Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Формування Державного та місцевого бюджетів - досить складний і тривалий процес. У бюджетному процесі України бере участь велика кількість наукових установ, зарубіжних і вітчизняних фахівців, державних органів усіх рівнів, політичних партій і громадських об'єднань. Під час складання бюджету виявляються недоліки минулих років, враховується прогноз економічного і соціального розвитку нашої держави, здійснюється пошук найефективніших шляхів використання досить обмежених фінансових ресурсів.

Доходи бюджету можуть формуватися на основі п'ятьох методів централізації коштів:

- пряме вилучення доходів з державного сектору;

- отримання доходів від державних угідь, майна і послуг;

- податковий метод;

- позиковий метод;

- емісія грошей.

Надходження від державного сектору зазвичай є незначними, що пояснюється кількома причинами. По-перше, держава, як правило, працює у непривабливих для приватного бізнесу сферах діяльності; по-друге, у більшості випадків діяльність державних підприємств має неприбутковий характер, вона спрямована на виробництво певних товарів чи послуг, а не на отримання прибутку.

Видатки державного бюджету -- це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій і виражають економічні відносини, на основі котрих здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.

Напрями використання бюджетних коштів зумовлені такими факторами:

- необхідністю утримання державних установ;

- рівнем розвитку регіонів держави;

- зв'язками видатків із загальнодержавного бюджету з видатками місцевих бюджетів.

1. Структура і динаміка доходів та видатків державного бюджету

Доходи Державного бюджету служать фінансовою базою виконання державою її функцій. Склад, форми і методи мобілізації доходів Державного бюджету визначаються системою і особливостями господарювання та тими завданнями, які вирішує суспільство у певний період.

Склад доходів Державного бюджету України визначається Бюджетним кодексом України та Законами «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний період. Починаючи з 2000 р. Державний бюджет включає дві складові: загальний фонд та спеціальний фонд. Такий поділ Державного бюджету має на меті забезпечення прозорості та реальності системи оцінки усіх джерел доходів і визначення пріоритетів фінансування витрат Єпіфанов Л. О. Бюджет і фінансова політика України / Л. О. Єпіфанов, І. В. Сало. -- 2-ге вид. -- К.: Наук, думка, 2006, стор. 114.

Доходи загального фонду Державного бюджету призначені для фінансування загальних видатків і не мають визначеного спрямування на конкретну мету. Водночас доходи спеціального фонду державного бюджету включають доходи, призначені на забезпечення фінансовими ресурсами передбаченої мети.

До доходів загального фонду Державного бюджету зараховуються такі надходження:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) ввізне мито;

4) податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань установ, що утримуються із Державного бюджету, які є джерелом доходів цих осіб;

5) платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

6) збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

7) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

8) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконавчої влади;

9) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до Державного бюджету;

10) адміністративні штрафи та інші грошові стягнення, крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад, районними державними адміністраціями або утвореними в установленому порядку адміністративними комісіями;

11) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безгосподарного майна;

12) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, 50% податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками за місцезнаходженням у місті Києві, та податку на прибуток підприємств, визначеного відповідним пунктом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

13) відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

14) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України та частину коштів, встановлених Законом «Про Державний бюджет» за вчинення консульських дій за межами України;

15) надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

16) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, крім підприємств паливно-енергетичного комплексу;

17) рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;

18) рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім заборгованості минулих років, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР), за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та за транзитне транспорту­вання аміаку;

19) збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України;

20) плата за оренду цілісних майнових комплексів;

21) митні збори;

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій;

24) грошові кошти, що надходять від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

25) надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

26) інші доходи, що зараховуються до загального фонду Державного бюджету в розмірах, встановлених законодавством.

Таблиця 1

Структура і динаміка доходів Державного бюджету України у 2001-2003pp.

