Київ - 2006

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент,

Буряковський Вадим Всеволодович,

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент,

Терещенко Олег Олександрович,

Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана,

професор кафедри фінансів підприємств

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,

Самофалов Петро Петрович,

Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України.

завідувач відділом фінансових ринків та послуг

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, м.Київ.

Захист відбудеться 27 вересня о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.853.01 у Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м.Київ-103, б-р Дружби народів, 28.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м.Київ-103, б-р Дружби народів, 28.

Автореферат розіслано 21 серпня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент К.В.Павлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасне економічне середовище характеризується швидкими змінами, випереджальним розвитком інноваційних технологій та значними коливаннями фінансових процесів. Відповідно нестабільними стають внутрішні економічні процеси підприємства навіть при сталій технології та відносно сталих обсягах виробництва. Невизначеність позначається на фінансовому стані підприємств, на їхніх фінансових результатах підприємств, на динаміці й структурі грошових потоків. Нагальною потребою стає формування високоефективного фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства, функціонування якого водночас не призведе до значного зменшення фінансового результату діяльності підприємства.

Формування такого механізму ускладнюється великою кількістю різноманітних форм ризику, які виникають у процесі звичайної діяльності підприємства, великою кількістю форм ризику, зовнішніх щодо підприємства. Водночас існує досить велика сукупність методів та способів оцінки ризику, типів організації функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту на підприємстві, засобів попередження, мінімізації та протидії ризику. Управління фінансовим ризиком утруднюється необхідністю добору найбільш відповідної оцінки його рівня та визначення способу управління ризиком. В умовах дефіциту фінансових ресурсів особливої актуальності набуває питання визначення точних обсягів захисту підприємства від ризику і пріоритетних напрямів реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту. Правильне визначення математично обґрунтованої тактики реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства дасть змогу значно зменшити ризик його звичайної діяльності без істотних додаткових витрат.

Методологічне підґрунтя роботи становлять праці В.В. Вітлінського, М.Д. Білик, В.Д. Лагутіна, Б.М. Мізюка, І.Я. Чугунова. Теоретичні і прикладні основи формування фінансово-економічного механізму управління підприємством з урахуванням ризику ґрунтуються на загальноприйнятих концептуальних положеннях теорії фінансового менеджменту, викладених у працях вітчизняних та іноземних науковців: І. Александера, І. Абалкіна, І. Ансоффа, Д. Дерлоу, А.О. Єпіфанова, О.О. Зарєчкова, Г. Кербо, Е.Ф. Ковальчука, В.В. Короля, Л.А.Лахтіонової, Л.Л. Ремньової, О.О. Терещенка, Ю.С. Шембель, ін. Досить велику увагу у працях названих авторів приділено загальній організації систем фінансового управління, фінансово-економічному інструментарію, що використовується у менеджменті підприємств, специфіці реалізації фінансового управління в умовах пострадянського економічного простору та найбільш актуальним напрямам реалізації менеджменту, до яких автори зараховують і управління фінансовим ризиком.

Специфіка реалізації менеджменту економічного та фінансового ризику підприємств досліджується у працях українських та зарубіжних науковців. Це такі автори як А.П. Альгін, Т. Бачкаї, П.І. Верченко, В.В. Вітлінський, А.П.Гайдуцький, В.М. Гранатуров, М.О. Кизим, М.Г. Лапуста, С.І. Наконечний, Р.В. Пікус, А.В. Постюшков, М.Ю. Подольчак, О. Моргенштерн, Дж. Нейман, Д. Фрей, С.О. Філін, Н.В. Хохлов, В.А. Чернов, Л.Г. Шаршукова, О.І.Ястремський, Ю.А. Енусте, ін.

Актуальність теми дисертації зумовлено необхідністю розробити питання реалізації структурних елементів фінансово-економічного механізму на підприємствах за умов існування фінансового ризику у контексті забезпечення ефективного управління. Зокрема недостатньо вивченими є питання теоретичного осмислення ризику, відсутня чітко обґрунтована система типологізації ризиків у діяльності підприємства, значні недоліки існують у кількісній оцінці фінансового ризику підприємств. Потребує також уваги необхідність розрахункового обґрунтування напрямів та міри застосування окремих інструментів фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження пов'язана з держбюджетною темою економічного факультету Дніпропетровського національного університету д/б теми №2-069-03 “Фінансово-економічні проблеми становлення та розвитку підприємництва в Україні”, період реалізації 01.01.2003-31.12.2005, номер державної реєстрації № 0103U000550.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є наукове обґрунтування і розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства.

Поставлена мета зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

- визначити функціональне навантаження і структурну організацію фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства, виявити необхідність та напрями удосконалення функціонування окремих його елементів;

- проаналізувати специфічність фінансового ризику як об'єкта управління в межах фінансово-економічного механізму управління ризиком на підприємстві, визначити механізм виникнення фінансового ризику підприємств як наслідку реалізації загальної невизначеності фінансових процесів;

- проаналізувати адекватність існуючих методів якісної та кількісної оцінки фінансового ризику підприємств, існуючі системи класифікації ризику підприємств, розробити систему типологізації ризиків таким чином, щоб створити теоретичні основи для уніфікації апарату аналізу фінансового ризику;

- визначити найтиповіші недоліки методів кількісної оцінки фінансового ризику, розробити новий кількісний критерій рівня ризику з урахуванням виявлених недоліків існуючих критеріїв, перевірити доцільність його застосування, визначити основні методичні підходи до застосування кількісного критерію ризику, розробити способи виявлення прихованих ризиків підприємства;

- розробити спосіб визначення пріоритетних напрямів реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства, точного кількісного визначення ступеня необхідного захисту для обґрунтування напряму і обсягу застосування окремих елементів фінансово-економічного механізму управління ризиком;

- розробити алгоритм реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства із врахуванням удосконалення апарату аналізу ризику та алгоритм добору і перевірки доцільності застосування фінансового інструментарію для зменшення рівня ризику.

