Система оподаткування в міжнародній торгівлі Великобританії

Размещено на http://www.allbest.ru/

СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

В.І. Сідоров

І.О. Панова

Виникнення податків своїм корінням йде в глибоку давнину, в часи формування суспільства та виникнення суспільних потреб. Форма податків та податкової системи країн залежала від цільової спрямованості їх стягнення та потреб суспільства, але головним при цьому є те, що саме зародження та формування держави є передумовою виникнення податків. Податкові системи пройшли тривалий шлях розвитку, в якому вони домінують як головний інструмент держави. Аналіз історичних даних переконують нас у тому, що розвиток та зміна державного устрою завжди супроводжується зміною податкової системи. Податок - це фіксований, обов'язковий, безоплатний внесок юридичних і фізичних осіб до бюджету держави на основі діючого законодавства. У різних країнах світу податкові системи відрізняються між собою за типом побудови, кількістю податків, ставками податкових платежів, методикою їхнього розрахунку, видом стягнення тощо. Але всі вони базуються на загальних принципах, де основним із них є стабільність законодавчої бази [1, с. 27].

Предметом нашого дослідження є система оподаткування в міжнародній торгівлі Великобританії, зокрема, міжнародні аспекти застосування ПДВ у країнах ЄС.

Податкова політика Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії (Великобританії) має давню історію і у такому вигляді, в якому існує зараз, сформувалася ще в XVII-XVШ століттях. У цій державі почала розвиватися наукова податкова теорія. Одним із перших економістів-теоретиків був Франсис Бекон, який висунув вимоги до оподаткування, основною з яких була добровільність [2, с.100].

Пізніше англійський економіст Вільям Петті у праці “Трактат про податки та збори” обґрунтував необхідність оподаткування, основними положеннями якого є:

1. Кожен повинен сплачувати стільки, скільки він насправді споживає. У цьому разі немає якогось насильства, і податок легше сплачується, тому що він є еквівалентом тих предметів, які споживаються.

2. Податки, якщо сплачуються регулярно, спонукають платника бути ощадливим, що є одним із найважливіших способів збагачення народу.

3. Повинен дотримуватись принцип сплати податку тільки один раз, тобто уникнення так званого подвійного оподаткування, тому що будь-яка річ або послуга може бути спожита тільки один раз.

4. Оподаткування дає можливість постійно мати інформацію про дійсний стан добробуту населення, його багатства, зробити висновки про розвиток промислів і про стан держави загалом. Стягненням податків повинні займатися спеціальні чиновники, щоб уникнути відкупу [2, с.101].

Основні принципи оподаткування вперше були розроблені у Великобританії англійським економістом і філософом Адамом Смітом. Найбільших зміни податкова система зазнала в останньому столітті. Головним напрямком податкової політики держави було проведення заходів на поетапне зниження ставок прибуткового податку, проведення змін щодо надання пільг окремим верствам населення, структурних змін податкової системи (деякі податки скасовувались, вводились нові тощо) [2, с.102].

Так, ґрунтуючись на поглядах Сміта, діють сучасні податкові системи Великобританії та інших провідних країн світу. Сьогодні існують чотири основних принципи оподаткування:

- принцип справедливості (стверджуючий загальність обкладання й рівномірність розподілу податку між громадянами відповідно до їхніх доходів);

- принцип визначеності (який вимагає, щоб сума, спосіб і час платежу були заздалегідь відомі платникові);

- принцип зручності (припускає, що податок повинен сплачуватися в такий час і такий спосіб, які найбільш зручні для платника);

- принцип економії (виявляється у скороченні витрат на стягнення).

Сучасна податкова система Великобританії складається з п'яти основних великих груп податків:

- прямі податки на доходи (прибутковий податок, податок з капіталу, податок на спадщину);

- непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи, гербові податки);

- місцеві податки (податок на нерухомість та ін.);

- податки на ділову активність;

- інші податки.

Об'єктом нашого дослідження є непрямі податки, що в першу чергу торкаються торгівлі. Для цього спробуємо повернутися до історії формування податкової системи на торгівельному ринку Англії.