Показник	2001	2002	2003
	Сума, млн. грн..	Питома вага,%	Сума, млн. грн.	Питома вага,%	Сума, млн. грн.	Питома вага,%
Доходи - всього (без коштів, що передаються до Державного бюджету з місцевих бюджетів, та коштів, одержаних взаємними розрахунками)	37199,0	100,0	42525,0	100,0	52708,4	100,0
У тому числі:
Податок на прибуток	6163,1	16,6	8161,9	19,2	13086,9	24,8
Податок на додану вартість	10348,4	27,8	13471,2	31,7	12598,1	23,9
Акцизний збір	2383,2	6,4	3887,5	912,8	5141,0	9,8
Неподаткові доходи	14244,0	38,3	12624,7	29,7	15790,7	30,0
Цільові фонди	426,3	1,1	189,1	0,4	216,0	0,4
Інші доходи	3634,0	9,8	4190,6	9,9	5875,7	11,1

Виконання видаткової частини Державного бюджету України за 1994-2001 рр. подано в табл. 2.

Таблиця 2. Виконання видаткової частини Державного бюджету України за 1994-2001 рр.

Рік	Видатки всього	У тому числі
		народне господарство	соціальний захист населення	управління	Національна оборона	наука	інші
1992 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	638,8 1513,1 221,3	133,8 599,9 448,4	108,2 125,7 116,2	13,0 14,0 107,7	118,3 107,8 109,7	34,5 39,8 115,4	276,0 625,9 226,8
1993 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	43137,0 37306,0 86,5	11286,8 10064,6 89,2	16412,4 12545,2 76,4	894,9 701,5 78,47	3179,0 2743,8 86,3	650,0 510,6 78,6	10713,9 10740,1 100,2
1994 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	468103,6 468214,2 100,0	157170,2 180975,3 115,1	23360,4 28696,8 122,8	7084,8 6561,5 92,6	21976,0 23142,5 105,3	7016,6 5979,0 85,2	24995,6 202207,6 83,2
1995 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	1772693,6 1595179,0 90,0	185496,6 165314,6 89,2	74978,5 55577,9 74,1	24555,8 25222,9 102,7	106200,0 120210,3 96,2	34720,1 23786,2 68,5	1073559,3 993357,9 92,5
1996 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	28526,1 23608,1 -	3550,4 2551,4 71,9	1336,5 805,9 60,3	539,3 475,7 87,7	1379,6 1226,6 88,9	722,4 491,3 68,0	18239,2 16026,4 -
1997 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	27411,5 23099,5 84,3	5316,3 3701,8 69,6	2198,1 1823,1 82,9	951,1 897,1 94,3	1472,2 1739,0 118,1	737,0 582,9 79,1	14226,9 12289,3 86,4
1998 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	24481,8 17912,5 73,2	3262,6 3207,5 98,3	1985,0 1636,4 82,4	1188,3 1011,2 85,1	1678,3 1328,3 79,1	541,1 313,7 58,0	15008,1 9654,3 64,3
1999 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	25135,3 21947,5 87,3	5630,9 4820,6 85,6	2210,5 1980,7 89,6	1195,7 1090,9 91,2	1700,3 1549,5 91,1	511,2 288,3 56,4	11877,6 10380,9 87,4
2000 р. (млрд.. крб.) план фактично %виконання	36262,7 35532,6 98,0	6469,1 61702,1 95,4	3771,4 3698,4 98,1	2727,9 2848,5 104,4	2406,1 2287,5 95,1	638,5 703,4 110,2	16242,3 16917,1 104,2

При недостатньому надходженні платежів у дохідну частину бюджету застосовується механізм секвестру, коли пропорційно надходженням скорочуються видатки. Але існують так звані захищені статті.

Офіційне визначення захищених статей передбачено ст. 55 Бюджетного кодексу. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень Луніна І. П. Державні фінанси в перехідний період / І. П. Луніна. -- X.: Форт, 2000..

Захищені статті видатків Державного бюджету України визначаються Законом про Державний бюджет України. На 2003 р. у ст. 30 затверджено такий перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України за економічною структурою видатків:- оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);

- нарахування на заробітну плату (код 1120);

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132);

- забезпечення продуктами харчування (код 1133);

- виплата процентів за державним боргом (код 1200);

- трансферти населенню (код 1340);- трансферти місцевим бюджетам (код 1320). Визначено захищеними видатками Державного бюджету.

