Оборотні активи та фінансовий стан: взаємозв’язок чи взаємонезалежність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оборотні активи та фінансовий стан: взаємозв'язок чи взаємонезалежність

Постановка проблеми у загальному вигляді. У сучасних умовах господарювання незначну увагу приділяють удосконаленню обліку, контролю та управлінню оборотними активами. Це сприяє отриманню недостатнього рівня бажаного прибутку. Адже, основною категорією обліково-економічного циклу виробництва на підприємстві є оборотний капітал або оборотні активи. Підприємства нехтують політикою управління фінансовими ресурсами, де одним з головних завдань є аналіз оборотних активів підприємства.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Проблемні питання обліку оборотних активів та взаємозв'язку з фінансовим станом підприємства, детально було досліджено в працях багатьох вчених-економістів, таких як В.В. Ковальов [7], Р.А. Славюк [8], Г.М. Азаренкова [3], В.В. Сопко, а також у працях зарубіжних науковців - Є.С. Хендріксен [9], Ч.Т. Хорнгрен [10] та інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Існує ряд проблем з питань управління, контролю та автоматизації обліку оборотних активів, а саме: недосконала система комп'ютерного управління активами, невелика кількість постачальників (більша кількість останніх могла б надати змогу вибору найякіснішої та удосконаленої сировини та матеріалів), відсутність політики контролю за збереженням виробничих запасів на складських площах, відсутність у керівництва належного розуміння взаємозв'язку використання оборотних активів та рівнем фінансового стану підприємства.

Постановка завдання. Метою даної статті є встановлення взаємозв'язку двох складових діяльності кожного працюючого підприємства: фінансового стану та оборотних активів в сучасних умовах господарювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Згідно П(С)БО 2 «Баланс», оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [1].

Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [10].

Кожне підприємство намагається досягти стабільного фінансового стану, тобто створити достатній обсяг фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства [4, c. 198].

Для того, щоб зрозуміти чи є взаємозв'язок або взаємонезалежність між даними елементами, треба визначити структуру оборотних активів.

Оборотний капітал, або оборотні активи поділяються на дві групи [6, c. 63]:

1. Матеріальні активи:

- запаси

- готова продукція

-тмалоцінні та швидкозношувані предмети

2. Фінансові активи:

- грошові кошти

- дебіторська заборгованість

- поточні фінансові інвестиції

Оборотні активи беруть участь як у процесі виробництва, так і в процесі реалізації продукції. Матеріальні активи повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції і зазвичай змінюють свою початкову форму. Фінансові активи безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. Вони обслуговують кругообіг капіталу підприємства та об'єднують процеси виробництва й реалізації продукції.Таким чином, можна побудувати логічний цикл кругообігу активів в виробництві. Рух активів відбувається протягом одного операційного циклу: грошові кошти авансуються в придбання виробничих запасів, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується, виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок підприємства і знову авансується у виробництво у потрібному розмірі, а різниця і становить виробничий прибуток підприємства. Якщо підприємство ефективно функціонує, то кругообіг оборотних активів забезпечує неперервність виробничого процесу та зростання капіталу, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, які авансовані у виробництво [9, с. 119].

Потреба в оборотних активах усіх видів визначається шляхом їх нормування, що передбачає встановлення оптимальної величини оборотних активів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. Це, в свою чергу, значно підвищує ефективність управління оборотними активами. В основу визначення потреби в оборотних активах для основної діяльності покладені планові показники виробництва продукції підприємства, планові витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Дуже важливою умовою формування операційного прибутку є прискорення оборотності оборотних активів, що пояснює необхідність постійного управління цим процесом.

Зростання об'ємів оборотних активів показує, що підприємство спроможне збільшувати обсяги виробництва, цим самим підвищує рівень ліквідності, рентабельності і має позитивні наслідки для фінансового стану підприємства. Однак, абсолютне та відносне зростання оборотних активів у складі майна підприємства може бути спричинене дією зовнішніх факторів (наприклад, інфляцією) і спричинити уповільнення оборотності оборотних активів, що має негативний вплив на фінансовий стан підприємства в цілому [3, c. 44].

