Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний фінансовий інститут при міністерстві фінансів України

УДК 336.767

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Портфельне інвестування в умовах розвитку фінансового ринку України

Малютін Олександр Костянтинович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України, м. Суми

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Науменкова Світлана Валентинівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, доцент Кузнєцова Анжела Ярославівна, Університет банківської справи Національного банку України, м. Київ, проректор з наукової та організаційної роботи;

- кандидат економічних наук Терещенко Ганна Миколаївна, Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, м. Київ, завідуюча відділу фінансових ринків та послуг.

Захист дисертації відбудеться 04.12.2007 р о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 у Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, Київ, бульв. Дружби народiв, 28.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, Київ, бульв. Дружби народiв, 28.

Автореферат розісланий 02.11.2007 р

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Кудряшов

Анотації

Малютін О.К. Портфельне інвестування в умовах розвитку фінансового ринку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, Київ, 2007.

У дисертації науково обґрунтовано роль портфельного інвестування у ринковій економіці та його вплив на економічне зростання. Досліджено сутність та особливості формування основних видів портфелів цінних паперів залежно від стратегічних інвестиційних цілей та специфіки портфельного управління; запропоновано використання еталонного показника для оцінки сукупного впливу ринкової дохідності фінансових інструментів, а також можливих змін портфеля цінних паперів за обсягами та структурою.

В роботі досліджуються питання становлення та розвитку ринку цінних паперів України. Проаналізовано діяльність фінансових інститутів щодо операцій з цінними паперами, конкретизовано підходи до формування стратегії управління портфелем цінних паперів з урахуванням параметрів виміру ризику та обґрунтовано доцільність застосування нових підходів до управління ризиками портфельного інвестування;

Розроблені конкретні пропозиції щодо виміру ризику портфеля цінних паперів учасників фінансового ринку України з застосуванням критерію максимальних середніх фінансових втрат, який враховує тільки негативні відхилення вартості портфеля на відміну від стандартного відхилення Г. Марковіца.

Доведено, що в умовах неповних ринків є ефективною теорія "відносного портфельного процесу". Для перерозподілу портфельного ризику в умовах неповного ринку пропонується використання трансфертних опціонів.

Ключові слова: портфельні інвестиції, портфельний ризик, хеджування, управління портфельним ризиком, портфель цінних паперів, портфельний менеджмент, трансфертні опціони, деривативи, інвестиційні ресурси.

Малютин А.К. Портфельное инвестирование в условиях развития финансового рынка Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Научно-исследовательский финансовый институт при Министерстве финансов Украины, Киев, 2007.

В диссертации научно обоснована роль портфельного инвестирования в рыночной экономике и его влияние на экономический рост, что позволило сделать вывод о том, что портфельное инвестирование способствует аккумулированию капитала в производственную и социальную сферы, структурной перестройке экономики, выступает действенным механизмом процессов приватизации в странах с трансформационной экономикой. Исследовано сущность и особенности формирования основных видов портфелей ценных бумаг в зависимости от стратегических инвестиционных целей и специфики портфельного управления; предложено использование эталонного показателя для оценки совокупного влияния рыночной доходности финансовых инструментов, а также возможных изменений портфеля ценных бумаг по объемам и структуре.

В работе исследованы вопросы становления и развития рынка ценных бумаг Украины, выделяются специфические черты его дальнейшего развития: формирование его инфраструктуры с ориентацией на развитие самого рынка, а не на обслуживание процессов распределения и перераспределения корпоративной собственности; увеличение капитализации фондового рынка; развития сектора долговых и производных ценных бумаг; усовершенствование системы регулирования рынка; развития институтов совместного инвестирования; развитие Национальной депозитарной системы; обеспечение стабильности и прозрачности рынка.

Проанализирована деятельность финансовых институтов относительно операций с ценными бумагами, в результате чего сделан вывод о том, что на данный момент в Украине интерес к ценным бумагам отечественных предприятий проявляют в основном стратегические инвесторы, заинтересованные в создании технологических звеньев управления предприятиями.

В результате критического анализа ряда фундаментальных теорий принятия решений в условиях риска, а именно: портфельной теории Марковица, теории эффективного рынка, фрактальной теории, эконометрических моделей, теории опционов, бихевиористской модели, определены направления усовершенствования риск-менеджмента при портфельном инвестировании и сделан вывод о применении комплексного подхода для построения эффективной системы мониторинга портфельных рисков в условиях развития финансового рынка Украины

Разработаны конкретные предложения относительно меры риска портфеля ценных бумаг участников финансового рынка Украины с применением критерия максимальных средних финансовых потерь, который учитывает только негативные отклонения стоимости портфеля в отличие от стандартного отклонения.

Доказано, что в условиях неполных рынков эффективной является теория "относительного портфельного процесса", в котором ограничения на неотъемлемость изменения рыночной стоимости портфеля по отношению к базовому активу являются актуальными только на момент окончания действия соглашения.

Для перераспределения портфельного риска в условиях неполного рынка предлагается использование трансфертных опционов, что позволит участнику финансового рынка за счет опционных премий оптимально оценить стоимости финансовых рисков, эффективно перераспределить их между подразделениями финансового института и установить реальный размер ставки РЕПО с учетом этих рисков.

Ключевые слова: портфельные инвестиции, портфельный риск, хеджирование, управление портфельным риском, портфель ценных бумаг, портфельный менеджмент, трансфертные опционы, деривативы, инвестиционные ресурсы.

