Система фінансування охорони здоров’я: конкурентні та соціальні критерії розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана

МАЛІК Євгенія Олександрівна

УДК 336.5:364.69

Система фінансування охорони здоров'я: конкурентні та соціальні критерії розвитку

Спеціальність 08.00.08.- Гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2007р.

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі фінансів ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Гапонюк Микола Анатолійович, ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, заступник завідувача кафедри фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Полозенко Дмитро Васильович, Науково-дослідний фінансовий інститут Міністерства фінансів України, завідувач відділення державної політики у сфері видатків бюджету;

кандидат економічних наук, доцент Ляшенко Юрій Іванович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри фінансів.

Захист відбудеться „__23___” листопада 2007 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 Державного вищого навчального закладу „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 203.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державного вищого навчального закладу „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113 м. Київ, вул. Дегтярівська 49г, ауд. 601.

Автореферат розісланий „__23__” жовтня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Складовими фінансової системи України є державні фінанси, фінансовий ринок, страхування, фінанси суб'єктів господарювання, що мають злагоджено функціонувати і забезпечувати реалізацію завдань фінансової політики. При цьому особливо важливим є наявність у державі єдиної обґрунтованої та виваженої фінансової стратегії та тактики, що забезпечать фінансовий вплив на темпи соціально-економічного розвитку, трансформаційні процеси, що відбуваються у фінансовій системі України, впливають і на систему фінансування охорони здоров'я.

У процесі трансформації та стабілізації фінансово-економічного устрою держави є необхідним забезпечення відтворення здоров'я індивіда та всього суспільства. Здоров'я нації є показником загального успіху соціально-економічної політики будь-якої держави та основним фактором прогресу цивілізації. Вітчизняна система охорони здоров'я, згідно з сучасними світовими тенденціями та вимогами соціальної ринкової економіки до якості життєдіяльності особи, має бути адекватна сучасним вимогам, що є стратегічним завданням її розвитку.

Розбалансованість існуючої моделі української системи охорони здоров'я і перехід держави до ринкових відносин поглиблюють деструктивні процеси в медицині. Для цього є багато об'єктивних причин: недосконалість законодавчої і нормативної бази, брак фінансових коштів, технологічне відставання від світових медичних стандартів, велика чисельність окремих ресурсних компонентів (кадри, ліжко-місця, мережа лікувально-профілактичних установ та ін.), а також їх нераціональне використання. Вказані причини і чинники все ж таки другорядні, тобто мають наслідковий характер. Гносеологічні корені кризи галузі криються в неадекватності організаційної моделі і схем управління в охороні здоров'я, що сформувалися в умовах планової економіки.

Недостатня розробленість нормативно-теоретичних і практичних положень щодо фінансового забезпечення системи охорони здоров'я, відсутність цілісної науково обґрунтованої концепції ефективного формування і використання фінансових ресурсів у цій галузі, зумовлюють потребу в ґрунтовних дослідженнях складних проблем фінансування медицини, включаючи управління її фінансовими ресурсами, та вимагають наукового осмислення і практичного вирішення.

Аналіз стану наукових розробок із вказаної проблеми показує, що українськими вченими здійснений вагомий теоретичний доробок щодо удосконалення державного управління системою охорони здоров'я в умовах трансформаційних перетворень, що зазнало відображення у наукових працях В. Бакуменка, Ю. Вороненка, Л. Жаліло, С. Кондратюка, В. Лехан, В.Москаленка, Н.Нижник, Л. Пирога, Д. Полозенка, В. Рудого, В. Руденя, Я. Радиша, Н. Солоненко. Серед російських вчених це питання досліджували П. Антонов, И. Молчанов, О. Баранцева, Г. Єськов, Ю. Лісицин та ін. Важливе місце в розробці цієї проблематики посідають праці західних науковців: Е. Магуайра, М. Ширмера, Дж. Гендерсона, Г. Муні, С. Витер, Т. Енсором та інших.

Водночас, аналіз наявних досліджень свідчить про відсутність у більшості з них комплексного підходу до розробки концептуальної моделі фінансування системи охорони здоров'я, пріоритетних напрямів її розвитку на довготермінову перспективу, місця і ролі в системі соціального захисту населення та на ринку послуг. Така модель могла б лягти в основу адекватної для умов України стратегії реформування галузі.

Крім того, у вітчизняній економічній літературі ще недостатньо розглянуто фінансовий аспект конкурентних та соціальних критеріїв розвитку системи охорони здоров'я України. Вагомість, актуальність вищезазначеної проблеми, а також науково-теоретична і практична цінність її вирішення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри фінансів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана „Реструктуризація фінансової системи в умовах перехідної економіки”, державний реєстраційний номер 0101V003065. Роль автора полягає в дослідженні досвіду фінансування медицини у зарубіжних країнах, вивченні сучасного національного досвіду та можливостях використання найефективнішого з них в Україні.