При відсутності матеріальних ресурсів гальмується процес виробництва продукції та реалізації її покупцям, що веде до мінімізації отримання прибутку або взагалі до збитків.

Розглянемо детальніше вплив змін кожного структурного елемента оборотного капіталу.

Ріст виробничих запасів має як позитивні, так и негативні моменти у роботі підприємства.

Позитивним є:

ь Розширення масштабів господарської діяльності;

ь Підвищення рівня ділової активності підприємства;

ь Прагнення зберегти грошові кошти від знецінення через інфляцію і в умовах недорозвиненості фондового ринку.

Негативним є:

ь Недоліки роботи відділу матеріального постачання;

ь Нераціональне управління виробничими запасам (як наслідок, частина капіталу спрямовується в оборотні активи з незначним рівнем ліквідності).

Зростання коефіцієнту незавершеного виробництва на підприємстві свідчить не тільки по розширення масштабів діяльності та ріст ділової активності, а й може бути наслідком росту тривалості виробничого циклу через зниження продуктивності праці, ефективності використання виробничих потужностей, низької організації виробництва, недостатнього рівня техніки і технології.

Ріст дебіторської заборгованості, зумовлений підвищенням попиту на продукцію підприємства, збільшенням обсягу товарного кредиту, оцінюється позитивно, бо свідчить про підвищення ефективності використання капіталу. Якщо ріст дебіторської заборгованості зумовлений неефективною кредитною політикою, нерозбірливим вибором партнерів, відсутністю оцінки їх кредитоздатності, фінансового стану, то це свідчить по вилучення частини активів з обороту і неминуче приведе до погіршення фінансової стійкості, платоспроможності, підвищує ризик банкрутства.

Ріст залишків готової продукції на складі свідчить про втрату ринків збуту, низьку купівельну спроможність споживачів, високу собівартість, про зниження якості продукції, неритмічність випуску та відвантаження продукції. Це в свою чергу веде до сповільнення оборотності капіталу, відсутності прибутку та наявності готівки та росту частки позиченого капіталу в джерелах фінансування підприємства.

При оцінці грошових коштів необхідно мати на увазі той факт, що раніше у будь-якому випадку позитивно оцінювалося їх збільшення, тому що це є ознакою росту абсолютної ліквідності, збільшення обсягу реалізації продукції, підвищення ділової активності підприємства. Однак, ці активи є монетарними і зазнають втрат через інфляцію і підприємства повинні прагнути раціональніше використовувати вільні грошові кошти (надавати позики, здійснювати фінансові вкладення на різні строки, купувати патенти, ліцензії і т.п.). Секрет ідеального управління грошовими коштами полягає в тому, щоб на рахунках тримати лише мінімальну суму грошових коштів, яка може знадобитися для поточної операційної діяльності і покрити тимчасову незбалансованість грошових потоків у часі [5, c. 107].

Оцінка ліквідності складових оборотного капіталу є важливим аспектом в аналізі капіталу підприємства. Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

· коефіцієнт забезпечення власними коштами (К3.к) (коефіцієнт автономії Ка);

· коефіцієнт покриття (Кп);

· коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс л)

· коефіцієнт поточної ліквідності (Коефіцієнт швидкої ліквідності);

· чистий оборотний капітал.

Перший показник (Кзк) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фак тичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів -- вироб ничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, гро шей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

Кз=

де К3.к -- коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк -- вла сні кошти, грн.;

Е0 к -- загальна сума вартості оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незале жності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство е неплатоспроможним. Зростання коефі цієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) -- це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумки II і III розділів активу балансу) до суми корот кострокових зобов'язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).

