Види цінних паперів та їх характеристика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Реферат

на тему:

“Види цінних паперів та їх характеристика”

Київ 2009 р.

План:

1. Склад та структура фінансових ресурсів

2. Види цінних паперів та їх характеристика

Список літератури

1. Склад та структура фінансових ресурсів

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Фінансові ресурси -- це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємств, на основі яких формуються продуктивні доходи. Основу фінансових ресурсів становить капітал. Однак, з одного боку, не весь капітал має форму фінансових ресурсів (наприклад, резервний та непрацюючий капітал), а з іншого -- фінансові ресурси можуть формуватись і шляхом залучення та запозичення коштів.

Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансові ресурси - це, по-перше, накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.

Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансові ресурси, відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні економічної діяльності державі. Так, розмір прибутку значною мірою залежить від переліку затрат і відрахувань, що відносяться на собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових націнок, які регулюються державою.

Фінансові ресурси властиві всім суб'єктам фінансових відносин. До фінансових ресурсів держави входять ресурси всіх секторів економіки:

- державного сектору;

- підприємств;

- громадських організацій;

- приватного сектору.

У кожному секторі економіки фінансові ресурси визначаються за рівнями управління.

В державному секторі до складу фінансових ресурсів входять:

1. ресурси державного бюджету;

2. ресурси місцевих бюджетів;

3. ресурси державних фінансових інститутів;

4. ресурси міністерств, об'єднань;

5. ресурси підприємств, організацій, установ.

В інших секторах економіки, як правило, фінансові ресурси перебувають у розпорядженні первинної ланки.

В узагальнюючому вигляді склад фінансових ресурсів представлено на рис. 1.

Рис. 1 Склад фінансових ресурсів держави

У складі фінансових ресурсів держави в Україні найбільшу питому вагу займають фінансові ресурси державного сектору економіки. В останні роки держава мобілізує в бюджетну систему з урахуванням централізованих цільових фондів до 58 % фінансових ресурсів. Відповідно зменшується частка фінансових ресурсів підприємницьких структур. Така тенденція негативно впливає на економічні і соціальні процеси в народному господарстві, так як відбувається відрив використання фінансових ресурсів від місця їх утворення. А це, в свою чергу, перевантажує фінансову систему держави різними формами перерозподілу. Крім того, виникає загроза перетворення бюджетної системи з інструменту економічного регулювання на фіскальну структуру.

Структура фінансових ресурсів розглядається в тісному зв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту за джерелами утворення або напрямками використання.

Завдяки такому розгляду стає можливим визначити рівень використання фінансових ресурсів у розподільчих процесах; дати характеристику ефективності функціонування фінансового механізму; прослідкувати рух кожної складової частини фінансових ресурсів.

За джерелами утворення до складу фінансових ресурсів відносять:

- прибуток;

- заробітну плату;

- доходи від особистого підсобного господарства;

- амортизацію;

- чисті податки.

Найбільша частка фінансових ресурсів створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування та інші соціальні потреби. Значну частку становлять непрямі податки. Крім цього, частина фінансових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів (амортизаційні відрахування). Отже, основна частина фінансових ресурсів представляє собою грошове надходження новостворенної вартості.

У кінцевому підсумку напрямки використання фінансових ресурсів можна поділити на три групи:

- перша група - поповнення фонду відшкодування (до нього належать витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо);

- друга група - формування фонду споживання (це витрати на соціальні гарантії населення, на соціально культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо);

- третя група - формування фонду нагромадження ( витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентарю бюджетними установами, витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів).

Розгляд фінансових ресурсів за джерелами утворення у зв'язку з напрямками використання має значення для визначення межі функціонування фінансових ресурсів. Тим часом не всі грошові засоби є фінансовими ресурсами.

Поняття «грошові засоби» значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й використання.

Важливою характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про наявність можливості економічного й соціального розвитку.

У структурі використання фінансових ресурсів найвищу питому вагу мають витрати на соціальні потреби (на соціальну сферу за рахунок бюджету й господарських структур та на соціальні гарантії населенню)

В умовах перехідної економіки значні ресурси повинні спрямуватися на структурну перебудову виконання цільових загальнодержавних програм у сфері технічного прогресу, охорону довкілля.