Об'єктом дослідження є фінансові відносини, що виникають у процесі управління ризиком на підприємстві.

Предметом дослідження є фінансово-економічний механізм ризик-менеджменту підприємства.

Методи дослідження. Методологічну основу досліджень становлять сукупність методів, прийомів і принципів наукового дослідження. У процесі роботи застосовувалися такі методи: логічний (аналіз джерел виникнення ризику та його впливу на фінансові потоки підприємства, аналіз структури та закономірностей функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства), синтетичний (формування системи типологізованих ризиків для подальшої уніфікації оцінки та моделювання ризику, формування алгоритму добору та перевірки доцільності застосування фінансового інструментарію для зменшення рівня ризику), аналітичний (кількісна оцінка рівня фінансового ризику в діяльності підприємств), економіко-статистичний (ймовірнісний кількісний аналіз фінансового ризику на підприємствах і розробка нових підходів кількісної оцінки фінансового ризику), системного аналізу та економіко-математичні (визначення прихованих ризиків у діяльності підприємства та розробка міри та напряму реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

уперше:

- запропоновано кількісний критерій оцінки фінансового ризику як частково визначеного явища, який ґрунтується на визначенні моди та ентропії відхилень від функціонально зумовленої частини показника, запропоновано розмежування імовірнісної та закономірно визначеної складової фінансового ризику підприємства; у системі оцінки ризику використано оцінку недостовірності інформації за допомогою ентропійної складової кількісного критерію ризику;

- розроблено методику виявлення прихованих ризиків у діяльності підприємства, яка ґрунтується на використанні адитивних функціональних залежностей між різними фінансово-економічними показниками та дає змогу визначити міру та пріоритетні напрями застосування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту; розроблено методичні рекомендації щодо використання методики виявлення прихованих ризиків на підприємствах різного типу;

- розроблено алгоритм добору фінансового інструментарію зменшення рівня ризику при реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства та виявлення прихованих ризиків для розрахунку обсягу та способу захисту;

удосконалено:

- систему класифікації форм фінансового ризику за рахунок використання нового підходу до їхньої класифікації та типологізації, що ґрунтується на врахуванні якісних характеристик фінансових потоків, на основі невизначеності яких формується та чи інша форма ризику;

- фінансово-економічний механізм ризик-менеджменту підприємства за рахунок деталізації послідовності застосування окремих етапів його реалізації; оцінку фінансової ефективності застосування окремих інструментів запобігання наслідкам ризику, що ґрунтується як на кінцевому , так і на поточному порівнянні фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства.

Практичне значення отриманих результатів підтверджують позитивні відгуки та довідки про впровадження на підприємствах ККХ ДАК „Хліб України” (акт впровадження від 17. 12. 2004 р.), ТОВ „Схід” (довідка №14 від 12. 05. 2005 р.), ТОВ „Голд Корпорейшн” (довідка №3 від 27. 05. 2005 р). Результати досліджень також використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін “Управління фінансовим ризиком”, „Страхування” та “Фінансові та актуарні розрахунки” у системі підготовки за напрямом “Фінанси” в Дніпропетровському національному університеті (акт впровадження від 22.11.2005р., протокол № 6).

У дисертаційній роботі розроблено рекомендації щодо підвищення наукового обґрунтування фінансового управління ризиком на підприємстві. Це стосується таких розробок як методика комплексної оцінки фінансового ризику, алгоритм добору фінансового інструментарію зменшення рівня ризику, методичні рекомендації щодо послідовності реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства. Використання поданих рекомендацій дозволить значно підвищити ефективність фінансового управління рівнем ризику на підприємстві.

Особистий внесок автора. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані й опрацьовані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатом особистих досліджень здобувача і становлять його індивідуальний внесок.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися на першій міжнародній конференції “Наука і освіта-98” (Київ, 1998), на І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності регіонів” (Дніпропетровськ, 2000), на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (м. Дніпропетровськ, 2002), на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції “Перспективні розробки науки і техніки” (м. Бєлгород, 2004), на V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. На тему дисертації опубліковано 11 наукових робіт загальним обсягом 3,32 друкованих аркуша, з них особисто автору належить 3,18 друкованих аркуша. У фахових виданнях опубліковано 6 наукових робіт.

Обсяг дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи 193 сторінки основного компґютерного тексту, у тому числі містить 10 рисунків на 10 сторінках, 4 таблиці 5 на сторінках. Список використаних джерел налічує 176 найменувань і займає 13 сторінок. 24 Додатки розміщені на 136 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ризик менеджмент фінансовий управління

У першому розділі „Теоретичні засади побудови та функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства” проаналізовано специфічність ризику як об'єкта фінансового управління, в тому числі, і в системі менеджменту підприємства. Згруповано визначення ризику та встановлено існування двох принципових підходів до формулювання ризику як економічної категорії. Суть групування цих підходів відтворено на рис.1.