Мета і задачі дослідження. На основі аналізу, порівняння, узагальнення і систематизації нагромадженого в Україні та зарубіжних країнах досвіду фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я, поглибити теоретичний фундамент та розробити практичні рекомендації щодо формування механізму їх ефективного фінансового забезпечення та ефективного використання в умовах трансформаційної національної фінансової системи.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних наукових і практичних завдань:

- визначити місце та роль системи охорони здоров'я у соціально-економічному житті країни в умовах ринкових відносин;

- з'ясувати сутність медичної послуги, медичної допомоги та особливості фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я;

- дослідити зарубіжний досвід фінансування системи охорони здоров'я з метою його адаптації до українських умов;

- проаналізувати існуючу нормативну базу фінансування охорони здоров'я;

- виявити вплив обсягу фінансування на якість і кількість надання медичних послуг населенню в умовах ринкових відносин;

- проаналізувати структуру бюджетних і позабюджетних джерел фінансування охорони здоров'я;

- визначити пріоритети та основні завдання державної політики в сфері охорони здоров'я в умовах ринкової економіки;

- структурувати складові механізму використання багатоканальної системи фінансового забезпечення лікувально-профілактичних закладів;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення організаційного фінансово-економічного механізму розвитку охорони здоров'я та її реформування, здійснивши економічне обґрунтування можливостей запровадження обов'язкового медичного страхування в Україні.

Об'єкт дослідження - система фінансування охорони здоров'я в Україні та процес її реформування.

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають у сфері охорони здоров'я, та управління системою охорони здоров'я України в умовах ринкової економіки.

Теоретичною основою дисертації послужили роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячені загальним питанням фінансів, бюджету, фінансування соціальної сфери, фінансового забезпечення системи охорони здоров'я, зарубіжні та національні законодавчі і нормативні акти, періодичні видання.

Методи дослідження. Дослідження проводилося з використанням загальних методів наукового пізнання: з'ясування смислу наукових положень авторів, які досліджували дану тему (перший розділ); порівняння, системного і логіко-смислового аналізу, а також методів вибірки, узагальнення даних, графічних методів (перший і другий розділи); економіко-математичний - розрахунок вартості страхового полісу при загальнообов'язковому медичному страхуванні (третій розділ). В процесі роботи були використані програмні продукти компанії MICROSOFT.

Емпірична основа дослідження: дані Державного комітету статистики України, Міністерства охорони здоров'я України, фінансова звітність організацій і установ охорони здоров'я України та міста Києва.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати дослідження, що містять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

уперше:

- доведено, що фінансово-економічні відносини в охороні здоров'я є, з одного боку, відносинами споживання частини валового внутрішнього продукту держави, а з другого - відносинами створення, розподілу і споживання медичних послуг;

- обґрунтовано, що фінансування охорони здоров'я має здійснюватись на засадах оптимального поєднання конкурентних і соціальних критеріїв, як способів найбільш раціонального використання коштів з урахуванням вимог рівного та справедливого доступу всіх громадян до медичного забезпечення, тобто встановлення напрямів розвитку закладів і служб у системі охорони здоров'я, які відповідають першочерговим завданням реформи системи охорони здоров'я України;

удосконалено:

- засади впровадження змішаної системи фінансування охорони здоров'я України, заснованої на загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванні і поетапному його запровадженні (підготовчий, організаційний, перехідний і заключний);

- методику розрахунку страхового тарифу при обов'язковому державному соціальному медичному страхуванні (без урахування надання швидкої невідкладної допомоги);

дістало подальший розвиток:

- визначення економічного змісту поняття “фінансування охорони здоров'я” - запропоновано його визначити як процес формування і використання фінансових ресурсів, для забезпечення функціонування системи заходів, спрямованих на збереження і розвиток фізіологічних й психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя;

- виділення стратегічних передумов підвищення ефективності використання наявних фінансових ресурсів, на основі раціонального поєднання бюджетних та позабюджетних джерел фінансування закладів охорони здоров'я, оптимізації організаційної структури медичних закладів шляхом переорієнтації фінансування на первинну ланку медицини (медичні установи базового рівня).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх використання дозволяє реалізувати системний підхід до реформування фінансового забезпечення охорони здоров'я, сформувати єдину змішану систему фінансування охорони здоров'я, що базується на загальнообов'язковому медичному державному соціальному страхуванні, добровільному медичному страхуванні, прямих платежах населення, тощо.

Наукові розробки автора, практичні рекомендації та отримані результати використано та впроваджено в Міністерстві фінансів України, департаментом фінансів охорони здоров'я та соціальних програм (довідка № 19000-10 від 03.07.07р.), фінансовим відділом Державного управління справами Президента України (довідка № 08/1-080 від 08.02.07 р.), в Головному управлінні охорони здоров'я та медичного забезпечення м. Києва (довідка № 039-460/4 від 08.02.07 р.), а також використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Місцеві фінанси” і „Бюджетний процес” в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана (довідка від 27.03.07 р.).

Особистий внесок автора. Виконане дослідження - результат власних розробок автора. Дисертація - одноосібна, завершена наукова робота, у якій розкрито: сутність і теоретичні засади системи фінансування охорони здоров'я, моделі та методи фінансування медицини у західних країнах, світові тенденції та національні умови фінансування медичних закладів в Україні. Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Опубліковані праці, за винятком однієї, виконані здобувачем одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були оприлюднені в матеріалах IV Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (ДНУ, м. Дніпропетровськ, 4 листопада 2003 року); на засіданні науково-практичного круглого столу „Оцінка існуючої в Україні системи гарантій фінансових заощаджень громадян як механізм профілактики бідності” (м. Київ, Український інститут розвитку фондового ринку, 16 листопада 2004 року); на ІV Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”, (м. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет, 22-23 лютого 2007 року).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 4 наукових працях, з них 3 написаних автором самостійно, 3 праці опубліковані у наукових фахових виданнях, 1 - в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій 1,9 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографічного списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 215 сторінок, що містять 22 таблиці на 12 сторінках, 33 рисунка на 15 сторінках і 3 додатків на 4 сторінках. Список використаних джерел налічує 265 найменувань і займає 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність та вибір теми; сформульовано мету і завдання дисертації; визначено предмет, об'єкт і методи дослідження, його наукову новизну та практичне значення; вказано на апробацію отриманих результатів.

