Грошові розрахунки на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації грошових розрахунків підприємств

1.1 Сутність грошових розрахунків підприємств

1.2 Функції, принципи та класифікація грошових розрахунків

1.3 Структура грошових розрахунків

Розділ 2. Оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства Агрофірма "МИР"

2.2 Розмір підприємства, його спеціалізація та організаційна структура

2.3 Оцінка фінансових результатів господарювання

2.4 Сучасний фінансовий стан підприємства

2.5 Система оподаткування підприємства

Розділ 3. Організація грошових розрахунків у сільськогосподарському підприємстві Агрофірма "МИР"

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності постійного розвитку інструментів платіжних систем, які використовуються підприємствами для виконання грошових розрахунків на всіх етапах циклів розширеного виробництва, та проведення аналітичних досліджень по ефективності застосовуємих та перспективних грошових, документарних і бартерних систем національних розрахунків підприємств.

Об'єкт курсового дослідження - підприємство ПОСП АФ "МИР".

Предмет курсового дослідження - організація системи грошових розрахунків підприємства на внутрішньому та зовнішньоекономічному ринках, методика фінансового аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства.

Мета курсової роботи - вивчення закономірностей та принципів побудови системи грошових розрахунків на прикладі ПОСП АФ "МИР", оцінка позитивних та негативних рис застосовуємої системи розрахунків, розробка пропозицій по удосконаленню системи грошових розрахунків на підприємстві.

Завдання курсової роботи:

1. Провести систематизацію сутності та методології побудови системи розрахунків підприємства з використанням безготівкових та готівкових платіжних інструментів;

2. Виконати аналіз системи розрахунків на підприємстві ПОСП АФ "МИР" та її вплив на ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства;

3. Ідентифікувати основні проблеми в системі розрахунків на підприємстві ПОСП АФ "МИР", їх причини та наслідки;

4. Обґрунтувати перспективність та економічну ефективність заходів по впровадженню схем вексельного обігу в системі грошових розрахунків підприємства;

Інформаційно-методологічна база досліджень курсової роботи - звітні документи ПОСП АФ "МИР" за 2008 - 2010 роки.

Практична цінність отриманих результатів курсового дослідження полягає в ідентифікації при економічному аналізі діяльності ПОСП АФ "МИР" причин зниження ефективності системи його грошових розрахунків та обґрунтуванні пропозицій антикризових заходів по виведенню підприємства з зони збитковості та низької платоспроможності, що фактично привели до передачі 40% статутного капіталу у вигляді банківських відсотків за кредити.

Розділ 1. Теоретичні основи організації грошових розрахунків підприємств

1.1 Сутність грошових розрахунків підприємств

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Збільшення трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.

Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових - виробництва, розподілу, споживання.

Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.

Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси.

Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

- забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

- реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

- сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

- забезпечення спільної діяльності підприємств;

- отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документообігом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

1.2 Функції, принципи та класифікація грошових розрахунків

платіж готівка ліквідність платоспроможність

Виконання більшості господарських операцій суб'єктів підприємництва пов'язане з грошовими розрахунками. Підставою для здійснення грошових розрахунків є наявність спеціальних документів: рахунків, рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Сукупність усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим оборотом. Розрізняють готівковий та безготівковий грошові обороти. Для здійснення готівкових розрахунків підприємства використовують готівку (в національній або іноземній валюті), яку зберігають у касі. Максимальну суму грошових коштів, яка може постійно зберігатися в касі (ліміт готівки), підприємство встановлює самостійно. Ліміт готівки затверджується наказом керівника підприємства. Зі зміною умов господарської діяльності підприємства (обсягу касових оборотів, порядку здачі касового виторгу, періодичності інкасації готівки тощо) сума ліміту готівки в касі може бути змінена.

Усю готівку понад встановлений ліміт підприємства зобов'язані здавати в банк. Встановлений ліміт можна перевищувати тоді, коли готівка отримана підприємством для виплати заробітної платні, заохочень, допомоги, компенсацій, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів. Таке перевищення підприємства можуть допускати лише протягом трьох робочих днів з отримання готівки, а підприємства залізничного транспорту та морських портів - протягом п'яти днів. Після закінчення цього терміну суму невикористаної готівки наступного робочого дня повертають у банк.

