операцій з постачання товарів, везених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нижче митної вартості, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів.

Ставки податку встановлюється від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків [1].

Розділ 1. Податкова накладна. Порядок ведення єдиного реєстру податкових накладних

1.1 Історія становлення податку на додану вартість

Першим описав механізм дії ПДВ французький спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги ПДВ перед іншими універсальними акцизами - податком з обороту і податком з продаж. У 1967 р. ПДВ вперше запроваджується у Данії, 1968 р. - у Франції та Німеччині, у 1969 - у Нідерландах та Швеції. На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу. Серед розвинутих країн ПДВ немає лише у США [8].

З виникненням держави (VIII - ХII ст.) у Київській Русі розпочинає свою історію і податкова система (служба) на українських землях. Середньовічна, феодально-децентралізована податкова система проіснувала на Україні до середини 18століття, а пережитки її - до 19століття.

Найдавнішою системою прямих податків була у Київській Русі данина на утримання княжого двору та дружини. Панування натурального господарства визначало, в основному, натуральний характер податкової системи. Данина сплачувалась зазвичай, продуктами сільського господарства і промислів(хутро, віск, мед, шкіра). Збирали данину безпосередньо виїжджаючи на так зване полюддя, у вигляді різних дарів князю чи представникам його адміністрації, чи "повозом" коли її привозили до Києва.

Саме при зборі данини проявлялися найбільш характерні, негативні риси феодально-децентралізованої системи: неврегульованість розмірів та періоду збору більшості податків, їх величезна кількість і різновидність, випадковість і свавілля поборів, збирання особами, які особисто зацікавлені у максимальному доході. Усе це на практиці доводило до значних зловживань, результатом чого були заворушення і навіть повстання.

Класичним прикладом стали події 945 року - повстання у Древлянській землі проти Київського князя Ігоря. Під час полюддя він спробував стягнути данину з деревлян двічі, за що і поплатився головою.

Великим досягненням за часів Київської Русі у впорядкуванні податкової системи стало зведення Ярославом Мудрим загальноприйнятих у ті часи законів у єдину "Руську правду", яка стала правовим кодексом усієї країни.

"Руської правди" немає в окремому збірнику, існує тільки кілька редакцій. Деякі норми звичаєвого права збереглися у "Правді" Ярослава - давній частині короткої редакції "Руської правди", яка складається з 43 артикулів. Можливо вона є переробкою одного зі списків. Окремі норми її використовувались ще у 18-19століттях. Проте соціальне призначення "Правди" Ярослава, складеної після повстання у Новгороді 1015р., завадило включенню до неї більшості норм усного звичаєвого права, що існували на той час. Про них згадується лише в деяких літературних пам`ятках і договорах Русі з Візантією X століття.

"Руська правда" - найважливіша пам`ятка феодального права; її норми закріпляли привілейоване становище феодалів та їх оточення, захищали життя пануючого класу. Підтвердження цьому - статті про відповідальність за вбивство, нанесення образи, про право на спадщину та ін. Окремі частини "Руської правди" виникли в найбільш складні моменти історії Київської Русі, коли у країні загострились класова боротьба, виливаючись у народний рух. Тому за змістом можна простежити, як феодальні відносини визначали характер і форми класової боротьби, а класова боротьба впливала на зміни державного устрою і еволюцію права. "Руська правда 2 виникла на місцевому рівні і була результатом розвитку юридичної думки на Київській Русі. Було б помилковим вважати руське право збіркою норм інших держав. У той же час Русь знаходилась в оточенні інших держав і народів, що так чи інакше впливали на неї і на які впливала вона. Є підстави вважати, що норми «Руської правди" відбились на розвитку західних слов`ян. "Руська правда" мала величезний вплив на становлення більш пізніших пам`яток права північно-східних слов`ян.

"Руська правда" - найвизначніша і найповніша пам`ятка прав періоду Київської Русі, яка дає змогу дослідити державно-правовий лад і прослідкувати розвиток правових відносин того часу.

Складовою частиною її став "Покон вірний", який детально регламентував діяльність податкової системи [7] .

Одиницею оподаткування був "дим", який мав певний розмір землі(у середньому воно дорівнювало одному плугові або 15га), 20-30 "димів складали дворище". В основному це було об`єднання родичів, які спільно відповідали за розклад і збір податків. Сьогодні у кожному селі можна виділити первісні дворища, що носять імена своїх перших засновників. "Дворища" об'єднувались у громади, на чолі яких стояли старости, які обирались на вічі. Близько 1/3 зібраної данини князь брав на особисті потреби, а решта йшла на утримання дружини, органів управління і ведення війни.