У розділі 1 „Теоретико-методичні основи системи фінансового забезпечення охорони здоров'я” - проаналізовано зміст наукових праць, пов'язаних із розвитком фінансування та управління охороною здоров'я в Україні; з'ясовано і уточнено понятійно-термінологічний апарат; визначені напрями сучасних наукових досліджень, теоретичні засади механізмів фінансового забезпечення охорони здоров'я та концептуально-методологічні засади аналізу різних джерел фінансування охорони здоров'я.

У дисертації встановлено, що система охорони здоров'я України являє собою своєрідне поєднання державно-комунальної і громадської моделей функціонування. Діяльність в сфері охорони здоров'я приватних і колективних лікувально-профілактичних та аптечних закладів, які з'явились у Україні протягом останніх років як альтернатива відповідним закладам державної і комунальної форми власності, розширюють інфраструктуру закладів з надання медичної допомоги і медичних послуг. Встановлено, що це свою чергу призводить до появи конкуренції, на ринку медичних послуг яка відповідно позитивно впливає на якість медичної допомоги та рівень обслуговування населення.

У процесі дослідження також проаналізовано різні підходи до визначення терміна „фінансування охорони здоров'я”; уточнено його зміст, і запропоновано його формулювання як - процес формування і використання фінансових ресурсів, які використовуються для забезпечення функціонування системи заходів, спрямованих на збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя

У роботі розглянуто різні підходи до визначення таких дефініцій як “медична допомога” і “медична послуга”. Одні фахівці дотримуються думки, що ці поняття взагалі не можна розділяти, що вони є синонімами, інші ж вважають що вони є антонімами, або діють як частина одна однієї, тоді як в постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Програми надання громадянам гарантованої державної медичної допомоги” від 11.07.2002 № 955 “медична допомога” визначається як вид діяльності, що включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності, та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства. Відповідно ми можемо визначити медичну послугу як структуровану одиницю медичної допомоги, яка надається населенню, тобто медична послуга виступає як специфічний товар.

Розглядаючи здоров'я та охорону здоров'я як товар або послугу, Елістер Магуайр, Джон Гендерсон та Гевін Муні зазначають, що здоров'я може мати лише споживчу вартість, але також воно може бути співвіднесене з певною кількістю корисності для споживача (наприклад зміни у стані здоров'я), але саме здоров'я обмінові не підлягає. Економісти зазначають і дисертант з цим цілком згоден, що не здоров'я, а охорона здоров'я є предметом споживання в економічному розумінні. Отже, охорона здоров'я є предметом споживання, первинною характеристикою якого є здоров'я.

У дисертації виділяємо низку особливостей охорони здоров'я як галузі надання послуг (невиробничої сфери), які особливо явно проявляються в умовах ринкових відносин. Так, особливістю послуги є одночасне її існування, по-перше, у формі конкретної трудової діяльності, по-друге, у формі результату праці: а) послуг, як особливих споживчих вартостей, б) послуг - функцій економічних і соціальних.

Деякі медичні послуги є унікальними і не мають товарної форми, оскільки виступають у вигляді суспільних благ (public goods). Одна і та сама послуга з індивідуального погляду може завдати шкоди, а із суспільного погляду вона може приносити користь. Така суперечливість між індивідуальним і суспільним характерна лише для сфери охорони здоров'я.

При наданні медичної допомоги охорона здоров'я проявляє взаємозв'язок і взаємну обумовленість соціального і економічного ефектів. Найважливіший соціальний ефект охорони здоров'я полягає у зниженні захворюваності, інвалідності, смертності. Наслідком цього соціального ефекту є економічний ефект, який можна виразити у вартісній формі, співставивши із затратами, що пов'язані з охороною здоров'я, та визначивши таким чином економічну ефективність затрат.

З точки зору попиту, ринок охорони здоров'я має дві відмінні риси: відсутність доступної для споживача інформації та невизначеність.

Для охорони здоров'я характерними є майже всі види неспроможності ринку, більшість яких зумовлена саме характерними рисами охорони здоров'я як товару: послуги з охорони здоров'я не є чистим суспільним благом; як попередньо зазначалося, вони характеризуються невизначеністю та складністю; серед них є такі, що мають виражені зовнішні ефекти; існує асиметричність інформації та ринкова недосконалість приватного страхування здоров'я.

У дослідженні узагальнено світовий досвід організації та фінансового забезпечення охорони здоров'я і встановлено, що у більшості систем охорони здоров'я в світі грошові надходження складаються з податкових надходжень, внесків в соціальне страхування, платежів готівкою з кишені хворого і приватних страхових премій. У деяких країнах -- передусім в тих, де прибутки на душу населення є невисокими, -- значні кошти на охорону здоров'я надходять у вигляді дотацій з боку неурядових організацій, перерахувань з боку органів, які проводять фінансування, і кредитів, що надаються міжнародними банками.

Всесвітня організація охорони здоров'я (далі ВООЗ) виділяє три типові форми системи охорони здоров'я:

1. Система Беверіджа (державна) - державна служба охорони здоров'я з бюджетною системою фінансування. Діє в Англії і Данії.