На рівні підприємства фінансові ресурси поділяються на:

1. власні;

2. позичені;

3. залучені.

Джерелами утворення фінансових ресурсів підприємств є внески засновників, прибуток, амортизаційні відрахування, цільове надходження, кредити всіх форм, кредиторська заборгованність підприємства.

Для ефективного функціонування підприємства важливе значення має визначення оптимальної потреби в фінансових ресурсах, забезпечення структури, джерел їх формування та обгрунтованих напрямків їх використання.

Важливо підкреслити, що фінансові ресурси окремого підприємства і держави в цілому взаємопов'язані. І для розв'язання проблем формування і використання фінансових ресурсів необхідний виважений, чітко налагоджений, економічно обгрунтований фінансовий механізм їх створення і використання.

2. Види цінних паперів та їх характеристика

Поняття цінного паперу вперше було сформульовано в Німеччині. В середині ХІХ ст. цінним папером називали кожний документ майново-правового змісту.

Цінні папери - це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позик.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між собою, що їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відновлення втрачених іменних цінних паперів проводиться державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили ці папери.

Спадкоємство цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного законодавства України.

Поняття, особливі умови випуску, використання та обігу приватизаційних паперів визначаються спеціальним законодавством України.

Порядок обігу цінних паперів, випущених Союзом РСР, іншими союзними республіками і розміщених на території України, регулюється цим Законом, іншими актами законодавства України, а також договорами України з Союзом РСР і відповідними союзними республіками.

Цінні папери - це ще й інструмент залучення коштів, об'єкт вкладання фінансових ресурсів.

В юридичному розумінні, цінні папери - це майнові права, що засвідчуються документом певної форми і реалізуються в порядку, що вказується у цьому документі.

Цінні папери є капіталом, тому що їх власники одержують доходи. Проте, капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають вартості, хоча продаються та купуються на ринку; їх ціни мають ірраціональний характер.

В обіг випускається (емітується) велика кількість різноманітних видів цінних паперів. Обіг цінних паперів - сфера таких видів діяльності, як брокерська, депозитарна, реєстраторська, трастова, клірингова і консультаційна.

Широкий діапазон цінних паперів, що емітуються, пояснюється тим, що причини , які спонукають випускати цінні папери і купувати їх, також дуже різноманітний

Цінні папери як об'єкт цивільних прав мають вільний характер переходу від одного власника до іншого у порядку універсального правонаступництва і не обмежені в обігу. Вони можуть бути документарні та бездокументарні. Цінні папери виступають як економічна і юридична категорії. Вони поділяються на два великих класи :

- Основні цінні папери

- Похідні цінні папери

Основні цінні папери - це цінні папери, в основі яких лежать майнові права на будь-який актив (зазвичай на товар, гроші, капітал, майно, різного роду, ресурси та ін.)

Похідні цінні папери - це бездокументарні форми вираження майнового права (зобов'язання), яке виникає у зв'язку зі зміною ціни базового активу, тобто активу, який становить основу даного цінного папера.

Як базові активи можуть розглядатися товари (зерно, м'ясо, золото, нафта тощо), основні цінні папери ( акції, облігації).

Класифікація цінних паперів - це поділ їх на види за певними ознаками. Під видом цінних паперів слід розуміти сукупність, для якої всі суттєві ознаки є спільними, однаковими. Класифікація видів цінних паперів - це поділ видів цінних паперів на підвиди, які у свою чергу можуть ділитись на дрібніші підвиди.