На зорі історії Європи Англія трималася в тіні, але це було лише на краще для неї. Острівне розташування та віддаленість від середземноморського вихору подій вберегли її від сильних потрясінь. У XI в., Як свідчить “Книга Страшного суду” (звід поземельного перепису), в Англії майже не було не використовуваних або занедбаних земель [3, с.76].

Великі географічні відкриття XVI ст. зробили Атлантику центром цивілізації, і Англія не забула цим скористатися, почавши розвиток торгівлі своїми товарами. Але історія рідко надає знижки на оплату розвитку країни. Виробництво вовни стало основою економічного прориву, і воно ж привело до витіснення селян з їхніх земель. У XVI в. Томас Мор вимовив знамениту фразу про те, що “вівці з'їли людей”. У цей же час були прийняті “криваві закони”, за якими будь-який бродяга міг бути страчений або притягнутий до неоплачуваної роботи. У XVII в. країна пройшла через революцію, яка перетворила абсолютну монархію в конституційну, при якій влада короля обмежується владою парламенту.

Промисловий переворот XVIII ст. перетворив Англію в “майстерню світу”, а також у “світового банкіра й візника”. Винахід парової машини Д. Уаттом, інших механізмів дало Великобританії до того ж можливість стати колоніальною державою, “над якою ніколи не заходить сонце”. Як дотепно зауважив про цей час А. Моруа: “Закон попиту та пропозиції став Євангелієм, локомотив - божеством, Манчестер - священним містом” [3, с.81].

На початку XIX ст. чотири п'ятих населення країни проживало в селах і маленьких містечках, а в кінці його в Лондоні та інших великих містах проживало вже три чверті англійців. На початку XX ст. Британська імперія включала в себе більше 20% земної суші, а населення її становило понад 400 млн. осіб [4].

Після другої світової війни країна втратила роль світового економічного лідера та статус колоніальної держави. Проблеми економіки змушували країну не раз міняти курс розвитку між консервативним і ліберальним берегами. У 1957 р. з'явилося Європейське економічне співтовариство (з 1993 р. ЄС). Великобританія не увійшла до нього і навіть стала ініціатором створення в 1960 р. альтернативної організації - Європейської асоціації вільної торгівлі. Але незабаром стало ясно, що ЄЕС більш ефективна структура, і в 1973 р. Великобританія стала його членом [3, с.94].

Податок на додану вартість відноситься до непрямих податків. Це означає, що податок включається у вартість товару (послуги) і виплачується споживачем при купівлі (опосередковано), а державі його передає продавець. Економічна сутність ПДВ - податок на споживання, так як в кінцевому рахунку весь його тягар лягає на останнього покупця в ланцюжку продажів, тобто на споживача.

На відміну від своїх історичних попередників - податку з обороту та податку з продажу - ПДВ має низку чудових властивостей, перш за все властивістю економічної нейтральності. Інакше кажучи, цей податок не вносить спотворень в систему економічних мотивацій господарюючих суб'єктів, а, значить, є “невидимою рукою ринку” Адама Сміта і раніше, примушує їх діяти оптимальним для суспільного блага чином. Податок з обороту, при якому всі торгові операції обкладаються податком без права відрахування, вносить, як це вже давно відомо, серйозні диспропорції в економічну систему. Податок з продаж у своїй “ідеальній” формі є, подібно ПДВ, економічно нейтральним податком на споживання. Проте із численних технічних причин при стягнення податку з продажів дуже непросто виділити для обкладення податком продажу саме кінцевого споживача. Витонченим теоретичним рішенням багатьох пов'язаних з цим проблем є система оподаткування податком тільки доданої вартості, тобто введення ПДВ замість податку з продаж. При цьому процес збору податку та контролю виявляється розподіленим по всьому ланцюжку продавців і покупців товару, що створює свого роду ефект “саморегулювання” [5, с.48].

Відносним недоліком ПДВ є складний процес його адміністрування. Цим, а також рівнем розвитку економічної науки, пояснюється те, що ПДВ був "винайдено" порівняно недавно. На початку 1960-х, після створення Європейського спільного ринку, було прийнято рішення про перехід на ПДВ у всіх державах-учасниках [6, с.37].