Тобто ризик дослідники розуміють як подію, що призводить до невизначеності діяльності, чи як саму невизначеність діяльності підприємства. Застосування двох методичних підходів у визначенні ризику зумовлює і застосування двох підходів до функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства. Водночас наявна суперечність у визначенні ризику не означає необхідності відкинути як неправильний один з двох існуючих підходів у визначенні ризику. Механізм виникнення ризику має імовірнісний характер, а наслідки реалізації ризику є фінансово-економічними. Тобто, ризик є дуалістичною категорією, а це означає дуалістичність і системи управління ризиком. Зазвичай практика управління ризиком на підприємстві або взагалі не застосовується, або застосовується однобоко, що призводить до її неефективності та високої вартості.

Рис. 1. Групування основних визначень ризику

Функціональне навантаження фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства досить об'ємне. Зокрема він призначений:

- створити адаптивні способи управління ризиком, що не чинили б опору змінам зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, а змінювалися разом з ним;

- здійснювати постійний контроль за рівнем ризику підприємства в ринкових умовах за допомогою розроблених моделей;

- управляти власним капіталом з метою попередження ризику банкрутства на основі постійного контролю імовірності одержання майбутнього результату;

- забезпечити внутрішню збалансованість у діяльності підприємств;

- визначити напрям неефективного розвитку підприємства і коректувати його на базі методів аналізу, оцінки та прогнозування ризиків;

- дати можливість економічним партнерам визначити ступінь надійності підприємства, і прийняти рішення про доцільність пропозиції співробітничати з ним.

Ефективність функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства зумовлюється його структурованістю, чітко визначеною послідовністю виконання етапів реалізації цього механізму та кваліфікованістю персоналу, що обґрунтовує та здійснює процес управління. Основними етапами реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту прийнято вважати: ідентифікацію ризиків; визначення кількості ризиків та ступеня їх важкості; пошук методів обробки ризиків; зниження ризиків та оцінку їх наслідків у процесі прийняття рішення.

Ідентифікація ризиків є одним з найбільш працемістких та найменш формалізованих етапів проведення ризик-менеджменту. Налічується понад десять систем класифікації ризиків та всередині цих систем класифікації кілька сотень форм ризиків. Якісна їх ідентифікація звичайними способами не формалізується. Групування та формалізація ризиків можливі на основі кластерного підходу, але при цьому необхідна попередня кількісна оцінка ризиків, яка знову ж таки має ґрунтуватися на якісній оцінці. Експертний шлях якісної оцінки ризиків має суттєву передумову: повинна існувати достатня група кваліфікованих експертів, що володіють всією повнотою інформації про розвиток підприємства і про його економічне середовище. На стадії ідентифікації ризику виділяється перше гостре питання формування ефективної системи ризик-менеджменту: відсутній стандартизований підхід до якісної оцінки ризику, що є передумовою відповідної їх кількісної оцінки. Водночас будь-яка стандартизація ґрунтується на певному спрощенні. Тому необхідною є побудова ідеальної моделі виникнення і розвитку невизначеності, що супроводжується виникненням ризику.

Визначення кількості та важкості ризику супроводжується їх кількісним аналізом. Проте аналіз ризиків в організаціях вимагає не стільки точної кількісної оцінки ризику, скільки надійного визначення ймовірних джерел та ймовірних конкретних подій, що загрожують чи можуть загрожувати ефективній діяльності (ідентифікації ризику), а також формування системи ефективних методів та прийомів для уникнення та зниження можливих негативних наслідків. Ризик-менеджер повинен розуміти управлінські процеси та технологію виробництва, досконало знати продукти підприємства та зовнішні чинники, які можуть впливати на бізнес-процеси організації, мати досвід роботи, в тому числі управлінський, а також добрі аналітичні та математичні навички. Крім того, необхідний широкий кругозір, стійкість до стресів, спроможність приймати рішення за недостатнього обсягу інформації.

На етапі пошуку методів зменшення чи запобігання ризику застосовують різний фінансовий інструментарій. Він широко відомий, проте ефективність застосування цього інструментарію ґрунтується насамперед на ефективній системі ідентифікації та кількісної оцінки ризику. В умовах дефіциту фінансових ресурсів також важливим є і визначення пріоритетного напряму управління ризиком, що особливо актуально для підприємств України. Визначення кількісної межі застосування певних інструментів не є достатньо обґрунтованим.

Таким чином, при побудові та функціонуванні фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства постає низка проблем, що потребує комплексного вирішення. На думку автора, вихідною з цих проблем є нерозуміння ризику як дуалістичної економічної категорії, а відтак і однобокість підходів у побудові систем якісної та кількісної оцінки ризику як основи фінансово-економічного механізму відповідної системи менеджменту. Вихідним підґрунтям для формування ефективної системи ризик-менеджменту підприємства має стати формування ідеальної моделі виникнення ризику.