Найчастіше готівка надходить у касу підприємства з банківських рахунків або як готівковий виторг за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Надходження і видавання грошей з каси оформляють спеціальними касовими документами.

Суть безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі здійснюють шляхом списання коштів із банківського рахунку платника і зарахування їх на банківський рахунок одержувача, тобто проведенням відповідних записів на банківських рахунках обох учасників розрахунків. Підставою для здійснення безготівкових розрахунків є подання до банку спеціальних розрахункових документів (платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, реєстру документів за акредитивом, реєстру чеків тощо) на паперових носіях або в електронному вигляді, використовуючи програмно-технічний комплекс "клієнт-банк".

Для здійснення безготівкових розрахунків підприємства відкривають в установах банків на договірній основі поточні рахунки. Порядок відкриття банківських рахунків регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яку затверджено постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. Підприємство може відкрити один і більше поточних рахунків у національній та інших валютах.

Для відкриття поточного рахунку в банку підприємство подає в установу банку такі документи:

· заяву встановленого взірця на відкриття рахунку, підписану керівником або іншою уповноваженою на це особою;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;

· копію належним чином зареєстрованого установою документа (статуту, засновницького договору, установчого акта, положення), засвідчену нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;

· копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

· копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

· картку із взірцями підписів посадових осіб, що мають право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та розрахункові документи, і відбитком печатки, засвідчену нотаріально.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

· копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

· копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Щоб відкрити поточний рахунок для відокремленого підрозділу підприємства, в банк, у якому підприємство вже має відкритий поточний рахунок, подають заяву на відкриття рахунку, картку із взірцем підписів і відбитком печатки, засвідчену в установленому порядку, та клопотання підприємства про відкриття рахунку.

Різновидом поточних рахунків є карткові рахунки (картрахунки), які відкривають для обліку операцій за платіжними картками.

Відкриваючи рахунок, підприємство протягом трьох днів повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації підприємства. Операції на рахунку здійснюються після того, як банк отримав повідомлення з податкового органу про взяття рахунку на облік. Про відкриття другого, третього і наступних поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох днів з дня його відкриття також повідомляє податкові органи.

Крім поточних, підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть відкривати вкладні (депозитні) та кредитні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок призначений для розміщення тимчасово вільних коштів підприємства на депозити банку на встановлений термін (або без зазначення такого терміну) з нарахуванням відсотків відповідно до депозитної угоди.

Кредитний рахунок відкривають для обліку кредитів, наданих підприємству установою банку шляхом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Для здійснення грошових розрахунків у іноземній валюті підприємство може відкрити валютні рахунки. Для відкриття рахунку в іноземній валюті потрібно подати ті ж документи, що й для відкриття рахунків у національній валюті.

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, які відрізняються одна від одної особливостями фінансових відносин, способами платежу та організацією документообігу.

1.3 Структура грошових розрахунків

Більшість розрахункових операцій підприємства здійснюють у безготівковій формі. Застосування безготівкової форми розрахунків дає змогу знизити витрати на транспортування і зберігання готівки та на її облік, зменшує тривалість проведення розрахунків, підвищує рівень контролю за цільовим використанням грошових коштів.

Безготівкові розрахунки підприємства здійснюють з дотриманням таких основних принципів:

· обов'язковість збереження підприємствами грошових коштів в установах банків;

· самостійність вибору підприємством установи банку;

· самостійність вибору підприємством виду та форми розрахунків;

· самостійність розпоряджання підприємства своїми коштами в межах чинного законодавства;

· здійснення грошових розрахунків у межах коштів на рахунках підприємства;

· максимальне наближення моменту грошових розрахунків до моменту реалізації продукції.