Основними принципами стягнення ПДВ, характерних для міжнародної торгівлі є:

1. Податок сплачується продавцем, виходячи із суми його продажу (при торгівлі всередині країни.). При цьому податок, сплачений постачальникам при покупках, підлягає відрахуванню. Кінцевий споживач права на відрахування не має.

2. При імпорті товарів імпортер сплачує податок, виходячи з митної вартості товару. Однак, він має право і на податкові відрахування в тому ж розмірі.

3. Експорт товарів оподатковується за нульовою ставкою. Експортер має право на відрахування податку, сплаченого при придбанні (виробництві) експортованого товару.

Саме ці принципи забезпечують економічну нейтральність ПДВ. Неважко зрозуміти, що в результаті їх застосування податком обкладається тільки споживання всередині країни, причому вітчизняний виробник опиняється в рівних умовах порівняно з іноземним, як у конкуренції з імпортом, так і при експорті своєї продукції [6, с.58-59]. Існують певні особливості обчислення ПДВ при реалізації послуг. Якщо операції ведуться виключно всередині країни, оподаткування відбувається в цілому так само, як і при торгівлі товарами. Проблеми починаються при міжнародних операціях. Справа в тому, що послуги в деякій мірі “нематеріальні” і не підлягають митному оформленню, а тому далеко не завжди зрозуміло, де саме знаходиться місце їх реалізації та споживання - в країні постачальника чи в країні покупця. Відповідно, незрозуміло, в якій країні і за якими законами вони повинні обкладатися ПДВ. Тому всі національні законодавства передбачають спеціальні правила визначення місця реалізації послуг для цілей оподаткування ПДВ [5, с.62].

Принципи оподаткування ПДВ в основному однакові для всіх країн ЄС, але можуть бути й деякі відмінності в деталях.

Зокрема, при імпорті товарів, наприклад, до Великобританії з-за меж ЄС ПДВ, як це і випливає з загальних принципів, стягується з імпортера (зазвичай - британської компанії) податковими властями Сполученого Королівства за ставкою, що застосовується до аналогічних товарів у Великобританії. ПДВ, як правило, виплачується безпосередньо при імпорті, при цьому імпортер отримує свідоцтво про цю виплату (Import VAT Certificate C79), що служить підставою для подальшого податкового відрахування або відшкодування з бюджету. Природно, для цього повинні бути дотримані звичайні (для одержання відрахування) умови: імпортер зареєстрований на ПДВ, а товар імпортується для ділових потреб [4].

При експорті товарів з Великобританії за межі ЄС поставка оподатковується за нульовою ставкою (як і належить при експорті). При цьому експортер зобов'язаний протягом певного терміну зібрати (і зберігати у себе) документальні докази експорту товару за межі ЄС. Якщо у встановлений законом термін докази не зібрані, нульову ставку застосовувати не можна.

Такими доказами є:

1. Митна декларація зі штампом митниці;

2. Транспортна накладна або аналогічний документ;

3. Супутня документація (листування, контракти, рахунки, розписки тощо).

Термін “нульова ставка ПДВ” (на відміну від терміну “звільнення від ПДВ”) означає, що продавець (у даному випадку експортер) не тільки не повинен додавати ПДВ до ціни товару, що продається, а й має право на відрахування податку, сплаченого при придбанні (виробництві) експортованого товару [7, с.66].

У 1993 р. митні кордони між країнами-учасницями ЄС було скасовано. До цього торговельні операції між цими країнами розглядалися як імпорт і експорт, нарівні з операціями з іншими країнами світу, відповідно до чого і обкладалися ПДВ. Ліквідація митних бар'єрів сприяла змінам у законодавстві, так як оподаткування ввезених товарів ПДВ при їх митному оформленні, як це робилося раніше, стало неможливим. Тому було прийнято нову систему оподаткування ПДВ таких операцій, які більше не вважаються імпортом та експортом, а визначаються як “придбання” (acquisition) і “реалізація” (supply) та пов'язане з цим “переміщення” (removal) товару [8].

Як і при експортно-імпортних операціях, оподаткування переміщуваного товару ПДВ відповідно до цієї системи відбувається, за загальним правилом, за місцем призначення товару, а в країні походження його реалізація обкладається за нульовою ставкою. Для отримання продавцем права на нульову ставку необхідно дотримуватися таких умов.

