Плата за землю та за використання водних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 11: Плата за землю та за використання водних ресурсів.

План

Вступ

1. Плата за землю

1.1 Земельний податок

1.2 Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності

1.3 Обчислення плати за землю, строки її сплати та особливості подання звітності

1.4 Індексація нормативної грошової оцінки земель

2. Плата за використання водних ресурсів

Використана література

Вступ

Завдяки прийнятому Податковому кодексу існуюча система оподаткування України зазнала чималих змін. Майже всі нововведення та коригування набули чинності з 1 січня 2011 року, отже, ми вже ступили перший крок в оновлене податкове законодавство, і будемо поступово розширювати та відточувати свої знання щодо податкових нововведень.

Серед значної низки нормативних актів, що втратили чинність з 01.01.2011 р. - Закон України "Про плату за землю" N 378/96-ВР від 19.09.96 р. На заміну зазначеному закону в Податковому кодексі передбачено розділ XIII, повністю присвячений такому загальнодержавному податку, як ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ.

Змін порівняно з раніше існуючим механізмом стягнення даного податку не дуже багато, але ті, що є, - суттєві.

ЩО ТАКЕ ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ, ТА ХТО МАЄ ЇЇ СПЛАЧУВАТИ

По-перше, зазначимо, що, як і раніше, плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ПКУ).

Що стосується земельного податку, то такимє обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ПКУ). В свою чергу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності теж є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ПКУ).

Відповідно, ПЛАТНИКАМИ земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок.

1. Плата за землю

1.1 Земельний податок

Об'єкт та база оподаткування

Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні чи земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням відповідного коефіцієнта індексації (за умови, що таку оцінку проведено), або площа земельних ділянок, якщо нормативну грошову оцінку не проведено.

Ставки земельного податку

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, складає 1% від їх нормативної грошової оцінки(ст. 274 ПКУ),за винятком:

с/г угідь;

земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення;

земельних ділянок, визначених ст. 276 ПКУ, щодо яких запроваджено особливості в їх встановленні;

земельних ділянок, наданих підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташованих за межами населених пунктів.

Суттєво змінилися в сторону збільшення ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 275 ПКУ). Однак слід нагадати, що до діючих раніше аналогічних ставок щорічно законами про держбюджет на відповідний рік передбачалося їх коригування на той чи інший збільшуючий коефіцієнт (наприклад, в 2010 р. діючі ставки збільшувалися у 3,2 рази). В ПКУ ставки затверджено вже з урахуванням даних коефіцієнтів.

Як і раніше, до вищезгаданих ставок у населених пунктах, віднесених КМУ до курортних, будуть застосовуватися коефіцієнти (від 1,5 до 3 в залежності від місцевості).

Крім того, ПКУ встановлено ставки податку за земельні ділянки:

- сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) (ст. 272 ПКУ);

- надані на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження) (ст. 273 ПКУ);

- несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 277 ПКУ);

- надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів (ст. 278 ПКУ);

- передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 279 ПКУ);

- на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 280 ПКУ).

Також ст. 276 ПКУ визначено певні особливості встановлення ставок земельного податку, зокрема за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом; на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин тощо.

Пільги щодо сплати земельного податку

Податковим кодексом також, як і ЗУ "Про плату за землю", передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних (ст. 281 ПКУ) та юридичних осіб (ст. 282 ПКУ). В порівнянні з скасованим законом дещо змінилося. Так, наприклад, пільгами більше не будуть користуватися громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу. Що стосується юридичних осіб, то звільнення від сплати податку с 1 січня 2011 р. додатково отримали парки державної та комунальної власності, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, усі дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів с/г профілю та професійно-технічних училищ (раніше - лише вітчизняні) тощо. Крім того, не буде сплачуватися податок за земельні ділянки крематоріїв та колумбаріїв (ст. 283 ПКУ).

Треба зазначити, що в ПКУ деталізовано землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування, за які податок не сплачується.

