Оцінка майнового стану підприємств

Використання математичних методів дозволило визначити функціональну взаємозалежність між коефіцієнтами забезпеченості й покриття, які віднесено до індикаторів втрати платоспроможності. Побудова функцій залежності між цими індикаторами, поряд із визначенням характеру залежності, дозволила становити пріоритетність показників та обґрунтувати їх рекомендовані граничні значення.

Функціональна залежність має вигляд: k1=f(k2) і характеризується як зростаюча, неперіодична, не має нулів, тобто при жодному значенні k2 значення k1 не може дорівнювати 0. При значенні k2=1 функція не визначена. При наближенні k2 до значення 1, графік функції необмежено зростає, наближаючись до вертикальної асимптоти k1 =1. При k2 (1; +?) функція набуває від'ємного значення. Це суперечить умові k1 1. Отже, коефіцієнт забезпеченості k2 повинен знаходитись в інтервалі (0; 1). Він не може бути більшим 1 в силу того, що знаменник дробу завжди більший числівника, тобто, x > (x-y), за умови, що у (0; +?). Теоретично він може бути максимально рівним 1, у випадку коли поточні пасиви у підприємства відсутні, але як відомо, незалежно від фінансового стану у господарюючого суб'єкта завжди є зобов'язання.

Доведення пріоритетності коефіцієнту покриття (k1) перед k2 було здійснене за умов: (х - y) (-?; +?), а х (0; +?).

У більшості вітчизняних методик не узгоджені між собою рекомендовані значення цих двох коефіцієнтів: k1 1 і k2 > 0,1. Прийнявши значення k2=0,1, знайдемо k1, який дорівнює. Отже, коефіцієнт забезпеченості може бути більшим 0,1 тільки у випадку, якщо коефіцієнт покриття k2 >1,11 (1). Таким чином, при k1 (1; 1,11) k2<0,1. Іншими словами, при знаходженні коефіцієнта покриття в інтервалі 1,0-1,11 (перша умова), коефіцієнт забезпеченості власними коштами ніколи не буде більшим 0,1 (друга умова). Для того, щоб коефіцієнт забезпеченості (k2) був більшим 0,1 необхідно щоб коефіцієнт покриття (k1) перевищував або дорівнював 1,11.

Результати співвідношень зведено у таблицю 1, що відбиває наявність жорсткої залежності між цими двома коефіцієнтами: наприклад, при коефіцієнті платоспроможності 2, коефіцієнт забезпеченості завжди буде дорівнювати 0,5; при коефіцієнті покриття 1,5 оборотні активи забезпечені робочим капіталом на 33,3%. У випадку рівності поточних активів і короткострокових зобов'язань коефіцієнт покриття складає 1, робочий капітал та коефіцієнт покриття дорівнюють 0. Особливий інтерес викликає діапазон k1 = 1 -1,11, який доводить твердження, що k2 у цьому випадку завжди буде <0,1.

У розділі 6 «Управління розвитком підприємства на основі системи фінансових показників оцінки його майнового стану» згідно з концепцією безперервної діяльності підприємств розроблено комплекс фінансових показників, що забезпечують процес управління за принципами збереження капіталу, фінансової безпеки й зростання його ринкової вартості.

Процес удосконалення практики управління підприємствами вимагає адекватних заходів, спрямованих на утримання зайнятих ними ринкових позицій, що забезпечується за рахунок збереження та зростання власного капіталу. Оцінка тенденцій розвитку підприємств України за цим показником дозволила визначити його вплив на зростання кількості неплатоспроможних і збанкрутілих підприємств. У таких умовах за необхідне вважається поглиблення аналітичних підходів до управління підприємствами, що забезпечується шляхом використання фінансових показників - інструментів реалізації концепції безперервності діяльності підприємств.

За результатами аналітичної обробки значного масиву фінансової інформації різногалузевих підприємств Донецької області було визначено основні системні чинники, що мають визначальний вплив на фінансовий стан підприємств.

