Фінансові ресурси підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Тема: «Фінансові ресурси підприємства»

Вступ

Головним структуроутворюючим елементом економіки у сучасних ринкових відносинах є підприємство. В умовах гострої конкуренції виживають лише ті підприємства, які пристосувалися до вимог ринку, організували виробництво продукції та послуг, уміло використовують працю персоналу.

У гармонійному функціонуванні підприємств значне місце посідають фінансові ресурси, які відіграють важливу роль у розвитку господарської діяльності, розширенні і обновленні основних фондів, оплаті праці та соціальних заходах. На безупинну діяльність підприємства впливає визначення оптимальної потреби у фінансових ресурсах, забезпечення їх структури, джерел формування та обґрунтованих напрямів використання.

Відповідно до Закону України «Про підприємство», фінансові ресурси підприємств - це переважно прибуток і амортизаційні відрахування, прибутки від цінних паперів, пайові внески, ресурси спонсорів.

Поряд з цим фінанси підприємства займають одне з головних місць у відтворювальному процесі, формуванні власних грошових фондів і централізованих фінансових ресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з боку керуючих органів.

Класифікація фінансових ресурсів підприємства

Суть фінансових ресурсів підприємства, їх властивості та класифікація за різними показниками розкривається в науковій та навчальній економічній літературі, зокрема [1, с.128], [2, с.4], [3, с.158], [4, с.12].

Фінансовим ресурсам підприємств притаманні такі властивості:

- фінансові ресурси мають стадію утворення;

- фінансові ресурси відображають відношення до власності;

- фінансові ресурси мають джерела формування і цілі використання;

- від джерел формування та напрямів використання залежить структура фінансових ресурсів.

Виходячи з цих властивостей фінансові ресурси підприємств можна класифікувати за показниками їх формування та використання .

За стадією утворення фінансові ресурси поділяються на:

- початкові - утворені на початковій стадії діяльності підприємства і сконцентровані у статутному капіталі, джерела утворення якого залежать від форми власності:

ь державна - асигнування з бюджету та з централізованих фондів;

ь акціонерна - акціонерний капітал;

ь колективна - внески засновників;

ь приватна - власний капітал підприємця;

- прирощені - отримані підприємством у результаті його діяльності в формі чистого прибутку.

За правом власності фінансові ресурси поділяють на:

- власні - залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал;

- невласні - позичені - отримані у вигляді позик;

- надані безоплатно - одержані безоплатно від держави (з бюджету, фондів цільового призначення), чи інших юридичних осіб.

Власні фінансові ресурси - це кошти, які утворюються в результаті господарської діяльності підприємства та інвестуються в його розвиток. Вони формуються за рахунок чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, дооцінки товарних запасів, виручки від реалізації власного майна підприємства та ін.

Власні фінансові ресурси є джерелом поповнення власного капіталу і становлять внутрішні або залучені джерела коштів, що служать для подальшого розвитку підприємства. Наявність в організаціях і госпрозрахункових підприємствах власних фінансових ресурсів забезпечує їм реальну економічну самостійність.

Невласні фінансові ресурси - це кошти, які утворюються за рахунок залучення до господарської діяльності підприємства фінансових ресурсів інших підприємств або фізичних осіб з метою збільшення власного капіталу. Невласні фінансові ресурси виступають у вигляді позикових фондів (позики банку, позики кооперативних та інших організацій), залучених засобів (кредиторська заборгованість організаціям, підприємствам, установам і особам) та засобів, одержаних безоплатно.

Правильне співвідношення між власними і невласними фінансовими ресурсами відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства.

За терміном використання фінансові ресурси поділяються на вкладені та використані. Вкладені ресурси застосовуються протягом тривалого терміну використання і постійно беруть участь у процесі відтворення. Вони можуть обновлятися, поповнюватися, змінюватися. До вкладених ресурсів належать основні засоби, оборотні кошти та інші ресурси.

На відміну від вкладених, використані ресурси - це поточні витрати, виражені у грошовій формі. Їх розмір включений в ціну товару і повністю відшкодовується у процесі одного відтворювального циклу. Величина використаних ресурсів залежить від рівня господарювання і раціональності використання [3, с.158]. Розмір вкладених ресурсів часто не збігається з розміром використаних ресурсів. В умовах формування ринкових відносин найважливішим завданням є підвищення ефективності застосування, як вкладених, так і використаних ресурсів.