Malyutin A.К. Portfolio investing in conditions of financial market development in Ukraine. - Manuscript.

This is for Candidate Degree of Economic Sciences by speciality 08.00.08 - "Money, Finance and Credit". - Institute for Financial Research, Ministry of Finance of Ukraine, Kyiv, 2007.

At dissertation scientifically the role of the portfolio investments in a market economy and his influence on the economy growing are rationalized. The essence and features of formation of basic kinds of portfolio of securities depending on strategic investment purposes and specifics of portfolio management are investigated; use of a reference parameter for an estimation of cumulative influence of market profitability of stock tools, and also possible volume and structure changes of a portfolio of securities are offered.

In the dissertation the problems of the formation and evolution of the securities market of Ukraine are researched. Activity of financial institutes in relation to the security-related operations is analysed, approaches to forming of strategy of management by the brief-case of securities taking into account the parameters of measuring of risk are specified and expedience of application of new approaches to the management by the risks of the portfolio investment are grounded.

Concrete suggestions in relation to measuring of risk of brief-case of securities of participants of financial market of Ukraine with the use of criterion of maximal middle financial losses are offered, which takes into account only the negative rejections of cost of brief-case unlike standard deviation.

It is proven that in the conditions of incomplete markets the theory of "relative portfolio process" is effective. The use of transfer options is offered for the redistribution of risk in conditions of the incomplete market.

Key words: portfolio investments, portfolio risk, hedging, management portfolio risk, а portfolio of securities, portfolio management, transfer options, derivatives, investment resources.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Поглиблення ринкового реформування економіки на сучасному етапі знайшло своє відображення в активізації портфельного інвестування, як ключового елементу сучасної ринкової інфраструктури. Портфельне інвестування сприяє акумулюванню капіталу у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, виступає дієвим інструментом процесів приватизації в країнах з трансформаційною економікою. Дослідження проблематики розвитку портфельного інвестування викликає інтерес з точки зору забезпечення стабілізації фінансової сфери економіки в цілому. Значимість і доцільність цієї розробки не викликає заперечень - в останні роки в Україні прийнята низка відповідних законодавчо-нормативних актів, розгортається діяльність відповідних фінансових інститутів, які, здійснюючи портфельні інвестиції на фондовому ринку і виступаючи посередником між покупцями і продавцями цінних паперів, виконують важливу роль у розвитку вторинного ринку.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю вирішення задачі забезпечення ефективного портфельного інвестування, орієнтованого на диверсифікацію активів, що дозволяє зменшувати кон'юнктурні ризики, пов'язані з нерівномірністю розвитку окремих підприємств, галузей, регіонів та країн і вигідно відрізняє портфельні інвестиції від індивідуального інвестування в цінні папери.

Проблеми удосконалення портфельної теорії, формування і управління інвестиційним портфелем постійно знаходяться в полі зору наукової спільноти як за кордоном, так і вітчизняних вчених. Серед зарубіжних науковців слід виділити таких, як Дж.К. Ерроу, Г.М. Марковіц, В.Ф. Шарп, Дж. Тобін, Ф. Блек, М. Шоулс, Р. Мертон, Л. Башельє, Ф. Кнайт, З. Тейлор, П.А. Самуельсон, Х. Харст, Д. Кох, Р. Росс, М. Рубінштейн та інші.

Суттєві надбання в дослідженні цих проблем мають такі вітчизняні вчені, як І.А. Бланк, В.С. Загорський, О.Д. Заруба, Т.С. Клебанова, А.Я. Кузнєцова, Б.Л. Луців, В.В. Міхальський, О.М. Мозговий, С.В. Науменкова, Л.О. Примостка, Г.Ф. Смалюк, С.Т. Шклярук та ін.

Проте, відзначаючи безсумнівну цінність та значимість проведених наукових досліджень в даний час зростає проблема у більш системній та комплексній розробці даної проблематики. Не повною мірою розроблено та обґрунтовано механізм організації ефективного портфельного інвестування суб'єктами фінансового ринку України, потребують подальшого вдосконалення концептуальні підходи до управління портфельними інвестиціями, недостатньо дослідженими залишаються питання управління та хеджування портфельних ризиків, що робить поставлену проблему актуальною, а її розробку науково-теоретично та практично цінною. Актуальність проблеми, недостатня наукова розробка і практична її значущість обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Української академії банківської справи (м. Суми) та Сумського національного аграрного університету за темами: "Стан і перспективи розвитку банківської системи України" (номер державної реєстрації 0190044204, особистий внесок автора полягає у дослідженні питань управління та хеджування портфельних ризиків на основі використання моделей логіко-ймовірнісної динаміки ринків, що припускають побудову багатокрокових стратегій хеджу за критеріями "ефективність-ризик") і "Вдосконалення національного менеджменту організацій в умовах розширення світогосподарських зв'язків України" (номер державної реєстрації 0104U009102, особисто автором досліджено теоретичні основи формування портфелів цінних паперів в залежності від особливостей розвитку та функціонування фінансового ринку України, з урахуванням стратегічних цілей інвестора та спрямованості інвестиційної політики).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження механізму портфельного інвестування суб'єктами фінансового ринку України, удосконалення методів формування та управління портфелем цінних паперів, а також обґрунтування методологічних підходів до зниження портфельних ризиків.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

· дослідити теоретичні та методологічні аспекти здійснення портфельного інвестування, а саме: його актуальність та переваги, сутнісні ознаки та особливості формування основних видів портфелів цінних паперів залежно від інвестиційних цілей і специфіки портфельного управління;