України на 2007 р. будівництво (придбання) житла для військовослужбовців та забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування та реабілітації.

На перехідному етапі економіки України важливою є роль бюджетного фінансування. Бюджетні видатки мають спрямовуватися насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідного ринкового середовища, підтримання пріоритетних і базових галузей економіки, розвиток наукомістких технологій, підтримання в належному стані екології.

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України із залученням інших зарубіжних і вітчизняних фахівців та науково-дослідних установ.

На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство. Саме вони в комплексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, на перехідному етапі держава має підтримувати експортні галузі.

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

- капіталовкладення;

- операційні витрати;

- кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

- у відомчому розрізі;

- згідно з інвестиційними проектами.

Фінансування інвестиційних проектів дає змогу концентрувати ресурси на вирішенні конкретного завдання.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

- можливостями бюджету;

- наявністю обґрунтованих та ефективних проектів.

Включення інвестиційних проектів у бюджетне фінансування має здійснюватись на конкурсній основі у такий спосіб: на підставі певних критеріїв (терміті окупності, рентабельність, мінімальність ризиків, економічна ефективність і соціальна значущість проекту) проводиться тендер (конкурс) серед потенційних виконавців того чи іншого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП).

Бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектору на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою.

З Державного бюджету фінансуються лише загальнодержавні заходи, програми, установи. Так, у медичній галузі фінансуються загальнодержавні медичні програми, установи Академії медичних наук, медичні центри тощо. Основна частина видатків на медицину здійснюється з місцевих бюджетів -- фшансування поліклінік, лікарень, оздоровчих центрів, органів управління охороною здоров'я. Щоб мати більш реальну картину фінансування соціальної сфери, розглянемо видатки із зведеного бюджету (табл. 2) Запатріпа І. В. Бюджетний механізм економічного зростання / І. В. Запатріпа. -- К.: Ін-тстратегій, 2007, стор. 5.

Таблиця 3. Видатки на фінансування соціальної сфери у Зведеному бюджеті України на 2005-2007 рр.

Роки	Видатки на соціальну сферу, всього, млн. грн.
		у тому числі
		Державний	Місцевий
2005	33868,7	14269,9	42,1	19598,9	57,9
2006	39691,6	15548,2	39,2	24143,4	60,8
2007	52440,3	23794,1	45,4	28646,2	54,6

В Україні законодавство передбачає захист таких соціальних груп:

- ветерани праці та громадяни похилого віку;

- військовослужбовці:

- матері з дітьми;

- громадяни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи;

- учасники бойових дій та ветерани Великої Вітчизняної війни;

- сім'ї з незначними доходами;

- молоді сім'ї;

- інші категорії.

Усього в 2005 р. налічувалось понад 30 категорій громадян, які мали пільги. Розглянемо окремі з них.

Допомога молодим сім'ям при отриманні житла.

Здійснюється на основі постанови Кабінету Міністрів України № 1352 від 3 грудня 1997 р. "Про додаткові заходи щодо реалізації молодіжної житлової політики".

Право на одержання кредиту строком до 30 років мають молоді сім'ї та одинокі молоді громадяни, які згідно з законодавством визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме:

- молода сім'я, в якій вік чоловіка і дружини не перевищує 28 років;

- неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 28 років включно має неповнолітніх дітей;

- одинокі молоді громадяни, вік яких не перевищує 28 років.

Надання кредиту здійснюється за умови:

- перебування зазначених осіб у черзі на отримання житла за місцем реєстрації постійного місця проживання (прописки);

- проживання у сільських населених пунктах і перебування на роботі у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності, переробних та обслуговуючих підприємствах агропромислового комплексу, що функціонують у сільській місцевості, установах і організаціях соціальної сфери села (за умови відсутності власного житла);

- внесення на рахунок банку 5 % вартості будівництва.

