33

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку економіки, без перебільшення надається вирішальне значення місцевим податкам та зборам. Вони є складовою частиною податкової системи держави і покликані відповідати інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки оцінюються як самостійне джерело доходів місцевих бюджетів.

В курсовій роботі розкривається сутність місцевих податків та зборів, нормативно-правова база їх функціонування, розглянуті основні проблеми реформування місцевих податків і зборів та запропоновані шляхи вдосконалення, використовуючи досвід зарубіжних країн.

Актуальність теми полягає в тому, що перед нашою країною нагальними питаннями є: формування в Україні реального місцевого самоврядування, як необхідної умови розвитку демократичного суспільства, а також побудова ефективної системи державних і місцевих фінансів, що передбачає докорінну перебудову податкової системи і вдосконалення такого важливого його інструменту як місцеві податки та збори.

Об'єктом дослідження виступають місцеві податки та збори, як інструмент фіскальної політики органів місцевого самоврядування та важливе джерело формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів.

Метою курсової роботи є аналіз теоретичної сутності місцевих податків і зборів та їх ролі у формуванні місцевих бюджетів, проведенні дослідження практичних аспектів місцевого оподаткування та обгрунтуванні шляхів реформування системи місцевого оподаткування.

Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішити такі теоретичні та практичні завдання:

- дослідити теоретичні основи формування місцевих податків і зборів;

- здійснити аналіз нормативно-правової бази та стан сплати місцевих податків і зборів на прикладі бюджету м. Чернівці;

- виокремити проблеми функціонування податків на місцевому рівні;

- проаналізувати зарубіжний досвід місцевого оподаткування та інновації реформування місцевих податків і зборів в Україні на сучасному етапі.

Предметом курсової роботи є механізм місцевого оподаткування та особливості його функціонування з урахуванням територіальних особливостей.

В першому розділі визначено суть, значення, структуру та особливості формування місцевих податків та зборів, та визначено правові засади місцевого оподаткування.

В другому розділі проаналізовано сучасний стан сплати місцевих податків та зборів на прикладі бюджету м. Чернівці.

В третьому розділі розглянуто основні проблеми та перспективи розвитку формування місцевих податків та зборів в Україні та розвинутих країнах.

У вітчизняній економічній науці проблеми та перспективи місцевого оподаткування широко висвітлюються в працях провідних вчених та економістів, серед них В. Андрущенко, О. Василик, О. Кириленко, А. Крисоватий, В. Павлов, В. Симоненко, В. Суторміна, Л. Тарангул, В. Федосов, С. Юрій.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Місцеві податки та збори: сутність, види та значення

Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування.

Вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, підготовки та перепідготовки робочої сили, комунально-побутового обслуговування населення, здійснення заходів по благоустрою, забезпечення санітарного та екологічно чистого навколишнього середовища та ряду інших заходів, здійснюється через місцеві органи влади. Саме місцеві податки і збори повинні становити основну доходну статтю бюджетів територіальних громад міст, селищ, сіл та їх об'єднань і направлятися на підтримку та розвиток місцевої інфраструктури.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

Місцеві податки і збори - обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Місцеві податки і збори в Україні є складовою системи оподаткування. До них належать:

Податки:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

Збори:

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- туристичний збір.

Зазначимо відповідні відомості стосовно кожного місцевого податку і збору.

До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належать власники об'єктів житлової нерухомості - фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, а також юридичні особи - організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками даного податку можуть бути власники об'єктів житлової нерухомості нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни .

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:

1) для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

2) для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки набирає чинності з 01.01.2012 року.

Платниками збору за місця для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового року.

Платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання, їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

1) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

2) діяльність з надання платних побутових послуг;

3) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

4) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за здійснення діяльності у сфері розваг на квартал становить:

1) для використання грального автомата - розмір мінімальної заробітної плати;

2) для використання гральних жолобів (доріжок) кегельбана, боулінга, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, - розмір мінімальної заробітної плати, збільшений у 2 рази, за кожний гральний жолоб;

3) для проведення інших оплатних розважальних ігор - розмір мінімальної заробітної плати за кожне окреме гральне місце [4].

Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.

Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Туристичний збір встановлюється на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Податкового Кодексу України.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію України та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Ставка встановлюється у розмірі 1% до бази оподаткування збору.

Базою оподаткування є вартість всього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених кодексом за вирахуванням податку на додану вартість.

Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

1) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

2) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

3) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою [11].

Отже, система місцевого оподаткування забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення своїх функцій. Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою.

