Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра банківської справи

РЕФЕРАТ

на тему:

«Дослідження мотивів накопичення грошей монетаристами та кейнсіанцями»

Виконав студент II курсу,

7 групи, спеціальності 6508

фінансово-економічного факультету

Фесенко Дмитро Сергійович

Перевірив: Стрижак Артур Петрович

Київ -- 2013

ЗМІСТ

• Вступ
• Загальні поняття
• Дослідження кейнсіанців щодо мотивів накопичення грошей
• Дослідження монетаристів щодо мотивів накопичення грошей
• Висновок
• Список використаної літератури

ВСТУП

У сучасній монетарній теорії проблема попиту на гроші вийшла на одне з чільних місць у зв'язку зі запровадженням у практику країн зі змішаними економіками монетариських методів регулювання економіки. Попит на гроші значною мірою визначає стан функціонування грошового ринку і стабільність економічних систем.

Чи не найголовнішим чинником, що визначає попит на гроші, є бажання економічних суб'єктів накопичувати гроші. Знаючи спонукальні мотиви накопичення грошей, можна значною мірою визначити, як буде змінюватися попит на гроші. Саме тому цю проблему досліджували багато представників різних економічних шкіл. Найбільш популярними, науково обґрунтованими та емпірично підтвердженими є погляди щодо цього питання представників монетаризму та кейнсіанства. Даний реферат присвячений розгляду саме ідей цих двох економічних шкіл щодо мотивів накопичення грошей економічних суб'єктів. Актуальність роботи випливає з того, що у сучасному світі спостереження за попитом на гроші та проведення відповідних до цих змін заходів є важливим інструментом грошово-кредитної політики. Наприклад, це дуже важливо для регулювання інфляції та забезпечення достатньої монетизації економіки. А це дуже важливо для сучасної економіки України.

Об'єкт дослідження - попит на гроші за умов вільної ринкової економіки (приватної закритої економіки).

Предмет дослідження - мотиви накопичення грошей економічними суб'єктами з погляду представників монетаристської та кейнсіанської економічних шкіл.

Мета дослідження - розкрити погляди монетаристів і кейнсіанців щодо накопичення грошей економічними суб'єктами.

При аналізі структури попиту на гроші важливо враховувати існуючий понятійний апарат. Зазвичай, поняття "попит на гроші" і "мотиви попиту на гроші" вживаються як синоніми, хоча вони володіють різними властивостями. Значення поняття "мотив" пов'язано з прагненнями, які стимулюють або визначають певні дії. Грошовий попит визначають мотиви учасників економічної діяльності володіти готівкою для виконання певної функції, що властива грошам. Розуміння попиту на гроші пов'язано з уже сформованими мотивами володіти певним розміром готівки за визначених економічних умов [7, c.262].

Реферат має певну структуру. Він складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаної літератури. У вступі окреслюються основні питання, пов'язані з роботою, а саме структуризація роботи, актуальність, мета, об'єкт та предмет дослідження. В основній частині розкривається суть роботи. Вона також поділяється на дві частини, задля кращого висвітлення проблеми. У висновку підбиваються підсумки роботи.

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Перед тим як перейти безпосередньо до розгляду мотивів накопичення грошей, необхідно з'ясувати, що ж таке взагалі попит на гроші та чому його роль в економіці така важлива.

Попит на гроші є силою, яка діє на грошовому ринку. Грошовий ринок є широким поняттям, яке включає у себе такі підсистеми як ринок грошей, капіталів, фондовий ринок, валютний ринок, ринок цінних паперів та деякі інші. Безумовно, попит на гроші є визначальним чинником, який впливає на всі без винятку сегменти грошового ринку. Проте найбільшою мірою він впливає на ту частину грошового ринку, де кошти купуються на короткий строк, до одного року. Цей сегмент називається ринком грошей. Тобто грошовий ринок і ринок грошей - це два різні поняття, перше з яких значно ширше за друге. Отже, ринок грошей (англ. Mопеtary market) - сектор чи частина грошового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на строк до одного року) [1, c.59]. Саме щодо цього ринку і розглядається у даній роботі попит на гроші та мотиви накопичення грошей економічними суб'єктами.

