Виконання державного бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Функції державного казначейства при виконанні державного бюджету

2. Обслуговування державного боргу

3. Завдання 1

4. Завдання 2

5. Завдання 3

Висновок

Література

Вступ

державний бюджет борг казначейство

Вирішальною і провідною ланкою фінансової системи є бюджет, за допомогою якого здійснюється перерозподіл більшої частини національного доходу. Бюджет забезпечує існування держави, розвиток її економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду коштів є необхідним не тільки для розв'язання проблем усієї країни, але й в першу чергу -- для задоволення потреб розвитку економіки в цілому.

Зміцнення економічних відносин в умовах переходу до ринкової економіки та її удосконалення вимагають підвищення ролі бюджету як системи економічного розподілу і перерозподілу ВВП, здійснюваних через фінансову систему. Не можна також забувати, що бюджет виконує не тільки розподільчі функції -- він бере активну участь і у формуванні ресурсів держави.

Бюджетні відносини потребують державного регулювання. Воно ж досягається, зокрема, шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності, через впровадження виваженої податкової політики. Держава планує бюджет, його доходи і видатки, регулюючи через доходи всі бюджети -- за рахунок передання загальнодержавних доходів на регіональні й місцеві рівні.

Форми та методи бюджетної роботи і бюджетного планування змінюються, але бюджет завжди є об'єктивною необхідністю.

Було б великою помилкою показувати державний бюджет як своєрідну касу: з одного боку державні кошти до нього находять, а з другого - витрачають на різні потреби держави. Це призвело б до хибного розуміння головного -- економічних відносин, які зумовлюють створення і використання централізованого державного фонду коштів через бюджет. Слід пам'ятати, що за сухими цифрами бюджету стоїть реальне життя. Джерела находжень коштів до бюджету, їх направлення і використання в процесі розширеного відтворення визначають системою економічних і суспільних відносин, які складають матеріальну основу для фінансів.

Науковий аналіз розвитку змісту бюджету в період переходу до ринкової економіки у порівнянні з його функціями при директивній формі управління, розкриття діалектики розвитку змісту і форми становлення й розвитку економічних категорій ринкових відносин є одним з основних, відправних методологічних положень при вивченні суті державного бюджету.

1. Функції державного казначейства при виконанні державного бюджету

Прийнято вважати що Казначейство, як спеціальний урядовий фінансовий орган, відає касовим виконанням державного бюджету.

Повноцінне казначейство забезпечує:

1)акумуляцію коштів державного бюджету на єдиному рахунку, що у свою чергу дає змогу урядові терміново здійснити першочергові заходи і точне виконання Закону “Про Державний бюджет”;

2)встановлену урядом черговість використання видатків Державного бюджету.

Тобто від ритму роботи казначейства залежать спрямування коштів за призначенням, в тому числі і на просування економічних реформ.

Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів насамперед через відповідні комісії Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об'єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

Особливим підрозділом Міністерства Фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету України, є Державне казначейство України. Воно було утворено Указом Президента України від 27 квітня 1995 року № 335 і входить в систему органів державної виконавчої влади. Щоб уявити собі хоч приблизно обсяг роботи казначейства, достатньо сказати, що в Україні в даний час існує понад 11500 бюджетів різних рівнів, через які розподіляється більше половини фінансових ресурсів країни.

В Україні встановлюється казначейське виконання бюджетів. На органи виконавчої влади покладаються організація виконання і виконання бюджетів, управління рахунками бюджетів і бюджетних коштів. Зазначені органи є касирами всіх розпорядників і одержувачів бюджетних коштів і здійснюють платежі за рахунок бюджетних коштів від імені і з доручення бюджетних установ.

При казначейському виконанні державного бюджету реєстрація надходжень, регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов'язань, здійснення дозвільного напису на право здійснення витрат у рамках виділених лімітів бюджетних зобов'язань, здійснення платежів від імені одержувачів коштів держбюджету покладаються на державне казначейство.

У своїй діяльності по виконанню державного бюджету Головне управління держказначейства взаємодіє з Центральним банком України, Державною податковою службою України, іншими центральними органами державної влади і управління України.

Державне казначейське управління у своїй діяльності керується конституцією України; конституційним договором між Верховною Радою України і Президентом України, його розпорядженнями; декретами та постановами Кабінету Міністрів України.

На органи Державного казначейства України накладаються функції:

Ш управління наявними коштами Державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів;

Ш розмежування за нормативами затвердженими ВРУ, загальнодержавних податків, зборів та обов`язкових платежів між державним бюджетами, фінансування видатків державного бюджету;

Ш введення обліку виконання Державного бюджету за доходами і видатками складання звітності про стан виконання державного бюджету;

Ш здійснення управління та обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу;

Ш здійснення контролю за надходженням та використанням коштів державних позабюджетних фондів;

Ш розробка нормативно методичних матеріалів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів.

Основними завданнями Головного управління казначейством:

1) Здійснює керівництво за територіальними органами Державного казначейства України.

2) Веде зведені реєстри розпорядників коштів Державного бюджету і розрахунків територіальних органів ДКУ в установах банків.

3) Управляє доходами і видатками Державного бюджету в межах розпису доходів і видатків.

4) За дорученням КМУ, і МФУ проводить операції з іншими коштами, що є в розпорядженні уряду.

Казначейська система - третій етап касового виконання Державного бюджету.