За основними характеристиками (ознаками) цінні папери можна класифікувати таким чином. (табл.1)

Таблиця 1. Класифікація цінних паперів

Класифікаційна ознака	Види цінних паперів
Термін існування	Строкові - цінні папери, які мають встановлений термін існування (довго-, середньо-, та короткострокові). Безстрокові - цінні папери, які існують вічно.
Походження	Первинні - цінні папери, засновані на активах, до числа яких не входять самі цінні папери (акції, облігації, векселі, заставні та інше.). Вторинні - цінні папери, які випускаються на основі первинних цінних паперів; це - цінні папери на самі цінні папери (депозитарні розписки та ін.)
Форми існування	Паперові (документарні). Безпаперові (бездокументарні)..
Національна приналежність	Вітчизняні Іноземні
Тип використання	Інвестиційні (капітальні) - ціннні папери, які є об'єктом вкладання капіталу (акції, облігації, ф'ючерсні контракти та ін.). Неінвестиційні - цінні папери, які обслуговують грошові розрахунки на товарних чи інших ринках (векселі, чеки, коносаменти)
Порядок вкладення	На пред'явника - цінні папери, які не фіксують імені їхнього власника; їх обіг здійснюється шляхом простої передачі від однієї особи та іншої. Іменні - цінні папери, які містять ім'я їхнього власника і крім цього, реєструються в спеціальному реєстрі. Ордерні - іменні цінні папери, які передаються іншій особі шляхом здійснення на них передатного напису (індосаменту).
Форма випуску	Емісійні - цінні папери, які випускаються великими серіями, у великій кількості, і в межах кожної серії всі цінні папери є абсолютно ідентичними (акції та облігації). Неемісійні - цінні папери, які випускаються поштучно чи невеликими серіями.
Характер обігу	Ринкові, чи вільного обігу. Неринкові (обіг цінних паперів може бути обмежений, цінні папери неможливо продати нікому, окрім емітента, і через обумовлений термін).
Рівень ризику	Безризикові та малоризикові. Ризикові
Наявність доходу	Дохідні Бездохідні
Форма вкладення	Боргові - цінні папери, які звичайно мають фіксовану відсоткову ставку, які є зобов'язанням сплатити суму боргу на визначену дату у майбутньому (облігації, банківські сертифікати, векселі та ін.). Пайові - цінні папери, які надають право власності на відповідні активи (акції, варанти, коносаменти та ін.)

Цінні папери можна класифікувати за ознаками:

· За емітентами (державні приватні та змішані);

· За ступенем захисту (висококласні та низкокласні);

· За обсягом наданих прав ( з правом власності, з правом управління та з правом кредитування);

· За територією обсягу (муніципальні, державні, іноземні);

· За формою отримання доходу (з постійним доходом та з точковим доходом);

· За можливістю обміну (конвертовані та неконвертовані).

Найпоширенішими вважають такі типи цінних паперів:

a. Цінні папери, які засвідчують участь в емітенті (акції, пайові свідоцтва, інвестиційні сертифікати), тобто власники яких є співвласниками майна і коштів емітента;

b. Цінні папери, які засвідчують наявність боргових взаємовідносин між власниками цінного папера й емітента, тобто боргові цінні папери (облігації, векселі, комерційні папери, ощадні сертифікати);

c. Похідні цінні папери, тобто документи, які засвідчують наявність у їхнього власника певних спеціальних прав на цінні папери.

Залежно від мети їхнього випуску цінні папери поділяються на:

· Фондові (для формування капіталу, як правило безстрокові або діють понад рік);

· Комерційні (для опосередкування товарних відносин, переважно короткострокові, є борговими, випускаються недержавними емітентами і без спеціального забезпечення (застави)).

Будь - який цінний папір характеризується трьома універсальними ознаками:

1. цінний папір є безвідкличним свідоцтвом емітента про то, що він узяв на себе певні зобов'язання перед інвестором;

2. інвестор не повинен підтверджувати будь - якими іншими документами своїх прав, що випливають із самого факту володіння цінним папером;

3. для передачі прав власності на цінний папір достатньо внести ім'я нового власника до реєстру акціонерів у реєстратора або депозитарію.

Основними видами цінних паперів є:

Ш акція;

Ш облігація;

Ш вексель;

Ш чек;

Ш ощадна книжка на пред'явника;

Ш депозитний сертифікат;

Ш опціон;

Ш ф'ючерс;

Ш коносамент.

У визначенні цінних паперів можна виділити такі відмітні ознаки цінних паперів:

1. документи;

2. складаються ці документи з дотримання встановленої форми й обов'язкових реквізитів;

3. вони засвідчують майнові права;

4. здійснення або передача майнових прав можливі тільки при пред'явленні цих документів.

