Аналіз грошово-кредитної системи України

Другий етап - 1992 - 1993 pp. - виникнення банків «нової хвилі». На цьому етапі з різних бюджетних і позабюджетних фондів та диверсифікації пасивів діючих банків виникає низка комерційних банків таких, як «Аваль», «Інко» (отримує самостійність від Москви), «Відродження», «Трансбанк» та інші. У комерційних банках спостерігалося подальше зменшення частки «міністерського» капіталу, що було спричинено постановою Кабінету Міністрів «Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України». Цією постановою

передбачалося, що Міністерство фінансів України буде одержувачем дивідендів за акціями, що належать іншим міністерствам. Зрозуміло, що це не влаштовувало власників акцій і вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків та інших акціонерних товариств.

У цей же час спостерігалося масове народження дрібних «кишенькових» банків. Протягом року їх було зареєстровано більше сотні, значна частина з них мала приватний капітал, але цей капітал був надто мізерним, щоб забезпечити ліквідність банку. Ці банки непогано заробляли на гіперінфляції 1992 - 1994 pp., використовуючи цей зовнішній незалежний від них фактор. На кінець 1992 року в Україні у реєстрі НБУ зафіксовано 133 банки, ліквідовано 3 банки. На кінець 1993 pоку у книзі реєстрації вже 211 банків, ліквідовано протягом цього року ще 6 банків.

Третій етап - 1994 - 1996 pp. - це етап банкрутства. Активізація роботи Національного банку України з побудови чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків співпала з періодом призупинення інфляційних процесів, які були основним джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Ці банки не були готові до більш жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон'юнктури фінансового ринку, до централізованого управління банківською системою, що поставило їх на межу банкрутства, Багато банків у цей період було ліквідовано: в 1994 pоці стали банкрутами та ліквідовано 11 банків; у 1995 році - 20 банків банкрутів, серед яких були найбільші комерційні банки - «Інко»,

«Відродження», «Економбанк», «Лісбанк»; у 1996 році прямими банкрутами стали 45 банків, а ще 60 опинилися у стані прихованого банкрутства. Процес масового банкрутства комерційних банків вніс ускладнення у функціонування не тільки банківської системи, а й позначився на всій економічній системі, була підірвана довіра до банківської системи у вкладників.

Для цього періоду характерні й інші процеси, які істотно впливали на структуру банківської системи України. Так, на кредитно-фінансовому ринку України починають працювати іноземні банки та їхні представництва (всього їх було зареєстровано 14). З'являються 5 нових українських комерційних банків. Важливим моментом функціонування банківської системи цього періоду була зміна складу акціонерів, зміна власників багатьох комерційних банків та окремих філій шляхом продажу та перепродажу. Таких змін зазнали близько 70 банків.

Четвертий етап - 1996 - 1998 pp. - стабілізація та впровадження національної валюти - гривні. Для цього етапу є характерною боротьба Національного банку з інфляційними процесами, створення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці - гривні. Також у цей період посилився контроль за діяльністю комерційних банків із боку НБУ.

У роки незалежності України було не тільки реформовано, але й створено нову банківську систему:

-створені основи дворівневої банківської системи, валютного ринку та ринку цінних паперів;

-здійснено перший етап реформування грошової системи держави із введенням проміжної валюти - українського карбованця, що склало основу для проведення грошової реформи і введення національної грошової одиниці - гривні;

-створено національну платіжну систему із запровадженням нових прогресивних технологій перерахування коштів на основі електронних платежів, що дозволило досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, дало можливість максимально обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму термін проходження платежів;

-уведено у дію Банкнотно-монетний двір та фабрику банкнотного паперу, що дало можливість створити потужності з друкування банкнот та карбування монет;

-розпочато реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках;

-напрацьовано нормативну базу для здійснення монетарної політики та банківського нагляду;

Діяльність Національного банку України, його монетарна політика позитивно позначилися на подоланні гіперінфляції, керованості інфляційних процесів.

