Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни «Фінанси підприємств»

на тему: «Формування, розподіл і використання прибутку підприємства»

Виконав

Ст.гр.

Перевірив:

2013

РЕФЕРАТ

Об'єкт дослідження - ПАТ «Мотор Січ».

Мета роботи -навчитися аналізувати прибуток ПАТ «Мотор Січ».

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

ПРИБУТОК, РОЗПОДІЛ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ.

• ЗМІСТ
• ВСТУП
• 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ
• 1.1 Економічна сутність та функції прибутку підприємства
• 1.2 Формування прибутку підприємства
• 1.3 Розподіл і використання прибутку
• 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПАТ «МОТОР СІЧ»
• 2.1 Загальна характеристика ПАТ «Мотор Січ»
• 2.2 Аналіз результатів фінансової діяльності ПАТ «Мотор Січ»
• 2.3 Факторний аналіз прибутку
• 3. ШЛЯХИ ТА МЕТОДИ ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИБУТКУ ПАТ «МОТОР СІЧ»
• 3.1 Покращення ефективності господарювання як основа підвищення дохідності підприємства
• 3.2 Вдосконалення політики розпорядження прибутку підприємства
• ВИСНОВОК
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми даної курсової роботи обумовлюється правильним а головне ефективним розподілом прибутку українських підприємств в сучасних умовах господарювання.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення фінансової і виробничої політики, аналізу отриманих результатів.

Однією з найголовніших складових фінансової політики підприємства є політика розподілу прибутку підприємства.

Прибуток - одна з основних форм грошового накопичення, що створюється у галузях економіки: вона займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління і є рушійною силою ринку.

Саме прибуток визначає для виробничої діяльності рішення трьох корінних взаємозалежних проблем: що продавати, як продавати і для кого продавати, і, таким чином, визначає політику формування та розподілу прибутку.

Дослідження формування прибутку, рентабельності підприємства, витрат звертання, валових доходів, є найважливішим чинником при прийнятті організаційних і господарсько-управлінських рішень, створення сприятливих умов для реалізації планів і програм по нарощуванню прибутку. Іншими словами підприємства повинні чітко уявляти резерви збільшення прибутку, від чого він залежить і які основні параметри впливають на його величину.

В умовах ринкової економіки, прибуток - найважливіший оціночний показник діяльності підприємства, джерело матеріального добробуту підприємства і його працівників, держави в цілому. Саме політика розподілу прибутку визначає пропорції розподілу прибутку на внутрішні інвестиції, соціальні заходи, відшкодування в бюджет.

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ

1.1 Економічна сутність та функції прибутку підприємства

Одним з основних завдань виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства.

Економісти використовують поняття «прибуток» для вираження різниці між доходом підприємства і його витрат. Прибуток виступає як перевищення доходів від продажу товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом).

Прибуток є одним з узагальнюючих оціночних показників діяльності підприємств (фірм).

Прибуток -- це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності -- персонал. [14. с.15]

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва.

Прибуток як найважливіша економічна категорія ринкових відносин виконує низку функцій. (рис.1.1 )



Рис. 1.1- Функції прибутку підприємства

1. Прибуток є критерієм і показником ефективності діяль­ності підприємства. Іншими словами, сам факт прибутковості уже свідчить про ефективну діяльність підприємств. Однак підприємству потрібен не прибуток взагалі, а конкретний його розмір для задоволення потреб усіх зацікавлених осіб: власника підприємства, його працівників і кредиторів. Розмір прибутку залежить від багатьох факторів, що будуть розглянуті нижче.

2. Прибуток має стимулюючу функцію. Виступаючи кінце­вим фінансово-економічним результатом діяльності підприємств, прибуток відіграє ключову роль у ринковому господарстві. За ним закріплюється статус мети, що визначає економічну поведінку господарюючих суб'єктів, добробут яких залежить від розміру та від прийнятого в національній економіці алгоритму розподілу прибутку, включаючи його оподатковування.

Прибуток у рин­ковій економіці -- основне джерело приросту власного капіта­лу, оскільки рішення про дивідендну й інвестиційну політику приймаються тільки з орієнтацією на розмір прибутку, що зали­шається у підприємства після оподаткування. З іншого боку, прибуток також є рушійною силою і джерелом відновлення вироб­ничих фондів та продукції, що випускається. І нарешті, прибу­ток є джерелом соціальних благ для членів трудового колективу, оскільки з його залишку здійснюються матеріальне заохочення, надання соціальних пільг, утримання об'єктів соціальної сфери.

3. Прибуток є джерелом формування бюджетів різних рівнів.

Він надходить до бюджетів у вигляді податків, а також економічних санкцій та використовується для різних цілей, ви­ значених видатковою частиною бюджету і затверджених у зако­нодавчому порядку.

Таким чином, прибуток як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі поєднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної виробничої діяльності. Результат цього -- вироблена продукція (послуги), що стає товаром за умов її реалізації.