Однією з дуже складних сфер в галузі виконання бюджету є касове його виконання. Розвиток касового виконання Державного бюджету України з 1992 року по 2003 р.р. пройшов кілька етапів:

Перший етап - це перехід до фінансування в межах наявних коштів на рахунках Державного бюджету (з 1 липня 1993 р.).

Другий етап - це поступовий перехід від банківської системи касового виконання Державного бюджету до казначейської (з листопада 1995 р. - моменту утворення органів Державного казначейства - до 1 квітня 1997 р.).

Третій етап - це запровадження казначейської системи касового виконання Державного бюджету по видатках (з 1 квітня 1997 р.).

Перехід до казначейської системи касового виконання Державного бюджету в Україні здійснений з метою посилення контролю за виконанням Державного бюджету та вдосконалення управління наявними коштами бюджету.

Виконання бюджетів починається після їх затвердження у встановленому порядку (для держбюджету - підписання Президентом України). В Україні встановлюється казначейське виконання бюджетів (у даний час здійснено перехід від банківської системи касового виконання бюджету до казначейського - спочатку на цю систему перейде державний бюджет, потім - бюджети більш низьких рівнів). На органи виконавчої влади покладається організація виконання і виконання бюджетів, управління рахунками бюджетів і бюджетних коштів. Зазначені органи є касирами всіх розпорядників і одержувачів бюджетних коштів і здійснюють платежі за рахунок бюджетних коштів від імені і з доручення бюджетних установ. Особлива роль визначена Державному казначейству Міністерства фінансів України - саме цей орган забезпечує дотримання принципу єдності каси - зарахування всіх доходів, що надходять, і надходжень із джерел фінансування дефіциту бюджету на єдиний рахунок бюджету і здійснення всіх передбачених витрат з єдиного рахунка бюджету. Здійснення бюджетних операцій через рахунки Казначейства дозволить забезпечити повний облік і контроль кожного етапу виконання бюджету. Для виконання держбюджету передбачене відкриття в Казначействі особових рахунків для кожного головного розпорядника, розпорядника й одержувача коштів бюджету. Державне казначейство повинне реєструвати всі бюджетні операції в Головній книзі Казначейства і вести зведений реєстр бюджетоотримувачів.

Виконання бюджетів усіх рівнів здійснюється на основі бюджетного розпису - документа про поквартальний розподіл доходів і витрат бюджету і надходжень із джерел фінансування дефіциту бюджету, що встановлює розподіл бюджетних асигнувань між одержувачами бюджетних коштів і складений у відповідності з бюджетною класифікацією України.

Виконання бюджету по доходах передбачає:

перерахування і зарахування доходів на єдиний рахунок бюджету;

розподіл відповідно до бюджету регулюючих доходів;

повернення зайво сплачених у бюджет сум доходів;

облік доходів бюджету і складання звітності про доходи бюджету.

За виконання дохідної частини бюджету відповідають Державна податкова служба і Державний митний комітет (і їхні органи на місцях), що, крім збору податків і інших платежів у бюджет зобов'язані представляти інформацію про виконання бюджетів у Казначейство, а також органи, що розпоряджаються державним (муніципальним) майном.

Уповноважений виконавчий орган представляє щоквартальні, піврічні і річні звіти про виконання бюджету в представницький, контрольний орган і Казначейство. Річний звіт підлягає затвердженню представницьким органом.

В процесі дослідження становлення казначейської системи касового виконання Державного бюджету в Україні були розроблені схеми документообороту і руху бюджетних потоків, які дозволили визначити вузькі місця і сформулювати рекомендації щодо їх усунення. При фінансуванні через територіальні органи казначейства шляхом оплати рахунків і видачі готівкою вузьким місцем є встановлення доцільності та ефективності витрат шляхом перевірки первинних документів. Введення в штат працівників органів казначейства спеціальних експериментів і забезпечення спеціальною апаратурою дозволить чітко і швидко встановлювати достовірність представлених документів з метою здійснення дійового попереднього контролю за витрачанням бюджетних коштів.

На сьогоднішній день в Україні фінансування з Державного бюджету здійснюється через територіальні органи Державного казначейства, як шляхом оплати рахунків та видачі готівкою, так і за відомчою структурою. Це свідчить про те, що в Україні діє змішана система касового виконання Державного бюджету. До елементів банківської системи відносимо: відкриті рахунки органам Державного казначейства та розпорядникам коштів в банківських установах, до елементів казначейської системи - наявність органів Державного казначейства та відкриття в них реєстраційних рахунків розпорядникам коштів.

Щодо виконання доходної частини Державного бюджету, то хоч інформація про доходи, що надійшли на рахунок органів казначейства і надходить органам казначейства трьох ступенів, де ведеться їх облік, розподілення доходів здійснює тільки Головне управління Державного казначейства. Перехід від фінансування за відомчою підпорядкованістю до фінансування через територіальні органи Державного казначейства, а також розподілення одержаних доходів на рівні територіальних управлінь і відділів органів казначейства позитивно вплине на організацію бюджетного фінансування та здійснення контролю за цим.

Єдиний казначейський рахунок.

Казначейська форма виконання бюджету базується на принципі роботи єдиного казначейського рахунка.