Кп=

де Кп -- коефіцієнт покриття;

?п а -- сума усіх поточних активів, грн.;

?кз -- сума короткострокових зобов'язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів під приємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 -- 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1, струк тура балансу вважається незадовільною, а підприємство -- непла тоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабсл) визначається як від ношення суми грошових засобів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу) до короткостро кових зобов'язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).

Ка.л.=

де Кабсл -- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Г3 -- грошові засоби, грн.;

Кв -- короткострокові вкладення, грн.;

?кз -- сума короткострокових зобов'язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погаси ти свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25--0,35. За значення меншого, ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним [3, c. 204].

Коефіцієнт поточної ліквідності - показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6. Розраховується за формулою:

Кпл= (Оборотні активи - запаси)/поточні зобов'язання.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності.

Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Недолік оборотного капіталу свідчить про нездатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання.

Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства. Важливе аналітичне значення має розгляд темпів росту власного оборотного капіталу підприємства на фоні темпів інфляції.

Рекомендовані значення:> 0

Розраховується за формулою:

Чок = поточні активи - поточні пасиви

Розглянемо зміну показників на прикладі ДП «Іллічівський морський торгівельний порт.

*дані для розрахунків взято з фінансової звітності ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» за 2011 та 2012 рр.

В порівнянні з минулим 2011 роком у 2012 році показник коефіцієнту забезпечення власними оборотними коштами знизився,але не менше нормативного значення. Це свідчить про те, що підприємство все ще є платоспроможним і фінансово незалежним.

Показник коефіцієнта покриття також в порівнянні з минулим роком зменшився. Це означає, що на 1 грошову одиницю короткострокових зобов'язань припадає 1,9 грошових одиниці активів і підприємство має платоспроможний стан.

Що стосується показника коефіцієнта абсолютної ліквідності, то він також зменшився у 2012 році в порівнянні з 2011,але не досяг критичного значення. Свідчить по те, що підприємство в будь-який час готове погасити свою заборгованість.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що підприємство спроможне погасити поточні зобов'язання за рахунок найбільш ліквідних оборотних активів.

Показник частки чистого оборотного капіталу свідчить, що підприємство раціонально використовує ресурси.

В цілому, порівняно з 2011 роком,у 2012 році всі показники зменшилися, але не досягли критичної точки. Це свідчить по те, що підприємство працює більш-менш стабільно, але треба виявити причини зниження показників для того, щоб уникнути критичного стану і втрати платоспроможності і конкурентоспроможності.

Висновки і перспективи подальших розробок. Актуальною залишається проблема контролю оборотних активів та розуміння підприємствами залежності між фінансовим станом та оборотним капіталом. Для вирішення даного питання підприємствам необхідно визначити чітку лінію отримання прибутку за рахунок раціонального використання якісних оборотних активів і не допускати невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості , своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями для того, щоб не руйнувати авансування виробничого циклу. Правильна система управління фінансовими ресурсами дозволить раціонально використовувати оборотні активи та призведе до максимізації прибутку за рахунок прискорення оборотності оборотних активів та підвищення якості засобів праці.

Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація і ефективне використання оборотного капіталу. Якщо підприємство має за мету отримання максимального прибутку, прискорення реалізації готової продукції, надійність відносин с партнерами та клієнтами, то повинен бути врахований факт тісного взаємозв'язку між фінансовим станом як результатом успішної діяльності підприємства та його оборотними активами як основою виробничого циклу.

Доцільно порекомендувати ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» приділити увагу підвищенню показників фінансового стану, виявити причини зниження коефіцієнтів, усунути недоліки діяльності та створити якісну систему управління оборотними активами, незважаючи на те, що головною діяльністю підприємства є не виробництво, а функціонування інфраструктури водного транспорту.

Список літератури

1. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», п.4,електронне джерело http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0396-99/page.

2. Aзаренкова Г.М. Фінанси підприємств - 2011.