Фондовий ринок України та його державне регулювання

Згадані правила, критерії та стандарти є обов'язковими для всіх без винятку учасників фондового ринку. Порушення правил, критеріїв або стандартів з боку окремих учасників створює загрозу для існуючого порядку на ринку, а відтак зачіпає інтереси інших учасників. У зв'язку з цим до порушників можуть застосовуватися заходи впливу та примусу.

Для того щоб мати характер правового, регулювання фондового ринку повинно здійснюватися на законних підставах. Це означає, що, по-перше, таке регулювання можуть здійснювати лише ті державні органи та інститути, регулятивні повноваження яких закріплені в законі або підзаконних актах, по-друге, при здійсненні регулювання державні органи та інститути-регулятори повинні діяти в межах своєї компетенції і в рамках встановлених процедур.

Сучасний фондовий ринок України є не тільки явищем суто економічного характеру, оскільки цивілізоване укладення угоди купівлі-продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) та окремими інститутами (інституційно-правове регулювання) [10, с. 25].

Обидва види правового регулювання фондового ринку є взаємопов'язаними, в багатьох випадках вони доповнюють одне одного.

Оскільки фондовий ринок є складною сукупністю суспільних відносин з приводу цінних паперів, то його регулювання має загальний та конкретний аспекти. Загальний аспект правового регулювання означає впровадження правил, критеріїв, стандартів, обов'язкових для всіх учасників фондового ринку; конкретний - обов'язкових тільки для певних учасників цього ринку.

Як правило, загальнообов'язкове правове регулювання здійснюється органами держави, тобто правила, критерії та стандарти фондового ринку встановлюються державними органами, і вони є обов'язковими для всіх індивідуальних або інституційних учасників. Більше того, вони також є обов'язковими і для самих державних органів.

Що стосується інституційно-правового регулювання, то правила, критерії і стандарти, визначені інститутами-регуляторами, є обов'язкові лише для певних (конкретних) учасників фондового ринку. Наприклад, "Правила допуску цінних паперів до котирування на Українській фондовій біржі" є обов'язковими лише для тих емітентів, цінні папери яких котируються на біржі.

Державно-правове та інституційно-правове регулювання фондового ринку є не тільки видами правового регулювання, а і його двома складовими частинами.

Державно-правове регулювання фондового ринку в Україні здійснюється низкою державних органів, які складають систему державних органів регулювання в цій сфері. Між зазначеними органами існує певний ієрархічний та галузевий поділ.

В сучасну систему органів державно-правового регулювання фондового ринку України входять, зокрема, такі: орган законодавчої влади - Верховна Рада України; органи центральної виконавчої влади - Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України та деякі інші. Крім того, важливу роль у цій системі відіграють інститути, які не є органами законодавчої або виконавчої влади, але підзвітні Верховній Раді України, наприклад Національний банк України, Фонд державного майна України тощо; а також місцеві органи державної влади, головним чином місцеві державні адміністрації (до їхньої компетенції належать питання реєстрації юридичних осіб або реєстрації іноземних інвестицій тощо) і органи судової влади, у тому числі арбітражні суди.

Практично жодний з названих органів системи державно-правового регулювання не здійснює упорядкування відносин винятково на фондовому ринку України. Всі вони регулюють або окремі аспекти взаємодії на цьому ринку, або упорядковують відносини в цій сфері економіки поряд з іншими її сферами.

Особливістю державно-правового регулювання є те, що воно виконується державними органами і здійснюється головним чином на основі застосування принципу субординації та примусовості.

У більшості країн світу існують спеціальні органи центральної виконавчої влади, які узагальнено називаються комісіями з цінних паперів. Деякі з функцій, які звичайно виконуються такими комісіями, в Україні здійснює Міністерство фінансів. Зокрема, це стосується реєстрації випусків акцій та облігацій підприємств, реєстрації інформації про відкритий випуск акцій, надання дозволу на здійснення посередницької діяльності з цінними паперами тощо. Проблема створення органу, який буде виконувати функції комісії з цінних паперів, актуальна і для України.

В умовах економічних дисбалансів досить важливим є переоцінення ролі державних цінних паперів. Але для інституційних інвесторів сьогодні є проблематичним питання підвищення частки цього інструменту у своїх активах через нерозвиненість вторинного ринку. А для вирішення цього питання має бути внутрішній ринок державних цінних паперів [7, с. 78].

Отже, метою розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів є зниження вартості державних запозичень при мінімізації ризиків, створення умов для активізації вторинного ринку державних цінних паперів і розбудова ліквідного, добре структурованого фінансового ринку України в цілому.

