Інвестиції та інвестиційна діяльність
Поняття інвестицій як цілеспрямованого використання капіталу, їх класифікація. Економічний зміст інвестиційної діяльності, її мета, завдання, види, форми, суб'єкти та об'єкти. Джерела формування інвестиційних ресурсів. Класифікація інвестиційних проектів.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.05.2013 |
| Размер файла | 961,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- 1. Сутність і класифікація інвестицій
- 2. Економічний зміст інвестиційної діяльності
- 3. Мета та завдання інвестиційної діяльності
- 4. Суб'єкти та об'єкти інвестиційної діяльності
- 5. Види та форми інвестиційної діяльності
- 6. Джерела формування інвестиційних ресурсів
- 7. Класифікація інвестиційних проектів
- 8. Методи розрахунку ефективності інвестиційних проектів
1. Сутність і класифікація інвестицій
Термін "інвестиції” походить від латинського "investire" - одягати. Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов'язують з кількісною і якісною зміною виробничих потужностей. Без здійснення інвестицій неможливий нормальний процес виробництва.
В загальноекономічному розумінні інвестиції пов'язують з балансом підприємства. В такому розумінні інвестиції - це стан активів підприємства і уречевлення капіталу в активах.
Визначення інвестицій у фінансах пов'язують з використанням капіталу або довгостроковими капітальними вкладеннями з метою одержання прибутку. Отже, інвестиції мають фінансовий і виробничий аспекти.
Закордонні вчені вважають інвестиції вирішальним базисом майбутньої доходності підприємства. Втілення інвестиційних проектів потребує відмови від грошових коштів сьогодні на користь отримання прибутку в майбутньому. Як правило, на отримання прибутку слід розраховувати не раніше, ніж через рік після початкових витрат (інвестицій). В цей період вони є основною причиною виникнення фінансових проблем (наприклад, з ліквідністю), які підприємство намагається вирішити через додаткове фінансування.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність” під інвестиціями розуміють "всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:
· кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
· рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
· майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
· сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих ("ноу-хау”);
· права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
· інші цінності.
Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. ”
Існує і дещо звужене розуміння інвестицій, коли інвестиції розглядаються з позиції потоків платежів. З такої точки зору під інвестиціями можна розуміти всі витрати (або їх грошовий еквівалент), пов'язані з використанням капіталу (імобілізація, уречевлення вільного капіталу). Більш вузьке розуміння інвестицій включає сам об'єкт і строки імобілізації капіталу, які в такому випадку виступають критерієм класифікації інвестицій.
Інвестиції представляють собою цілеспрямоване використання капіталу, класифікація якого наведена на рис. 1.
інвестиція інвестиційний проект капітал
Рис. 1 Класифікація інвестицій
Загальне визначення інвестицій можна деталізувати на виробничо-господарські (реальні) і фінансові інвестиції. На такому підході здійснений поділ активу балансу на негрошові активи (інвестиційний сектор) і грошові (або платіжні) засоби. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні (вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, визначаються як інноваційні інвестиції). Фінансові інвестиції не мають матеріальних компонентів і поряд з матеріальними інвестиціями відіграють значну роль в житті підприємства. До них відносяться вклади підприємства в дебіторську заборгованість або вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять цінні папери, включаючи кошти в банках. Значення фінансових інвестицій буде зростати по мірі розвитку фінансового ринку і накопичення досвіду роботи з фінансовими активами.
За цілями застосування інвестицій їх поділяють на реінвестиції (заміна застарілих засобів) і нетто-інвестиції (придбання нових активів, розширення виробництва тощо).
За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями розуміють особисту участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюється обізнаними інвесторами, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і детально ознайомлені з механізмом інвестування. Непрямі інвестиції пов'язані з інвестуванням, що опосередковується інвестиційними або іншими фінансовими посередниками. Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів інвестування і подальшого управління ними. Тому вони вкладають кошти в цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками. Такими цінними паперами можуть бути інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів або компаній. Акумульовані таким чином кошти посередники розміщують на свій розсуд - обирають найефективніші об'єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані прибутки розподіляють серед своїх клієнтів.
За терміном інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції. Перші - це вкладення капіталу на період не більше одного року (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період понад один рік, хоча інвестиційні компанії довгострокові інвестиції деталізують в такий спосіб: до 2 років; від 2 до 3 років; від 3 до 5 років; більше 5 років.
Інвестиції за формою власності інвесторів поділяють на: приватні, державні, іноземні і спільні. В економічній теорії та практиці застосовується термін "приватні” інвестиції до вкладення коштів, що здійснюють фізичні особи, а також підприємства недержавної форми власності, насамперед - колективні. Під державними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють центральні або місцеві органи влади за рахунок бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державні підприємства й установи за рахунок власних і позикових коштів. Іноземні інвестиції пов'язані з вкладеннями, що здійснюють іноземні громадяни, юридичні особи і держава. Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють резиденти та нерезиденти.