Як відомо, гроші - один із видів активів. Усі активи поділяються на 2 великі групи - фінансові та матеріальні (реальні) активи. Гроші відносяться до групи фінансових активів. Але крім грошей до складу фінансових активів входять негрошові активи, головними серед яких є акції та облігації.

Як і на будь-якому ринку, попит на гроші має урівноважуватися з пропозицією грошей. Економісти визначають її як сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу.

Гроші виконують 5 своїх основних функцій, заради яких економічні суб'єкти і бажають володіти ними. Це такі функції я засіб обігу, міра вартості, засіб платежу, засіб нагромадження та світові гроші. Тобто цінність грошей для економічних суб'єктів визначається саме через виконання грошима своїх функцій.

Процентна ставка - це вартість послуги, пов'язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в процентах до суми запозичених грошей. Добуток процентної ставки і суми грошей, які надаються у позику, для кредитора є доходом у вигляді процента, а для позичальника - ціною у вигляді процентних платежів. Розрізняють реальну і номінальну процентні ставки. Реальна процента ставка - це така ставка процента, яка формується ринком за припущення, що ціни на товари та послуги не зміняться протягом терміну використання позики. Номінальна процентна ставка - це така ставка процента, яка формується ринком з урахуванням реальної процентної ставки та інфляції, тобто зростання цін на товари та послуги, яке відбувається протягом терміну використання послуги [2].

Тепер, знаючи сутність та значення основних понять, які будуть використовуватися у рефераті, можна перейти до розгляду досліджень кейнсіанців та монетаристів щодо мотивів накопичення грошей економічними суб'єктами.

ДОСЛІДЖЕННЯ КЕЙНСІАНЦІВ ЩОДО МОТИВІВ НАКОПИЧЕННЯ ГРОШЕЙ

Кейнсіанство - одна з чільних макроекономічних шкіл, закладена Джоном Кейнсом. Започаткована працею «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» (The General Theory of Employment, Interest and Money, 1936). Суттєвий вклад Кейнс вніс і у розвиток теорії попиту на гроші. Сукупність його теоретичних положень щодо попиту на гроші назвали теорією переваги ліквідності [2].

У своїй знаменитій книзі "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" Джон Мейнард Кейнс відмовився від класичного підходу, нібито швидкість обігу грошей постійна, і розвинув теорію попиту на гроші, що підкреслювала важливість процентних ставок. Кейнс, який писав "Загальну теорію" в Кембриджі, дотримувався, що було цілком природно, підходу, розвинутого його кембриджськими попередниками. Проте Кейнс був далеко точнішим за його попередників стосовно того, на що впливають рішення індивідів. Він прийняв без доказів три мотиви, що лежать в основі попиту на гроші:

1) Операційний, або трансакційний, мотив;

2) Застережний мотив нагромадження на невизначені цілі;

3) Спекулятивний мотив [6, c. 118-119].