Основою грошових надходжень були мита і штрафи. Більшість складали торговельні мита - "вага" і "міра" - за зважування і вимір; "мит" - за провезення товарів через міські застави; "перевіз" - перевезення товарів через річку. "Гостинне" і "торгове" стягувалось за право мати склади й організацію торжищ. Внутрішня торгівля велась переважно на торгах у відведеному місці і в певний час. У Києві, наприклад, їх було аж 8, зокрема торговище на Подолі(тепер Контрактова площа), Бабин Торжок на Горі(поблизу нинішньої Андріївської церкви). Дуже жвавою була зовнішня торгівля. Так, через Київ проходив знаменитий шлях "із варяг в греки" [10].

Із встановленням феодальної роздробленості княжі доходи стали значно обмеженішими. Податки осіли на місцях. Через брак коштів значно скоротилося постійне військо. Загальнодержавні збройні сили в основному складались з ополчення васалів. Встояти проти сильного ворога було проблематично, що й призвело пізніше до катастрофи [7].

1.2 Форма та порядок заповнення Податкової накладної. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи бо прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки сформовано з порушенням вимог протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної,також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти господарювання, що ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної .

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання) загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Орган державної податкової служби розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом [1].

1.3 Порівняння податку на додану вартість з країнами СНД та країнами Європи

У Росії платниками податку на додану вартість стали індивідуальні підприємці. У Законі визначається місце реалізації товару, робіт та послуг, встановлюється податковий термін в один місяць без попередньої авансової сплати податку та розмір цього податку. Якщо підприємство протягом кварталу має виручку менш ніж 1 млн. руб., то воно сплачує ПДВ раз на квартал. Якщо платник податку має протягом трьох податкових періодів базу оподаткування менш ніж 1 млн. руб., то він звільняється від сплати податку на 12 наступних податкових періодів. Також діють тарифи на ввезення на митну територію РФ технологічного обладнання, комплектуючих та запасних частин до нього як внесок у статутний фонд. Діє пільга, пов'язана з науково-дослідними та конструкторськими розробками, що проводяться за рахунок бюджету. За пільговою ставкою оподатковується експорт товарів (крім країн СНД). Але платник має підтвердити експорт товарів за територію РФ .

У Грузії 1997 року був прийнятий Податковий кодекс мета якого - сприяти розвитку виробництва, активізації інвестиційної діяльності, розвитку підприємництва та підвищенню загального добробуту всіх верств населення. Він передбачав формування в державі єдиної податкової системи та створення єдиної податкової бази, підвищення відповідальності платників податків за виконання своїх податкових обов'язків Одним з основних податків, як і в інших країнах світу, є податок на додану вартість, який був введений замість податку з обороту. Він стягується на кожному етапі купівлі-продажу з тієї частини вартості,яка додається на кожному наступному етапі просування товару. До переваг цього податку можна віднести те, що він не стягується з широкого кола платників за місцем створення нової вартості, простоту його обчислення та забезпечення при цьому стабільної бази державного бюджету незалежно від зміни цін та рівня інфляції. Але ставка його змінюється. Так, у 1992 році вона становила 20 %, з 1993 року --14 %. ПДВ становив 25 % усіх податкових надходжень до бюджету країни. У сучасних умовах питома вага ПДВ становить 20 % загальних надходжень до державного бюджету, а в загальному валовому внутрішньому продукті доходить до 2-3 %. Законом передбачається багато пільг, але в деяких випадках їх надання не було продумано до кінця. Так, надання пільг щодо ПДВ та інших податків Патріархату Грузії призвело до появи різних комерційних підприємницьких структур, що дало можливість розширити масштаби пільгового оподаткування багатьох виробників продукції та тих, хто надає послуги. Тому дія такого положення протягом двох років і необґрунтоване надання пільг призвели до того, що державний бюджет втрачав кошти.