Серед індикаторів збереження власного капіталу особливе місце посідає показник чистих активів, який не лише визначає платоспроможність підприємства, але безпосередньо впливає на формування його ринкової вартості. На відміну від міжнародної практики, де термін «чисті активи» є синонімом власного капіталу, в Україні поміж ними існує певна різниця, що є похідною від впливу таких чинників:

- обраного підходу та методу оцінки майна з урахуванням вартісної структури активів при певному розмірі зобов'язань;

- забезпеченістю цінних паперів акціонерного товариства чистими активами, номінальна вартість яких враховує зменшення розміру нематеріальних активів та боргових зобов'язань.

За цих підходів суттєво зростає соціально-економічна значущість державного регулювання діяльності акціонерних товариств, нормативне забезпечення якого у Цивільному кодексі України виступає передумовою для аналітичного обґрунтування управлінських дій. Їх визначення базується на дослідженні алгоритму розрахунку вартості чистих активів, розподілу правових та економічних дій за етапами регулювання та здійснення процедур діагностики, моніторингу й контролю.

Діагностування причин збиткової роботи підприємств в Україні здійснювалося за трьома групами факторів, пов'язаних із формуванням фінансового результату до оподаткування, після та на стадії розподілу (використання) прибутку. Кожна з груп факторів оцінюється за допомогою показників, склад та ступінь впливу яких на майновий стан підприємства визначається правовими підходами до регулювання його діяльності та фіскальними інтересами держави, які ще не досягли необхідного рівня гармонійності до інтересів власників підприємств.

Діагностика причин втрати платоспроможності підприємства на етапі формування фінансового результату до оподаткування забезпечується за рахунок використання показників непокритих збитків, розмірів вилучених з обороту коштів, що дозволило обґрунтувати методичні рекомендації з оцінки їх впливу на майновий стан підприємств.

Основні параметри діагностування причин збитковості на другому етапі формування фінансового результату було визначено на основі виявлення розбіжностей відображення прибутку за бухгалтерським та податковим обліком. При цьому оцінку майнового стану підприємств за регулятивними вимогами Цивільного кодексу України було покладено в основу розробки сценаріїв збереження життєздатності підприємств за співвідношенням показників їх чистих активів та статутного капіталу.

Процедури регулювання діяльності підприємств за цим співвідношенням сприятимуть зростанню бухгалтерського прибутку, статутного капіталу, що значно перевищує мінімально встановлений рівень з метою мінімізації ризику банкрутства при наявності збитків за певний ряд часу.

Взаємопов'язаними є процедури моніторингу та контролю, побудовані на основі базових Принципів корпоративного управління й розподілені за трьома рівнями: внутрішнього корпоративного контролю, незалежного аудиту та державного контролю з боку місцевих фінансових органів, інших зацікавлених осіб.

В умовах сучасної парадигми розвитку економічної системи держави проблема забезпечення безперервної діяльності підприємств є однією з ключових в управлінні їх фінансовою безпекою. Використання ресурсно-функціонального підходу з акцентами на майнових, фінансових та інформаційних його елементах є підґрунтям удосконалення управління майновим станом підприємств з метою збереження контролю над власністю.

Комплекс показників оцінки майнового стану підприємств визначено серед інструментів забезпечення фінансової безпеки, які дозволяють:

- забезпечити фінансову рівновагу, стійкість, платоспроможність та ліквідність у довгостроковому періоді

- мінімізувати ризики втрати фінансової стійкості через незадовільну структуру капіталу;

- задовольнити потреби підприємств у фінансових ресурсах;

- забезпечити необхідний рівень фінансової незалежності й захистити майнові інтереси власників підприємства.

Недостатня нормативно-методична визначеність шляхів використання означеного комплексу показників дозволила розробити формалізовані методи розрахунку значень валюти балансу й надійності у межах зони оптимальних рішень щодо гарантування виконання вимог законодавства й забезпечення безперервності діяльності.

Математичне співвідношення власного капіталу (у) та валюти балансу (х) має обмеження, яке визначає межі області більшості припустимих рішень. З урахуванням значень х >0, попереднє співвідношення набуває вигляду: ?0,5. За заданими значеннями змінної х будується графік функції, на якому визначається сукупність прямих, де [0,5; 1]: до нього входять прямі =0,6; =0,8…. =0,9999 тощо. Економічна інтерпретація отриманих результатів наступна: зі зростанням надійності підприємства (z) утворюється дедалі менше можливих комбінацій пар власного капіталу і валюти балансу, що в умовах нормативного обмеження (ск ? 1250 мінімальних заробітних плат) призводить до ще більшого звуження області рішень.