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи, таким чином, загальнодержавну інформаційно-обслуговувальну систему єдиного казначейського рахунка, яка виконує облік всіх здійснюваних на ньому операцій і дає можливість Головному управлінню Держказначейству мати в реальному режимі часу інформацію про:

баланс єдиного казначейського рахунка, отриманий як результат здійснення операцій на всіх бюджетних рахунках єдиного казначейського рахунку ;

рух коштів по доходах державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

рух коштів по видатках державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

рух коштів по місцевих бюджетах з моменту їх обслуговування в системі Держказначейства;

результати виконання бюджетів.

Функціонування єдиного казначейського рахунка забезпечує:

повну незалежність держави від банківської системи в справі контролю та обліку доходів і платежів;

досконалу базу даних по бюджетних показниках;

щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного бюджету;

розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

Єдиний казначейський рахунок - це сукупність бюджетних рахунків, відкритих на ім'я Головного управління Державного казначейства і його територіальних органів за балансовим рахунком № 124 «Кошти Державного бюджету».

Бюджетні рахунки за балансовим рахунком №124 «Кошти Державного бюджету відкриваються органами Державного казначейства в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

В органах Державного Казначейства в свою чергу, відкриваються реєстраційні рахунки розпорядникам бюджетних коштів. При цьому бюджетні рахунки відкриваються на підставі договорів між розпорядниками коштів та органами Державного казначейства.

Кількість реєстраційних рахунків, яку може мати конкретний розпорядник коштів в системі казначейства, залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

2. Обслуговування державного боргу

Обслуговування боргу-це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

Виплата процентів, виграшів, коштів з погашення позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення і деякі інші витрати.

При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргу визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів по заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування прийнято вважати значення показника 25 %.

Обслуговування державного боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в іншій формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення боргових зобов'язань України у складі державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До нього зараховують кошти у розмірі 50% одержані від приватизації майна державних підприємств.

Міністерство фінансів України щороку публікує в загальнодоступному виданні відомості про державний внутрішній борг України.

Методами управління державним боргом є конверсія, консолідація , уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики. Конверсія - це зміна доходності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають виплачуватись за позиками. Збільшення строків дії випущеної позики називають консолідацією. Уніфікація позик - це об'єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики.

В окремих випадках може здійснюватися обмін облігацій за регресивним співвідношенням, тобто коли кілька раніше випущених облігацій порівнюють до однієї нової облігації. Цей метод економічних обґрунтувань не має.

Відстрочення погашення позики, як правило, провадиться тоді, коли випуск нових позик використовують на обслуговування раніше випущених позик. Усі ці методи застосовують по відношенню до внутрішнього боргу.

Анулювання боргів може бути зумовлено фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами.

Розміщення боргових зобов'язань Уряду України та надання гарантій від його імені провадить за його дорученням Міністерство фінансів України.

Високий розмір зовнішнього боргу України як в абсолютному, так і у відносному виразі, велика кількість ресурсів, які відвертаються на його обслуговування, надають особливої гостроти розв'язанню проблеми зовнішньої заборгованості. Ефективне управління зовнішнім боргом неможливе без постановки чітких цілей і створення механізму для їх реалізації. Це можна вважати одним з пріоритетних завдань економічної політики, вирішення якого дало б змогу зменшити навантаження на бюджет з обслуговування зовнішньої заборгованості та оптимізувати політику залучення нових запозичень.

Управління зовнішнім боргом - процес циклічний і багатостадійний. Цикл управління зовнішнім боргом, як і кожним боргом узагалі, має три стадії: залучення, розміщення (використання) і погашення.

Відповідно система управління зовнішнім боргом означає управління всіма стадіями циклу.

Управління залученням зовнішнього боргу може базуватись як на прямому державному управлінні, так і нормативно-адміністративне регулювання залучення негарантованих кредитів приватними фірмами. Проте державне управління залученням зовнішнього боргу , як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, який визначає граничні розміри зовнішніх державних запозичень і державних гарантій на поточний бюджетний рік.

В українській практиці великого поширення, на жаль, набув найменш ефек-тивний спосібЇ нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи й обслуговування існуючого зовнішнього боргу. На обслуговування і погашення державного боргу в 1998 році затрачено майже 10 млрд. гривень, що відповідає 95 % усіх доходів державного бюджету за цей час. На цю мету було витрачено 93 % зовнішніх і внутрішніх запозичень.

Погашення зовнішнього боргу проводиться з трьох основних джерел: із бюджету; за рахунок золотовалютних резервів; приватизації власності; із нових запозичень.

У вітчизняній практиці суттєву роль в обслуговуванні заборгованості відіграють нові запозичення.

Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього боргу, його скорочення, а отже, і зменшення негативного впливу на бюджетний дефіцит необхідний державний контроль за показниками боргової залежності, що встановлюється шляхом зіставлення обсягу заборгованості і платежів по ній із величиною ВВП і розміром експорту.

Тут слід врахувати, що Україні як державі з перехідною економікою об'єктивно властива низька питома вага експорту у ВВП.

Очевидно, що ця причина, а також недостатня інтеграція вітчизняної економіки у світовий ринок роблять обгрунтованішим використання як бази для встановлення рівня реальної боргової залежності не показника ВВП, а обсяг експорту. Якщо виходити з цього критерію, то в Україні обслуговування зовнішнього боргу по відношенню до експорту становить 11 %, що значно нижче, ніж, наприклад, у Румунії (15,6%), Болгарії (19,6%), Хорватії (18,7%). Нарощування витрат на обслуговування зовнішнього боргу значно скорочує фінансові можливості держави у фінансуванні виробничих бюджетних витрат.