На стадії продажу до вартості товару включать витрати ми­нулого (упредметнені) і живої праці. Установивши ціну на про­дукцію, що реалізується, продавець одержує виручку від реалі­зації. Для одержання фінансового результату треба зіставити виручку від продажу з витратами на виробництво -- собівартість виробництва продукції (робіт, послуг).

Можливі три випадки:

1) виручка перевищує собівартість -- отримуємо прибуток -- позитивний фінансовий результат;

2) виручка дорівнює собівартості -- вдається тільки відшко­дувати витрати на виробництво і реалізацію -- немає ні збитку, ні прибутку;

3) виручка менша, ніж витрати -- зазнали збитків -- нега­тивний результат.

Сучасний стан української економіки характеризується гли­боким спадом виробництва, кризовими явищами, включаючи кризу неплатежів, що спричиняє погіршення фінансового стану підприємств і нестачу, а найчастіше -- й відсутність прибутку.

Для підприємця прибуток -- це сигнал, де можна домогтися найбільшого фінансового результату, він створює стимул для інве­стування. Збитки теж відіграють свою роль, тобто показують наявність помилок і прорахунків у напрямку використання коштів, організації виробництва і збуту продукції.

З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток .[16. с.80]

Бухгалтерський прибуток -- різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR -- EC,

де ВР -- бухгалтерський прибуток;

TR -- загальний доход;

ЕС -- явні витрати.

Економічний прибуток -- різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR -- TC,

де ЕР -- економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC;

IC -- неявні витрати.

Нормальний прибуток -- це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це -- плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток -- це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання управлінської праці в даній галузі.

Отже, NP -- економічні витрати і частина загальних економічних витрат фірми. NP -- це плата менеджеру за те, щоб не допустити відтоку його капіталу з даної галузі в іншу. Нормальний прибуток є неявним чинником витрат, призначених для оплати на управлінську працю. Будь-яке перевищення прибутку над загальними економічними витратами відбивають економічну, чи чисту, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що це доход, отриманий понад нормальний прибуток.[12. с.70]

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе галузь, чи залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалий період часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить її до нуля.

Аналогічно збитки є також тимчасовими. Якщо підприємство працює зі збитком у конкретній галузі, то зрештою воно неї залишить. Тому що підприємство залишить галузь, то ціни виростуть, і збитки в галузі в кінцевому рахунку зникнуть. У довгостроковому періоді часу жодна фірма не може сподіватися на прибуток більшу, ніж нормальна.

На кожнім підприємстві формуються чотири показники прибутку, які істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток -- основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цілей оподатковування розраховується спеціальний показник -- податковий прибуток, а на його основі -- прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

1.2.Формування прибутку підприємства

Прибуток є економічною категорією, що виражає певні економічні виробничі відносини з приводу формування та використання сукупного національного продукту, вартості та доданої вартості.

Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої та реалізованої, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обігу та набере грошову, або ресурсну форму, або форму вигод.

Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку. Слід зазначити, що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо -- прибуток від надзвичайних подій.

Якщо в результаті настання надзвичайних подій у діяльності підприємства виникли втрати, то їх суму (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати») записують у Звіті про фінансові результати зменшеною на суму податку на прибуток унаслідок збитків від надзвичайних подій. На цю ж суму зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства.

На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків, -- чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконаленням його матеріально-технічної бази. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізувати його на певному рівні. Процес накопичення прибутку відбувається під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього характеру.

Внутрішні фактори впливу на прибуток підприємства - це фактори, які залежать від діяльності підприємства:

· обсяг діяльності підприємства;

· стан та ефективність використання ресурсів підприємства;

· рівень доходів;

· рівень витрат;

· ефективність цінової та асортиментної політики.

Зовнішні фактори впливу на прибуток підприємства - це фактори, які не залежать від діяльності підприємства:

· державне регулювання цін в сучасних умовах на товари, які входять до споживчого кошика (хлібобулочні вироби, м'ясні та молочні продукти);

· подорожчання послуг інших галузей народного господарства - зростання цін на електроенергію, тарифів на паливо-мастильні матеріали, теплову, парову енергію.

· система оподаткування - залежність між прибутком та податками обернено-пропорційна - чим менше податків заплатить підприємство, тим більше прибутку залишиться в його розпорядженні;

· зміна нормативних документів по кредитуванню, збільшення облікової ставки за користування кредитними ресурсами - збільшує поточні витрати та негативно впливає на формування прибутку;

· політика держави по формуванню доходів, відсутність індексації доходів населення залежно від темпів інфляції впливає на зниження купівельної спроможності населення, що приводить до зниження обсягів реалізації продукції, а отже зниження прибутків.[4,23]

Розмір прибутку залежить від взаємовпливаючих факторів. До них відноситься:

1. Кількість проданих товарів. Кожна одиниця товару при продажі приносить певний прибуток, тому чим більше товару реалізовано, тим більше прибутку отримує підприємство від реалізації товарів.

2. Розмір встановленої націнки. Встановлення граничного рівня націнки на регульовані ціни не дозволяє встановити більш високий рівень. По вільних цінах націнка залежить від попиту та пропозицій на товар та від цін підприємств-конкурентів.