1.2 Правові засади місцевого оподаткування

Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави). Таким чином, місцеві податки і збори -- це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів:

1) закріплення за місцевими бюджетами таких доходних джерел, що забезпечували б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів;

2) сполучення інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування;

3) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території;

4) домірність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами по їхньому справлянню тощо [17].

До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої визначеності місцевих податків і зборів. Сьогодні засади побудови системи місцевого оподаткування визначені Податковим Кодексом України.

Основою законодавства про місцеві податки і збори є Конституція України, якою закріплюються вихідні положення щодо регулювання місцевого оподаткування, а саме у п. 1 ст. 143 закріплено право територіальних громад безпосередньо через органи місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. За кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентується порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до встановлених переліком та граничних ставок. Визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення та перерахування до місцевого бюджету.

Затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх надання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи Державної податкової служби. Мають право надавати пільги за місцевими податками та зборами у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників або від строчки у сплаті місцевих податків і зборів відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому, що їх включають до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Основним нормативним документом, що визначає механізм справляння місцевих податків і зборів є Податковий Кодекс України.

Виходячи зі змісту кодексу, можна зробити висновок, що його прийняття та реалізація суттєво вплине на дохідну частину бюджетів органів місцевого самоврядування. З метою уникнення негативного впливу на наповнення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами названі зміни потребують від органів місцевого самоврядування виваженого підходу до прийняття рішень стосовно запровадження зазначених платежів та застосування пільгових ставок.

У цілому Податковий Кодекс спрямований на законодавче врегулювання справляння місцевих податків і зборів в Україні, оптимізацію переліку податків і зборів, розширення об'єктів і бази оподаткування, а також на збільшення надходжень до місцевих бюджетів. Але, з метою оптимального використання місцевих ресурсів для максимальної наповнюваності місцевих бюджетів було б доцільно зберегти серед місцевих податків і зборів збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, який сплачується стаціонарними об'єктами торгівлі - магазинами, кіосками [21].

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

Отже, місцеві податки та збори мають велике значення в системі бюджетних ресурсів регіону, так як вони є одним з основних джерел формування його дохідної частини. Правове регулювання місцевих податків і зборів здійснюється на двох рівнях: загальнодержавному та місцевому. Таким чином, місцеві податки і збори -- це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів. Основою законодавства про місцеві податки та збори є Конституція, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Податковий Кодекс України

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ НАДХОДЖЕНЬ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ ДО МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ ЗА 2008-2010 РОКИ

2.1 Фінансово-економічна характеристика податкового потенціалу м. Чернівці за 2008-2010 роки

Проблеми оподаткування мають сьогодні особливу гостроту й актуальність. Саме тому неабиякого значення набуває теоретичне обґрунтування реалізація фінансового потенціалу регіонів, найістотнішим складником якого є податковий потенціал.

Отже, економічний розвиток м. Чернівці безпосередньо впливає на формування дохідної частини місцевого бюджету. Проаналізуємо рівень виконання бюджету м. Чернівці за доходами за 2008 - 2010 роки (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Аналіз виконання дохідної частини бюджету м. Чернівці за 2008-2010 роки (тис.грн.)

Джерела доходів	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення(+,-) звітного періоду від	Відхилення(%) звітного періоду від
				2008 року	2009 року	2008 року	2009 року
Податкові надходження	288346,4	326645,2	349592,4	61246,0	22947,2	21,2	7,0
Неподаткові надходження	28218,8	33651,3	36536,1	8317,3	2884,8	29,5	8,6
Доходи від операцій з капіталом	57567,9	31546,5	18821,8	-38746,1	-12724,7	-67,3	-40,3
Цільові фонди	25774,4	24656,3	22467,5	-3306,9	-2188,8	-12,8	-8,9
Офіційні трансферти	273529,4	271264,3	260672,0	-12857,4	-10592,3	-4,7	-3,9
Всього доходів	722379,2	721412,1	726113,1	3733,9	4701,0	0,5	0,7

Здійснивши аналіз доходів бюджету м. Чернівці за 2008 - 2010 роки, можна зробити наступні висновки. Протягом досліджуваного періоду спостерігається чітка тенденція до збільшення дохідної частини місцевого бюджету, у 2010 році дохідна база бюджету збільшилась у порівнянні з 2008 роком на 3733,9 тис.грн., тобто на 0,5%, а у порівнянні з 2009 роком збільшилась на 4701,9 тис.грн. (0,7%). Таке збільшення доходів місцевого бюджету зумовлене значним збільшенням податкових та неподаткових надходжень, протягом досліджуваного періоду.

