Застосування фінансової звітності для оцінки податкового тягаря малих і середніх підприємств Миколаївського та Одеського регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування фінансової звітності для оцінки податкового тягаря малих і середніх підприємств Миколаївського та Одеського регіонів

Розвиток малого та середнього приватного бізнесу - важливий фактор формування повноцінного ринкового середовища, реструктуризації і підвищення ефективності суспільного виробництва, поліпшення матеріального добробуту громадян, вирішення соціально-політичних проблем. Тому наріжним каменем даного етапу економічних реформ в Україні повинно стати перетворення малого бізнесу в потужний сегмент ринкової економіки, забезпечення форсованих темпів його розвитку шляхом всебічної державної підтримки.

Незначна роль малого бізнесу в народногосподарському комплексі України, формуванні державної казни свідчать про те, що стимулюючий і фіскальний потенціал оподаткування щодо вітчизняної малої економіки не використано належним чином. Це пояснюється недостатньою розробленістю теоретичних і нормативних положень та емпіричних досліджень щодо оподаткування сфери малого підприємництва, відсутністю цілісної науково обґрунтованої концепції податкової політики у цьому секторі економіки в умовах ринкової трансформації, автоматичне поширення податкових технологій на всі господарюючі суб'єкти та імплементація зарубіжного фіскального досвіду без врахування специфіки функціонування суб'єктів малого підприємництва і реалій вітчизняного господарювання. Таким чином, наукова задача створення раціонально-ефективної підсистеми оподаткування малого бізнесу набуває особливої значущості на сучасному етапі структурної перебудови економіки України.

Віддаючи належне високому рівню наукових робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, хочемо зазначити, що в їх рамках дослідження теоретичних аспектів, світової (особливо позитивного досвіду постсоціалістичних країн) і вітчизняної прагматики оподаткування малого бізнесу здебільшого мають фрагментарний характер. Крім цього, на сьогодні практично відсутній комплексний аналіз фіскальної і стимулюючої ефективності загальноприйнятого порядку та альтернативних радикально спрощених схем оподаткування суб'єктів малого підприємництва в Україні, на що, зокрема, вплинула обмеженість адекватних офіційних статистичних даних.

Об'єктивна необхідність творчого розвитку теорії взаємовідносин між фіском та малим підприємництвом, а також потреба в розробках прикладного характеру, спрямованих на модернізацію оподаткування сфери малого бізнесу з метою максимальної реалізації його фіскального і стимулюючого потенціалу, обумовлюють актуальність теми дослідження та доцільність її вибору.

Мета статті - визначення та оцінка податкового впливу на фінансовий стан малих і середніх підприємств Миколаївського та Одеського регіонів на основі даних фінансової звітності.

Сучасна підсистема оподаткування сфери малого бізнесу в Україні - це своєрідна суміш традиційного порядку взаємовідносин з бюджетом (комбінації багатьох податків і обов'язкових платежів) та кількох альтернативних спрощених податкових технологій (єдиного податку для фізичних і юридичних осіб, фіксованого податку і плати за патент).

Згадані фіскальні методики на сьогодні недостатньо гармонізовані та уніфіковані, що робить підсистему податків і зборів для малого підприємництва досить складною і заплутаною та зумовлює серйозні проблеми при переході з однієї з них на іншу. У перші місяці проголошення незалежності України існував досить сприятливий фіскальний режим стосовно суб'єктів малого бізнесу зі статусом юридичної особи, який в основному був успадкований від колишнього СРСР. Саме широкий перелік спеціальних пільг із податку на прибуток (податкові канікули для пріоритетних напрямів діяльності, значне зниження ставок для всіх інших), відсутність високих універсальних акцизів (ставка податку з продажів - 5 %) і прийнятні розміри тарифів обов'язкових платежів, котрі відносяться на собівартість, на нашу думку, дозволили в 1992 р. за інерцією зберегти найвищі темпи приросту показників, що характеризують розвиток малих підприємств за 1991-2001 рр. За цей рік їх чисельність зросла на 43,7 %, що супроводжувалось збільшенням зайнятого персоналу майже на 5 %, а кількість у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення збільшилась приблизно в 1,5 рази. Але, вже починаючи з 1992 р., податкова система поступово почала втрачати свою ліберальність щодо малого бізнесу і підприємництва взагалі. Відбувається поетапне скорочення згаданих особливих податкових преференцій для фінансової підтримки малих фірм, аж до повної їх відміни з 1 січня 1994 р. З метою забезпечення фінансування зростаючих видатків на реструктуризацію народного господарства і соціальні програми захисту населення, життєвий рівень якого в умовах глибокої економічної кризи катастрофічно знизився, держава різко посилила фіскальний тиск на всіх господарюючих суб'єктів [1].