Також деякі пільги щодо сплати земельного податку встановлено Перехідними положеннями ПКУ (підр. 6 розд. XX). Так, від сплати податку звільняються деякі суб'єкти космічної діяльності (їх перелік наведено у постанові КМУ N 1248 від 29.12.2010 р.) - протягом дії ратифікованих ВРУ міжнародних договорів України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки, але не пізніше 01.01.2015 р., суб'єкти літакобудування (що відповідають нормам ст. 2 ЗУ N 2660-III від 12.07.2001 р.), суднобудівної промисловості (на даний час існує перелік, затверджений постановою КМУ N 1256 від 21.12.2005 р., який, ймовірно, зазнає змін) та кінематографії (виробники національних фільмів) - до 01.01.2016 р.

Як і раніше, ВР АРК, обласним, міським, селищним та сільськім радам надано право встановлення пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Це може бути часткове звільнення на певний строк, зменшення суми податку, яке проводиться лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів (ст. 284 ПКУ).

При користуванні пільгами слід бути уважними, бо в ПКУ зазначено (п. 284.3 ПКУ), що при здачі платниками податку, що мають право на пільги, в оренду земельних ділянок, окремих будівель, споруд або їх частин, сплата податку проводиться на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території (тобто, без застосування пільг). Однак ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Крім того, юрособи, до складу земельних ділянок яких входять земельні ділянки фізосіб (що знаходяться у їх власності або постійному користуванні), мають право на пільгу у вигляді зменшення податкових зобов'язань із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам (перелік фізосіб, що мають право на пільгу, наведено у п. 281.1 ПКУ). Але це буде можливим лише для тих земельних ділянок, що відведені для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів осіб з ураженням опорно-рухового апарату, членів їх сімей, законних представників тощо. (п. 286.7 ПКУ).

1.2 Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності

Як було зазначено вище, платниками орендної плати є орендарі земельних ділянок, а об'єктом оподаткування - надана в оренду земельна ділянка.

Орендна плата нараховується на підставі договору оренди, в якому вказується розмір та умови внесення плати. Щодо розміру орендної плати, то ПКУ передбачає певні обмеження (ст. 288 ПКУ), зокрема, річна її сума не може:

- бути меншою розміру земельного податку (для земель с/г призначення) та трикратного розміру земельного податку (для інших категорій земель);

- перевищувати 3% нормативної грошової оцінки (для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електроенергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів) та 12% нормативної грошової оцінки (для інших земельних ділянок, наданих в оренду). Однак все ж таки перевищення допускається у випадку визначення орендаря на конкурсних засадах.

Крім того, встановлено, що плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Слід зазначити, що раніше подібні обмеження щодо встановлення розміру орендної плати та плати за суборенду містилися в ЗУ "Про оренду землі" (N 1211-IV від 02.10.2003 р.), але відповідно до прийнятого разом з ПКУ ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" (N 2756-VI від 02.12.2010 р.) їх було виключено звідти.

1.3 Обчислення плати за землю, строки її сплати та особливості подання звітності

Як і раніше, податковим (звітним) періодом для плати за землю залишається календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати - договір оренди.

Плата за землю обчислюється платниками (крім фізичних осіб) самостійно щороку станом на 1 січня(п. 286.2 ПКУ).

Нарахування сум податку фізособам (п. 286.5) проводиться органами ДПС, які видають платникові податку повідомлення-рішення про внесення податку до 1 липня поточного року (раніше видача платникам податків повідомлень про внесення платежу проводилась до 15 липня поточного року).

При переході права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Переглянуто правило розрахунку земельного податку за земельну ділянку, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян (п. 286.6 ПКУ). Раніше податок нараховувався кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю. З 1 січня 2011 р. при розрахунку податку буде враховуватися прибудинкова територія, а нарахування буде проводитися кожному з власників:

у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Нарахування податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, проводиться кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні (з урахуванням прибудинкової території).