2. Система Бісмарка (бюджетно-страхова) - всеосяжна система соціального медичного страхування з різноманітними формами фінансування охорони здоров'я. Фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, працюючих громадян і субсидій держави. При цьому фінансування з позабюджетних фондів медичного страхування переважає в Німеччині, Італії, Франції, Люксембурзі і Японії.

3. Недержавна ринкова, або приватна система, що фінансується, головним чином, за рахунок внесків по добровільному медичному страхуванню і реалізації платних медичних послуг населенню. Така система діє в США, Ізраїлі, Південній Кореї.

Дослідження показало, що більшість систем охорони здоров'я в тій або іншій мірі черпають кошти з різних джерел фінансування. Знайти правильне співвідношення між приватними і суспільними (державними) джерелами фінансування дуже складно.

Колишні республіки СРСР успадкували радянську модель охорони здоров'я (система Семашка), яка пропонувала громадянам (принаймні, теоретично) загальний доступ до базових послуг охорони здоров'я. Однак ефект нарощування кількісних показників за рахунок якісних, що спостерігався в охороні здоров'я, а також в інших державних послугах, призвів до невиправданих витрат ресурсів і неефективності системи. Падіння комуністичного режиму та перехід до ринкових умов господарювання спричинили необхідність проведення реформ і в сфері охорони здоров'я. В той же час, поява альтернативи централізованій державній системі у вигляді приватного сектору, привела до конкуренції концепцій охорони здоров'я як споживчої послуги і охорони здоров'я як суспільного блага. Сьогодні ця фундаментальна суперечність лежить в основі дебатів з приводу подальшого розвитку сучасної стійкої системи охорони здоров'я.

У розділі 2 „Аналітична оцінка стану та рівня фінансового забезпечення охорони здоров'я в Україні” автором проаналізовано: обсяги бюджетного фінансування охорони здоров'я в країні, стан позабюджетного фінансування охорони здоров'я та розвиток медичного страхування, а також розглянуто вплив обсягів фінансування охорони здоров'я на демографічну ситуацію та стан здоров'я населення. Доведена недостатність бюджетного фінансування медичних закладів, необхідність збільшення власних надходжень, розвитку добровільного медичного страхування та проведення негайних реформ для впровадження змішаної системи фінансування галузі.

У даному розділі досліджуються масштаби ключової проблеми української системи охорони здоров'я - значний розрив між державними гарантіями безкоштовного надання медичної допомоги населенню та їх фінансовим забезпеченням. При цьому важливо зауважити, що декларування гарантій безкоштовного медичного обслуговування населення, встановлені в радянський час, залишилися практично незмінними, а витрати, необхідні для їх забезпечення, збільшилися внаслідок загального подорожчання життя, появи нових фондомістких медичних технологій і нових дорогих лікарських препаратів тощо. Фінансова незабезпеченість державних гарантій обумовила зростання як легальних, так і тіньових витрат пацієнтів на придбання ліків, оплату медичних послуг і погіршення доступності медичної допомоги високої якості для широких верств населення.

На основі аналізу структури джерел фінансування охорони здоров'я в Україні зроблено висновок, що за період останніх років відбулося підвищення показника і загальної суми видатків з бюджету країни в 1,16 раз, що засвідчують, як показник абсолютного приросту - 1,8%, так і показник темпу приросту - 16,8% (табл. 1). Проте слід також відмітити, що показники видатків з бюджету на систему охорони здоров'я стосовно ВВП країни у динаміці мають хвилеподібний характер.

Таблиця 1. Стан фінансових витрат на систему охорони здоров'я з бюджету України в1997, 2002 - 2006 роках Розраховано на основі даних Державного комітету статистики України та Міністерства фінансів України

Роки	Видатки на охорону здоров'я з бюджету (млрд. грн.)	Питома вага видатків на охорону здоров'я з бюджету відносно:	Обсяг видатків у розрахунку на одного жителя України (грн.)
		ВВП (%)	загальної суми видатків (%)
1997	3,5	4,3	11,6	69,1
2002	7,3	2,8	12,5	134,0
2003	9,7	3,2	12,8	169,5
2004	11,9	2,8	12,0	186,8
2005	12,5	3,0	12,1	257,6
2006	17,6	3,3	12,5	360,3

Отже, на фінансування охорони здоров'я в Україні протягом останніх років виділяється близько 3 відсотків ВВП.

За рекомендацією ВООЗ показники видатків з державного бюджету на фінансування медичної галузі:

- 6,4% ВВП розцінюється, як мінімальний рівень бюджетного фінансування (рівень виживання галузі);

- 3,2% ВВП розцінюється як критичний, за якого відбувається зниження рівня і зменшення обсягу медичної допомоги на 1/3;

- 1,6% ВВП і нижче - як позамежний, що розцінюється як рівень повного руйнування структури медичної галузі.

Відповідно до вищезазначеного ми стверджуємо, що вже більше десяти років система охорони здоров'я фінансується за критично низьким рівнем, що спричиняє довготривалий етап руйнування галузі, зниження рівня і зменшення обсягу медичної допомоги. Крім цього, у структурі видатків на охорону здоров'я близько 70 % становлять витрати на заробітну плату медичних працівників та забезпечення утримання закладів охорони здоров'я (комунальні платежі). Решта (приблизно 30%) витрат спрямовується на інші потреби (ліки, обладнання, інші матеріали тощо), що безумовно негативно впливає на стан галузі охорони здоров'я.