Інколи виділяють інвестиції за регіональною ознакою. Інвестиції всередині країни (внутрішні) означають вкладення коштів в об'єкти інвестування, які розміщені в територіальних межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (зарубіжними) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, які розміщені за межами території даної країни. До таких інвестицій відносять придбання різноманітних фінансових інструментів інших країн - акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо.
Наведена класифікація інвестицій відображає найістотніші їх ознаки і при необхідності може бути розширена відповідно до підприємницьких або дослідницьких цілей.
Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, будь-які суб'єкти підприємницької і фінансової діяльності - банківські, страхові і посередницькі установи. Також суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи (в тому числі іноземні), а також держави та міжнародні організації. Крім того, суб'єкти інвестиційної діяльності можуть поєднувати функції двох і більше суб'єктів. Відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності здійснюються на підставі договорів.
Інвестор є основним суб'єктом інвестиційної діяльності, який здійснює вкладення власних, позикових і/або залучених коштів у формі інвестицій. Інвесторами можуть бути: фізичні та юридичні особи; об'єднання юридичних осіб, які створюються на підставі договору про спільну діяльність і які не мають статусу юридичної особи; державні органи; органи місцевого самоврядування; іноземні суб'єкти підприємницької діяльності.
З урахуванням направленості основної господарської діяльності інвестори поділяються на індивідуальних та інституційних. Інвестор індивідуальний - це фізична або юридична особа, що здійснює вкладення коштів у формі інвестицій для розвитку виробничо-господарської діяльності. Інвестор інституційний - це фінансовий посередник, який акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність. Інституційні інвестори представлені інвестиційними компаніями, інвестиційними фондами, що, як правило, спеціалізуються на операціях з цінними паперами.
За цілями інвестування, які ставлять перед собою інвестори, виділяють стратегічні і портфельні інвестиції. Перші при здійсненні інвестицій, мають на меті придбання контрольного пакету акцій або переважаючої частки статутного капіталу іншого підприємства для отримання можливості самостійного управління ним. Портфельний інвестор вкладає кошти в різноманітні об'єкти інвестування з метою отримання доходу або приросту капіталу.
Всі інвестори мають рівні права на: здійснення інвестиційної діяльності в будь-якій формі; володіння, користування і розпорядження об'єктами інвестування; самостійне визначення обсягів і напрямів інвестицій; залучення на договірній, переважно на конкурсній, основі інших суб'єктів інвестиційної діяльності; здійснення контролю за цільовим використанням коштів, що інвестуються; об'єднання власних та залучених коштів із коштами інших інвесторів для здійснення спільного інвестування.
Інший суб'єкт інвестиційної діяльності - замовник. Замовниками можуть бути інвестори (уповноважені посередники), які здійснюють реалізацію інвестиційних проектів, не втручаючись при цьому в підприємницьку та іншу діяльність інших суб'єктів інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено договором між ними.
Підрядниками є фізичні та юридичні особи, які виконують роботи по договору підряду або державному контракту, що укладається із замовниками.
Власниками об'єктів інвестиційної діяльності можуть бути інвестори, а також інші фізичні та юридичні особи (в тому числі іноземні), державні органи і органи місцевої влади, міжнародні об'єднання та організації, для яких створюються об'єкти інвестиційної діяльності.
Практична реалізація фінансових вкладень суб'єктами інвестиційної діяльності відбувається за наступними напрямами:
· капітальне будівництво, де відбувається вкладення інвестицій в основні засоби виробничого та невиробничого призначення. Воно об'єднує діяльність замовників, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання тощо;
· інновації, в яких втілюється науково-технічна продукція та інтелектуальний потенціал;
· фондовий ринок: акції, облігації, похідні інструменти.
2. Економічний зміст інвестиційної діяльності
За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов`язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.
Інвестиції в об`єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах, з метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.
1. За об`єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так нематеріальні (іноваційні інвестиції). Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери.
2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об`єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).
3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.
4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.
5. За регіональною ознакою інвестиції виділяють в середині країни та за кордоном. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестції) розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.
3. Мета та завдання інвестиційної діяльності
Головна мета інвестиційної діяльності - забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства. У процесі реалізації основної мети механізм інвестиційного менеджменту має бути спрямований на вирішення таких найважливіших завдань або цілей, а зокрема забезпечення:
- високих темпів економічного розвитку підприємства, його конкурентоспроможності за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;
- максимальної дохідності (чи прибутковості) або досягнення соціального ефекту від інвестиційної діяльності підприємства;
- мінімізації ризиків при впровадженні інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності;
- оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу за зміни зовнішніх і внутрішніх умов щодо здійснення інвестиційної діяльності;
- достатнього обсягу інвестиційних ресурсів та оптимізації (форми та методів усіх можливих джерел) і погодженості їх структури з прогнозом;
- фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у процесі інвестиційної діяльності (прогнози щодо впливу інвестиційної діяльності на рівень своєї фінансової стійкості та платоспроможності);
- пошук ефективних шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства та інвестиційних проектів.
