Ринкова економіка за усього розмаїття її моделей характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і у механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він - невід'ємна частка ринкових відносин і водночас є важливим інструментом реалізації державної політики. Тому важливо усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами -з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших потреб. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

З економічної точки зору бюджетний механізм - це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним втіленням основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість бюджетних відносин та вирішення економічних і соціальних завдань на певному етапі розвитку держави.

Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за допомогою яких держава здійснювала б розподільчі і перерозподільчі функції. За умов переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в якості тих чи інших підсистем бюджетного механізму, які б включали в себе: розробку законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, регулювання, нормування, фінансування, внутрішнього розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

Тому головними завданнями бюджетної політики України за умов поглиблення ринкових реформ є;

призупинення спаду виробництва;

забезпечення фінансової стабілізації. Для цього треба насамперед здійснити невідкладені заходи зі зміцнення грошового обігу, як підґрунтя для успішних економічних реформ. Лише за умов стійкого і добре організованого грошового обігу можна реалізувати взаємозв'язки між усіма учасниками та складовими господарського механізму;

стимулювання інвестиційної активності, намагання збільшення частки фонду, нагромадження в усьому обсязі національного доходу;

зменшення непродуктивних витрат бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва;

зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

створення системи дієвого фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;

посилення контролю за обсягом державного боргу.

Державний бюджет - це надзвичайно складне і чутливе соціально-економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи держави. Вона опосередковує понад 70% усіх фінансових відносин і містить різні фінансові

Важливою проблемою посилення ролі бюджету в розподільчих процесах є досягнення оптимальних співвідношень між різними ланками бюджетної системи. З загальнообов'язкового бюджету фінансується понад 61,1% усіх витрат. Спостерігається тенденція збільшення частки місцевих бюджетів у фінансуванні бюджетних витрат, що може позитивно вплинути на розвиток системи місцевого самоврядування, а врешті-решт - на використання бюджетних коштів у цілому.

2. Завдання, принципи і методи бюджетного планування

На сьогодні, у вирі господарських операцій, з більшості бюджетних проблем треба приймати єдино правильні самостійні рішення, нести відповідальність за їхню реалізацію, а це не можливо без компетенції та професіоналізму.

Діяльність фінансової системи швидко змінюється. Досить статистичний бюджетний процес є вже нині дуже динамічним.

В Україні останнім часом зроблені вагомі кроки у сфері правового регламентування бюджетного процесу.

Бюджетний процес - це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів, їх виконання та складання і затвердження звітності про виконання бюджетів.

Він визначається Конституцією України, Законом “Про бюджетну систему України” та іншими законодавчими та нормативними актами.

Від початку складання бюджетів до затвнрдження звітів про їхнє виконання весь бюджетний процес проходить під контролем Верховної Ради України та місцевих органів управління, пов”язаних з бюджетним процесом.

Розрізняють такі етапи бюджетного процесу:

складання проекту бюджету;

розгляд бюджету;

затвердження бюджету;

виконання бюджету;

складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Бюджетне планування посідає центральне місце у фінансовому плануванні, оскільки воно пов”язане з показниками фінансових планів підприємств, організацій та установ різних форм власності. У процесі бюджетного планування аналізуються кількісні та якісні показники окремих галузей економіки, що дає змогу враховувати пропозиції із зміцнення доходної частини бюджету, забезпечення держави необхідними обсягом фінансових ресурсів для виконання визначених Конституцією функцій.

За роки незалежності багато зроблено для вдосконалення та зміцнення державних фінансів України. Зокрема, Закон про бюджетну систему можна без перебільшення вважати одним з найпрогресивніших державних актів. Він закріпив основні засади організації державних фінансів, підвалинами яких є система бюджетів держави, дав визначення поняття бюджету в цілому і ланкам зведеного бюджету зокрема, чітко окреслив призначення і роль кожної з них. У ньому визначено перелік прав і обов'язків різних гілок влади щодо бюджету, послідовність бюджетного процесу, перелік доходів і витрат кожного з бюджетів, встановлено бюджетний устрій та повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів державної виконавчої влади, місцевих Рад та їх виконавчих органів у бюджетному процесі в умовах незалежності нашої країни.

Проілюструємо процес вирівнювання, що здійснюється сьогодні в країні відповідно до чинного законодавства, на прикладі місцевих бюджетів Львівщини. По-перше, у складі доходів місцевих бюджетів області надходження власних і закріплених податків та неподаткових платежів займають лише 6-12 відсотків. При чому за останні роки намітилася тенденція до зниження їх питомої ваги. Якщо у 1997 році вона досягла 12,3-відсотки, то у 1999 році становила лише 7,7 відсотка. Відповідно зросла кількість дотаційних бюджетів міст і районів. У -1996 році їх нараховувалось 17 із наявних 27 або 62,9 відсотка, а в 1999 році вже 20 або 74 відсотки.