Одним із напрямків діяльності лікувальних закладів України, в тому числі міста Києва, є залучення позабюджетних коштів для потреб галузі охорони здоров'я.

У дисертації встановлено, що крім бюджетних коштів, функціонуюча галузь охорони здоров'я щорічно додає до фінансування власні кошти закладів та установ - від здачі в оренду тимчасово вільних приміщень, від надання платних послуг населенню, гуманітарної допомоги, благодійних внесків, інших надходжень, що не заборонені законодавством.

Аналізуючи надходження до лікувально-профілактичних закладів разом з районними управліннями охорони здоров'я міста Києва за 2006 рік за видами, ми дійшли висновку, що частка надходжень від надання платних послуг населенню є найбільшою і становить 50% від усіх видів надходжень по „спеціальних” коштах.

У результаті зроблено висновок, що за недостатністю бюджетного фінансування збільшення обсягів власних надходжень медичних установ дасть можливість зміцнити матеріально технічний стан медичних установ, придбати необхідні медикаменти, перев'язувальні матеріали, підвищити заробітні плати працівникам тощо.

Аналіз підтвердив, що обсяг добровільного медичного страхування за останні роки зростає, про це свідчить факт збільшення сум страхових виплат майже на 180 млн. грн. порівняно з 2002 р. На сьогоднішній день в Україні діє тільки добровільне медичне страхування, що характеризується не високим попитом серед населення.

За результатами аналізу демографічної ситуації, незважаючи на поступове збільшення обсягів фінансування, в Україні і м. Києві зокрема, ми можемо спостерігати такі негативні тенденції: суттєвим є рівень захворюваності в різних соціальних групах, в Україні, багаті хворіють удвічі рідше, ніж ті, хто переживає фінансові труднощі (бідні вмирають у 4 рази частіше, ніж заможні українці); показник природного руху населення за останні роки має від'ємне значення, кількість померлих в м. Києві майже на 300 тис. осіб більше ніж народжених; спостерігається постаріння населення; збільшилась захворюваність населення на соціально значущі хвороби, тощо.

У розділі 3 „Удосконалення механізмів фінансового забезпечення охорони здоров'я”, проаналізовано стратегії реформування фінансового забезпечення охорони здоров'я, визначено необхідність, передумови, напрями та етапи впровадження страхової медицини в Україні, розраховано вартість страхового тарифу при обов'язковому державному соціальному медичному страхуванні.

У дисертаційному дослідженні встановлено, що головною ідеєю реформи має бути створення такої моделі медичного обслуговування, яка б: забезпечувала рівний та справедливий доступ усіх членів суспільства до необхідних медичних послуг, високу якість, економічність, ефективність та результативність цих послуг при збереженні соціально прийнятного обсягу державних гарантій; у підсумку сприяла б поліпшенню стану громадського здоров'я, рівня задоволеності членів суспільства станом і якістю системи медичного обслуговування та сприяла б усуненню структурних диспропорцій в процесі розвитку галузі.

Її ключовими елементами є:

- чітке визначення пріоритетів реформи;

- функціональні та структурні перетворення;

- чітке визначення цілей політики в сфері охорони здоров'я України з наступними інституціональними змінами;

- цілеспрямований характер змін;

- послідовність і перманентність змін;

- політичний процес згори і донизу під керівництвом державних і місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування.

Визначення конкурентних і соціальних пріоритетів фінансування в системі охорони здоров'я - це спосіб найбільш раціонального використання коштів на те, що є необхідним у першу чергу і справедливим з урахуванням вимог рівного та справедливого доступу всіх громадян до медичного забезпечення, тобто встановлення напрямів розвитку закладів і служб у системі охорони здоров'я, які відповідають першочерговим завданням системи для вирішення виявлених або передбачуваних проблем.

Увесь відомий арсенал заходів щодо поліпшення фінансування системи охорони здоров'я можна розподілити на 3 великі та різні за своєю природою групи:

- збільшення грошових надходжень;

- стримування нераціональних витрат;

- підвищення ефективності розподілу та використання наявних матеріальних і фінансових ресурсів.

Консолідація цих напрямів в умовах фінансового дефіциту та різноманіття проблем охорони здоров'я, що потребують розв'язання, мають бути враховані для досягнення бажаних результатів діяльності медичної сфери в передбаченому цільовими програмами напрямі.

Насамперед слід узяти до уваги, що медична послуга, незважаючи на проведені економічні перетворення, наразі не є економічною категорією. Тому медпрацівники, що надають конкретний вид допомоги, змушені робити вибір між її вартістю та ступенем ефективності.

Таким чином, в основу аналізу витрат медичних установ нами було покладено дві основні характеристики ефективності медичної послуги:

- економічна ефективність як обсяг наданих медичних послуг, що припадає на одиницю витрат;

- соціальна ефективність як забезпечення стандартного або вищого рівня якості медичних послуг за використані кошти у межах затвердженого фінансування.

Відзначимо, що для кінцевого споживача медичної послуги найважливішим є показник соціальної ефективності. Однак з урахуванням множинності факторів, що впливають на стан здоров'я, але перебувають за межами медичної сфери, найбільш коректному вимірові піддається економічна ефективність.

В дисертації розглянуто кілька полярних законопроектів, в основі яких лежать відповідно концепції соціального та обов'язкового цивільного медичного страхування. Це законопроекти про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (реєстраційні №№ 4505 та 4505-1), що базуються на концепції соціального страхування та основані на концепції обов'язкового приватного страхування і проект закону про фінансування охорони здоров'я та медичне страхування (реєстраційний № 3370) і проект закону про загальнообов'язкове медичне страхування (реєстраційний № 3370-1).