Усі розглянуті завдання інвестиційної діяльності взаємозалежні, взаємодоповнюючі, і тому їх слід розглядати та враховувати сукупно з особливостями кожної окремо. Об'єкт дослідження - це процеси управління інвестиціями, які містять у собі об'єкт, суб'єкт і функції управління.
4. Суб'єкти та об'єкти інвестиційної діяльності
Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.
Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства.
Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.
Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний: подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій; одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво; одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.
Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані: додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України; виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції; подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність; не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції; сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.
Для виконання спеціальних видів робіт, які потребують відповідної атестації виконавця, учасники інвестиційної діяльності зобов'язані одержати ліцензію. Перелік таких робіт та порядок їх ліцензування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.
Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:
новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
цінні папери (акції, облігації та ін.);
цільові грошові внески;
науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.
Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом: пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств; створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб; придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам; придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами; надання позик, кредитів, майна та майнових прав
5. Види та форми інвестиційної діяльності
Поняття інвестиції тісно пов'язане з поняттям власності, оскільки включає також право володіння, користування та розпорядження рухомим і нерухомим майном, що вкладається в об'єкт інвестування і є результатом інвестиційної діяльності.
Інвестиції неоднорідні, а тому постає проблема їх класифікації.
Інвестиції можна класифікувати за різними ознаками.
1. Залежно від видів матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності, розрізняють такі види інвестицій:
інвестиції у вигляді грошових коштів у національній або іноземній валюті, що визнається конвертованою Національним банком України;
інвестиції у вигляді цільових банківських вкладів;
інвестиції у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді господарських товариств та інших господарських організацій корпоративного типу);
інвестиції у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна (будинків, споруд, устаткування та інших матеріальних цінностей) та пов'язаних з ним (цим майном) майнових прав;
інвестиції у вигляді майнових прав, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
інвестиції у вигляді сукупності технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
інвестиції у вигляді грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, в т. ч. гарантовані першокласними банками та такі, що мають вартість у конвертованій валюті;
інвестиції у вигляді прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів;
інвестиції у вигляді інших цінностей відповідно до законодавства України.
2. Залежно від джерел інвестування (вітчизняні чи іноземні) розрізняють внутрішні (участь у яких беруть лише вітчизняні інвестори), зовнішні (іноземні) інвестиції (здійснюються виключно іноземними інвесторами), спільні інвестиції (за участі вітчизняних та іноземних інвесторів).
3. За методами господарювання розрізняють:
реальні інвестиції, тобто спрямовані на збільшення реального капіталу та розширення матеріального виробництва;
фінансові інвестиції - вкладення у фіктивний капітал, тобто витрати на купівлю цінних паперів.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п.1.28 ст.1) дає дещо інший поділ інвестицій на види в залежності від методів господарювання: на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Капітальна інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з названим Законом.
Фінансова інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції в свою чергу поділяються на прямі та портфельні.
Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статут-ното фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).
Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.
4. Залежно від характеру участі інвестора в інвестуванні розрізняють:
прямі інвестиції (здійснюються безпосередньо інвестором, що вимагає від нього відповідної підготовки та професійних навичок);
непрямі інвестиції (здійснюється за посередництвом інших осіб - інвестиційних або фінансових посередників).
5. Залежно від періоду інвестування виділяють:
короткострокові інвестиції (строк вкладення яких не перевищує одного року);
довгострокові інвестиції (здійснення яких перевищує один рік).
6. Залежно від форм власності, на базі якої функціонує інвестор, та джерел інвестиційних коштів розрізняють:
приватні інвестиції (здійснюються фізичними особами та юридичними особами, які не належать до державної та комунальної власності, за рахунок власних або позичкових коштів);
державні інвестиції (здійснюються державними суб'єктами господарювання за рахунок державних або позичкових коштів);
комунальні інвестиції (здійснюються органами місцевого самоврядування та створеними ними організаціями за рахунок коштів місцевих бюджетів та позичкових коштів);
змішані інвестиції (здійснюються інвесторами, що функціонують на різних формах власності).