Проблема зовнішнього боргу - добре відома у світовій практиці явище. Світова криза заборгованості, яка вибухнула в кінці 70-х Ї на початку 80-х років, дала змогу накопичити значний досвід з управління борговим тягарем. У світовій практиці вже окреслено відповідні напрямки реструктуризації зовнішньої заборгованості.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу. Станом на 1 квітня 2000 року державний борг України, що відображається у звітності Міністерства фінансів України, становив 74,48 млрд. грн., у тому числі внутрішній - 15,06 млрд. і зовнішній - 59,42 млрд.

У нинішньому році значні розміри державного боргу України і висока вартість його обслуговування наблизили нашу державу до межі боргової кризи: річні платежі в рахунок погашення і обслуговування державного боргу мали становити 23 млрд. грн. ( у тому числі з державного бюджету - 18,1 млрд. грн., що дорівнювало 76,8 % його планових доходів). Реструктуризація зовнішньої заборгованості держави комерційним кредиторам, проведена у березні - квітні 2000 р., дозволила зменшити її боргові зобов'язання з 18,1 млрд. до 13,5 млрд. грн., проте не забезпечила розв'язання проблеми обслуговування державного боргу України в середньостроковій перспективі. У 2001-2006 рр. наша країна лише за зовнішнім боргом повинна щороку сплачувати 1,7-2,1 млрд. дол. Валютні ж резерви НБУ становлять 1,1 млрд. дол. , з чого можна зробити припущення, що навряд чи Україна зможе розрахуватися з кредиторами без подальших запозичень.

За умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання нею своїх зобов'язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. Розв'язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфери науки, освіти та охорони здоров'я, а також розширить масштаби зубожіння населення.

Крім істотного обмеження бюджетних видатків, Уряд намагається покрити нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими зобов'язаннями держави. У квітні 2000 р. завершено переговори з комерційними кредиторами щодо конверсії зовнішніх облігаційних позик України у нові боргові цінні папери з строком погашення до 2007 року, а тако ж щоквартальною сплатою доходів в розмірі 10 і 11% річних. В такий спосіб досягається лише тимчасове полегшення, оскільки при цьому його загальна сума не зменшується, а борговий тягар навіть посилюється - за рахунок процентних виплат, зараховуваних на відстрочену суму.

Отже окреслені заходи не забезпечать розв'язання проблеми державного боргу України : вони тільки сприятимуть поглибленню депресивних тенденцій у вітчизняній економіці - внаслідок послаблення впливу державних видатків на економічний розвиток держави і збільшення боргового навантаження на її платіжний баланс.

“ Ми наблизилися до критичної межі, за якою, і це засвідчує світовий досвід, країна втрачає практичні можливості вибратися з боргової ями, перетворюється у хронічного боржника” - визнав Президент у Посланні Президента до Верховної Ради. Згідно з посланням Президента, “ у результаті потреба у додаткових запозиченнях зростатиме, а можливість їх отримати - звужуватися. Відповідно кредити ставатимуть все дорожчими. Це посилює загрозу не тільки зовнішнього дефолту, але й втрати Україною можливості проводити політику, яка б відповідала національним інтересам”.

На початку січня 2000 року секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук визначив дефолт як одну з основних загроз, що постають перед Україною, і закликав розібратися в анатомії загроз і розробити блокуючи технології.

Тоді ж Прем'єр-міністр України Віктор Ющенко заявив, що 12 січня 2000 року в Україну прибуває місія МВФ, і за результатами її роботи буде відновлено співпрацю за програмою розширеного фінансування.

Експерти місії Другого Європейського МВФ прибули до України 11 січня 2000 року, задекларувавши намір продовжити переговори з українським урядом про поновлення співпраці за програмою розширеного фінансування, зокремаЇ обговорити питання обслуговування зовнішнього боргу, програму приватизації, вимоги МВФ про скасування обмежень на експорт сільгосппродукції, розрахунки за газ і електроенергію тільки “живими” грошима.

15 січня 2000 року Віктор Ющенко заявив, що рівень боргів перед західними кредиторами “є досить серйозним”, Віктор Ющенко прямо назвав причинуЇ “протягом кількох років влада витрачала більше ніж могла заробляти країна”.

20 січня 2000 року центральні ЗМІ цитували повідомлення пресЇ секретаря Президента України Олександра Мартиненка про те, що Президент Л.Кучма і керівник місії МВФ в Україні Мохаммед ШадЇман-Валаві дійшли висновку, що питання боргів України може бути вирішена. Але однією з умов подальшої співпраці України з МВФ було названо прийняття держбюджету на 2000 рік. За словами О.Мартиненка, Україна практично виконала умови МВФ про недотаційність житлово-комунальних тарифів, і вже майже у всіх областях жителі оплачують 100% вартості таких послуг. Також в Україні повинна прово- дитись адміністративна реформа, що головними елементами для відновлення діяльності економіки України є проведення аграрної реформи та енергетичної.

20 січня 2000 року Україна не виплатила 18млн. дол. по облігаціях євро позики з погашенням у лютому 2001 року. Коментуючи подію кілька днів по тому, Віктор Ющенко заявив, що він впевнений, що Україні вдасться не допустити оголошення їй дефолту.