Ми вважаємо, що жоден із законопроектів ще не є достатньо опрацьованим та виваженим для забезпечення рівномірного запровадження нової системи медичного страхування, яка б характеризувалась фінансовою стабільністю та керувалась принципом прозорості процесу прийняття рішень щодо обсягу допомоги, який гарантується застрахованим особам.

Найбільш правильним та виваженим шляхом подальшого розвитку та вдосконалення моделі фінансування охорони здоров'я в Україні вважаємо запровадження у перспективі соціального медичного страхування, в рамках якого держава усім громадянам має гарантувати рівні права на отримання хоча б мінімально необхідного обсягу медичної допомоги.

Запровадження обов'язкового медичного соціального страхування суттєво не змінить ситуації, поки паралельно не буде проведено суттєві реформаторські зміни у системі охорони здоров'я. На наш погляд першочерговим завданням при реформуванні системи фінансування охорони здоров'я мають стати створення сприятливих умов для запровадження у перспективі соціального медичного страхування.

Для впровадження соціального медичного страхування та створення необхідних умов для цього потрібен певний, можливо, досить тривалий час. Відповідно рекомендуємо впровадження обов'язкового медичного страхування у кілька етапів: підготовчий (1-2 роки), організаційний (1 рік), перехідний (2 роки) і заключний.

Фінансування охорони здоров'я повинне бути багатоканальним і здійснюватися на п'яти основних рівнях: державне фінансування, обов'язкове медичне страхування, добровільне медичне страхування, пряма плата пацієнтів, інші надходження, що не заборонені законодавством (власна фінансово-економічна діяльність, благодійні внески, програми міжнародних організацій тощо).

Розрахунок ціноутворення за економіко-математичним алгоритмом, що запропонований в роботі, є досить трудомістким і потребує використання страхової статистики, яка є відсутня, особливо при розробці нових страхових продуктів.

Розмір страхової премії визначається на основі тарифної ставки, яка розраховується відповідно до вірогідності настання страхового випадку.

Повна тарифна ставка називається брутто-ставкою. Вона складається з нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка створює страховий фонд. Вона слугує для визначення та акумуляції нетто-платежів з подальшим призначенням страхового відшкодування збитку страхувальнику за договором страхування.

Друга частина - це навантаження до нетто-ставки, необхідне для утримання страховика (державного фонду страхування), тобто покриття витрат на здійснення страхування. Розміри нетто-ставок пов'язані з визначенням ймовірної суми збитку за розрахунковий період у межах певної території.

Відповідно до проведених дисертантом розрахунків, відсоток з заробітної плати однієї особи складатиме близько 4% у Фонд обов'язкового державного медичного страхування.

Впровадження загальнообов'язкового соціального медичного страхування не є універсальним засобом виведення галузі з кризи, проте воно здатне задіяти систему факторів, що адаптують охорону здоров'я до ринкових відносин, та закласти підвалини її становлення на рівень, гідний великої держави.

медичний фінансування система охорона

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та пропонується нове вирішення науково-практичного завдання, що виявляється в обґрунтуванні нових концептуальних засад формування ефективного механізму фінансового забезпечення охорони здоров'я та розробці на цій основі комплексу заходів, які забезпечують процес соціальних і конкурентних критеріїв розвитку системи охорони здоров'я. У результаті проведених досліджень основні наукові та практичні висновки полягають у наступному:

1. Формування нового якісного стану охорони здоров'я населення в певній мірі залежить від рівня соціально-економічного розвитку в державі. Збереження і поступове поліпшення здоров'я окремої людини і населення є важливим показником добробуту, одним із факторів зростання суспільного виробництва та підвищення рівня його ефективності. Проте охорона здоров'я є не тільки результатом соціально-економічного розвитку держави, а й суттєвим внеском у цей розвиток. Тому в умовах ринкової економіки значно зростає цінність системи охорони здоров'я людини як гаранта її високої конкурентоспроможності на ринку робочої сили. У такому контексті було розглянуто різні підходи до визначення сутності та значення охорони здоров'я в соціально-економічній сфері держави, які дали підстави стверджувати, що саме фінансам належить провідна роль у забезпеченні функціонування та розвитку цієї галузі.

2. У результаті дослідження теоретичних засад фінансового забезпечення охорони здоров'я визначено, що при формуванні суспільного здоров'я, впливаючи на потенціал робочої сили, зайнятої в усіх сферах національної економіки, охорона здоров'я надає іншим галузям народного господарства та суспільству послуги, які значною мірою компенсують негативні наслідки їх функціонування. Тому ми говоримо не лише про послуги, але і про здоров'я як фактор виробництва. Компенсаційні функції охорони здоров'я забезпечують зниження загальної захворюваності та смертності, продовжують період трудової активності людей. Зазначимо, що в сфері послуг, на відміну від матеріального виробництва, результат праці не набуває матеріальної форми, а існує у вигляді самої діяльності, яка в економічній теорії одержала назву „послуга”.

3. За роки незалежності в Україні сформувалася національна правова база регулювання охороною здоров'я, що відповідає сьогоднішнім можливостям країни і деяким міжнародним стандартам. Однак вона не є достатньою і завершеною. Становлення ринкових відносин і реформування державної системи управління охороною здоров'я вимагають постійного удосконалення нормативно-правової бази відповідно до концептуальних напрямів розвитку соціальної політики держави з урахуванням досягнень міжнародного законодавства. На сучасному етапі розвитку України охорона здоров'я залишається державною, досить регламентованою системою з низьким рівнем якості медичної допомоги і поширенню тіньовою економікою у рамках державних закладів.