3. Цінова політика. При укладенні торговельних угод підприємство повинно користуватися золотим правилом бізнесу - закупити товар по більш низькій ціні, а продати його - по більш високій ціні. Такого результату можна добитися шляхом скорочення посередників при закупівлі товарів. Збільшення бартерних угод сприяє при вигідному співвідношенні рівня цін, отримати товар по нижчих цінах, ніж у посередників.

4. Обсяг діяльності. Розмір прибутку залежить від обсягу виробничої діяльності по реалізації товарів. Збільшити прибуток можна шляхом вивчення попиту на ринку на даний товар, розширення асортименту за рахунок взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів, надання додаткових платних послуг.

5. Валові витрати. Залежність між прибутком та валовими витратами обернено-пропорційна. По-перше, чим менший рівень комерційних витрат, тим більший прибуток може отримати підприємство при реалізації товарів. По-друге, чим менша сума витрат обігу, тим більше зниження витрат. Зниження витрат обігу можливе при:

· виборі найбільш оптимального місцезнаходження підприємства;

· зниження тарифів на транспортні послуги;

· посилення режиму економії;

· ефективне використання трудових ресурсів;

· ефективне використання матеріальних ресурсів.

6. Оборотність обігових активів. Чим більше оборотів здійснюють обігові кошти за місяць, тим швидше вивільняються грошові кошти і тим самим збільшується товарообіг та прибуток.

7. Склад капіталу. Співвідношення між власними та позиковими коштами на різних етапах діяльності підприємства змінюється, але треба завжди пам'ятками, що позикові кошти мають бути нижчі від власного капіталу.

8. Фондоозброєність працівників. Чим вищий технічний розвиток підприємства, тим вища продуктивність праці і відповідно більший обсяг реалізації, тим вищий розмір прибутку.

9. Чисельність працівників. Чим більше працюючих в штатному розписі підприємства, більші витрати на оплату праці, більші витрати, а отже, нижчі прибутки.

10. Податкомісткість. Чим більший фонд оплати праці, тим вищий розмір податків, які нараховуються на фонд оплати праці. А це в свою чергу приводить до збільшення витрат, а отже зниження рівня прибутку.

11. Затрати, що фінансуються з прибутку. Розмір чистого прибутку залежить від розміру економічних санкцій, пов'язаних з порушенням чинного податкового законодавства, цінової політики, санітарного режиму, техніки безпеки та охорони праці.

Своєчасне дослідження та аналіз даних факторів на розмір прибутку, виявлення позитивних та негативних причин зміни прибутку, дозволяє підприємству скоригувати розмір прибутку та відповідно управляти ним в майбутньому періоді.

1.3.Розподіл і використання прибутку

Об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під її розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій її частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенції підприємства. Принципи розподілу прибутку можна сформулювати наступним чином:

- Прибуток, одержуваний підприємством в результаті виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як суб'єктом господарювання;

- Прибуток для держави надходить до відповідних бюджетів у вигляді податків і зборів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх обчислення і внесків до бюджету встановлюються законодавчо;

- Величина прибутку підприємства, що залишився в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;

- Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині на споживання.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. З неї стягуються санкції, що сплачуються до бюджету і деякі позабюджетні фонди.

Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва та розвитку соціальної сфери [9, c .18].

Розподіл чистого прибутку - один з напрямів внутрішньофірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Найголовніше у розподілі прибутку - це поєднання бюджетних, госпрозрахункових та особистих інтересів працівників. Виходячи з цього, господарська практика і економічна наука постійно займаються пошуком оптимальних критеріїв розподілу прибутку комерційної організації, враховуючи при цьому конкретну економічну ситуацію.

Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних служб і затверджується керівним органом підприємства. Відповідно до статуту підприємства можуть складати кошториси витрат, які фінансуються з прибутку, або ж утворювати фонди спеціального призначення: фонди нагромадження (фонд розвитку виробництва або фонд виробничого і науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення). Кошторис витрат, які фінансуються з прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі. До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, належать витрати:

- На науководослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи;

- Фінансування розробки та освоєння нових видів продукції і технологічних процесів;

- Витрати щодо вдосконалення технології та організації виробництва;

- Модернізації обладнання;

- Витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств.

У цю ж групу витрат включаються витрати з погашення довгострокових позик банків і відсотків за ними. Тут же плануються витрати на проведення природоохоронних заходів.

Внески підприємств з прибутку в якості внесків засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховуються спілкам, асоціаціям, концернам, до складу яких входить підприємство, також вважаються використанням прибутку на розвиток.

Розподіл прибутку на соціальні потреби включає витрати:

- По експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства;

- Фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення;

- Організації та розвитку підсобного господарства;

- Проведення оздоровчих, культурно-масових заходів.

До витрат на матеріальне заохочення відносяться одноразові заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за створення, освоєння і впровадження нової техніки, витрати на надання матеріальної допомоги робітникам і службовцям, одноразові допомоги ветеранам праці, які виходять на пенсію, надбавки до пенсій, компенсація працівникам подорожчання вартості харчування в їдальнях, буфетах підприємства у зв'язку з підвищенням цін.

Весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, поділяється на дві частини. Перша збільшує майно підприємства і бере участь в процесі накопичення. Друга характеризує частку прибутку, що використовується на споживання. При цьому не обов'язково весь прибуток, який спрямовується на нагромадження, використовувати повністю. Залишок прибутку, не використаної на збільшення майна, має важливе резервне значення і може бути в наступні роки направлений для покриття можливих збитків, фінансування різних витрат.

Нерозподілений прибуток в широкому сенсі як прибуток, використана на накопичення, і нерозподілений прибуток минулих років, свідчать про фінансову стійкість підприємства, про наявність джерела для подальшого розвитку.

Висновок: розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб підприємців, так і формування доходів.

Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання. У залежності від об'єктивних умов суспільного виробництва на різних етапах розвитку російської економіки система розподілу прибутку змінювалася й удосконалювалася.

Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відносини, так і в умовах їх розвитку, є оптимальне співвідношення частки прибутку, акумульованої у доходах бюджету та залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів. Економічно обгрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства [15, c .26].

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПАТ «МОТОР СІЧ»

2.1 Загальна характеристика ПАТ «Мотор Січ»

Акціонерне товариство "Мотор Січ" засновано Фондом державного майна України у вигляді відкритого акціонерного товариства шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності державного підприємства "Мотор Січ" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994р. № 216-Р і Наказу Фонду державного майна України від 04 травня 1994р. № 38-АТ і діє відповідно до Законів України "Про підприємства в Україні", "Про власність", "Про підприємництво", "Про господарчі товариства", "Про цінні папери й фондову біржу".

Підприємство створене з метою виробництва авіаційної техніки, продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, цивільної продукції на основі оптимального використання виробничих потужностей і науково-технічного потенціалу, сільськогосподарської продукції, надання платних послуг населенню, ведення торговельної, комерційної, інвестиційної й зовнішньоторговельної діяльності й одержання прибутку. Діяльність підприємства спрямована на подальший його розвиток, одержання прибутку на вкладений капітал, як усередині України, так і за її межами.

Основними країнами-платниками за продукцію є країни далекого зарубіжжя - 43,5%; Росія - 42,2%; Україна - 14,3%.

Засновником ПАТ "Мотор Січ" є держава в особі Фонду державного майна України. Акціонерами підприємства є:

· фонд державного майна України щодо акцій, не реалізованих у процесі приватизації;

· юридичні й фізичні особи України й інших країн, які придбали права власності на акції «Мотор Січ» в процесі приватизації й на вторинному ринку цінних паперів.

У складі ПАТ "Мотор-Січ" 8 спеціалізованих машинобудівних заводів, розташованих на території України:

· Запорізький моторобудівний завод;

· Сніжнянський машинобудівний завод (СМЗ);

· Волочиський машинобудівний завод (ВМЗ);

· Лебединський моторобудівний завод (ЛМЗ-1);

· Запорізький машинобудівний завод ім. В. И. Омельченко;

· Гуляйпольский машинобудівний завод (ГМЗ);

· Гуляйпольский механічний завод (Гмехз);

· Лебединський машинобудівний завод (Лмашз);

· Запорізький завод товарів народного споживання (ЗЗТНП).

Статутний фонд підприємства ПАТ "Мотор Січ" становить 280528650 гривень, сформований за рахунок його майна відповідно до діючого законодавства. Статутний фонд розділений на 2077990 простих іменних акцій номінальною вартістю 135 гривень кожна. Акції ПАТ "Мотор Січ" - це випущені цим підприємством цінні папери необмеженого строку, що свідчать об внесення конкретного паю в статутний фонд ПАТ "Мотор-Січ".

Прибуток ПАТ "Мотор Січ" створюється з надходжень від господарської діяльності після покриття всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією. Порядок розподілу чистого прибутку (доходу) і покриття збитків визначається вищим органом ПАТ "Мотор Січ" простою більшістю голосів, які беруть участь у зборах.

ПАТ "Мотор-Січ" створює цільові фонди, зв'язані зі своєю діяльністю:

· резервний фонд;

· фонд нагромадження й технічного обслуговування;

· фонд споживання;

· фонд оплати дивідендів;

· фонд викупу акцій;

· інші фонди.

Динамічно розвиваючись протягом 85 років, ПАТ "Мотор Січ" сьогодні - одне з найбільших у світі і єдине в Україні підприємство з виробництва, обслуговуванню й ремонту 55 типів і модифікацій авіадвигунів.

Основними напрямами діяльності цього товариства є виробництво, випробування, ремонт та технічне обслуговування авіадвигунів (понад 60 типів двигунів для більше ніж 88 видів літаків і вертольотів). Поставки продукції ПАТ «Мотор Січ» здійснюються в понад 100 країн світ, його річний обіг складає $220 млн.

Сьогодні «Мотор Січ» - одна з небагатьох структур, яка успішно працює на світовому ринку.