Принципи, що покладені в основу розробки програми реформування та розвитку банківської системи в Україні, такі:

*Макроекономічна політика повинна бути спрямована на забезпечення стабільних умов для підприємницької діяльності.

*Життєздатність (платоспроможність) фінансових інститутів повинна бути більш прозорою і забезпеченою.

*Сприяння розбудові фінансової інфраструктури, яка включає інформаційні системи, правову систему та систему банківського нагляду.

* Необхідно створити умови для зменшення витрат на фінансове посередництво.

У 1995 - 1996 pp. завершився етап екстенсивного розвитку банківської системи, її діяльності, характеру взаємодії з іншими економічними структурами, відомствами і організаціями, включаючи державу. Таким чином, сучасна банківська система України була сформована і створена, в основному, у період з 1989 - 1994 рр. На сьогоднішній день вона має дворівневу структуру.

3.Напрямки вдосконалення грошово-кредитної системи

3.1 Грошова система

Вдосконалення роботи, пов`язаної з організацією готівкового обігу в Україні слід проводити за такими напрямками:

1. Прогнозування грошової емісії та потреби в готівці. Головна мета прогнозування готівкової маси - визначення на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики і показників соціально-економічного розвитку країни необхідного для нормального та безперебійного функціонування економіки обсягу готівки.

Мета прогнозування готівкової емісії - визначення необхідних обсягів виробництва банкнот і монет на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Воно здійснюється в кілька етапів:

- на першому етапі визначається необхідний обсяг емісії готівки як у цілому в Україні, так і в розрізі областей;

- на другому етапі визначається потреба у випуску готівки на заміну зношених банкнот та загальна потреба у випуску банкнот за номіналами;

- на третьому етапі (з урахуванням наявних запасів готівки у резервних фондах) визначається кількість банкнот і монет за номіналами, яку необхідно замовити для виробництва грошей на Банкнотно-монетному дворі.

2. Виробництво грошових знаків.

Виробництво грошових знаків національної валюти - гривні здійснюється на основі повного технологічного циклу на відповідних виробничих потужностях Банкнотно-монетного двору НБУ із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання.

Для забезпечення виготовлення якісних грошових знаків, що відповідають вимогам затверджених зразків, Банкнотно-монетний двір створює технологію виготовлення грошей, яка виключає можливість потрапляння до складу готової продукції бракованих грошей.

З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі, - передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від комерційних банків.

3. Організація готівкового обігу.

У позабанківській сфері політика Національного банку України з питань готівкового обігу має спрямовуватися в першу чергу на:- забезпечення оптимальної кількості та структури грошових знаків в обігу та своєчасне вилучення з обігу зношених, пошкоджених та підробних банкнот і монет;

- проведення гнучкої, виваженої політики щодо організації готівкових розрахунків для активізації підприємницької діяльності;

- постійно здійснювати аналіз руху готівки у значних сумах за рахунками клієнтів виключаючи можливість проведення сумнівних і некоректних операцій;

- надання права комерційним банкам самостійно встановлювати тарифи на розрахунково-касове обслуговування клієнтів без обмеження їх граничного рівня;

- поступову передачу функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання касової дисципліни органам Державної податкової адміністрації;

- скорочення готівкових розрахунків на основі розширення обсягів безготівкових платежів населення в сфері торгівлі, послуг шляхом створення національної системи масових електронних платежів, використання розрахункових чеків, векселів, акредитивів тощо та здійснення соціальних виплат населенню через установи банків;

- сприяння автоматизації та механізації касових операцій, здійснюваних суб`єктами господарювання в торгівлі та інших сферах обслуговування;

- розроблення ефективних санкцій за порушення суб`єктами господарювання правил готівкового обігу та застосування дійових економічних важелів для запобігання таких порушень.