У другому розділі „Оцінка фінансового ризику на мікроекономічному рівні” проаналізовано основні аспекти функціонування ризику як категорії та системи кількісної оцінки ризику. Згруповано наявні підходи категоріального апарату ризику та сформовано систему дуалістичної категорії. Ризик розглядається як наслідок прояву невизначеності економічного середовища, причому така невизначеність має імовірнісний характер. Однак невизначеність настання економічних подій має фінансово-економічний механізм впливу на результати діяльності підприємства, оскільки пов'язана із виникненням додаткових позитивних чи негативних фінансових потоків. Відповідно реалізований ризик проявляє себе у коливаннях фінансових потоків. Таким чином, основним напрямом проведення діагностики ризику є оцінка напряму впливу випадкових подій на фінансові потоки та ступеня цього впливу. Побудова системи діагностики має формуватися на теоретичній моделі взаємодії фінансових потоків на підприємстві (та поза його межами). Запропоновано нову систему класифікації фінансових ризиків, де класифікаційною ознакою є особливості формування та руху фінансового потоку. Пропонується вирізняти ризики індивідуальні (пов'язані з формуванням та рухом окремого фінансового потоку), сукупні (пов'язані з формуванням та рухом повної чи часткової суми фінансових потоків суб'єкта) та загальні (пов'язані з формуванням та рухом системи фінансових потоків суб'єкта, враховуючи їх циклічність та регулярність). Аналіз та прогнозування кожної форми ризику з врахуванням цієї системи класифікації може здійснюватись лише на основі окремого математичного апарату, оскільки характер обліку руху одного фінансового потоку, їх простої суми та аналітично визначеної суми з урахуванням можливості подвійного (і більше) рахунку істотно відрізняється. Узгодження взаємозв'язку між системами класифікації ризиків дає змогу досягти їх типологізації. А типологізація є найпростішою ідеальною моделлю, що дає можливість визначити суттєві закономірності виникнення, прояву, а отже і оцінки ризику. На стадії ідентифікації ризику для якісної оцінки ризику можливо використати систему типологізованих ризиків, що дасть можливість більш обґрунтовано здійснювати їх кількісну оцінку.

Залежно від складності завдань, що розв'язуються, і сфери підприємницької діяльності на практиці використовуються різні критерії кількісної оцінки й показники рівня ризику. При цьому поряд з кількісним визначенням рівня ризику його оцінка доповнюється за допомогою різних шкал, які є своєрідними рекомендаціями щодо "прийнятності" ризику і які враховують певні суб'єктивні чинники. Існують два основні підходи до кількісної оцінки ризику: оцінка проводиться на основі аналізу економіко-статистичних параметрів виникнення ризикової події чи фінансово-аналітичними методами. Кожен із наявних підходів до оцінки ризику має певні недоліки, що й було проаналізовано у другому розділі цієї роботи.

Одне з найвідоміших правил прийняття рішень щодо оцінки підприємницьких проектів з урахуванням ризику розробив американський вчений Х. Марковиць, який 1990 року одержав Нобелівську премію з економіки. Це правило ґрунтується на використанні двох показників: середнього очікуваного значення (Х) можливого результату (віддачі), яке є середньозваженим для всіх можливих результатів, де імовірність кожного результату використовується як частота або вага відповідного значення; середньоквадратичного відхилення () як міри мінливості (хиткості) можливого результату. Коефіцієнт ризику визначено на основі першого підходу, деталізованого та удосконаленого Вітлінським В.В. Розраховано також і ентропію показників як оцінку рівня достовірності інформації.

Нами виконано розрахунки кількісних критеріїв ризикованості для трьох підприємств - шахти „Росія” державного підприємства „Солидіввугілля”, ТОВ „Схід” та ККХ ДАК „Хліб України”, узагальнені результати яких представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняння значень кількісних критеріїв ризику

Порівняння результатів розрахунків дає можливість твердити про неоднозначність кожного критерію залежно від об'єкта й суб'єкта дослідження та неоднозначність критеріїв у порівнянні між собою.

Для визначення ризику діяльності підприємства досить часто використовують аналітичні методи. Найпоширенішими з них є оцінка параметрів фінансово-економічної діяльності підприємств, розрахунок інтегральних показників оцінки фінансового стану підприємств, оцінка ризику банкрутства, визначення інтегрального показника ризику банкрутства.

Вимірювання ризику за допомогою лише фінансово-економічних інструментів, у тому числі єдиним показником у вартісному виразі, є окремим випадком (одним із етапів) загальної оцінки підприємницького ризику. Така звужена оцінка підприємницького ризику визначає лише фінансово-майновий стан підприємницької структури або фінансовий результат (прибуток або збиток) господарської операції (діяльності) окремого суб'єкта і не відображає ймовірності, якості навколишнього ділового середовища, суб'єктивних характеристик. Звідси випливає принципова відмінність між аналізом фінансового стану фірми й оцінкою підприємницького ризику, яка полягає у тому, що остання враховує коливання (нестабільність) фінансових показників (дохідності, платоспроможності, ліквідності тощо) під дією чинників часу і невизначеності.

Результати оцінки рівня ризику залежать від інструменту, який обирається для проведення такої оцінки. Якщо в межах цього інструменту використовується змінний параметр, то результати оцінки можуть істотно змінюватися. Істотні відмінності в результатах оцінки рівня ризику свідчать про відсутність узгодженості оцінних методик, необхідність їх подальшого удосконалення.