Опубліковані у газеті Financial Times з посиланням на Павла Лаза Ї ренка звинувачення щодо нецільового використання в Україні кредитної допомоги МВФ суттєво ускладнили розпочату урядом Ющенка програму реструктири-зації зовнішнього боргу. За інформацією, яку нібито мало агентство, лондонський Standart Bank повідомив уряду України, що в його розпорядженні є достатньо облігацій для офіційного оголошення дефолту. Оскільки реструктуризація боргу можлива лише у випадку згоди на неї 75% усіх власників облігацій, а український уряд заручився такою згодою половини кридиторів, можна було зробити висновок, що Standart Bank, який контролює 25% боргу, хоче поторгуватися. На реструктуризації інвестори втратять 40% недоотриманих прибутків, що не дозволить новим паперам підняти ко- тування українських боргів із нинішніх 30% до 60% від номінальної вартості.

На думку О.Морза , “дефолт на рівні України - це колосальний стрибок цін, номінальних платежів, знецінення гривні”. Виступаючи на прес-конференції 26 січня 2000 року, А.Кінах зосередився на одній “невеличкій” проблеміЇ зобов'язання України зі сплати зовнішнього боргу. У цілому сума яку треба сплатити поточного року, складає 40- 45 відсотків доходної частини бюджету. “Я серйозно працював над відновленням співпраці зі світовими фінансовими структурами та щодо реструктуризації боргу. Жоден із попередніх урядів не працював у таких складних умовах, - заявив пан Кінах. - Проте немає сенсу йти на кожну умову, робити кожен крок за вказівкою МВФ. Іноді вони не відповідають об'єктивним економічним законам”.

Місія МВФ, очолювана директором Другого Європейського департаменту Мохаммедом Шадманом-Валаві, працювала в Києві з 15-22 лютого 2000 року. Очікувалось, що в разі позитивних висновків Україна вже в кінці лютого на початку березня зможе отримати черговий транш МВФ у розмірі 300 млн. дол. Із передбачених програмою розширеного фінансування 2,6 млрд. дол. Україна отримала 960 млн., але через невиконання ряд умов у вересні 1999 року фінансування було призупинено.

24 лютого 2000 року Віктор Ющенко заявив, що станом на 01.02.00 сума “звіреного” боргу за газ перед Росією становить 1 млрд.410 млн. дол., а на 01.01.00 цей борг становив 1 млрд.279.млн. дол. Російський борг перед Україною - майже у 1000 разів менший - 3,9 млн. дол.

Перший заступник уряду Росії Михайло Касьянов бачить доволі простий спосіб розрахунків: Росія пропонує Україні використати державну власність у рахунок погашення боргу за поставлені російські енергоносії, і незабаром представить Україні список об'єктів, акцій яких можуть бути використанні для погашення боргу. До цього списку зокрема входять Миколаївський глиноземний завод. Коментуючи цю інформацію, прем'єр-міністр України В.Ющенко заявив, що в ході останніх українсько-російських переговорів можливість розрахунків на російський газ та за енергоносії Фондом держмайна України не обговорювалося, а за документування “газових” боргів України здійснюватиметься “з урахуванням того, що російська сторона заборгувала Україні”.

6 березня 2000року В.Ющенко заявив, що впевнений в успішній реструкту-ризації зовнішнього боргу, яка закінчується 15 березня, однак не сказав, яка частина кредиторів вже погодилася обміняти свої облігації на нові євробонди. Раніше керівники уряду не менш впевнено прогнозували, що МВФ ухвалить рішення про поновлення програми розширеного фінансування до 15 березня, коли закінчується термін оголошеного Україною обміну зовнішньою заборгованості з погашенням в 2000-2001 році обсягом близько 2,6 млрд. доларів на семирічні єврооблігації, що амортизуються.

Влада активно готує Захід до думки, що можливий дефолт, а з ним і провал ринкових реформ, буде на його сумлінні, якщо не відбудеться реструктуризація зовнішньої заборгованості. На прес-конференції 9 березня міністр економіки Сергій Тігіпка заявив, що урядова програма увесь час перебуватиме під загрозою зриву, оскільки особливо гостро залишається проблема розрахунків із зовнішніми кредиторами.

Основна увага уряду спрямована на хоча б часткове вирішення проблеми зовнішньої заборгованості, або принаймні уникнення дефолту, зростають внутрішні борги. Заборгованість з виплати заробітної плати в Україні станом на 10 лютого становила 6,5 млрд. грн.. що на 1,3 відсотка більше попередніх місяців. При цьому 5,8 млрд. грн.Ї це заборгованість за минулі роки, а 672 млн. - за січень поточного. Поки що слово “дефолт” вживається переважно в контексті стосунків з іноземними кредиторами, однак невтішна динаміка внутрішнього боргу підказує, що незабаром бажаючих оголосити дефолт владі може виявитись набагато більше.

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем і аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу України з боргової кризи є:

Ї припинення обслуговування державних облігацій, які перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;

Ї застосування помірної грошової емісії для часткового погашення

боргових зобов'язань (на рівні 1,7% ВВП);

Ї досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3,6% ВВП;

Ї скорочення імпорту споживчих товарів шляхом удосконалення тарифного регулювання;

Ї посилення валютного регулювання та застосування інших механізмів припинення втечі капіталів за кордон;

Ї укладання з кредиторами угод про реструктуризацію заборгованості на умовах зниження боргового навантаження, а також конверсії боргових зобов'язань у корпоративні цінні папери і товарні поставки.

