Національна депозитарна система України: проблеми становлення та розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра фінансових ринків

Реферат

з дисципліни «Ринок фінансових послуг»

на тему:

«Національна депозитарна система України: проблеми становлення та розвитку»

Виконала:

Студентка V курсу,

5 групи, спец. 8508/1-2,

Фінансово-економічного факультету

Яковенко Інна

Перевірив: Стеценко Богдан Станіславович

Київ -2012

Зміст

Вступ

1. Становлення та сутність Національної депозитарної системи України

2. Дослідження основних показників депозитарної діяльності

3. Проблеми та перспективи розвитку Національної депозитарної системи України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Важливим сегментом інфраструктури ринку цінних паперів є депозитарна система, яка, у свою чергу, служить складовою системи гарантування прав власників фондових активів. Прямі й непрямі учасники депозитарної системи України знаходяться в процесі постійного розвитку, при цьому відповідне нормативно-правове забезпечення залишається недостатньо регламентованим і потребує суттєвого вдосконалення.

Формування ефективної депозитарної системи є необхідною умовою забезпечення всього комплексу законних прав та інтересів інвесторів, а також є засобом стимулювання накопичень і трансформації заощаджень в інвестиції.

Значна частина угод на вітчизняному ринку цінних паперів укладається поза системою організованої торгівлі. При цьому стан розвитку депозитарних технологій в Україні не дозволяє забезпечити уніфікований та високоякісний рівень депозитарного обслуговування інвесторів. Це знижує довіру потенційних та діючих інвесторів до вітчизняного фондового ринку і призводить до зменшення обсягів коштів, інвестованих в економіку.

У зв'язку з цим, важливим завданням розвитку Національної депозитарної системи України є удосконалення системи обліку прав на цінні папери через забезпечення їх надійного зберігання, оперативного доступу і перереєстрації прав власності з мінімальним ризиком для власників. Вирішення цього завдання повинно стати однією з умов забезпечення привабливості фондового ринку для усіх категорій національних і зарубіжних інвесторів.

Теоретичні і прикладні аспекти проблем розвитку фондового ринку та його інфраструктури досліджувалися в працях багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців. Серед них зарубіжні вчені: М. Алексєєв, Г. Аксьонова, В. Булатов, Б. Бойд, , Ф. Матзенберг, Я. Міркін, Б. Рубцов [13] , П. Штольте та інші та вітчизняні - О. Барановський, С. Бірюк [5.], С. Глущенко, А. Головко [6], В. Корнєєв, О. Мозговий, О. Поважний, Г. Терещенко [14] та інші.

Не зважаючи на вагомий науковий внесок дослідників у питання становлення та розвитку Національної депозитарної системи на ринку цінних паперів, залишається предметом дискусій доцільність створення єдиного Центрального депозитарію в Україні, потребують подальшого вивчення проблеми удосконалення системи обліку прав власності на цінні папери та надійного їх зберігання.

Таким чином, недосконалість технології функціонування депозитарної системи, не сформована належним чином нормативно-правова база державного регулювання депозитарної діяльності і економічна важливість досліджуваного питання обумовили актуальність теми данного дослідження.

Метою дослідження є виявлення особливостей і проблем функціонування Національної депозитарної системи в Україні, дослідження основних показників депозитарної діяльності та визначення перспективних напрямів реформування депозитарної системи в Україні.

1.Становлення та сутність Національної депозитарної системи України

У розвитку Національної депозитарної системи умовно можна виділити декілька етапів.

Перший етап (1991-1994 рр.) характеризується безпосередньо становленням депозитарної системи - ринку цінних паперів.

Другий етап (1995-2000 рр.) характеризувався удосконаленням регулятивних засад - у 1995 р. створено спеціалізований державний орган регулювання ринку цінних паперів - Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку, визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність та відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів і ринку похідних фінансових інструментів

Третий етап (2000 - до сьогодні) - характеризується стрімким розвитком функціонування Національної депозитарної системи, а також створенням депозитарних технологій для забезпечення уніфікованого та високоякісного рівеня депозитарного обслуговування інвесторів.