Таблиця 2

Порівняння результатів кількісної оцінки рівня ризику аналітичними методами

Аналіз двох підходів щодо кількісної оцінки ризику дає можливість твердити, що жоден з них не дає цілковитої достовірності при аналізі рівня ризику в діяльності підприємства. Комплексне застосування кількох методів також малоймовірне, оскільки вони дають принципово різні якісні оцінки рівня ризику, узгодити які між собою неможливо.

У третьому розділі „Удосконалення фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства” увагу сконцентровано на формуванні комплексного кількісного критерію оцінки ризику діяльності підприємств, який би поєднував переваги економіко-статистичних та фінансово-аналітичних методів оцінки ризику, а також враховував би достовірність інформації про діяльність підприємства; розробці методики оцінки ризику діяльності підприємства з визначенням прихованих ризиків та пріоритетних напрямів ризик-менеджменту; обґрунтуванні систем заходів управління ризиком на основі отриманих результатів застосування пропонованої методики.

Будь-який економічний процес розглядається водночас і як визначений і як невизначений. Кількісний критерій невизначеності в модальному вигляді

(1),

де

Мо(Б) - мода множини Б, де Б є будь-яким фінансово-економічним показником,

Мо(?Б) - мода множини відхилень від теоретично визначеного ряду показника Б. Модальний критерій невизначеності характеризує найбільш ймовірну величину коливань показника відносно його прогнозованого значення, визначеного за допомогою часової функціональної залежності.

Для аналізу ступеня невизначеності також використовують ентропійний критерій невизначеності Н, який розраховується за формулою:

. (2)

Ентропійний критерій невизначеності розраховуватиметься за формулою:

(3)

і характеризуватиме ступінь невизначеності інформації про процес чи похибки у її оцінці. Інтегральний кількісний критерій невизначеності тоді матиме вигляд:

. (4)

Застосування двох підходів до визначення, аналізу та прогнозування ризику індивідуальних фінансових потоків дає можливість не лише кількісно та якісно охарактеризувати такий ризик, а й визначити межі необхідного захисту. Рівень достовірності досліджень при цьому досить високий.

Послідовність операцій при реалізації методики дослідження ризику звичайної діяльності підприємства виглядатиме так:

1 стадія: формування баз даних щодо фінансових показників діяльності підприємства. Добір баз даних є пов'язаним з метою проведення аналізу та спрямованістю ризик-менеджменту.

2 стадія: бази даних організовують у такий спосіб, щоб відтворити взаємозв'язок між індивідуальними, сукупними та загальними показниками.

3 стадія: проводиться дослідження теоретичної динаміки кожного показника та визначається величина відхилень від теоретичного ряду динаміки. Особливістю стадії є необхідність досягнення високого рівня достовірності. Найкращим результатом буде ймовірність наближення, що перевищує 95 %. Інакше, як свідчить досвід проведення розрахунків, різко збільшується ентропійна складова у інтегральному критерії ризику. Результатом цієї стадії стає два динамічних ряди даних, один з яких відтворює фактичну динаміку показників, а другий - динаміку відхилень від лінії тренду.

4 стадія: визначається модальна й ентропійна складова ризику кожного показника та інтегральний критерій ризику. Зауважимо, що загальною характеристикою ризику буде не усереднене значення інтегрального критерію ризику, а значення інтегрального критерію ризику загального потоку.

5 стадія: для управління добираються такі фінансові показники, вплив невизначеності яких на загальну невизначеність діяльності підприємства за в- коефіцієнтами буде досить значним, наприклад, перевищуватиме 0,1. Тоді за цими показниками обсяг необхідного захисту становитиме:

, (5)

де

Vз - обсяг необхідного захисту за відповідним фінансовим потоком,

Vn - величина фінансового потоку для останнього періоду, що розглядався в аналізі, або планована величина фінансового потоку,

kмo - модальна складова ризику даного потоку,

kн - ентропійна складова ризику.

Тобто модальна складова визначає обсяг захисту фінансового потоку, а ентропійна складова збільшує обсяг захисту потоку на певний запас міцності. Останнє посилює переваги застосування подібного обґрунтування ризик-менеджменту, оскільки переважно на підприємствах величина запасу міцності визначається за досвідом, а не має чіткого розрахункового обґрунтування.

На основі отриманих раніше прогнозних значень визначається прогнозний фінансовий стан підприємства. При цьому не враховується вплив невизначеності. Паралельно визначаються пріоритетні напрями ризик-менеджменту підприємства, що можна виконувати економетричними методами. Як основний інструмент пропонується використовувати методику комплексної оцінки ризику та виявлення прихованих ризиків. Потім відбувається добір інструментарію, за допомогою якого буде виконано зменшення рівня невизначеності показника, а отже, і зменшення ризикованості фінансового стану підприємства.

