Фінанси підприємств роздрібної торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат з теми:

Фінанси підприємств роздрібної торгівлі продовольчими товарами

Вступ

Основний масив матеріальних благ, що використовуються задоволення особистих потреб, населення отримує через торгівлю. Торгівля - широка область підприємницької роботи і сфера докладання праці - отримало останні роки, нових імпульсів свого розвитку, істотно розширивши «полі, і правил гри» економіки затяжного перехідного періоду. У неї влилося багато нових заповзятливих людей деяких випадках докорінно поменявших свою професію, і вартості життя.

Нині торгівля є, мабуть, однією з привабливих видів діяльності, особливо з так званого малого середнього бізнесу. Передусім ця привабливість залежить від досить швидкому обороті коштів й одержанні прибутку. Багато, починаючи власну справу, як засіб накопичення початкового капіталу використовують саме торгову діяльність. Зрозуміло, як й у усякому іншому роді діяльності, що з вкладенням власних коштів, торгувати присутній частка ризику. Але тим щонайменше буде великою упевненістю сказати, що успішний розвиток торгівлі нашій країні відбувається дуже інтенсивно саме через приватного підприємництва. Відповідно й конкуренція у цій галузі велика. Хай скептично ставилися до поняття «цивілізовані ринкові відносини», однаково звертаються щодо нього. Досить, як була з ринком споживчих товарів 10-15 років тому я. Висока конкуренція торгувати (зрозуміло, у тих галузях, де немає монополії) наводить як до насичення споживчого ринку, до поліпшити якість товарів та послуг, наданих торговими організаціями та індивідуальними підприємцями.

Фінанси підприємств, зокрема і роздрібної торгували продовольчими запасами, є основою єдиної системи фінансів держави. Це залежить від того, що вони безпосередньо обслуговують процес створення і розподілу сукупного суспільного продукту і національної доходу. Саме в сфері фінансів формує основну частину доходів, які у наступному різними каналами перерозподіляються в народногосподарському комплексі та служать є основним джерелом економічного розвитку і соціального розвитку суспільства. Від, що не стан перебувають фінанси підприємств різної форми власності, залежить забезпеченість централізованих грошових фондів фінансових ресурсів.

Отже, актуальність теми даної роботи обумовлена місцем фінансів підприємства у економічної системі суспільства. У разі розвиненою ринковою економіки саме фінансове благополуччя підприємств розглядається державою як основна передумова економічного піднесення країни загалом чи проведення окремого регіону. Організація грамотного ведення фінансів товарних операцій на сучасних умовах є неабияк актуальною проблемою багатьом підприємств. Торгівля, у всіх її проявах, займає дедалі більше місце у підприємницької діяльності економічних суб'єктів.

Мета цієї курсової роботи - визначити особливості організації фінансів на підприємствах роздрібної торгівлі продовольчими запасами. Досягнення поставленої мети вирішити ряд наступних завдань:

1. Досліджувати теоретичні основи організації роздрібного товарообігу;

2. Розкрити сутність фінансів підприємств роздрібної торгівлі, і їх роль фінансовій системі країни;

3. Визначити джерела, структуру й особливо розподілу фінансових ресурсів роздрібних підприємств;

4. Досліджувати принципи організації фінансових відносин підприємств.