2.2 Аналіз результатів фінансової діяльності ПАТ «Мотор Січ»

Проведемо аналіз фінансових результатів ПАТ «Мотор Січ» за 2010-2012 рр. Почнемо із аналізу доходів в таблиці 2.1

Таблиця 2.1- Аналіз динаміки та структури доходів ПАТ «Мотор Січ» за 2010-2012 роки.

Рис.2.1-Структура доходів

Чистий дохід в 2012 році склав 5031158 тис. грн., що на -761366 тис. грн. менше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -13,14%. У порівнянні із показником за 2010 рік чистий дохід збільшився на 29355 тис. грн., а темп приросту за 20010-2012 роки склав 0,59%. Питома вага чистого доходу в доходах підприємства в 2012 році склала 57,21%.

Інші операційні доходи склали в 2012 році 3743089 тис. грн., що на -451403 тис. грн. менше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -10,76%. У порівнянні із показником за 2010 рік інші операційні доходи збільшилися на 577237 тис. грн. (темп приросту склав 18,23%). Питома вага інших операційних доходів в доходах підприємства в 2012 році склала 0,68%.

Інші доходи в 2012 році склали 19959 тис. грн., що на -7877 тис. грн. менше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -28,30%. У порівнянні із показником за 2010 рік інші доходи зменшилися на -30835 тис. грн. Питома вага інших доходів в доходах підприємства в 2010 році склала -60%.

Загальна сума доходів в 2012 році становила 8794206 тис. грн., що на -1220646 тис. грн. більше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -12,19%. У порівнянні із показником за 2010 рік загальна сума доходів збільшилася на 575757 тис. грн.

Проведемо аналіз витрат ПАТ «Мотор Січ» в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2- Аналіз витрат ПАТ «Мотор Січ» 2010-2012 рр.



Рис. 2.2- Структура витрат ПАТ «Мотор Січ» за 2010-2012 рр.

Собівартість реалізації продукції в 2012 році становила -2531021 тис. грн., що на 396903 тис. грн. більше значення 2011 року. Темп приросту за 2011-2012 роки склав 13,56%. У порівнянні із показником за 2010 рік собівартість реалізації продукції збільшилася на 135539 тис. грн., а темп приросту за цей період склав 23,84%. Питома вага собівартості реалізації у загальних витратах підприємства в 2012 році склала 38,61%.

Адміністративні витрати склали в 2012 році -474070 тис. грн., що на 112999 тис. грн. більше значення попереднього року. Темп приросту за останній рік склав 23,84. У порівнянні із показником за 2010 рік адміністративні витрати збільшились на 11485 тис. грн., за період з 2010 по 2012 роки темп приросту адміністративних витрат склав 3,08%. Питома вага адміністративних витрат у загальній їх сумі в 2012 році склала 5,51%.

Інші операційні витрати в 2012 році склали -3608491 тис. грн., що на 574461 тис. грн. більше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав 13,73%. У порівнянні із показником за 2010 рік інші операційні витрати зменшилися на -354980 тис. грн. Питома вага інших операційних витрат у витратах підприємства в 2012 році склала 55,05%.

Фінансові витрати в 2012 році склали -19070 тис. грн., що на 23355 тис. грн. більше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав 55,05%. У порівнянні із показником за 2010 рік фінансові витрати збільшилися на 55924 тис. грн. Питома вага фінансових витрат у витратах підприємства в 2012 році склала 0,29%.

Інші витрати в 2012 році склали -35540 тис. грн., що на -6711 тис. грн. менше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав 23,28%. У порівнянні із показником за 2010 рік інші витрати збільшилися на -82827 тис. грн. Питома вага інших витрат у витратах підприємства в 2012 році склала 0,54%.

Загальна сума витрат в 2012 році склала -6555193 тис. грн., що на 1101007 тис. грн. більше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав 14,38%. У порівнянні із показником за 2010 рік загальна сума витрат збільшилася на -234859 тис. грн., темп приросту витрат за 2 роки склав 3,72%.

Аналіз динаміки та структури операційних витрат ПАТ «Мотор Січ» за 2010-2012 роки

Таблиця 2.3-.Динаміка операційних витрат ПАТ «Мотор Січ» 2010-2012рр.

Матеріальні витрати в 2012 році склали 2467122 тис. грн., що на -412748 тис. грн. менше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -14,33%. У порівнянні із показником за 2010 рік матеріальні витрати збільшилися на 402381 тис. грн. Питома вага матеріальних витрат в загальній сумі операційних витрат підприємства в 2012 році склала 56,82%.



Рис 2.3. -Структура витрат ПАТ «Мотор Січ» 2010-2012 рр.

Витрати на оплату праці в 2012 році склали 784635 тис. грн., що на -157576 тис. грн. більше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -16,72%. У порівнянні із показником за 2010 рік витрати на оплату праці збільшилися на 47220 тис. грн. Питома вага витрат на оплату праці в загальній сумі операційних витрат підприємства в 2011 році склала 18,07%.

Витрати на соціальне страхування в 2012 році склали 287724 тис. грн., що на -56114 тис. грн. менше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -16,32%. У порівнянні із показником за 2010 рік витрати на соціальне страхування збільшились на 77054 тис. грн. Питома вага витрат на соціальне страхування в загальній сумі операційних витрат підприємства в 2012 році склала 6,63%.