Якщо визнати, що власний капітал є постійним (), то можна отримати залежність: =. При обмеженнях > 0, > 0, де (0,5; 1), які встановлено діючим законодавством України як мінімальна межа статутного капіталу, та на підставі аналізу 20 промислових підприємств за шестирічний період роботи розраховано припустимі значення співвідношень, визначається остаточна область рішень.

Таким чином, через механізм оцінки майнового стану підприємств забезпечується підвищення ефективності управління їх фінансовою безпекою, що є передумовою збереження життєздатності підприємств та довгострокової реалізації їх майнових прав і переваг.

Висновки

У дисертації проведено теоретичне дослідження і запропоновано нове вирішення важливої науково-практичної проблеми обґрунтування засад оцінки майнового стану підприємств, які адаптовано до сучасних тенденцій економічного розвитку України на її шляху до міжнародної інтеграції. Результати дослідження дозволили сформулювати висновки концептуального, методичного та практичного спрямування.

1. Функціонування підприємств у ринковій економіці вимагає формування дієвого механізму управління майном, що забезпечує їх безперервний розвиток, економічне зростання та збереження фінансової незалежності. Такий підхід дозволяє у просторі нормативних обмежень розглядати майно як об'єкт фінансового менеджменту, де майнові права трансформуються в активи, які за їх здатністю генерувати грошові потоки у майбутньому визначають перспективи та спрямування розвитку підприємств. На цьому підґрунті здійснено визначення практичної значущості правового та економічного наповнення поняття «майно підприємств», розкрито механізм розподілу відносин власності, які у діалектичному взаємозв'язку утворюють поняття «майновий стан підприємства».

2. Системний підхід до визначення складових дефініції «майновий стан підприємства» дозволив обґрунтувати її як поєднання, за юридичною та економічною складовими здійснення підприємницької діяльності, відповідно структурованих майнових прав та зобов'язань, що утворюються на основі сукупності майна з притаманними йому властивостями й особливостями облікової політики підприємства. За цим цільовою функцією управління майновим становищем підприємства виступає гарантування прав власності на майно та результатів від його використання, що здійснюється за механізмом, зорієнтованим на зростання ринкової вартості підприємства.

3. Центральне місце у механізмі управління майновим станом підприємств посідає механізм його оцінки. Основу цього механізму складає структурована система критеріїв та показників. Ідентифікацію критеріїв оцінки було здійснено за якісними ознаками структурних елементів майнового стану, що дозволило виділити основні з них: майнова маса, обсяги продажу, фінансові результати, грошові потоки, платоспроможність, ліквідність та фінансова стійкість. За цими критеріями побудовано систему показників оцінки, що відповідають принципам універсальності та внутрішньої системності.

4. Необхідність методичної та інформаційної забезпеченості процесу оцінки майнового стану підприємств спрямувала дослідження до визначення аналітичного потенціалу інформаційної бази та адаптованості методичних підходів до її формування за вимогами міжнародних стандартів розкриття інформації. Аналітичний потенціал інформаційної бази майнового стану підприємств визначається ієрархічно побудованою моделлю реалізації мети, якісних характеристик, принципів підготовки та складових елементів фінансової звітності. Його максимальне розкриття забезпечується за рахунок запропонованих у роботі алгоритмів формування аналітичних фінансових показників і налагодження досконалої цілісної системи управлінського та фінансового аналізу.

5. Узагальнення особливостей і напрямків адаптації української системи бухгалтерського обліку та звітності до вимог міжнародних стандартів дозволило розробити та обґрунтувати підходи до впровадження у практику оцінки дворівневу систему представлення корпоративної інформації: обов'язкову стандартизовану інформацію, що побудована за принципом універсальності, та додаткову інформацію за показниками щодо техніко-економічних особливостей галузі без встановлення жорсткої методичної їх регламентації.