Ліквідація ринку ОВДП, припинення обслуговування державних облігацій, придбаних НБУ, та застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов'язань значно допоможуть зняти гостроту боргової проблеми в наступні роки. Отже варто перейти від практики розміщення ОВДП до здійснення грошової емісії для підтримки бюджету. У нас на відміну від країн з ринковою економікою, первинна емісія здійснюється у великих обсягах (за 9 місяць 1999 року нетто-емісія становила 3,89 млрд. грн.), але емісійного доходу держава при цьому не отримує. З огляду на це, нагальних змін потребує механізм направлення емітованих коштів: вони мають надходити переважно до бюджету у формі безпроцентних кредитів. Крім того слід зазначити, емісія для підтримки бюджету має переваги над іншими видами емісії, оскільки в даному випадку кошти надходять до реального сектора економіки і малозабезпечених верств населення, а не потрапляють на спекулятивні ринки. Доцільність щодо застосування грошової емісії для розв'язання нагальних проблем суспільства підтверджується міжнародним досвідом.

Згідно з розрахунками, при залученні державою емісійного доходу в розмірі 1,7% ВВП приріст споживчих цін становитиме, щонайбільше, 20%. Такі темпи інфляції не стануть перешкодою для інвестування та економічного зростання при фактичній адаптації економічних суб'єктів до умов інфляції економіки. Через систему інвестиційних рахунків емітовані кошти мають направлятися виключно на фінансування інвестиційних та інноваційних проектів , передбачених у бюджеті.

Зменшення державного боргу та вирішення проблеми його обслуговування вимагають також досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3.6% ВВП у нинішньому році, з можливістю його поступового зниження до 2,6% ВВП у 2005 році.

За умов реалізації пропонованого вище сценарію істотно зменшиться залучення державних позик, що у свою чергу, значно послабить залежність бюджету від настроїв офіційних кредиторів і дозволить розпочати кардинальне скорочення державного боргу.

З метою зменшення обсягів імпорту вважаємо за необхідне посилити тарифне регулювання некритичного імпорту і терміново розпочати реалізацію програми енергозбереження. На сьогодні середня ставка імпортного мита на товари, що ввозяться до України. Становить 6%. У міжнародних масштабах це надзвичайно низький рівень. Для економії валютних коштів і стимулювання розвитку вітчизняного виробництва доцільно переглянути ставки ввізного мита на товари, вироблюванні в Україні. Істотному скороченню імпорту енергоносіїв сприятимуть запровадження жорстких бюджетних обмежень для підприємств-споживачів і декриміналізації газового ринку України.

Поряд з створенням загальноекономічного середовища, сприятливого для інвенстування, з метою припинення втечі капіталів за кордон необхідно виробити механізми, які б дозволяли прикрити відплив капіталів з країни такими каналами: переведення валюти за кордон у рахунок оплати фіктивних імпортних контрактів; неповернення до країни експортної валютної виручки; зниження контрактних цін при експорті та їх завищення при імпорті; фальсифікація цін при товарообмінних операціях; зловживання при одержані зовнішніх фінансових ресурсів. Сьогодні адміністративні заходи щодо недопущення втечі капіталів за кордон практикується в Індії, Бразилії та Китаї. Вони діяли також у післявоєнній Франції, Японії. В ряді країн Азії та Латинської Америки обмеження на вивезення капіталів усуваються поступово, в міру досягнення загальноекономічної стабільності та нагромадження офіційних валютних резервів. Тим часом, за експертними оцінками, в Україні надто ліберальний режим зовнішньоекономічної діяльності та повна конвертованість гривні за поточними операціями дозволяють нелегальними шляхами щороку вивозити за кордон 3-5 млрд. дол.

Одним з механізмів стримування наростання боргових виплат є посилення валютного регулювання. При такому регулюванні треба виходити з того, що в Україні попит на іноземну валюту великою мірою визначається намаганням населення зберегти вартість своїх заощаджень, заможних осіб - перевести капітали за кордони, а комерційних банків - заробити на падінні курсу гривні. З огляду на це, необхідно обмежити можливість банків щодо здійснення операцій за власний рахунок ( тобто заборонити їм підтримувати відкриту валютну пози- цію). Підстави для купівлі іноземної валюти доцільно обмежити виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами. Слід також створити перешкоди для нелегального вивезення з України іноземної валюти.

Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов'язань державі на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід, щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.

Заборгованість перед офіційними кредиторами може бути реструктуризована через укладання угод з “Паризьким клубом”, а пере іноземними комерційними банками - відповідно, з консорціумом комерційних банків. Позики міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку) реструктуризації не підлягають. За надзвичайних обставин допомога цих організацій полягає у надані додатних нетто-кредитів. Порушуючи перед кредиторами питання про реструктуризацію країна позичальниця повинна подати програму коригування платіжного балансу на середньостроковий період.

“Паризький клуб” є організацією офіційних кредиторів, у віданні якої перебувають кредити, надані урядами, державними установами або банками під гарантії національних урядів. З 1990 року у рамках “Паризького клубу для країн з доходами нижчими від середніх (до 2465 дол. на рік у розрахунку на душу населення), було започатковано ”Х'юстонські умови” реструктуризації боргу, які передбачають продовження строку сплати його основної суми до 20 років ( включається 10-річний пільговий період). При цьому процентні ставки не зазнають змін у бук зменшення. У цілому протягом у 1976-1997 рр. “Паризький клуб” уклав з країнами-позичальницями 267 угод (на загальну суму 333,5 млрд. дол.) про реструктуризацію, списання та перегляд умов обслуговування боргу, і в тому числі 21 (відповідно, на 143,9 млрд. дол.)- з країнами з перехідною економікою.