1. Продавець повинен отримати номер реєстрації на ПДВ покупця в країні його місцезнаходження та вказати цей номер на рахунку-фактурі (VAT Invoice).

2. Товар справді вивозиться з країни продавця в іншу країну ЄС.

3. Продавець отримує (і зберігає у себе) документальне підтвердження вивезення товару з країни. Це може бути будь-яка транспортна документація, розписка в отриманні товару покупцем та ін. Годиться для цього, наприклад, і квиток на поїзд, якщо товар було доставлено кур'єром.

Продавець веде облік всіх таких продаж в країни ЄС (включаючи до нього реєстраційний номер покупця), який потім подається до податкових органів і використовується для контролю та статистики. Крім того, продажі в країни ЄС виділяються окремо у звіті по ПДВ, так само як і придбання в інших країнах ЄС [9].

Що стосується покупця, та так само, як і при імпорті товару, він зобов'язаний відзвітувати по ПДВ на суму своїх надбань. Однак за звичайних умов (аналогічних застосовуваним у внутрішніх операціях), він має право на податкові відрахування, причому відрахування робиться в тій же самій податковій декларації. Це означає, що сума податку фактично не виплачується, а залишається у вигляді бухгалтерської проводки, що служить лише для статистичних цілей.

Якщо у покупця немає реєстрації на ПДВ, або він не подав номера реєстрації, то він розглядається як кінцевий споживач. У цьому разі поставки вважаються “дистанційними” продажами в іншій країні ЄС (distance selling), і до них застосовуються особливі вимоги. А саме, продавець або включає в ціну ПДВ, передбачену законодавством своєї країни і звітує за нього у себе вдома, або реєструється на ПДВ у країні місцезнаходження покупця, включає в ціну ПДВ тієї країни і звітує за нього там. При перевищенні порога продажів в певну країну реєстрація на ПДВ у ній стає обов'язковою (до цього - за бажанням). Це поріг може бути неоднаковим у різних країнах (при поставках до Великобританії - 70 тис. фунтів на рік) [10].

Зрозуміло, в цьому випадку покупець, не являючись платником ПДВ, ніякого права на податкові відрахування не має.

Існують також певні правила, що стосуються продажу підакцизних товарів, нових засобів транспорту, поставок для дипломатів та міжнародних організацій тощо, але ми їх тут розглядати не будемо. Важливою різновидом міжнародної торгівлі в рамках ЄС є так звана “тріангуляція” (triangulation). Наприклад, припустимо, компанія з Великобританії купує товар у французького постачальника, а потім продає його німецькому покупцеві. При цьому товар доставляється безпосередньо з Франції до Німеччини. Подібний ланцюжок з двох операцій поставки, при якій товар переміщується безпосередньо від першого продавця до останнього покупця (за вказівкою проміжного учасника ланцюжка), і називається тріангуляцією [8].

Розглянемо, як вираховується ПДВ при таких операціях. Будемо виходити з припущення, що всі три компанії зареєстровані на ПДВ у своїх країнах.

Перш за все, англійська компанія може зареєструватися на ПДВ або у Франції, або в Німеччині, після чого цей випадок зводиться до раніше розглянутого.

Тобто, якщо англійська компанія зареєструвалася на ПДВ у Франції, то далі все відбувається так, як якщо б вона була звичайною французькою компанією: вона купує у французького постачальника товар з французьким ПДВ, потім продає його в Німеччину, обкладаючи його за нульовою ставкою, а сплачений ПДВ відшкодовує з французького бюджету. При цьому німецький покупець звітує з ПДВ на свої надбання, з правом на податкові відрахування. Якщо англійська компанія зареєструвалася на ПДВ у Німеччині, то французький постачальник обкладає поставку за нульовою ставкою, а англійська компанія звітує перед німецькими податковими властями з ПДВ на свої придбання (з правом на відрахування), як якщо б вона була німецькою компанією. Своєму німецькому покупцеві вона продає товар з уже увімкненим ПДВ [8].