Трансакційний мотив попиту на гроші визначає потребу економічних суб'єктів у грошах у якості засобу обігу. Засіб обігу - це функція грошей, у якій останні є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Тобто коли люди хочуть щось купити, їм потрібні гроші. Певною мірою покупки економічних суб'єктів є запланованими і вони приблизно визначають, скільки грошей необхідно, щоб здійснити заплановані обмінні операції у поточному періоді, наприклад, за певний місяць року. Ці гроші мають бути у найліквіднішій формі, тобто у стані агрегату M0 (готівка), адже у будь-який момент вони можуть бути використані в платежі. До них також можна включити гроші, визначені за агрегатом M1, адже вклади до запитання (поточні вклади) у сучасному світі можуть бути майже безперешкодно використані у якості найліквіднішого активу при оплаті товарів або послуг. Економісти називають такі гроші операційною (поточною) касою. Будь-який економічний суб'єкт має мати при собі поточну касу. Особливо важливим це питання стає для підприємств, адже саме величиною поточної каси головним чином визначається платоспроможність цих фірм, їх фінансова стійкість. Дотримуючись класичної традиції, Кейнс наголошував, що цей компонент попиту на гроші головним чином визначається обсягом ділових операцій громадян. Оскільки він, як і класичні економісти, вважав, що ці операції пропорційні доходу, то взяв операційний компонент попиту на гроші пропорційним до доходу. Тобто Кейнс, виділяючи різні мотиви накопичення грошей, одночасно визначав певний фактор, який справляє найбільший вплив саме на цей мотив, саме на цей компонент попиту на гроші. Отже, з розглядом мотивів накопичення грошей, ми зможемо поступово вивести функцію попиту на гроші за Кейнсом, адже на кожний мотив впливає певний чинник, який опосередковано вплине і на попит. Нагадаю, що функція - це певна залежність одних величин від інших, тобто функція попиту на гроші показує, від яких чинників залежить обсяг попиту на гроші. Як ми з'ясували, першим таким чинником буде дохід економічних суб'єктів, адже він головним чином впливає на трансакційний мотив попиту на гроші [4, c. 750].

Кейнс пішов далі класичного аналізу, усвідомлюючи, що, крім нагромадження грошей для здійснення різного роду поточних операцій, особи нагромаджують додаткові гроші як свого роду життєвий амортизатор на несподівані потреби. Коли гроші нагромаджуються від мотиву завбачливості (застережного мотиву), то вони поєднують виконання двох своїх функцій, а саме функції нагромадження та функції засобу обігу, адже вони все-одно в кінці-кінців будуть використані для обслуговування купівлі-продажу. Несподівані потреби можуть бути двох основних видів. Перший вид потреб - це потреби, які зумовлюються нетиповими для суб'єкта подіями, які потребують додаткових витрат. Це може бути стихійне лихо, яке зруйнувало частину виробничих потужностей підприємства, техногенна аварія, прийняття нового законодавства, яке передбачає несподівані витрати, штрафи, необхідність ремонту або купівлі нових дорогих товарів (автомобілі, побутові прилади тощо), хвороба і т.д. Якщо в економічних суб'єктів не буде коштів, щоб покрити ці несподівані витрати, то це може загрожувати їхньому життю або нормальній життєдіяльності, незалежно від того, чи це фізична особа, чи юридична. Тобто такі гроші мають страхове, гарантійне призначення, вони покликані вберегти їхнього власника від подібних ситуацій.

Інший вид потреб пов'язаний з несподіваними доходами, або вигодами, які може отримати економічний суб'єкт, якщо він у потрібний момент певним чином використає гроші. Наприклад, родина мріє про купівлю гарного автомобіля, проте коштів для цього не вистачає. У цей час, автовиробник вирішує провести акцію, у рамках якої відбувається зниження ціни автомобіля, припустимо, удвічі. Вигода від здійснення операції купівлі очевидна. Проте акція триває лише 1 місяць. І якщо у родини немає коштів навіть для оплати половини вартості цього автомобіля, то вона не зможе скористатися цією акцію, не отримає вигоди. У разі якщо родина все-таки має необхідний для купівлі запас грошей, то кейнсіанці говорять, що володіння цими грошима зумовлено мотивом завбачливості. Щодо таких потреб, то може бути і інші варіанти отримання вигод, наприклад, коли з'являється інформація про значне подорожчання товару у наступному періоді, або якщо товар більше не буде продаватися. У такому разі також, щоб отримати вигоду, необхідно мати у своєму розпорядженні достатню кількість грошей.