Висновки

Підводячи підсумки даної роботи, можна беззаперечно сказати, що фондовий ринок відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже основна функція ринку цінних паперів - мобілізація грошових засобів інвесторів для організації та розширення виробництва.

Друга функція - інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на ринку цінних паперів повідомляє інвесторам інформацію про економічну кон'юнктуру в країні, і дає їм орієнтири для вкладання своїх капіталів. В цілому ж функціонування капіталу у формі цінного паперу сприяє формуванню ефективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює мобілізацію вільних грошових ресурсів в інтересах виробництва та їх розподіл у відповідності до потреб ринку.

Як показує світовий досвід, ефективне функціонування ринку цінних паперів неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В умовах становлення ринку цінних паперів функціонування подібних структур має велике значення.

Так, на світовому ринку існує дві основні моделі організації ринку цінних паперів. Одна з них передбачає перевагу на ринку комерційних банків (Німеччина, Японія, Франція). Інша передбачає активну роль як банківських установ так і небанківських фінансово-кредитних інститутів (США, Великобританія). У тих країнах, де на ринку переважає обмежена кількість комерційних банків, їх діяльність контролюється національним банком та іншими державними агенціями, державне регулювання більш жорстке.

Таким чином, фондовий ринок представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.

Отже, проблем на фондовому ринку України достатньо і їх потрібно вирішувати. Більшість експертів та дослідників пов'язують подолання проблем із необхідністю удосконалення законодавства. На мою думку, стартовою позицією має стати визначена модель фондового ринку, це в свою чергу приведе до пріоритетних принципів цієї системи.

Так, сучасний фондовий ринок України є не тільки явищем суто економічного характеру, оскільки цивілізоване укладення угоди купівлі-продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) та окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).

В умовах фінансової кризи, коли вартість фінансових активів падає до найнижчих значень, відбувається перерозподіл власності у світовому масштабі.

В умовах економічної кризи велике значення для регулювання та раціонального перерозподілу інвестиційних ресурсів має розвиток фондового ринку в Україні, який значною мірою залежить від соціально-економічних змін в країні як передумов для розширення його послуг.

Отже, розвиток ринку цінних паперів є індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання, надає економіці певної гнучкості й мобільності, забезпечуючи можливість швидкого переливу ресурсів із одних галузей в інші та здійснення структурної перебудови виробництва.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року №3480-IV.

2. Закон України ”Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 №1201-ХІІ.

3. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. - №1560-XII

4. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” від 6 лютого 2003 р. - №485-ІУ.

5. Богачев С.В. Фондовые методы развития промышленных корпораций: вопросы теории и практики: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. ? Донецк, 2002. - 294 с.

6. Голоднюк І., Данейко П., Домбровскі М., Михайличенко М. Розвиток ринку фінансових послуг в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи. ? К.:CASE Україна, 2006. - 21 с.

7. Доповідь Президента України Віктора Ющенка "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році" - К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2006. - 162 с.

8. Калач Г.М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України// Фінанси України. ? 2009. ? №1.

9. Любкіна О.В. Портфельне інвестування як напрям активізації фондового ринку України // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - 2002. - №2(15). - С.145.

10. Нагієвич О. Вплив фінансової кризи на фінансовий ринок в Україні / О. Нагієвич // Ринок цінних паперів України. - 2008. - №11.

11. Про схвалення Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки: Розпорядження КМУ від 25 березня 2009 р. №316-р.

12. Розвиток ринку фінансових послуг в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи. К.:Міжнародна експертна група CASE Україна, 2006. -92с.

13. Рудненко Т. Вексель - інструмент затребуваний кризою / Т. Рудненко // Цінні папери України. - 2009. - №51.

14. Рудненко Т. Вексель як антикризовий фінансовий інструмент / Т. Рудненко // Фінансовий ринок України. - 2009. - №11.

15. Рудненко Т. Вексельний обіг та перспективи використання фінансових векселів в Україні / Т. Рудненко // Фінансовий ринок України. - 2009.

16. Румянцев С. Сучасні питання фондового ринку / С. Румянцев // Цінні папери України. - 2009. - №50.

17. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 39-62.

18. Берлач А. І. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. Посібник - К.: Фенікс, 2000. - 336 с.

Додаток А

Таблиця 1. Кількість біржових структур за організаційно - правовими формами розвитку

Розраховано за джерелом [16, с. 29].

Додаток Б

Таблиця 2. Кількість пакетів акцій виставлених на біржовий продаж (2009 р.)

Розраховано за джерелом [16, с. 12].

Размещено на Allbest.ru