Переговори щодо боргів приватним комерційним банкам проводяться, як правило, у рамках “Лондонського клубу”. Протягом останніх років він здійснив реструктуризацію зовнішніх боргів Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщини, Бразилії та інших країн. Негативним наслідком рестрктиризації заборгованості приватним кредиторам є призупинення надходження нових позик. Здебільшого при досягненні угод з комерційними банками строк сплати основної суми боргу переноситься на сім років (включаючи 3-річний пільговий період).

Проте іноді, з огляду на політичні міркування, до деяких країн застосовує-ться пільговий підхід. Так, у 1991 році у рамках “Паризького клубу” Польщі було списано 50% вартості боргу та витрат на його обслуговування. Частину, що залишилася, пролонговано на 19-23 роки. 1991-1992 рр. Болгарія уклала з “Паризьким клубом” угоду про реструктуризацію боргів згідно з якою виплату 700 млн. Дол. було перенесено на 10 років. 1994 році Болгарії удалося врегулювати свою заборгованість перед іноземними комерційними банками: борг у розмірі 8,1 млрд. дол. було зменшено майже на половину.

За формальними критеріями ( обсяг зовнішнього боргу-до 40% ВВП, а норма обслуговування боргу до 20% експорту ), за якими країна здобуває право на пільговий підхід, сьогодні Україна має законні підстави добиватися залучення схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат. Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов'язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат.

Спираючись на міжнародний досвід і відстоюючи власні національні інтереси, Україна повинна також залучити механізми активного управління зовнішнім боргом, започаткувавши обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності, погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за гроші.

Таким чином спираючись на міжнародний досвід і добиваючись укладання відповідних угод з кредиторами, Україна повинна перейти до широкого застосування інструментів активного управління зовнішнім боргом. Їх кваліфіковане використання дасть їй можливість зекономити істотну частку валютних коштів, що, в свою чергу, сприятиме забезпеченню стійкості платіжного балансу держави та запобігатиме загостренню бюджетної кризи.

Завдання 1. Аналіз доходів міського бюджету міста Чернігова на 2009 рік

На основі даних місцевого бюджету ви як спеціаліст фінансового відділу райдержадміністрації виконати наступне завдання:

підрахувати суму доходів і видатків за рік;

визначити закріплені та регулюючі доходи бюджету;

розрахувати питому вагу кожної групи доходів і видатків бюджету;

скласти пояснювальну записку стосовно структури місцевого бюджету;

розробити текст доповіді на колегії адміністрації про доходи та видатки місцевого бюджету.

Виконаємо аналіз структури бюджету міста Чернігова на 2009 рік у вигляді наступної таблиці:

Таблиця 1.1 Доходи міського бюджету міста Чернігова на 2009 рік

Код	Найменування доходів згідно із бюджетною класифікацією	Всього	Питома вага,%
10000000	Податкові надходження	285 013 500	49,07(100%)
11000000	Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	219 591 000	77,05(100%)
11010000	Податок з доходів фізичних осіб	217 546 500	99,07
11020000	Податок на прибуток підприємств	2 044 500	0,93
12000000	Податки на власність	8 212 400	2,88
13000000	Збори за спеціальне використання природних ресурсів	22 167 700	7,78
14000000	Внутрішні податки на товари та послуги	8 228 000	2,89
16000000	Інші податки	26 814 400	9,4
20000000	Неподаткові надходження	30 434 819	5,24(100%)
21000000	Доходи від власності та підприємницької діяльності	2 733 800	8,98
22000000	Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	11 941 200	39,24
24000000	Інші неподаткові надходження	431 700	1,42
25000000	Власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів міського бюджету	15 328 119	48,94
30000000	Доходи від операцій з капіталом	9 881 005	1,7(100%)
31000000	Надходження від продажу основного капіталу	5 524 600	55,91
33000000	Надходження від продажу землі і нематеріальних активів	4 356 405	44,09
40000000	Офіційні трансферти	251 063 923	43,22(100%)
41000000	Від органів державного управління	251 063 923
41020000	Дотації	70 395 100	28,04
41030000	Субвенції	180 668 823	71,96
50000000	Цільові фонди	4 490 520	0,77
	Всього доходів	580 883 767	100

Як бачимо з даних таблиці 1.1 бюджет міста Чернігова в 2009 році буде поповнюватися в основному за рахунок податкових надходжень( 49,07%) та офіційних трансфертів( 43,22%).

Основну частину в податкових надходженнях складають податки з доходів фізичних осіб( 76,33%).

Що стосується офіційних трансфертів, то основну увагу слід приділити дотаціям та субвенціям з державного та обласного бюджетів. Серед них найбільшу частину складають субвенції( 71,96%) - вид державної фінансової допомоги, що надається на конкретні цілі і підлягає поверненню у разі її нецільового використання.

Передбачається, що субвенції надані органами державного управління будуть направлені на наступні цілі:

- На виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям;

- На надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот;

- На надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

- На надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу;

- На виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною";

- На пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- На поховання учасників бойових дій;

- На надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, що передаються до бюджетів районів у місті;

- Інші цілі.