Однак, щоб уникнути необхідності реєстрації на ПДВ відразу в багатьох країнах ЄС, передбачена так звана спрощена процедура. Нехай наша англійська компанія не зареєстрована на ПДВ ні у Франції, ні в Німеччині, а тільки у себе в країні. Тоді вона може надати номер своєї реєстрації французькому постачальнику, щоб він міг застосувати до операції нульову ставку ПДВ. Далі, англійська компанія виставляє німецькому покупцю рахунок-фактуру з особливою позначкою, що вказує, що він виписаний у відповідності зі спрощеною процедурою ('VAT: EC Article 28 Simplification invoice'). ПДВ при цьому в ціну не включається, а перед німецькою владою звітує по ПДВ покупець (німецька компанія), як завжди, з правом на відрахування. Англійська компанія зобов'язана включити цю угоду в згадуваний вище список продаж в країни ЄС з позначкою про те, що вона є тріангуляціонною [8].

Як уже згадувалося, існують певні теоретичні проблеми при оподаткуванні податком послуг, пов'язані з тим, що місце їх надання (реалізації) не завжди очевидно, а оподаткування має відбуватися саме за місцем реалізації. Тому законодавством кожної країни особливо описується процедура визначення місця реалізації послуг у міжнародних операціях. Розглянемо ці правила на прикладі законодавства Великобританії.

Як основне правило, послуги вважаються наданими за місцем знаходження постачальника послуги. Таким чином, послуга, надана англійською компанією, як правило, оподатковується у Великобританії, незалежно від місця знаходження її отримувача. Навіть якщо одержувач послуги знаходиться за кордоном, така операція не вважається “експортом послуг” і не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, як це відбувається при експорті товарів. І навпаки, якщо послуга надана англійської компанії з-за кордону, вона, як правило, не підлягає обкладанню ПДВ у Великобританії.

Проте з цього правила є цілий ряд важливих винятків.

1. Послуги, пов'язані з нерухомістю. Вони вважаються наданими за місцем перебування нерухомості.

2. Деякі послуги вважаються наданими за місцем їх фактичного виконання, незалежно від місцезнаходження постачальника та отримувача. Це послуги культурного, мистецького, спортивного, наукового, освітнього характеру; послуги, пов'язані з виставками, конференціями, зборами, та ін.

3. Послуги, пов'язані з транспортом. Тут застосовуються спеціальні правила, які ми не будемо розглядати в деталях. Зазвичай (при пасажирських перевезеннях) місцем надання послуг вважається країна, де фактично відбувається перевезення, а якщо таких країн декілька, маршрут ділиться на відповідні частини, і кожна з них розглядається окремо.

4. Посередницькі послуги. Місцем їх реалізації вважається або місце скоєння основної поставки (з якою пов'язані посередницькі послуги), або, якщо одержувач послуг зареєстрований на ПДВ у ЄС, місці його реєстрації.

5. Послуги “інтелектуального” характеру (умовна назва, дана для стислості; насправді закон дає певний цілком визначений список таких послуг). Вони вважаються наданими за місцем знаходження не постачальника послуги, а, навпаки, її одержувача. До них відносяться:

- Передача авторських прав, патентів, ліцензій, торгових марок і т.д.

- Реклама.

- Консалтинг, інженірінг, юридичні та бухгалтерські послуги, обробка та надання інформації.

- Банківські, фінансові, страхові послуги.

- Підбір кадрів.

- Оренда товарів, крім засобів транспорту.

- Телекомунікаційні послуги.

Остання група представляє, мабуть, особливий інтерес, тому що в сучасному міжнародному бізнесі все більшого значення набувають саме послуги інформаційно-інтелектуального характеру. При цьому відстеження таких послуг для цілей оподаткування досить громіздкі, оскільки їх надання ніяк не пов'язане з присутністю виконавця.