За характером вкладення фінансові ресурси поділяються на вкладені у матеріальні та нематеріальні активи.

Фінансові ресурси, вкладені у матеріальні активи - це ресурси, що мають матеріальну основу і можна визначити очікувану величину доходів від їх використання. Фінансові ресурси, вкладені у нематеріальні активи - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Погоджуємося з думкою проф. С.Ф. Покропивного, що відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього користування [1, с.128].

За змістом вкладення виділяють фінансові ресурси, вкладені у необоротні активи (в основні засоби), які постійно забезпечують виробничий процес, і у ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл - фінансові ресурси вкладені в оборотні активи.

За метою використання фінансові ресурси поділяються на цільові та універсальні. Цільові фінансові ресурси використовуються за цільовим призначенням: резервний капітал, спеціальні фонди і т.д. Наприклад, оскільки основні засоби постійно зношуються, то частка їх оновлення переходить в амортизаційні відрахування, що є видом цільових фінансових ресурсів.

Універсальні фінансові ресурси можуть використовуватися на різноманітні цілі: фінансування розширеного відтворення, покриття витрат господарської діяльності, благодійні внески.

За напрямами розподілу фінансові ресурси можна поділити на три групи:

- на поповнення фонду відшкодування - покриття витрат;

- на формування фонду споживання - розвиток матеріально-технічної бази підприємства;

- на формування фонду нагромадження - збільшення власного капіталу.

Джерела формування фінансових ресурсів

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити більше ресурсів з найменшими затратами.

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні фонди. У процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. З цих позицій - це витрати підприємства в даному виробничому циклі. Водночас у виручці від реалізації ця сума розглядається як цільовий дохід, призначений для простого відтворення основних засобів. Саме з цих позицій амортизаційні відрахування є фінансовими ресурсами підприємства, призначеними для відтворення зношених у процесі виробництва основних засобів. По суті це поетапне повернення початкових фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби, які можуть використовуватись у поточному році.

Амортизація нараховується за встановленими нормативами, які мають враховувати фізичний та моральний знос основних засобів.

Амортизаційні відрахування спрямовуються на фінансування капітальних вкладень - нове будівництво, розширення і модернізацію діючих потужностей, технічне переозброєння, придбання нової техніки, упровадження новітніх технологій тощо. Їх використовують разом з іншими джерелами фінансування капітальних вкладень (прибутком, середньо- і довгостроковим кредитом, бюджетними асигнуваннями, надходженнями з централізованих фондів, іншими мобілізованими і залученими коштами).

Оборотні кошти являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції. До них належать також залишки грошових коштів підприємства.

Оборотні кошти, як і амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних коштів, так і залучених джерел - короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості.

Забезпеченість підприємства оборотними коштами, як і основними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Недостатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості підприємства. Втрата чи осідання оборотних коштів веде до банкрутства підприємства.

Надані фінансові ресурси за характером використання подібні власним, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження підприємства. Разом з тим існують певні обмеження, адже такі кошти мають здебільшого цільовий характер.

Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах:

- бюджетні інвестиції;

- бюджетні кредити;

- державні дотації;

- державні субсидії.

Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й проекти, які визначають розвиток економіки країни загалом.

Бюджетні кредити є формою фінансової допомоги підприємствам у разі скрутного фінансового стану. Вони відрізняються від банківських відносно невисоким рівнем процентних ставок.

Державні дотації - це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств, як правило, у тому разі, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад цінової.

Державні субсидії - це виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у межах різних державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій, кредитів. Ці надані ресурси мають строго цільовий характер, котрий випливає із суті даних фондів.

Надходження з централізованих фондів відображають внутрішньо-корпоративний перерозподіл фінансових ресурсів. Ці фонди створюються за рахунок прибутку структурних одиниць корпоративного об'єднання, тобто за своєю сутністю - це перерозподіл чистого прибутку. З одного боку, підприємства здійснюють відрахування у централізовані фонди, з іншого - можуть отримувати з них кошти. Тому, крім загальної суми надходжень з цих фондів, слід визначати чисті (нетто) надходження, які обчислюються як різниця між надходженнями з фондів і внесками до них.