Кредит надається банком у розмірі не більш як 95 % вартості будівництва зі ставкою 3 % річних. Молодим сім'ям чи одиноким молодим громадянам, які мають одну дитину, надається безпроцентний кредит, тим, хто має двох дітей, погашається 25 % суми наданого кредиту, а особам, які мають трьох дітей, -- 50 % суми наданого кредиту. Передбачено також інші пільги. Сума кредиту нараховується виходячи з норми 21 м загальної площі на одного члена сім'ї та додатково 10 ма на сім'ю, а вартість кредиту на 7 м загальної площі не повинна перевищувати визначену середньостатистичну ціну регіону.

Допомога сім'ям з дітьми

Здійснюється згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Цей закон набирає чинності з 1 січня 2002 р. У ст. 4 передбачено, що виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Відповідно до цього закону призначаються такі види державної допомоги:

- допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.

Підставою для призначення допомоги є відповідно оформлені документи, а її розмір установлюється на основі доходів сім'ї і прожиткового мінімуму. Так, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги на випадок безробіття тощо) жінки, але не менш 25 % від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць.

Роль науки в XXI ст. значно підвищується. Провідні держави світу виділяють із державного бюджету на її розвиток дедалі більші кошти. Крім того, чималі капіталовкладення у наукові дослідження роблять компанії та фірми. На жаль, Україна нині вимушена витрачати досить значні кошти на соціальний захист населення, поточні соціальні програми, тому на наукову діяльність залишається зовсім мало. Низький рівень заробітної плати науковців порівняно з їхніми колегами за кордоном спричиняє "відплив умів" з тимчасовим чи постійним характером.

Фінансування науки в Україні з Державного бюджету здійснюється за трьома рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.

I. Заклади Академії наук України.

Це наукові установи, які виконують державні фундаментальні дослідження. До них відносять: Інститут економічного прогнозування, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, Національний інститут економічних програм. Науково-дослідний інститут моделювання та інформатизації та ін.

II. Відомчі заклади.

При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень, Академія управління (при Президенті України), Науково-дослідний економічний інститут (Міністерство економіки), Українська академія банківської справи (НБУ) та ряд інших.

III. Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки.

У цих закладах поряд із навчанням студентів виконуються замовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із Державного бюджету Павлюк К. В. Фінансові ресурси держави / К.В. Павлюк. -- К. НІОС, 2007, стор. 53.

2. Удосконалення міжбюджетних відносин

Бюджетна система кожної країни представляє сукупність усіх бюджетів; вона функціонує як єдине ціле, на певних організаційних засадах, що визначаються державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом. Між бюджетами різних ланок і видів обов'язково виникають різноманітні взаємозв'язки, які зумовлені:

1) необхідністю досягнення збалансованості усіх бюджетів;

2) забезпечення виконання завдань центральних органів влади та управління і місцевого самоврядування;

3) здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів в зв'язку із розбіжностями у рівнях податкового потенціалу і відмінностями у обсягах видатків в територіальному розрізі.

Основними складовими між бюджетних відносин є: розмежування функцій і повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядування і на цій основі розподіл доходів і видатків між окремими видами бюджетів; -- надання фінансової допомоги бюджетам тих територій, які мають недостатній податковий потенціал, тобто здійснення бюджетного регулювання;

- забезпечення перерахування надлишкових коштів з бюджетів територій-донорів;

- здійснення фінансового вирівнювання як гарантії задоволення потреб населення усіх територіальних громад на однаковому рівні.

В збалансуванні бюджетів велике значення має бюджетне регулювання, яке полягає у наданні коштів з Державного бюджету України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету. Частина доходів може передаватись у вигляді відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, які справляються на певній території або у вигляді дотацій і субвенцій Павлюк К. В. Фінансові ресурси держави / К.В. Павлюк. -- К. НІОС, 2007, 214..

Найбільшого розповсюдження набув метод відсоткових відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Сутність його полягає у наступному. Для цілей бюджетного регулювання всі доходи бюджетів поділяються на дві групи:

1) закріплені, які повністю надходять у той чи інший бюджет;

2) регулюючі, які діляться у певному співвідношенні між бюджетами різних рівнів.