Світ придбав величезний досвід вирішення таких завдань. У центральних банках багатьох розвинутих країн застосовуються нові високоефективні технології зберігання, транспортування та обробки банкнот, засновані на автоматизованих системах та поєднані з інформаційними технологіями. Це дає змогу контролювати готівковий обіг, управляти ним, отримувати своєчасну і якісну інформацію про стан готівки та підтримувати його на належному рівні, узгоджувати можливості виробництва готівки з потребами обігу.

Для створення і функціонування цілісної ефективної системи управління готівковим обігом, яка враховувала б зміни, що відбулися останнім часом в економіці і банківській системі країни, а також визначення у стратегічному та тактичному планах підходів спрямованих на комплексне вирішення організаційних і технічних питань на сучасному технологічному рівні на всіх етапах руху готівки потрібні нові підходи, що базуються на принципах застосування таких заходів, які спроможні створити умови для: повного і своєчасного забезпечення потреб економіки у готівці; зменшення питомої ваги готівки у загальному обсязі грошової маси; запровадження прогресивних технологій та сучасного обладнання на всіх операціях, пов`язаних з обробленням готівки; оптимізації витрат на підтримку готівкового обігу та чисельності обслуговуючого персоналу на операціях з готівкою; посилення безпеки при здійсненні готівкових операцій; вдосконалення організації та порядку обліку операцій з готівкою на всіх етапах руху готівки; перебудови системи інкасації та перевезення готівки; вдосконалення нормативного забезпечення ведення операцій з готівкою.

Вивчення технології обробки банкнот у центральних банках кількох провідних країн світу допомогло Національному банку визначити пріоритети у справі вирішення цього завдання в Україні.

Для організації контролю за технологічними процесами обробки банкнот, виявлення порушень щодо дотримання персоналом інструкцій з експлуатації, встановлення правомірності дій обслуговуючого персоналу у випадках виявлення недостач, надлишків, фальшивих банкнот, банкнот інших номіналів у пачках, сформованих на автоматизованих системах, запобігання випадків зловживання обслуговуючим персоналом, в територіальних управліннях Національного банку України повинно бути забезпечено збереження (в електронному вигляді) даних обробки банкнот (балансові протоколи, протоколи розбіжностей, операційні протоколи тощо) на протязі 12-ти місяців з дати обробки банкнот. За цей період ці дані зберігаються у системі на протязі строку, що обумовлений ємністю її пам'яті та обсягами даних обробки. Після чого (або у разі переповнення пам'яті системи до закінчення строку зберігання) вони видаляються з системи, активуються на магнітні носії і зберігаються в установленому порядку до закінчення встановленого терміну зберігання. Відповідальним за організацію вилучення даних з системи, а також за організацію їх зберігання на протязі нормативного строку є інспектор з питань безпеки.

Запровадження такої системи дозволить не тільки фактично щоденно контролювати технологічні процеси оброблення готівки у конкретному територіальному управлінні Національного банку, але і у значній мірі дозволить управляти процесами готівкового обігу в межах Національного банку. Крім того це надасть змогу мати своєчасну і якісну інформацію про стан та структуру готівки в обігу, оперативно приймати необхідні управлінські рішення щодо перерозподілу готівки між регіонами України, своєчасно забезпечувати підкріпленням той чи інший регіон, забезпечити більш перспективне прогнозування щодо потреб у готівці, а також планування виробництва готівки відповідно до потреб готівкового обігу.

Комплекс робіт щодо автоматизації обробки готівки має охоплювати такі технологічні операції: розробка і виробництво грошей, інкасація та транспортування, приймання та видача, обробка (перелік, сортування, контроль справжності, обандеролення, пакування), облік, зберігання, вилучення з обігу зношених і підозрілих грошей, експертиза підозрілих банкнот, знищення та утилізація готівки, непридатної для обігу.