Сальдо взаємовідносин може визначатися стосовно всіх наданих ресурсів. Кожне підприємство сплачує податки й обов'язкові платежі до бюджету та внески в цільові фонди. Однак тільки деякі з них можуть отримувати асигнування з бюджету чи надходження з фондів. При цьому, як правило, сальдо взаємовідносин від'ємне. Тому, визначаючи фінансові ресурси, надані з бюджету, цільових і централізованих фондів, слід враховувати сальдо взаємовідносин. Позитивне сальдо характеризує реально надані ресурси, від'ємне - фактичну суму вилучених коштів підприємств.

Кредити являють собою фінансові ресурси, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємств. Саме це визначає сферу їх використання - як правило, на тимчасові чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер.

Кредитування здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості.

Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Капітальні вкладення та приріст оборотних коштів відображають збільшення статутного фонду, тобто тих ресурсів, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства. Крім того, за рахунок прибутку здійснюються певні поточні затрати, які податкове законодавство не дозволяє відносити на валові витрати [5, с.89 - 94].

Формування фінансових ресурсів підприємств відбувається в момент надходження грошових коштів на рахунки і в касу підприємства, а їх використання означає процес обміну грошових коштів на матеріальні ресурси з метою продовження господарської діяльності підприємства.

Фінансові ресурси, перебуваючи в постійному русі, можуть змінювати форму з метою створення умов формування нових фінансових ресурсів, а джерело фінансового ресурсу залишається незмінним, припинення ж існування джерела фінансових ресурсів автоматично означає відсутність відповідного фінансового ресурсу, тобто джерело фінансування є первинними і виступає передумовою виникнення фінансових ресурсів. Враховуючи вищезазначене, економічна сутність джерел фінансових ресурсів полягає у визначенні вектора (напрямку) і розміру надходження фінансових ресурсів.

Наявність достатніх фінансових ресурсів - необхідна умова успішного функціонування будь якої підприємницької структури незалежно від сфери діяльності, галузевої спрямованості й організаційно-правового статусу. Водночас джерела їх формування та порядок залучення на підприємствах державної та недержавної форми власності відмінні. Необхідно зазначити, що перехід України до ринкових відносин і пов'язані з ним трансформаційн процеси в економіці зумовили формування нових видів фінансових ресурсів підприємств, які мають як короткостроковий, так і довгостроковий характер залучення. Визначальними при виборі джерела фінансових ресурсів повинні бути цілі фінансування суб'єкта господарської діяльності, зокрема фінансування при заснуванні підприємства, на розширення діяльності, рефінансування чи санаційне фінансування.

Проблема джерел фінансових ресурсів полягає в тому, що в залежності від етапу розвитку суб'єкта підприємництва (створення суб'єкта господарювання, розширення його діяльності, стабільний розвиток економічного суб'єкта, угасання діяльності тощо) можливо використовувати ті чи інші джерела.

Наприклад, при створенні нового підприємства практично відсутня можливість використання внутрішніх джерел фінансових ресурсів. Отже, для новоствореного підприємства основними джерелами фінансових ресурсів будуть або власні зовнішні, або (чи) позикові кошти, що залежать від економічних та політичних умов при яких створюється і починає функціонувати суб'єкт підприємництва .

Для суб'єктів господарювання, що знаходяться на етапі значного розширення діяльності та стабільного розвитку можливо використовувати всі доступні джерела формування фінансових ресурсів. Проте, за умов значного розширення діяльності перевагу мають зовнішні джерела формування фінансових ресурсів, а на етапі стабільного розвитку перевагу можуть мати внутрішні джерела формування фінансових ресурсів. На етапі угасання діяльності чи за умов суттєвих фінансових труднощів, коли бракує власних внутрішніх коштів, а позикові ресурси обмежені у зв'язку із великими ризиками, суб'єкт підприємництва, перш за все, повинен орієнтуватися на кошти або нових інвесторів, тобто емісію акцій чи пайових внесків, або кошти внутрішньо корпоративного розподілу, або кошти державного і (чи) місцевого бюджетів, коли держава чи місцева влада зацікавлена у збереженні підприємства через соціально-економічну його значимість, чи економічну небезпеку припинення його діяльності [6].

фінансовий амортизаційний інвестування капітальний

Аналіз фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю [7, с. 21].

Фінансова діяльність охоплює процеси формування, руху і забезпечення збереження майна підприємства, контролю за його використанням. Фінансовий стан є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарських чинників.

Основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства є:

- оцінка динаміки складу і структури активів, їх стан і рух;

- оцінка динаміки складу і структури джерел власного і позикового капіталу, їх стан і рух;

- аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства й оцінка зміни її рівня;

- аналіз платоспроможності підприємства і ліквідності активів його балансу [8, с. 32].

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, в результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності [9, с. 158].

Стійкий фінансовий стан, у свою чергу, робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать звітний бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу. При цьому достовірність наданої інформації, необхідної для аналізу, грає величезну роль.

Виділяють два види аналізу фінансового стану: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база такого аналізу набагато ширша і включає будь-яку інформацію, циркулюючу усередині підприємства і корисну для ухвалення управлінських рішень. Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, сторонніми особами, що є для підприємства, і тому вони не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Зовнішній аналіз фінансового стану підприємства менш деталізований і більш формалізований.

Аналіз фінансового стану проводиться за допомогою різного типу моделей, що дозволяють структурувати й ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі так само, як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, надання системи звітних балансів у різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності.

Предикативні моделі - це моделі, які використовуються для прогнозування доходів і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівнювати фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть зводиться до встановлення нормативів по кожній статті витрат, по торгово-технологічних процесах, видах виробів тощо [10, с. 64].

Висновки

Фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту та зосереджуються у відкритих фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших потреб.

Фінансові ресурси підприємств є одним із найважливіших для забезпечення їх діяльності видом ресурсів, що забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків тощо.

У підсумку можна зазначити, що у традиційному розумінні фінансовий аналіз є методом оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

Аналіз починається з огляду основних показників діяльності підприємства. В ході цього огляду необхідно розглянути наступні питання:

- майновий стан підприємства на початок і кінець звітного періоду;

- умови роботи підприємства в звітному періоді;

- результати, досягнуті підприємством у звітному періоді;

- перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства.

Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що вимагають особливої уваги, і розробити заходи щодо їх ліквідації.

Список літератури

1. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред. д-ра екон. наук, проф. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

2. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. А.А. Фастовець. - К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2000. - 572 с.

3. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: Ніка-Центр, 2002. - 216 с.

4. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360 с.

5. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2002. -- 240 с.

6. Воробйов Ю.М. Теоретичні засади формування і використання фінансових ресурсів в соціально-економічній системі держави / Ю.М. Воробйов // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. - 2009. - №4. - С.16 - l24.

7. Грачев А. В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия: от бухгалтерского учета к экономическому: учеб.-практ. пособие / А. В. Грачев. - М.: Финпресс, 2002. - 206 с.

8. Ковалев В. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий: учебное пособие / В. В. Ковалев, О. Н. Волкова. - М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. - 386 с.

9. Мазараки А. А. Економіка торговельного підприємства / А. А. Мазараки, Л. О. Лігоненко, Н. М. Ушакова. - К.: Хрещатик, 1999. -- 797 с.

10. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа предприятия / А. Д. Шеремет, Е. В. Ненашев. - М.: Дело, 2002. - 208 с.

Додатки

Додаток 1

ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ЗА ФОРМАМИ ВИЯВЛЕННЯ

Додаток 2

Публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк” виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях КБ “Західінкомбанк” ТзОВ. Зареєстрований банк у формі публічного акціонерного товариства. Місцезнаходження банку: м.Луцьк, пр.Перемоги, 15.

Річний фінансовий звіт складається за 2011 рік в тисячах гривень.

В своїй діяльності банк керується Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про акціонерні товариства”, іншими законодавчими актами Украіни, нормативними актами Національного банку України, Статутом банку, іншим.

Банківські операції ПАТ “Західінкомбанк” здійснює на підставі ліцензії Національного банку України №71 від 19.10.2011 р. та Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 19.10.2011р. № 71.

Банк є фінансово-кредитною установою, де обслуговуються суб'єкти господарської діяльності великого і малого бізнесу, спільні підприємства, державно-комунальні та бюджетні установи, а також фізичні особи та підприємці. В банку нараховується 12 філій, а саме: Київська, Херсонська, Рівненська, Житомирська, Одеська, Львівська, Кіровоградська, Івано-Франківська, Черкаська, Тернопільська, Сумська та Друга Київська.

Звіт про фінансові результати ПАТ „Західінкомбанк” за 2011 рік (тис. грн.)

Размещено на Allbest.ru