Протягом останніх років спостерігається зростання податкових надходжень. У порівнянні з 2008 роком ці доходи збільшились на 61246,0 тис.грн. (21,2%), а у порівнянні з 2009 роком - на 22947,2 тис.грн. або на 7,0%. Проведемо аналіз податкових надходжень до бюджету м. Чернівці за 2008 - 2010 роки в розрізі їх видів, використовуючи дані табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз структури податкових надходжень до бюджету м. Чернівці за 2008 - 2010 роки (тис.грн.)

Податкові надходження	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення(+,-) звітного періоду від	Відхилення(%) звітного періоду від
				2008 року	2009 року	2008 року	2009 року
Податок з доходів фізичних осіб	193544,2	203482,2	217389,4	23845,2	13907,2	12,3	6,8
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів	10260,0	13548,2	16844,5	6584,5	3296,3	64,2	24,3
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	33103,0	46521,2	58264,1	11742,9	11742,9	76,0	25,2
Місцеві податки і збори	16588,6	21467,6	27216,1	10627,5	5748,5	64,1	26,8
Всього податкових надходжень	288346,4	326645,2	349592,4	61246,0	22947,2	21,2	7,0

Значну питому вагу у структурі податкових надходжень займає податок з доходів фізичних осіб (76%), у 2010 році надходження від цього податку збільшились у порівнянні з 2008 роком на 23845,2 тис.грн., з 2009 роком - на 13907,2 тис.грн. або на 6,8%. Основними факторами, які позитивно вплинули на надходження податку з доходів фізичних осіб, слід визначити наступні:

1) зростання номінального ВВП;

2) підвищення мінімальної заробітної плати;

3) підвищення прожиткового мінімуму на одну працездатну особу;

4) позитивні тенденції до зростання доходів низькооплачуваних верств населення через державне підвищення мінімальних соціальних гарантій.

Значно меншу питому вагу займають місцеві податки і збори, а саме 9% від загальної суми податкових надходжень. Протягом досліджуваного періоду зберігають чітку тенденцію до збільшення.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів у структурі податкових надходжень складають 18%, у 2010 році дані надходження збільшились у порівнянні з 2009 роком на 11742,9 тис.грн. (25,2%). Значну питому вагу зборів за спеціальне використання природних ресурсів займають плата за землю, що у 2010 році склала 58202,0 тис.грн. Зростання надходжень плати за землю зумовлено:

1) збільшенням орендної плати в результаті оформлення права постійного володіння і користування земельною ділянкою підприємств та організацій державної і комунальної власності;

2) проведенням інвентаризації земельних ділянок, наданих у користування та оренду;

3) переглядом укладених угод на оренду землі та розміру орендної плати;

4) збільшенням з 2008 року у 5 разів ставок податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено;

5) збільшенням з 2008 року орендної плати за земельні ділянки, зокрема, для земель несільськогосподарського призначення - у трикратному розмірі земельного податку.

Неподаткові надходження займають значно меншу частину у доходах бюджету м.Чернівці за 2008-2010 роки. У 2009 році вони становили 33651,3 тис.грн., а у 2010 році неподаткові надходження збільшились на 8,6% (2884,8 тис.грн.), таке збільшення пов'язане із значним збільшенням власних надходжень бюджетних установ та організацій на 3298,2 тис.грн.

Доходи цільових фондів зменшились протягом 2010 року у порівнянні з 2008 роком на 3306,9 тис.грн., у порівнянні з 2009 роком на 2188,8 тис.грн., таке зменшення пов'язане з значним зменшенням доходів цільових фондів утворених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.

Наочно структуру доходів бюджету м.Чернівці за 2008 - 2010 роки зображено на рис.2.1.

Рис.2.1 Структура дохідної частини бюджету м.Чернівці за 2008 - 2010 роки

Як можна побачити на рис. 2.1 найбільшу питому вагу займає податок з доходів фізичних осіб, проте протягом досліджуваного періоду спостерігається негативна тенденція до зменшення. Збори за спеціальне використання природних ресурсів займають значно меншу частину (18%). В свою чергу місцеві податки і збори займають ще меншу частину податкових надходжень до бюджету м.Чернівці, проте зберігають чітку тенденцію до збільшення.