Як тільки місце реалізації послуг визначено, ми можемо сказати, ДЕ вони обкладаються ПДВ. Якщо це Великобританія або інша країна ЄС, то ПДВ підлягає сплаті у цій країні, якщо воно опинилося за межами ЄС, то об'єкт оподаткування для ПДВ в рамках ЄС відсутній. Однак потрібно ще визначити, ХТО платить ПДВ. За основним правилом платником є постачальник послуг. Якщо він не зареєстрований на ПДВ у тій країні, де відбувається поставка, йому треба там зареєструватися. Така реєстрація стає обов'язковою лише при досягненні певної межі річного обсягу поставок (для Великобританії це 54 тис. фунтів). Плюсом для постачальника тут є те, що якщо у нього є в даній країні вхідний ПДВ, пов'язаний з наданням цих послуг, то його можна пред'явити до обліку [10].

Однак у певних випадках за ПДВ з такої поставки звітує не постачальник, а одержувач послуги. У британському законодавстві ця процедура відома як “зворотне оподаткування” (“reverse charge”). Сенс її полягає в тому, що у випадках, коли змушувати звітувати по ПДВ постачальника послуги, що знаходиться в іншій країні, небажано, важко або зовсім неможливо, то відповідні обов'язки покладаються на покупця. Процедура застосовується тільки в тому випадку, якщо покупець отримує дані послуги для ділових цілей, а продавець знаходиться за межами Великобританії.

При зворотному оподаткування покупець оформляє звітність таким чином, як якщо б він був і продавцем, і покупцем одночасно. Тобто ПДВ по даній поставці включається як на податок, який підлягає сплаті (із суми продажу), так і на податок, який пред'являється до заліку (з суми покупок). В результаті ці суми компенсуються і фактично платежу робити це не потрібно, ПДВ залишається тут лише у вигляді бухгалтерської проводки.

Це буде правильно тільки тоді, коли покупець має право на податкові відрахування. Якщо ж він є як кінцевим споживачем і не має права на відрахування, то податок, який підлягає сплаті, повинен вноситися до казни. Так досягається основна мета - економічна нейтральність ПДВ, так як в аналогічній ситуації покупець виявляється при надбанні послуги у вітчизняного постачальника. Отже, якщо британська компанія отримує, скажімо, консалтингові послуги від зарубіжної фірми, вона включає їх до звітності таким чином, як якщо б вона їх сама і надавала, і отримувала. Для деяких видів послуг (послуги оцінювачів; деякі види транспортних перевезень; більшість посередницьких послуг) застосовні процедури "спрощення" в рамках ЄС (аналогічно тріангуляції при торгівлі товарами), що призводять до корекції місця поставки і (або) підзвітної особи. Наприклад, британська компанія, яка отримує посередницькі послуги від французької компанії при придбанні товару в Німеччині, може надати постачальнику послуг свій номер реєстрації на ПДВ (у Великобританії), внаслідок чого французька компанія не включає в рахунок ПДВ за надані послуги, а британська звітує за принципом зворотного обкладання.

Як ми бачимо, стосовно ПДВ, його визначення на європейському ринку не однакове. По-перше, існують різні ставки податку (а подекуди його взагалі немає), а по-друге, процедура обчислення та сплати ПДВ при торгівлі всередині країни істотно відрізняється від аналогічної процедури при торгівлі між різними країнами ЄС. У перспективі в рамках ЄС передбачається перехід на уніфіковану систему збору ПДВ у міжнародній торгівлі, при якій податок буде стягуватися за місцем походження товару (а не за місцем призначення, як зараз). Це означає, що при продажі товару, скажімо, з Великобританії до Франції, продавець буде включати в ціну ПДВ, а покупець буде отримувати податкові відрахування в розмірі сплаченого ПДВ, точно так само, як і при торгівлі всередині країни.

Висновки

міжнародний торгівля великобританія оподаткування

Таким чином, облік і звітність з ПДВ при торгівлі всередині країни і в рамках ЄС буде вестися однаково, що призведе до скорочення операційних витрат при торгівлі всередині ЄС, особливо для дрібного бізнесу. Поряд зі скасуванням митних кордонів, це має стати важливим чинником у створенні дійсно спільного європейського ринку. Крім того, ця система відповідає самій ідеології спільного ринку, за якою товари та послуги (оподатковувані ПДВ) знаходяться у вільному обігу всередині ЄС, а сам ПДВ при цьому є по суті своїй податком швидше загальноєвропейським, ніж національним.