Здійснення інвестицій може відбуватися у різних формах, а саме у формі:
часткової участі у підприємствах корпоративного типу, що створюються двома і більше фізичними та/або юридичними особами;
створення підприємств, що повністю належать інвестору чи придбання останнім у власність діючих підприємств повністю;
не забороненого законодавством України придбання рухомого та нерухомого майна шляхом прямого його одержання або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
у формі капітальних вкладень, тобто вкладення коштів у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів;
придбання самостійно інвестором (суб'єктом інвестиційної діяльності) чи за участю інших фізичних та/або юридичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів;
придбання інших майнових прав;
в інших формах, не заборонених законами України.
6. Джерела формування інвестиційних ресурсів
Рис. 2. Джерела формування інвестиційних ресурсів
В залежності від виду коштів існують такі методи фінансування інвестиційної діяльності, як самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування за рахунок дотацій, змішане фінансування.
Вибираючи той чи інший метод фінансування інвестиційних проектів треба враховувати їх особливості. Зокрема, внутрішні (власні) кошти такі як амортизація та прибуток мають певні позитивні сторони, а саме:
простота та швидкість залучення;
висока віддача за критерієм норми прибутковості інвестиційного капіталу (непотрібно виплачувати відсотки та дивіденди);
суттєве зниження ризику неплатоспроможності та банкрутства підприємства при їх використанні; - повне збереження управління в руках засновника підприємства.
В той же час, обсяг таких джерел у підприємства обмежений, крім того, відсутній зовнішній контроль за їх ефективним використанням.
Зовнішні (боргові та залучені) кошти навпаки мають високі можливості залучення та можливості зовнішнього контролю за ефективністю їх використання. Однак є і негативні сторони, а саме: - складність із залученням та оформленням; - значний строк залучення;
необхідність надання гарантій (на платній основі); - підвищений ризик банкрутства у зв'язку з несвоєчасним погашенням боргу;
втрата частини прибутку від інвестиційної діяльності у зв'язку з необхідністю платити відсотки та дивіденди; - часткова втрата управління діяльністю підприємства.
Далі більш детально зупинимося на кожному методі фінансування інвестиційних проектів.
Самофінансування - здійснюється виключно за рахунок власних коштів. Цей метод є основним для реалізації невеликих інвестиційних проектів індивідуальних інвесторів. Головна роль серед власних джерел фінансування інвестиційних проектів, безумовно, належить прибутку, який залишається у підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, див. формулу 2.
де Пч - чистий прибуток підприємства; В - виручка від реалізації продукції;
З - виробничі витрати, в тому числі амортизаційні відрахування і відсотки за кредит;
Н6юаж - усі податкові нарахування в республіканський та місцевий бюджети;
Фв," - відрахування в різні фонди;. Ш, - штрафні санкції (сальдо).).
Виходячи з цього розрахунку зрозуміло, що у підприємства якщо і залишається в розпорядженні прибуток, то в невеликих обсягах. Тому як основне джерело фінансування він найчастіше використовується для невеликих інвестицій - банківські депозити, придбання цінних паперів, вкладення в інтелектуальний капітал підприємства (робочу силу). Крім того, прибуток є найкращим джерелом для фінансування інвестицій, для яких важко визначити строк окупності та рівень доходності. Це можуть бути високо ризикові інноваційні інвестиції або заходи, які носять соціальний характер (будівництво санаторіїв, баз відпочинку, дитсадків тощо).
У зв'язку з цим, серед основних джерел фінансування інвестиційних проектів, зокрема, реальних постійно зростає роль економічна та податкова роль амортизаційних відрахувань, які формуються в результаті переносу вартості основних фондів на вартість продукту та в сукупності складають амортизаційних фонд. Економічна роль амортизації полягає у фактичному відшкодуванні діючих основних фондів, крім того, відповідні амортизаційні відрахування відображають реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання, а податкова роль амортизації - полягає у фінансовому відшкодуванні основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань (податкова амортизація) та одержання податкової знижки.
7. Класифікація інвестиційних проектів
Усі форми реального інвестування проходять три основні стадії (фази), що складають у сукупності цикл цього інвестування:
передінвестиційна стадія, у процесі якої розробляються варіанти альтернативних інвестиційних рішень, проводиться їхня оцінка і приймається до реалізації конкретний їхній варіант;
інвестиційна стадія, у процесі якої здійснюється безпосередня реалізація прийнятого інвестиційного рішення;
постінвестиційна стадія, у процесі якої забезпечується контроль за досягненням передбачених параметрів інвестиційних рішень у процесі експлуатації обґєкта інвестування.
Основу передінвестиційної стадії циклу реального інвестування складає підготовка інвестиційного проекту (аналогом цього терміна виступають "бізнес-план", "техніко-економічне обґрунтування" та ін.).
Інвестиційний проект являє собою основний документ, що визначає необхідність здійснення реального інвестування, у якому в загальноприйнятій послідовності розділів викладаються основні характеристики проекту і фінансові показники, повґязані з його реалізацією.