Іншою складовою офіційних трансфертів є дотації( 28,04%) - особливий вид асигнування з державного бюджету, які використовуються для збалансування доходів і витрат місцевих бюджетів, а також покриття касових збитків підприємств.

Також формування дохідної частини бюджету міста Чернігова буде відбуватись за рахунок наступних податків і зборів( проте їх частка незначна):

? податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова;

? 75 відсотків плати за землю;

? податок на промисел;

? плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

? плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами));

? місцеві податки і збори;

? єдиний податок і фіксований податок (крім частини цих податків, що зараховується до Пенсійного фонду України, та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування) відповідно до норм, визначених статтею 35 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”;

? надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів;

? плата за оренду цілісних майнових комплексів, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Чернігова, у повному обсязі;

? плата за оренду іншого майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Чернігова, відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 30 липня 2007 року (19 сесія 5 скликання);

? державне мито в частині, що належить міському бюджету;

? надходження від адміністративних штрафів та інших санкцій, що накладаються виконавчими органами місцевих рад міста Чернігова;

? надходження адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

? інші надходження, передбачені законом.

Завдання 2. Аналіз доходів державного бюджету

На основі даних про доходи державного бюджету України за поточний та попередній роки (використовуючи додатки до законів „Про державний бюджет України на 2008 рік „):

1) проаналізувати доходи бюджету;

2) визначити їх структуру та джерела надходжень:

- податкових надходжень;

- неподаткових надходжень.

3) проаналізувати зміни структури надходжень, відобразити їх графічно;

4) підготувати доповідну записку про стан надходжень до бюджету.

Таблиця 2.1 - Аналіз доходів державного бюджету України (в тис. грн..)

Назва доходів бюджету	Бюджет (поточного) року порівняно з бюджетом (попереднього) року	% від загальної суми
	бюджет поточного року	бюджет попереднього року	номінальна зміна	зміна, %	бюджет поточного року	бюджет попереднього року
1	2	3	4	5	6	7
Податкові надходження	178654444,7	170890786,2	7763658,5	104,5	77,61	76,12
Податки на доходи	41936144,2	42148549,1	-212404,9	99,5	23,47	24,66
Зборми за спец. викор. природних ресурсів	319636,2	2815932,0	-2496295,8	11,6	1,79	1,65
Внутр. податки на тов. та послуги	120211666,9	112918765,1	7292901,8	106,5	67,29	66,08
Податки на міжнар. торгівлю та зовн. операції	12802267,4	12589540,0	212727,4	101,7	7,17	7,37
Інші податки	508000,0	418000,0	90000,0	121,5	0,28	0,21
Неподаткові надходження	47812399,4	47352386,7	460012,7	101,0	20,77	21,09
Доходи від власності та підпр. діяльності	16736370,7	18745065,8	-2008695,1	89,3	35,00	39,59
Амін. збори та платежі	1480990,0	1988404,4	-507414,4	74,5	3,10	4,20
Інші неподаткові надходження	13293023,3	14618701,5	-1325678,2	90,9	27,8	30,87
Власні надходж. бюдж. установ	16302015,4	12000215,0	4301800,4	135,8	34,10	25,34
Доходи від операцій з капіталом	2460356,0	5396744,4	-2936388,4	45,6	1,07	2,40
Надходження від продажу основного капіталу	6000,0	47500,0	-41500	12,6	0,34	0,88
Надходж. від реаліз. держ. запасів	790452,0	1023000,0	-232548,0	77,3	32,13	18,96
Надходж. від продажу землі і нематеріальних активів	1663904,0	4326244,4	-2662340,4	38,5	67,63	80,16
Офіційні трансферти	838040,1	95343,7	742695,4	879,0	0,36	0,04
Цільові фонди	424881,4	773506,6	-348625,2	54,9	0,18	0,34
ВСЬОГО доходів (без урахування між бюджетних трансфертів)	230190121,6	224508767,6	5681354,0	102,5	100	100

З таблиці 2.1 можна помітити, що основним джерелом поповнення державного бюджету є податкові надходження (77,61%).

Серед окремих податків у формуванні доходів бюджету особлива роль належить внутрішнім податкам на товари та послуги( податок на додану вартість, акциз із вироблених товарів, акциз із ввезених товарів) і податку на прибуток (доходи) підприємств, які разом забезпечують значну суму надходжень до бюджету. У 2009 р. порівняно з 2008 р. податкові надходження з доходів дещо зменшилися з 24,66% до 23,47%, що пояснюється падінням доходів підприємств.

Неподаткові надходження становлять значний відсоток у доходах бюджету (в 2009 р.-20,77%, в 2008р.-21,09%). Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабільної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.

Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податкових, є досить широким. При цьому існують надходження, які мають постійний характер і які з'являються час від часу і зникають. Уведення останніх було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.

Найбільшу питому вагу серед неподаткових надходжень становлять доходи від власності та підприємницької діяльності (35,00% - 2009р., 39,59% - 2008р.) та власні надходження бюджетних установ (34,10% та 25,34% відповідно).

Найменшу питома вагу в загальній кількості доходів державного бюджету займають доходи від операцій з капіталом, цільові фонди та офіційні трансферти. Хоча офіційні трансферти не на багато змінились відповідно до обсягу загальних доходів у 2009 році, але його абсолютний показник зріс майже у 8 разів (742695,4 тис.грн). Доходи від операцій з капіталом та цільові фонди зменшились у поточному році ( на 55,4% і 45,1% відповідно).

...