Національна депозитарна система України (НДСУ) - система для забезпечення та обслуговування обігу цінних паперів в Україні. Згідно із Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» № 710/97-ВР від 10 грудня 1997 року депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів. Структура Національної депозитарної системи України зображено на Рис. 1. 1( Додаток 1).

Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі - Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів, встановлюють договірні двосторонні повнофункціональні кореспондентські відносини щодо цінних паперів між собою, а також зобов'язані мати спеціальний рахунок у цінних паперах у кожному іншому депозитарії та відкривати такі рахунки всім іншим депозитаріям.[1] Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Перелік цінних паперів, що обслуговуються Національною депозитарною системою, встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм, або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій рахунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановлений договором строк зарахувати зазначені доходи на грошові рахунки власників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуванню у складі доходів депозитарію.

Депозитарії та зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними паперами, якщо інше не передбачено договором.

2.Дослідження основних показників депозитарної діяльності

На кінець 2011 року регулятором видано дві ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів, а саме: ПАТ «Національний депозитарій України» (ПАТ «НДУ») та ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (ПрАТ «ВДЦП»).

Станом на 31.12.2011 депозитарії цінних паперів обліковували цінні папери, випуски яких зареєстровані у документарній формі існування, 1 617 емітентів, на рахунках у зберігачів цінних паперів знаходились 137 237,71 млн шт. таких цінних паперів. У той же час, говорячи про випуски цінних паперів, зареєстрованих у бездокументарній формі існування, варто зазначити, що станом на звітну дату депозитарії цінних паперів обліковували цінні папери 8 896 емітентів, на рахунках у зберігачів цінних паперів знаходилось 2 418,02 млн шт. таких цінних паперів. Загалом, деякі кількісні показники депозитарної діяльності наведено в таблиці 16.[15]

Таблиця 2.1. Деякі кількісні показники депозитарної діяльності у 2009-2011 роках

Загалом аналізуючи таблицю 2.1, можна спостерігати зростаючу тенденцію деяких кількісних показників депозитарної діяльності, хоча інколи відслідковується і спадна. Так, даний висновок унаочнює таблиця 2.2., подана нижче.

Таблиця 2.2. Тенденція розвитку кількісних показників депозитарної діяльності за період 2008-2011 років.

Окрім того, показники депозитарної діяльності, що наведені в таблиці 2.3, на мій погляд, свідчать про постійне збільшення кількості рахунків у цінних паперах -- як зберігачів, так і власне емітентів, що обслуговуються депозитаріями, а також зростання кількості цінних паперів на цих рахунках. Це є підтвердженням загальної тенденції покращення кількісних і якісних показників вітчизняного фондового ринку.

Таблиця 2.3 Адміністративні операції, які здійснені депозитаріями цінних паперів у 2007 -2011 роках [15]

Проаналізувавши дані, подані вище в таблиці можна зробити висновок, що протягом 5 років, тобто за період 2007-2011 років відкриття рахунків зберігачів стрімко зростає, так зокрема у депозитарія МФС -ВДЦП зросла в 1,8 раза, а у НДУ- в 10,6 раза. Щодо відкриття рахунків: емітентів цінних паперів, то тут також можна побачити позитивну тенденція, у депозитарія МФС -ВДЦП кількість зросла в 2,5 раза, а у НДУ- в 146,7 раза. Таким чином в свою чергу кількість цінних паперів, що обліковувались протягом періоду з 2007-2011 зросли у депозитарія МФС -ВДЦП в 37,9 раз, а у НДУ- в 3759,9 раза, тобто з 0,8 млрд.шт до 300,79 млрд.шт. Усі ці зміни свідчать про розвиток Національної депозитарної системи України, що, безумовно, є позитивним показником розвитку країни в цілому.

За даними на кінець 2011 року, в Україні здійснювали діяльність 384 зберігачі із 23 регіонів, ліцензовані Комісією.