Не можна не відзначити і таких ознак цінних паперів, як ліквідність, обіговість, ринковий характер, стандартність, серійність, участь у цивільному обігу.

Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Існують різні види акцій, які визначають різні права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

Використання різних видів акцій пов'язане з різними цілями, якими керуються засновники акціонерних товариств.

Проста акація дає право голосу (за принципом: одна акція -- один голос), однак не гарантує отримання дивідендів. Розмір дивідендів залежить від обсягів отриманого прибутку та відповідних рішень акціонерів. Привілейовані акції надають певні переваги їх власникам, насамперед у правах на отримання доходу. Як правило, ці переваги виражаються у фіксованому проценті дивідендів, які виплачуються незалежно від отриманого прибутку. Разом з тим власники привілейованих акцій здебільшого позбавляються права голосу.

Іменна акція передбачає її закріплення за певним власником, який вказується на акції. При цьому ведеться книга обліку, в якій фіксуються всі власники акцій та реквізити належних їм акцій. Продаж чи передання іменної акції іншому власникові фіксується відповідними записом чи заміною акції. Акція на пред'явника не передбачає фіксації її власника, її перехід від одного власника до іншого не вимагає ніякого оформлення.

Паперові акції являють собою цінні папери, які емітують ся з дотриманням певних вимог щодо їх оформлення і друкування. Друкування акцій можуть здійснювати тільки уповноважені організації з дотриманням вимог щодо їх захисту від підробки. При цьому іменні акції мають найнадійніший захист, оскільки ведеться книга реєстрації. Електронні акції існують у вигляді записів на файлах у комп'ютерах. Облік акцій ведеться в депозитарії.

Номінальні акції являють собою цінні папери, на яких зазначається їх номінальна вартість. В окремих випадках вона може не вказуватись, тобто це акція без номіналу. Платні акції -- це акції, що купуються під час їх випуску. Преміальні акції пов'язані з капіталізацією нагромадженого нерозподіленого прибутку. Вони розподіляються між акціонерами пропорційно кількості придбаних ними платних акцій. Акції з вільним обігом можуть без будь-яких обмежень переходити від одного власника до іншого. Акції з обмеженим обігом або взагалі не можуть переходити до іншого власника, або тільки в обмежених, наперед визначених випадках.

Облігація являє собою боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного паперу. Існують різні види акцій залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.

Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації поділяються на державні, місцеві, інституційні, у тому числі корпоративні. Державні облігації випускають центральні органи управління. Як правило, емітентом є Міністерство фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування певних інвестиційних проектів. Облігації місцевих позик випускають місцеві органи управління. Інституційні облігації випускаються суб'єктами підприємницької діяльності, фінансовими компаніями, корпоративні -- акціонерними товариствами.

Залежно від способу виплати доходу розрізняють процентні, дисконтні й конвертовані облігації. Процентні облігації передбачають виплату доходу у вигляді річного процента, що встановлюється до номінальної вартості. За дисконтними дохід формується у вигляді різниці між номінальною вартістю і цінами купівлі. Конвертовані облігації передбачають не виплату доходу, а обмін їх на нові. При цьому номінальна вартість придбаних облігацій збільшується, тобто дохід утворюється за рахунок різниці між номінальною вартістю нових і попередніх облігацій.

За термінами випуску розрізняють строкові, безстрокові та облігації з правом дострокового погашення. Строкові випускаються на певні терміни, які не можуть змінюватись. Залежно від тривалості періоду вони поділяються на короткострокові (до одного - двох років), середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять - десять років). Слід зазначити, що в кожній країні існує свій підхід до визначення термінів розмежування облігацій на коротко-, середньо- і довгострокові. Безстрокові облігації не передбачають визначення термінів їх випуску. Облігації з правом довгострокового погашення передбачають право емітента на довгострокове погашення.

За умовами обігу облігації, як і акції, поділяються на дві групи: з вільним і обмеженим обігом залежно від прав на їх перехід від одного до іншого власника.