Вирішення таких завдань в Україні можливе тільки шляхом поступового, але цілеспрямованого впровадження сучасних технічних засобів, автоматизованих та комп`ютерних технологій у сфері готівкового обігу на основі чіткої нормативної бази Національного банку, яка регламентує проведення всіх операцій із готівкою в державі. Вирішення цієї проблеми в Україні можливе за рахунок створення сучасної машинної технології вилучення і знищення зношених банкнот та поступового, зважаючи на реальні можливості, оснащення регіональних управлінь НБУ автоматизованими системами обробки готівки, які дають змогу своєчасно і якісно здійснювати відсортування, контроль та вилучення з обігу зношених і фальшивих банкнот.

3.2 Кредитна система

Для розвитку будь-якого соціально-економічного суспільства кредит виступає як система грошових відносин, що пов'язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення. За сучасних умов кредит набиває своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресурсів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює готівковий оборот в обігу на безготівковий. Необхідність використання кредиту зумовлена тим, що надходження коштів підприємству і його платежі не збігаються як за часом, так і за сумою. Тому банк повинен будувати кредитні відносини з підприємством таким чином, щоб через кредит сприяти досягненню високоприбуткової діяльності, впровадженню у виробництво науково-технічного прогресу, розширенню асортименту товарів і послуг. Для формування стійких кредитних відносин між позичальниками і банками необхідною вимогою є науково обгрунтована розробка механізму кредитування. Цей механізм на даному етапі розвитку банківської системи ще не досконало сформований, кожен його етап в умовах економічної невизначеності набуває специфічних рис. Щоб простежити напрями вдосконалення кредитних відносин в Україні розглянемо кредитний механізм, який можна розділити на чотири етапи. Перший етап - розгляд заявки на отримання кредиту. Для отримання кредиту позичальник подає в банк обгрунтоване клопотання (заяву), в якому зазначає - цільове спрямування кредиту, його суму, строк використання, конкретні дати його повернення, характеристику проекту, який кредитується, та економічний ефект від його здійснення, тех-ніко-економічне обгрунтування розрахунком прогнозу надходжень від його реалізації, копії контрактів, договорів щодо проекту. На цьому етапі найбільшу увагу слід приділити цільовому призначенню кредиту. У разі виявлення нецільового використання кредитний працівник обов'язково повинен: - скласти акт про факт порушення кредитного договору (оскільки цільове використання кредиту -- це принцип банківського кредитування і умова, яка передбачається в кредитній угоді, згідно Положення НБУ «Про кредитування»).

Доповісти керівнику банку про наявність факту порушення кредитного договору. Повідомляє позичальника про необхідність дострокового повернення і погашення кредиту, використаного не за цільовим призначенням. Ставить до відома позичальника про суму штрафу знецільове використання кредиту. Другий етап - це вивчення кредитоспроможності клієнта й оцінка ризику майбутньої позики. Із розвитком ринкових відносин виникла необхідність принципово нового підходу банків до визначення плато-проможності і кредитоспроможності позичальника. Водночас зазначимо, що банківські заклади застосовують безліч різноманітних методик оцінки з певною системою коефіцієнтів. За даною методикою визначається в балах рейтинг позикодавця. До першого класу відносяться позичальники, які за підсумком набрали від 100 до і 50 балів. До цих позичальників банки застосовують пільговий кредитний механізм тобто відкривають їм пряму кредитну лінію, встановлюють скидки з процентних ставок, регулюють умови кредитного договору на користь клієнта. До другого класу відносяться позичальники, які за оцінкою кредитоспроможності набрали від 151 до 250 балів. За цією позицією банк повинен зосередити увагу на структурі ліквідних активів. Якщо питома вага запасів і готової продукції перевищує 50 відсотків, то до цих позичальників слід застосовувати визначені прийоми захисту від виникнення ризику неповернення позики в строк, а саме: укладення договору страхування, встановлення плаваючої процентної ставки тощо.