1. Теоретичні основи роздрібної торгівлі продовольчими запасами

1.1 Товар як безпосередній об'єкт роздрібної торгівлі

Безпосереднім об'єктом торгових операцій є товар. Товаром є будь-яка річ, не обмежена в обороті, вільноотчуждаемая і переходить від однієї особи до іншого за договором купли-продажи [1]. Загальне поняття «товар» на товари народного споживання і товари виробничого призначення. Товари народного споживання (ТНС) - це товари, призначені на продаж населення з метою особистого, сімейного, домашнього використання, не що з підприємницької діяльністю [2]. Товарами виробничого призначення є товари, призначені на продаж юридичних особах і індивідуальним підприємців із метою їхньої використання їх у господарської діяльності [3]. Отже, об'єктом оптової торгівлі є товари виробничого призначення, тоді як товари народного споживання - це об'єкт роздрібної торгівлі. Хоча у примітці до визначення товарів виробничого призначення як приклад наводяться будівельно-дорожня техніка, транспортні машини загального користування, технологічне устаткування, паливно-сировинні товари та інше, ми в змозі зробити висновок, що хоча б товар може бути як товаром народного споживання, і товаром виробничого призначення до залежність від мету придбання (отже, і зажадав від способу продажу). Свідченням можна навести персонального комп'ютера. Якщо він купується споживачем для потреб, може бути класифікувати як товар народного споживання. Проте аналогічний комп'ютер, набутий фірмою для установки в бухгалтерії та проведення бухгалтерського обліку, очевидно, стосуватиметься товарів виробничого призначення.

Натомість, товари поділяються на класи, групи, види й різновиду.

Клас товарів - це сукупність товарів, мають аналогічне функціональне призначення. Це, наприклад, культтовари, швейні товари, автотранспортні засоби тощо.

Групою товарів називається сукупність товарів певного класу, які мають подібним складом споживчих властивостей і показників [4]. Групами товарів є, наприклад, взуття, хлібобулочні вироби, постільну білизну. Сукупність товарів певної групи, об'єднаних спільною називанням і призначенням, називається виглядом товарів. Прикладом виду товарів може бути столи, холодильники, сири тощо. буд.

Різновид товарів - це сукупність товарів певного виду, виділених за низкою приватних признаків [5]. Конкретна різновид товарів - це товари однієї моделі, артикулу, марки, сорти.

З вищевказаних визначень можна класифікувати, скажімо, пачку нежирного сиру вищого ґатунку так: клас - продукти, група - молочних продуктів, вид - сир, різновид - вищого ґатунку.

Асортимент товарів - набір товарів, об'єднаний по якогось одного чи сукупності ознак. Що стосується асортименту товарів застосовуються такі терміни, як «промисловий» (чи «виробничий»), «торговий», «простий», «складний», «укрупнений» і «розгорнутий». Асортимент товарів, поданий у торговельну мережу, називається торговим асортиментом. Частина торгового асортименту товарів, який постійно мав відбутися о продажу, називається асортиментним переліком товарів. Якщо асортимент представлений видами товарів, классифікуємим за трьома і менше видам, вона називається простим. Відповідно, якщо товари класифікуються більше трьом ознаками, такий асортимент товарів називається складним.

Товари, об'єднані по загальним ознаками у визначені сукупності (т. е. класи, групи, види), утворюють укрупнений (чи груповий) асортимент. Докладніший асортимент, представлений конкретними різновидами товарів, називається розгорнутим (чи внутрішньо-груповим).

При аналізі асортименту товарів використовуються такі категорії, як показник і структура асортименту. Показник - це кількісна характеристика властивостей (однієї чи кількох) асортименту товарів [6]. Структура асортименту, зазвичай, виявляється у відсотків і характеризує співвідношення виділених за певним ознакою сукупностей товару у традиційному наборі. Будь-який торгової організації (як будь-якому покупцю) незмінно доводиться зіштовхуватися з такими поняттями, як якість і споживчі властивості товару. Особливо це відбувається, коли йдеться про оприбуткуванні і повернення (щодо останнього якість товару нерідко є ключовим). Щоб урівноважитись у можливості уникати розбіжностей, виникаючих між продавцем і покупцем у зв'язку з якістю товару, потрібно чітко уявляти собі, що саме мається на увазі під цими поняттями.