4. Система охорони здоров'я включає, зокрема, медичну допомогу, медичні та супутні послуги (додаткове харчування в стаціонарі, поліпшені умови перебування, зв'язок, транспорт, рекреація тощо), доступність яких визначається матеріальним станом кожного споживача. У свою чергу, низький рівень доступності медичного обслуговування населення зумовлює загострення демографічної ситуації та погіршення стану здоров'я населення.

5. Одноканальний механізм фінансування галузі охорони здоров'я із бюджету та відсутність законодавчо визначеної частки від валового внутрішнього продукту на її фінансування не дозволяють задовольнити потреби громадян України в медичній допомозі обсягом, який законодавчо гарантований державою. Найбільш раціональною моделлю формування консолідованого бюджету на охорону здоров'я в умовах економіки перехідного періоду та з урахуванням суспільних потреб є багатоканальне фінансування, основними елементами якого є кошти державного бюджету, страхові внески, співоплата громадян, добровільне медичне страхування тощо.

6. В умовах обмежених фінансових ресурсів з державного бюджету для фінансування системи охорони здоров'я, в Україні, пряма оплата громадянами є важливою складовою оплати вартості медичних послуг і повинна бути законодавчо закріпленою. Але незахищені верстви населення (діти, пенсіонери, інваліди та деякі інші соціальні групи) необхідно забезпечити вільним та безоплатним доступом до послуг охорони здоров'я, що повинна гарантувати держава.

7. Одним з основних напрямів успішної перебудови системи охорони здоров'я в Україні є переорієнтація структури фінансування на первинну ланку медицини, удосконалення суспільних потреб на засадах збереження і зміцнення здоров'я громадян та формування здорового способу життя. Пріоритет заходів із збереження і зміцнення здоров'я та формування здорового способу життя над медичною допомогою. Охорона здоров'я, що базується на доказах, всеохоплюючому управлінні якістю медичної допомоги є основними напрямами еволюції парадигми сучасної охорони здоров'я.

8. Найбільш прийнятною для України формою реалізації соціальних гарантій держави в охороні здоров'я є запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, що дасть можливість страхувати соціальні ризики, пов'язані зі здоров'ям людей, підвищити ефективність державного регулювання галуззю охорони здоров'я та гарантувати високу якість надання медичної допомоги.

9. Визначено, що система загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні може бути запроваджена у чотири етапи. Такий підхід дасть змогу здійснити реструктуризацію системи фінансування галузі, запровадити підготовку медичних закладів різної форми власності та підпорядкування для функціонування в цих умовах, а також гарантуватиме адаптацію існуючої законодавчої бази до нових економічних умов.

10. Урахування основних наукових результатів виконаного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб сучасного розвитку охорони здоров'я населення дає дисертанту можливість запропонувати для втілення в практичну діяльність системи охорони здоров'я України з метою вдосконалення державного управління галуззю такі практичні рекомендації:

- переорієнтувати „піраміду” фінансування (збільшення фінансування саме первинної ланки медичної допомоги) і реорганізувати систему медичного обслуговування з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на принципах сімейної медицини;

- здійснити перехід від адміністративно-командної моделі управління медичним обслуговуванням до надання медичної допомоги на договірних (контрактних) умовах і перехід від постатейного фінансування медичних організацій до їх фінансування (оплати послуг) залежно від обсягу і структури наданих медичних послуг, запровадивши сучасні, спрямовані на ефективний розподіл ресурсів, методики;

- визначити та затвердити базовий пакет медичних послуг, що мають надаватися громадянам безоплатно, за рахунок громадських джерел фінансування, і визначити форми і розміри участі населення у витратах на покриття вартості медичної допомоги;

- створити напрями підготовки спеціалістів - адміністраторів, фінансистів, економістів, аналітиків для органів та закладів охорони здоров'я, що будуть здатні здійснювати стратегічне і фінансове планування, виконувати функції покупців і постачальників медичних послуг тощо;

- для розвитку добровільного медичного страхування розробити єдині тарифи ціноутворення та затвердити уніфіковану методику визначення вартості медичних послуг;

- формування проектів основних нормативно правових документів, щодо впровадження обов'язкового медичного страхування, створення нової організаційної структури - Фонду медичного страхування (правління та розгалуженої мережі робочих органів виконавчої дирекції за участю місцевих адміністрацій), також органи, що будуть здійснювати контроль за його діяльністю тощо.

Виконання зазначених практичних рекомендацій повинно бути покладено на Верховну раду України, Міністерство фінансів України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство освіти і науки України, місцеві органи самоврядування, головні управління охороною здоров'я та медичного забезпечення на місцях і керівників медичних установ.

Список публікацій автора за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Малік Є.О. Медичне страхування, добровільне та обов'язкове // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць, Випуск 186, Том IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 1113 - 1121, (0,6 друк. арк.).

2. Малік Є.О. Фінансовий контроль органів Державного казначейства в галузі охорона здоров'я // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць, Випуск 199, Том IІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 802 - 808, (0,5 друк. арк.).

3. Малік Є.О., Малік Д.А. Фінансові моделі організації систем охорони здоров'я, прийнятність їх для України // Ринок цінних паперів України. № 5 - 6 2006. - С. 25 - 30, (0,7 друк. арк.).