Наприклад, за Державним бюджетом України в останні роки закріплені: податок на додану вартість, мито, акцизний збір, поступлення коштів від державних внутрішніх та зовнішніх позик тощо.

За місцевими бюджетами закріплені такі доходи:

- місцеві податки і збори;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел;

- державне мито;

- плата за торговий патент;-- надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;

- кошти від муніципальних позик тощо.

Звичайно, що поступлення від закріплених доходів недостатньо для фінансування видатків місцевих бюджетів, і тому для їх збалансування використовуються регулюючі доходи. До них належать такі, які достатньо у великих сумах, а також рівномірно в часі і по території надходять у бюджети. В останні роки це: податок на прибуток підприємств, акцизний збір з вироблених в Україні товарів, прибутковий податок з громадян. До 1997 р. основним регулюючим податком був податок на додану вартість.

Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів визначаються Верховною Радою України у щорічних Законах про Державний бюджет України. При визначенні конкретного розміру відрахувань враховуються показники, які характеризують економічний, соціальний, природний та екологічний стан відповідних територій.

В практиці бюджетного регулювання за роки незалежності Української держави застосовувались різні види нормативів: індивідуальні, групові та єдині. Так, податок на додану вартість у 1992-1993 рр. та 1995-1996 рр. розщеплювався за індивідуальними, а у 1994 р. за єдиними нормативами; акцизний збір у 1994-1996 рр. за єдиними, а у 1992-1993 рр. та 1999 р. за груповими нормативами; податок на прибуток підприємств у 1994-1998 рр. за єдиними, а у 1992-1993 рр. та 1999 р. за груповими нормативами; прибутковий податок з громадян у 19921998 рр. за єдиними, а у 1999 р. за груповими нормативами.

У 1994 та 1997 рр. використовувались єдині нормативи відрахувань по всім регулюючим податкам. Пізніше у 1998р. була зроблена спроба розподілу податків: за державним бюджетом закріплювалися непрямі (ПДВ і акцизний збір), а за місцевими бюджетами прямі податки (податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян). У 1999 р. відбулося повернення до групових нормативів відрахувань, за якими здійснювалося розщеплення трьох регулюючих податків: акцизного збору з вироблених в Україні товарів, податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян.

Звичайно, що використання індивідуальних нормативів, особливо по такому регулюючому доходу, як ПДВ давало можливість збалансувати місцеві бюджети з мінімальним використанням дотацій. Але, слід пам'ятати, що індивідуальні нормативи відрахувань ставлять місцеві бюджети різних територій в нерівні умови стосовно фінансування покладених на них видатків. В умовах ринку перевага повинна віддаватись єдиним та груповим нормативам.

Крім використання методу відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів збалансування місцевих бюджетів може здійснюватися шляхом надання із державного бюджету допомог у певній визначеній сумі. Такі виплати одержали назву офіційних трансфертів. Термін "офіційні трансферти" запроваджений у вітчизняну практику разом із введенням у 1996 р. нової бюджетної класифікації.

Всі бюджетні трансферти, згідно даного документу, поділяються на дві групи в залежності від цільового спрямування коштів:

1) поточні;

2) капітальні.

До поточних офіційних трансфертів належать грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при недостатності доходних джерел, т.б. метою надання поточних офіційних трансфертів є збалансування даних бюджетів.

На відміну від поточних, капітальні офіційні трансферти (субвенції) передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують.

В залежності від джерел одержання офіційні трансферти поділяються на:

- офіційні трансферти від органів державного управління;

- офіційні трансферти одержані із-за кордону;

-офіційні трансферти з недержавних джерел.