Спираючись на аналіз структури податкового потенціалу, чинників, що впливають на його формування, а також на вимоги й можливості чинного податкового законодавства, можна назвати головні шляхи збільшення податкової бази міста:

оздоровлення економіки підприємств -- платників податків, стабілізація їхнього фінансового стану, особливо це стосується тих підприємств, які сьогодні працюють збитково;

підвищення результативності використовуваних механізмів стимулювального впливу на підвищення ефективності господарювання, що сприяє розширенню податкової бази. Оптимальне співвідношення стимулювальної й фіскальної функцій податків у межах повноважень органів місцевої влади ;

створення умов для розвитку й зміцнення малого бізнесу;

ефективне використання можливостей чинного податкового законодавства з метою максимального розширення податкової бази на основі систематичного й усебічного аналізу удосконалення механізму дії загальнодержавних і місцевих податків;

виховання високої культури платників податків, формування позитивного ставлення суспільства до сплати податків як до конституційного обов'язку кожного громадянина;

-- поліпшення системи адміністрування податків, у тому числі за рахунок удосконалення роботи фіскальних органів.

Слід зауважити, що кожен із названих напрямів розширення податкової бази міста містить у собі цілий комплекс проблем, розв'язуючи які можна домогтися збільшення бюджетних ресурсів.

2.2 Аналіз надходжень місцевих податків і зборів до бюджету м. Чернівці за 2008 - 2010 роки

Визначальну роль у становленні самостійності місцевих бюджетів усіх рівнів відіграють їхні доходи. Вони, крім того, виступають одним із основних інструментів бюджетного регулювання на рівні місцевих органів влади. Тому проблеми реформування джерел доходів місцевих бюджетів, планування та прогнозування обсягів їхніх надходжень - першочергове завдання державних і місцевих органів влади України.

Місцеві податки та збори згідно Бюджетного Кодексу України входять в склад власних доходів місцевих бюджетів, і повинні відігравати важливу роль в формуванні доходів місцевих бюджетів. Однак такий висновок не можна зробити відносно бюджету м. Чернівці, так як питома вага місцевих податків та зборів в загальній сумі доходів не значна.

Таблиця 2.3. Роль місцевих податків і зборів в загальному обсязі бюджету м. Чернівці у 2008-2010 роках (тис.грн.)

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення(+,-) звітного періоду від
				2008 року	2009 року
Загальний фонд бюджету м. Чернівці	527741,7	549304,3	590503,7	62762,0	41199,4
Бюджет м. Чернівці	673436,9	722379,1	726113,1	52676,2	3734,0
Місцеві податки і збори	16588,6	21467,6	27216,1	10627,5	5748,5

Дані табл. 2.3. показують, що питома вага місцевих податків і зборів у загальному фонді бюджету м. Чернівці є незначною і з кожним роком зменшується відповідно у 2008 році на 6,0%, у 2009 році - 4,5 % і у 2010 році на 3,0%. Хоча світова практика зазначає, що основу власних доходів повинні складати місцеві податки і збори. З цього випливає, що систему місцевого оподаткування необхідно корінним чином змінювати. На сьогоднішній день це прийняття Податкового кодексу України. Докорінно змінився склад місцевих податків і зборів, проте аналіз здійснюється за попередні три роки, і залишається не змінним.

Найбільша питома вага припадає серед місцевих податків і зборів припадає на ринковий збір - 90,7 %, на другому місці комунальний податок - 6,2 % (рис.2.2).

Рис. 2.2. Структура місцевих податків і зборів м. Чернівці

Отже, проаналізуємо детальніше кожен податок що справляється на території м. Чернівці (табл.2.4).

Таблиця 2.4 Аналіз надходжень місцевих податків та зборів до бюджету м. Чернівці за 2008 - 2010 роки (грн.)

Місцеві податки і збори	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення(+,-) звітного періоду від
				2008 року	2009 року
Податок з реклами	89260,58	132191,9	186352,3	97091,7	54160,4
Комунальний податок	904472,8	983065,77	1025029,89	120557,0	41964,1
Збір за паркування автомобілів	227710,64	248336,05	220245,95	-7464,7	-28090,0
Ринковий збір	14319659,86	14958187,58	15017203,05	697543,0	59015,5
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг	222340,47	156918,97	131266,8	-91073,7	-25652,0

За даними табл. 2.4. прослідковується загальна тенденція до зростання зборів протягом 2009-2010 років. Спостерігається також щорічне перевиконання плану поступлень зборів.

Інші збори, котрі надходять до бюджету м. Чернівці, а саме: збір за видачу ордера за квартиру, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення місцевих аукціонів, були досить незначними і склали відповідно: 0,01, 0,02, 0,03 відсотка від загальної суми місцевих податків і зборів.