В інших виданнях:

4. Малік Є.О. Медичне страхування: добровільне та загальнообов'язкове // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово- економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 4 листопада 2003 року), Том І. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 72 - 74, (0,2 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Малік Є.О. Система фінансування охорони здоров'я: конкурентні та соціальні критерії розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08. - “Гроші, фінанси і кредит”. - ДВНЗ “Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана” - Київ - 2007.

У дисертації висвітлені питання управління системою охорони здоров'я України на засадах загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Автор наголошує, що основою державної політики в охороні здоров'я України має бути соціальна політика, яка базується на оцінці ризиків здоров'я населення, що дає можливість визначити напрями державних гарантій, аналізує моделі медичного страхування, які існують у світі, та проекти законодавчих актів, що стосуються запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування і були розглянуті Верховною Радою України.

Обґрунтовано необхідність введення в Україні саме змішаної системи фінансування, заснованої на загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванні.

Ключові слова: система охорони здоров'я України, механізми державного управління, загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, соціальні гарантії держави, державне управління.

АННОТАЦИЯ

Малик Е. А. Система финансирования здравоохранения: конкурентные и социальные критерии развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08. - Деньги, финансы и кредит. - ГВУЗ „Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана” - Киев - 2007.

Автором рассмотрены теоретико-методические основы системы финансового обеспечения здравоохранения Украины, формы их финансирования и проведена оценка конкурентных и социальных достоинств и недостатков различных методов финансирования систем здравоохранения за рубежом.

В работе рассмотрены тенденции развития медицинского страхования в разных странах и его влияние на развитие здравоохранения. Международный опыт говорит о наличии тесной корреляции между уровнем экономического развития страны и уровнем государственных обязательств по оказанию населению бесплатной медицинской помощи. Также автор рассмотрел несколько классических моделей финансирования: Бисмарка, Бэвэриджа, Семашка, Рыночная и пришёл к выводу, что ни одна из представленных моделей в чистом виде не приемлема для Украины на данном этапе развития государства и системы здравоохранения.

Основной целью реформирования системы финансового обеспечения здравоохранения должно быть создание новых, социально обоснованных и экономически рациональных форм привлечения средств населения на медицину.

В работе рассматриваются различные законопроекты финансирования здравоохранения, а также проекты законов Украины по введению общеобязательного государственного социального медицинского страхования. Проведенный анализ дает возможность оценить эти законопроекты, определить их значение для здравоохранения Украины и аргументировать необходимость их доработки.

Автор проводит анализ состояния системы здравоохранения Украины в период рыночной экономики, дает оценку состояния бюджетного финансирования медицинских учреждений Украины и города Киева. Также рассматривает уровень влияния финансового обеспечения медицины на демографическую ситуацию и состояние здоровья населения, отмечая при этом высокий уровень социальных заболеваний, что говорит не только о недостаточном финансировании медицинских учреждений, но и о социально-экономической нестабильности государства.

При рассмотрении внебюджетных поступлений в медицинские учреждения автор акцентирует внимание на необходимости увеличения таких поступлений, а именно на пересмотр и расширение перечня платных медицинских услуг и развитие рынка добровольного медицинского страхования как одного из элементов усовершенствования как финансирования, так и самой системы здравоохранения.

Основной акцент в работе сделан на роли общеобязательного государственного социального медицинского страхования как направления социальной политики и реформирования здравоохранения.

В современных экономических условиях для Украины одним из необходимых направлений реформирования является переход от системы исключительно бюджетного финансирования здравоохранения к новой смешанной, бюджетно-страховой модели, которая строится на социальном страховании.

При такой системе государство определяет основные правила функционирования системы, перечень основных услуг, которые предоставляются застрахованным, перечень групп населения, подлежащие социальному медицинскому страхованию, регулирует величину страхового взноса, и т.п.

Показано, что именно социальное медицинское страхование является необходимым механизмом реализации социальных гарантий государства.

Автор доказывает, что необходимость введения общеобязательного государственного социального медицинского страхования в Украине обусловлена социально-экономической нестабильностью государства и высоким уровнем заболеваемости и смертности населения, на которые сможет государство повлиять, только реализуя новую программу финансирования здравоохранения.

На основании проведенного исследования делается вывод о необходимости введения смешанного финансирования, основанного на общеобязательном государственном социальном медицинском страховании в Украине.

Ключевые слова: система здравоохранения Украины, механизмы государственного управления, общеобязательное государственное социальное медицинское страхование, социальные гарантии государства.

ABSTRACT

Malik E.O. Health care system financing: competitive and social criterion development. - Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Sciences (economi), speciality 08.00.08. - Money, finance and credit. - SHEE „Vadym Hetman Kyiv national economic university”. - Kyiv - 2007.

Thesis is dedicated to the approaches of Ukrainian public health care system management on the basis of obligatory state social medical insurance.

The author makes emphasis that the basis of state health care policy in Ukraine has to be the estimation of social the health risk of the population. It makes possible to determine main directions of state guarantees. The author is also analyzing the models of medical insurance worldwide and projects of state laws which are dedicated to obligatory state social medical health care and which were examined by Verkhovna Rada of Ukraine.

This analysis enables the necessity of implementation of mixed system of financing health care, which is based on obligatory state social medical insurance.

Key words: The health care system of Ukraine, state management mechanisms, obligatory state social medical insurance, state social guarantees, state management

...