Організацію безготівкових розрахунків підприємств регулює Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року. Ця Інструкція встановлює правила використання платіжних інструментів на паперових носіях або в електронному варіанті під час здійснення розрахункових операцій у формі:

· меморіального ордера;

· платіжного доручення;

· платіжної вимоги-доручення;

· платіжної вимоги;

· розрахункового чека - акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів окремо регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Меморіальний ордер - міжбанківський розрахунковий документ, що його складає банк під час здійснення розрахунків для документального оформлення операцій щодо списання коштів із рахунку платника, операцій із виконання письмового доручення платника або розпорядження стягувача про списання коштів із рахунку платника

Підприємства України найчастіше здійснюють безготівкові грошові розрахунки з використанням платіжних доручень. Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної в дорученні суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платіжні доручення можна використовувати для оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги (як попередню оплату, так і для завершення розрахунків за актами взаємної заборгованості підприємства), для сплати податків тощо. Платіжне доручення виписує платник і передає його обслуговуючому банку не пізніше, ніж за 10 календарних днів від дати оформлення платіжного доручення. Банк приймає доручення до виконання за наявності на рахунку платники суми коштів, достатньої для оплати. Суму взятого до оплати платіжного доручення банк списує з рахунку платника і перераховує на рахунок одержувача. Якщо постачальник (одержувач коштів) не має відкритого в банку рахунку, підприємство може здійснити розрахунок гарантованими платіжними дорученнями через підприємство зв'язку. Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями застосовують для виплати заробітної платні працівникам, які заготовляють сільськогосподарську продукцію, для виплати пенсій тощо у місцевостях, де банківські установи відсутні. У цьому випадку платник виписує платіжне доручення, в якому вказує призначення платежу, додає до нього заповнені бланки грошових переказів та список одержувачів коштів.

Перевагою розрахунків платіжними дорученнями є простота і швидкість документообігу, економічність та універсальність (можливість застосування як за товарними, так і за нетоварними платежами).

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість поставленої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг) і нижньої - доручення платника обслуговуючому банкові про списання певної суми коштів зі свого рахунку та перерахування її на рахунок одержувача. Під час розрахунків платіжними вимогами-дорученнями постачальник виписує (не менше, ніж у двох примірниках) розрахунковий документ з вимогою до платника оплатити вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг на підставі надісланих йому (оминувши банк або через банк платника згідно з договірними умовами) розрахункових документів. Платник, отримавши платіжні документи, визначає можливість оплати платіжної вимоги-доручення, здає її до банку, котрий обслуговує його, для того, щоб акцептовану за платіжною вимогою-дорученням суму було перераховано з рахунку платника на рахунок постачальника. Термін, протягом якого платник має подати до свого банку акцептовані платіжні вимоги-доручення, визначається сторонами в угоді, проте не має перевищувати 20 днів. Платник може повністю або частково відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, про що він повідомляє безпосередньо постачальника за передбаченим у договорі порядком у зазначені у ньому терміни. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка не перевищує наявну на рахунку платника. Платник може відмовитися від акцептування платіжної вимоги-доручення, якщо поставлені товари не відповідають умовам договору, відвантажені достроково або не за адресою тощо. Застосування цієї форми грошових розрахунків прискорює оформлення розрахункових документів, сприяє зміцненню договірних стосунків між діловими партнерами, оскільки платіж здійснюється тільки за згоди платника Розрахунки платіжними вимогами - форма безготівкових розрахунків, при якій одержувач коштів подає на інкасо в банк, котрий його обслуговує, розрахунковий документ, що містить вимогу до платника про сплату певної суми через банк. Вона має дві особливості. Перша полягає в тому, що ці розрахунки можна розпочинати лише після відвантаження (відпускання) продукції, виконання робіт або надання послуг; друга - в тому, що оплата платіжної вимоги здійснюється за згодою (акцептом) платника. Унаслідок цього розрахунки платіжними вимогами називають також акцептною формою розрахунків. Оплату платіжних вимог без акцепту використовують тільки в розрахунках за окремі види послуг, які надають згідно з тарифами на підставі показів лічильників чи інших фіксованих платежів. Для акцептування платіжної вимоги платникові надається певний термін, що залежить від виду акцепту. Розрізняють такі види акцепту: попередній і подальший. За попереднього акцепту оплата платіжної вимоги може бути здійснена тільки після попередньої згоди платника. За подальшого акцепту банк негайно після отримання платіжної вимоги знімає гроші з рахунку платника, який після оплати має право акцептувати платіжну вимогу або відмовитися від акцепту протягом певного часу. У випадку відмови від акцепту банк відшкодовує кошти платникові. У сучасній системі безготівкових розрахунків використання розрахунків платіжними вимогами обмежено. Грошові розрахунки підприємства можуть також здійснювати із застосуванням чеків. У грошових операціях підприємств використовують два види чеків: грошові та розрахункові.