Амортизаційні витрати в 2012 році склали 192161 тис. грн., що на -5047 тис. грн. менше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -2,56%. У порівнянні із показником за 2010 рік амортизаційні витрати збільшилися на 35672 тис. грн. Питома вага амортизаційних витрат в загальній сумі операційних витрат підприємства в 2012 році склала 4,43%.

Інші витрати в 2012 році склали 609993 тис. грн., що на -19647 тис. грн. менше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -3,12%. У порівнянні із показником за 2010 рік інші витрати збільшилися на 43087 тис. грн. Питома вага інших витрат операційної діяльності в загальній сумі операційних витрат підприємства в 2012 році склала 14,05%.

Загальна сума витрат в 2012 році становила 4341635 тис. грн., що на -65132 тис. грн. більше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -13,04%. У порівнянні із показником за 2010 рік загальна сума витрат збільшилася на 605414 тис. грн.

Проаналізуємо формування прибутку та його динаміку в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4-Формування прибутку ПАТ «Мотор Січ» 2010-2012 рр.

Отже, чистий прибуток в 2012 році склав 1248028 тис. грн., що на 78239 тис. грн. більше значення 2011 року. Темп приросту за останній рік склав -5,82%. У порівнянні із показником за 2010 рік чистий прибуток збільшився на 174372 тис. грн., а темп його приросту за 2 роки склав 13,97%.

2.3 Факторний аналіз прибутку

прибуток факторний аналіз дохідність

Факторний аналіз прибутку - це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативного показника, а саме прибутку підприємства.

Фактори, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції або надання послуг, є такими:

1. Зміна обсягу реалізації -- збільшення обсягів продажу рентабельної продукції веде до збільшення суми прибутку, а нерентабельної -- навпаки до її зменшення;

2. Зміна асортименту продукції -- якщо збільшується частка рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації, то і прибуток, відповідго, зростає;

3. Зміна собівартості продукції -- її зростання є причиною зменшення прибутку, а зменшення собівартості -- навпаки збільшує прибуток;

4. Зміна ціни реалізації -- при збільшенні цін сума прибутку зростає, якщо ціна зменшується, то зменшується і прибуток;

5. Чисельність та склад персоналу -- кількість працівників, достатня для повноцінного обслуговування технологічного процесу, забезпечує зростання прибутку, також велике значення має і кваліфікація працівників;

6. Економічне стимулювання працівників -- вплив цього фактору можна оцінити через показники оплати праці та її продуктивність. Що ефективнішим є стимулювання персоналу, то кращою буде їх праця, і як наслідок -- більшими випуск продукції та прибуток;

7. Продуктивність праці -- її зростання, за інших однакових умов, спричиняє збільшення величини прибутку;

8. Стан матеріально-технічної бази підприємства -- сучасні засоби праці підвищують її продуктивність, а отже, і прибуток;

9. Фондовіддача -- збільшення фондовіддачі збільшує випуск продукції на 1 грн вкладених грошей, це також веде до росту прибутку [3, с. 36-37].

Проведемо факторний аналіз зміни прибутку підприємства. Для цього проаналізуємо вплив зміни доходів, витрат та витрат на 1 грн. реалізованої продукції на зміну прибутку. Вихідні дані наведено в таблиці 2.5.

Модель проведеного факторного аналізу має наступний вигляд:

P1 + P2 + P3 = ?P, де

o Р1 - зміна прибутку за рахунок зміни витрат;

o Р2 - зміна прибутку за рахунок зміни доходів;

o P3 - зміна прибутку за рахунок зміни витрат на 1 грн. доходів.

Таблиця 2.5- Вихідні данні

Проведемо потрібні обчислення в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6- Обчислення

Для початку визначимо коефіцієнт співвідношення витрат підприємства за період з 2011 по 2012 роки.

Для цього: 6555193 / 7656200 = 0,86;

Визначимо співвідношення витрат за період з 2010 по 2012 роки.

Для цього: 6555193 / 6320334 = 1,04;

Отже, за період з 2011 по 2012 роки прибуток підприємства зменшився за рахунок росту витрат на: 14185 х (0,86 - 1) = -330211,28 тис. грн.

За період з 2010 по 2012 роки прибуток підприємства збільшився за рахунок росту обсягів витрат на: 1898115 х (1,04 - 1) = 759246 тис. грн.

Проведемо обчислення співвідношення доходу підприємства.

За період з 2011 по 2012 рр. співвідношення доходу склало: 8794206 / 8218449 = 0,88

За період з 2010 по 2012 рр. співвідношення доходу склало: 8794206 / 8218449 = 1,81

Визначимо вплив зміни доходу на зміну прибутку.

За період з 2011 по 2012 рр. прибуток підприємства зменшився за рахунок росту доходу (зміни структури асортименту) на: 2358652 х (0,88 - 0,86) = 47173,04 тис. грн.

За період з 2010 по 2012 рр. прибуток підприємства збільшився за рахунок росту доходу (зміни структури асортименту) на: 1898115х (1,07- 1,04) = 56943,45 тис. грн.