6. Вимоги прозорості та однозначності сприйняття інформації про діяльність підприємств передбачають побудову системи показників оцінки майнового стану здійснювати на уніфікованих підходах до термінологічної визначеності, методів розрахунку, встановленими межами припустимих значень та інтерпретацією результатів. З цих позицій було визначено взаємозв'язок поміж коефіцієнтами абсолютної ліквідності, покриття та маневреності власного капіталу, за значеннями яких здійснюється розробка стратегій розвитку підприємств. Практична реалізація цього забезпечується визначеними у роботі засобами формування аналітичної компоненти річного фінансового звіту.

7. Орієнтація управління підприємствами за сучасними вартісно орієнтованими концепціями переводить оцінку майнового стану у розряд стратегічних чинників економічного зростання. Це визначає необхідність розробки й методичного обґрунтування системи показників фінансового забезпечення відтворення основних і оборотних фондів підприємства, а також використання грошових потоків як об'єкту та інструменту аналітичної оцінки реалізації майнових прав. Розв'язання цих питань дозволило внести аргументовані пропозиції до вдосконалення амортизаційної політики підприємств, до процедур корегування виручки від реалізації відповідно до змін дебіторської заборгованості за товари та послуги, встановити низку показників для аналізу й оцінки грошових потоків, які дозволяють визначити тенденції розвитку ризиків майнового стану підприємства.

8. Дослідження впливу майнових зобов'язань підприємства за їх обсягом, структурою та ризиками виконання дозволило удосконалити визначення дефініцій «платоспроможність» та «ліквідність» в контексті їх співвідношення та зв'язку із майновим станом підприємства. Розробка показників, що деталізують системні чинники впливу на фінансовий стан підприємства, забезпечила виділення показників робочого капіталу, низки коефіцієнтів ліквідності, за якими оцінюються зміни у ринковій вартості підприємства та ступінь ризику банкрутства. Важливу роль у цьому відіграють коефіцієнти забезпеченості й покриття, які віднесено до індикаторів втрати платоспроможності. За рахунок математичної формалізації їх розрахунків та співвідношень було обґрунтовано їх рекомендовані граничні значення.

9. Серед До головних напрямків удосконалення процесу управління підприємствами віднесеноиділено заходи щодо збереження та зростання власного капіталу, який безпосередньо визначає рівень їх платоспроможності. Серед індикаторів збереження власного капіталу виокремлено показник чистих активів, що використовується в механізмі регулювання діяльності акціонерних товариств і регламентований Цивільним кодексом України. У роботі запропоновано удосконалений метод його розрахунку й алгоритм використання у діагностиці та моніторингу фінансового стану підприємств.

10. Процес діагностування причин втрати платоспроможності розподілено за етапами формування фінансового результату підприємства: до оподаткування, після та на стадії використання прибутку. За кожним етапом визначено основні параметри діагностування збитковості, що забезпечило визначення співвідношень між показниками чистих активів та статутного капіталу.

11. За принципами корпоративного управління побудовано процедури моніторингу та контролю, що розподілено за рівнями: внутрішнього корпоративного контролю, незалежного аудиту та державного контролю з боку місцевих фінансових органів. Доведено визначальність механізму оцінки майнового стану у комплексній системі управління фінансовою безпекою підприємств. Виокремлено низку показників оцінки майнового стану серед інструментів забезпечення фінансової безпеки. За математично визначеним співвідношенням власного капіталу та валюти балансу виділено множину припустимих управлінських рішень, що враховують результати оцінки майнового стану підприємства й використовуються при розробці сценаріїв довгострокового розвитку підприємства.

12. Запропоновані у дисертаційній роботі підходи до визначення фінансового результату роботи підприємств, як показника ефективності використання їх майна, було впроваджено у роботу ВАТ «Донецький булочно-кондитерський комбінат», що забезпечило підвищення ефективності оперативного управління собівартістю його продукції, дозволило оптимізувати процеси управління грошовими коштами й посилити контроль за центрами формування прибутку. Вдосконалення аналітичної роботи на комбінаті забезпечило у 2006 році зростання прибутку у сумі 148 тис. грн., що підтверджено відповідним актом впровадження.

Размещено на Allbest.ru