Під якістю товару розуміється сукупність споживчих властивостей товара [7]. Споживна властивість товару називається властивість, що виявляється за його використанні споживачем у процесі задоволення потреб. Отже, якщо використанні товару за призначенням порушується одне чи кілька його споживчий властивостей, такий товар можна вважати неякісним. З іншого боку, щодо якості можна використовувати і кількісна характеристика однієї чи кількох споживчих властивостей товару, яка розглядається з урахуванням умов його споживання (використання). Ця характеристика називається споживчим показником якості товару. Отже, говорячи про ролі товару, ми можемо вважати, що товар є або якісним, або абсолютно неякісним, т. е. непридатним для використанню за прямим призначенням. Незначне порушення однієї чи кількох споживчих властивостей може і призвести до неможливості використання товару. Приміром, тоді як холодильнику несправний патрон лампочки, це, безумовно, є дефектом, але з заважає використанню холодильника за прямим призначенням.

Отже, об'єктом торгівлі є товар. Але товар повинен десь зберігатися і продаватися. Є певні вимоги до збереження, транспортуванні та технічним умовам продажу, різняться залежно від видів тварин і груп товарів. Ці вимоги зумовлюються як необхідністю максимальної схоронності товару та її споживчих властивостей, і забезпеченням інтересів споживачів, і навіть умов праці співробітників торгових організацій, дотримання їх правий і обов'язків і громадян.

При зберіганні товарів необхідно враховувати такі показники, як температура і вогкість повітря, можливість спільного зберігання різних груп товарів. При реалізації товарів у роздрібній торговельну мережу враховується також площа торгових приміщень. З іншого боку, будь-яке помешкання має відповідати нормам пожежної безпеки і санітарних норм.

Найпоширеніша торгове підприємство - магазин. Як мовилося раніше вище, вона вмикає у собі ряд приміщень, мають різне призначення. Правильне розподіл обліку площ цих приміщень важливіше, ніж здавалося б. Торгові організації та індивідуальні підприємці, є платниками єдиного податку на дохід, переконався у тому. Тому подивимося, як саме визначаються ті чи інші приміщення магазину залежно від способу їх використання з погляду термінології.

Частина приміщення магазину, призначена розміщувати управлінського апарату магазину, і навіть куди входять у собі побутові приміщення, називається адміністративно-побутовими приміщеннями. До цієї маленької частини не ставляться приміщення, де розташовуються служби, призначені до виконання робіт з технічного обслуговування торгово-промислового устаткування й робочих місць. Ці приміщення називаються технічними. Торговельне приміщення магазину включає у собі торговельну залу і приміщення надання послуг. Більшість торгового приміщення магазину, призначена обслуговування покупців, - це торговельну залу. Нерідко під підсобними приміщеннями розуміють усі, які є торговим приміщенням. Насправді підсобні приміщення призначені розміщувати допоміжних служб і виконання робіт з обслуговування технічного процесу.

Що ж до складських приміщень, то магазинах існують відповідно обладнані приміщення, призначені прийому, збереження і підготовки товарів на продаж. Безпосередньо складськими зазвичай називаються відповідно обладнані ізольовані приміщення основного виробничого, підсобного і допоміжного призначення підприємства оптової торгівлі.

Площа всіх торгових приміщень називається торгової площею магазину. Площа торгового залу складається з настановної площі, т. е. площі, зайнятою устаткуванням для міркування й демонстрації товарів, обслуговування покупців і проведення грошових розрахунків, контрольно-касових вузлів (це частина площі торгового залу, спеціально обладнана для розрахунків із покупцями за товари в зонах самообслуговування, не більше якої зосереджено більше контрольно-касовій машини), площі робочих місць продавців, площі проходів покупцям. Усі приміщення магазину разом укладаються у площу магазину. Існує й експозиційну (чи демонстраційна) площа магазину, що включає у собі сумарну площа всіх горизонтальних, вертикальних і похилих площин торгового устаткування, що використовуються демонстрування таланту і показу товарів у торговому залі. Цей вид площі, природно, не входить у площу магазину, і її частки.