Казахстан - найбільша за територією (після Російської Федерації) серед інших республік колишнього СРСР. Формування нової податкової політики в державі має велике значення, тому що від неї залежить успіх у проведенні економічної реформи та побудові фінансової політики загалом. Податок на додану вартість - це відрахування у бюджет від приросту вартості, яка додається в процесі виробництва та обороту товарів на території РК. Цей податок розраховується як різниця ПДВ,нарахована за реалізацію товарів, робіт та послуг, і сума ПДВ, що підлягає сплаті за придбані товари, виконані роботи, надані послуги. Тобто оподаткуванню підлягає оборот товарів, виконаних робіт та наданих послуг, а також обіговий імпорт. Як обіг виступає оборот з реалізації товарів, робіт та послуг, які здійснюються в межах РК за винятком звільнених від сплати податку, коли це проводиться для власних виробничих потреб, а також оборот, який визначається на підставі міжнародних угод. Платниками зазначеного податку є юридичні та фізичні особи - нерезиденти, які здійснюють свою діяльність через постійні представництва та мають об'єкти оподаткування. Платниками ПДВ на імпорт продукції є фізичні та юридичні особи, які завозять в державу товари. Розмір оподатковуваного обороту визначається на підставі вартості товарів, які реалізуються, а також виконаних робіт та послуг, виходячи з цін та тарифів без ПДВ, але не нижче за ціни на їх придбання та за витрати у процесі здійснення виробничої діяльності в цілому за звітний період та виробничої діяльності, яка має сезонний характер, - за податковий рік

Як і в більшості країн, фінансовий рік в Латвії починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Але в деяких випадках з дозволу міністерства фінансів Латвії можуть встановлюватися й інші періоди. Податок на додану вартість. Цей податок порівняно з іншими країнами вступив у дію відносно пізно - з 1 травня 1995 року. Ним оподатковується постачання товарів та послуг, а також імпорт товарів. На відміну від інших країн, при сплаті згаданого податку є певні особливості. Так, він сплачується виходячи з комерційних цінна товари та послуги, причому механізм його побудований таким чином, що найбільший тягар лягає на кінцевого споживача.

У Великобританії податок на додану вартість є одним із основних непрямих податків і становить 17,5 % загальної дохідної частини бюджету держави. Він сплачується з новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва та просування товарів. Платник самостійно встановлює розмір податку і несе повну відповідальність за порядок його сплати. Тому важливе значення має контроль за платниками податку, який здійснює управління мит і акцизів в інтервалі 1-9 років. Для підприємств малого бізнесу ця періодичність може становити один місяць (втім, документація повинна зберігатися протягом шести років). За порушення чинного законодавства (шахрайство, обман, затримка реєстрації, порушення в оформленні податкових зобов'язань) законодавством Великобританії передбачаються адміністративні покарання (крім відшкодування податку, як правило, у трикратному розмірі) або покарання у вигляді позбавлення волі на термін від шести місяців до семи років залежно від обставин справи. Наприклад, за затримку реєстрації передбачається штраф у розмірі до 30 % суми податку. Нині діють три ставки податку на додану вартість: 0; 8 та 27,5 % залежно від виду діяльності або товарів та виробів, які реалізуються. Деякі групи товарів та виробів або послуг взагалі звільняються від сплати ПДВ (земля, гральний бізнес, поштові послуги, страхування здоров'я тощо).

Найбільшу частку в дохідній частині бюджету Франції займає податок на додану вартість. Франція була першою державою у світі, яка застосувала цей податок. ПДВ встановлюється на новостворену вартість, але є особливості при його розрахунку та сплаті. Об'єктом оподаткування є ціна виробу. За ПДВ у ФР діє дві ставки: основна --19,6 % та підвищена - 22 %. Остання встановлюється здебільшого на алкоголь, автомобілі, тютюнові вироби, предмети розкоші. І навпаки, більшість продовольчих товарів, продукція сільськогосподарського виробництва, книжки, медикаменти, деякі послуги (туристичні, готельні) оподатковуються за зниженою ставкою. Зовсім звільняються від сплати податку підприємства, які проводять зовнішньоекономічні операції, пов'язані з експортом (при імпорті ПДВ стягується на загальних підставах).

Від сплати ПДВ звільняються:

1. державні підприємства та установи, які виконують адміністративні, соціальні, виховні, культурні та спортивні функції;

2. сільськогосподарські виробничі підприємства;

3. окремі професії - викладацька діяльність, приватні практикуючі

лікарі, духовні особи.

У Німеччині податок на додану вартість був введений у 1973 році (найрозповсюдженішою назвою є податок з продажу, або податок з обороту). Питома вага його в дохідній частині бюджету становить 19 %. Після прибуткового податку він займає друге місце.

