Аналіз розвитку і функціонування лізингових компаній

Логічним є те, що чим більше по модулю значення коефіцієнту k - тим відчутніше буде розрив між найбільшим та найменшим лізинговим платежем по контракту.

Регулярні платежі з амортизацією боргу рівними частинами

При такій схемі розмір лізингового платежу визначається як сума відшкодування вартості предмета лізингу та процентів. При цьому погашення вартості предмету лізингу в кожному періоді відбувається рівними частинами, а сума процентів визначається виходячи з величини заборгованості за предмет лізингу на початок періоду.

Залишок заборгованості за предмет лізингу (Дt) на початок кожного наступного періоду визначається як різниця залишку заборгованості на початок попереднього періоду (Дt-1) та щомісячної суми погашення вартості предмету лізингу (d).

Платежі з постійним додатнім темпом приросту в абсолютному значенні дають найбільший прибуток лізинговій компанії і, відповідно, є найбільш витратними для лізингоотримувача.

На практиці, лізингові компанії частіше за все використовують дві схеми з наведених: ануїтет та платежі з рівномірним погашенням вартості предмету лізингу (графа 2 та графа 5). При цьому слід зазначити, що при рівних умовах щодо відсоткової ставки, строку лізингу та викупної вартості абсолютний дохід від застосування ануїтету завжди буде більший.

Нерегулярні платежі

Нерегулярними називають сплату лізингових платежів, що здійснюються в різних сумах за різні проміжки часу. Ініціатива щодо застосування нерегулярних платежів частіше за все надходить від лізингоотримувача. Це здебільшого пов'язано з сезонністю бізнесу компанії-лізингоотримувача або ж стратегією одночасного інвестуванням значної суми грошових коштів в оборот для стрибкоподібного росту бізнесу або для виконання привабливого контракту.

Зазвичай лізингоотримувач пропонує погодити графік, в якому лізингові платежі є незначними в перші періоду лізингу і швидко зростають через певний проміжок часу. Слід вказати, що при застосуванні банківських кредитів є схожа схема, що передбачає відстрочення сплати тіла кредиту при обов'язковій щомісячній сплаті відсотків за користування ним. В такому випадку заробіток лізингової компанії переважно буде більшим ніж при застосуванні схем регулярних платежів. Необхідно також зазначити, що в цьому збільшується ризик, пов'язаний з невиконання клієнтом договору лізингу, а тому лізингова компанія завжди збільшить процент по лізингу на премію за ризик дефолту по контракту.

На практиці також є ситуації, коли клієнт бажає швидше розрахуватися за предмет лізингу і, як наслідок, сплатити менше процентів лізинговій компанії. При цьому клієнт пропонує погодити графік платежів, в якому розмір лізингових платежів в перші періоди є досить значним, а через деякий період різко зменшується. В такому випадку сума отриманих лізингодавцем процентів буде менше ніж при застосуванні схеми регулярних платежів. Вважаючи на це лізингова компанія і в цьому випадку має збільшити процент за лізинг на компромісну величину. Збільшення процентної ставки викликане тим, що при такій схемі лізингова компанія недоотримає частину доходів в порівнянні із застосуванням ануїтету або іншої схеми регулярних платежів.

Висновки

В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових відносин, що отримала збірне найменування «лізингу».

Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки, традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичного вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження.

Такий альтернативний засіб інвестування як одержання і використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне відновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на його обслуговування витрачаються значні валютні кошти.

Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в найближчий час.

На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.

Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний.

Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.

Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна підтримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученням коштів.

Список джерел

лізинг банківський капітал платіж

1. Биковченко Л.М. Економічна сутність лізингу // Фінанси України, 2001, №11, С. 75-77

2. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси України, 1998, №11, С. 100-103

3. Дивак М. Лізинг: один пишемо, два за ум пішло // Голос України, 2005, 2 лютого, С. 9

4. Златкін Б. Лізинг як метод кредитування // Економіка України, 1997, №4, С. 86-88

5. Ібатулін Ш.І. Лізингове забезпечення агропромислових підприємств // Вісник сумського Державного аграрного університету, 2001, №2, С. 84-86

6. Коваленко Н., Човнжк Ю. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід та реалії в Україні // Банківська справа, 2001, №1, С. 47-51

7. Ковальчук К.Ф., Вишнякова І.В. Показники ефективності лізингової угоди // Фінанси України, 2004, №6, С. 141-146

8. Комаров В.Ф. и др. Аренда. Лизинг. Фирменный сервис./ В.Ф. Комаров, Е.В. Колуга, А.Т. Юсупова - Новосибирск: Наука. Сибирское отделение, 1991, С. 70-91

9. Лізинг в Україні. Інформаційно-аналітичний журнал, 2006, №1

10. Ляхова О.О. Суб'єкти ринку лізингових відносин в Україні // Фінанси України, 2000, №11, С. 64-67

11. Максимов Г.В., Князева Ю.В. Лизинг: выгоднее кредита, эфективнее аренды // Молочная промышленность, 2001, №12, С. 39-41

12. Орлов О.О., Рясник Є.Г. Що заважає розвитку лізингу в Україні // Фінанси України, 1999, №7, С. 3-9

Размещено на Allbest.ru