· обґрунтувати логіко-структурну послідовність та зміст основних етапів формування портфеля цінних паперів з урахуванням спрямованості інвестиційної діяльності учасників фінансового ринку та розробити механізм оцінки ефективності сформованого портфеля;

· дослідити фундаментальні концепції фінансової математики і теорії прийняття рішень та обґрунтувати доцільність застосування нових підходів до управління ризиками портфельного інвестування;

· проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку ринку портфельного інвестування в Україні;

· конкретизувати підходи до формування стратегії управління портфелем цінних паперів з урахуванням параметрів виміру ризику і розробити конкретні пропозиції щодо виміру ризику портфеля цінних паперів учасників фінансового ринку України;

· запропонувати практичні рекомендації щодо вдосконалення теорії портфельного хеджування для умов неповних ринків та ринків, для яких не виконуються передумови арбітражної теорії;

· запропонувати пропозиції щодо вирішення задачі перерозподілу портфельних ризиків і доходів в процесі застосування методу диверсифікації хеджу.

Об'єктом дослідження є портфельне інвестування в умовах розвитку фінансового ринку України.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання щодо удосконалення механізму портфельного інвестування для забезпечення дохідності і мінімізації ризику.

Методи дослідження. В процесі дисертаційного дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і специфічні методи наукового пізнання. Серед них: монографічний, розрахунково-аналітичний, нормативний, порівняльного аналізу, економіко-статистичний, балансовий, імітаційного моделювання, Value-At-Risk (VaR), симплексний, логічних сценарних моделей розвитку та інші. Визначення особливостей розвитку ринку цінних паперів в Україні, напрямків удосконалення портфельного інвестування, а також дослідження його ролі в організації ефективної системи управління ресурсами фінансового інституту проведено з використанням монографічного методу і методу порівняльного аналізу. В процесі обґрунтування пропозицій щодо формування портфеля цінних паперів використовувався розрахунково-аналітичний, економіко-статистичний, балансовий методи. Дослідження механізмів формування портфеля цінних паперів здійснено на основі реалізації системного підходу з використанням розрахунково-аналітичного, монографічного методів і методу регресійного аналізу. Оцінка втрат від сукупного ризику здійснювалася на основі застосування статистичних моделей з використанням симплекс-методу. Зміни стану на фінансовому ринку досліджено за допомогою логічних сценарних моделей. Задачі управління ринковим ризиком вирішені на основі використання динамічного хеджування з застосуванням опціонів європейського типу і екзотичних опціонів.

Інформаційною основою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативні акти України, які регулюють ринок цінних паперів, матеріали Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату України, дані статистичних щорічників та інформаційно-аналітичних бюлетенів, наукова монографічна література, статті вітчизняних та зарубіжних вчених, тощо.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає у наступному:

вперше:

· запропоновано використання трансфертних опціонів в механізмі перерозподілу ризиків у процесі здійснення операцій з купівлі (продажу) фінансових активів банківськими установами при проведенні операцій РЕПО на відкритому ринку, що дозволить учаснику фінансового ринку за рахунок опціонних премій оптимально оцінити вартості фінансових ризиків, ефективно перерозподілити ці ризики між підрозділами установи та встановити реальний розмір ставки РЕПО з урахуванням цих ризиків;

· виокремлено поняття "відносного самофінансованого портфельного процесу" для умов неповних ринків та ринків, для яких не виконуються передумови арбітражної теорії та в якому обмеження на невід'ємність зміни ринкової вартості портфеля по відношенню до базового активу є актуальним тільки на момент закінчення дії угоди;

удосконалено:

· визначення змісту та логіко-структурної послідовності основних етапів формування портфеля цінних паперів, що враховують комплекс робіт фінансового інституту відповідно до початково-підготовчих, порівняльно-аналітичних і результативно-завершальних класифікаційних ознак;

· підходи до вибору стратегії управління портфелем цінних паперів з урахуванням параметра виміру ризику, визначеного на основі застосування критерію максимальних середніх фінансових втрат, який враховує тільки негативні відхилення вартості портфеля на відміну від стандартного відхилення;

дістало подальшого розвитку:

· використання логіко-ймовірнісної сценарної методології для формалізації предметної області задач з управління фінансовими ризиками при портфельному інвестуванні та обґрунтування здійснення динамічного хеджування в умовах ринку дискретного типу;

· визначення сутності та особливостей формування основних видів портфелів цінних паперів: високоприбуткового, низькоризикованого та збалансованого, на основі чого конкретизовано основні підходи до формування стратегічного портфеля з врахуванням інвестиційних цілей та специфіки портфельного управління учасника фінансового ринку;

· обґрунтування доцільності використання еталонного показника з метою оцінки сукупної ринкової доходності фондових інструментів, а також можливих змін портфеля цінних паперів за обсягами та структурою для підвищення ефективності діяльності інституційного інвестора.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, викладені в дисертаційній роботі, доведено до рівня конкретних практичних пропозицій і рекомендацій, зокрема:

- запропоновано методику управління портфелем цінних паперів з урахуванням параметра виміру ризику, визначеного на основі застосування критерію максимальних середніх фінансових втрат, яка була впроваджена в діяльність Сумського центрального відділення "Промінвестбанк" (довідка № 1307 від 06.04.2006);

- розроблено методику формування банківського портфеля цінних паперів, що дозволяє кількісно оцінити рівень ризику портфеля територіальних одиниць банку, визначити причини його виникнення та скласти рейтинг філіалів, яка використовується в роботі Сумського регіонального управління "Слобожанщина" ВАТ КБ "Надра" (довідка № 2163 від 10.05.2006).