Для прикладу, в інших країнах Європи частка закріплених доходів місцевих бюджетів становить в сукупності від 50 до 80 відсотків.1¹ Кульчинський Мирослав Іванович “Проблеми та шляхи удосконалення бюджетної системи” ст.18

Підсумовуючи, можна відмітити, що до сьогодні все ще діють форми і методи бюджетного регулювання, успадковані Україною з часів існування колишнього СРСР, які не є достатньо ефективними, оскільки регіональні і місцеві бюджети все ще мають обмежену самостійність, повністю залежать від щорічних рішень Верховної Ради та Уряду, які розподіляють і перерозподіляють більшість мобілізованих у державі доходів. Безумовно такий підхід не може сприяти розвитку ініціативи органів місцевого самоврядування в пошуках додаткових фінансових ресурсів, хоча відомо, що валовий внутрішній продукт держави, в основному, створюється на місцях - у містах і районах.

Мабуть, доцільно було б виробити такий порядок формування місцевих бюд.жетів, який би максимально реалізував можливості їх впливу на економіку регіону, стимулював органи державної влади на місцях та органи місцевого самоврядування розширювати власну доходну базу, розвивати інвестиційну активність, структурно перебудовувати економіку регіонів відповідно до вимог ринкових відносин.

Домогтись цього можна різними шляхами. Але на нашу думку, тут пе обійтись без запровадження принципу стабільності, єдиних нормативів та розширення. самостійності бюджетів усіх рівнів.

Поліпшенню роботи з виконання бюджету, підвищенню реальності формування програм соціально-економічного розвитку регіону на перспективу сприяло встановлення розмірів відрахувань від загальнодержавних податків і податкових платежів для збалансування Кульчинський Мирослав Іванович “Проблеми та шляхи удосконалення бюджетної системи” ст.14-21 бюджетів самоврядування на довготривалий період, тобто на 3-5 років. Визначення для вирівнювання фінансово-економічних можливостей розмірів дотацій місцевим бюджетам, що надаються з державного бюджету на довгостроковій основі з врахуванням гарантованого рівня витрат на соціально-економічннй розвиток адміністративно-територіальних утворень, дозволило б досягти справедливого збалансування бюджетів самоврядування, розширити їх самостійність.

Cлід забезпечити більш ефективне використання інституту місцевих податків і зборів. Місцеві податки і збори в Україні запроваджені Декретом Кабінету Міністерства України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року. Декрет встановив 17 місцевих податків і зборів. Верховна Рада України Законом про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України від 17 червня 1993 року додатково запровадила ще один місцевий податок. А Законом України про внесення змін і доповнень до Закону України "Про систему оподаткування" від 2 лютого 1994 року встановлено 16 місцевих податків і зборів. Крім того, Законом України від 17 вересня 1999 року дозволено запроваджувати місцевий збір за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних із Їх .діяльністю, у центральній частині населеного пункту і будинках, що є .пам'ятниками історії та культури.

В Україні слід розробити і прийняти новий Закон про місцеві податки і збори. Треба розширити їх перелік і повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження місцевих податків.

Разом з тим, немає сумніву, що досягти при цьому позитивних результатів дозволить лише вдосконалена податкова система, забезпечення стабільного і оптимального оподаткування. Лише з вирішенням цих питань можна буде розраховувати на підвищення ролі бюджетної системи України у створенні фінансового середовища, що в свою чергу сприятиме прискоренню розвитку ринкових відносин, забезпеченню макроекопомічної рівноваги.

Зараз у Верховній Раді розглядається проект Бюджетного кодексу України. В ньому передбачається вирішення окремих проблем. Зокрема, приведено у відповідність із статтею 143 порядок формування обласних і районних бюджетів. В проекті кодексу зазначено, що доходи обласного та районного бюджетів формуються за рахунок:

- трансфертів з державного бюджету;

- коштів, що передаються з бюджетів самоврядування інших рівнів для виконання спільних соціально-економічних і культурних програм по об'єктах, що спільно використовуються, а також коштів, що передаються для утримання ради;

- коштів для реалізації об'єктів власності;

- благодійних внесків та пожертвувань.

Таким чином, обласні і районні бюджети позбавляються власних джерел доходів, тобто закріплених за ними платників податків і зборів, повністю залежатимуть від державного бюджету та бюджетів самоврядування нижчого рівня, від їх доходної бази.

Слід розробити правовий механізм та основні принципи міжбюджетних відносин. В першу чергу, мова йде про законодавче врегулювання політики вирівнювання фінансово-економічних можливостей "бідних" і "багатих" територій. Таке вирівнювання має місце у всіх країнах, але здійснюється воно, як правило, на основі певних принципів і процедур. В Україні це питання розв'язується на основі суб'єктивних двосторонніх домовленостей центру і територій.