Це викликано тим, що нині даний вид ліквідних активів практично неможливо реалізувати за короткий строк у зв'язку з проблемами зі збутом продукції. До третього класу відносять підприємства, які набрали від 251 до 300 балів, як правило, банк відмовляє таким позичальникам у кредиті або ж застосовує жорсткі вимоги до дії кредитної угоди. Третій етап - це прийняття рішення про доцільність І видачі позики та вибір конкретної форми її надання. На даному етапі банк-кредитор повинен визначити чи доцільно видати кредит своєму позичальнику, звернувши увагу на якість параметрів розвитку даного позичальника. Це означає, що банківська позика повинна надаватись саме тим господарствам, у продукції, роботах чи послугах яких суспільство зацікавлене найбільше. Четвертий етап - оформлення кредитної угоди, де остаточно визначаються всі умови кредитування. Звичайно найбільш відповідальний цей етап для юристів банку, які несуть відповідальність щодо правильного правового оформлення і змісту кредитного договору. Тут важливо, щоб договір не був формальним, а дійсно містив заходи по попередженню прострочення плажетів по основному боргу і відсоткам за кредит; в правовому відношенні кредитна угода повинна забезпечити повернення виданої позики. Особливої уваги заслуговує етап кредитування по забезпеченню повернення кредиту, використовуючи форми забезпечення, передбачені законодавством України. Це - застава, порука та гарантія, штраф (пеня), страхування. Без забезпечення кредит може надаватись лише в тих випадках, коли джерело погашення позички надійне. В інших випадках треба досить уважно провести економічний та юридичний аналіз операції, стану і можливостей позичальника.

Потрібно вдосконалювати правову базу, щоб розширити структуру кредитів. Оскільки, через відсутність чинного законодавства в Україні не застосовуються такі види забезпечення, як земля, іпотека та ін. Цьому причина відсутність єдиного реєстру заставленого майна та відпрацювання механізму його реалізації у разі визнання клієнта неспроможним повернути позичку. Отже, для того, щоб вдосконалити кредитні відносини в Україні потрібно: Створити дійовий механізм застави майна, для чого: вдосконалити процедуру реалізації майна, звільнити від податку на додану вартість, на прибуток частину коштів (у розмірі неповернутої суми кредиту), одержаної від реалізації заставленого майна. Проводити кредитування у межах наявних у банку кредитних ресурсів, а всі питання, пов'язані з кредитуванням, повинні вирішуватись виключно на договірній основі. Дотримуватись вимог Положення «Про кредитування», зберігаючи принципи кредитних операцій. Дотримуватись Закону України «Про заставу» (угоди повинні нотаріально засвідчуватись відповідно до вимог закону). Надання кредитів повинно належним чином оформлятись кредитним договором.

3.3 Банківська система

В наслідок фінансово-економічної кризи в Україні збільшилась кількість збиткових банків, які мають «негативний» кредитний портфель, що зумовлює низьку ліквідність банків, існування багатьох збиткових банків із «негативним» кредитним портфелем.

Для підвищення ефективності та вдосконалення функціонування банківської системи України необхідно здійснити наступні заходи:

1. Стимулювати банки до активнішого управління проблемними кредитами - використання європейської схеми побудови процесів моніторингу і контролю активів та надання підтримки з боку НБУ банкам.

2. Банківському сектору України підвищити рівень капіталізації через: залучення до банків додаткового акціонерного капіталу; розроблення банками планів підвищення рівня капіталізації; стимулювання капіталізації прибутку в банках; удосконалення методики розрахунку обсягів і нормативів регулятивного капіталу та нормативів ризику; впровадження обов'язкового котирування та продажу банками власних акцій на відкритому фінансовому ринку.

3. Підвищити якість підготовки банківських працівників, що потребує узгодження навчального процесу із відповідними запитами банків, враховуючи постійний динамізм фінансового ринку та зміни банківських технологій здійснення різноманітних операцій.

4. Підвищити якість та конкурентоспроможність банківських послуг шляхом активізації процесів консолідації банків; розвитку структури банківського сектору; забезпечення надійності банківських автоматизованих систем; створення умов для застосування електронних банківських технологій; стимулювання розвитку факторингу та лізингу; створення умов розширення безготівкових розрахунків в економіці; стимулювання банківського обслуговування малого та середнього бізнесу, населення; розвитку нових сегментів ринку банківських послуг.