Алгоритм добору фінансового інструментарію при реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства полягає:

- послідовно аналізується кожний фінансовий показник, починаючи з нижчого рівня ієрархії. Відповідно до величини коефіцієнта в визначається принципове рішення. При величині в меншій 0,01 (у тому числі при від'ємних значеннях) ризик ігнорується. При величині в більшій 0,01, приймається рішення про необхідність зменшення невизначеності показника, а, отже, зменшення і ризику;

- якщо ризик є значним, то інструмент, за допомогою якого він буде зменшений, потребує додаткового фінансування. До значних рекомендується віднести ризики з в?0,1 чи (та) такі, для яких останнє значення показника, який аналізується, становить не менш як 10 % від підсумку балансу. Найбільш поширеними інструментами у цьому разі є: хеджування, страхування, об'єднання ризику чи поділ його між партнерами. Якщо додаткове залучення коштів для зменшення рівня ризику для підприємства неможливе, то приймається рішення про відмову від ризику;

- якщо ризик незначний, тобто дотримується умова в?0,1 та Fi<0,1?Fi, переходимо до розгляду відповідності наступній умові:

- якщо існує такий показник, для якого в<0 і який розміщено в тій же частині балансу, що й показник, для якого добирається інструмент зменшення невизначеності, то останній збільшується на величину, що розрахована як необхідний обсяг захисту показника, який аналізується. При цьому зменшується невизначеність аналізованого показника, проте збільшується невизначеність показника, за рахунок якого виконується зміна структури. Зважаючи на те, що останній має від'ємний в-коефіцієнт, загальна невизначеність сумарного показника зменшується також. Ризик таким чином реструктурується;

- якщо не існує такого фінансового показника, для якого в<0, то як інструмент для запобігання ризику можна використати самострахування, резервування капіталу та лімітування ризику.

Після добору інструменту управління ризиком проводиться корекція отриманих прогнозних значень показників (відповідно до отриманих часових залежностей) і визначається прогнозний фінансовий стан підприємства (із врахуванням результатів застосування інструментів зменшення ризику). Якщо внаслідок застосування інструментів зменшення ризику фінансовий стан не погіршується, то приймається рішення про доцільність і обсяги застосування обраного фінансового інструментарію.

Розгляд результатів застосування пропонованої системи фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту дає змогу констатувати значне зменшення інтегрального критерію ризику за всіма показниками. Крім того підприємство досягає зростання фінансових результатів діяльності і поліпшення фінансового стану, що перевірено ретроспекцією аналізованих даних.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми удосконалення фінансового управління ризиками підприємств. Проведене автором дослідження дає можливість зробити наступні висновки:

1. Ефективність функціонування будь-якого підприємства визначається у тому числі й ефективністю функціонування його фінансово-економічного механізму. В умовах змінного економічного середовища виникає невизначеність результату, що супроводжується виникненням ризику. Для стабілізації фінансового стану підприємства та формування бази його наступного розвитку необхідною умовою є розвиток і обґрунтоване функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту.

2. Функціональна структура організації управління дає змогу швидко накопичити досвід з управління ризиками, властивими даному виду діяльності; проте сам процес управління ризиками стає громіздким та повільним через погану координацію та кооперацію підрозділів. Кожний підрозділ ставить пріоритетними насамперед власні цілі, забуваючи про загальноорганізаційні, внаслідок чого управління розривається, в тому числі управління економічними ризиками. Проте висока ефективність функціональної системи управління дає підставу використати основні принципи її організації як вихідні для побудови ефективного фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту.

3. Послідовність реалізації процесу управління фінансовими ризиками має включати: ідентифікацію ризиків; визначення кількості ризиків та ступеня їх важкості; пошук методів обробки ризиків; зниження ризиків та оцінку їх наслідків у процесі прийняття рішення. На кожному з етапів управління виникають труднощі, пов'язані насамперед з однобокістю підходів у побудові систем якісної та кількісної оцінки ризику як основи фінансово-економічного механізму відповідної системи менеджменту. Тому вихідним моментом для побудови ефективного фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту має стати теоретичне осмислення механізму виникнення ризику як наслідку прояву невизначеності економічного середовища.

4. Невизначеність є властивістю економічного середовища і полягає в тому, що кількісні характеристики процесу можуть набувати будь-якого значення в певних межах. На конкретне значення кількісної характеристики впливають як закономірно визначені, так і випадкові чинники. Невизначеність властива будь-якому економічному процесу. Ризик є формою прояву невизначеності. З теоретичної точки зору ризик є комплексною категорією, що формується як наслідок прояву невизначеності будь-якої іншої категорії. Відповідно можна розглядати стільки форм ризику, скільки категорій використовується у процесі аналізу. Використання різних форм класифікацій утруднюється саме тим, що при побудові теоретичної моделі, на основі якої потім відбувається якісний і кількісний аналіз процесу, використовується велика кількість категорій. Отже, для адекватної оцінки ризику потрібно використовувати не одну певну систему його класифікації, а їх сукупність. Повніша оцінка ризику можлива після формування ідеальної моделі його виникнення та прояву, а саме після типологізації ризику.

3. Для типологізації ризику слід обрати базову систему класифікації, після чого встановлюється взаємозв'язок між цією та іншими системами класифікації. При доборі систем класифікації ризику для їх подальшої типологізації слід обирати такі системи, які мають не більш як два ієрархічні щаблі і при формуванні яких використовувались споріднені категорії або одна категорія. У цьому дослідженні як базова категорія типологізації ризиків використовувалась категорія фінансового потоку і на її основі сформовано типологізовану систему фінансових ризиків. Категорія фінансового потоку є зручною для використання у якості основної при типологізації ризиків, оскільки фінансові потоки виникають при більшості економічних процесів, мають здатність поєднуватися та поділятися і тому кількісні характеристики фінансових потоків досить легко піддаються аналізові.