За надійністю облігації поділяються на забезпечені та незабезпечені. Забезпечені облігації передбачають гарантії їх погашення і виплати доходу з дотриманням установлених строків. Забезпеченням таких облігацій може бути нерухоме майно, земля, державні цінні папери тощо. Об'єкти і фонди забезпечення вказуються при випуску забезпечених облігацій. Незабезпечені облігації не передбачають встановлення їх забезпечення, на що вказується в умовах випуску. Державні облігації незалежно від того, вказуються чи ні об'єкти і форми їх забезпечення, завжди вважаються забезпеченими, оскільки держава не може збанкрутувати і завжди має достатні ресурси.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні;

б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);

в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Казначейський вексель є формою боргового зобов'язання держави. На відміну від державних облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

Депозитний сертифікат є формою боргового зобов'язання комерційного банку. Мобілізація ресурсів банком на певний, наперед визначений період, може здійснюватись шляхом відкриття депозитних вкладів і випуску депозитних сертифікатів. Перевагою сертифікатів є можливість їх продажу, тобто досить висока ліквідність.

Інвестиційний сертифікат являє собою цінний папір, який випускається інституційними інвесторами для мобілізації коштів з метою їх наступного вкладення в цінні папери.

Комерційні папери випускаються відомими компаніями з метою мобілізації позичкових коштів на більш дешевих умовах, ніж банківський кредит. Вони не мають ніякого забезпечення і випускаються на пред'явника строком до одного року. Доходи за комерційними паперами виплачуються, як правило, у вигляді дисконту. За своєю сутністю комерційні папери є борговим зобов'язанням.

Функціонування ринку цінних паперів забезпечується його суб'єктами: емітентами, інвесторами, посередниками, фондовою біржею.

Емітент -- це юридична особа, чи уповноважений державою орган, який здійснює випуск цінних паперів в обіг. Залежно від емітента розрізняють корпоративні (акціонерних товариств) і державні цінні папери. Порядок випуску цінних паперів регламентується окремим законодавством, реєструється і контролюється уповноваженими органами (Міністерством фінансів чи спеціальною комісією з цінних паперів). Головна мета емітента полягає у залученні необхідних йому коштів. Тому таким важливим є забезпечення привабливості цінних паперів, яка досягається за рахунок рівня їх дохідності, стабільності, високою ліквідністю та умовами випуску, виплати доходу і погашення чи викупу й продажу. Кожний емітент намагається створити найбільшу заінтересованість для покупців, що веде до постійного розвитку ринку.

Фінансовий ф'ючерс - це стандартний строковий контракт, який полягає між емітентом (продавцем) та покупцем (інвестором) в цілях купівлі та продажу в майбутньому цінних паперів або фінансових інструментів по зафіксованій раніше ціні.

Опціон - представляє собою строковий контракт на цінні папери та фінансовий інструмент, який отримує покупець опціону з умовою продажу права на проведення тієї або іншої операції. Сутність опціону полягає в тому, щоб обмежувати негативний тиск ринкової кон'юнктури на пасиви і активи покупця сумою, сплаченої за контракт. У разі сприятливої ситуації на ринку покупець здобуває при цьому додатковий прибуток. Ці операції також проводяться в основному на фондових біржах.

Варант - цінні папери, який дає утримувачу право на купівлю реальних цінних паперів. Нові види цінних паперів - варанти - похідні від реальних акцій та облігацій в цілому складають новий механізм ринку цінних паперів, який в більшості випадків сприяє перерозподілу діючих капіталів, а не мобілізації їх для масового фінансування економіки.

фінансовий кошти цінний папера

Список літератури

1. Александров М.М., Маслов С.О. Гроші. Фінанси. Кредит. Навчальний посібник/ 2-е видання -К.: ЦУЛ, 2002.- с. 127-132.

2. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник. -К:НІОС, 2001 - 382 с

3. Кудряшов В.П. Фінанси : Навчальний посібник. - Херсон, 2002 - 352 с.

4. Опарін В.М. Фінанси . Загальна теорія: навчальний посібник. - К:

2003 -240 с.

5. Охріменко О.А. Ринок державних цінних паперів та монетарні показники фінансового ринку: журнал фінанси України - 7/2005

Размещено на Allbest.ru

...