Грошовий чек - це грошовий документ установленої форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного рахунку (чекодавця) банкові сплатити зазначену в чеку суму конкретній особі чи пред'явникові чека. Основне призначення грошового чека - бути інструментом отримання готівкових коштів із поточного рахунку підприємства.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця (платника) своєму банкові (банкові-емітенту) перерахувати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахункові чеки використовують для здійснення безготівкових розрахунків підприємства та фізичні особи. Розрахунковий чек заповнює платник і передає його отримувачеві платежу в момент здійснення господарської операції купівлі-продажу. Отримувач платежу (пред'явник чека) подає чек у свій банк до оплати. Банк видає чеки клієнтові у формі чекових книжок по 10, 20 та 25 аркушів. Термін чинності чекової книжки - один рік. Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому балансовому рахунку. Оплата чеками прискорює здійснення та значно спрощує техніку проведення розрахункових операцій, скорочує їх трудомісткість. Однак, через необхідність спеціального депонування коштів за такої форми розрахунків частина їх на певний час вилучається з грошового обороту підприємства.

Акредитивна форма розрахунків між покупцями та постачальниками передбачає використання акредитивів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким одна кредитна установа (банк) доручає іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих (заброньованих) для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред'явникові акредитива певну суму коштів. За своєю суттю акредитив є договором, відокремленим від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися. Тобто акредитив - це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені на підставі документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, якій призначено платіж) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Суть вексельної форми розрахунків полягає в тому, що розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником) здійснюються з відтермінуванням платежу (до 90 днів), і оформляються векселем. Вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму. Переказний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Трасат стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, підписавши його. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого векселя, є основним вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя у визначений у ньому термін. Вексельні зобов'язання платника, векселедавця та індосанта можуть бути додатково гарантовані за допомогою авалю вексельного гарантування.

Предметом вексельних розрахунків можуть бути тільки гроші. Дозволяється виставляти вексель як у національній, так і в іноземних валютах. Можливість та умови виставлення й оплати векселя в іноземній валюті визначають норми національного валютного законодавства. Оформляють векселі на спеціальних банківських бланках.

Для здійснення розрахунків застосовують векселі, які відрізняються порядком оплати, емітентом, наявністю застави, місцем платежу тощо. Векселі класифікують за такими основними ознаками:

1) за емітентом векселі поділяють на:

- казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються з метою покриття видатків державного бюджету і можуть застосовуватись для здійснення розрахунків, зарахування сплати податків до державного бюджету, як застава для забезпечення інших платежів та кредитів. Емітує та погашає казначейські (скарбничі) векселі центральний банк за дорученням державної скарбниці (казначейства) чи Міністерства фінансів;

У сучасних умовах зростає обсяг грошових розрахунків фізичних і юридичних осіб із використанням пластикових карток, їх використовують для розрахунків за товари (роботи, послуги), а також для отримання готівки. Банківські картки класифікують за їх власниками, за схемою використання тощо. За власниками картки бувають приватними та корпоративними. Власниками приватних платіжних карток є фізичні особи, яким відкривають окремий картковий рахунок, на якому акумулюють кошти власника картки. На одну і ту саму особу може бути відкрито необмежену кількість карткових рахунків. Корпоративні картки - це платіжні картки, які дають можливість їх власникам здійснювати платіжні операції за рахунок коштів, що їх акумулюють на картковому рахунку юридичної особи.

За схемою використання картки поділяють на дебетові і кредитові. Дебетові платіжні картки дають змогу використовувати лише ту суму коштів, яка зберігається на картковому рахунку. При використанні кредитних платіжних карток можна користуватися коштами банку (у певних межах і за певний відсоток) згідно з угодою.

Розділ 2. Оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства Агрофірма "МИР"

Дослідне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "МИР" Українського науково-дослідного інституту зрошуваного садівництва є одним з провідних господарств з виробництва плодів та ягід півдня України. Дослідне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "МИР" розташоване в південній частині степової України, в зоні Причорноморської низовини, яка являє собою рівнину з загальним схилом на південь до Азовського та Чорного морів. Клімат місцевості теплий з невеликою кількістю опадів, сухістю повітря та інтенсивним випаровуванням вологи в літній період.