7. Розв'язання проблеми кількісної оцінки окремих форм фінансового ризику, з використанням запропонованого підходу, у свою чергу, потребує розв'язання низки науково-методичних проблем. До них, насамперед, слід віднести необхідність попереднього визначення мінімального (граничного) значення розміру збитків та/або ймовірності їх настання, нижче якого як окремий ризик, так і викликані ним інші ризики не враховуються, а також розробки методів підсумовування усіх негативних наслідків, що викликані окремими ризиками, та їх використання у процесі визначення кількісної оцінки підприємницького ризику загалом.

8. Звичайною кількісною характеристикою невизначеності прийнято вважати ентропійну міру невизначеності (або Н-коефіцієнт). Звичайними статистичними характеристиками ризику прийнято вважати дисперсію, середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації. Однак за наявності якісного взаємозв'язку між невизначеністю та ризиком кількісний взаємозв'язок між критеріями відсутній як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівні для різних фінансових потоків чи показників. Результати використання різних кількісних критеріїв дають змогу робити абсолютно протилежні висновки щодо ступеню ризику на підприємстві.

9. Результати кількісної оцінки рівня ризику не відповідають результатам аналітичної оцінки рівня ризику. Жоден з кількісних критеріїв не розглядає тенденції та закономірності розвитку процесу (підприємства). Міра ризику оцінюється щодо простої, а не щодо організованої сукупності значень показників. Тим самим рівень ризику оцінюється неадекватно або з великою похибкою. Для розробки кількісного критерію ризику слід використовувати водночас оцінку ймовірності його виникнення і оцінку закономірностей розвитку економічної системи підприємства. Крім того, жоден критерій не оцінює міру впливу на невизначеність окремого фінансового потоку невизначеності інших фінансових потоків.

10. Оскільки функціонування підприємства є частково визначеним, необхідно при аналізі впливу випадковості на діяльність підприємства виділити закономірно зумовлену частину фінансових показників та величину випадкової складової показників. Тому основним принципом при розрахунку кількісного рівня невизначеності є відокремлення випадкової складової від закономірно обумовленої частини показника. Таке відокремлення можна здійснити за допомогою факторного аналізу, регресії чи згладжування динаміки показника за допомогою тренду. Ґрунтуючись на четвертому та п'ятому постулатах теорії ризикології, пропонується для відокремлення випадкової складової користуватись згладжуванням динаміки показника. Рівень достовірності згладжування має бути досить високим.

11. Застосування кількісних критеріїв ризику, розглянутих у другому розділі дисертації, є недоцільним у зв'язку з виявленими недоліками їх відповідності та інформативності. Пропонується використовувати модальний кількісний критерій ризику, який характеризує найбільш ймовірне відхилення показника, визначене випадковими чинниками від лінії його теоретичної динаміки. Застосування пропонованого критерію більш адекватно характеризує рівень невизначеності фінансового процесу порівняно з загальновизнаними критеріями ризику, оскільки враховує тенденції розвитку цього процесу.

12. Виходячи із групування основних визначень ризику, необхідним є також врахування невизначеності, зумовлене недоліками інформації, що є основою для аналізу. Для цього пропонується використовувати ентропійний критерій невизначеності, який розраховується як відношення ентропії випадкової складової до ентропії показника загалом. Одночасне застосування модального та ентропійного критерію невизначеності досить повно характеризує рівень невизначеності будь-якого економічного процесу та описує структуру такої невизначеності.

13. Впровадження пропонованого кількісного критерію ризику в систему ризик-менеджменту підприємства дає змогу досягти таких цілей: характеризувати рівень фінансового ризику в діяльності підприємства; виявити приховані ризики, рівень значущості яких занижується менеджерами підприємства; визначити пріоритетні напрями застосування ризик-менеджменту, що особливо велике значення має в умовах дефіциту фінансових ресурсів; обґрунтувати кількісні параметри заходів запобігання чи протидії ризику, що дає змогу досягти значної економії ресурсів при проведенні ризик-менеджменту. При цьому удосконалюються такі елементи фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства як фінансова оцінка та прогнозування рівня ризику та частково фінансове нормування рівня ризику.

14. Використання звичайних інструментів фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту на основі пропонованої методики комплексної оцінки ризику діяльності підприємств визначається також спрямованістю аналізу. Основних напрямів аналізу може бути три: аналіз ризиків, пов'язаних із зміною фінансового стану підприємства, аналіз ризиків отримання фінансового результату, аналіз ризиків формування дохідного потоку. Повна реалізація пропонованої методики дає можливість обґрунтовувати застосування таких інструментів фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства як лімітування рівня ризику й лімітування витрат та резервування коштів на зменшення рівня ризику.

15. Результати застосування комплексної оцінки ризику діяльності підприємств дають можливість автоматизувати процес реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту. Виявлення сили впливу невизначеності індивідуальних фінансових потоків на невизначеність сумарного фінансового потоку стала основою для добору пріоритетних напрямів реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства. Алгоритмізація добору фінансового інструментарію також дає змогу досягти значної економії фінансових ресурсів та підвищити фінансову ефективність функціонування підприємства. При цьому водночас зменшується й рівень невизначеності показників, щодо яких застосовувався фінансово-економічний механізм ризик-менеджменту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У фахових виданнях:

1. Грабчук О.М. Системний підхід до теоретичного і емпіричного дослідження ризику // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Д., 2005. - Вип.200, т.3. С.787-793. 0,38 др. арк.