При цьому частка цінних паперів, випуски яких зареєстровані у документарній формі існування, що були знерухомлені та обліковувались на рахунках власників у зберігачів, становила 5,75 % від загальної кількості цінних паперів, що обліковувались на рахунках власників; частка цінних паперів, випуски яких зареєстровані у бездокументарній формі існування -- відповідно 94,25 %. Кількість рахунків власників цінних паперів, що обслуговуються зберігачами становила 4,99 млн шт. (діаграма 2.1) [15]

Діаграма 2.1. Кількість рахунків власників цінних паперів та номінальна вартість цінних

Згідно діаграми 2.1 видно, що відбулося стрімке зростання кількості рахунків депонентів у цінних паперах, так лише протягом 5 років, а саме за період 2007-2011 років дана кількість зросла на 3 902 тис.шт. рахунків. А номінальна вартість на рахунках депонентів збільшилась з 201,39 млрд. грн. до 541,65 млрд. грн., тобто відбулося зростання на 340,26 млрд. грн., що свідчить про економічну важливість розвитку Національної депозитарної системи України.

Окрім того, протягом 2011 року зберігачами цінних паперів проведено 6 024,7 тис. облікових операцій (таблиця 2.4). [15]

Таблиця 2.4. Проведені зберігачами облікові операції з цінними паперами у 2011 році

Станом на кінець 2011 року Комісією було ліцензовано діяльність 188 реєстраторів власників іменних цінних паперів. В таблиці 2.5 відображена інформація щодо кількості емітентів, які самостійно ведуть реєстри власників іменних цінних паперів, та реєстраторів, які здійснюють професійну діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Окрім того, що, починаючи з 2002 року спостерігається стала тенденція до зменшення кількості емітентів, які самостійно ведуть реєстри власників іменних цінних паперів, необхідно підкреслити і тренд щодо зменшення реєстраторів взагалі, що, на мій погляд, пов'язано з процесом переведення цінних паперів із документарної форми існування в бездокументарну.

Таблиця 2.5. Кількість емітентів та реєстраторів, які самостійно ведуть реєстри власників іменних цінних паперів. [15]

Такі показники діяльності реєстраторів, як загальна кількість реєстраторів, кількість емітентів та емітованих ними цінних паперів, що обслуговується ними, а також розподіл реєстраторів за регіонами та інше представлені в таблиці 2.6 та діаграмі 2.2 (Додаток 2).

Якщо говорити про кількісні показники, то найбільша кількість особових рахунків обліковувалась за фізичними особами-громадянами України (4,37 млн шт.), при цьому їх кількість, як кількість особових рахунків інших зареєстрованих осіб, протягом останніх двох років помітно зменшилася. Отже, загальний тренд зменшення кількості таких рахунків, я гадаю, свідчить про результати процесу дематеріалізації акцій (діаграма 2.3 Додаток 3).

У той же час, необхідно зауважити, що юридичним особам-резидентам станом на кінець 2011 року (початок 2012 року) належали пакети іменних цінних паперів загальною номінальною вартістю 58,23 млрд грн (діаграма 2.4 Додаток 4).

Продовжуючи мову про кількісні характеристики, варто зауважити, що на 1,63 тис. особових рахунків нерезидентів у реєстраторів обліковувалось іменних цінних паперів загальною номінальною вартістю 7,95 млрд грн .

Протягом 2011 року здійснено 234 327 операцій щодо внесення змін до систем реєстрів власників іменних цінних паперів. Найбільше таких операцій пов'язано з ліквідацією або реорганізацією емітента (46,43 % від кількості усіх здійснених операцій з іменними цінними паперами), первинним розміщенням (30,63 %), корпоративними операціями емітентів, викупом емітентом власних акцій, даруванням та купівлею-продажем (18,62 %).

Отже, проаналізувавши основні показники Національної депозитарної системи України, на мою думку, стає очевидним, що відбулися певні зміни протягом періоду з 2007 по 2011рік (початок 2012року), які свідчать як про позитивну, так і негативну у деяких аспектах тенденцію щодо розвитку депозитарної системи.

3. Проблеми та перспективи розвитку Національної депозитарної системи України

національний депозитарний власник папір

Проблема розвитку Національної депозитарної системи України (НДСУ) набула значної актуальності у сучасний період. Зміст проблеми міститься у необхідності системної розбудови функціональних елементів НДСУ на основі сучасних інформаційних та фінансових технологій, спроможних забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами та похідними цінними паперами (деривативами) в умовах інтеграції та глобалізації ринків цінних паперів.

