Фінансові ресурси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Реферат на тему:

“Фінансові ресурси”

Київ 2009

Зміст

Склад і структура фінансових ресурсів держави, підприємств і населення

Баланс фінансових ресурсів держави

Види цінних паперів та їх характеристика

Фінансові ресурси

Державний бюджет

Державні фінанси

Доходи та видатки державного бюджету

Позабюджетні фонди

Склад і структура фінансових ресурсів держави, підприємств і населення. Баланс фінансових ресурсів держави

Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансів ресурси - це, по - перше, накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування. По - друге, це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.

Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто від наявної системи амортизаційних відрахування. Якщо відповідно до чинного порядку підприємницькі структури обліковують лише зношування основних фондів, а відновлення здійснюють за рахунок використання прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків, то амортизаційні відрахування становитимуть незначну питому вагу в фінансових ресурсах. З їх урахуванням збільшиться й розмір прибутку.

На структуру фінансових ресурсів у державі впливає також наявна податкова система, тобто той розмір перерозподілу первинної величини фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків. Перерозподіл за допомогою податків об'єктивно необхідний, але слід зазначити, що розмір податкових надходжень завжди визначається обсягом функцій у сфері економічного й соціального розвитку, які взяла на себе держава й законодавчо закріпила в конституції та інших нормативних актах. Розмір податків у фінансових ресурсах - це похідна від наявної фінансової системи.

Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь - якій економічній системі однаковий, але їхня структура залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі.

Зі структурою джерел фінансові ресурси тісно пов'язана й структура їх використання. Без розгляду структури використання фінансових ресурсів не можна одержати повного уявлення про їхній зміст і склад. Використання фінансових ресурсів здійснюється відповідно до потреб даного етапу розвитку економіки, фінансової політики держави та з урахуванням інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак є загальні закономірності, обов'язкове дотримання яких - вимога системи управління економікою.

Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кінцевому підсумку можна поділити на три групи:

1. Поповнення фондів відшкодування (витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо).

2. Витрати, пов'язані з формуванням фонду споживання (витрати на соціальні гарантії населення, на соціально - культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону. Управління тощо).

3. Сукупність витрат на формування фонду нагромадження (витрати на капітальні вклади, придбання обладнання й інвентарю бюджетними установами, витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів.

Розгляд фінансових ресурсів щодо джерел створення у тісному зв'язку з напрямами використання має важливе значення для правильного визначення межі їх функціонування.

В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі фінансових ресурсів, але не всі грошові засоби є фінансовими ресурсами.

Поняття „грошові засоби” значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для таких встановлено порядок створення й використання.

Важливою характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про можливість економічного й соціального розвитку.

Баланс фінансових ресурсів - це комплексний документ - прогноз, в якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки.

Баланс є складовою прогнозу економічного та соціального розвитку держави, його фінансовою програмою. У ньому розкриваються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому періоді та пропорції розподілу її валового внутрішнього продукту. Він є базою для прийняття управлінських рішень із питань підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, обґрунтування резервів зростання нагромаджень, залучення додаткових інвестиційних джерел, а також слугує інформаційною й аналітичною основою для розробки та обґрунтування фінансової політики держави.

Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави є визначення розмірів фінансових ресурсів, що створюються в державі й можуть бути використані для здійснення заходів з економічного й соціального розвитку на прогнозований період; становлення збалансованості доходів і витрат в державі, а також обґрунтованості використання фінансових ресурсів на соціальні гарантії населенню, утримання невиробничої сфери, розвиток економіки, оборону та управління, виходячи з програми економічного й соціального розвитку держави; перевірка економічного обґрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів та витрат населення, платіжного балансу та інших фінансових балансів.

Охоплюючи повний обсяг ресурсів у цілому по державі незалежно від того, в якій конкретній галузі вони утворилися та використовуються, баланс фінансових ресурсів в державі відображає їх загальну характеристику за джерелами і напрямками, є самостійним документом синтетичного характеру. Це дає змогу використовувати його показники як критерії для оцінки ефективності виробництва. Вони доповнюють загальні показники результативності суспільного виробництва.