Результати наукового дослідження використовуються в процесі викладання навчальних дисциплін "Фінансовий ринок", "Інвестування", "Управління фінансовими ризиками", "Аналіз інвестиційних проектів", "Міжнародні кредитно-розрахункові операції".

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібною написаною науковою працею. Автором зроблено внесок у розробку теоретичних засад розвитку портфельного інвестування, проведено комплексне дослідження сучасного стану ринку цінних паперів, обґрунтовано основні напрямки вдосконалення механізму портфельного інвестування суб'єктами фінансового ринку України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати виконаного наукового дослідження доповідалися на наступних конференціях: П'ята науково-практична конференція студентів "Проблеми і перспективи розвитку фінансово-кредитної та банківської систем України: погляд у майбутнє" (м. Суми, 2002); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених "Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі" (м. Дніпропетровськ, 2003); II Міжнародна наукова конференція "Математичний аналіз і економіка" (м. Суми, 2003); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (м. Суми, 2001, 2003, 2004), Всеукраїнська науково-практична конференція "Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках" (м. Дніпропетровськ, 2006), Науково-теоретична конференція "Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень"(м. Київ 2006), Міжнародна науково-практична конференція "Інтеграція України у європейський та світовий фінансовий простір" (м. Львів, 2006).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дослідження висвітлені в 14 наукових публікаціях загальним обсягом 3,6 д.а., з них у фахових виданнях 10 робіт обсягом 3,07 д.а.

Одна робота [1] опублікована в співавторстві, де особистий внесок автора складає 0,4 д.а. і полягає у побудові моделі, яка дозволяє знаходити оптимальні процентні ставки в умовах інфляції, що узагальнює формулу Фішера.

Структура і зміст дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 217 сторінок, основний зміст роботи викладено на 180 сторінках, список використаних джерел включає 205 найменувань на 17 сторінках. Дисертація містить в основному змісті 27 таблиць на 22 сторінках, 33 рисунки на 28 сторінках, має 7 додатків на 18 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об'єкт, мета та основні завдання, наукова новизна, практичне значення та апробація результатів дослідження.

У першому розділі дисертації "Теоретико-методологічні основи портфельного інвестування" досліджено сутність портфельного інвестування та визначено його спрямованість залежно від стратегічних цілей інвестора; розглянуто зміст основних етапів формування та управління портфелем цінних паперів, а також досліджено особливості застосування основних концепцій хеджування ризиків в процесі формування портфеля цінних паперів.

У дисертаційному дослідженні визначено, що основними функціями портфельного інвестування є: забезпечення гнучкості портфеля активів; стабілізація доходів компанії незалежно від фаз ділового циклу за рахунок диверсифікації портфеля; компенсація кредитного ризику в портфелі позик фінансово-кредитних установ; підтримка ліквідності активів; поліпшення фінансових показників балансу компанії. У роботі підкреслюється, що в сучасних умовах портфельне інвестування активізує розвиток прогресивних форм організації суспільного виробництва, сприяє інноваційному розвитку економіки та забезпечує національне господарство ресурсами для ефективного економічного зростання і досягнення необхідного рівня добробуту суспільства.

Основною перевагою портфельного інвестування є можливість формування диверсифікованого портфеля залежно від інвестиційних задач фінансової установи. Виходячи з цього, у роботі проаналізовано три основні типи портфеля цінних паперів залежно від цілей портфельного інвестування: високоприбутковий портфель, низькоризикований і збалансований (рис. 1).



Рис. 1. Класифікація портфелів цінних паперів залежно від стратегічних цілей інвестора та спрямованості інвестиційної політики

У перебігу дослідження встановлено, що на практиці інвестори вимушені формувати портфелі залежно від виду та характеру своєї діяльності, які відповідають поставленим інвестиційним цілям, що впливає на структуру портфеля цінних паперів за видами фінансових активів, термінами їх утримання, та обумовлює виділення ще одного виду портфеля - стратегічного, який може складатися з цінних паперів тільки державних структур, з інвестиційних вкладень регіональної спрямованості, бути орієнтованим на залежність від біржового фондового індексу.

Аналіз основних структурних складових стратегії портфельного інвестування у фондові інструменти дозволив встановити логіко-структурну послідовність комплексу робіт, що виконується фінансовим інститутом відповідно до початково-підготовчих, порівняльно-аналітичних і результативно-завершальних класифікаційних ознак (рис. 2).



Рис. 2. Логіко-структурна послідовність і зміст основних етапів формування портфеля цінних паперів

Як свідчать результати дослідження, у процесі портфельного інвестування доцільно застосовувати комплекс аналітичних заходів і процедур, спрямованих на: встановлення конкретного стандарту (еталона) результативності інвестування в цінні папери; проведення порівняльного аналізу прибутковості, що реально досягається інвестором, і ризику вкладень коштів у фондові інструменти з еталонним (стандартним) портфельним або індивідуальним інвестуванням; реалізацію економічних, фінансових, організаційних та інших регулюючих заходів щодо дотримання існуючого еталонного рівня або досягнення його на фондовому ринку в поточній або середньостроковій перспективі.