Протягом 2010 року надходження місцевих податків і зборів склали 18193,5 тис. грн., які збільшились, порівняно з аналогічним періодом минулого року на 2472,5 тис. грн., або на 15,7%.

В загальній сумі надходжень місцевих податків і зборів найбільшу питому вагу займає ринковий збір. Так, протягом 2010 року надходження ринкового збору склали 94,7%, а в вересні 95,1% від загальних надходжень місцевих податків і зборів, тобто спостерігається чітка динаміка росту питомої ваги ринкового збору по м. Чернівці. Це зумовлено, насамперед, посиленням контролю за справлянням ринкового збору як збоку адміністрацій ринків, так і контролюючих органів.

На території міста функціонує 25 ринків та мікро-ринків, найбільшим платником ринкового збору є КП МТК „Калинівський ринок”. В загальних надходженнях місцевих податків питома вага надходжень ринкового збору КП МТК „Калинівський ринок” становить 64,8%, а в надходженнях ринкового збору - 68,5%.

Варто зазначити, що порівняно з аналогічним періодом, жоден з ринків міста не знизив надходжень ринкового збору, що є свідченням відповідального ставлення керівників ринків до проблеми наповнення бюджету міста.

Місцеві податки та збори згідно Бюджетного Кодексу України входять в склад власних доходів місцевих бюджетів, і повинні відігравати важливу роль в формуванні доходів місцевих бюджетів. Але, система місцевого оподаткування далека від аналогічних систем розвинутих країн світу, тому потребує реформування. Основна причина такого становища криється в тому, що в складі місцевих податків відсутні бюджетоутворюючі податки, які б забезпечували вагомі надходження, більшість введених податків не мають широкої бази оподаткування, це дріб'язкові податки та збори.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Роль місцевих податків і зборів у формуванні бюджетів низової ланки розвинутих країн

Прагнення до побудови в Україні ефективної системи взаємовідносин між органами різних рівнів у бюджетній сфері і бажання уникнути економічно необґрунтованих рішень спонукає до вивчення як позитивного, так і негативного світового досвіду в організації міжбюджетних відносин. Будь-яка бюджетна система повинна бути зорієнтована на розв'язання завдань будівництва системи, яка відповідала б таким основним вимогам, як соціальна справедливість, економічна ефективність, політична стабільність.

Щодо формування місцевих бюджетів зарубіжних країн, то в більшості з них, вони формуються за рахунок наступних джерел: місцевих податків, доходів від підприємницької діяльності, державних трансфертів, позик тощо.

Крім того, важливу роль відіграють доходи від підприємств та власності місцевих органів, від комунальних послуг та грошових платежів.

Як правило, в процесі формування місцевих бюджетів зарубіжних країн місцеві органи, в більшості з них, не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено високим рівнем концентрації фінансових ресурсів у центральних бюджетах, що знижує значення місцевих бюджетів у вирішенні важливих для населення завдань.

При формуванні дохідної частини місцевих бюджетів місцевій владі передаються права на оподаткування, а в разі необхідності державні доходи зібранні на місцевому рівні доповнюються субсидіями від національного уряду та бюджетними трансфертами у вигляді відрахувань частини від загальнодержавних податків, які розподіляються на основі формалізованого механізму.

Саме ці доходи складають істотну частину фінансової системи, зокрема у фінансуванні капіталовкладень в інфраструктуру.

Частка субсидій у доходах місцевих бюджетів коливається від 23% (США) до 40% (Японії).

В окремих зарубіжних країнах субсидії поділяють на дві основні групи:

1) субсидії на підтримку бази оподаткування (мають загальне призначення і можуть використовуватись як доповнення до місцевих надходжень)

2) спеціальні субсидії та дотації (спрямовується у сферу дорожньої інфраструктури, житлового будівництва та санітарних служб).

Другим, не менш важливим джерелом наповнення місцевих бюджетів, є бюджетні трансферти. Необхідно відмітити, питома вага таких надходжень у структуру місцевих бюджетів в унітарних країнах є вищою, тоді як у федеративних - вона значно менша. Так, в Нідерландах, Італії, Ірландії, Канаді, Португалії трансферти складають від 62 до 80% поточних доходів місцевих бюджетів.

У більшості унітарних країн прийнято законодавство, згідно з яким здійснюється розподіл податків на державні і місцеві. До загальнодержавних належать податки на операції з готовою продукцією. Наприклад, у Норвегії основним загальнодержавним податком є податок на додану вартість і податок на прибуток корпорацій. У Великобританії головними загальнодержавними податками є податок на додану вартість, акцизний збір та прибутковий податок з громадян.