Баланс фінансових ресурсів в державі розробляється Міністерством економіки України разом з Міністерством фінансів на основі показників валового внутрішнього продукту та національного доходу. На підставі цих показників розвитку держави здійснюється прогноз обсягу фінансових ресурсів за окремими джерелами та напрямками їх використання у майбутньому.

У подальшому показники балансу уточнюються з урахуванням змін обсягу валового внутрішнього продукту та національного доходу, а також залучається ширше коло загальних і аналітичних показників. Враховуються також фактори, що можуть вплинути на обсяг і використання фінансових ресурсів. В деяких випадках показники балансу визначаються на основі експертних оцінок.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з двох розділів: перший - доходи, другий - витрати.

Розділ доходи балансу включає фінансові ресурси, створені в економіці й сконцентровані в державному бюджеті, в розпорядженні господарських структур, в централізованих і децентралізованих цільових фондах, страхових і кредитних установах, частку доходів фізичних і юридичних осіб, а також ресурси, що залучаються від міжнародних фінансових інститутів та зарубіжних інвесторів.

У другому розділі балансу відображаються витрати, які здійснюються державою, суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності та рівнів підпорядкування за рахунок власних коштів і різних фінансових інститутів на розвиток економіки, задоволення соціально - економічних потреб, соціальний захист населення, оборону та управління, зовнішньо - економічну та зовнішньополітичну діяльність держави, обслуговування державного боргу тощо.

Після виконання розрахунків показників балансу в розрізі окремих статей доходів та витрат визначається їх взаємозв'язок, тобто збалансованість показників, для чого до схеми балансу долучаються показники перевищення доходів над витратами або витрати над доходами.

Види цінних паперів та їх характеристика

фінансовий державний бюджет витрата

Основним об'єктом фондового ринку є цінні папери.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам.

Цінні папери на фондовому називаються його інструментами. Вони поділяються на три основні групи:

1. Пайові цінні папери, за якими емітент не бере зобов'язань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробництвом і отримання частки майна при ліквідації емітента.

2. Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, або які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством.

3. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовим, борговими цінними паперами, іншими інструментами чи правами щодо них.

Національний ринок паперів охоплює випуск та обіг акцій, облігацій державних (республіканських і місцевих) позик, державних казначейських цінних паперів - за своєю економічною природою вони є фіктивним капіталом першого порядку. На практиці фондові біржі застосовують фіктивний капітал другого і третього порядків, депозитні свідоцтва й варіанти, сертифікати інвестиційних фондів та компаній, опціони і ф'ючерси.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю до статутного фонду акційного товариства.

Видаються такі види акцій: іменні, на пред'явника, безплатні, привілейовані й прості.

Безплатні акції випускають з метою розподілу їх серед акціонерів, як правило, пропорційно кількості акцій, що вже їм належить.

Сума випуску привілейованих акцій обмежена десятьма відсотками від усього статутного фонду акціонерного товариства. Ці папери надають їхнім власникам майнове право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у відшкодуванні своєї частки капіталу при ліквідації акціонерного товариства. Однак власник такої акції позбавлений права брати участь в управлінні товариством, якщо це не передбачене статутом.

Існують такі види привілейованих акцій:

· Кумулятивні, тобто такі, що дають власникам право не лише на поточний, а й на невиплачений раніше з тих чи інших причин дивіденд;

· Не кумулятивні, тобто ті, власники яких втрачають дивіденди за будь - який період у разі, якщо рада директорів не оголосила про їхню виплату;

· З пайовою участю, які дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад суму, що передбачена, якщо дивіденди на прості акції більші;

· Конвертовані, які можуть обмінюватися на обумовлену кількість простих;

· Акція з коригованою ставкою дивідендів, прибуток за якими на відміну від акцій з фіксованою ставкою, змінюється на основі аналізу тенденцій до підвищення чи пониження процентних ставок на державні цінні папери або на основі інших індикаторів ринку фінансових ресурсів;

· Відзивні, тобто ті, які акціонерне товариство має право викупити за ціною з надбавкою до номіналу.

Прості акції - це акції, прибуток від яких уповні зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою. Власник простої акції має право брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Облігація - це цінний папір, який посвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк із виплатою процента.