Найбільш розповсюдженими видами бюджетних трансфертів є дотації і субвенції. В 2000 році у складі видатків Державного бюджету України передбачені дотації обласним та Севастопольському міському бюджетам у сумі 3908456,5 тис. гривень; субвенції на ліквідацію наслідків стихійного лиха у Закарпатській області в обсязі 20000 тис. гривень та Івано-Франківській області в обсязі 14650 тис. гривень. Крім того, передбачено направлення коштів до Державного бюджету України з бюджетів Автономної Республіки Крим та міста Києва у сумі 1306529,5 тис. гривень Єпіфанов Л. О. Бюджет і фінансова політика України / Л. О. Єпіфанов, І. В. Сало. -- 2-ге вид. -- К.: Наук, думка, 2006, стор. 55.

Приклад 1

Витяг із рішення Рівненської обласної ради від 23 січня 2009 року

Керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (п.17 частини 1 статті 43), Бюджетним кодексом України із змінами та доповненнями, Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1036 „Деякі питання організації бюджетного процесу”, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17 грудня 2008 року № 543 „Про організацію бюджетного процесу в 2009 році” із змінами, інших чинних нормативно-правових актів з цих питань, за погодженням з постійними комісіями обласної ради, обласна рада вирішила:

1. Установити загальний обсяг доходів обласного бюджету на 2009 рік у сумі 1 231 768,4 тис. грн., у тому числі:

- відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” обсяг дотації вирівнювання у сумі 262 307,1 тис. грн., додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів у сумі 19 730,6 тис. грн. та субвенцій з державного бюджету у сумі 693469,5 тис. грн.;

- згідно рішення Сарненської районної ради від 14.01.2009 №590 обсяг іншої субвенції обласному бюджету з районного бюджету Сарненського району у сумі 500,0 тис.грн.

Обсяг доходів загального фонду бюджету затвердити у сумі 1 102 815,4 тис. грн., спеціального фонду бюджету у сумі 128 953,0 тис. грн., у тому числі бюджету розвитку 20 574,6 тис. грн. з них.

2. Затвердити загальний обсяг видатків обласного бюджету на 2009 рік у сумі 1 230 857,4 тис. грн., у тому числі обсяг видатків загального фонду бюджету у сумі 1 101 909,4 тис. грн. та видатків спеціального фонду бюджету 128 948,0 тис. грн. за функціональною та відомчою структурою бюджету.

3. Установити обсяг оборотної касової готівки обласного бюджету у сумі 2 000,0 тис. грн.

4. Затвердити обсяги між бюджетних трансфертів на 2009 рік:

- дотації вирівнювання місцевим бюджетам з державного бюджету у сумі 1 341 829,7 тис. грн.;

- додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів області відповідно до статті 37 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” у сумі 19 730,6 тис. грн.;

- коштів, що передаються до державного бюджету з бюджету м. Кузнецовська у сумі 15 821,1 тис. грн.;

- субвенцій із загального фонду державного бюджету (окремо за видами) місцевим бюджетам у сумі 622 033,7 тис.грн.;

- інших субвенцій із загального фонду обласного бюджету у сумі 15 936,1 тис. грн., в тому числі на пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС - 15 736,1 тис. грн; обласному бюджету Волинської області на утримання психічно хворих 200,0 тис. грн.;

- субвенцій із спеціального фонду державного бюджету місцевим бюджетам у сумі 71 435,8 тис. грн.

5. Установити, що перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам здійснюється шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань від надходжень доходів до загального фонду державного бюджету, що надійшли на аналітичні рахунки обліку доходів Державного бюджету України на відповідній території згідно із додатком 4 до цього рішення.

Установити, що перерахування коштів, що передаються до державного бюджету з бюджету м. Кузнецовська здійснюється за рахунок фактичних надходжень доходів, що враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів місцевого бюджету, згідно з нормативом щоденних відрахувань, визначених у додатку 4 до цього рішення.

6. Установити обсяг повернення кредитів до спеціального фонду обласного бюджету у сумі 110,0 тис. грн. та розподіл надання кредитів з обласного бюджету у сумі 1 021,0 тис. грн., в тому числі із загального фонду бюджету - 906,0 тис. грн., із спеціального фонду - 115,0 тис. грн.