З урахуванням всього вищевикладеного автором запропоновано механізм оцінки ефективності управління портфелем з використанням еталонного показника (наприклад, індексу ПФТС). Для цього пропонується розраховувати індекс відносної прибутковості портфеля цінних паперів:

, (1)

де Ikв - індекс відносної прибутковості портфеля;

kp - сукупна прибутковість портфеля цінних паперів (%);

ke - сукупна прибутковість еталонного показника (%).

Якщо індекс відносної прибутковості більше одиниці, то це свідчить про те, що досягнуто вищу прибутковість портфеля цінних паперів порівняно з середньоринковим значенням, якщо менше одиниці, то - навпаки. Таким чином, застосування еталонного показника дозволяє більш коректно оцінити ефективність управління портфелем цінних паперів.

Сукупна прибутковість портфеля цінних паперів - це ринкова (еталонна) прибутковість, скоригована на вплив структури та складу портфеля, що формується:

, (2)

де kстр - прибутковість портфеля, забезпечена впливом його структури (%);

kсклад - прибутковість портфеля, забезпечена впливом його складу (%).

Таким чином, індекс відносної прибутковості залежить від зміни структури і складу портфеля.

Для визначення впливу на відносну прибутковість портфеля цінних паперів такого чинника, як зміна його структури, необхідно врахувати різницю часток ідентичних цінних паперів в еталонному та фактичному портфелях:

, (3)

де kje - прибутковість j-го цінного паперу в еталонному показнику (%);

djp - питома вага j-го цінного паперу в формованому портфелі;

dje - питома вага j-го цінного паперу в еталонному показнику.

Оскільки сукупна прибутковість портфеля дорівнює сумі впливу сукупної прибутковості еталонного показника і двох даних чинників (зміни структури і складу портфеля), то, знаючи вплив одного чинника, для знаходження другого пропонується використовувати формулу:

, (4)

Таким чином, використання еталонного показника забезпечує оцінку ефективності управління портфелем цінних паперів на якісно новому рівні, що, у свою чергу, підвищує ефективність діяльності інституційного інвестора. інвестиція портфельний управління прибуток

Результати аналізу методологічного інструментарію організації портфельного інвестування свідчать про наявність проблем прийняття ефективних управлінських рішень в умовах впливу інвестиційного ризику, вирішення яких потребує розвитку нових методів хеджування, оцінки та управління фінансовими ризиками, що притаманні українському ринку, специфіка та відносна нерозвиненість якого робить застосування класичних методів хеджування (що передбачають, наприклад, повноту ринку, виконання умов теорії ціноутворення та ін.) складним. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про необхідність вдосконалення науково-методичних підходів до управління портфельними ризиками з врахуванням особливостей розвитку фінансового ринку України, зокрема підходів, які не базуються на основних передумовах арбітражної теорії ціноутворення, а саме: можливості необмеженого короткого продажу акцій; можливості необмеженої позики; відсутності ділових витрат; неможливості впливу окремого інвестора на фінансовий ринок в цілому.

У другому розділі дисертації "Формування портфеля цінних паперів в умовах розвитку фінансового ринку України" проведено аналіз сучасного стану ринку цінних паперів України та визначено його вплив на перспективи розвитку портфельного інвестування; досліджено структуру та функції інвестиційного портфеля банків України як потужних фінансових інститутів у формуванні та розвитку фондового ринку; проаналізовано основні концептуальні підходи до розкриття сутності фінансового ризику в процесі формування портфеля цінних паперів.

У роботі зазначено, що головними передумовами стабільних темпів економічного розвитку національного ринку цінних паперів є формування його інфраструктури з орієнтацією на розвиток самого ринку, а не на обслуговування процесів розподілу та перерозподілу корпоративної власності; збільшення капіталізації фондового ринку; розвиток сектора боргових та похідних цінних паперів; удосконалення системи регулювання ринку; розвиток інститутів спільного інвестування; розвиток Національної депозитарної системи; забезпечення стабільності та прозорості ринку.

Проведений аналіз основних тенденцій і особливостей розвитку фондового ринку свідчить про те, що в умовах його сегментації обсяги операцій з окремими видами фінансових активів протягом останніх років є різними за умов недооціненості цінних паперів багатьох емітентів (рис. 3).

Рис. 3. Обсяги торгів на ринку цінних паперів по інструментам в 2004-2005 роках (млрд. грн.)

Спостерігається збільшення виконаних договорів на ринку цінних паперів в порівнянні з 2004 роком: з акціями - на 29,5%, облігаціями підприємств - на 53,3%, облігаціями державної позики - на 69%. У такій ситуації для прийняття ефективних рішень про здійснення операцій з цінними паперами необхідне вдосконалення концептуальних засад щодо портфельного інвестування.

Доведено, що на сучасному етапі все більш важливим шляхом мобілізації і перерозподілу внутрішніх фінансових ресурсів стає банківська система. Так, частка операцій банків з цінними паперами складає 32% від загального обсягу торгів на українському фондовому ринку. Здійснюючи портфельні інвестиції на фондовому ринку, банки відіграють значну роль мобілізації та перерозподілу коштів в умовах розвитку фінансового ринку. Аналіз діяльності банківських установ на ринку цінних паперів показав, що нині спостерігається тенденція збільшення капіталовкладень банків України в фінансові активи (рис. 4).



Рис. 4. Динаміка вартості цінних паперів на продаж та в інвестиції в портфелі банків України (млн. грн.)