2. Грабчук О.М. Категорія фінансового ризику// Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Д., 2003. - Вип.174.- С.415-420. - 0,31 др. арк.

3. Грабчук О.М. Ризик-менеджмент індивідуальних фінансових потоків на підприємстві// Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Д., 2003. - Вип.186, т.3. С.795-803. - 0,5 др. арк.

4. Грабчук О.М. Типологізація фінансових ризиків// Економіка: проблеми теорії і практики: Зб.наук.праць. - Д., 2003. - Вип.171. С.116-126. - 0,63 др. арк.

5. Грабчук О.М. Фінансово-економічний механізм підприємства і його використання у ризик-менеджменті// Економіка: проблеми теорії і практики: Зб.наук.праць. - Д., 2004. - Вип.191, т.4. С.1229-1235. - 0,38 др. арк.

6. Буряковський В.В., Грабчук О.М. Кількісна характеристика невизначеності макроекономічних фінансових потоків// Фінанси України. - К., 2006. №4. - С.149-157. - 0,5 др. арк. (автору належить математична модель кількісної оцінки невизначеності макроекономічних фінансових потоків - 0,38 др.арк.).

В інших виданнях:

7. Буряковский В.В., Грабчук О.М. Количественная оценка неопределённости экономических процессов// Материалы научно- практической конференции “Перспективные разработки науки и техники” Белгород: Руснаучкнига; Днепропетровск: Наука и образование, 2004. С.20-22. - 0,125 др. арк.(автору належать пропозиції модифікації кількісної оцінки невизначеності економічних процесів - 0,1 др.арк.)

8. Грабчук О.М. Специфіка дослідження фінансового ризику підприємств в умовах економіки України// Матеріали IY Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” - Д., 2003. С.22-24. 0,125 др. арк.

9. Грабчук О.М. Тенденції прояву невизначеності для кризового стану економіки//Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”. - Д. , 2002. С.151-153. - 0,125 др. арк.

10. Грабчук О.М. Застосування факторного аналізу для визначення напрямів поліпшення інвестиційного клімату в регіоні// Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності України” - Д., 2000. С.12-14. - 0,125 др. арк.

11. Грабчук.О.М. Визначення ризику як основа вибору інструментів його оцінки// Матеріали Y Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.42-43. 0,125 др. арк.

АНОТАЦІЯ

Грабчук О.М. Фінансово-економічний механізм ризик-менеджменту підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 „Фінанси, грошовий обіг і кредит”. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2006.

Дисертацію присвячено науковому обґрунтуванню і розробці методичних підходів і практичних рекомендацій щодо фінансового управління підприємства на засадах підвищення ефективності його фінансово-економічної діяльності з врахуванням фінансового ризику. Визначено механізм виникнення ризику підприємств як наслідку реалізації загальної невизначеності економічних процесів. Проаналізовано наявні системи класифікації ризику підприємств, розроблено систему типологізації фінансових ризиків для уніфікації апарату аналізу та управління ризиком. Досліджено адекватність існуючих методів кількісної оцінки фінансового ризику, визначено найтиповіші недоліки методів кількісної оцінки фінансового ризику. Розроблено новий кількісний критерій рівня фінансового ризику та перевірено доцільність його застосування. Сформульовано основні методичні підходи до застосування кількісного критерію фінансового ризику, запропоновано способи виявлення прихованих ризиків підприємства. Представлено методику визначення пріоритетних напрямів застосування ризик-менеджменту підприємства, точного кількісного визначення ступеня необхідного захисту. Розроблено алгоритм добору фінансового інструментарію реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства.

Ключові слова: фінансово-економічний механізм, фінансовий ризик, ризик-менеджмент, кількісні критерії ризику, приховані ризики.

АННОТАЦИЯ

Грабчук О.М. Финансово-экономический механизм риск-менеджмента предприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 „Финансы, денежное обращение и кредит”. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2006.

Диссертация посвящена научному обоснованию и разработке методических подходов и практических рекомендаций относительно финансового управления предприятием на принципах повышения финансовой эффективности его деятельности с учетом финансового риска. Проанализирована специфичность финансового риска как объекта управления, определен механизм возникновения риска предприятий как следствия реализации общей неопределенности экономических процессов. Проанализирована достаточность методического обеспечения финансово-экономического механизма риск-менеджмента предприятия. Проанализированы существующие системы классификации риска предприятий, разработана система типологизации финансовых рисков для унификации аппарата анализа и управления риском. Исследована адекватность существующих методов количественной оценки финансового риска, исходя из основных подходов к этой оценке, определены наиболее типичные недостатки методов количественной оценки финансового риска. Оценена достоверность оценки уровня финансового риска с помощью дискриминантных моделей. Разработан новый количественный критерий уровня финансового риска и проверена целесообразность его применения. Предложенный критерий количественной оценки уровня финансового риска сформирован на основе применения дуалистического подхода к пониманию риска: финансовый риск рассматривается одновременно как объективное следствие неопределённости экономических процессов, так и как следствие субъективности его восприятия, получения и обработки информации об уровне риска. Предложено использовать модальный количественный критерий риска, который характеризует наиболее вероятное отклонение показателя, определенное случайными отклонениями от линии его теоретической динамики. В системе оценки риска использована также оценка недостоверности информации с помощью энтропийной составляющей количественного критерия риска.