Звітність

Платнику податків надано право вибору відносно подання податкової декларації. Так, він може до 1 лютого поточного року надати до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Якщо декларація подається уперше, до неї додається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (надалі таку довідку необхідно буде подавати лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі). Подання річної декларації звільняє платника податку від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Іншим варіантом є подання щомісяця нової звітної податкової декларації протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. В цьому випадку подавати декларацію до 1 лютого поточного року не треба. Зазначимо, що ЗУ "Про плату за землю" при поданні платником податків щомісячної декларації, не звільняв останнього від обов'язку складання річної декларації.

Крім того, передбачено подачу декларації за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платником плати за землю протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Слід зазначити, що наказом N 1015 від 24.12.2010 р. ДПА вже затвердила форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а також додатки до неї: Відомості про наявні земельні ділянки (додаток є невід'ємною частиною декларації), Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок (додаток подається за умови наявності пільг щодо сплати земельного податку).

Податкова декларація з плати за землю поєднала в собі форми податкового розрахунку земельного податку та податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що застосовувалися раніше, і які скасовано в зв'язку з прийняттям нової звітності.

Сплата податку

Щодо сплати податку, то ПКУ визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При наданні в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки (оренди будівель або їх частин).

Платниками податку є:

1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2. землекористувачі.

Сплата податкового зобов'язання, визначеного у декларації на поточний рік, проводиться рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ПКУ).

Що стосується сплати податку для тих, хто планує подавати декларацію щомісяця (без подачі річної), то строк буде той самий, але визначений відповідно до інших положень ПКУ. Зокрема, в дію вступає п. 57.1 ПКУ, в якому передбачена сплата податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (як було зазначено вище - щомісячна декларація подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним).

Фізособа зобов'язана сплатити податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення(п. 287.5 ПКУ). Зазначимо, що раніше сплатити податок фізособам треба було до 15 серпня і 15 листопада (рівними частками).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Також з цієї ж дати передбачено сплату податку власником нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

1.4 Індексація нормативної грошової оцінки земель

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, яка підлягає індексації (ст. 289 ПКУ). Величину коефіцієнта індексації доручено розраховувати центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (таким є Державне агентство земельних ресурсів) за індексом споживчих цін за попередній рік станом на 1 січня поточного року.

Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

- для багаторічних насаджень - 0,03.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

(Статтю 271 доповнено пунктом 271.2 згідно із Законом N 4834-VI від 24.05.2012 )

За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті.

Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)

Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством.

Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюються:

за сільськогосподарські угіддя - відповідно до статті 272 цього Кодексу;

за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, - відповідно до статей 276 і 280 цього Кодексу.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Таблиця 1

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб	Ставка податку, гривень за 1 кв. метр	Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення
До 3	0,28
Від 3 до 10	0,56
Від 10 до 20	0,9
Від 20 до 50	1,4	1,2
Від 50 до 100	1,69	1,4
Від 100 до 250	1,97	1,6
Від 250 до 500	2,26	2
Від 500 до 1000	2,82	2,5
Від 1000 і більше	3,95	3

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, зазначених у пункті 275.1 цієї статті, застосовуються такі коефіцієнти:

- на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3;

- на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

- на західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

- на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2;

- у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

- на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку,

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів:

1. міжнародного значення - 7,5;

2. загальнодержавного значення - 3,75;

3. місцевого значення - 1,5.

Дія цього пункту не застосовується до земельних ділянок, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на платній основі. 76.4. Податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), що відносяться до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах), надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, та земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Завдяки нещодавно прийнятому Податковому кодексу існуюча система оподаткування України зазнала чималих змін. Майже всі нововведення та коригування набули чинності з 1 січня 2011 року, отже, ми вже ступили перший крок в оновлене податкове законодавство, і будемо поступово розширювати та відточувати свої знання щодо податкових нововведень.

земля плата податок

2. Плата за спеціальне використання водних ресурсів

Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України й надаються тільки в користування.

Водокористування може бути двох видів -- загальне та спеціальне.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними та вторинними.