Сума активних температур складає 3400-3500°С. Влітку температура сягає +20-22°С, взимку -2,5-3°С, але в окремі роки може знижуватись до -30°С. Без морозний період в середньому 195-210 днів. Максимальна вологість повітря сягає 85-87% у зимовий період, в літній - знижується до 37%.

Значним недоліком клімату для розвитку садівництва в Мелітопольському районі є обмежена кількість атмосферних опадів 193-203 мм, котрі випадають нерівномірно. Для усунення цієї проблеми використовують системи зрошення.

Дослідне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "МИР" складається з трьох відділів.

Відділення №1 знаходиться на північній стороні села Горностаївка. Для цієї території характерні дерново-глиністі піски, та супіщані чорноземи. Загальна площа земель відділення №1 під плодовими багаторічними насадженнями складає 133,6 га.

На південній стороні села Горностаївка, розташоване відділення №2. Для цієї території характерні супіщані, легкосуглинкові та суглинкові чорноземи, слабо гумусовані піски.

Загальна площа земель відділення №2 під плодовими багаторічними насадженнями складає 85 га.

Землі відділення №3 знаходяться в південно-західній частині Новотроїцького району. На території відділення №3 виділено 9 різновидів ґрунтів, основні з них: темно-каштанові слабо солонцюваті, темно-каштанові солонцюваті, луго-чорноземні ґрунти.

2.2 Розмір підприємства, його спеціалізація та організаційна структура

Для всебічної та більш детальної та більш детальної економічної характеристики розглянемо розміри аграрного підприємства.

Таблиця 2.2.1 Розміри аграрного підприємства

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 р. від 2008 р.
				+/-	%
Обсяг виробництва продукції в порівняних цінах/тис. грн. - всього	6691,53	11627,92	3200,85	-3490,68	47,8
в т.ч.: рослинництва	6676,86	10032,79	2155,17	-4221,69	32,3
Тваринництва	14,67	1595,13	1045,68	1031,01	7128,0
Обсяг продажу продукції, тис. грн. - всього	6256,95	9678,59	4402,02	-1854,93	70,4
в т.ч.: рослинництва	6251,52	9542,44	4330,58	-1920,94	69,3
Тваринництва	5,43	136,15	71,44	66,01	1315,7
Власний капітал, тис. грн.	49846	47357	46157	-3689	92,60
Авансовий капітал, тис. грн.	46675	48047	50157	3482	107,5
Кількість працюючих, чол.	697	661	456	-241	65,42
Площа сільськогосподарських угідь, га	1454	1454	1431	-23	98,4
В т.ч.: рілля	557	553	553	-4	99,3
Взято в оренду сільськогосподарських угідь, га	23	23	23	-	100

Виходячи з даних таблиці 2.2.1, видно що обсяг виробництва продукції в порівняних цінах в 2010 році зменшився майже в 2 рази, тобто на 3490,68 тис. грн. за рахунок зменшення обсягу виробництва продукції рослинництва на 67,7%, а обсяг виробництва продукції тваринництва за 2008-2010 роки збільшилась з 14,67 до 885,16 тис. грн. обсяг продажу продукції зменшився на 29,6%, тобто на 1854,93 тис. грн. за рахунок зменшення обсягу продажу продукції рослинництва на 30,7%, тобто на 1920,94 тис. грн. Обсяг власного капіталу зменшився на 7,4%, обсяг авансового капіталу збільшився на 7,5%. Кількість працюючих зменшилась на 34,58%. Площа сільськогосподарських угідь також зменшилась на 1,6%, кількість взятих в оренду сільськогосподарських угідь залишалась незмінною і склала 23 га.

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Отже, розглянемо структуру земельного фонду досліджуваного господарства, використовуючи дані форми 50 с/г.