Також, на мою, думку, можна виокремити ще деякі проблеми розвитку Національної депозитарної системи України, зокрема:

· відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери та сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю і конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів.

· недосконалість системи обліку прав власності на майно у поєднанні із відсутністю загальнонаціональних ринків основних ресурсів виробництва робить українську продукцію неконкурентною а українські підприємства збитковими.

· відсутність досконалих систем виконання угод і обліку прав власності, а також нормативних документів

· проведення масової приватизації, що призвело до виникнення проблем обігу великої кількості неліквідних цінних паперів, дієвості структури управління виробництвом, які пов'язані із розпорошеністю капіталу та обліку прав власності на цінні папери акціонованих підприємств.

· загрозлива тенденція зростання кількості правопорушень щодо обліку прав власності.

· обмежений доступ українських фахівців до найкращого практичного досвіду іноземних депозитарних систем.

Урядом була розроблена програма спрямована на створення сучасної Національної депозитарної системи, здатної забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами в умовах інтеграції й глобалізації ринків цінних паперів, як на національному, так і на міжнародному рівні.

До перспектив розвитку Національної депозитарної систем України, я гадаю, необхідно віднести:

v створення централізованої системи депозитарних установ, які забезпечують якісну реєстрацію та обслуговування корпоративних та інших прав інвесторів та хеджерів, що посвідчуються цінними паперами, деривативами, та забезпечують відповідні розрахунки, а також інтеграцію національного ринку цінних паперів до міжнародних фінансових ринків;

v підвищення ефективності та зменшення технологічних ризиків функціонування організованих ринків, що забезпечуватиме підприємствам можливість отримання ними на ринкових умовах довгострокових фінансових інвестицій, сировинних, енергетичних та інших ресурсів виробництва, право на отримання яких підтверджено цінними паперами або деривативами;

v інтеграція вітчизняного ринку цінних паперів до регіональних та світових ринків капіталу.

v вдосконалення механізму захисту прав дрібних інвесторів;

v сприяння залученню інвестиційних ресурсів, у тому числі легалізованих у встановленому порядку, підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на внутрішньому і міжнародних фондових ринках;

v забезпечення у процесі приватизації мінімального розпорошення акцій підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів (робіт, послуг), та продажу акцій таких підприємств промисловим інвесторам єдиним пакетом;

v забезпечення здійснення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі.

v забезпечення процесу корпоративного управління прозорою та ефективною системою реєстрації права власності на корпоративні права, посвідчені цінними паперами, і, як наслідок, покращення інвестиційного клімату в Україні, сприяння розвитку інвестиційної активності населення, розширення асортименту та якості фінансових послуг та розвитку фінансових установ, у тому числі системи недержавного пенсійного забезпечення, страхування, хеджування ризиків та інститутів спільного інвестування.

Отже, постійна увага Президента України і Уряду до формування фондового ринку в Україні, на мій погляд, мають забезпечити консолідацію усіх здорових сил для якнайскорішого подолання проблем на ринку цінних паперів в Україні, що разом з тим сприятиме продуктивному розвитку Національної депозитарної системи України.