Для таких форм реального інвестування як відновлення окремих видів устаткування; придбання окремих видів нематеріальних активів; збільшення запасів матеріальних оборотних активів, що, як правило, не вимагають високих інвестиційних витрат, обгрунтування інвестиційних проектів носить форму внутрішнього службового документа (доповідної записки, заявки і т.п.), у якому викладаються мотивація, обґєктна спрямованість, необхідний обсяг інвестування, а також очікувана його ефективність.
При здійсненні таких форм реального інвестування, як придбання цілісних майнових комплексів, нове будівництво, перепрофілювання, реконструкція і широкомасштабна модернізація підприємства, вимоги до підготовки інвестиційного проекту істотно зростають. Це повґязано з тим, що в сучасних економічних умовах підприємства не можуть забезпечити свій стратегічний розвиток тільки за рахунок внутрішніх фінансових ресурсів і залучають на інвестиційні цілі значний обсяг засобів за рахунок зовнішніх джерел фінансування. У той же час будь-який великий сторонній інвестор або кредитор повинен мати чітке уявлення про стратегічну концепцію проекту; його масштаби; найважливіші показники маркетингової, економічної і фінансової його результативності; обсяги необхідних інвестиційних витрат і терміни їхнього повернення й інші його характеристики. Розроблений реальний інвестиційний проект дозволяє спочатку власникам і менеджерам підприємства, а потім і стороннім інвесторам всебічно оцінити доцільність його реалізації й очікувану ефективність. Розроблювальні в розрізі окремих форм реального інвестування підприємства, інвестиційні проекти класифікуються по ряду ознак.
У залежності від видів інвестиційних проектів, викладених у розглянутій їхній класифікації, диференціюються вимоги до їхньої розробки.
Для невеликих інвестиційних проектів, які фінансуються підприємством за рахунок внутрішніх джерел, обгрунтування здійснюється по скороченому колу розділів і показників. Таке обґрунтування може містити лише мету здійснення інвестиційного проекту, його основні параметри, обсяг необхідних фінансових засобів, показники ефективності здійснюваних інвестицій, а також схему (календарний план) реалізації інвестиційного проекту. Для середніх і великих інвестиційних проектів, фінансування реалізації яких намічається за рахунок зовнішніх джерел, необхідно повномасштабне обгрунтування по відповідних національних і міжнародних стандартах. Таке обгрунтування інвестиційних проектів підкоряється визначеній логічній структурі, що носить уніфікований характер у більшості країн з розвинутою ринковою економікою (відхилення від цієї загальноприйнятої структури викликаються лише галузевими особливостями і формами здійснення реальних інвестицій).
Рис. 3 Класифікація інвестиційних проектів
Класифікація інвестиційних проектів підприємства:
За функціональною спрямованістю:
Інвестиційні проекти розвитку;
Інвестиційні проекти санації.
За метою інвестування:
Інвестиційні проекти, які забезпечують приріст обсягу випуску продукції;
Інвестиційні проекти, які забезпечують розширення (відновлення) асортименту продукції;
Інвестиційні проекти, які забезпечують підвищення якості продукції;
Інвестиційні проекти, які забезпечують зниження собівартості продукції;
Інвестиційні проекти, які забезпечують вирішення соціальних, екологічних та інших задач.
За сумісністю реалізації:
Інвестиційні проекти, незалежні від реалізації інших проектів підприємства;
Інвестиційні проекти, що залежать від реалізації інших проектів підприємства;
Інвестиційні проекти, які виключають реалізацію інших проектів.
За строками реалізації:
Короткострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації до одного року;
Середньострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації від одного року до трьох років;
Довгострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації більше трьох років.
За обсягом необхідних інвестиційних ресурсів:
Невеликі інвестиційні проекти (до 100 тис. дол. США);
Середні інвестиційні проекти (від 100 до 1000 тис. дол. США);
Великі інвестиційні проекти (більше 1000 тис. дол. США).
За схемою фінансування:
Інвестиційні проекти, які фінансуються за рахунок внутрішніх джерел;
Інвестиційні проекти, які фінансуються за рахунок акціонування (первинної чи додаткової емісії акцій);
Інвестиційні проекти, які фінансуються за рахунок кредиту;
Інвестиційні проекти із змішаними формами фінансування.
Відповідно до рекомендацій ООНПР (Організації Обґєднаних Націй по Промисловому Розвитку) інвестиційний проект повинен містити наступні основні розділи (рис. 4):
Рис. 4. Структура розроблюваного інвестиційного проекту підприємства в розрізі основних розділів
1. Коротка характеристика проекту (чи його резюме). У цьому розділі містяться висновки по основних аспектах розробленого проекту після розгляду всіх альтернативних варіантів, коли концепція проекту, її обгрунтування і форми реалізації уже визначені. Ознайомившись з цим розділом, інвестор повинен зробити висновок про те, чи відповідає проект спрямованості його інвестиційної діяльності й інвестиційної стратегії, чи відповідає він потенціалу його інвестиційних ресурсів, чи влаштовує його проект по періоду реалізації і термінах повернення вкладеного капіталу і т.п.