Аналіз структури портфелів цінних паперів банків України, які спрямовані на продаж і в інвестиції, свідчить, що питома вага інвестиційних цінних паперів нижча (31%), ніж цінних паперів на продаж (69%). Це відображає перевагу вкладення банками своїх коштів в спекулятивні цінні папери для отримання високих прибутків від їх купівлі/продажу, хоча до 2003 року банки віддавали перевагу стабільним інвестиційним цінним паперам з метою підтримки своєї ліквідності на належному рівні.

Автором зроблено висновок, що в даний час в Україні інтерес до цінних паперів вітчизняних підприємств виявляють в основному стратегічні інвестори, зацікавлені в створенні технологічних ланцюжків управління підприємствами. Динаміка їх курсу і параметри ліквідності знаходяться в прямій залежності від активності стратегічних інвесторів, які прагнуть до повного або часткового контролю над підприємствами.

В роботі підкреслюється, що для підвищення обсягів операцій з інвестиційними цінними паперами необхідне запровадження нових методів управління та хеджування портфельних ризиків. Тому управління ризиками - одна з головних складових інвестиційного процесу.

Головною причиною впровадження в практику методів управління ризиками є різке збільшення невизначеності фінансових результатів інвестицій на ринку цінних паперів і в підприємства реального сектора економіки, і, як наслідок, ризиків стійкості фінансових інститутів. Рухливими чинниками росту невизначеності доходів стали: глобалізація фінансових операцій та інтеграція національних економік, різке збільшення кількості торгових інструментів, збільшення економічних криз. Внаслідок цього виникла необхідність в методах виміру та управління ризиком несприятливого руху ринкових цін фінансових інструментів.

На підставі цього автором проведено дослідження особливостей застосування на українському фінансовому ринку ряду фундаментальних теорій прий-няття рішень в умовах ризику, а саме: портфельної теорії Марковіца, теорії ефективного ринку, фрактальної теорії, економетричних моделей, теорії опціонів, біхевіориської моделі. Проведений аналіз свідчить про те, що для побудови адекватної системи моніторингу ризиків необхідно застосовувати комплексний підхід. На погляд автора, моніторинг інвестиційних ризиків не повинен бути відокремленим від прийняття рішень та управління позиціями на відкритих фінансових ринках. Це дало підстави визначити напрями вдосконалення ризик-менеджменту при портфельному інвестуванні в умовах розвитку фінансового ринку України.

У третьому розділі дисертації "Вдосконалення механізму портфельного інвестування суб'єктами фінансового ринку України" головну увагу зосереджено на розробці алгоритму побудови оптимальної структури портфеля цінних паперів суб'єктами фінансового ринку України та визначено основні напрями збільшення його дохідності та мінімізації ризику.

За результатами дослідження автором сформульовано ряд пропозицій щодо вдосконалення механізму портфельного інвестування суб'єктами фінансового ринку України. Зокрема, автором запропоновано критерії оцінки ризику, а саме: песимістичні витрати та усереднені витрати, які апробовані на прикладі побудови оптимального портфеля, що складається з акцій та облігацій 17 провідних українських компаній. Для цього використовувались рівняння регресійних залежностей котирувань фінансових активів в часі та методи лінійного програмування.

Для побудови оптимального портфеля автором введено поняття функції максимальних середніх фінансових втрат, що є усередненням відомої функції втрат за можливими сценаріями розвитку фінансового ринку. На основі цього визначення вводяться два параметри виміру ризику:

песимістичні витрати:

PW = max{FW(t): t0 t0 + T}, (5)

це є середні витрати FW(t) в самому найгіршому випадку за час управління інвестиційним портфелем на проміжку ;

усереднені витрати:

mFW = , (6)

де усереднюються витрати на всьому проміжку часу управління інвестиційним портфелем.

Введення даних критеріїв ризику, на думку автора, дозволить послабити такі передумови портфельної теорії Марковіца, як нормальність закону розподілу випадкового портфеля цінних паперів. Крім того, ці критерії при вимірі ризику враховують тільки негативні відхилення вартості портфеля на відміну від стандартного відхилення, що приймається за параметр виміру ризику в теорії Г. Марковіца.

На основі ґрунтовного аналізу портфельного інвестування в Україні встановлено, що в теорії портфельного хеджування важливу роль відіграють самофінансовані портфельні процеси, в яких формування портфеля організовано таким чином, що його вартість в окремі моменти часу співпадає з вартістю базового фінансового активу. Але існування та побудова таких портфельних процесів можлива тільки в умовах неповних ринків. Недоліком теорії хеджування на неповних ринках є те, що вартість цінного паперу повинна бути вищою вартості базового активу на всьому проміжку управління ним.

Виходячи з цього, автором вводиться поняття "відносного самофінансованого портфельного процесу", в якому обмеження на невід'ємність зміни ринкової вартості портфеля по відношенню до базового активу є актуальним тільки на момент закінчення дії угоди. Таке поняття не потребує повноти фінансового ринку, дає інвестору більшу свободу та гнучкість в процесі формування портфеля та управління портфельним процесом на всьому проміжку дії договірних обов'язків. Крім того, для формування стартового "відносного портфельного процесу" не потрібна оцінка опціону і вартість такого опціону може бути значно меншою, ніж вартість опціону в класичній теорії ціноутворення.

Аналіз портфельного інвестування банками України та дослідження складу й структури банківських портфелів цінних паперів засвідчили, що на даному етапі актуальною є задача перерозподілу ризиків і доходів в процесі застосування методу диверсифікації хеджу, що стимулює як вдосконалення заходів щодо ризик-менеджменту, так і вдосконалення функцій та повноважень структурних підрозділів фінансової установи для більш ефективного управління портфельними ризиками на основі розробки та реалізації концепції обсягу резервного капіталу. Для цього автором пропонується використання трансфертних опціонів при укладанні угод РЕПО.