торговий підприємство прибуток товарообіг

1.2 Економічна сутність роздрібної торгівлі

Торгівля - це вид підприємницької діяльності, пов'язані з купівлею-продажем товарів хороших і наданням послуг покупцям. Торгівля підрозділяється на дві основні групи: оптову і роздрібну. Роздрібною торгівлею називається торгівля товарами і надання послуг покупцям для особистого, сімейного, домашнього використання, не що з підприємницької діяльності. Роздрібна торгівля включає діяльність із продажу товарів для особистого споживання чи домашнього використання [9]. Отже, поняття роздрібної торгівлі пов'язано ні з кількістю одноразово продаваного товару, і з метою придбання і подальшого використання. Один і хоча б товар, проданий тому ж кількості, у тому ж продавцем (якщо продавець займається «змішаним» виглядом торгівлі, т. е. оптово-роздрібної) то, можливо об'єктом як оптової, і роздрібної угоди купівлі-продажу. У стаціонарній роздрібній торгівлі як магазину момент оплати й час товару практично збігаються.

Роздрібна торгівля включає всю підприємницьку діяльність, пов'язану з продажем товарів та послуг до споживачів. Це кінцевий етап каналів збуту. При роздрібній торгівлі матеріальні ресурси переходять із сфери звернення до сферу колективного, індивідуального, особистого споживання, т. е. стають власністю споживачів. Це відбувається шляхом купівлі продажу, оскільки споживачі набувають потрібні їм товари за своїх доходи. Тут створюються стартові змогу нового циклу виробництва та звернення, оскільки товар перетворюється на гроші.

Роздрібна торгівля включає продаж товарів населенню для особистого споживання, організаціям, підприємствам, установам для колективного споживання чи господарських потреб. Товари продаються переважно через підприємства роздрібної торгівлі, і комунального харчування. Разом про те продаж споживчих товарів здійснюється зі складів підприємств-виготовлювачів, посередницьких організацій, фірмових магазинів, заготівельних пунктів, ательє та інших.

Роздрібна торгівля здійснює ряд функцій:

- досліджує кон'юнктуру, сформовану на товарному ринку;

- визначає попит на конкретні види товарів;

- здійснює пошук товарів, необхідні роздрібної торгівлі;

- проводить відбір товарів, їх сортування під час упорядкування необхідного асортименту;

- здійснює оплату товарів, прийнятих від постачальників;

- проводить операції з приймання, зберігання, маркуванню товарів, встановлює ними ціни;

- надає постачальникам і споживачам транспортно-експлуатаційні, рекламні, інформаційні та послуги.

Отже, роздрібна торгівля включає всю підприємницьку діяльність, пов'язану з продажем товарів та послуг до споживачів. Роздрібна торгівля - це будь-яка діяльність із продажу товарів чи послуг безпосередньо до споживачів їхнього особистого некомерційного використання. Види роздрібних торгових підприємств можна класифікувати з різних ознаками: залежно від форм власності; структурою стратегії роздрібної торгівлі, і навіть існує роздрібна торгівля.

Економічне значення роздрібній торговельній мережі полягає у прискоренні руху, і реалізації товару, а як і збереження його кількості і забезпечення якості по всьому шляху з виробництва до споживача. Економічний аспект торгівлі проявляється у величині сукупного суспільного продукту і національної доходу суспільства.

Роздрібна торгівля здатна стимулювати виробництво і проводити його структуру, і навіть визначати характері і специфіку споживання, що роздрібну торгівлю як одне з найважливіших сфер життєзабезпечення населення. З іншого боку, роздрібна торгівля є важливим бюджетоутворюючою галузевої системою: у структурі податкових надходжень до бюджету торгівля займає одне з чільних місць. Тому стану торгівлі та її ефективної організації великою мірою залежить формування основ фінансової стабільності держави.