Таблиця 2.2.2 Структура земельного фонду

Угіддя	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 р. від 2008 р.
	га	%	га	%	га	%	+/-	%
Загальна земельна площа	1668	100	1668	100	1645	100	-23	98,6
Всього сільськогосподарських угідь	1454	87,5	1454	87,2	1431	87,0	-23	98,4
із них: рілля	557	33,4	553	33,2	553	33,6	-4	99,3
сінокоси	-	-	-	-	-	-	-	-
пасовища	69	4,1	69	4,1	46	2,8	-23	66,7
багаторічні насадження	828	49,7	832	49,9	832	50,6	4	100,5
перелоги	-	-	-	-	-	-	-	-
Площа лісу	7	0,4	7	0,4	7	0,4	-	100
Ставки і водоймища	12	0,7	12	0,7	12	0,7	-	100
Інші землі	195	11,7	195	11,7	195	11,9	-	100
Наявність зрошуваних земель	854	51,2	854	51,2	854	51,9	-	100
Наявність осушених земель	-	-	-	-	-	-	-	-

Аналізуючи таблицю 2.2.2, приходимо висновку, що загальна земельна площа господарства зменшилась на 1,4% за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь на 1,6% з них: площа ріллі зменшилась на 0,7%, площа пасовищ зменшилась на 33,3% і площа багаторічних насаджень збільшилась на 0,5%. Площа лісу, ставків і водоймищ, інших земель та зрошуваних земель залишилась незмінною протягом досліджуваного періоду. Осушених земель в досліджуваному господарстві немає.

Так, як Кс=0,72, це означає, що підприємство має дуже високий рівень спеціалізації. Тобто сільськогосподарське підприємство Агрофірма "МИР" має плодовий напрямок спеціалізації, бо питома вага в структурі більше 20%, а саме 86,44%.

Таблиця 2.2.3 Структура капіталу підприємства

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 р. від 2008 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	+/-	%
Всього джерел, в т.ч.	100302	100	96094	100	93350	100	-6952	93,1
Власний капітал, всього	49846	49,69	47357	49,28	46157	49,44	-3689	92,6
з нього: статутний фонд	45787	45,65	45787	47,65	45787	49,05	-	100
нерозподілений прибуток	-	-	-	-	-	-	-	-
забезпечення наступних витрат і платежів	206	0,21	286	0,30	273	0,29	67	132,5
позиковий капітал (довгострокові та поточні зобов'язання), всього	93	0,09	404	0,42	245	0,26	152	263,4
з нього: довгострокові кредити	-	-	97	од	-	-	-	-
короткострокові кредити	93	0,09	307	0,32	245	-	152	263,4
розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги	35	0,03	5	0,01	30	0,03	-5	85,7
розрахунки з бюджетом	20	0,02	49	0,05	37	0,04	17	185,0
розрахунки по оплаті праці	11	0,01	152	0,16	73	0,08	62	663,6
розрахунки з одержаних авансів	21	0,02	96	0,10	100	0,11	79	476,2
інші позикові кошти	6	0,05	5	0,05	5	0,01	-1	83,3
Доходи майбутніх періодів	50157	50,0	48047	50,0	46685	50,0	-3472	93,1

Порівнюючи дані звітного і базисного років, зробили наступний висновок: кількість джерел взагалі зменшилась на 6,9%, тобто на 6952 тис. грн., з них власний капітал зменшився на 7,4% (3689 тис. грн.), статутний фонд залишився незмінним - 45787 тис. грн., позиковий капітал, а саме короткострокові кредити збільшилися в 2,63 рази: з 93 тис. грн. до 245 тис. грн., розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги зменшились на 14,3%, розрахунки з бюджетом збільшились на 85% (17 тис. грн.), розрахунки з оплати праці збільшились в 6,6 разів (62 тис. грн.), розрахунки з одержаних авансів збільшилися в 4,8 разів (79 тис. грн.). Інші позикові кошти зменшились на 16,7%, тобто на 1 тис. грн. доходи майбутніх періодів зменшились на 6,9%, тобто на 3472 тис. грн.