В роботі наведено приклад використання даного фінансового інструменту суб'єктом фінансового ринку України. Припущено, що клієнт укладає з банком угоду РЕПО на високоліквідну акцію в обсязі W0 (EUR) на термін T за ставкою РЕПО r. Виплата на момент Т на адресу банку згідно з угодою РЕПО становитиме:

WT = W0. (7)

Ринкове котирування об'єкта РЕПО в українських гривнях на момент здійснення операції становить S0 (UАH). Банк в своєму управлінському обліку розглядає об'єкт РЕПО як актив, номінований в українських гривнях з обліковою вартістю W0=NS0. Обмінний курс на момент здійснення операції - k0 (EUR/UАH).

Платіжна функція клієнта на адресу кредитного відділу в момент t0+T закінчення терміну дії платіжного зобов'язання у випадку угоди РЕПО має вигляд:

PF (t0+Т) = WT(l - I())+ min{WT, VT}I() + {Vt - VT}, (8)

де I() - характеристична функція події, що відповідає дефолту клієнта за угодою РЕПО;

VT - вартість заставних акцій;

{Vt - VT} - додаткова премія кредитного відділу у разі ефективного управління об'єктом РЕПО.

Виділення цієї додаткової премії підкреслює переваги операції РЕПО відносно застави.

В ході операції РЕПО потрібно ідентифікувати і розподілити різновиди фінансових ризиків, що приймаються банком за даною операцією з клієнтом, між підрозділами банку, що спеціалізуються на одержанні доходів від прийняття на себе відповідних видів ризиків; розрахувати хеджі "непрофільних" ризиків для кожного із залучених в операцію підрозділів банку; реалізувати в режимі реального часу протягом періоду утримання фінансового активу перелік операцій з реалізації активних стратегій хеджу в кожному підрозділі.

Схема фінансових потоків по даному фінансовому інструменту наведена на рис. 5.

Рис. 5. Схема взаємодії структурних підрозділів у процесі здійснення операцій з використанням фінансового інструмента "кредит із заставою"

Ризикова ситуація кредитного відділу може наступити в одному з двох випадків: а) при умові зниження валютної вартості об'єкта РЕПО і б) відбувається зниження ринкового котирування об'єкту РЕПО.

Запозичивши грошовий ресурс у валютного відділу, кредитний відділ займає коротку позицію по євро, одночасно він має актив в гривнях, у вигляді об'єкта РЕПО клієнта. Щоб застрахувати свій валютний ризик кредитний відділ повинен зафіксувати обмінний курс на момент +T закінчення угоди. Кредитний відділ може провести таке страхування за допомогою купівлі у валютного відділу опціону "колл" з датою виконання +T в обсязі FТ, що дорівнює боргу кредитного відділу перед валютним на момент закінчення угоди. Тим самим кредитний відділ передає цей вид ризику валютному відділу, сплачуючи за це на його адресу премію PEUR. При зростанні обмінного курсу в випадку дефолту клієнта кредитний відділ продає заставу, та за виручені гривні купує євро шляхом виконання "колл".

Щоб застрахувати ринковий ризик кредитний відділ купує у відділі цінних паперів опціон "пут" на акції так, щоб страйк S0 цього опціону покрив борг кредитного відділу перед валютним відділом, тобто S0 FТ/N, де - страйк опціону "колл", придбаного у валютному відділі. Таким чином, ринковий ризик передається від кредитного відділу до відділу цінних паперів. При цьому кредитним відділом сплачується премія в розмірі Ракції. Якщо курс акцій знижується, то кредитний відділ продає акції за ціною страйк, купує євро на виручені гривні шляхом виконання ''колла" валютного відділу та закриває угоду.

Впровадження розглянутої стратегії хеджування своїх ризиків фінансовим інститутом дозволить учаснику фінансового ринку:

1) за рахунок опціонних премій оптимально оцінити вартості фінансових ризиків, ефективно перерозподілити ці ризики між підрозділами компанії та встановити реальний розмір ставки РЕПО з урахуванням цих ризиків;

2) виявити попарні зв'язки між розвитком фондового ринку, подією дефолту бізнесу клієнта та обмінним курсом валюти.

Практичне застосування запропонованих автором заходів сприятиме вдосконаленню портфельного інвестування учасниками фінансового ринку України та підвищенню його ефективності.

Висновки

Проведене в дисертації теоретичне узагальнення механізму портфельного інвестування суб'єктами фінансового ринку України, вивчення особливостей формування портфеля цінних паперів та використання методів хеджування портфельних ризиків в умовах розвитку фінансового ринку дозволяють зробити наступні висновки:

1. Дослідження теоретичних основ організації портфельного інвестування дало підставу зробити висновок, що останнє є ключовим елементом сучасної ринкової інфраструктури. Основною перевагою портфельного інвестування є можливість вибору портфеля для вирішення специфічних інвестиційних задач. У перебігу дослідження встановлено, що залежно від цілей та специфіки портфельного управління, окрім високоприбуткового, низькоризикованого і збалансованого портфелів, інвестори формують ще один вид портфеля - стратегічний, який може складатися з цінних паперів тільки державних структур, з інвестиційних вкладень регіональної спрямованості, бути орієнтованим на залежність від біржового фондового індексу.