2. Принципи організації фінансів підприємств роздрібної торгівлі продовольчими запасами

2.1 Роль і функції фінансів підприємств роздрібної торгівлі

Фінанси суб'єктів господарювання - відносно самостійна сфера фінансової систем, що охоплює широке коло грошових відносин, що з формуванням та використанням грошових фондів підприємства. Саме формує основну частину доходів суб'єктів господарювання, які надалі перерозподіляються у господарському комплексі країни й служать є основним джерелом економічного розвитку і соціального розвитку суспільства.

Фінанси підприємств є сукупність об'єктивно обумовлених економічних відносин між підприємствами, мають розподільний характер, вартісну форму висловлювання, грошове вимір і виділені на задоволення потреб суб'єктів господарювання у ресурсах.

Фінанси підприємства є найважливішої складовою фінансової систем держави. Це визначено тим, що вони обслуговують сферу матеріального виробництва, де створюються валовий внутрішній продукт (ВВП), національний дохід (НВ), національне багатство. По сутності фінанси підприємств є специфічної частиною фінансової систем держави. Вони від державних фінансів тим, що функціонують у різних галузях громадського виробництва.

Фінанси як загальноекономічна категорія виконують безліч функцій. У ці функції власне і виявляється сутність фінансів як однієї з найважливіших компонентів організаційної структури та процесу функціонування соціально-економічної системи тієї чи іншої рівня. У застосування до підприємству основними є:

1) інвестиційно-розподільча;

2) фондоутворююча;

3) доходно-розподільча;

4) забезпечує;

5) контрольна.

Інвестиційно-розподільча функція фінансів стосовно господарюючому суб'єкту залежить від розподілі фінансових ресурсів всередині підприємства, сприятливому найефективнішого їх використанню. Розподільча функція фінансів підприємства з позиції структури його активів проявляється у прагненні оптимізувати активну бік балансу. Найяскравіший приклад такої оптимізації - вирішення питання величині коштів, якими має розташовувати підприємство для нормальної роботи. Вочевидь, що невигідно тримати на рахунку надмірно великі кошти, що у цьому вони ж не працюють; водночас невиправдано низький залишок коштів можуть призвести щодо порушень платіжної дисципліни як наслідок, до збитків, ускладнення відносин із постачальниками, втрати репутації та інших.

Фондоутворююча функція фінансів підприємства реалізується у ході оптимізації правої (тобто. джерельної, пасивної) боку балансу. Будь-яке підприємство фінансується з кількох джерел: це внески власників, кредити, позики, кредиторської заборгованості, реінвестування прибутку, пожертвування, цільові внески та інших. Зазвичай, джерела не безплатні, тобто. залучення кожного з них передбачає плату за можливість користування засобами. Оскільки джерел багато, причому, вартість кожного їх різна, виникає природне бажання вибрати найоптимальнішу їх комбінацію. Особливо значущий цьому аспекті за необхідності мобілізації додаткових фінансових ресурсів у великих обсягах, що відбувається при реалізації стратегічних інвестиційних програм.

Суть доходно-розподільчої функції фінансів підприємства ось у чому. Вирішальну роль створенні та функціонуванні підприємства несуть його власники. Вони можуть ліквідувати компанію, підтримувати величину вкладеного (тобто. належить їм) капіталу лише на рівні, не який передбачає розширення її діяльність, вилучаючи надлишкову прибуток у вигляді дивідендів, а можуть, навпаки, утриматися від отримання дивідендів з думкою, що реінвестування прибутку принесе велику віддачу у майбутньому. Інакше кажучи, власники повинен мати певні кількісно висловлені аргументи на обґрунтування своє ставлення до поточному положенню й майбутньому своєї компанії. Ці аргументи формуються у межах дивідендної політики, коли велика частина ресурсів підприємства вихоплюється із нього та його виплачується як дивідендів (зазвичай, у грошової форми).

Сенс які забезпечують функції фінансів очевидна й визначається, по-перше, цільовим призначенням підприємства міста і, по-друге, системою сформованих розрахункових відносин. Цільове призначення підприємства полягає у регулярному генеруванні прибутку, завдяки чому капітал власників зростає.