Таблиця 2.2.4 Структура основних фондів підприємства по сферам діяльності та галузям

Групи основних фондів	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 р. від 2008 р.
	тис. грн..	%	тис. грн..	%	тис. грн..	%	+/-	%
Виробничі основні фонди, всього	53932,5	99,6	41927,3	93,9	41305,3	93,6	-12627,2	76,5
в т.ч. основні фонди с.-г. призначення	51442,5	94,9	39377,3	88,2	39933,3	90,5	-11509,2	77,6
основні фонди інших галузей	2550	4,7	2550	5,7	1872	зд	-678	53,8
Невиробничі основні фонди	215,5	0,4	2712,7	6Д	2824,7	6Д	2609,2	1310,8
Всього основних фондів	54208	100	44640	100	44130	100	-10078	81,4

Аналізуємо дані таблиці 2.2.4 "Структура основних фондів підприємства по сферам діяльності та галузям". Разом по господарству кількість основних фондів зменшилась на 18,6%, тобто на 10078 тис. грн. за рахунок зменшення кількості виробничих основних фондів 23,5% - це 12627,2 тис. грн., в тому числі основні фонди сільськогосподарського призначення зменшилися на 22,4% (11509,2 тис. грн.) і основні фонди інших галузей зменшилась на 46, 2% (678 тис. грн.). А невиробничі основні фонди збільшилися в 13,1 раз, тобто на 2609,2 тис. грн.

Структура управління господарства - змішана. Присутні як лінійні, так і функціональні зв'язки між підрозділами. Існування таких зв'язків дозволяє ефективно координувати діяльність всіх підрозділів, особливо при виконанні взаємопов'язаних задач. Дана структура також забезпечує оперативність в роботі організації, використовуючи розгалужену систему каналів розповсюдження інформації.

Основною формою організації праці є виробнича бригада. Вона найбільш повно відповідає сучасним вимогам науково-технічного прогресу, завданням підвищення ефективності виробництва і специфіки сільськогосподарської праці.

2.3 Оцінка фінансових результатів господарювання

Ефективність фінансової діяльності виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Фінансові результати відображаюсь мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу, кредиторів, державні органи, фондові біржі та ін.

Фінансові результати підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та надзвичайних подій. Зведені дані фінансових результатів можна проаналізувати за Формою № 2 "Звіт про фінансові результати". Фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток. Отримані фінансові результати за кожним видом діяльності простежимо у таблиці 2.3.6

Таблиця 2.3.6 Аналіз фінансових результатів товариства за 2008 -2010рр., тис. грн..

Показники	Роки	Відхилення
	2008 р.	2009р.	2010р.	2008р.	2010р.
				абсол.	%	абсол.	%
Доход(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	3614	2259	5509	-1355	62,5	3250	243,9
Податок на додану вартість	603	385	918	-218	63,85	533	238,4
Акцизний збір
Інші вирахування з доходу
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	3011	1874	4591	-1137	62,24	2717	244,9
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	1942	1729	4242	-213	89,03	2513	245,3
Валовий прибуток	1069	145	349	-924	13,56	204	240,7
збиток
Інші операційні доходи	303	72	398	-231	23,76	326	552,8
Адміністративні витрати	154	223	202	69	144,8	-21	90,6
Витрати на збут
Інші операційні витрати	24	104	-	80	433,3	-104	-
Витрати від первісного визнання біологічних активів	-	-	-	-	-	-	-
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	1094	-	545	-1094	-	545	-
збиток	-	110	-	110	-	-110	-
Інші фінансові доходи	-	-	5	-	-	5	-
Інші доходи	115	57	159	58	49,56	102	278,9
Фінансові витрати	154	244	409	90	158,4	165	167,6
Інші витрати	36	-	46	-36	-	46	-
Фінансові результати від операційної діяльності до оподаткування:
прибуток	1019	-	254	-1019	-	254	-
збиток	-	297	-	297	-	-297	-
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток	1019	-	254	-1019	-	254	-
збиток	-	297	-	297	-	-297	-
Чистий прибуток	1019	-	254	-1019	-	254	-
збиток	-	297	-	297	-	-297	-
Рівень рентабельності, %	186,1	130,7	129,9	55,4	70,2	0,8	99,4

За оцінкою фінансових результатів товариства за таблицею 2.3.6 помічаємо різкі зміни на протязі трьох років. У 2009 р. дохід підприємства зменшився на 37,5 %, а у 2010 р. порівняно з 2009 р. збільшився аж на 181,4%. У 2009р собівартість зменшилась на 10,97%, а у 2010 р порівняно з 2009р. собівартість збільшилася на 156,27%. Тому у 2010 р був отриманий підприємством валовий прибуток у розмірі 145 тис. грн. У 2009 р. адміністративні витрати зросли майже удвічі, а у 2010 р. ці витрати зменшилися аж на 54,2 %.