2. Доведено, що на підставі основних складових стратегії портфельного інвестування у фондові інструменти, які включають комплексні роботи, що виконуються компанією відповідно до початково-підготовчих, порівняльно-аналітичних і результативно-завершальних класифікаційних ознак, повинна проводитися процедура, направлена на: встановлення конкретного стандарту (еталона результативності інвестування в цінні папери); проведення порівняльного аналізу прибутковості, що реально досягається інвестором, і ризику вкладень коштів у фондові інструменти з еталонним (стандартним) портфельним або індивідуальним інвестуванням; реалізацію економічних, фінансових, організаційних та інших регулюючих заходів по збереженню існуючого еталонного рівня або досягнення його на фондовому ринку в поточній або середньостроковій перспективі. Для цього автором запроваджено еталонний показника, що сприяє вдосконаленню діяльності інституційного інвестора та має практичне значення при оцінці впливу обсягу та структури портфеля на його дохідність.

3. Практика ризик-менеджменту і аналіз емпіричних даних українського ринку портфельного інвестування свідчать про те, що ніяка із загальноприйнятих на сьогоднішній день методологій управління ринковим ризиком не може вважатися оптимальною. Для побудови адекватної зростаючої волатильності фінансових ринків системи моніторингу ризиків необхідно застосовувати комплексний підхід, який враховує особливості розвитку фінансового ринку України, зокрема підходи, які не базуються на основних передумовах арбітражної теорії ціноутворення, а саме: можливості необмеженого короткого продажу акцій; можливості необмеженої позики; відсутності ділових витрат; неможливості впливу окремого інвестора на фінансовий ринок в цілому. Процес моніторингу ринкових ризиків не повинен бути відокремлений від ухвалення рішень і управління позиціями на відкритих фінансових ринках.

4. У результаті критичного аналізу автором встановлено, що в даний час в Україні інтерес до цінних паперів вітчизняних підприємств виявляють в основному стратегічні інвестори, зацікавлені в створенні технологічних ланцюжків управління підприємствами. Динаміка їх курсу і параметри ліквідності знаходяться в прямій залежності від активності стратегічних інвесторів, які прагнуть до повного або часткового контролю над підприємствами.

5. З метою формування ефективного портфельного хеджування для умов неповних ринків та ринків, для яких не виконуються передумови арбітражної теорії, автором розроблено стратегію управління портфелем цінних паперів з застосуванням критерію максимальних середніх фінансових втрат, який враховує тільки негативні відхилення вартості портфеля на відміну від стандартного відхилення, що приймається за параметр виміру ризику в теорії Г. Марковіца.

6. Доведено, що побудова оптимальних інвестиційних портфелів в умовах неповних ринків є ефективною з застосуванням теорії "відносного портфельного процесу", в якому обмеження на невід'ємність зміни ринкової вартості портфеля по відношенню до базового активу є актуальним тільки на момент закінчення дії угоди.

7. Для ефективного перерозподілу портфельних ризиків при здійсненні операцій з купівлі (продажу) фінансових активів, що використовуються банком у процесі проведення операцій РЕПО на відкритому ринку, автор пропонує застосовувати трансфертні опціони, що стимулює як вдосконалення заходів щодо ризик-менеджменту, так і вдосконалення функцій та повноважень структурних підрозділів фінансової установи для більш ефективного управління портфельними ризиками на основі розробки та реалізації концепції обсягу резервного капіталу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Мищенко В.И., Малютин К.Г., Малютин А.К. О моделировании процентных ставок в условиях инфляции // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць. - Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД: Ініціатива, 2000. - Т. 3. - С. 97-108, 0,6 д.а. (особистий внесок автора 0,4 д.а.: полягає у побудові моделі, яка дозволяє знаходити оптимальні процентні ставки в умовах інфляції, що узагальнює формулу Фішера)

2. Малютин А.К. Хеджирование рисков с использованием фьючерсных и опционных контрактов // Вісник Української академії банківської справи. - 2000. - № 2(9). - С. 70-73, 0,45 д.а.

3. Малютин А.К. Инвестиционные риски и инфраструктура фондового рынка // Вісник Української академії банківської справи. - 2001. - № 2(11). - С. 64-67, 0,4 д.а.

4. Малютин А.К. Организация деятельности инвестирования средств на фондовом рынке // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць. - Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, 2002. - Т. 5. - С. 244-250, 0,4 д.а.

5. Малютин А.К. Соотношение между оптимальными учетными ставками и объемами кредитов // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць. - Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, 2002. - Т. 6. - С. 171-174, 0,1 д.а.

6. Малютин А.К. Использование валютных опционов для управления финансовыми рисками // Вісник Української академії банківської справи. - 2002. - № 2(13). - С. 21-25, 0,5 д.а.

7. Малютін О.К. Стратегія управління ризиками в банківській діяльності // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць. - Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, УАБС, 2003. - Т. 8. - С. 263-269, 0,3 д.а.

8. Малютин А.К. Моделирование кредитного портфеля банка // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених "Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі" (Наука і освіта). - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного університету, 2003. - С. 150-151, 0,05 д.а.

9. Малютин А.К. Моделирование валютного риска в коммерческом банке // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць. - Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, УАБС, 2004. - Т. 10.- С. 234-236, 0,1 д.а.

10. Малютін О.К. Управління ризиками методом трансфертних опціонів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір: Зб. наук. праць. НАН України. - Вип. 3 (LIX). - Ч. 2. - Львів, 2006. - С. 85-89, 0,37 д.а.

...