Первинні водокористувачі -- це ті, що мають власні водозабірні споруди й відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) -- це ті, що не мають власних водозабірних споруд й отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать:

1) поверхневі води:

? природні водойми (озера);

? водотоки (річки, струмки);

? штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

? інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопоста-чання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї об-ласті, а також їхні притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області та які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають:

1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;

2) встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин;

3) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;

4) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.

Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.

Розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних із вилученням води з водних об'єктів, визначається:

? для потреб гідроенергетики -- на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);

? для потреб водного транспорту -- на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;

? для потреб рибництва -- на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.

Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.

Збір за воду, втрачену під час її транспортування, стягується з власників мереж водопостачання.

За скидання забруднюючих речовин із дренажними водами у водні об'єкти із систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об'єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якості води водних об'єктів у межах встановлених категорій.

Відповідно до ст. 32 Водного Кодексу, збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення мають зараховуватись до Державного бюджету України в розмірі 80 відсотків, до бюджетів областей -- у розмірі 20 відсотків, збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення на території Автономної Республіки Крим мають зараховуватись до Державного бюджету України в розмірі 50 відсотків, до бюджету Автономної Республіки Крим -- у розмірі 50 відсотків. Проте на практиці дія цих норм може зупинятися поточним законодавством про бюджет (зокрема в 2002 р. діяла норма про стовідсоткове зарахування збору до Державного бюджету України).

Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенергетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води під час її транспортування зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 100 відсотків.

Збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Порядок розподілу та використання зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та за понадлімітне використання води з них, а також коштів, відшкодованих за завдані водним об'єктам збитки, визначаються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

За використання водних ресурсів в Україні практично справляються збори за спеціальне використання водних ресурсів та за користування водами для потреб гідроенергетики й водного транспорту.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів регулюється Водним Кодексом України, постановою КМУ від 18 травня 1999 р. № 836 «Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», постановою КМУ від 16 серпня 1999 р. № 1494 «Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», Наказом Мінфіну, ДПА, Мінекономіки та Мінекобезпеки України від 1 жовтня 1999 р. № 231/539/118/219 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту».

Плата за спеціальне використання водних ресурсів - це загальнодержавний збір за використання природних ресурсів, який установлюється з метою стимулювання раціонального та комплексного використання та відновлення, вирівнювання соціальне - економічних умов господарювання при використанні водних ресурсів різного ступеню доступності, проведення природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів.

Таблиця 2

Плата за спеціальне використання водних ресурсів
Платники	Підприємства - водокористувачі, включаючи підприємства тепло -, гідроенергетики і водного транспорту
Об'єкт	Фактичні об'єми забору та відкачування води
Ставка	Нормативи, які встановлюються в залежності від виду водних ресурсів, регіону (або басейну рік), потреб, для яких здійснюється забір води, а також величина ліміту на забір та відкачування води
Джерело	У межах, встановлених понад ліміту - прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства. В межах ліміту -- собівартість

Розрахунок плати за спеціальне використання водних ресурсів подається платниками до податкових органів щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. За неподання розрахунків ресурсних платежів у зазначені строки платник сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплачується цей збір щоквартально протягом 10 днів наступних за останнім календарним днем граничного строку подання декларації. Граничний строк подання розрахунку і сплати у разі, якщо він припадає на вихідний (святковий день) переноситься на перший робочий день, що слідує за цім вихідним (святковим) днем.

Використана література

1. Податковий Кодекс України. Затверджений від 02.12.2010 №2755 //Відомості Верховної Ради України , 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112)//РОЗДІЛ XIII. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ,

2. Податковий Кодекс України. Затверджений від 02.12.2010 №2755 //Відомості Верховної Ради України , 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112)// (станом на 04.08.2013 р.)

3. Закон України від 20.11.2012 № 5503-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів"

4. Нормативно-правові акти. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III Закон України від 06.10.1998р. № 161.

5. Затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих , Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок від 06.04.1998 № 449

Размещено на Allbest.ru

...