Суть контрольної функції фінансів підприємства у тому, саме з допомогою фінансові показники і (чи) індикаторів, побудованих з їхньої основі, може бути здійснений найдійовіший контролю над ефективним використанням ресурсного потенціалу підприємства. Контрольна функція реалізується як саме підприємство, і його власниками, контрагентами та державними органами.

Отже, фінанси на підприємствах роздрібної торгівлі продовольчими запасами є сукупність грошових відносин, які в цього підприємства щодо формування фактичних і (чи) потенційних фондів коштів, їх і розподілу і використання потреби роздрібної торгівлі, і споживання. Дане визначення найточніше позначає полі діяльності фінансів підприємства, виділяючи функціональний аспект питання: формування, розподіл і фондів коштів. У реалізації функцій фінансів підприємства, проявляється їх сутність як однієї з найважливіших елементів організаційної структури та процесу регулювання діяльністю торгового підприємства.

2.2 Фінансові ресурси роздрібних підприємств, до їхнього складу, структура, джерела формування, розподіл

Фінансові ресурси роздрібного підприємства продовольчими запасами - усе це грошові доходи і доходи надходження, аккумулюємі суб'єктом торгівлі, і які він використовував реалізації різноманітних видів діяльності (виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат з розширеному відтворення, економічному стимулюванню працюючих, і т.д.). Початковий формування фінансових ресурсів відбувається у момент установи підприємства, коли утворюється статутного фонду. Його джерелами залежно від організаційно-правових форм господарювання виступають: акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативів, галузеві фінансові ресурси (за збереження галузевих структур), довгостроковий кредит, бюджетні гроші засоби.

Основним джерелом фінансових ресурсів на діючих підприємствах виступає вартість реалізованої продукції (наданих послуг. Фінансові ресурси формуються головним, чином з допомогою прибутку (основної та інших видів діяльності) і амортизаційних відрахувань. Поруч із ними джерелами фінансових ресурсів виступають: прибутки від продажу майна України та інших майнові права, стійкі пасиви, різні цільові вступу тощо.

Значні фінансові ресурси, особливо з знову створюваним і реконструйованим підприємствам, може бути мобілізовано на фінансовому ринку. Формами їх мобілізації є; продаж акцій, облігацій та інших видів денних паперів, випущених даним підприємством, кредитні інвестиції. Використання фінансових ресурсів здійснюється роздрібним торговим підприємством на багатьох напрямах, головними серед яких є:

- платежі органам фінансово-банківської системи. Сюди відносяться: податкові платежі до бюджету, сплата відсотків банкам за кредитами, погашення узятих раніше позичок, страхові платежі тощо.;

- інвестування власні кошти в капітальні витрати (реінвестування), що з розширенням виробництва та технічним його оновленням, переходом налаштувалася на нові прогресивні технологій і т.д.;

- інвестування фінансових ресурсів у цінних паперів, об'єкти, куплені над ринком;

- напрям фінансових ресурсів на освіту грошових фондів заохочувального та високого соціального характеру;

- використання фінансових ресурсів на благодійні потреби, спонсорство тощо.

Прибуток є основним джерелом коштів з розвитком торгового підприємства. У балансі вона присутня вочевидь як «прибуток звітного року» і «невикористана прибуток минулих років», соціальній та завуальованому вигляді - як створені з допомогою прибутку фонди й резерви. У разі ринкової економіки величина прибутку залежить від багатьох чинників, основною з якого є співвідношення доходів населення і розходів. Разом із цим у діючих нормативні документи закладено можливість певного регулювання прибутку керівництвом підприємства. До таких регулюючих процедур ставляться:

- варіювання кордоном віднесення активів до основних засобів;

- прискорена амортизація основних засобів;

- застосовується методика амортизації малоцінних і швидкозношувані предмети;

- порядок оцінки й амортизації нематеріальних активів;