З погляду економіки господарювання, податкові платежі є одним із видів витрат підприємницької діяльності. Будь-які з них підлягають зіставленню з результатами цієї діяльності щодо оцінки можливості подальшого її здійснення. Тільки на основі такого зіставлення можна дійти висновку про необтяжливість системи оподаткування, що не підриває заінтересованості в здійсненні підприємницької діяльності, або про те, що податковий тягар досягає деякої загрозливої величини, визначеної критичної маси, після якої можливість подальшого легального підприємництва ставиться під сумнів.

У наукових джерелах зустрічаються різноманітні показники і судження, які іноді взагалі не враховують економічну природу механізму оподаткування. Кучерявенко Н.П. розглядає показник ефективності податкової ставки, який використовується в зарубіжних країнах для розрахунку податкового тягаря [2]. Його визначають як частку податків у сумарному доході платника податків, що обкладається податком. На нашу думку такий підхід є правильним, оскільки він реально відображує економічну сутність податків. Однак цей метод можна застосовувати тільки для окремого податку, а для підприємства в цілому, що сплачує десятки податків, для кожного з яких встановлена своя база оподаткування, такий підхід є неприйнятий.

В інших джерелах податковий тягар оцінюють часткою сукупного доходу, що у вигляді податку вилучається в бюджет. Визначають цей показник як відношення всієї суми податків і обов'язкових платежів до обсягу реалізації продукції [3, 4]. На наш погляд цей показник можна використовувати, але не як глобальний, а як частковий.

Нормативним документом ДПАУ передбачено, що податкове навантаження по податку на прибуток визначають як частку від розподілу суми нарахованого податку на прибуток (р. 12 Декларації з податку на прибуток) на суму валового доходу (р. 3 Декларації) [3]. Особливість такого підходу полягає в тому, що його застосовують як інструмент проведення експрес-аналізу для виявлення фактів відхилення від оподаткування юридичних осіб. Згідно з цими Методичними рекомендаціями величина податкового навантаження 1% і менш є сигналом до того, щоб на підприємстві почати виїзну документальну перевірку. Дедекаєва Н., Нестеренко Г. пропонують використовувати подібну методику для узагальненої оцінки ступеня податкового тягаря. Так, для розрахунку сукупного податкового тягаря в середньому на одне середньостатистичне підприємство вони пропонують використовувати “метод адекватної оцінки показників”. Суть пропозицій авторів можна звести до того, що ступінь фіскальні методики по кожному визначеному податку рекомендується розраховувати за формулою:

малий бізнес оподаткування фіскальний

di = (bi : D)Si , (1)

де bi - частка бази оподаткування по певному і-му податку, розрахована щодо валового доходу підприємства, частки одиниці;

D - валовий дохід підприємства, грн;

Si - ставка відповідного і-го податку, частки одиниці.

Сукупний наведений податковий тягар у цілому по підприємству:

Р =? di. (2)

Результати цього аналізу показали, що податковий тягар на одне середньостатистичне підприємство становив усього 0,294 [5]. Однак, якщо враховувати , що кількість доданої вартості, створеної на підприємстві , у кілька разів менша від валового доходу, то показник податкового тягаря з урахуванням доданої вартості виявиться в кілька разів вищим, ніж 0,294. А це вже великі податкові навантаження.

Таким чином, завдання оцінки податкового впливу на підприємство зводиться до розробки відповідної науково обґрунтованої методики. Відомо, що джерелом сплати податків є знову створена вартість, тобто податки являють собою частку валового внутрішнього продукту.

Тому для оцінки податкового тягаря суму податків варто зіставляти з цією вартістю, тобто з витратами на оплату праці та вартістю додаткового продукту.

Якщо ж зіставляти податки з виручкою від реалізації, то економічна сутність оподаткування виявиться перекрученою.

При такому зіставленні можна лише визначити яка саме сума податків припадає на одну гривню проданої продукції.

Як критерій оцінки податкового тягаря на мікрорівні потрібно прийняти частку суми податків, що сплачуються, яка припадає на загальну суму створеного підприємством ВВП.

З огляду на те, що ВВП, створюваний державою в цілому, являє собою суму доданих вартостей, створених окремими платниками, то для окремого підприємства можна оперувати не ВВП, а сумою доданої вартості.

Для розрахунку доданої вартості, створеної на підприємстві, можна використовувати правила, встановлені виробничим методом, оскільки він ґрунтується на визначенні доданої вартості окремого підприємства, яку можна розрахувати за формулою:

ДВі = ВР - Втрп, (3)

де ВР - виручка від реалізації (обсяг доходу підприємства).