2. Передумови й основна ідея проекту. У цьому розділі перелічуються найбільш важливі параметри проекту, що служать визначальними показниками для його реалізації, розглядається регіон розташування проекту з увґязанням з ринковим і ресурсним середовищем, наводиться графік реалізації проекту і характеризується його ініціатор.
3. Аналіз ринку і концепція маркетингу. У ньому викладаються результати маркетингових досліджень, вкладається концепція маркетингу і розробляється проект його бюджету.
4. Сировина і постачання. Цей розділ містить класифікацію використовуваних видів сировини і матеріалів, обсяг потреби в них, наявність основної сировини в регіоні і забезпеченість нею, програму постачань сировини і матеріалів і повґязані з ними витрати.
5. Місце розташування, будівельна ділянка і навколишнє середовище. У цьому розділі детально описуються місце розташування проекту, характер природного навколишнього середовища, ступінь впливу на неї при реалізації проекту, соціально-економічні умови в регіоні й інвестиційний клімат, стан виробничої і комерційної інфраструктури, вибір будівельної ділянки з урахуванням розглянутих альтернатив, оцінка витрат по освоєнню будівельної ділянки.
6. Проектування і технологія. Цей розділ повинен містити виробничу програму і характеристику виробничої потужності підприємства; вибір технології і пропозиції по її придбанню чи передачі; детальне планування підприємства й основні проектно-конструкторські роботи; перелік необхідних машин і устаткування, і вимоги до їх технічного обслуговування; оцінку повґязаних з цим інвестиційним проектом витрат.
7. Організація управління. У цьому розділі наводиться організаційна схема і система управління підприємством; розглядається конкретна організаційна структура управління по сферах діяльності і центрах відповідальності; розглядається детальний кошторис накладних витрат, повґязаних з організацією управління.
8. Трудові ресурси. Цей розділ містить вимоги до категорій і функцій персоналу, оцінку можливостей його формування в рамках регіону, організацію набору, план навчання працівників і оцінку повґязаних з цим витрат.
9. Планування реалізації проекту. У цьому розділі розглядаються окремі стадії здійснення проекту, наводиться графік його реалізації, розробляється бюджет реалізації проекту.
10. Фінансовий план і оцінка ефективності інвестицій. Цей розділ містить фінансовий прогноз і основні види фінансових планів, сукупний обсяг інвестиційних витрат, методи і результати оцінки ефективності інвестицій, оцінку інвестиційних ризиків.
8. Методи розрахунку ефективності інвестиційних проектів
Для оцінювання ефективності інвестиційних проектів використовуються прості (статистичні) і динамічні (дисконтування) методи. Прості (статистичні) методи поділяються на методи розрахунку норми прибутку і терміну окупності. Динамічні методи (методи дисконтування) поділяються на методи розрахунку чистого дисконтованого доходу, індексу доходності, внутрішньої норми доходності і дисконтованого терміну окупності. Методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів подано в табл. 1.
|
Описання методу |
Переваги |
Недоліки |
Сфера застосування |
|
|
Розрахунок норми прибутку. Чистий прибуток (дохід) проекту порівнюється з інвестиційними витратами. Показує, яка частина інвестиційних витрат повертається у виді прибутку на протязі одного інтервалу планування. При порівнянні проектів вибирають проект з найбільшим значенням норми прибутку |
Простота розрахунків. Дає змогу оцінити прибутковість проекту |
Не враховується часовий аспект вартості грошей, доходи від ліквідації старих активів, можливість реінвестування отриманих доходів. Метод не дозволяє вибирати один з проектів, які мають однакові норми прибутку, але різні інвестиційні витрати |
Використовується при доцільності подальшого аналізу або відмови від проекту на самій початкові стадії |
|
|
Розрахунок терміну окупності проекту. Загальний обсяг інвестиційних витрат порівнюється із сумою чистих надходжень від операційної діяльності. Коли ці потоки порівнюються, можна розрахувати період, необхідний для відшкодування витрат. 3 декількох варіантів відбирається проект з найменшим терміном окупності |
Простота розрахунків. Дає змогу оцінити ліквідність проекту і його ризикованість |
Вибір терміну окупності суб'єктивний. Не враховується вартість грошей у часі. Ігнорується дохідність проектів за межами терміну окупності. Тому проекти з однаковими термінами окупності, але різними термінами реалізації можуть приносити різний дохід, що затрудняє їхнє порівняння |