Щодо встановлення місцевих податків то у більшості зарубіжних держав діє принцип, коли органи самоврядування користуються правом податкової ініціативи у межах встановлених законодавством країни.

Зазвичай, саме національне законодавство регламентує перелік та порядок справляння локальних податків залишаючи на розсуд органів місцевої влади лише визначення ставок податків.

В світовій практиці адміністрування місцевих податків виділяють три основні їх групи:

1) місцеві прямі та непрямі податки (промислові, поземельні податки, податки на автомобілі, акцизи на бензин, алкогольні напої тощо) які характерні для Великобританії, Франції та Німеччини;

2) надбавки до загальнодержавних податків (сільськогосподарського, прибуткового податків), які існують в Італії, Німеччині та США;

3) інші місцеві податки (податки на собак, на заняття торгівлею, на власників транспортних власників за видачу ліцензій) [15].

При фінансуванні діяльності місцевого самоврядування примушують місцеві органи використовувати механізм дефіцитного фінансування, зокрема, вдаватися до позик. Особливістю позикових операцій місцевих органів в зарубіжних країнах є використання залучених коштів для фінансування капітальних видатків. За рахунок позик фінансується основна частина капітальних витрат місцевих бюджетів у Франції до 98%, в Англії 90%, в Японії, США та Німеччині (від 40% до 45%).

Самостійною ланкою місцевих фінансів у зарубіжних країнах є фінанси місцевих підприємств. До них належать комунальні, дорожні, транспортні підприємства, підприємства газо-, енерго-, та водопостачання, а також житлове господарство. На їх частку припадає від 12% до 34% доходів місцевих бюджетів.

Підсумовуючи вище викладене, слід зазначити що ефективність системи міжбюджетних відносин у розглянутих країнах досягається в результаті забезпечення адекватності дохідних джерел видатковим потребам усіх рівнів бюджетів. Сума власних доходів бюджету і переданих трансфертів дозволяє повністю виконати встановлені видаткові зобов'язання.

Розподіл фінансової допомоги характеризується прозорістю і стабільністю механізму вирівнювання.

Як свідчить порівняння механізмів бюджетного вирівнювання, які застосовуються в різних країнах світу, підходи, що використовуються в Україні, мають з ними багато спільного. Більше того, Україна застосовує ряд елементів, які не тільки дозволяють урахувати особливості міжбюджетних відносин в інших країнах, а й забезпечують прозорість у розподілі фінансової допомоги.

В м. Чернівці, більша частина доходів бюджету району формується за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів та трансфертів.

Ознайомившись з досвідом зарубіжних країн, зробимо наступні висновки, які можна використовувати в Україні.

Так, формуючи доходну базу місцевих бюджетів, на етапі нестабільності і незначущості власних доходних джерел не слід обмежувати роль державних дотацій та субвенцій, адже тільки таким чином держава може активно впливати на розвиток місцевого самоврядування. Однак загальним стратегічним напрямом має бути посилення зацікавленості місцевих органів влади у залученні якомога більше самостійних ресурсів, зростанні ролі власних джерел наповнення місцевих бюджетів. Зокрема, як вважають українські дослідники, перспективним є податок на нерухомість. Він може мати статус загальнодержавного, але надходити переважною часткою до місцевих бюджетів [19].

Зарубіжний досвід фінансового регулювання розвитку регіону підтверджує взаємозалежність між розвитком бізнесу, місцевими бюджетами та регіональною інфраструктурою. Відрахування в місцевий бюджет знаходяться в прямій залежності від прибутковості фірм, розташованих на його території, та доходів населення. Чим більшими є відрахування в місцевий бюджет, тим більше можливостей у місцевих органів влади для вирішення проблем забезпечення соціальними та іншими благами і, відповідно, тим більшою є привабливість регіону для високодохідних верств населення. За таких умов зміцнюється соціально-економічний потенціал регіону, який зумовлює в подальшому зростання податкових надходжень.

Таким чином, зміна системи реформування бюджетної системи в бік пошуку місцевими органами влади реальних джерел надходжень на підвідомчій території став вимогою часу. Роль бюджетної політики в цьому напрямі полягає, і зарубіжний досвід це довів, в утворенні інституційних умов для розвитку місцевого бюджетного процесу, у сприянні місцевим ініціативам.