Нагальна проблема, яку слід розв'язати в цьому контексті - встановлення законодавчого порядку і використання дотацій, субсидій і субвенцій наданих, із державного бюджету місцевим бюджетам України. Мають бути також визначені критерії, на основі яких та чи інша територія може порушувати клопотання про надання їй дотацій, субсидій і субвенцій із Державного бюджету України. Основою розробки таких критеріїв має стати баланс фінансових ресурсів території, наступні податкові надходження на душу населення відповідної адміністративо-теритоіальгюї одиниці.

Крім того, доцільно у складі Державного бюджету України утворити фонд субсидій і субвенцій. Формування такого фонду може здійснюватися на основі спеціальних обов'язкових відрахувань з місцевих бюджетів.

Висновки

В умовах складних економічних перетворень змін зазнали всі сфери життєдіяльності суспільства, всі галузі та види діяльності . Сьогодні держава не може в повній мірі забезпечити виконання своїх функцій. Однією з них є проблема бюджетного планування.

В результаті проведеного дослідження слід відзначити, що бюджет у системі планів посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет, будучи центральною ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з соціально-економічною політикою держави.

Слід відзначити, що у зв”язку з нестачею власних доходів у переважній більшості бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого значення у їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню. Адже, саме воно відбиває економічні відносини пов”язані з територіальним розподілом та перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними коштами розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Сьогодні в процесі державного регулювання важливо правильно і оптимально обрати форми, визначити джерела та обсяги коштів, які спрямовуватимуться для збалансування бюджету.

Говорячи про виконання державного бюджету України за видатками, важливо зазначити, що прозорого виконання немає.

А все тому, що на сьогодні його можна забезпечити лише за умови застосування схеми фінансування видатків через Головне управління державного казначейства та територіальні органи державного казначейства. Тому що якщо ми прагнемо побудувати дійсно прозору систему виконання державного бюджету, всі розпорядники державних коштів повинні перебувати в рівних умовах. Бо через хронічний дефіцит бюджетних коштів кожна копійка державного бюджету повинна витрачатися виважено, законно та розумно.

З метою покращення бюджетного контролю, доцільно було б, на мою думку, для подальшого зміцнення і вдосконалення його роботи, посилити роль держави в цілому, розв”язати ряд законодавчих і організаційних проблем.

Зокрема, рішення Конституційного суду України, яким було обмежено повноваження Рахункової палати, завдає шкоди розвитку у цілому системі державного контролю.

У цьому зв”язку логічним і вкрай необхідним було б внесення змін до відповідної статті Конституції України (ст.98) і відновлення функцій контролю за формуванням дохідної частини державного бюджету, без чого не може бути забезпечений дійовий ефективний контроль за бюджетним процесом у цілому. Це буде відповідати також міжнародним правовим нормам діяльності вищих органів аудиту і фінансового контролю.

Доцільно також визнати чинним статус Рахункової палати як органу Верховної Ради, що здійснює парламентський вищий державний контроль.

Крім того, необхідно вдосконалити структуру Рахункової палати, передбачивши стаорення її територіальних підрозділів для здійснення контролю за витрачанням коштів державного бюджету на рівні місцевих органів влади, а також наділити правами застосування адміністративних заходів впливу до порушників.

Список використаної літератури

1. Бескид Й. М. Державний бюджет України. Методичні рекомендації для студентів усіх форм навчання. - Тернопіль. - 1996.

2. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. пос. - К.: Вища школа. - 1997. - 383 с.

3. Василик О. Д. Теоретичні основи побудови бюджетного механізму // Фінанси України. - 2000. - №4. - с. 138 - 141.

4. Василик О. Д. Теорія фінансів: підручник. - К.: НІОС. - 2000.- 416 с.

5. Єпіфанов А. О. та інші Бюджет і фінансова політика України: Навч. пос. - К.: Наукова думка. - с. 304.

6. Каун О. Б. Концептуальні засади формування механізму між бюджетних відносин в Україні // Фінанси України. - 2001. - №6. - с. 31 - 35.

7. Про основні напрямки бюджетної політики на 2002 р.: Постанова ВРУ // Відомості ВРУ. - 2001. - №40. - с. 156.

8. Юрій С. І. Бескид Й. М., Плішко І. В. та ін. Державний бюджет України: Навчальний посібник. - Тернопіль: Т. О. В. ЦМДС. - 1997. - 277.

9. Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України: Навч. пос. - К.: НІОС. - 2000. - с. 400.

10. Юрій С. І., Демянишин В. Г. Буздуган Я. М. Антологія бюджетного механізму. Монографія. - Тернопіль: Економічна думка. - 2001. - 250 с.

Размещено на Allbest.ru