У ФРН зазначений податок застосовується з двох причин:

1. одержання додаткових грошових надходжень до бюджету за рахунок оподаткування споживання;

2. вимога до країни при вступі до Європейського Союзу.

Суб'єктами виступають як юридичні, так і фізичні особи, які займаються будь-якою діяльністю з метою одержання прибутку. Об'єкт оподаткування - оборот з реалізації товарів, надання послуг, виконання робіт замовника. Причому не має значення правова форма підприємства, продукція власного виробництва чи придбана, у тому числі імпортована. Для більшості товарів застосовується ставка 15 %. На продовольчі товари та книжково-журнальну продукцію --14 %. Від сплати ПДВ звільняються підприємства громадського харчування, ресторани та кафе, а також експортні поставки, обороти цивільної авіації, морського судноплавства, юридичні операції та операції з цінними паперами. Не сплачують ПДВ фізичні особи, які є підприємцями і в перший рік мають дохід, менший за визначену суму, а в наступному році планують оборот, не більший за встановлену суму. Але в цьому разі така фізична особа не має права на повернення ПДВ з нарахованого податку. Відмова від сплати ПДВ - це воля самого підприємця

Податкова політика Італії відрізняється від податкової політики та податкових систем інших країн більш економічною спрямованістю, уніфікованістю, чіткою організаційною структурою.

Податок на додану вартість сплачується з приросту вартості товару при переході з одного циклу виробництва до іншого. База оподаткування розраховується як різниця між вартістю проданих товарів (майна), надання послуг, тобто всіх грошей, які надходять до підприємства, та собівартістю продукції, тобто вартістю сировини, матеріалів, комплектуючих, одержаних з попереднього підприємства. Сплачується ПДВ на кожній стадії просування товарів. Ставка податку становить 20 %. Продовольчі товари, газети, журнали оподатковуються за пільговими ставками 13 та 4 %. Деякі товари та послуги звільняються від його сплати взагалі (експорт продукції, різні міжнародні послуги та пов'язані з цим операції). Не оподатковуються ПДВ й операції зі страхування, видач і кредитів, операції з акціями та облігаціями, із золотом, іноземною валютою, медичне забезпечення, народна освіта, культура, поштові послуги

В Іспанії ПДВ сплачується щоквартально до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Він становить 18 %.

Встановлені досить жорсткі санкції за недотримання термінів сплати податків:

1. за затримку сплати до 3 місяців - 10 % розміру податку;

2. за затримку сплати до 6 місяців - 50 %;

3. за затримку сплати на термін понад 6 місяців - 100 %.

Повернення податку відбувається за останньою річною декларацією протягом шести місяців. При шахраюванні, фальсифікації рахунків тощо можуть застосовуватись кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком на шість років або штрафні санкції у розмірі до 600 %

На відміну від інших держав, в Австрії податок на додану вартість має певні особливості. Ним оподатковуються реалізація товарів та послуг, власне споживання, безкоштовна передача виробів, а також імпорт. ПДВ стягується на всіх стадіях реалізації товарів. При передачі товарів та виробів у документах вказується їхня вартість і окремо ПДВ одержаний та ПДВ сплачений. У бюджет платник податку відраховує тільки різницю, яка визначає новостворену вартість на підприємстві. В Австрії існує три ставки ПДВ. Основна, або стандартна, ставка для більшості підприємств дорівнює 20 %. При здачі майна або нерухомості в оренду застосовується ставка 10 %. При продажу транспортних засобів - підвищена ставка. Деякі операції взагалі звільняються від сплати ПДВ (фінансові операції, експортні угоди, угоди при продажу землі тощо). Розрахунковий період становить один рік. Авансові платежі вносяться за кожний місяць протягом 10 днів по закінченні кожного місяця [3] .

Розділ 2. Розрахункова частина

Обчислення податку являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податну, що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів. Обов'язковість з обчислення податку покладається "на платника податків, на податкові органи або на податкових агентів.

Основним положенням при обчисленні податків і визначенні об'єкта виступає однократність, тобто ситуація, коли той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за певний (податковий) період.

Обчислення податку, визначення сум, що підлягають внесенню до бюджетів і цільових фондів, є обов'язком платників податків, що деталізується до кожному податку і збору спеціальним податковим законодавчим актом.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.[1]

ПДВ=ПЗ-ПК (2.1)

ПДВ=16374,2-15660,2=714

Податковий кредит (ПК) - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

ПК=78301*20%=15660,20 (2.2)

Податкове зобов'язання (ПЗ) - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені податковим законодавством України.