5. Здійснити швидке удосконалення інформаційних технологій для впровадження нових інформаційних продуктів.

6. Покращити управління ліквідністю в банківській системі шляхом вдосконалення інструментарію регулювання ліквідності і перегляд нормативів ліквідності; планування заходів НБУ щодо управління ліквідністю; спрямування зусиль на підтримання структурного дефіциту ліквідності; спрощення і вдосконалення лінійки банківських депозитів; розробка адекватних моделей прогнозування ліквідності банківської системи.

7. Нарощувати довгострокові ресурси банківської системи за рахунок розвитку механізмів рефінансування, збереження нульової норми резервування; забезпечення рівності доступу до рефінансування всіх банків; доповнення механізму довгострокового рефінансування обмеженнями на використання наданих коштів

8. Розробити механізм і умови участі держави в капіталах банків - використання банків з державною участю як каталізаторів становлення пріоритетних сегментів фінансового сектора; створення „довгих грошей»; посилення контролю за кредитною діяльністю організацій.

9. Створити умови конкурентного співіснування іноземних та українських банків через вдосконалення чинного законодавства, надання пільгових умов та гарантування кредитів на інвестиційні проекти; адміністративного обмеження доступу іноземних банків, концентрації додаткової пропозиції ресурсів на сегментах ринку з найістотнішою присутністю зарубіжних кредиторів; зміцнення конкурентоспроможності вітчизняних банків за рахунок чіткішого розподілу сфер діяльності та сегментів ринку.

10. Забезпечети валютну стабілізацію шляхом недопущення значних курсових стрибків; підтримання адекватного рівня пропозиції іноземної валюти на валютному ринку; посилення контролю за операціями купівлі-продажу іноземної валюти; продовження практики проведення цільових аукціонів з продажу іноземної валюти; звільнення від сплати збору до Пенсійного фонду операцій з купівлі банками іноземної.

11. Запровадити маржинальну торгівлю цінними паперами - успішне здійснення операцій із цінними паперами сприятиме диверсифікації діяльності банків і підвищуватиме рівень ліквідності активів банку та посилить його конкурентне становище.

12. Здійснювати синдикований кредит, що підвищить якість кредитного портфеля банків, дасть змогу видавати великі кредити з меншим рівнем ризику

13. Активізувати маркетингову діяльність - створити необхідні умови для пристосування до вимог ринку, що підвищить конкурентоспроможність й прибутковість. Для розширення її діяльності використовують програми "Агент-банку»- сприяє збільшенню кількості клієнтів банку та Mystery Shopping - допомагає забезпечити виконання стандартів сервісу і створити імідж банку, що піклується і цінує своїх клієнтів.

Висновок

В ході курсової роботи ми дослідили та аналізували грошово-кредитну систему. Таким чином ми дійшли висновку, що грошово-кредитна система - це узагальнення кредитної та грошової системи, це сукупність фінансово-кредитних установ, які використовуються державою для вирішення проблем, пов'язаних з грошовим обігом і кредитними операціями. Грошова система -- це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історично, є елементом господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави. Кредитна система -- це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують відносини. Головною ланкою кредитної системи є банки. Сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв'язку становлять банківську систему - складову частину кредитної системи.

В Україні склалася дворівнева банківська система. Першим її рівнем є Національний Банк України (НБУ), другим - банки та банківські установи.

Національний Банк України - державний банк країни, який разом із своїми філіями є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи.

Як на Центральний банк, на нього згідно з законом, було покладено такі основні функції:

· емісія грошей та організація їх обігу;

· кредитор останньої надії для комерційних банків;

· організація розрахунків між банками;

· обслуговування державного боргу країни;

· проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;

· видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

· контроль за діяльністю комерційних банків.