Використовується для вибору проектів в умовах високої інфляції і нестабільності при дефіциті ліквідних оборотних засобів |
|
|
Розрахунок чистого дисконтованого доходу (ЧДД). Цей показник визначається як різниця дисконтованих надходжень і витрат по проекту. Якщо ЧДД > 0, то проект треба прийняти тому, що поточна вартість доходів вища від поточної вартості витрат. Якщо ЧДД = 0, то інвестор не отримає доходу, хоча підприємство збільшиться в масштабах. Якщо ЧДД < 0, то інвестор понесе збитки.3 декількох проектів треба вибрати той, у якого ЧДД більший |
Враховується вартість грошей у часі. Метод орієнтований на збільшення доходів інвесторів |
ЧДД є абсолютним показником, і тому важко об'єктивно оцінити вибір між декількома проектами з однаковими ЧДД і різними інвестиційними витратами або проектом з більшим терміном окупності та ЧДД і проектом з меншим терміном окупності та ЧДД. Вибір ставки дисконтування суб'єктивний |
При виборі проектів декількох незалежних варіантів розрахунок ЧДД використовується при визначені внутрішньої норми доходності. При виборі з взаємовиключних проектів вибираються проекти з найбільшими ЧДД |
|
|
Розрахунок індекс доходності (ІД). Цей показник визначається як відношення поточної вартості майбутніх доходів до початкових витрат. Характеризує відносну прибутковість проекту. Якщо ІД>1, то дохідність інвестицій вища чим вимагають інвестори, і, це означає, що проект прибутковий. Якщо ІД=1, то дохідність інвестицій дорівнює нормативній рентабельності. Якщо ІД<1, то інвестиції нерентабельні |
Є відносним показником і дає змогу судити про резерв безпеки проекту |
Вибір ставки дисконтування суб'єктивний |
Застосовується під час порівняння незалежних проектів з різними інвестиційними витратами і термінами реалізації при формуванні оптимального інвестиційного портфеля підприємства |
|
|
Розрахунок внутрішньої норми доходності (ВИД). Під ВИД розуміють таку ставку дисконтування, при якій ЧДД проекту рівний нулю, тобто коли всі витрати окупляться. ВИД характеризує нижній гарантований рівень прибутковості проекту і максимальну ставку плати за залучені джерела фінансування, при якій проект залишається беззбитковим. ВНД порівнюють з вартістю джерел засобів для здійснення проекту (ВЗ). Якщо ВНД > ВЗ, то проект треба прийняти. Якщо ВНД = ВЗ, то проект безприбутковий. Якщо ВНД < ВЗ, то проект збитковий |
Метод простий для розуміння. Націлений на збільшення доходів інвесторів |
Передбачає складні розрахунки. При неординарних потоках можливі декілька варіантів значень ВНД. Вибір проекту за цим критерієм утруднений, оскільки проекти з низькою ВНД можуть у подальшому приносити значний чистий дисконтований дохід. |
Використовується при формуванні інвестиційного портфеля підприємства |
|
|
Розрахунок дисконтованого терміну окупності. Дає змогу визначити період, за який повертаються початкові інвестиційні витрати з чистих дисконтованих надходжень за проектом |
Враховує вартість грошей у часі і можливість реінвестування доходів, які отримуються |
Вибір дисконтованого терміну окупності страждає суб'єктивністю. Цей показник ігнорує доходність проектів за межами терміну окупності. Тому проекти з однаковими дисконтованими термінами окупності, але різними термінами реалізації можуть приносити різний дохід, що затрудняє їх порівняння |
Використовується для вибору проектів в умовах високої інфляції та нестабільності в разі дефіциту ліквідних оборотних засобів |
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідження економічної сутності та форм інвестицій. Функції держави, як суб’єкту інвестиційної діяльності. Класифікація інвестиційних проектів. Правова база інвестиційної діяльності. Мета та цілі інвестиційного управління. Інвестиції в виробничі фонди.
курсовая работа [211,9 K], добавлен 11.09.2010Особливості поняття інвестицій в широкому економічному сенсі. Джерела фінансування та класифікація форм інвестицій і видів інвесторів. Інвестиційна політика підприємств та її ефективність. Правове регулювання інвестиційної діяльності підприємств.
реферат [27,6 K], добавлен 05.09.2008Інвестиційна діяльність, її об'єкти та суб’єкти. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність в Україні. Право інвестора як головної фігури інвестиційного проекту. Показники розвитку та інвестування економіки України.
контрольная работа [40,7 K], добавлен 11.07.2010Економічна сутність інвестицій. Класифікація інвестицій, основні поняття інвестиційної діяльності. Процес управління інвестиціями компанії. Характеристика інвестиційної діяльності в Україні. Особливості форми здійснення фінансових інвестицій підприємства.