3.2 Інноваційні особливості реформування системи місцевого оподаткування в Україні

Особливістю реформування системи місцевого оподаткування в Україні стало довготривале прийняття Податкового кодексу України, який значно змінив, а саме скоротив перелік місцевих податків і зборів. З 2011 року в країні функціонує нова система оподаткування, новації якої торкаються інтересів більшості платників податків.

Основні завдання податкової реформи - зниження фіскального тиску на економіку, спрощення адміністрування податків та зменшення витрат підприємств, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Справді, українська податкова система є однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн європейського регіону, але й у глобальному порівнянні. Це регулярно підтверджують міжнародні рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні.

Так, у рейтингу податкових систем Paying Taxes 2010, підготовленому Світовим банком спільно з PriceWaterHouseCoopers, Україна посіла 181 місце із 183 досліджуваних країн. За даними дослідження, звичайне українське підприємство протягом року робить 147 податкових платежів, що є найгіршим показником у світі - 183 місце. Для порівняння: у Росії компанія здійснює 11 платежів, у Польщі - 40, у Чехії - 12, у Білорусі - 107, у Грузії - 18, у США - 10, у Франції - 7, у Китаї - 7 (табл.3.1.).

Таблиця 3.1 Сприятливість податкових систем країн світу

Країна	Кількість платежів	Затрачений час, години	Навантаження на прибуток, %	Рейтинг
Данія	9	135	29,2	13
Канада	9	119	43,6	28
Швеція	2	122	54,6	42
Латвія	7	279	33,0	45
Франція	7	132	65,8	59
США	10	187	46,3	61
Грузія	18	387	15,3	64
Німеччина	16	196	44,9	71
Греція	10	224	47,4	76
Болгарія	17	616	31,4	95
Росія	11	320	48,3	103
Азербайджан	22	376	40,9	108
Чехія	12	613	47,2	121
Угорщина	14	330	57,5	122
Японія	13	355	55,7	123
Китай	7	504	63,8	125
Аргентина	9	453	108,1	142
Румунія	113	202	44,6	149
Бразилія	10	2600	69,2	150
Польща	40	395	42,5	151
Індія	59	271	64,7	169
Україна	147	736	57,2	181
Білорусь	107	900	99,7	183

Вітчизняна система оподаткування нараховувала 29 загальнонаціональних і 14 місцевих податків і зборів. Вартість адміністрування багатьох з них перевищує надходження від їх справляння. Закономірно, що розгалужена система податків вимагає значних матеріальних і часових затрат на їх облік та сплату [13].

Виконання обов'язкових податкових процедур щорічно забирає у підприємців 736 робочих годин . Для порівняння: у Росії аналогічні витрати становлять 320 годин, у Польщі - 395 годин, у Грузії - 387 годин, у США - 187 годин, у Франції - 132 години, у Китаї - 504 години, у Білорусі - 900 годин.

Майже половина витраченого часу українськими підприємствами йде на облік, нарахування, сплату податків та внесків, знову ж таки пов'язаних з оплатою праці.

Сукупні фінансові витрати українських підприємств на ведення податкового обліку становлять 7,1 мільярда гривень або майже 0,7% ВВП.

Податковий кодекс, який, замінив закон про систему оподаткування, зменшив кількість податків та зборів. Замість 29 загальнодержавних та 14 місцевих обов'язкових платежів у кодексі запроваджено відповідно 18 та 5 платежів.

Частина загальнодержавних податків скасовується: збір за проведення гастролей та податок на промисел, частина - переводиться у режим неподаткового платежу: судовий збір і держмито, частина - передається місцевим бюджетам: єдиний податок, податок на нерухомість, плата за торговий патент (табл. 3.2.).

Таблиця 3.2. Порівняння місцевих податків та зборів визначених Законом України «Про систему оподаткування» з Податковим кодексом

Закон України «Про систему оподаткування»	Податковий кодекс України
Податок з реклами	Скасовано
Комунальний податок	Скасовано
Збір за припаркування автотранспорту	Збір за місця для паркування автотранспорту
Ринковий збір	Скасовано
Збір за видачу ордера на квартиру	Скасовано
Курортний збір	Туристичний збір
Збір за участь у бігах на іподромі	Скасовано
Збір за виграш на бігах на іподромі	Скасовано
Збір з гравців на тоталізаторі на іподромі	Скасовано
Збір за право використання місцевої символіки	Скасовано
Збір за право проведення кіно- і телезйомок	Скасовано
Збір за проведення місцевого аукціону	Скасовано
Збір за розміщення об'єктів торгівлі	Скасовано
Збір з власників собак	Скасовано
	Збір за деякі види підприємницької діяльності
	Податок на нерухомість, відмінний від земельних ділянок

Місцеві ради обов'язково встановлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Інші податки - факультативні.