ПЗ=81871*20%=16374,20 (2.3)

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

ПнП=(Д-Соб-Він)*23% (2.4)

ПнП=(81871-78301)*23%=821

Доходи (Д) - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами; [1]

Д=81871 (2.5)

Собівартість продукції (Соб) - сума грошових витрат підприємства (фірми), на виробництво і збут одиниці продукції, виконання робіт та надання послуг. Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств - прибутковість.

Соб=65978 (2.6)

Витрати (В) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); [1]

Він=65978+12323=78301 (2.7)

Фізична особа-підприємець (ПФО) - це найбільш поширена та найбільш доступна організаційна форма ведення підприємницької діяльності. Це пояснюється простотою її організації, ведення бухгалтерського та податкового обліку і звітності, можливістю використовувати найману працю тощо.

ФОП=8730 (2.8)

ФОП=8730*15%=1309,50

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний місяць, на яку нараховується ЄСВ[1]. Ставка ЄСС в частині нарахувань-36,76% . Перший клас професійного ризику

ЄСВ=8730*36,76%= 3209,15 (2.9)

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Інформацією щодо нарахуванням амортизації згідно моїх даних, вираховується за 6 групою прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

Розрахунок податків здійснюється на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів (згідно Податкового кодексу України). Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, дохід від виконання робіт - за датою складання акта, а не на підставі укладених договорів.

Визначаємо частку сплачуваних податків підприємства

ПДВ+ПнП +ПДФО+ЄСВ (2.11)

714+821+1309,50+3209,15=6053,65

ПДВ=(714/6053,65)*100%=11,8%

ПнП=(821/6053,65)*100%=13,6%

ПДФО=(1309,50/6053,65)*100%=21,6%

ЄСВ=(3209,15/6053,65)*100%=53%

Найбільшу частку яку сплачується займає єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

Висновок

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.

Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами [9].

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітнім податковим документом, і одночасно розрахунковим документом, який повинен зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством із сплати податків.

При отриманні податкових накладних, платники заносять їх до книги обліку придбання товарів, а при виписці - до книги обліку продажу товарів.

На підставі даних книг обліку продажу та придбання товарів заповнюється податкова декларація по податку на додану вартість [2].

Усі доходи від ПДВ спрямовуються до центрального (державного) бюджету.

На мою думку, податок на додану вартість найбільш відповідає ринковим умовам господарювання в Україні. Готуючи його, розробники врахували багаторічний досвід багатьох країн. Гадаю, податок задовольнить потреби держави як у частині регулювання економічних правовідносин у країні, так і в частині фіскальної політики.

Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального податку є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.

Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовнішим є те, що оподатковуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотримання платіжної дисципліни. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи пристосування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку [4].

Таким чином, ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати вимагає подальшого вдосконалення механізму справляння ПДВ відповідно до умов перехідної економіки в Україні .

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України: чинне законодавство зі змінами і допов. на 10 травня 2011 року: (Відповідає офіц.. текстові) - К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. - 424 с.

2. Данілов О. Д., Мельник П.В. Податкова система України. Практикум: Навч. посіб. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. - 256 с.

3. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкова система зарубіжних країн. Навч. посібник. - К.: МАУП, 2004. - 208 с.

4. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посібник. - К.:МАУП, 2003. - 224 с.

5. Методичні вказівки до виконання з курсового проекту "Система оподаткування юридичних осіб" для студентів денної заочної та екстернатної форми навчання базового напряму 03.05.08 "Фінанси і кредит" спеціальності 6.030508 "Фінанси і кредит"/ Укл.: Червінська О.С. -Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2011. - 13 с.

6. Панасюк В.М. Ковальчук Є.К. Бобрівець С.В. Податковий облік: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 260 с.

7. Субтельний О. Україна: історія / Пер. З англ. Ю.І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. - К.: Либідь, 1991. - 512 с.

8. Ткаченко Н.М. Податкові системи країн світу та України, - К:Алерта, 2004. - 554 с.

9. Федосов В.М., Опарін В.М., П'ятаченко Г.О. та ін. Податкова система в Україні: Підручник. - К.: Либідь, 2006. - 265 с.

10. Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л., Історія податків та оподаткування в Україні: Навчальний посібник" - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - 240с.

Размещено на Allbest.ru

...