реферат [938,4 K], добавлен 15.01.2010Економічна сутність та зміст інвестиційних якостей підприємства. Види та класифікація інвестицій. Аналіз фінансового стану та оцінка інвестиційних якостей ПАТ "ВОЖК". Ефективність організації і прогнозування інвестиційної діяльності на підприємстві.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 08.11.2011Сутність і класифікація капітальних вкладень. Об'єкти і суб'єкти інвестиційної діяльності, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень. Права, обов'язки і відповідальність суб'єктів. Розрахунок та аналіз економічної ефективності варіантів проектів.
курсовая работа [300,9 K], добавлен 21.02.2013Поняття державного фінансування інвестиційних проектів. Надання бюджетних коштів на фінансування інвестиційних проектів. Державні цільові фонди. Субсидії у вузькому і важкому значеннях. Механізми формування ціни на кожен вид інвестиційних ресурсів.
презентация [502,1 K], добавлен 30.06.2015Формування інвестиційних ресурсів підприємства. Принципи побудови та критерії оцінки податкової системи. Проблеми і перспективи реформування системи оподаткування інвестиційної діяльності. Підвищення ефективності інвестиційної діяльності підприємства.
курсовая работа [397,8 K], добавлен 25.05.2014Сутність міжнародних інвестицій. Інвестиційний ринок та його функціональна структура. Переваги та недоліки міжнародної інвестиційної діяльності, механізм її здійснення, суб’єкти та об’єкти. Чинники, які впливають на неї, особливості її регулювання.
контрольная работа [165,6 K], добавлен 13.04.2011Основні показники економічного і соціального розвитку м. Миколаїв. Основні етапи реалізації Проекту запланованих технічних та організаційних нововведень. Способи реалізації інвестиційних проектів. Структура інвестиційних ризиків та їх страхування.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 04.01.2011Поняття інвестиційної діяльності та проблеми її активізації в Україні. Класифікація джерел фінансування інвестицій. Сутність інвестиційного проекту та його цикли. Проблеми фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, методи оцінки її ефективності.
курсовая работа [124,1 K], добавлен 01.12.2013Потреба у збереженні позитивної динаміки економічного зростання. Інвестиційні ресурси. Процес формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку вітчизняної економіки. Нарощування обсягів кредитування. Потреба у страхуванні інвестиційних проектів.
контрольная работа [763,7 K], добавлен 09.12.2008Підходи до визначення середньовзваженої вартості капіталу. Вибір найбільш ефективного способу інвестування. Рентабельність інвестицій. Фінансові методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Аналіз чутливості інвестиційного проекту.
реферат [42,2 K], добавлен 05.09.2008Поняття та зміст фінансових інвестицій як процесу вкладання коштів на придбання різноманітних фінансових активів або фінансових інструментів. Їх класифікація та типи, методика аналізу. Напрямки вивчення та оцінка інвестиційних якостей цінних паперів.
презентация [641,2 K], добавлен 13.04.2014Поняття, основні положення, предмет, мета та види інвестиційних договорів. Особливості правового регулювання взаємовідносин між учасниками інвестиційних проектів в Україні. Загальна характеристика форм підрядного виконання будівельно-монтажних робіт.
реферат [128,1 K], добавлен 28.11.2010Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій, їх економічна суть та класифікація. Оцінка якостей фінансових інструментів інвестування. Поняття портфеля фінансових інвестицій і класифікація його видів. Оперативне управління портфелем інвестицій.
контрольная работа [836,5 K], добавлен 28.09.2009Механізм формування інвестиційних ресурсів. Сучасні тенденції розвитку фондового ринку України, аналіз динаміки. Світовий досвід функціонування інвестиційних фондів. Рекомендації щодо удосконалення та розвитку ринку спільного інвестування в країні.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 25.01.2014Сучасне тлумачення категорії "інвестиції" як засобу збереження і примноження заощаджень та цінностей. Вкладенням капіталу з метою його збільшення. Приоритетні галузі для іноземного інвестування та інвестиційна діяльність в Україні, шляхи її поліпшення.
курсовая работа [37,2 K], добавлен 19.06.2008Історія розвитку інвестиційних компаній та фондів. Інвестиційні компанії відкритого і закритого типу. Трасти та фонди грошового ринку, формування портфелів. Відмінність інвестиційних компаній від інвестиційних фондів в залежності від законодавства країни.
курсовая работа [11,1 K], добавлен 03.05.2009Сутність капітальних інвестицій, чистої поточної вартості та ефективного використання факторів виробництва. Інвестиції як джерела генерації грошових потоків. Зміст методології розробки капітального бюджету та стратегія прийняття інвестиційних рішень.
магистерская работа [5,7 M], добавлен 03.07.2010