Облігації різняться від акцій головним чином тим, що їхній власник не є членом акціонерного товариства, а відтак і не має права голосу на зборах акціонерів. Облігації можуть бути іменними та на пред'явника, перебувати у вільному обігу та з обмеженням. Крім того, розрізняють процентні та безпроцентні облігації.

Казначейські зобов'язання - це вид цінних паперів на пред'явника, які розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхніми власниками грошових засобів до бюджету й дають право на отримання фінансового доходу. Можуть бути випущені такі види казначейських зобов'язань - довгострокові ( від п'яти до десяти років), середньострокові ( від одного до п'яти років), короткострокові ( до одного року).

Рішення про випуск довго - та середньострокових казначейських зобов'язань приймається урядом.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів. Власник сертифіката має право на одержання доходу у вигляді процента, розмір якого визначається банком. Банки видають сертифікати строкові та до запитання, іменні та на пред'явника.

Вексель - це письмова абстрактне й безспірне зобов'язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Вексель є двох видів:

· Простий вексель - це письмове зобов'язання, яке позичальник видає кредитору про сплату визначеної суми грошей після настання строку.

· Переказний - є письмовим наказом кредитора позичальникові про сплату йому або кому він укаже визначеної суми грошей після настання строку. Цей вексель набуває сили зобов'язання лише після того, як позичальник акцептує його.

Порядок випуску та обігу векселів визначається урядом.

Приватизаційні цінні папери є різновидом державних цінних паперів. Вони надаються лише громадянам. Найхарактернішою особливістю випуску приватизаційних паперів в Україні є те, що вони є виключно іменними. Зазначені цінні папери підтверджують право їхніх власників на безкоштовне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, а також земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути використані лише в період приватизації.

Депозитне свідоцтво - це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї компанії у разі її ліквідації. Депозитні свідоцтва забезпечують доступ корпорацій на іноземні фондові ринки.

Варанти є специфічним видом цінних паперів. Вони випускаються разом із привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право купувати прості акції за обумовленою ціною протягом обумовленого періоду.

Опціон - це угода між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший - купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон, або ж продати їх.

Головною особливістю опціону є те, що його покупець одержує право купити чи продати акції за попередньо погодженими умовами, а продавець бере на себе зобов'язання з їх виконання.

Ф'ючерс є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов'язання після закінчення певного строку продати клієнтові відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною.

Однак на відміну від опціону розрахунок після закінчення ф'ючерсного контракту є обов'язковим.

Інвестиційні сертифікати - це цінні папери, що випускаються інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Фінансові ресурси

Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного чачу в державі. Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення.

Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь - якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття „фінансові ресурси” дає змогу точніше визначити об'єкт фінансового прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес.

Фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

Державний бюджет

Державний бюджет - це одна з найважливіших державних фінансів. За допомогою державного бюджету здійснюється мобілізація фінансових ресурсів державою і їх використання з метою забезпечення функцій держави. Формування надходжень до бюджету проводиться в процесі перерозподілу доходів, що створюються в країні. Кошти державного бюджету направляються на забезпечення соціально - економічного розвитку держави.

Державний бюджет - це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади на різних рівнях. За допомогою державного бюджету держава з одного боку, мобілізує кошти, необхідні для забезпечення розвитку країни. З іншого - витрачає їх метою виконання функцій, що здійснюються на різних рівнях. Таким чином, частка валового внутрішнього продукту концентрується в складі державного розвитку країни, вирішення соціальних проблем, утримання органів державного управління, забезпечення обороноздатності та ін.

Державні фінанси

Державні фінанси - це один із важливих елементів фінансової системи країни. Їх формування і використання забезпечує фінансування функцій державного управління, розвитку державного сектора економіки, реалізації соціальних програм, проведення міжнародних операцій та ін.

Державні фінанси - це сукупність фінансових ресурсів, які знаходяться у власності держави і використовуються для забезпечення виконання її функцій. Розвиток державних фінансів має об'єктивні основи. Вони використовуються з метою вирішення задач, які повністю або частково фінансуються без використання ринкових механізмів. До них, зокрема, відносяться: регулювання економічних та соціальних процесів, проведення структурної перебудови економіки, захист навколишнього середовища, боротьба з монополізмом і захист прав покупців, розвиток соціального забезпечення і соціального страхування, фінансування освіти, підготовки і перепідготовки кадрів, надання медичних послуг населенню та ін.