- порядок оцінки вкладів учасників статутний капітал;

- вибір методу оцінки виробничих запасів;

- порядок обліку відсотків за кредити банків, використовуваних фінансування капітальних вкладень;

- порядок створення резерву по сумнівним боргах;

- порядок зарахування в собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат;

- склад накладних витрат і загально-досяжний спосіб їх розподілу. Прибуток - основне джерело формування резервного капіталу (фонду). Цей капітал призначений для відшкодування непередбачених втрат перезимувало і можливих збитків від господарську діяльність, тобто. є страховим за своєю природою. Порядок формування резервного капіталу визначається нормативними документами, регулюючими діяльність підприємства такого типу, і навіть його статутних документів.

Добавочний капітал як джерело коштів підприємства утворюється, зазвичай, внаслідок переоцінки основних засобів та інших тих матеріальних цінностей. Нормативними документами забороняється використання на мети споживання.

Специфічним джерелом коштів є фонди спеціального призначення і цільового фінансування: безоплатно отримані цінності, і навіть безповоротні і поворотні державні асигнування фінансування неторгової діяльності, що з змістом об'єктів соціально-культурного і комунально-побутового призначення, та інших.

2.3 Характеристика та принципи організації фінансових відносин роздрібного підприємства

Фінансові відносини включають грошові відносини, що у процесі роздрібної торгівлі продовольчими запасами між підприємствами торгівлі, і кінцевими споживачами.

На підприємстві роздрібної торгівлі фінанси йдуть на наступних економічних відносин:

- відносини між торговим підприємством, і іншими підприємствами, під час виконуваної фінансово-господарську діяльність. До фінансовим відносинам не ставляться відносини купівлі-продажу, обміну тощо., а належить, наприклад, застосування фінансових санкцій за невиконання умов договору (контракту), забезпечення самого процесу купівлі-продажу чи інвестиційна діяльність підприємства.

- між торговими підприємствами і підрозділами, які входять у його склад. Такі стосунки залежить від структури підприємства міста і фінансового взаємодії, між підрозділами, мають самостійні баланси і рахунки. Ці відносини творяться у в зв'язку зі формуванням статутного фонду, перерозподілом обігових коштів та прибутку, сплатою податків та інших.;

- між торговими підприємствами і співробітників щодо виплати зарплати;

- між торговими підприємством, і державним бюджетом щодо сплати податків, пільг, цільового фінансування, державні кредити у різних форми і т.д.;

- між торговими підприємством, і кредитними організаціями, щодо набуття і повернення коштів;

- між торговими підприємствами і інвестиційними інститутами щодо формування та використання вільних грошових ресурсів (інвестиційні фонди, пенсійні фонди й т.д.);

- між торговими підприємством, і вищестоящими органами (холдинги, концерни) щодо переливу капіталу;

- між торговими підприємством, і власниками, акціонерами щодо виплат доходів, дивідендів.

Фінансові відносини організації носять вартісний характері і завжди пов'язані з рухом коштів або до підприємства, або від підприємства, або всередині підприємства. Через війну фінансових відносин підприємства формуються та використовуються його капітал, доходи громадян та фонди грошових засобів [14]. Фінансові відносини комерційних підприємств будуються на певних принципах, що з основами господарську діяльність.

Традиційно до основних принципів організації фінансових відносин відносять:

- самостійність господарську діяльність;

- самоокупність і самофінансування;

- зацікавленість у результатах діяльності;

- принцип матеріальну відповідальність;

- принцип забезпечення фінансових резервів.

Принцип господарської самостійності передбачає, що це підприємство самостійно приймають рішення щодо цілей, видів, перспектив і методів своєї виробничо-господарської діяльності. Проте, про сповнену господарської самостійності підприємств не може йтися. Надавши організаціям юридичну і економічне самостійність, держава залишило у себе право регулювання підприємств з допомогою величезної кількості законодавчих, нормативних актів і інструкцій.