Кейнс вважав, що величина грошових залишків, що нагромаджуються з обачності, визначається головним чином обсягом операцій, які люди сподіваються здійснювати у майбутньому, і що ці операції пропорційні доходу. Отже, він прийняв без доказів, що попит на застережні грошові залишки пропорційний доходу. Тобто на цей мотив, так само як і на трансакційний мотив, найбільший вплив здійснює дохід економічних суб'єктів [4, c. 752]

Якби Кейнс закінчив свою теорію трансакційним і застережним мотивами, то доход мав би бути єдиним важливим визначником попиту на гроші, і Кейнс не додав би багато до кембриджського підходу. Проте Кейнс виділяє ще один мотив, який на той час був абсолютно новим словом у теорії грошей. При визначенні цього мотиву Кейнс відштовхувався від того, що гроші також є засобом нагромадження багатства. Проте у сучасних умовах важливо не тільки зберегти гроші, а й примножити їх, збільшити їх кількість. Бажання володіти грошима для збільшення їх кількості називається спекулятивним мотивом попиту на гроші.

Кейнс встановив, що на бажання тримати гроші при собі вирішальним чином впливає рівень реальної процентної ставки. Він поділив активи, що можуть використовуватися як засіб нагромадження багатства, на дві групи: гроші та облігації. Перевагою володіння грошима є їхня ліквідність і відсутність ризику. Вони можуть бути безпосередньо використані для здійснення закупівель. Вадою грошей є те, що вони не приносять доходу у вигляді процента або дають низький процентний дохід. Перевагою облігацій є їхня висока дохідність у вигляді процента. Проте вони мають низьку ліквідність і певні ризики, які стосуються як отримання процента, так і погашення облігацій. Для вирішення альтернативи, в якій формі зберігати своє багатство, економічні суб'єкти враховують процентну ставку. Вона визначає, з одного боку, рівень доходу від облігацій, з іншого - втрати доходу від зберігання багатства у формі грошей, які дорівнюють неотриманому доходу від облігацій. Величина цих втрат називається альтернативною вартістю зберігання грошей. [1, c.11].

Кейнс припускав, що індивіди вважають, нібито процентні ставки тяжіють до певного нормального значення (припущення, яке менш правдоподібне у сучасному світі). Якщо процентні ставки нижчі цього нормального значення, то індивіди прогнозують, що процентна ставка по облігаціях у майбутньому зростатиме, і тому очікують втрат капіталу від володіння ними (бо ціна облігацій знаходиться в оберненій залежності від процентної ставки згідно з формулою

,

де P - ціна облігації; і - рівень процентної ставки). Як результат, індивіди імовірніше нагромаджуватимуть своє багатство у формі грошей, ніж облігацій, і попит на гроші буде високим. Коли процентні ставки вищі нормального (очікуваного) значення, то люди прогнозуватимуть падіння процентних ставок, зростання курсів облігацій і сподіватимуться на доходи від приросту капіталу. За вищих процентних ставок вони очевидно сподіваються, що доход від власності на облігацію буде додатним, отже, перевищить сподіваний доход від володіння грішми. Вони напевно охочіше володітимуть облігаціями, ніж грішми, і попит на гроші буде зовсім низьким. Йдучи за Кейнсом, можна дійти висновку, що коли процентні ставки зростають, то попит на гроші зменшується. Отже, попит на гроші перебуває в оберненій залежності від рівня процентних ставок [4, c.754].

Підсумовуючи, виведемо кейнсіанське рівняння попиту на гроші, яке також відоме як функція переваги ліквідності:

де попит на реальні грошові запаси; так Кейнс позначав функцію попиту на гроші від доходу («+» - пряма залежність) та процентної ставки («-» - обернена залежність).