Висновки

На мій погляд, сучасна інфраструктура фондового ринку має низку проблем, які хоча й не унеможливлюють, але істотно заважають його функціонуванню. Невідповідність норм законодавства поставленим цілям та інтересам всіх учасників також впливає на ефективність існуючих процесів. Також не сприяє розвитку фондового ринку корумпованість та політизованість багатьох ухвалених рішень, що призводить до необхідності оздоровлення та впровадження елементів необхідної трансформації фондового ринку, для його наближення до світового рівня, що негативно впливає на розвиток Національної депозитарної системи України. Для успішної інтеграції фондового ринку України, на мій погляд, необхідне підписання та дотримання угод про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх членами, залучення іноземних інвестицій в цінні папери вітчизняних підприємств, спрощення процедури придбання українськими інвесторами цінних паперів закордонних емітентів, сприяння входу закордонних цінних паперів на українські фондові біржі, та виходу українських цінних паперів на світові організатори торгівлі цінними паперами. В результаті проведеного дослідження, можна зробити висновок, що одним із варіантів вирішення проблем є створення і використання центрального депозитарію в Україні, що може мати усі переваги, що випливають зі знерухомлення та дематеріалізації цінних паперів, з надійного та одночасного здійснення грошового розрахунку і розрахунку за угодами з цінними паперами та з економії масштабів операцій, що призводить до суттєвого зниження витрат. Централізація даних про цінні папери в одному ЦД також підвищує ефективність виконання післяторговельних функцій для учасників і для всіх інвесторів (через прискорення отримання дивідендів). Потребують подальших наукових досліджень питання удосконалення державного регулювання учасників депозитарної системи та механізм створення ЦД в Україні.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 01.07.2010 р. № N 2393-VI ( 2393-17 ) // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/710/97-вр)

2. “Про затвердження Положення про депозитарну діяльність” // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року N 999. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 р. за N 1238/13112 // http://zakon1.rada.gov.ua.

3. А.М. Ніколаєва Місце і роль депозитаріїв в інфраструктурі ринку цінних паперів/ А.М. Ніколаєва// Фінанси України. - 2011. - № 6. - С. 86-95.

4. Бірюк С. Національна депозитарна система: проблеми та шляхи їх вирішення / С. Бірюк // Ринок цінних паперів України. - 2008. - № 1-2. - С. 4-6.

5. Бурденко І.М Характеристика основних етапів становлення та розвитку ринку похідних фінансових інструментів України// Бурденко І.М // Вісник економіки транспорту і промисловості - 2012- № 38 - с.13-17

6. Головко А. Депозитарна інфраструктура як механізм залучення інвестиційних ресурсів / А. Головко [Електронний ресурс] / Україна фінансова. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку //Режим доступу:http://ufin.com.ua/analit_mat/rzp/030.htm

7. Горовой В. Депозитарная система Украины. // УНІАН Економіка., 25.06.2009. - http: // economics.unian.net/rus/detail/14874

8. Звіт Держаіної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2007 - 2011 рр.

9. Рубцов Б.Б. Мировые рынки ценних бумаг / М.: «Издательство Екзамен» - 2002 - 448с.

10. Посполітак В.В. Правовое регулювання ринку цінних паперів у Цивільному та Господарському кодексах України: поняття та класифікація / Посполітак В.В. // Юридичний журнал. - 2004. - №1(19). - С. 34-38

11. Рубцов Б.Б. Зарубежные фондовые рынки / Б.Б. Рубцов. - М. : „Инфра-М”, 1996- c. 256-262.

12. Рынок ценных бумаг. Теория й практика. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Учебное пособие. - К.: МАУП, 1997 - 214 с.

13. Савченко А. Деякі особливості становлення фондового ринку України. //Ринок цінних паперів України - 2008 - № 3 - С. 17- 21.

14. Терещенко Г.М. Проблеми та перспективи розвитку національної депозитарної системи як складової фондового ринку України / Г.М. Терещенко // Фінанси України. - 2010. - № 10. - С. 86-95.

15. Український фондовий ринок: впевненість, стійкість, зростання//Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual

16. Ю.Холодна. Особливості діяльності українських депозитаріїв // Ю.Холодна, І.Нагай // Галицький економічний вісник. -- 2010. -- №2(27).-- с.135-140.

ДОДАТОК 1

Рис.1.1. Структура Національної депозитарної системи України

ДОДАТОК 2

Таблиця 2.6. Основні показники діяльності реєстраторів (станом на 31.12.2011 (початок 2012р.))

Діаграма 2.7. Розподіл кількості особових рахунків власників іменних цінних, відкритих у реєстраторів (за областями) кінець 2011(початок 2012р.)

ДОДАТОК 3

Діаграма 2.3. Кількість особових рахунків власників іменних цінних паперів у реєстраторів, млн шт.

ДОДАТОК 4

Діаграма 2.4 Номінальна вартість іменних цінних паперів, які належать власникам, млрд грн

Размещено на Allbest.ru