Фінансові результати від операційної діяльності були збитковими і цей збиток становив 110 тис. грн. Проте у 2010 році ситуація змінилась і підприємством було отримано прибуток у розмірі 545 тис. грн. від операційної діяльності господарства. Фінансові витрати підприємства на протязі трьох років постійно і стрімко збільшувались, так у 2008 році вони становили 154 тис. грн., у 2009 році - 244 тис. грн. і вже в 2010 році вони склали аж 409 тис. грн. Фінансові результати від операційної діяльності до оподаткування, фінансові результати від звичайної діяльності, а також чистий прибуток (збиток) змінювались однаково - у 2008 році результатом був прибуток підприємства, у 2009 році підприємство отримало деякі збитки і у 2010 році по даних показниках відбулося значне покращення і підприємство отримало прибуток.

Рівень рентабельності даного товариства показує,що підприємство не є збитковим, а навпаки отримує прибутки. Проте рівень рентабельності з кожним роком зменшується, так у 2008 році він становив 186,1 %, у 2009 році - 130,7 %, і у 2010 році рівень рентабельності склав 129,9 %, це говорить про те, що виробництво на даному підприємстві є з кожним роком менш ефективним, і виготовлювана продукція з кожним роком є все менш окупною, на цей процес значною мірою вплинуло збільшення собівартості продукції, особливо у 2010 році.

Для підприємства Агрофірма "МИР", як і для будь-якого сільськогосподарського підприємства, основним видом діяльності, що формує фінансові доходи є основний вид діяльності, тобто реалізація продукції, товарів, надання послуг.

2.4 Сучасний фінансовий стан підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Для оцінки ліквідності статті активу розподілимо за групами залежно від ліквідності активу, а статті пасиву - залежно від строку погашення зобов'язання і наведемо дані групи у таблиці 2.9.

Таблиця 2.4.8 Аналіз ліквідності балансу

Показники	2008р.	2009 р.	2010р.	Відхилення 2010 року від 2008 року
				(+;-)	(%)
Групування активів балансу	5848	5025	5916	68	101,2
А 1	703	47	106	-597	15,1
А 2	164	78	106	-58	64,6
А 3	1857	3108	3236	1379	174,26
А 4	3124	1792	2468	-656	79
Групування пасивів балансу	4048	5025	5916	1868	146,15
П 1	1009	1068	1575	566	156,1
П 2	458	1050	990	532	216,16
П 3	454	1077	1267	813	279,07
П 4	2127	1830	2084	-43	97,98

Для оцінки ліквідності порівняємо підсумки згрупованих активів та пасивів. Баланс вважається ліквідним якщо:

А 1 >= П 1; А 2 >= П 2; А 3 >= П 3; А 4 <= П 4

За даними сільськогосподарське підприємство Агрофірма "МИР" отримано такі результати по ліквідності балансу:

А 1 < П 1; А 2 < П 2

А 3 > П 3; А 4 > П 4

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити наступні висновки: на кінець 2010 р. баланс підприємства не є абсолютно ліквідним, так як не зможе повністю розрахуватися за поточними зобов'язаннями наявними грошовими коштами. Але дані зобов'язання можуть бути погашені за рахунок повернення дебіторської заборгованості та наявних товарно-матеріальних цінностей. Також бачимо, що підприємство має досить значні суми позикових коштів, тобто кредитів банку, як короткострокових, та і довгострокових. А тому фінансування необоротних коштів відбувається не за власні кошти підприємства.

Показники фінансового стану говорять про зниження фінансової стійкості підприємства, показників доходності та рентабельності, так як у 2010р. підприємство отримало збитки в процесі своєї діяльності. Баланс підприємства на кінець 2010 р. не є абсолютно ліквідним, так як за наявними поточними зобов'язаннями підприємство зможе розрахуватися лише після реалізації виробничих запасів та повернення заборгованості дебіторами.

Також для оцінки ліквідності використовують наступні коефіцієнти, що простежимо у таблиці 2.4.9.

Проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що коефіцієнт абсолютної ліквідності на протязі трьох років скоротився і не відповідав встановленим нормативам, коефіцієнт загальної ліквідності також на протязі досліджуваного періоду скорочувався проте був в межах загальноприйнятої норми, коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності, автономії) на прот...