Однак на шляху до цієї, здавалося б, настільки логічний і простій системі існують серйозні політико-економічні перешкоди. По перше, для збереження економічної нейтральності при цій системі необхідна уніфікація ставок податку по всіх країнах ЄС. Незважаючи на наполегливі рекомендації європейської комісії (вперше офіційно зроблені, до речі, ще в 1987 р.) і тривалі переговори зацікавлених сторін, прогрес в цьому поки незначний [11].

По-друге, що ще більш важливо, у разі ухвалення цієї системи відразу постане питання перерозподілу зібраних податків. Справа в тому, що, якщо при існуючій системі податок автоматично збирається в країні, де відбувається споживання товару (а ПДВ, як ми пам'ятаємо, це податок на споживання), то при новій системі частина податку буде збиратися “не там, де треба”. Дійсно, в нашому прикладі з продажем товару з Великобританії до Франції, податок на величину вартості ввезеного товару при діючій системі потрапляє у французьку казну, а за нової - в англійську. Щоб відновити рівновагу, необхідно буде передати відповідну суму назад з Великобританії до Франції (природно, передача повинна відбуватися не по кожній окремій угоді, а сумарно за певні періоди). При цьому, за задумом авторів проекту, підставою для обчислення переданих сум повинні стати дані, одержувані не зі звітності господарюючих суб'єктів (так як це б вимагало окремого обліку по торгівлі з кожною окремо взятою країною), а із загальних статистичних даних щодо виробництва та споживання в тій чи іншій країні.

По суті, це означає необхідність уведення централізованої системи збору статистичної інформації та перерозподілу зібраного податку в рамках Європейського Союзу. Ця система мала б широкі повноваження з регулювання фінансових потоків. Подальшим логічним кроком (хоча і не декларованим явно) могло б стати перетворення ПДВ в “федеральний” податок ЄС, з наступним розподілом його центральними органами Союзу. До цього ЄС в даний час ніяк не готові, так як це означало б серйозне обмеження національного суверенітету на користь центру. А тому єдина загальноєвропейська система ПДВ поки залишається лише на папері, незважаючи на всі переваги, які вона обіцяє платникам податків.

У нашій статті ми виклали лише загальні принципи та рекомендації оподаткування в міжнародній торгівлі Великобританії. Для того, щоб застосувати їх на практиці у кожній конкретній ситуації, слід звертатися до фахівців з податкового законодавства певної країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Податкові системи зарубіжних країн [Текст]: монографія / За ред. проф. В.І. Сідорова. - X.: КНУ імені В.Н. Каразіна, 2011. - 260с.

2. Литвиненко Я.В. Податкові системи зарубіжних країн [Текст]: навч. посіб. / Я.В. Литвиненко, І.Д. Якушик. - К., 2004. - 203с.

3. Ткаченко Н.М. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність [Текст]: на- вч.-метод. посіб. / Н.М. Ткаченко, Т.М. Горова, Н.О. Ільєнко - К., 2004. - 554с.

4. A survey of the UK tax system [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ifs.org.uk/bns/bn09.pdf. - Загол. з екрану.

5. Бечко П.К. Податкова система [Текст]: навч. посіб. / П.К. Бечко. - К., 2006. - 380с.

6. Омелянович Л.А. Налоги и налоговые системы [Текст]: учебн. пособие / Л.А. Омелянович, А.А. Папалка, В.А. Орлова, Г.Е. Дем'яненко, В.Г. Севка. - Донецк: Дон. ДУЕТ им. Туган-Барановского. - 2002. - 240с.

7. Мединська Т.В. Податкова система [Текст]: навч. посіб. / Т.В. Мединська. - 2-е вид., перероб. та доповнене. - Львів: “Магнолія - 2006”, 2010. - 276 с.

8. Податок на додану вартість у Європейському союзі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.roche-duffay.ru/articles /ec_vat.htm. 12. 03. 2012р. Загол. з екрану.

9. Великобританія. Податки [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.lawfirmuk.net/russia/tax.htm. 14. 03. 2012р. - Загол. з екрану.

10. Money, tax and benefits in Great Britain [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.direct.gov.uk/en/MoneyTaxAndBenef its/index.htm. 14.03.2012р. - Загол. з екрану.

Размещено на Allbest.ru