Визначимо вплив зміни витрат на 1 грн. доходу на зміну чистого прибутку ПАТ «Мотор Січ».

За період з 2011 по 2012 рр. прибуток підприємства зменшився за рахунок росту витрат на 1 грн. доходу на: 8794206 х ( 0,75 - 0,76) = -87942тис. грн.

За період з 2010 по 2012 рр. прибуток підприємства збільшився за рахунок росту витрат на 1 грн. доходу на: 8794206 х ( 0,77 - 0,75) = 175884,12 тис. грн.

Отже, чистий прибуток за останній рік зменшився на -119639 тис. грн.

Зміна відбулася за рахунок:

· росту витрат на -330211,28 тис.грн;

· росту доходу на 56943,45 тис.грн;

· росту витрат на 1 грн. доходу на -87942 тис. грн.

У порівнянні із показником за 2010 рік чистий прибуток на тис. грн. за рахунок:

· росту витрат на 759246 тис.грн;

· зменшився доходу на 56943,45 тис.грн;

· росту витрат на 1 грн. доходу на 175884,12 тис. грн.

3. ШЛЯХИ ТА МЕТОДИ ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИБУТКУ ПАТ «МОТОР СІЧ»

3.1 Покращення ефективності господарювання як основа підвищення дохідності підприємства

Становлення ринково орієнтованої системи господарювання та розвиток досконалих конкурентних відносин між її суб'єктами в Україні вимагають впровадження одночасно керівного і керованого організаційно-економічного механізму, здатного забезпечити стабільне ефективне високоприбуткове функціонування найважливіших структурних одиниць - промислових підприємств - та мобільно інтенсифікувати відтворювальні процеси як на локальному, так і на глобальному рівнях.

Отже, на практиці важливо знайти дійові напрямки підвищення ефективності функціонування підприємств. Дня розв'язання цього завдання певного значення набуває класифікація чинників його зростання. Взагалі всі чинники підвищення ефективності функціонування підприємств зводяться до трьох напрямків:

1) управління витратами і ресурсами;

2) напрямки розвитку і удосконалення виробництва та іншої діяльності;

3) напрями удосконалення системи управління підприємством та всіма видами його діяльності.

До першої групи мобілізації чинників можна віднести такі заходи щодо підвищення поточної виробничої діяльності підприємства: зростання продуктивності праці і зменшення зарплатоємності виготовлення продукції (тобто економія витрат живої праці); зниження загальної ресурсомісткості виробництва (зменшення енергоємності, фондомісткості, матеріаломісткості тощо). Все це спонукає підприємство до раціонального використання природно-сировинних ресурсів. Активна мобілізація вказаних факторів передбачає здійснення таких заходів, як: прискорення впровадження результатів науково-технічного та організаційного прогресу в практику діяльності підприємства; удосконалення організаційної та виробничої систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування і мотивації; підвищення якості і конкурентоспроможності виготовлюваної продукції; удосконалення і постійне коригування всіх видів діяльності для забезпечення їх вимогам сучасності. Всі визначені напрямки власне представляють другий напрям мобілізації факторів підвищення ефективності господарювання підприємства.

Але найважливішого значення набувають чинники, визначені третьою групою, оскільки їх мобілізація передбачає визначення місця реалізації в системі управління діяльністю. Тут доцільно розглядати внутрішні та зовнішні відносно до підприємства фактори. Адже факторами внутрішнього середовища можливо оперувати на рівні підприємства, а от зовнішніми факторами управляти майже неможливо, оскільки вони потребують зазвичай суттєвих структурних зрушень, розгалуження інфраструктури підприємства, залучення інституціональних механізмів для забезпечення належних передумов функціонування підприємства, і взагалі - удосконалення та розробки дієвих державних економічних та соціальних програм розвитку суспільства.

В умовах ринкової економіки прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Саме завдяки отриманню прибутку підприємство має можливість купувати нове устаткування, приміщення, транспорт. Тобто тільки завдяки прибутку може відбуватись розширене відтворення.

Основними факторами зростання прибутку підприємства є:

· зростання реалізації продукції;

· зниження собівартості продукції;

· зниження різного роду витрат, утрат, збитків

Проаналізуємо більш детально вплив даних факторів на ПАТ «Мотор Січ»

Зростання прибутку за рахунок зростання реалізації продукції. За період з 2010 по 2012 рік виручка підприємства від реалізації продукції збільшилась на 229 тис. грн. або на 0,004%. Таким чином ми можемо спостерігати стале зростання реалізації продукції в аналізованому періоді. Це обумовлено в першу чергу збільшенням номенклатури реалізованої продукції, а також вихід на нові ринки збуту.

Планова величина виручки від реалізації продукції на 2010 рік становить 5106987 тис. грн. Досягнення даного рівня прибутковості передбачається за рахунок зростання торгової мережі підприємства.

Зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції. Собівартість продукції належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємства. Зниження собівартості продукції має винятково важливе значення, оскільки дозволяє поліпшити підприємству свої конкурентні позиції на ринку. Основними шляхами зниження собівартості є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Собівартість продукції, що складається в Україні є нижчою за готову продукцію іноземного виробництва на 25-30%.