Державні фінанси складають основу суверенітету України і забезпечують її економічний та соціальний розвиток.

Доходи та видатки державного бюджету

Державний бюджет включає доходи і видатки. Доходи бюджету формуються тільки за рахунок тих джерел, що передбачаються законодавством України. Видатки бюджету визначаються виключно законом про Державний бюджет України. Вони мають цільове спрямування. Фінансування видатків бюджету здійснюється, як правило, на основі принципу безповоротності виділених коштів. Державний бюджет щорічно приймається законодавчим органом і має статус закону.

Величина та структура доходів і видатків державного бюджету вказуються багатьма факторами. Формування доходів передбачає стягнення податкових платежів і одержання неподаткових та інших надходжень.

Величина і структура видатків детермінуються історичними, економічними, політичними та іншими факторами. Формування раціонального співвідношення між доходами і видатками державного бюджету здійснюється в процесі взаємодії багатьох гілок державної влади шляхом участі в бюджетному процесі.

Надходження до державного бюджету - це кошти, що залучаються до складу доходів державного бюджету з метою фінансування запланованих видатків. Надходження до бюджету включають доходи бюджету та кошти, що залучаються на основі позик.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. Податкові надходження;

2. Неподатної надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти.

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здіснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків не відносяться ті фінансові ресурси, що використовуються з метою погашення боргових бюджетних зобов'язань, а також повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету включають видатки бюджету та кошти, що спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету.

Капітальні видатки - це видатки бюджету для фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності.

Поточні видатки охоплюють видатки, які не належать до видатків розвитку (фінансування національної оборони, судової влади, правоохоронної діяльності, освіти, охорони здоров'я та ін.).

Позабюджетні фонди

З метою забезпечення фінансування галузевої науки підприємствам, об'єднанням, організаціям та установам дозволяється перераховувати 70% від обсягу зазначених відрахувань до спеціального фонду позабюджетних коштів, що створюються в міністерствах, відомствах, концернах, корпораціях та в інших формуваннях для фінансування галузевих, міжгалузевих науково - дослідних робіт, а також заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції.

Органи місцевого самоврядування всіх рівнів формують позабюджетні фонди за рахунок таких джерел:

· Додаткових заходів і зекономлених коштів, одержаних за рахунок здійснення організованих ними заходів для розв'язання економічних і соціальних проблем;

· Доходів від продажу об'єктів міської, районної комунальної власності, від продажу населенню квартир і будинків, що належать до комунальної власності;

· Добровільних внесків і пожертвувань громадян, підприємств, об'єднань, організацій та установ;

· Доход від цінних паперів, що придбані за рахунок міських і районних позабюджетних фондів;

· Штрафів, які стягуються за одержання підприємствами, об'єднаннями, організаціями й установами необґрунтованого доходу у зв'язку із завищенням цін, тарифів на продукцію, роботи, послуги;

· Доходів від місцевих позик і місцевих грошово-речових лотерей;

· Штрафів, які можуть встановлюватися місцевими радами для фізичних і юридичних осіб;

· Доходів від реалізації безхазяйного і конфіскованого майна;

· Плати за ресторацію суб'єктів підприємницької діяльності;

· Платежів та штрафів за забруднення навколишнього природного середовища, нераціональне використання природних ресурсів, розміщення відходів та інших платежів за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, санітарних норм і правил, що визначаються відповідно до нормативів, затверджених місцевими радами;

· орендної плати за землю;

· коштів соціального розвитку підприємств, об'єднань, організації та установ, що виділяються на соціальний розвиток та житлових районів, де проживає відповідна кількість їхніх працівників;

· інших зборів, платежів і штрафів, що вводяться і призначаються міською і районними радами.

Кошти позабюджетних фондів акумулюються на спеціальних рахунках, які відкриваються в установах банків і вилученню не підлягають.

Размещено на Allbest.ru