Самоокупність означає, що державні кошти, вкладені в підприємство, повинні окупитися. Характерною рисою цього принципу є зазвичай просте відтворення. Зміст принципу самофінансування у тому, що дозволить після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів із прибутку у розпорядженні комерційної організації залишаються кошти, щоб забезпечити розширене відтворення.

Зацікавленість в результатах праці випливає із можливості підприємства самостійно встановлювати розмір оплати праці та системи матеріального заохочення своїм працівникам, самостійно визначати частку чистий прибуток, розподілену між власниками.

Принцип матеріальну відповідальність означає наявність певної системи відповідальності підприємства, власників і працівників ведення і вивести результати господарську діяльність. Відповідно до російським законодавством підприємства відповідають за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, несуть матеріальну відповідальність порушення договірних, кредитних, розрахункових і місцевих податкових зобов'язань, за продаж товарів, які шкодять здоров'ю громадян.

Принцип забезпечення фінансових резервів свідчить про доцільність формування грошових резервів підприємства зменшення ризику виникнення фінансової скрути при можливих коливаннях ринкової кон'юнктури. У акціонерних товариствах фінансові резерви формуються у законодавчому порядку із чистого прибутку. Підприємства інших організаційно-правових форм створюють резерви галузі у відповідність до самостійно розробленими установчими документами. Слід зазначити, що кошти, направлені на фінансовий резерв, не вилучаються з обороту, але мають зберігатися в ліквідної формі.

Висновки

Роздрібна торгівля як вид господарську діяльність є процес реалізації кінцевого споживача товарів, придбаних з єдиною метою наступної перепродажу. Роздрібна торгівля - це торгівля продовольчими і непродовольчими товарами поштучно чи невелику кількість для особистого (некомерційного) використання споживача. Здійснюється діяльність із реалізації товарів та послуг кінцевим покупцям.

У роздрібну торгівлю продовольчі запаси для перепродажу надходять від виробничих організацій - виготовлювачів товарів хороших і оптових організацій торгівлі, провідних торгівлю зі складів.

Товари, які у роздрібну мережу повинен мати супровідні документи (рахунка-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні тощо), передбачені умовами поставки, і навіть правилами перевезення вантажів. Порядок надходження, і правила приймання товарів у роздрібній й оптової торгівлі практично однакові. Роздрібні торговими підприємствами продовольчі запаси, зазвичай, доставляються від постачальника автомобільним транспортом. І тут рух продовольчих товарів - від постачальника до роздрібному продавцю оформляється товарно-транспортної накладної, що складається з цих двох розділів - товарного і транспортного.

Фінанси підприємств роздрібної торгівлі продовольчими товарами - це сукупність грошових відносин, що з формуванням та використанням коштів даних суб'єктів господарювання. У цьому кошти найчастіше виступають на формі грошей.

Фінанси підприємств є основою фінансової систем Росії, оскільки і вони беруть безпосередню у процесі матеріального виробництва. За участі фінансів торгових підприємств створюється і первинне розподіляється валовий внутрішній продукт. Тому, передовсім від стану фінансів торгових підприємств залежить забезпеченість централізованих у межах держави грошових фондів фінансових ресурсів, і навіть активність банківської і страхової діяльності.

Фінанси займають особливу увагу в економічні відносини. Їх специфіка в тому, що вони виступають на грошової форми, мають розподільний характері і відбивають формування та використання різних видів доходів населення і накопичень від суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничій сфери.

Фінансові ресурси торгового підприємства продовольчими запасами - усе це джерела коштів, акумулюємі підприємством на формування необхідних активів з метою здійснення торгового виду за рахунок власних доходів, накопичень і капіталу, і з допомогою різноманітних надходжень. Управління фінансами - це у значною мірою мистецтво, залежить від виконавця, його вміння швидко приймати рішення на умовах невизначеності.

Размещено на Allbest.ru