Особливу увагу слід також приділити можливостям зниження адміністративних витрат та витрат на збут. У 2012 році вони становили -372556 тис. грн., та -302294 тис. грн. відповідно. За попередніми даними у 2011 році вони дещо зменшились і становили -474070 тис. грн. та -315110 тис. грн. відповідно

Зростання прибутку за рахунок зниження різного роду витрат, втрат, збитків. З метою зниження ризику різного роду позареалізаційних втрат, таких як невиконання партнерами своїх зобов'язань, прострочення термінів оплати за відвантажену продукцію (підприємство має декілька надійних партнерів, з якими воно давно співпрацює і відпускає їм продукцію без передоплати) тощо на підприємстві планується створення власної фінансово-юридичної служби, яка буде займатися фінансовою та юридичною експертизою контрактів, захистом інтересів підприємства в господарських судах, питаннями страхування на випадок стихійних лих і техногенних катастроф тощо. Це дозволить у майбутньому уникнути різкого погіршення фінансового положення підприємства через зазначені причини.

Таким чином, оцінка потенційних можливостей ПАТ «Мотор Січ» заснована на аналізі займаній ніші і репутації на ринку, її якості, факторах, що можуть негативно вплинути на показники прибутковості підприємства, дозволяють розробити комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва і, відповідно, збільшення прибутковості підприємства. Основними з них є заходи щодо збільшенню реалізації готової продукції за рахунок виходу на нові ринки збуту та впровадження нових схем реалізації продукції; зниження собівартості продукції; удосконалювання організаційної структури підприємства (за рахунок посилення фінансової і юридичної служб).

3.2 Вдосконалення політики розпорядження прибутку підприємства

Перехід України до ринкових відносин потребує від підприємств раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, визначення фінансової і виробничої політики, аналізу й оцінки їх прибутковості.

Підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є прибуток, максимізація якого є головною метою підприємства в ринкових умовах, умовах самооплатності і самофінансування. В умовах ринкової економіки прибуток стає найважливішим оціночним показником діяльності підприємства, джерелом матеріального добробуту самого підприємства та його працівників, держави в цілому.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого pозшиpення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцiнки їхньої лiквiдностi, платоспpоможностi i фiнансової стiйкостi та пошуку шляхiв пiдвищення і змiцнення фiнансової стабiльностi.

Фiнансова дiяльнiсть пiдпpиємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного викоpистання фiнансових ресуpсiв, дотpимання pозpахункової i кpедитної дисциплiни, досягнення рацiонального спiввiдношення власних i залучених коштiв, фiнансової стiйкостi з метою ефективного функцiонування підприємства, чим зумовлюється необхiднiсть i пpактичне значення систематичної оцiнки фiнансового стану пiдпpиємства, якiй належить суттєва pоль у забезпеченні його стабiльного фiнансового стану.

Становлення ринкових відносин вимагає вдосконалення практики управління всіма видами витрат з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду, що дозволить фірмі вижити в конкурентній боротьбі, максимізувати прибуток і мінімізувати витрати, забезпечити рентабельну діяльність підприємства.

Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як підприємство вирішить питання зниження собівартості продукції. Зниження витрат є одним з головних завдань керівництва будь-якого підприємства.

Виявлення резервів зниження собівартості повинно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.

Вивчення економiчної лiтератури з даного аспекту дослiдження дозволило визначити,що механізм управління витратами підприємств виконує наступнi функції: організацію; нормування; планування і прогнозування; облік і розподіл; аналіз і поточний контроль; регулювання; мотивацію.

З метою вдосконалення економічного механізму управління прибутком для вітчизняних фірм можна запропонувати наступні заходи.[2]

1. Проведення ефективної політики у сфері підготовки персоналу.

Зростання продуктивності праці є критерієм підвищення ефективності проблема якого полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

2. Підвищення ефективності діяльності підприємства зі збуту товарів.

Необхідно приділяти більше уваги швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.

3. Зниження непродуктивних витрат шляхом їх нормування, планування та аналізу.

4. Підвищення якості продукції.

В сучасних умовах насиченого ринку якість продукції стає основним чинником успішної реалізації. Її підвищення - дуже складний комплексний процес, який потребує додаткових витрат, але економія коштів на непродуктивних витратах сприятиме успішному впровадженню даного заходу, результатом якого стане зростання обсягу продаж продукції та, як наслідок, прибутковості підприємства.

5.Застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для аналізу прибутку і рентабельності.

6.Впровадження в практику системи оперативного обліку витрат підприємства, що дасть змогу регулювати абсолютно всі витрати та раціонально використовувати власні ресурси і, як наслідок, безпосередньо управляти прибутком фірми.

7.Впровадження державного характеру управління прибутками підприємств у виді чіткої та стабільної податкової політики.

Впровадження запропонованих заходiв пiдвищення ефективностi управлiння прибутком дозволить вдосконалити процесс здiйснення ефективної господарської дiяльностi в сучасних умовах.

...