Маловідомим фактом є те, що Кейнс у своїй праці «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» розглядає ще два мотиви, які, проте, чітко не виділяє. Після нього це питання доопрацювали його послідовники і виділили такі мотиви як комерційний та мотив доходу. Комерційний мотив пов'язаний з необхідністю оплачувати поточні витрати до отримання виручки від продажу продукції. Існування часового розриву між закупівлею та реалізацією товарів потребує додаткової кількості готівки. Мотив доходу пов'язаний зі швидкістю обертання грошей і показує необхідність готівки для зрівноваження часового незбігу між отриманням доходу та необхідністю здійснювати платежі. У змішаних економічних системах технологічні процеси постійно ускладнюються і у процесі виробництва ринки збуту та виробництво продукції постійно віддаляються. Глобалізація світової економіки пов'язана зі зростанням часового інтервалу між виробництвом та отриманням доходу виробником. Тому мотиви доходу та комерційні мотиви, які були виділені Дж. Кейнсом, набувають у сучасних умовах нового змісту [3, c.222-223] .

У сучасних змішаних економіках спекулятивний попит на гроші розвинули Нобелівські лауреати Д. Тобін, Г. Марковіц, У. Шарп та інші. Портфельний підхід у реалізації спекулятивного мотиву та мотиву перестороги набув пріоритетного значення у процесах інвестування. Деякі інструменти грошового ринку використовуються фінансовими посередниками, інші мають право використовуватися тільки визначеними законом юридичними особами. Структура інструментів грошового ринку у сучасних змішаних економіках є дуже різноманітною і постійно розвивається під впливом грошово-кредитних систем США та Європейського Союзу.

Для реалізації спекулятивного попиту на гроші застосовуються грошові інструменти зі змішаними процентними ставками. Шляхом відкриття різноманітних рахунків у банківсько-фінансових закладах здійснюються інвестиції в інструменти грошового ринку. Для операцій на грошовому ринку використовується інформація з поточним значенням процентних ставок інструментів грошового ринку.

У монетарній теорії мотивація попиту на гроші розглядається через призму макроекономічних агрегатів, що дозволяє моделювати їх взаємодію при формуванні і розподілі доходу. У багатьох випадках спекулятивний мотив досить складно розмежувати з мотивом перестороги, оскільки він також реалізується шляхом інвестицій у фінансові активи. Спекулятивний попит на гроші визначає різниця між очікуваною і фактичною нормою процента.

Таким чином, мотиви формування попиту на гроші у сучасних змішаних економіках значною мірою визначають стабільність економічних систем. Мотивація попиту на гроші є справою монетарних методів регулювання стабільності економіки. На сучасному етапі реформування економіки України фактор мотивації попиту на гроші повинен бути врахований при побудові системи проведення грошово-кредитної політики [3, c.224].

ДОСЛІДЖЕННЯ МОНЕТАРИСТІВ ЩОДО МОТИВІВ НАКОПИЧЕННЯ ГРОШЕЙ

Аналіз Кейнса щодо спекулятивного попиту на гроші був підданий серйозній критиці в кількох напрямках. Цей аналіз показує, що індивід нагромаджує гроші лише як нагромадження багатства, коли сподіваний доход на облігації менший, ніж сподіваний доход на гроші. Індивід володіє облігаціями тільки тоді, коли сподіваний доход на облігації вищий, ніж сподіваний доход на гроші Лише у рідкісних випадках, коли люди сподівалися б точно однакових доходів і на облігації, і на гроші, вони володіли б обома видами активів. Аналіз Кейнса, отже, означає, що практично ніхто не володіє диверсифікованим портфелем облігацій і грошей як нагромадженням багатства, тобто ніхто не нагромаджує водночас і гроші, і облігації. Диверсифікація - безсумнівно, важлива стратегія щодо вибору нагромадження активу. Проте той факт, що проблема диверсифікації рідко має місце в аналізі Кейнса, є серйозним недоліком його теорії спекулятивного попиту на гроші.

Почали робитися спроби по-іншому пояснити зміни попиту на гроші. Однією з найбільш популярних теорій, стала теорія монетаристів.