7. Установити обсяг резервного фонду обласного бюджету на 2009 рік у сумі 311,5 тис. грн.

8. Затвердити перелік захищених статей видатків загального фонду обласного бюджету на 2009 рік за їх економічною структурою відповідно до статті 27 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”:

- оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);

- нарахування на заробітну плату (код 1120);

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132);

- забезпечення продуктами харчування (код 1133);

- оплата комунальних послуг та енергоносіїв (1160);

- трансферти населенню (код 1340);

- трансферти місцевим бюджетам (код 1320).

9. Затвердити в складі видатків обласного бюджету кошти на реалізацію державних та регіональних галузевих програм на загальну суму 20 898,2 тис. грн.

Висновок

Ефективність бюджетного процесу на загальнодержавному та місцевому рівнях залежить від тісної співпраці всіх гілок влади, активної громадянської позиції політичних партій, інших громадських об'єднань, фахівців різного профілю. Своєчасність прийняття Державного бюджету - основа для ефективності бюджетних процесів на місцевих рівнях. В нинішніх умовах є чітка організація бюджетного процесу, дотримання встановлених Бюджетним кодексом термінів. Для досягнення оптимальної забезпеченості загальнодержавного та місцевих бюджетів та пропорційності між ними мають бути дотримані такі умови:

1. Єдність бюджету та державного плану економічного і соціального розвитку.

2. Забезпечення кожного бюджету стійкими доходами, які тісно пов'язані з економічною, соціальною і екологічною ситуацією регіону.

3. Збалансованість кожного бюджету незалежно від обсягів закріплених за ним дохідних джерел.

4. Зацікавленість державних і місцевих органів влади в успішному виконанні планів загальнодержавних доходів (податкових і неподаткових) на території конкретного регіону.

5. Забезпечення рівномірності надходжень коштів і усунення будь-яких затримок через не збігання термінів здійснення видатків і отримання доходів.

Джерела доходів бюджету визначені в Бюджетному кодексі. Необхідно розробити ефективний, обґрунтований механізм між бюджетних трансферів. Видатки бюджету регламентуються відповідними законодавчими та нормативними актами органів державної влади. Бюджетне фінансування передбачає дотримання певних принципів, спрямованих на забезпечення ефективності і використання бюджетних асигнувань.

Список використаних джерел

державний бюджет місцевий

1. Василик О.Д. Бюджетна система України: підручник, О.Д. Василик, К.В. Павлюк. -- К.: Центр навч. л-ри, 2001.

2. Галушка Є.О. Казначейська справа: підручник / С.О. Галушка, І. С. Хижняк, -- К.: Книги -- XXI. 2008.

3. Єпіфанов Л.О. Бюджет і фінансова політика України / Л.О. Єпіфанов, І.В. Сало. -- 2-ге вид. -- К.: Наук, думка, 2006.

4. Завгородній Л.Г. Фінансоний словник / Л.Г. Завгородній Г. Вознюк, Т.С. Словенко. -- 3-тс під., випр. і допов. -- К. : Знання, 2000.

5. Запатріпа І.В. Бюджетний механізм економічного зростання / І.В. Запатріпа. -- К.: Ін-тстратегій, 2007.

6. Кравченко В.М. Місцеві фінанси України / В. Кравченко. -- К.: Знання, 2005.

7. Луніна І.П. Державні фінанси в перехідний період / І.П. Луніна. -- X.: Форт, 2000.

8. Музика О.К. Трансформація підходів щодо визначення бюджету / О. Музика // Право України. -- 2002.

9. Опарін В.М. Бюджетна система: навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. / В.М. Опарін, В.І. Малько, СІ. Копдратюк, Г.Б. Коломієць. -- 2-ге вид. -- К. : КНТЕУ, 2005.

10. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави / К.В. Павлюк. -- К. НІОС, 2007.

11. Плацкарт Н.І. Державні фінанси в умовах демократії/ Н.І. Планкарт. -- К.: Либідь, 2000.

Размещено на Allbest.ru

...