Але для ефективнішого функціонування грошово-кредитної системи її потрібно вдосконалювати. Я пропоную такі напрямки вдосконалення:

Грошова система:

1.Прогнозування грошової емісії та потреби в готівці. 2. Виробництво грошових знаків. 3. Організація готівкового обігу.

Кредитна система:

Банк повинен будувати кредитні відносини з підприємством таким чином, щоб через кредит сприяти досягненню високоприбуткової діяльності, впровадженню у виробництво науково-технічного прогресу, розширенню асортименту товарів і послуг.

Для підвищення ефективності та вдосконалення функціонування банківської системи України необхідно здійснити наступні заходи:

1. Стимулювати банки до активнішого управління проблемними кредитами. 2. Банківському сектору України підвищити рівень капіталізації. 3. Підвищити якість підготовки банківських працівників. 4.Посилити контроль за кредитною діяльністю організацій. 5.Активізувати маркетингову діяльність.

Література

1.Александров/ М. А/., Мислива CO. Гроші Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник. - 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К.: ЦУЛ, 2002. - 336 с.

2. Вісник НБУ. -- 2001. -- № 12. -- С. 66, 68

3. Гальчинський А. С. Теорія грошей. -- К.: Основи. -- 2001. - 234 с.

4. Гроші і кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. І доп./М.І. Савлук, А.М.

Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. -- К., 2001.

5. Гроші та кредит: Навч. посібник / В.І. Пахомов, Л.В. Стрільчук. - К.: МАУП, 2004 р. - 56 с.

6. Гроші та кредит: Підручник. -- 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: кнеу, 2002. -- 598 с.

6. Грудзевич Уляна Ярославівна, Пшик Богдан Іванович. Фінансовий менеджмент у банку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. -- Л. : ЛБІ НБУ, 2006. -- 192с.

7. Дзюбик С. Грошовий обіг.-- А'.: УАДУ, 1997. - 100 с

8. Єпіфанов А.О., Маслак Н. Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: навч. посіб. для студ. ВНЗ. -- Суми : Університетська книга, 2007. -- 522с.

9. Жуков Е. Деньги. Кредит. Банки //Учеб. для вузов.-- М.: ЮНИТИ, 2000. - 622 с.

10. Захожай Валерій Борисович, Герасименко Сергій Сергійович, Головач Наталія Анатоліївна, Терещенко Тетяна Опанасівна, Шустіков Віктор Анатолійович. Аналіз ринку банківських послуг: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом / Валерій Борисович Захожай (ред.), Сергій Сергійович Герасименко (ред.). -- К. : МАУП, 2006. -- 188с.

11. Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций: - 2-е изд., стереотип. - К.: МАУП, 2001. - 232с.

12. Кірейцев Г., Александрова М., Маслова С. Гроші, фінанси, кредит // Навч. метод, посібник. -- Житомир: ЖІТІ, 2001. -- 312 с.

13. Колесніченко В.Ф. Гроші і кредит: навчальний посібник. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. - 432с.

14. Костіна Н. Гроші та грошова політика // Навч. посібник. -- К.: НЮС, 2001. - 224

15. Миллер Р., Ван-ХузД.Д. Современные деньги и банковское дело // Пер. с ангп.- М.: ИНФРА-М, 2000. - 448 с.

16. Михайленко В.С. Гроші та кредит: Навч. посібник для дистанційного навчання/За наук. ред.. А.А. Чухна. - 2-е вид., стер. - К.: Вид-во «Університет», 2006. - 372с.

17. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник - Львів: Новий Світ - 2000, 2007. -432с.

18. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків // Пер. з англ. Г.Стеблій та in. -- К.: Основи, 1998. - 963 с.

19. Монетарний огляд - НБУ, 2008 р.

20. Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За заг. Ред.. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 598с.

21. Свиридов О. Деньги, кредит, банки // Серия "Учебники, учебные посо- бия ". -- Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. -856 с.

22. Лисенков «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн (2005)«

23.?Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 15 грудня 2005 р. N 3201-IV

24. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 1991р.

25. «Акт проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991р.

Размещено на Allbest.ru