Найґрунтовніше питання мотивів накопичення грошей серед монетаристів дослідив Мільтон Фрідмен.

Мілтон Фрідман - американський економіст, відомий своїми роботами з макроекономіки, мікроекономіки, економічної історії, статистики, та своєю позицією захисту вільного капіталізму. За деякими даними, він народився у сім'ї вихідців із тодішньої Автро-Угорської імперії, зараз - Закарпатської області України. У 1976 році він став лауреатом премії пам'яті Альфреда Нобеля за досягнення у дослідженні споживчого аналізу, розробці грошово-кредитної теорії та демонстрації складності стабілізаційної політики [2].

За Фрідменом, люди можуть нагромаджувати багатство у формі грошей, акцій, облігацій, товарів тощо. Усе, крім грошей, вважається не грошовими активами. Враховуючи вищесказане, Фрідмен розширив функцію попиту на гроші. Проте це уточнення по суті не додає нічого нового порівняно з кейнсіанським підходом, оскільки не відкидає положення про обернену залежність між попитом на гроші та процентною ставкою. Проте «нове» у функції Фрідмена є дещо інше.

У Фрідмена дохід є головним чинником попиту на гроші. Але він оперує не загальним доходом, або не доходом у звичному розумінні цього слова. Він вважає, що ключову роль тут відіграє так званий постійний дохід. На відміну від поточного доходу, постійний дохід розглядається як очікуваний середній дохід у довгостроковому періоді, який у процесі економічних коливань не змінюється, або змінюється менше, ніж поточний дохід. Іншими словами, постійний дохід - це сталий компонент поточного доходу, який людина спроможна підтримувати протягом усього життя за рахунок трудового доходу і нагромаджених активів. У математичній інтерпретації постійний дохід являє собою середньозважену величину або тренд поточних доходів людини за всі роки її життя. Це означає, що поточний дохід крім постійного доходу включає також і тимчасовий дохіж, який не піддається передбаченню і змінюється протягом різних періодів життя. На думку Фрідмена, у процесі прийняття рішень економічні суб'єкти спираються на постійний дохід, який вони спроможні передбачити.

Коли Фрідмен створював свою теорію, у світі була загальноприйнятою думка, що визначальний вплив на грошовий попит справляє процентна ставка. Зокрема, так вважав Кейнс та його послідовники. Проте якщо у Кейнса процентна ставка є одним із чинників попиту на гроші, то у Фрідмена вона не впливає на нього. Це відбувається тому, що на думку монетаристів, процентні ставки за всіма фінансовими активами змінюються приблизно однаково. Тому альтернативна вартість зберігання грошей, яка визначається як різниця між процентними ставками за негрошовими активами та процентними ставками за грошовими активами, не може змінюватися.

Оскільки у Фрідмена альтернативна вартість зберігання грошей не змінюється, то його функцію попиту на гроші можна спростити до такого рівняння:

,

де постійний дохід.

У Фрідмена попит на гроші є нечутливим до процентної ставки. Тому він робить висновок про те, що функція попиту на гроші та швидкість обігу грошей є стабільними величинами. Це положення є одним із ключових елементів монетаристської теорії [6, c. 121-122]. За Фрідменом, величина попиту на гроші є результатом оптимізації співвідношення доходності різних альтернативних форм багатства і залежить від існуючих або очікуваних відносних цін різних активів. Якщо граничні доходи на всі можливі форми активів зрівнюються, досягається оптимум. У тому випадку, коли величина граничних доходів неоднакова, економічні агенти змінюють структуру багатства шляхом збільшення частки активів, здатних принести більший дохід, або за рахунок скорочення менш прибуткових об'єктів вкладення.

Необхідно також згадати, що постійний (перманентний) дохід є відносно постійною величиною. Тому згідно з Фрідменом, попит на гроші також є величиною відносно постійною.

ВИСНОВОК