Скасування комунального податку, ринкового збору і податку з реклами відчутно вдарить по доходах бюджетів місцевого самоврядування. На ці податки припадає 90% доходів від місцевих податків (табл.3.3.).

Таблиця 3.3 Надходження від місцевих податків та зборів в Україні за 2008 - 2010 роки (млн..грн.)

Назва місцевого податку або збору	Обсяг та частка місцевого податку або збору у загальному їх обсязі
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Ринковий збір	59,9	60,4	63,3
Комунальний податок	23,0	21,0	19,3
Податок з реклами	7,1	8,0	6,2
Збір за паркування автотранспорту	3,5	4,9	3,7
Збір за розміщення об'єкта торгівлі	59,9	60,4	63,3
Збір за право використання місцевої символіки	23,0	21,0	19,3
Інші податки і збори	7,1	8,0	6,2
Всього	3,5	4,9	3,7

Водночас, дана реформа дасть значний ресурс місцевим бюджетам у вигляді податку на нерухоме майно. Відповідно до нового Бюджетного кодексу, вони включаються до доходів загального фонду місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Іншими словами, ці кошти будуть залишатися у місцевих бюджетах і можуть бути спрямовані на фінансування власних потреб територіальних громад [10].

Загалом, перебудовуючи податкову систему у конкурентоспроможну , слід зважати на те, що конкурентоспроможність податкової системи означає не тільки низький рівень оподаткування і невелику кількість податків, а передусім високий рівень ефективності адміністрування, прозорості і рівності.

Висновки і пропозиції

Місцеві бюджети - це важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів в м. Чернівці довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади на недостатньому рівні володіють фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено такими обставинами:

- високим рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач;

- домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів.

Аналіз стану надходжень місцевих податків і зборів свідчить, що місцеві податки і збори займають незначну частину, а саме 9% від загальної суми податкових надходжень Найбільша питома вага припадає серед місцевих податків і зборів на ринковий збір - 90,7 %, на другому місці комунальний податок - 6,2 %. Так, протягом 2010 року надходження ринкового збору склали 94,7% загальних надходжень місцевих податків і зборів, тобто спостерігається чітка динаміка росту питомої ваги ринкового збору по м. Чернівці.

Місцеві податки та збори згідно Бюджетного Кодексу України входять в склад власних доходів місцевих бюджетів, і повинні відігравати важливу роль в формуванні доходів місцевих бюджетів. Але, система місцевого оподаткування далека від аналогічних систем розвинутих країн світу, тому потребує реформування. Основна причина такого становища криється в тому, що в складі місцевих податків відсутні бюджетоутворюючі податки, які б забезпечували вагомі надходження, більшість введених податків не мають широкої бази оподаткування, це дріб'язкові податки та збори.

Основна мета, в частині удосконалення порядку справляння місцевих податків і зборів, полягає у зміцненні та стабілізації фінансів місцевих органів влади України в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування. Саме місцеві податки і збори покликані забезпечити основні надходження до бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримати і розвивати місцеву інфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічної політики.

Важливим елементом реформування системи місцевого оподаткування є відмова від неефективних податків і зборів, які не мають ні фіскального (іноді надходження від податків не перевищують витрат по стягненню), ні регулюючого значення. Посилення ролі місцевого оподаткування неможливе без запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість), який належить до групи податків на власність. Органам місцевого самоврядування слід передати ті фіскальні інструменти, які фактично є місцевими (тобто зараховуються до місцевих бюджетів).

На шляху до реформування місцевого оподаткування в нашій країні вже здійсненні перші кроки, це прийняття Податкового кодексу, що значно скоротив кількість неефективних місцевих податків і зборів та запровадив декілька нових, проте ефективність запроваджених інновацій можна буде побачити і проаналізувати лише через декілька років.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. - 115с.

2. Бюджетний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 15.10. 2008.

3. Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України від 08.07.2010 № 2456-VI.

4. Податковий Кодекс України прийнятий Верховною Радою України від 23.12.2010 N 2856-VI ( 2856-17 ).

5. Закон України від 18.02.97 р. № 77/97-ВР „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” // Урядовий кур'єр. - 1997. - 20 березня. - № 50-51. - С. 8-9.

6. Закон України вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР„Про місцеве самоврядування в Україні”

7. ...