Втрп - вартість товарів, робіт, послуг, повністю використаних у процесі виробництва.

До цього показника не включають витрати на придбання основних фондів, проте включають амортизаційні відрахування, тому коефіцієнт податкового тягаря можна визначити за формулою:

Кпт= П : ДВі. (4)

Таблиця 1 Алгоритм розрахунку коефіцієнта податкового тягаря малих та середніх підприємств Миколаївського та Одеського регіонів (на прикладі операційної діяльності підприємств за 2008 р.), тис. грн.

Слід врахувати, що в суму П включаються всі ті податки, які сплачуються за рахунок доданої вартості, створеної на підприємстві. Більш того, для повноти розрахунків, потрібно також врахувати ті податки, які наймані працівники сплачують, придбаваючи для себе товари, роботи, послуги, оскільки працівники платять такі податки за рахунок доданої вартості, отриманої юридичною особою.

На підставі даних фінансової звітності можна зробити розрахунок ступеня податкового навантаження, який доцільно проводити поетапно. На першому етапі потрібно здійснити укрупнений розрахунок податкового тягаря. Якщо розрахунки покажуть велике податкове навантаження, то варто провести уточнений розрахунок.

У противному разі достатньо попереднього розрахунку. Для наближеного розрахунку (табл. 1) достатньо інформації, що наведена у формі № 2 (2-м) “Звіт про фінансові результати”.

Запропонована методика розрахунку коефіцієнта податкового тягаря апробована на діючій фінансовій звітності малих та середніх підприємств Миколаївської і Одеської областей за 2006-2008 рр. При цьому було досліджено біля 60-ти підприємств, склад яких був підібраний так, щоб охопити різні галузі діяльності. Вивчення інформації засвідчило, що немає галузі, де податковий тягар у цілому більший (чи менший), ніж в інших галузях. Загальна тенденція така, що на деяких з підприємств у окремій галузі має місце більш високий податковий тягар, ніж на інших підприємствах цієї галузі. Аналіз показав, що коефіцієнт податкового навантаження протягом аналізованого періоду зростає із року в рік. За ступенем податкового навантаження усі підприємства можна об'єднати в кілька груп. Перша - підприємства з низьким рівнем податкового навантаження (коефіцієнт податкового тягаря до 0,92). До них належать підприємства будівництва ліній зв'язку.

Друга - підприємства із середнім податковим навантаженням (з податковим тягарем до 1,5). До цієї групи можна віднести більшість досліджених підприємств - харчова промисловість, сільське господарство, торгівля.

Третя група - це підприємства з податковим навантаженням від 1,5 і вище (більшість сільськогосподарських підприємств). У цих підприємств майже половина створеної доданої вартості перераховується у бюджет у вигляді податкових платежів. Потрібно нагадати, що існує ще один чинник податкового тягаря - податки з фізичної особи, яка є найманим працівником та податки, які утримуються з неї при купівлі товарів, робіт і послуг. Заробітна плата - це елемент доданої вартості, створеної на підприємстві. Тому податки, утримувані з фізичної особи, є, по суті, податковим тягарем на підприємство.

Висновки. Дослідження впливу системи оподаткування на економіку малого підприємства показує, що для цілей податкового планування, підприємствам доцільно застосовувати коефіцієнт податкового тягаря, який розраховується як відношення податків, що сплачуються, до валових доходів платника (тобто податкову складову цього коефіцієнта). Цей коефіцієнт є відносним показником для оцінки податкового впливу на фінансовий стан підприємства. Застосування даного показника дає змогу виявити ту межу надлишкового оподаткування, після якої в платника виникає прагнення застосувати тіньові механізми здійснення господарської діяльності.

Література

1. Шолудько Д., Попович В. Податкове навантаження та тінізація суспільно-економічних відносин: зв'язки, залежності, засоби протидії // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України: Зб. наук. пр. - К., 2002. - № 3 (17) // http://www.asta.edu.ua/vidan/nau_visn/3(17)/Opodat/sholudko.php

2. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: учебник. - Х., 2001. - С. 72-76.

3. Рекомендації ДПАУ № 441 - Методичні рекомендації щодо складання плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, затв. наказом ДПАУ від 11.10.2005 р., № 441.

4. Налоги и налоговое право: учебное пособие / Под ред. А.В. Брызгалина. - М., 1997. - С. 54-55.

5. Дедекаєва Н., Нестеренко Г. Податковий тиск: психологічна інтервенція в засоби масової інформації // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України: Зб. наук. пр. - К., 2003. - № 1 (19).

6. Палєй С. Застосування фінансової і податкової звітності для оцінки податкового тягаря // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 8. - С. 41-47.

Размещено на Allbest.ru